Різновиди арго

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», вул. Генерала Батюка, 19, Слов'янськ, Україна

Різновиди арго

Руденко М.Ю.

кандидат філологічних наук

старший викладач кафедри германської та

слов'янської філології

Анотація

арго мовознавець лінгвоісторіографічний

Стаття присвячена дослідженню арго. У вступі зроблено огляд останніх ґрунтовних публікацій з проблематики арго, зокрема його різновидів у процесі еволюційного розвитку, а також наявних проблем із зазначеної тематики. Метою дослідження є розкриття поглядів мовознавців на різновиди арго в процесі еволюційного розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що праці зі спеціального лінгвоісторіографічного дослідження загальнотеоретичних проблем арго практично відсутні; у статті розглянута значна кількість лінгвістичних досліджень з проблематики арго в різних мовах.

Арго в різних мовах і країнах відрізняється своїми особливостями й інтерпретується неоднозначно. Незважаючи на існування значної кількості теоретичних праць з арго, в оцінках дослідників цього мовного феномену багато розходжень, у лінгвістиці відсутній сталий погляд на загальнотеоретичні питання вивчення арго. Зазначені проблеми потребують подальшого глибокого дослідження й узагальнення.

В основній частині статті надається аналіз досліджень загальнотеоретичних проблем арго в студіях мовознавців країн Європи, Азії, США, Канади. Проаналізовані праці, погляди дослідників на історичний розвиток, еволюцію арго в різних мовах, його різновиди, понятійну сутність, розуміння. Розглянуто виникнення і розвиток самого давнього і відомого злодійського арго, а також професійних арго, молодіжних арго тощо. Виділено таємні мови аналогічні арго, що існують у мовах багатьох країн світу (кент, ротвельш, херманія та ін.). Приділено увагу виявленню типологічних рис арго в різних мовах.

У висновках зазначено, що протягом свого існування арго еволюціонує, трансформується, змінює свої основні ознаки, властивості, функції. Особливо це помітно в другій половині XX ст. - на початку XXI ст. Спостерігається поглиблене вивчення арго та інших таємних мов. Більш активно дослідження проводяться мовознавцями Франції, Німеччини, Англії, США, України, Росії, Іспанії тощо.

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо в систематизації наукових поглядів мовознавців на арго, розширенні кола досліджуваних мов, в яких поширене арго, продовженні вивчення праць відповідних авторів у лінгвоісторіографічному аспекті.

Результати здійсненого дослідження можна застосовувати у викладанні курсів «Історії лінгвістичних учень», «Вступу до мовознавства», «Загального мовознавства», «Лексикології», «Практики усного та писемного мовлення» (іноземні мови), «Порівняльної типології української та іноземних мов» на філологічних факультетах закладів вищої освіти, а також у культурно-просвітній роботі.

Ключові слова: арго, жаргон, кент, професійне арго, злодійське арго, таємна мова, еволюція.

Varietes of argot

Rudenko M. Yu.

PhD in Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Germanic and Slavonic Linguistics SHEI “Donbas State Pedagogical University”, 19, Henerala Batiuka Str., Sloviansk, Ukraine

Abstract

Article is dedicated to the research of argot. In the introduction the review of last fundamental publications of the issue of argot, in particular of its varieties in the process of evolutionary development as well as available problems of indicated subject. The aim of the investigation is disclosure of views of linguists to the varieties of argot in the process of evolutionary development.

Scientific novelty of the obtained results is that works of special lingua-historical-graphical research of general theoretical problems of argot are almost absent; a great number of linguistic researches of the issue of argot in different languages is studied.

Argot in different languages and countries differs with its peculiarities and is interpreted ambiguously. Regardless existence of great number of theoretical questions of argot, there are a lot of contradictions in the opinions of researches of this linguistic phenomenon, there is no steady view to general linguistic questions of study of argot. These problems need further profound study and generalization.

In the main part of the article the analysis of the researches of general linguistic problems of argot in studios of linguists of countries of Europe, Asia, the USA, Canada is done. The works, views of the researchers to the historical development, evolution of argot in different languages, its varieties, conceptual essence, understanding are analyzed. The occurrence and development of the most ancient and the most famous criminal argot, as well as professional, youth argot and others is studied. Secret languages, similar to argot, that exist in languages of many worldwide countries (cant, Rotwelsch, Hermania and others) are excreted. Attention is paid to the detection of typological features of argot in different languages.

In the conclusion it is mentioned, that during its existence, argot evolutionises, transforms, changes its main signs, properties, functions. It is especially noticeably in the second half of the XX century - in the beginning of the XXI century. Profound study of argot and other secret languages is observed. More active researches are done by linguists of France, Germany, England, the USA, Ukraine, Russian, Spain and others.

Perspectives of further investigation we see in systematization scientific views of linguists to argot, enlargement of the circle of studied languages, where argot is widespread, study of works of respective authors in lingua-historical-graphical aspect is continued.

The results of the research can be used in teaching such disciplines as «History of linguistic studies», «Introduction to linguistics», «General linguistics», «Lexicology», «Practice of oral and written speech» (of foreign language), «Comparative typology of Ukrainian and foreign languages» at philological departments of institutions of higher education as well as cultural and educational works.

Keywords: argot, jargon, cant, professional argot, criminal argot, secret language, evolution.

Постановка проблеми

Арго має багатовікову історію і багатогранну традицію наукового вивчення в різних мовах. Проте, в різних мовах і країнах цей лінгвістичний феномен відзначається своїми особливостями й інтерпретується неоднозначно. З позицій дослідження арго важливими видаються питання розгляду його різновидів у процесі еволюційного розвитку. Однак у лінгвістиці на сьогодні відсутній сформований погляд на вищезазначені питання. Вивчення різних проблем арго продовжується і, напевно, буде завжди залишатися в полі зору лінгвістів.

Аналіз останніх досліджень

Теоретичні положення вчених, які першими звернулися до вивчення арго, а також праці їх послідовників усебічно проаналізовані в студіях мовознавців країн Європи, Азії, США, Канади тощо. Із сучасних досліджень і публікацій, в яких розглянуто теоретичні проблеми арго, зокрема питання різновидів арго в процесі еволюційного розвитку, виділяються праці М. Васьки (2015), Б. Габріеля (2012), Ф. Гарсія Луке (2016), О.Т. Горбача (1983, 1993, 2006), М.О. Грачова (1997, 2009, 2013), Й.О. Дзендзелівського (1996), Л.-Ж. Кальве (1994, 1999), Дж. Коулман (2008, 2012), Ф.Х. Ллорка Ібі (2017), А.В. Овчиннікової (2012), О.О. Овчиннікової (2010), М.М. Прийомишевої (2009), О. Разуваєвої (2009), Т.І. Ретинської (2012), Г.В. Рябичкіної (2009), В. Сіна (2018), Л.О. Ставицької (2005), Т. Такдіра (2016), А.М. Трембіцького (2008), Д. Франсуа-Жежер (1989, 1990, 1995), М.М. Холло (2013), Т.Г. Хоогерворста (2014), Дж. Хуанда (2017). М.О. Грачов виділяє три види арго як лексиконів злочинного світу: 1) загальнокримінальне, 2) тюремне, 3) спеціалізоване [2, с. 5-40, 204-211]. О.Т. Горбач дослідив окрему «латинь» в ірландських монастирях, а також шкільне латинське арго від X століття [1, с. 177, 182]. Т.Г. Хоогерворст відмічає наявність свого арго в мисливців, шаманів, рибалок, торгівців, представників секс-бізнесу, злодіїв у країнах Південно-Східної Азії. Зазначені арго з початку XX ст. були задокументовані, зокрема, у Західній Малайзії, Індонезії, на Філіппінах тощо [11, с. 105]. М.М. Холло (2013) дослідив арго наркоманів у французькій і угорській мовах. Автор відмічає надзвичайне «багатство» словникового складу арго наркоманів, креативність, інтернаціональний характер, постійне «перекодування» з метою збереження таємниці.

Завдяки вищенаведеним та іншим працям є певний теоретичний результат вивчення арго. Разом з тим, аналіз свідчить, що на цей час тематика арго в науковій літературі відображена недостатньо, з розбіжностями. Різниться розуміння арго, відсутній сталий погляд на його диференціацію, поки що арго досліджується у вузькому колі мов тощо.

Мета статті

Метою дослідження є розкриття поглядів мовознавців на різновиди арго в процесі еволюційного розвитку. Ця мета конкретизується в таких завданнях: 1. розкрити погляди мовознавців на різновиди арго; 2. вивчити еволюційний розвиток арго; 3. розкрити вивчення арго в історіографічному аспекті.

Виклад основного матеріалу

Робота дослідників щодо диференціації арго має багату традицію, однак погляди на цю проблему розходяться. На думку Й. Йордана, у широкому сенсі арго треба використовувати для позначення мови різних злочинних елементів [4, с. 534]. Подібного погляду додержуються деякі інші дослідники. Друга група авторів розуміє арго ширше. Наприклад, В.Д. Бондалєтов (1987) розмежовує арго на: 1) умовні мови (арго) ремісників-відхідників, торгівців і близьких до них соціальних груп; 2) жаргон (арго) декласованих.

У міру розвитку арго збільшується кількість форм його існування і термін арго все частіше використовується в множині. Д. Франсуа-Жежер (1968, 1975) відмічає наявність здавна різних професійних арго, а також звертає увагу на існування загального арго (argot commun), яке все більше змикається з просторіччям і фамільярною французькою мовою [5, c. 34].

Спеціальні мови, створені злодійським світом, що носять різні найменування, є в багатьох країнах: французьке арго, прованське gergon, німецьке Rotwelsch або gaunersprache, італійське gergone, gergo, lingua furbesca або furbesco, іспанське germama calo, португальське calдo, англійське cant і slang, голландське bargoens, японське ingo, російське блатная музыка і т. ін.

Б.О. Ларін (1931) відзначає, що найстарішим і найбільше історично відомим серед арго є всюди злодійський. У Росії, за свідченням М.О. Грачова, арго існує, як мінімум, починаючи з XI ст. Автор [2, с. 18-31] виявив близько 140 арготизмів, що відносяться до XI-XVIII ст., при аналізі письмових джерел - давньоруських азбуковників, билин, розбійницьких пісень і переказів про розбійників: (російська мова) берладник «ізгой, утікач, розбійник» (XII ст.); резоимец - «розбійник» (XV ст.), костарь - «гравець у кості, шахрай» (XVI ст.) і т. д. (Рябичкина, 2009: 32-33). О. Разуваєва (2009) стверджує, що перші згадки турецького арго були виявлені в XI ст. в творчості М. Кашгарського («Divanь Lugat-it-Tьrk»).

На думку Е. Партріджа, історія європейського сленгу починається в XIII ст., коли з'являється слово Rotwalsch, тепер Rotwelsch, назва сленгу бродяг (12, с. 41).

Французьке арго, гадає О.О. Овчиннікова (2010), бурхливо розквітнуло в XIV-XV ст. серед бродяг, темних ділків і злодіїв. У XV-XVI ст. арго зафіксовано в лексиконі мандруючих торгівців, жебраків і бродяг [5, c. 29]. L. Sainean відмічає у Франції в XVII-XVIII ст. в Metz серед дітей тарабарську мову [12, c. 279].

А.В. Овчиннікова (2012) вважає, що в Іспанії арго використовується приблизно з XIII ст. В основному це злодійське арго [12, c. 42]. Завдяки дослідженням Л. Бесса (1905), В. М. Жирмунського (1936) нам відомо, що в XVI-XVII ст. арго використовували злочинці, а також дотепні люди. Ф.Х. Ллорка Ібі (2017) пише, що з початку XV ст. в Іспанії відома мова тунця, створена професіоналами, які залучені до роботи з вилову і переробки тунця з метою збереження таємниць товариства. Аж до XX ст. ця мова, по суті, виступала як арго, пізніше - сленг.

У Лондоні з XVI ст. у спілкуванні популярність належить кенту. Кент використовують в основному представники декласованих шарів суспільства: злочинці, злодії, бродяги, жебраки, хулігани, повії та їх однодумці, а також, наприклад, актори [12, с. 139-140, 223-225, 266267]. Дж. Коулман (2008) наводить приклади кентізмів: make (hat) «капелюх», patrico (priest) «священик», Salmon (mass) «меса, обідня» [6, с. 2009: 37].

У США, як і в Британії, кент набув значної популярності. Як уважає Дж. Коулман (2012), більшість термінів кенту вийшли з мови британських злочинців, починаючи з XVII ст. Це пов'язано з активною міграцією європейців до США.

Особливе явище XVI-XVII ст. так звані «ваганти», «мандрівні школярі» («fahrende Schьler»). Вони «говорять на своїй особливій мові (proprio sermone), яку винайшли, щоб чернь не могла їх зрозуміти (ne plebs intelligat)» [3, 1936: 132].

Згодом арго все глибше диференціюється. На думку Б.О. Ларіна (1931), у новий час (XVI-XIX ст.) арго використовують, крім злодіїв, жебраки, дрібні бродячі торгівці. Усе ширше використовується професійне арго.

Наприкінці XVI - початку XVII ст. відмічається існування польського злодійського арго, арго міських бродяг. Польське злодійське арго відоме в основному по записах у судових актах. У XVII-XIX ст. існували польські ремісничо-купецькі арготизми [1, с. 525, 182].

У XVIII ст. в Німеччині злочинці мали свою злодійську мову [3, с. 133-134].

Арго в Росії розвивалося на базі таємних мов: з однієї сторони, ремісників і торгівців, з іншої - жебраків різних видів і професій. Здебільшого, усі ці професіонали представляли собою рухливий, бродячий елемент населення [8, с. 119-120]. Найбільш відомі серед бродячих торгівців («ходебщиків», «коробейників»), які використовували таємні мови, володимирські «офені» [8, с. 144]. У статті «Арго» в Інтернет-енциклопедії «Навколосвіт» (2020) стверджується, що офенство в Росії зародилося не пізніше XV ст.

М.О. Грачов [2, с. 33] відмічає, що мова офеней справила вплив на злодійське арго. При цьому найбільш помітно вказаний вплив спостерігався протягом XVIII - початку XX ст. [6, с. 33]. В.М. Жирмунський припускає, що «вільні люди», які гуляли на Волзі в XVII-XVIII ст. мали свою таємну мову [3, с. 125]. М.О. Грачов (2013) виявив біля 90 арготизмів волзьких розбійників. Наприклад: (російська мова) измываться - «катувати водою: насильно лити воду в рот», притон - «таємна пристань волзьких розбійників», пустить (красного) петуха - «вистрілити з рушниці», «запалити будинок у селі» та ін.

В Україні в XVI ст., констатує Л. Масенко (2010), зафіксовано таємну мову мандрівних старців-музикантів (кобзарів, бандуристів і лірників). О.Т. Горбач (1983, 2006) фіксує в XVI-XIX ст. - розбійницьке арго, у XVII-XVIII ст. - арго школярів і бродячих студентів, а також арго представників бродячих професій: коновалів, можливо, чумаків, дротярів-горшколатів, солеварів, шевців та ін. Л.О. Ставицька у XVII-XIX ст. відмічає наявність арго лірників, лаборів (збирачі пожертв на церкву), жебраків, ремісників тощо (Ставицька, 2005: 346).

О.Г. Лукашанець (1998) відмічає, що на всій території Білорусії у XVIII-XIX ст. носіями білоруських умовних (умовно-професійних) мов були в основному представники двох великих соціальних груп: а) бродячі торгівці і ремісники, збирачі пожертв на церкву; б) жебраки, у тому числі й бродячі бідні співаки [7, с. 25].

С. Стойков (1957) (на матеріалі болгарської мови) звертає увагу на використання таємних говорів у минулому (без зазначення часу) декласованими елементами - злодіями, бродягами та ін., а також деякими мандрівними ремісниками, такими, як муляри, кравці, чесальники вовни, паяльщики та ін.

Д. Франсуа-Жежер (1995) відмічає наявність у Франції, починаючи із середньовіччя, різних професійних арго, а саме у ремісників, які мають замкнене професійне середовище і часто ведуть бродячий спосіб життя: арго сажотрусів, торгівців галантерейними виробами, ярмаркових торгівців, плетільників стільців і т. п. [5, с. 34]. Розквіт ремісничих арго, стверджує А. Доза (2006), приходиться на другу половину XVIII ст. Існувало професійне арго аж до початку XX ст. [5, с. 38-45].

У XIX ст. у Франції, Німеччині серед злодіїв, жебраків, бродяг пріоритетну роль грало злодійське арго. Починаючи з другої половини XlX ст. арго змінюється, у розвинених європейських країнах існує арго, яке можна назвати сучасним [3, с. 100].

У Німеччині в другій половині XIX ст. ще зберігається арго бродячих ремісників і торгівців (3, с. 142). Багата арготизмами і мова німецького робочого. Наприклад: stuften («працювати» - бувально: «возити тачку»), stempeln («відмічатися» - тобто сидіти без роботи), die Bonzen («бонзи» - «профспілкова бюрократія») та ін. (3, с. 100101). У XIX ст., стверджує М.М. Прийомишева (2009), зі своїм арго виділяється німецьке студенство.

У Румунії з початку XIX ст. арго в спілкуванні використовують злодії, злочинці, поліцейські (4, с. 541).

Дж.К. Хоттен (1860) указує на використання в Англії в XIX ст. кенту бродягами, жебраками, злодіями, шулерами, шахраями, циганами, мандрівними музикантами, матросами, освіченими людьми та ін., щоб приховати від сторонніх свої дії. Студенти-медики використовували при спілкуванні між собою в присутності хворих таємну мову, утворену за допомогою перестановки звуків і змішування. Ця мова непримітна і бідна [12, с. 279-280]. Кент у спілкуванні використовувався і наприкінці XIX ст., на що звертає увагу Е. Партрідж, стверджуючи, що протягом 1530-1900 рр. кент найбільш характерно відображено в піснях [12, 1954: 267].

У XIX ст. в США мова декласованих елементів (злочинців, жебраків та ін.) збагатилася своїм, американським, кентом, відмічає Дж. Коулман (2012).

М. О. Грачов (2009) зазначає, що в Росії в XIX ст. подальший розвиток отримало кримінальне арго. Існували в достатній мірі диференційовані групи декласованих елементів: московські вуркагани, петербурзькі шахраї, шулери, злодії різних професій (кишенькові злодії, зломщики та ін.). Кожна група мала свій арго або відоме нашарування в загальному злодійському арго. Свій арго мали арештанти, каторжники, повії [8, с. 132]. У другій половині XIX ст. на території України проходить становлення кримінального жаргону [7, с. 171].

Ю.С. Степанов (1975) уважає, що в Росії в XIX ст. існувало біля 70 умовних мов. Вони були поширені на великій території і служили засобом спілкування десятків тисяч бродячих торгівців, ремісників, відхожих промислів. Л.П. Крисін (2007) наводить приклади з мови офеней: (російська мова) рым «дом», мелех «молоко», сары «деньги», зетитъ «говорить», мастырить «строить» і т. ін. Серед зазначених умовних мов, зауважує Ю.С. Степанов (1975), мова жебраків займає своє особливе місце. Від мови жебраків уже один крок до жаргону декласованих, злодіїв, злочинного світу. Існували і дитячі таємні мови, близькі до мови злодіїв. Цілком арго торгівців, ремісників і жебраків померли в кінці XIX ст., поступившись своїм місцем новому поколінню арго. На зміну бродячему елементу неміського типу став приходити люмпен-пролетаріат і злочинний світ міста. Умови соціальної відособленості призводять цей міський елемент до створення своїх умовних жаргонів [8, с. 131].

У XIX ст. на території України існує арго лірників, ремісників, лаборів, жебраків, школярів [7, с. 346]. Словник колківського (на Волині) кравецького арго нараховує близько 525 одиниць, але вдалося зафіксувати понад 150 арготизмів [7, с. 81-82].

У XIX ст. існує особливий вид арго - тарабарська мова. У Росії, за свідченням М. О. Грачова (2013), його використовує учнівська молодь. М.М. Прийомишева (2009) фіксує використання тарабарської мови розкольниками для таємної переписки. Про дитячу тарабарщину (Ziph) в англійській мові згадує Е. Партрідж [12, c. 278].

У статті «Арго» в Інтернет-енциклопедії «Навколосвіт» (2020) відмічено, що наприкінці XIX - початку XX ст. американське арго носить у цілому сугубо національний характер. Час від часу у відповідь на специфічні обставини в США виникають особливі різновиди кримінального арго: нелегальних торгівців наркотиками (з 1915 року), могутніх рекетирів епохи «сухого закону» (1920-і - початок 1930-х рр.). Багато слів і виразів із зазначених арго нині перейшли в сленг або навіть у розмовну американську мову (junkers - наркомани; whiskers або gazers - агенти ФБР; triggerman - найманий убивця та ін.)

В Італії наприкінці XIX - початку XX ст. арго також популярно серед декласованих елементів [4, с. 555].

Наприкінці XIX - початку XX ст. в Росії ще зберігаються таємні корпоративні арго - типу «мови» офеней, жебрацького арго, уважає Л.П. Крисін (1989). У Росії, Україні поширюється злодійське й вуличне арго [1, с. 179]. Наприкінці XIX ст. арго міських злочинних груп одержало назву блатна музика. Поступово блатна музика стає загальнорозмовним жаргоном злочинного світу (8, с. 132-133). На початку XX ст. в Росії існує молодіжна мова з елементами арго.

У Словаччині, зазначає П. Ондрус (1975), наприкінці XIX - початку XX ст. існує два типи «таємних мов»: арго декласованих соціальних шарів і арго бродячих ремісників. Автор виділяє також «таємну мову» дітей.

На стані арго в XIX - початку XX ст. позначився розвиток великих міст, інші умови взаємовідносин між людьми. У зв'язку з цими обставинами арго змінюється. Спостерігається поступове зближення різних арго. В.М. Жирмунський (1936), Б.О. Ларін (1928) відмічають широке проникнення арготизмів до розмовної мови. Цей процес охоплює європейські країни, Російську імперію, США.

На фронті в роки першої світової війни була необхідність в особливій мові для координації бойових дій, що спонукало створювати особливу лексику - військове арго [9, 697]. Фронтове арго було присутнє в німецькій, французькій, італійській, португальській, російській, українській та інших мовах. Фронтове, а також своє, специфічне арго, було поширене і серед військовополонених різних національностей [4, с. 555-556]. Пізніше фронтове арго поширилося серед різних верств населення.

У першій половині XX ст. в багатьох країнах Європи, Азії, у США фіксується жаргон декласованих елементів (злочинців, злодіїв, шахраїв, гравців в азартні ігри тощо).

З початку XX ст. в Румунії арго активно використовують декласовані елементи [4, c. 541]. Е. Барбу в романі «Яма» (1957) наводить багатий арготичний матеріал, характерний для злочинного світу [4, c. 541].

У першій половині XX ст. в США поширені різні арго. Е. Сепір (1933) серед таємних мов виділяє злодійські жаргони і дитячі таємні мови. У статті «Арго» в Інтернет-енциклопедії «Навколосвіт» (2020) відзначається наявність тюремного арго, арго американських бродяг і так званих хобо - сезонних або просто мандрівних робочих; арго циркачей, арго роз'їзних естрадних артистів і коміків, причому воно близьке до арго бродяг; арго артистів театру.

Д. Відодо (2006) констатує, що в Індонезії під час війни за незалежність (1945-1949), виникла «перевернута» мова Босо Валікан (Boso Walikan), створена з метою ввести в оману шпигунів, які працюють на голландців. Особливий тип арго - Маланг задокументований у 1970-і рр. серед торгівців золотими прикрасами. Геї і трансвестити мають свій сленг (surabayan), багатий елементами арго [11, с. 107-108, 114, 120-121].

У Росії після революційних подій 1917 р. блатна мова зазнала деяких змін. Вона стала надбанням вулиці, особливо безпритульних; проникла в шкільне, комсомольське середовище; нею користувалися робочі та інтелігенція. Арго перестає бути таємним [8, с. 112, 139140]. М. О. Грачов (2009) звертає увагу, що деякі студенти пишалися знанням таких блатних слів, як (російська мова) клифт - «костюм», винта нарезать - «утекти». Г. С. Виноградов (1926) указує на створення дитячого арго, що має гілки: а) безпритульних, б) школярів, в) загальне і т. д. Існує тюремна мова. Вона, у свою чергу, окрема для адміністрації і особлива для ув'язнених. На свободі кримінальні елементи використовують мову блатної музики. Існує й умовна мова каторги. В Україні у 20-і - 30-і рр. XX ст. формується міське арго (арго «блатних») [1, 2006: 179].

У Росії до початку 30-х рр. XX ст. спостерігаються мови відхожих промислів. Залишки цього арго можна було спостерігати будь-де в мові старожилів ще в 60-і рр. XX ст., стверджує Ю.С. Степанов (1975). В Україні, за свідченнями Й.О. Дзендзелівського (1996), Г. Аркушина (1996), залишки лірницького, жебрацького, професійного арго зберігалися до 40-х - 60-х рр. XX ст.

У цілому, у першій половині XX ст. на території СРСР яскраво виявилося арго злочинного світу. Л.П. Крисін (1989) відмічає в 1930-і - 1950-і рр. в арго злодійського світу значні трансформації: розширюється і оновлюється його словник; до арго долучаються крім кримінальних елементів політичні в'язні сталінських таборів і в'язниць.

У другій половині XX ст. в багатьох мовах продовжується трансформація арго. У Болгарії, зауважує С. Стойков (1957), до середини XX ст. таємні говори поступово зникають. Вони розширили і змінили свою функцію, змішуючись у значній мірі з груповими говорами міських «низів» і особливо з говорами молоді.

Л.-Ж. Кальве (1994) вказує, що у Франції в другій половині XX ст. в обіг входить термін argot modern, розуміючи під сучасним арго мову, яка вже не є таємною, а скоріше як один з елементів манери говорити, що обраний мовцем. У той же час, у другій половині XX-XXI ст. у французькому арго поширений особливий шар лексики - верлан, створюваний на базі слів літературної мови шляхом перестановки звуків, складів. Цю лінгвістичну форму за теперішнього часу широко використовують молоді люди, члени приміських підліткових банд [10, с. 114]. Х. Васкес Ріос (1998) відмічає, що більш «м'який» варіант верлану використовують у своїх соціальних групах молоді люди із забеспечених верств, які не мають нічого спільного з декласованими елементами [10, с. 114]. Не випадково Б. Габріель пише про поширення верлану серед широких кіл носіїв арго [9, с. 702].

В Іспанії, зауважує А. В. Овчиннікова (2012), наприкінці XX - початку XXI ст. молодіжне арго вже не пов'язується з мовою злочинців, позбавлене маргінальності.

На кінець XX ст., на думку Дж.Е. Лайтера (1994), термін argot в англійській лінгвістиці використовується для позначення сучасного різновиду англійського нонстандарту, наприклад, арго тинейджерів або бейсболістів у США.

У Турції, відмічає О. Разуваєва (2009), у XX - на початку XXI ст. арго не виражає специфічну субкультуру, але широко використовується в мовах різних соціальних класів, вікових, гендерних та професійних груп. Лексика арго використовується в мові молоді, злодіїв, наркоманів.

У Канаді, як зазначає М. Васька (2015), у XXI ст. існує сленг медичних працівників, який увібрав до себе багато елементів арго.

Т. Такдір (2016) пише, що в Японії таємна мова позначається терміном ingo (пароль). Інго використовують антигромадські групи (якудза (організовані злочинні групи), злодії і т. п.), корпоративні і професійні об'єднання (поліція, лікарі, фармацевти і т. п.), засоби масової інформації. Останнім часом в Японії привертає увагу таємна мова підлітків. Дж. Хуанда (2017), наприклад, звертає увагу на Kogyaru Kotoba - мову дівчаток-підлітків. Зазначений словник створюється шляхом скорочень і абревіатур.

На території колишнього СРСР сплеск використання арго в розмовній мові, засобах масової інформації, художній літературі, спричинений процесами перебудови, стався, починаючи з другої половини 1980-х років. На думку Л.П. Крисіна (1989), це вже інше, не цілісне арго. В основному використовуються лише елементи арго - лексичні і фразеологічні. Є яскраві приклади арготичних лексем. В. Сінхуа (2018) наводить ряд прикладів: (російська мова) з жаргону наркоманів: косячок, косяк, шмаль, дурь, костыль, дудка, покашляй, зеленое; з кримінального жаргону: штука, базар, бакс, геморрой, вилы, телка.

М.М. Холло (2013) підкреслює, що в другій половині XX-XXI ст. в багатьох мовах поширене арго наркоманів. По суті це інтернаціональний соціолект, що містить багато англо-американських запозичень.

Висновки

Матеріал, викладений у статті, дозволяє зробити наступні висновки. Перші таємні мови зафіксовані в X-XI ст. Історія європейських таємних мов починається з XIІІ-XIV ст. В основному це були злодійські мови. У міру розвитку арго відзначається різноманітність форм його існування, арго трансформується, еволюціонує, змінює свої основні ознаки, властивості, функції. У Новий час (XVI-XIX ст.) починає чітко відрізнятися основна соціальна тріада носіїв арго: злодіїв, жебраків і дрібних бродячих торгівців. Усе ширше використовується професійне арго. У другій половині XIX - на початку XX ст. арготизми широко проникають у розмовну мову всіх шарів суспільства. У другій половині XX - на початку XXI ст. особливо помітна трансформація арго. У більшості мов арго все менше асоціюється із злочинністю, воно змінилося, не носить цілісний характер. В основному використовуються елементи арго - лексичні й фразеологічні.

Перші достатньо глибокі дослідження арго починають з'являтися наприкінці XIX - початку XX ст. У другій половині XX - на початку XXI ст. інтерес до вивчення арго посилився. Арго і його аналоги активно вивчаються в лінгвістичних студіях Франції, Іспанії, Німеччини, Англії, США, Росії, України тощо.

На теперішній час багато теоретичних питань, пов'язаних з арго, ще глибоко не досліджені. Як і раніше, дослідники диференціюють і оцінюють арго по-різному, часом спірно й суперечливо. Отже, у мовознавстві відсутній сталий погляд на диференціацію арго. Перелічені та інші проблеми потребують подальшого глибокого розгляду.

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо в систематизації наукових поглядів мовознавців на арго, розширенні кола досліджуваних мов, в яких поширене арго, продовженні вивчення праць відповідних авторів у лінгвоісторіографічному аспекті.

Література

1. Горбач О.Т. Арго в Україні. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип "якевича НАН України, 2006. 688 с.

2. Грачев М.А. Русское арго. Нижний Новгород: НГЛУ, 1997. 246 с.

3. Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. Ленинград: Художественная литература, 1936. 300 с.

4. Йордан Й. Романское языкознание. Москва: Прогресс, 1971. 620 с.

5. Ретинская Т.И. Социолингвистический и функционально-стилистический анализ французских профессиональных арго: дис. ... доктора филол. наук: 10.02.05. Орел, 2012. 366 с.

6. Рябичкина Г.В. Проблемы субстандартной лексикографии английского и русского языков: теоретический и прикладной аспекты: дис. ... доктора филол. наук: 10.02.20. Пятигорск, 2009. 503 с.

7. Ставицька Л.О. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціація української мови. Київ: Критика, 2005. 464 с.

8. Стратен В.В. Арго и арготизмы. Известия комиссии по русскому языку. Ленинград: АН СССР, 1931. Т. 1. С. 111-147.

9. Gabriel B. Marcel Cohen, de larabe parle a la sociologie du langage. La question de l "argot. SHS Web of Conferences. EDP Sciences. 2012. № 1. P. 695-706.

10. Garcfa Luque F. La traduccion al espanol de la pelfcula Entre les murs: el lenguaje coloquial, el argot y el verlan. Qedille: Revista de Estudios Franceses. Asociacion de Francesistas de la Universidad espanola (AFUE). 2016. № 12. P. 107-137.

11. Hoogervorst T.G. Youth culture and urban pride. The sociolinguistics of East Javanese slang. Wacana: Journal of the Humanities of Indonesia. University of Indonesia. 2014. Vol. 15(1). P. 104-131.

12. Partridge E. Slang to-day and yesterday. London: Routledge, 1954. ix, 476 p.

References

1. Horbach O.T. Arho v Ukraini [Argo in Ukraine]. Lviv: Institute of Ukrainian Studies. I. Krypiakevich NAS of Ukraine, 2006. 688 s. [in Ukrainian].

2. Grachev M.A. Russkoe argo [Russian argo]. Nizhny Novgorod: NGLU, 1997. 246 s. [in Russian].

3. Zhirmunskiy V.M. Natsionalnyiy yazyik i sotsialnyie dialektyi [National language and social dialects]. Leningrad: Fiction, 1936. 300 s. [in Russian].

4. Yordan Y. Romanskoe yazyikoznanie [Romance linguistics]. Moscow: Progress, 1971. 620 s. [in Russian].

5. Retinskaya T.I. Sotsiolingvisticheskiy i funktsionalno-stilisticheskiy analiz frantsuzskih professionalnyih argo [Sociolinguistic and functional-stylistic analysis of French professional argo]: dis. ... doktora filol. Nauk: 10.02.05. Eagle, 2012. 366 s. [in Russian].

6. Ryabichkina G.V. Problemyi substandartnoy leksikografii angliyskogo i russkogo yazyikov: teoreticheskiy i prikladnoy aspektyi [Problems of substandard lexicography of English and Russian languages: theoretical and applied aspects]: dis. ... doktora filol. Nauk: 10.02.20. Pyatigorsk, 2009. 503 s. [in Russian].

7. Stavytska L.O. Arho, zharhon, slenh: Sotsialna dyferentsiatsiia ukrainskoi movy [Argo, jargon, slang: Social differentiation of the Ukrainian language]. Kiev: Criticism, 2005. 464 s. [in Ukrainian].

8. Straten V.V. Argo i argotizmyi [Argo and argotisms]. Izvestiya komissii po russkomu yazyiku. Leningrad: AN SSSR, 1931. T. 1. S. HI- 147. [in Russian].

9. Gabriel B. Marcel Cohen, de larabe parle a la sociologie du langage. La question de l "argot. SHS Web-of Conferences. EDP Sciences. 2012. № 1. P. 695-706.

10. Garda Luque F. La traduccion al espanol de la pelfcula Entre les murs: el lenguaje coloquial, el argot y el verlan. Qedille: Revista de Estudios Franceses. Asociacion de Francesistas de la Universidad espanola (AFUE). 2016. № 12. P. 107-137.

11. Hoogervorst T.G. Youth culture and urban pride. The sociolinguistics of East Javanese slang. Wacana: Journal of the Humanities of Indonesia. University of Indonesia. 2014. Vol. 15(1). P. 104-131.

12. Partridge E. Slang to-day and yesterday. London: Routledge, 1954. ix, 476 p.

Размещено на Allbest.ru