"Молодіж не повинна укладатися в готові вже, вироблені шаблони...": Михайло Грушевський та українське студентство
Взаємовідносини М. Грушевського й української молоді наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Бачення Грушевським ролі й основних завдань студентства у процесі національної самоідентифікації українців. Розкриття особливостей педагогічної роботи професора.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.12.2022 |
| Размер файла | 83,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України
«МОЛОДІЖ НЕ ПОВИННА УКЛАДАТИСЯ В ГОТОВІ ВЖЕ, ВИРОБЛЕНІ ШАБЛОНИ...»: МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ ТА УКРАЇНСЬКЕ СТУДЕНТСТВО
Наталія МИСАК кандидат історичних наук
старший науковий співробітник
відділу нової історії України
Анотація
грушевський молодь студентство самоідентифікація
Проаналізовано взаємовідносини М. Грушевського й української молоді наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. - один із нерозкритих у сучасній історіографії аспектів грушевськознавства. Акцентовано увагу на його візії ролі й основних завдань студентства у процесі національної самоідентифікації українців. Досліджено взаємини М. Грушевського та молоді під час його роботи у Львівському університеті, зокрема лекційних і семінарських занять. Також наголошено на використанні вченим як головою Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) особистих ресурсів та коштів товариства для наукового, морального й матеріального сприяння обдарованим студентам. Завдяки цілеспрямованій діяльності М. Грушевського в цьому напрямі українська наука поповнилася плеядою талановитих вчених. Розкрито особливості педагогічної роботи професора, відносин із його учнями у приватній сфері. Схарактеризовано його вклад у справу матеріальної підтримки молоді, зокрема в будівництво Академічного дому для українського студентства. Розглянуто підтримку деяких політичних ініціатив молоді, серед яких боротьба за відкриття українського університету у Львові.
Ключові слова: Михайло Грушевський, молодь, студентство, Львівський університет, Академічний дім.
Annotation
Nataliia MYSAK
«YOUTH SHOULD NOT FIT INTO READY-MADE TEMPLATES...»: М. HRUSHEVSKY AND THE UKRAINIAN STUDENTS
M. Hrushevsky is a remarkable figure in the Ukrainian history of the late 19 - early 20th century. In recent decades there have been a lot of papers devoted to his scientific and political activities, personal life, and analysis of his scientific heritage. However, M. Hrushevsky's relations with the Ukrainian youth are still one of the unsolved aspects. The main idea of the article is an attempt to analyze the scientist's interpretation of the role and key tasks of the students in the process of national self-identification of the Ukrainians. The aims are to explore the nature of M. Hrushevsky's relationship with young people in educational, scientific, private spheres of life, and to specify the professor's contribution in the case of material support of youth.
The scientist was clearly aware of the exceptional role and mission of youth in the processes of the Ukrainian nation formation and construction of the Ukrainian state, and therefore he tried to promote its establishment and development in every way. He was convinced that the youth is the bearer of the nation's potential and that the future of the Ukrainians depends on its character and well-being. M. Hrushevsky was assured that his own task and the task of the public are the creation of the conditions for the young generation formation, the development of such qualities as initiative, independence, creativity, and responsibility.
The main sphere of relations between M. Hrushevsky and youth was education. In 1894 professor headed the World history department at the philosophy faculty at Lviv University, with a special emphasis on Eastern Europe. He believed that the main condition of the formation of the Ukrainian youth is the creation of the ability to get an education in the native language, as well as the opportunity of being involved in the scientific activity.
M. Hrushevsky read original lecture courses in Ukrainian, which were attended by students of different faculties. At the university, he also conducted the practical classes («historical exercises»), during which he tried to stimulate students' scientific activity and develop their critical view of the world. Professor had the private lessons, too, during which he provided students with the consultations, listened to the research works, and estimated those. Moreover, he allowed students to use his library.
M. Hrushevsky encouraged young people to study science. In the summer of 1904, with the assistance of the Shevchenko Scientific Society, he founded in Lviv the Ukrainian academic vacation courses. The last ones gave to the Ukrainian youth the opportunity to meet and communicate with the Ukrainian scientists from Galicia and the Dnieper Ukraine. M. Hrushevsky himself taught courses on the history of Ukraine. The professor encouraged students to work in the archives and collect materials for the research. He helped them to obtain permission to work in the archives in different countries and searched the financial support for such assignments. And, as an editor of scientific publications, he promoted publication of the articles by his students.
Sometimes the relationship between professor and his students acquired a private character. The students often visited M. Hrushevsky's home with the aim to talk or report the news, accepted his invitations for lunch, dinner, and holidays. Some of them had a vacation in a professor's house in Kryvorivnia village.
M. Hrushevsky always was sincerely concerned about the financial problems of Ukrainian students. For the financial support of the young scientists on the professor's initiative, several scholarship funds were established in the Shevchenko Scientific Society. M. Hrushevsky also initiated the fundraising for the construction of a dormitory for the Ukrainian youth - «Academic building» in Lviv. He curated the construction of this institution during 1904-1905.
M. Hrushevsky, in every way, supported student organizations in various aspects of their activities, as well as the political initiatives of young people. For numerous times, he participated in various events organized by youth societies. The scientist entirely supported the students in the struggle for the opening of the Ukrainian University in Lviv.
Thus, in the paper, it is proved that M. Hrushevsky was aware of the exceptional role of students in the formation of the Ukrainian nation and believed that youth is the basis of the intellectual elite foundation process. The relations between the scientist and the Ukrainian youth were close and diverse. In M. Hrushevsky's activities, the priority was given to the versatile political, scientific, moral, and material support of students.
Keywords: M. Hrushevsky, youth, students, education, science, Lviv University, Academic building.
Виклад основного матеріалу
«Молодіж не повинна укладатися в готові вже, вироблені шаблони, іти пробитими слідами, насліпо повторяти те, що вже було сказане і показане. Вона повинна шукати, повинна на пробнім камені своїх інтелектуальних і моральних вимог провірювати сучасні погляди і принципи, вартості сучасного життя. Се можливе, розуміється, тільки при серйозній духовній праці, колективній, опертій на спільних ідейних і етичних підставах» М. Грушевський «Перед осінніми зборами академічної молодіжі» (Львів, 1913)
Михайло Грушевський - епохальна постать в українській історії кінця ХІХ - початку ХХ ст. Знаний, насамперед, як визначний історик і політичний діяч, він доклав чимало зусиль для пробудження й організації національного життя українців.
Наукова спадщина та біографія вченого стали предметом багатьох досліджень. Упродовж останньої чверті століття з'явилося чимало публікацій, присвячених політичній, громадській, науковій, педагогічній діяльності М. Грушевського, його приватному життю, взаєминам з ученими, громадськими діячами тощо. Один з аспектів, що залишився поза увагою дослідників, - відносини вченого з молоддю. Цю проблему епізодично висвітлено лише у працях, присвячених педагогічній і науковій діяльності М. Грушевського Кондратюк К. Педагогічна діяльність М. Грушевського у Львівському університеті. Михайло Грушевський і Західна Україна. Доповіді й повідомлення наукової конференції (м. Львів, 26-28 жовтня 1994 р.). Львів: Світ, 1995. С. 68-70; Педич В. Роль історичного семінару М. Грушевського у формуванні львівської історичної школи. Михайло Грушевський і Західна Україна. Доповіді й повідомлення наукової конференції (м. Львів, 26-28 жовтня 1994 р.). Львів: Світ, 1995. С. 49-51; Тельвак В., Педич В. Персональний склад Львівської історичної школи Михайла Грушевського: методологічний аспект. Проблеми гуманітарних наук. Збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Історія». 2015. Вип. 36. С. 18-35..
Мета статті - схарактеризувати взаємовідносини М. Грушевського з українською молоддю на рубежі ХІХ-ХХ ст. Зокрема, акцентувати увагу на баченні вченим ролі студентства у процесах українського національного відродження й державотворення, а також на політичній, науковій, моральній і матеріальній підтримці обдарованої молоді.
М. Грушевський - украй неординарна особистість у галицькому національно-культурному житті кінця ХІХ - початку ХХ ст. Сприйняття його тогочасним суспільством також було доволі контраверсійним: від глибокої поваги, визнання, навіть захоплення як ученим до критики, звинувачень у зверхності, амбітності й егоцентризмі. Неоднозначність і навіть унікальність цієї постаті в українській історії промовисто ілюструють слова Ярослава Дашкевича: «Людина дуже амбітна і переконана у своїй власній великій творчій силі - в чому він не помилявся. Амбітна в кращому - і амбіційна в гіршому розуміннях.... А велика творча сила - це в першу чергу, колосальна працездатність та відданість науці.... Далі - авторитетність - та авторитарність. Безсумнівна висока авторитетність в питаннях історії України та суміжних країн, авторитетність широко визнана в тогочасній Європі - та в сучасній історичній науці. Авторитарність - у ставленні до учнів, формальних та справжніх, тому підбір як співробітників не лише талановитих творчих (в цій ділянці він розумівся на людях), але й послушних.... Принциповість і впертість, але й конфліктність та злопам'ятність в наукових та науково-організаційних справах. Велетенський і радше нетиповий для розмріяних українців науково-організаційний талант, розуміння значення підготовки молодих українських істориків» Дашкевич Я. Михайло Грушевський як особа і особистість. Грушевський М. Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894-1932) / упоряд., арх. передм. Г. Сварник; вступ. стаття Я. Дашкевич. Львів; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1998. С. УП..
Така складність і винятковість М. Грушевського як особистості аж ніяк не впливає на оцінку його вкладу в українське національно-культурне відродження у Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Завдяки професорові резонансним питанням галицького життя стала проблема національної освіти, особливо заснування українського університету, почала активно розвиватися українська наука. А це вплинуло на процеси національної ідентифікації українського населення краю.
Взаємини М. Грушевського з українським студентством становлять окрему сторінку його біографії. Вчений усвідомлював виняткову роль і місію молоді в українських націє- і державотворчих процесах, а тому всіляко намагався сприяти її становленню й розвитку. Він був переконаний, що саме молодь - це носій потенціалу народу і від її характеру й добробуту залежить майбутнє українства. Своє завдання та завдання громадськості вбачав у тому, щоби створити умови для «самовідродження» молоді, позбавлення її готових шаблонів і стереотипів мислення та діяльності, формування у неї таких якостей, як ініціативність, самостійність, креативність, відповідальність. І на цьому неодноразово наголошував у суспільнополітичній публіцистиці: «Наша молодіж повинна знайти себе. Повинна в собі, в своїм нутрі вишукати сили і опорні точки для своєї організації - не формальної тільки організації в товариства, комісії і секції, а перетворенням в живу, органічну діяльну силу, котрою вона перестала бути, а котрою повинна бути всюди - чи то в партійних кругах, до котрих потягне її созвучність провідних політичних ідей, чи то в сфері міжпартійній і безпартійній, де знаходиться багато такого, що об'єднує всю молодіж, одушевлену громадськими і культурними поступовими інтересами, незалежно від ріжниць у поглядах, тому що вона молодіж, тому що містить в собі і повинна містити в собі се могутнє джерело оновлення всього, куди вона входить» Грушевський М. Перед осінніми зборами академічної молодіжі. Грушевський М. Твори: у 50-ти т. / ред. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. Львів: Вид-во «Світ», 2005. Т. 3: Серія «Суспільно-політичні твори (1907 - березень 1917)». С. 173.. Однак його думки мали не лише теоретичний вимір, адже вчений щоденною кропіткою працею намагався втілювати їх на практиці.
Потрапивши в нове для себе доволі специфічне галицьке середовище, М. Грушевський наштовхнувся на певну байдужість суспільства до проблем молоді. У публікаціях він неодноразово піднімав тему міжпоколіннєвих взаємин галицьких українців. Наголошував, що завдання громади не в тому, щоби ставити перед студентством нові виклики і вимоги, керувати ним, чекати від нього «слухняності», а одночасно - цілковитої «жертовності». Суспільство повинно створити належні умови для становлення молоді, дбати про її добробут чи принаймні гідне існування. А разом із тим - позбавити опіки й тотального контролю, дати можливість здійснювати вибір самостійно, помилятися і виправляти помилки, здобувати неоціненний для майбутнього досвід. Тільки дієва, активна, національно свідома молодь стане основою формування української еліти, що самовіддано працюватиме на благо рідного народу.
Своє сприйняття студентства та бачення його ролі в суспільстві М. Грушевський виклав у статті «Батьки і діти». Він писав: «Молодіж завсіди молодіж. Коли вона сильна, жива, енергійна, криє в собі задатки будучої плідної й творчої діяльності - вона мусить до певної міри виколіюватися з старих протертих, проїжджених доріг. Від осібняків занадто зрівноважених, занадто розважних в 20-25 літ, таких, що вже тоді проглянули в корінь життєвої премудрості, розрахували, чого вони можуть для себе сподіватися і, відложивши всякі ілюзії й ідеології, приложилися всею душею і “помышлением” до реального, - від них великої потіхи нашому громадському життю чи культурному, чи політичному не ждати. Елемент ірраціонального, того, що формулюється словами contra spem spero [без надії сподіваюсь] мусить бути в молодечім житті, щоб від сеї молодежі можна було в будучності, коли відпаде зайве і скрайнє, як лушпинка від дозрілого зерна, можна було сподіватися доброго, здорового урожаю» Грушевський М. Батьки і діти. Грушевський М. Твори: у 50-ти т. / ред. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. Львів: Вид-во «Світ», 2005. Т 2: Серія «Суспільно-політичні твори (1907-1914)». С. 221..
Активні взаємовідносини вченого з українським студентством розпочалися одразу ж після прибуття до Львова у 1894 р. Потрібно нагадати, що завдяки політиці українсько-польського порозуміння (т. зв. «нової ери» 1890-1894 рр.) українці одержали можливість створити на філософському факультеті кафедру всесвітньої історії з особливим оглядом на Східну Європу, в якій вбачали кафедру історії України і найчастіше так її неофіційно й називали Винар Л. Австрійські урядові документи про призначення Михайла Грушевського професором Львівського університету. Український історик (Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен). 1986. № 3-4. С. 85-86, 89; Державний архів Львівської області (далі - Держархів Львівської обл.). Ф. 26 (Львівський університет). Оп. 5. Спр. 510 (Особова справа Михайла Грушевського, 1894-1914). Арк. 1.
* М. Грушевському на момент приїзду до Львова виповнилося лише 28 років.. У 1894 р. в результаті політичних домовленостей уряд затвердив кандидатуру М. Грушевського на посаду професора цієї кафедри.
У Галичині перед молодим вченим із Наддніпрянщини відкривався великий горизонт роботи. Окрилений ще юнацьким ентузіазмом*, М. Грушевський мав великі плани і надії, які негайно почав реалізовувати. Як згадував сам учений, прибувши до Львова: «Я кинувся в сю роботу з молодечим завзяттям, не передчуваючи ще тих розчарувань і трудного положення, яке чекало мене в Галичині» Винар Л. Автобіографія Михайла Грушевського з 1926 року. Нью-Йорк; Мюнхен; Торонто, 1981. С. 13..
На той час у системі вищої освіти краю склалася доволі несприятлива ситуація для українського населення. Навчатися рідною мовою українці могли лише у Львівському університеті. З кінця 1870-х років цей навчальний заклад перетворився на один із форпостів польської культури у краї (див. табл. 1). Понад половину всіх українських студентів університету студіювали дисципліни на теологічному факультеті. Попри це вони постійно відчували дискримінацію у здобутті освіти рідною мовою. Як правило, останньою на факультеті упродовж 80-х років ХІХ ст. читали лише 2 курси, протягом наступного 20-ліття - 3-4 і тільки для студентів 4-го року навчання. Таку ж кількість предметів вивчали українською мовою студенти юридичного факультету. Для порівняння: польською у 1880-х роках читали близько 25 курсів, напередодні Першої світової війни - понад 40 C. k. Uniwersytet imienia Cesarza Franciszka I we Lwowie. Sklad i program wykladow w zimowem polroczu 1885/6. Lwow, 1885. S. 25; C. k. Uniwersytet imienia Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykladow w polroczu zimowem 1909/1910. Lwow, 1909. S. 5-6.. Дещо сприятливіша ситуація склалася на філософському факультеті. На медичному з моменту його створення у 1894 р. навчання проводилося винятково по-польськи (див. табл. 2). Польськими були й усі інші вищі заклади освіти в Галичині.
Таблиця 1
Кількість предметів у Львівському університеті за мовами викладання8
|
Роки |
Кількість предметів за мовами викладання |
||||
|
українська |
польська |
німецька |
латинська |
||
|
1880 |
8 |
76 |
8 |
13 |
|
|
1890 |
9 |
94 |
3 |
12 |
|
|
1900 |
17 |
167 |
3 |
15 |
|
|
1910 |
13 |
222 |
5 |
16 |
|
|
1914 |
24 |
236 |
4 |
17 |
Таблиця 2
Кількість предметів, які викладали у Львівському університеті українською і польською мовами9
|
Роки |
Кількість предметів за мовою викладання по факультетах |
Усього |
|||||||||
|
теологічний |
юридичний |
філософський |
медичний |
||||||||
|
укр. |
пол. |
укр. |
пол. |
укр. |
пол. |
укр. |
пол. |
укр. |
пол. |
||
|
1880 |
2 |
2 |
3 |
23 |
3 |
51 |
- |
- |
8 |
76 |
|
|
1890 |
3 |
3 |
3 |
31 |
3 |
60 |
- |
- |
9 |
94 |
|
|
1900 |
4 |
4 |
3 |
38 |
10 |
80 |
- |
45 |
17 |
167 |
|
|
1910 |
4 |
8 |
3 |
31 |
6 |
111 |
- |
72 |
13 |
222 |
|
|
1914 |
4 |
11 |
4 |
33 |
16 |
125 |
- |
67 |
24 |
236 |
Не кращою була ситуація і з чисельністю українських викладачів у Львівському університеті. Польське керівництво навчального закладу не надто схвалювало допуск до роботи професорів-українців, а інколи гальмувало цей процес. Тому кількість українських викладачів була вкрай низькою (таблиця 3).
Таблиця 3
Кількість викладачів українців у Львівському університеті (1880-1914)10
|
Навчальний рік |
Загальна кількість викладачів |
Викладачі- українці |
Частка викладачів-українців, % |
|
|
1880/1881 |
56 |
10 |
16,07 |
|
|
1890/1891 |
63 |
12 |
19,04 |
|
|
1900/1901 |
147 |
13 |
8,84 |
|
|
1910/1911 |
219 |
14 |
6,39 |
|
|
1913/1914 |
222 |
16 |
7,21 |
Як щирий поборник української мови, М. Грушевський прагнув якось змінити цю ситуацію і розширити можливості студентів навчатися рідною мовою. Головною сферою, у якій професор міг реалізувати свої ідеї, була освіта. М. Грушевський усвідомлював значення інтелектуально розвинутого, дієвого студентства для української справи, а тому завжди намагався йому сприяти. У його стосунках із молоддю не було зверхності - лише глибока симпатія, повага, демократизм. Професор вважав, що відкрита модель спілкування сприяє формуванню довірливих взаємовідносин між вчителем і учнем, позитивного емоційного клімату на заняттях, а це - своєрідне заохочення до навчання та розумової праці Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського: комунікативна природа та психологічний клімат. Історіографічні дослідження в Україні. 2014. Вип. 25. С. 28..
Упродовж усього «львівського періоду» педагогічна діяльність М. Грушевського була різноплановою і доволі насиченою. Він читав такі оригінальні лекційні курси, як: «Великий Новгород, історія, устрій і побут його до к. XV в.», «Історіографія руська, період давній (загальний огляд і розбір критичний важнійших джерел)», «Великий рух народів», «Старинна історія Східної Європи», «Історія унії Литви і Польщі», «Галицько-Волинська держава в ХШ-XIV в.», «Історія Великого князівства Литовського до пол. XV в.», «Хмельниччина», «Україна в XVII-XVIII ст.» тощо C. k. Uniwersytet imienia Cesarza Franciszka I we Lwowie. Sklad uniwersytetu i program wykladow w polroczu zimowem 1901/1902. Lwow, 1901. S. 48; Ibid. w polroczu zimowem 1906/1907. Lwow, 1906. S. 57; C.k. Uniwersytet imienia Cesarza Franciszka I we Lwowie. Sklad uniwersytetu i program wykladow w letniem polroczu 1897/8. Lwow, 1898. S. 43; Ibid. w letniem polroczu 1894/5. Lwow, 1895. S. 32; Ibid. w letniem polroczu 1896/7. Lwow, 1897. S. 40; Ibid. w zimowem polroczu 1899/900. Lwow, 1899. S. 48; Ibid. w polroczu zimowem 1902/1903. Lwow, 1902. S. 48; C.k. Uniwersytet imienia Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykladow w polroczu zimowem 1912/1913. Lwow, 1912. S. 14.. Втім, лекції М. Грушевського не були особливо цікавими. Як згадував І. Крип'якевич: «... він читав частини своєї “Історії України”, яку поступнево, том за томом, підготовляв до публікації. Він давав багато фактів, серед яких загублювались узагальнення. Він не любив синтезу - раз висловився навіть: “ми збирайомо матеріали, а інші будуть робити висновки”» Заболотна І. Спогади Івана Крип'якевича (1904-1911). Український археографічний щорічник. Нова серія. Київ, 2010. Вип. 15. С. 478.. Також учні М. Грушевського вказували на сухість, строгість його викладу, монотонність, відсутність пафосу, бодай якогось драматизму, занадто швидкий темп мовлення, через що майже неможливо було за ним конспектувати матеріал Винар Л. Михайло Грушевський в боротьбі за український університет. Мюнхен; Нью-Йорк, 1968. С. 11; Тельвак В. Львівський університет у становленні історичної школи Михайла Грушевського. Актуальні питання гуманітарних наук. 2014. Вип. 10. С. 48.
* Лекції, як правило, дуже втомлювали М. Грушевського. Доволі часто під час або після занять його мучили головні болі. У щоденнику за 1904-1905 рр. професор критично аналізував свої лекції і лише кілька оцінив на «відмінно» (Детальніше див.: Гирич І. Михайло Грушевський: конструктор української модерної нації. Київ: Смолоскип, 2016. С. 335-337).. Необхідно зауважити, що сам професор не дуже любив викладацьку роботу. Значно більше його приваблювала наукова праця. Але педагогічну складову своєї діяльності він сприймав як необхідну даність*, як «не цілком приємний обов'язок» Гирич І. Михайло Грушевський... С. 335..
Незважаючи на це, під час його занять аудиторію заповнювали студенти, що одержали змогу вивчати історію свого народу рідною мовою. На виклади до М. Грушевського «записалося все, що причислялося до українства на університеті»: слухачі не лише філософського, а й юридичного та богословського факультетів Винар Л. Михайло Грушевський в боротьбі... С. 11.. Лекції професора були насичені новим матеріалом, а крім того, детальним оглядом джерельної бази. Слушно схарактеризував його педагогічну діяльність К. Кондратюк: «Під час читання лекційного курсу М. Грушевський активно використовував проблемний метод при висвітленні української історії. У його лекціях студенти знаходили не лише систематичний виклад історичних подій, а розкриття основних, з погляду автора теоретичних узагальнень, які характеризують історичний процес. Такий методичний прийом активніше розбуджував думки слухачів і сприяв їх самостійному мисленню. Крім того, Грушевський акцентував увагу не лише на історії держави, а головне на історії українського народу» Кондратюк К. Педагогічна діяльність. С. 70.. З кожним роком професор оновлював лекції історичними фактами, віднайденими в архівах, бібліотеках і приватних збірках не лише Галичини, а й Російської імперії. Саме туди майже щороку М. Грушевський здійснював наукові відрядження, схвалені та фінансовані Міністерством віросповідань і освіти Держархів Львівської обл. Ф. 26. Оп. 5. Спр. 510. Арк. 58, 79, 83-83зв., 95.
* Варто зауважити, що справа з організацією «Історичних вправ» була дуже кропіткою. Оскільки кафедра, яку очолював М. Грушевський, за статусом в університеті була додатковою, то відповідно жодних семінарських занять на ній не було передбачено. Молодий професор усвідомлював необхідність практичних занять для повноцінного навчального курсу, для набуття відповідних вмінь студентів роботи з джерелами. Разом із тим він розумів, що отримати дозвіл ради професорів філософського факультету на повноцінний науковий семінар - це утопія. Адже самостійний науковий семінар означав значні видатки (на приміщення, утримання бібліотеки, оплату праці керівника і премії для кращих студентів). Тому 1895 р. після консультацій та порад із деканом А. Каліною, професором Т. Войцеховським і послом австрійського парламенту О. Барвінським М. Грушевський вирішив переформатувати своє навчальне навантаження і так одержати години на семінар (замість 4 лекційних годин на тиждень він пропонував запровадити 3 години лекцій і годину - на практичне заняття). Це рішення підтримала й рада професорів філософського факультету. Оскільки це не був самостійний науковий семінар, то заняття одержали назву «Історичні вправи». Згодом М. Грушевський звертався до адміністрації факультету й Міністерства віросповідань і освіти з проханням про перетворення «Історичних вправ» на повноцінний семінар, але схвальної відповіді так і не отримав (Детальніше див.: Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського. Львів: Вид-во «Світ», 2016. C. 58-61)..
З 1896/1897 н. р. професор також проводив в університеті практичні заняття, т. зв. «Історичні вправи»*, під час яких намагався сформувати у студентів дослідницькі вміння, виробити в них науково-критичний погляд на історичний процес C. k. Uniwersytet imienia Cesarza Franciszka I we Lwowie. Sklad umwersytetu i program wykladow w zimowem polroczu 1896/7. Lwow, 1896. S. 34.
* Для запису на курси, що читалися на інших факультетах Львівського університету, студентитеологи повинні були отримати спеціальний дозвіл. М. Грушевський особисто протягом трьох років домагався такого (Див.: Тельвак В. Львівський університет. С. 48).. Там його учні опрацьовували історичні джерела, аналізували історіографію певної проблеми, брали активну участь в обговоренні питань і, зрештою, писали невеликі за обсягом самостійні історичні дослідження. На заняття записувалися студенти філософського та юридичного факультетів. Про можливість відвідування «Історичних вправ» майбутніми теологами М. Грушевський дбав особисто*. Іноді на семінарах були присутні особи взагалі не пов'язані з університетом Тельвак В., Педич В. Персональний склад. С. 20.. Про достовірну чисельність слухачів «Історичних вправ» говорити доволі складно, адже їх обліку ніхто не проводив. Наприклад, І. Крип'якевич стверджував, що заняття відвідували «20-30 студентів-українців, з різних курсів..,» Заболотна І. Спогади Івана Крип'якевича. С 478.. Віталій Тельвак і Василь Педич у дослідженні наводять дещо інші цифри - 15-20 осіб Тельвак В., Педич В. Персональний склад. С. 20.. «Історичні вправи» користувалися великою популярністю серед молоді. Саме під час цих занять якнайкраще виявився педагогічний та організаторський хист М. Грушевського. Самому професорові практичні заняття, порівняно з лекціями, були більше до душі. Зникала звична монотонність у мовленні, у настрої з'являлися піднесення і динамічність. Такі зміни Любомир Винар пов'язував із тим, що на «Історичних вправах» професорові доводилося працювати з майбутніми фахівцями вузької спеціалізації, що виявляли значний інтерес до історичної науки Винар Л. Михайло Грушевський в боротьбі. С. 11.. На цих заняттях М. Грушевський міг поділитися з учнями всіма азами наукової роботи, порадити, як краще писати дослідження, вказати на помилки, навіть гостро скритикувати, скерувати в необхідне русло Гирич І. Михайло Грушевський. С. 335-336.. Як слушно зауважив В. Педич: «... у цих історичних семінарах кристалізувався науково-критичний світогляд молодих істориків, удосконалювалася методика їх дослідницької праці» Педич В. Роль історичного семінару М. Грушевського. С. 50.. Про ефективність таких занять для формування кваліфікованих фахівців свідчить той факт, що «Історичні вправи» поступово перетворилися на ядро, з якого згодом постала історична школа М. Грушевського.
Професор у підготовці молодих спеціалістів завжди дотримувався трьох основних принципів: зацікавити студентів історичною наукою, показавши її престижність щодо інших дисциплін у процесі вивчення розвитку суспільства; бути вимогливим до учнів; ставити перед ними щораз складніші завдання і водночас спонукати до наполегливої самостійної, але контрольованої роботи Крип'якевич Р. Михайло Грушевський та Іван Крип'якевич (За матеріалами неопублікованого листування й мемуарів). Український історик. 1991. Т. 28. Чис. 1-2(108-109). С. 25-26.. Хоча в той же час приязно й по-товариськи ставився до молоді. У його стосунках зі студентством не було зверхності - лише безпосередність, глибока симпатія та повага. Ось як згадував професора І. Крип'якевич: «Низького зросту, з бородою, в окулярах. Він був тоді привітною людиною, з деяким скептичним гумором, прихильний до молоді. Студентам говорив “пане товаришу” і студенти звали його (поза очі) “пан товариш”» Заболотна І. Спогади Івана Крип'якевича... С. 478.. У роботі М. Грушевський поділяв принципи гуманізму й демократичності, вважав, що завдання педагога - бути керівником і порадником студента в його непевних спробах на науковій ниві. Завдяки щирості, неприхованій емоційності, доступності у спілкуванні, рівності, відсутності будь-якого натяку на зверхність професор доволі швидко згуртував навколо себе талановиту молодь. Спершу студенти, призвичаєні в міжособистісних стосунках до галицького консерватизму, таку відкритість сприймали дещо насторожено, але з часом і самі ставали більш відкритими, брали активну участь в обговоренні на заняттях наукових проблем, вчилися аргументувати й відстоювати свою позицію в публічних дискусіях Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського: комунікативна природа та психологічний клімат. Історіографічні дослідження в Україні. 2014. Вип. 25. С. 28.. Вдало схарактеризував педагогічні вміння свого наставника І. Крип'якевич: «Грушевський як учитель був дуже ввічливий і приступний.... Він мав таку вдачу, що нераз одним жартівливим слівцем умів підігнати до праці, а загонистих умів усе стримати легеньким насміхом» Крип'якевич І. Михайло Грушевський. Життя й діяльність. Львів, 1935. С. 21-22.. Утім, необхідно зауважити, що попри виваженість професор все ж був людиною настрою. Це іноді могли відчувати на собі його учні. Наприклад, Михайло Грушевський занотував у щоденнику, як у березні 1905 р., роздратований після чергового непорозуміння з деканом філософського факультету Казимиром Твардовським, на «Історичних вправах» несправедливо скритикував реферат Івана Крип'якевича Гирич І. Михайло Грушевський. С. 337-338..
Крім університетських студій, професор практикував приватні заняття, т. зв. «рпуа^БІта», під час яких надавав найздібнішим студентам консультації, заслуховував реферати, невеличкі повідомлення і ґрунтовніші праці, оцінював їх, а найкращі згодом публікував на сторінках періодичних видань НТШ Korduba M. Michal Hruszewskyj jako uczony. Przeglqd Historyczny. 1935. Serja 2. T. 12. S. 404..
Двері його дому завжди були відчинені для студентів, яким дозволяв користуватися своєю бібліотекою. І взагалі, попри перевантаженість роботою професор радо з ними спілкувався Крип'якевич І. Михайло Грушевський. Життя... С. 22.. Студенти були частими гістьми в домі М. Грушевського: заходили на консультації, поради, просто поділитися новинами. Подекуди такі розмови переростали в цікаві й корисні для молоді дискусії Крип'якевич Р. Михайло Грушевський та Іван Крип'якевич (За матеріалами...). С. 25-26.. Іноді стосунки з учнями були приватними: М. Грушевський запрошував їх до себе на свята чи просто на обід або вечерю. Наприклад, у щоденнику вченого за 1910 р. знаходимо згадку про те, що в нього обідав Іван Джиджора Гирич І., Тодійчук О. Щоденник Михайла Грушевського за 1910 рік. Український історик. 2002. № 1-4. С. 108-109.. Часто студенти заходили в помешкання професора, щоб повідомити новини громадського чи політичного життя Там само. С. 115.. Такі візити, під час яких велися дуже цікаві й пізнавальні для молоді дискусії, з особливим піднесенням згадував І. Крип'якевич Крип'якевич Р. І. Іван Крип'якевич і Михайло Грушевський. Тези доповідей та повідомлень регіональної науково-теоретичної конференції присвяченої 105-річчю з дня народження визначного історика України, академіка Івана Крип'якевича. Івано-Франківськ, 1991. С. 11..
Іноді учні М. Грушевського відпочивали разом з учителем. Відомо, що влітку 1909 р. у його помешканні в с. Криворівня гостювали Микола Залізняк та В. Козловський [повне ім'я не встановлене - Н. М] Панькова С. Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні. Український археографічний щорічник. 2007. Вип. 12. С. 830..
М. Грушевський ніколи не гордував товариством молоді, намагався бути її щирим порадником, допомагав у професійних починаннях. Про це свідчить досить цікавий факт з історії взаємин професора й І. Крип'якевича. Останній, ще будучи гімназистом, обрав фах історика. Але вирішив із цього приводу проконсультуватися з М. Грушевським. У травні 1903 р. він написав професорові листа, «щоб порадити ся, як вчити ся істориї і археольогії і приготовити ся до університету» Заболотна І. Спогади Івана Крип'якевича. С. 449.. Невдовзі І. Крип'якевич не просто отримав відповідь. Вчений щиро зацікавився допитливим юнаком, радив, яку краще літературу простудіювати, вирішив із ним познайомитись ближче і навіть запросив на розмову: «... без церемонії зголосіть ся до мене чи в Тов[ариство] ім. Шевченка, чи дома, а я радо послужу» Заболотна І. Початок співпраці І. П. Крип'якевича з М. С. Грушевським. Український археографічний щорічник. Нова серія. Київ, 2004. Вип. 8/9, т. 11/12. С. 631-632.. Таке щире ставлення породжувало в молоді повагу й симпатію до вченого.
Професор привчав студентів працювати в архівах із першоджерелами і накопичувати новий матеріал для дослідження. Свого часу І. Крип'якевич пригадував, як уже на першому курсі працював в архіві Львова: спершу збирав якісь дані для М. Грушевського, а згодом - матеріал для власного дослідження «Львівська Русь в першій половині XVI ст.», яке згодом виголосив на семінарі Крип'якевич І. Спогади (Автобіографія). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: зб. наук. праць / відп. ред. Я. Ісаєвич, упоряд. Ф. Стеблій. Львів, 2001. Вип. 8: Іван Крип'якевич у родинній традиції, науці, суспільстві. С. 89, 99.. Професор неодноразово допомагав студентам отримати дозвіл для роботи в різних архівах Російської імперії, Австро-Угорщини й інших країн Європи, знаходив фінансову підтримку для таких подорожей Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894-1932) / упоряд. Г. Сварник. Львів; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1998. С. 7..
Втім найціннішим було те, що М. Грушевський заохочував молодь займатися науковими дослідженнями й публікувати їх результати. Чимало студентів професора ще під час навчання в університеті друкували свої праці нарівні з іменитими вченими. Та й працювали на науковій ниві доволі плідно. Наприклад, І. Крип'якевич у 1905 р. як студент 2-го курсу філософського факультету опублікував 12 наукових статей і рецензій Крип'якевич Р. Михайло Грушевський та Іван Крип'якевич... С. 25.. У наступні, 1906 та 1907, роки світ побачили ще 24 праці молодого дослідника (по 12 за рік) Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: зб. наук. праць / відп. ред. Я. Ісаєвич, упоряд. Ф. Стеблій. Львів, 2001. Вип. 8: Іван Крип'якевич у родинній традиції, науці, суспільстві. С. 20-21.. Як редактор «Записок НТШ», М. Грушевський спонукав своїх учнів публікувати спершу рецензії та хроніки, а згодом і статті на сторінках часопису. Роботи студентів склали значну частину текстів цього серійного видання. Як зауважив І. Крип'якевич, «мабуть, половина статей і рецензій вийшла з семінару Грушевського» Заболотна І. Спогади Івана Крип'якевича. С 479.. Професор розумів, що самостійні проби пера необхідні для формування критичного мислення, вироблення навиків написання наукових праць, врешті-решт підвищення самооцінки, а відтак і становлення майбутнього науковця-дослідника. І саме в цій царині виявилася педагогічна майстерність М. Грушевського. Він дуже вдало вмів побороти в молоді почуття невпевненості, відродити віру у власні сили, вислухати, порадити, виправити перші помилки. Чи не найяскравіше розкрив у спогадах ці якості Михайла Грушевського його учень Мирон Кордуба: «Нас, своїх студентів, професор затягував до рецензійного відділу. Зразу се нам видалося дивним, бо не почували за собою відповідного підготовлення, щоб обговорювати або й критикувати твори учених спеціялістів. Але Грушевський вмів швидко розігнати сумніви й недостачу довір'я в сили. Роздав кождому по книжці із тих, які треба було обговорити, й велів прочитати. Потім радив порівняти прочитане з тим або іншим давнішим твором про дану тему та при стрічах зараз випитував про вислід порівнання, вражіння, яке нова книжка зробила, і т. ін. Вислухавши терпеливо устного реферату, докидав тут і там свої замітки, радив звернути більшу увагу на ту або іншу точку зору й кінчив “А тепер, товаришу, попробуйте все те написати”» Винар Л. Михайло Грушевський в боротьбі. С. 13-14.. Так на сторінках видань НТШ з'являлися перші студентські роботи, а молодь формувала дослідницькі вміння й набувала навиків наукової праці.
Як професор університету, впливова й поважна в наукових колах особа, М. Грушевський науково, фінансово і навіть силою свого авторитету сприяв талановитій молоді. Наприклад, у листопаді 1903 р. він звернувся до Кирила Студинського з проханням підтримати студента 2-го курсу Г. Головка [повне ім'я не встановлене - Н. М.] «як пильного і солідного слухача», подання якого про підвищення стипендії мали розглядати на філософському факультеті. Самого М. Грушевського на той час не було у Львові Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського... С. 4.
* У 1909 р. академічний сенат університету не дозволив габілітуватися на посаду приватдоцента австрійської історії С. Томашівському, мотивуючи це загостренням політичних обставин у краї..
Опікувався вчений і кар'єрою своїх учнів. Лише завдяки його зусиллям Степанові Томашівському в 1911 р. вдалося вдруге подати документи на габілітацію* й успішно подолати всі три етапи цього процесу Бортняк Н. Степан Томашівський: до відносин із Михайлом Грушевським. Михайло Грушевський і українська історична наука: матеріали конференцій / ред. Я. Грицак, Я. Дашкевич. Львів, 1999. С 188-190.. Підтримував М. Грушевський наукові починання І. Джиджори, заохочуючи його до складання іспиту на ступінь доктора наук. Зокрема, у лютому 1912 р. у листі до учня професор писав: «... не дайте <протягатися> справі докторату» Листування Михайла Грушевського / ред. Л. Винар, П. Сохань, І. Гирич; упоряд. С. Панькова, В. Пришляк. Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто: УІТ, ВД «Простір», 2008. Т. IV: Листування Михайла Грушевського та Івана Джиджори. С. 241.. Епістолярна спадщина достеменно не відображає підтримки, яку надавав учений у цій справі молодому історикові. Але І. Джиджора цінував допомогу М. Грушевського. Про це свідчить те, що відразу ж після складення докторського іспиту він відверто написав у листі до вчителя: «... я нарешті покінчив з докторатом. Се историческое событие скоїлося сьогодня (в середу) між 8-9 год. рано. Пішло добре. Я одначе, признатися, особливої приємности не відчув, хиба остільки, що нарешті ся скучна історія скінчилася. Надто вже “по-штубацки” виглядав сей останній екзамен, і він, як такий, не стоїть ніякій пропорції до вложеної праці. Та тільки се П. Професорови говорю, дякуючи ще раз за ласку і інтерес, з якими П. Професор відносилися до моєї докторантської історії» Листування Михайла Грушевського... С. 247..
Крім педагогічної роботи протягом навчального року, М. Грушевський намагався не втрачати контактів з учнями і під час канікул. Тому влітку 1904 р. за сприяння НТШ заснував у Львові українські академічні вакаційні курси й викладав на них історію України Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. Lwow, 1912. T. 2 (1898/9-1909/10). S. 496.. На цих курсах українська молодь мала можливість познайомитись і поспілкуватись з українськими вченими не лише з Галичини, а й Наддніпрянщини. Так, на курсах викладали: Іван Франко (літературу), Федір Вовк (археологію), Іван Раковський (антропологію), Микола Г анкевич (історію революційних рухів у Західній Європі), Степан Рудницький (географію України) тощо Заболотна І. Спогади Івана Крип'якевича. С. 483..
М. Грушевський щиро переймався й фінансовими проблемами українського студентства, неодноразово наголошуючи на цьому в публіцистичних статтях. Професор усвідомлював, що байдужість громади до матеріальної скрути молоді може кардинально вплинути на подальшу долю не лише майбутньої еліти, а й українського народу загалом. Акцентуючи на цьому питанні, М. Грушевський наголошував, що «журба під час академічних студій не раз вичерпувала останні сили студента. Ця недбалість наша тяжко мстила суспільству, яке замість свіжих, енергійних діячів отримувало закатарованих зомлілих недобитків» Грушевський М. Що зробити з «академічним фондом»? Літературно-науковий вісник. 1902. Т ХХ, кн. X. С. 52.
* Запомоговий фонд - у складі студентського товариства «Академічна громада» існував спеціальний фонд для матеріальної підтримки молоді. Члени товариства могли отримати безвідсоткові позики, які зобов'язувалися повернути після закінчення навчання. Однак через бідність молоді доволі часто повернення коштів тривало роками й супроводжувалося судовою тяганиною.
**«Академічна громада» (1896-1921) - українське студентське товариство народовецького спрямування у Львові засноване внаслідок злиття «Ватри» й «Академічного братства». З початку створення розгорнуло активну громадсько-політичну діяльність. У 1900 р. воно об'єднувало у своїх лавах 250 осіб, що становило 68 % всієї української університетської молоді..
Спілкуючись із молоддю, професор знав про її матеріально-побутові проблеми й намагався вирішити їх. Він розумів, що фінансова скрута, з якою стикалася більшість молодих українців, не дозволяла вповні розкрити науковий та освітній потенціал. Зокрема, з цього приводу М. Грушевський писав: «Число академіків світських факультетів, що мусять дбати про свій прожиток, зростає. Тим часом загострення національної боротьби відбивається на заробітках: коли зголошується студент по лекції, його питають уже про народність і довідавшися, що то русин, відсилають ні з чим. Те ж саме, чую, робиться і з іншими заробітками. Особливо студенти філософії, яких число сильно збільшило ся в остатніх роках, дуже терплять від браку заробітків, бо не можуть пересиджувати поза Львовом, ані йти на діурни, що не дають можливості ходити на виклади. Запомогові фонди* академічної громади** вичерпалися за часи сецесії, і коли крайцари, привезені з вакацій або заощаджені гіркою працею в гімназії, вже проїджені, починається голодування - “обідають що другий або що третій день, а вечеряють ще рідше”. Се оповідають студенти спокійно, навіть не без гумору, але з сим не можна жартувати, пам'ятаючи, як часто тратять у такій біді люди й здоров'я й енергію і всякі ідеальні змагання на віки» Грушевський М. В справі «Академічного дому». Грушевський М. Твори: у 50-ти т. / ред. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. Львів: Вид-во «Світ», 2002. Т. 1: Серія «Суспільнополітичні твори (1894-1907)». С. 177..
Наука й освіта - дві сфери, якими, зазвичай, студентам доводилося «жертвувати» в пошуках фінансової стабільності. Аби запобігти цьому, М. Грушевський залучав усі доступні йому засоби й ресурси, намагаючись не відкинути жодного прохання про допомогу. Нерідко навіть позичав власні кошти. Щоби стимулювати інтерес до наукової праці, професор залучав своїх студентів до роботи у «Записках НТШ» за доволі високу платню Крип'якевич І. Спогади (Автобіографія). С. 99.
* Для матеріальної підтримки молодих науковців-українознавців у НТШ було засновано низку стипендіальних фондів (академічний резервний, запомоговий ім. А. Бончевського, стипендіальний ім. Ол. Огоновського; стипендіальний ім. О. Кониського; стипендіальний ім. Я. Головацького, стипендіальний ім. І. Франка, стипендіальний ім. М. Грушевського тощо). Щороку з них надавали кілька стипендій для навчання найздібнішої молоді у вищих навчальних закладах Львова і за кордоном (див.: Савенко В. Діяльність НШТ в українознавчій сфері (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Україна - Європа - Світ: міжн. зб. наук. праць. Серія: Історія, міжнародні відносини. 2010. Вип. 5, ч. 1. С. 111).. Як голова НТШ, він міг посприяти в отриманні фінансової допомоги від товариства*. Однак при цьому ставив неодмінну умову - відпрацювати кошти в редакції чи канцелярії НТШ Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа. С. 30.. Аби молодь не розтринькувала надані їй гроші, М. Грушевський контролював їх використання. Коли до професора доходили чутки про легковажність студентів, він реагував негайно і прямолінійно, вимагаючи пояснень про використання коштів Там само. С. 30-31.
**Крона (корона) - грошова одиниця Австро-Угорської імперії (1892-1918), замінила в обігу гульден (флорин), за яким утвердилася напівофіційна назва «золотий ринський».. У 1900 р. за ініціативи професора у НТШ засновано Запомоговий фонд під зарядом М. Грушевського. Акумульовані в ньому кошти призначались для допомоги студентам, що займалися науковими дослідженнями під його керівництвом. Фонд поповнювали товариство й особисто професор. Зокрема, при заснуванні М. Грушевський передав на його рахунки 216 крон** (гроші, зароблені коректурою). Професор також був розпорядником фонду Хронїка Наукового товариства імени Шевченка. Львів, 1900. Ч. 1. С. 102.
***Основою фонду були гроші, зібрані українською громадою Галичини для будівництва української вищої школи й підтримки молоді, що взяли участь у сецесії з Львівського університету 1901 р. Наступного, 1902, року кошти, що залишилися, М. Грушевський запропонував використати як стартовий капітал для будівництва комфортабельного гуртожитку для української молоді. Свої думки з цього приводу професор обґрунтував на сторінках Літературно-наукового вісника. М. Грушевський пропонував спорудити будинок, у якому могли б одночасно проживати 80 осіб. Утім був щиро переконаним, що надання помешкання в гуртожитку повинно відбуватися лише на платній основі: «Орґанїзацию академічного дому представляю собі на прінціпі: все як найдешевше, нїчого за дармо. Міпішиш своєї екзістенциї молодик мусить оплатити, заробити, чи зараз, чи - в крайности - пізнїйше його оплатити. Сей шіпішиш повинен бути дуже невеликий. Мешканнє в покої, призначенім на чотирьох студентів, з опалом і сьвітлом може коштувати не дорожше 7 кор. місячно, вікт [харчування - М. Н.] - яких 15 корон. Не буде ce роскішне, вигідне житє, але ми говоримо про незасібних, яких хотїли б охоронити від голоду й надмірної нужди» (Див.: Грушевський М. Що зробити з «Академічним фондом»? Літературно-науковий вістник. 1902. Т XX, кн. X. С. 51-54)..
Щоб покращити матеріально-побутові умови української молоді, науковець у 1902 р. виступив ініціатором будівництва студентського гуртожитку - Академічного дому у Львові. Він організував академічний фонд*** для збору коштів на ці цілі, особисто листувався з наддніпрянською інтелігенцією, що прагнула допомогти фінансово. Найбільший вклад у реалізацію ідеї зробив Євген Чикаленко. Він радо відгукнувся на заклик М. Грушевського підтримати справу допомоги українській молоді. Упродовж двох років він кілька разів надсилав значні суми особисто й залучав до меценатства наддніпрянських інтелектуалів Листування Михайла Грушевського / ред. Л. Винар; упоряд. І. Старовойтенко, О. Тодійчук. Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто: УІТ, ВД «Простір», 2010. Т V: Листування Михайла Грушевського та Євгена Чикаленка. С. 44-49.. Саме завдяки М. Грушевському за 2 роки, у 1904 р., вдалося зібрати понад 70 тис. крон Грушевський М. «Академічний Дім». Літературно-науковий вістник. 1904. Т XXXII, кн. XII. С. 177.. Професор опікувався й питаннями купівлі землі та будівництва, пошуком додаткових коштів. Особисто наглядав за ходом робіт. А коли його не було в місті, покладав контроль за будівництвом на членів управи НТШ Гирич І. Михайло Грушевський... С. 339-340.. Завдяки зусиллям М. Грушевського вже 1905 р. споруджено будівлю українського Академічного дому по вул. Супінського, 17 (тепер - вул. М. Коцюбинського, 21). Чимало відомих згодом діячів української літератури, науки, політики з Галичини й Наддніпрянщини, що здобували освіту у Львові, перейшли через цей гуртожиток, де могли отримати не лише нічліг та страву, але й добрі умови для навчання.
Подобные документы
Періодизація історії українського радянського мовознавства. Боротьба офіційної комуністичної політики проти української мови й культури початку 30-х років ХХ ст. Зародження української лінгвостилістики у 50—60-ті роки. Видатні українські мовознавці.
презентация [2,4 M], добавлен 27.04.2016П’єса М. Куліша "Мина Мазайло" - сатира на міщанство, критика будь-якої національної упередженості від українського націоналізму до великоросійського шовінізму. Ознаки українця у комедії. Розкриття багатства, своєрідності і неповторності української мови.
презентация [645,1 K], добавлен 20.01.2013Теоретичні основи синтаксису сучасної української мови. З’ясування структурно-семантичних і функціонально-стилістичних особливостей вставних і вставлених частин речення. Дослідження ролі та значення вставних синтаксичних одиниць у публіцистичних текстах.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 22.12.2017Номінації сфери одягу сучасної людини. Дослідження особливостей іншомовної лексики як одного з пластів української мови. Визначення основних джерел запозичення слів із значенням "одяг", класифікація цих лексичних одиниць за ступенем засвоєності у мові.
курсовая работа [46,4 K], добавлен 26.02.2014Мова української преси початку XXI ст. на тлі соціальної динаміки. Суспільна зумовленість динаміки мови сучасних українських газет. Функціональні зміни в українській пресі та їх вплив на стилістичні ресурси синтаксису. Стилістичне навантаження речень.
дипломная работа [108,0 K], добавлен 20.10.2010Українська літературна мова як вища форма національної мови. Стилі української мови в професійному спілкуванні. Типізація мовних норм. Поняття та ознаки культури мовлення. Становлення українського правопису і його сучасні проблеми, шляхи їх вирішення.
реферат [25,2 K], добавлен 26.01.2015Проблема адекватності перекладу художнього тексту. Розкриття суті терміну "контрастивна лінгвістика" та виявлення специфіки перекладу художніх творів. Практичне застосування поняття "одиниці перекладу". Авторське бачення картини світу під час перекладу.
статья [26,9 K], добавлен 24.04.2018Школа "слів і речей" — мовознавчий напрям молодограматизму, який висунув принципи вивчення лексики у зв'язку з культурою й історією народу. Неолінгвістика — опозиційний до молодограматизму напрям, який трактував мову з позицій ідеалізму й естетизму.
реферат [22,4 K], добавлен 14.08.2008Вивчення особливостей фразем з темою життя, які виражають універсальний макроконцепт "життя", що належить до ядерної зони будь-якої концептуальної картини світу, в тому числі й української, а також встановлення особливостей його ідеографічної парадигми.
реферат [23,2 K], добавлен 20.09.2010Розкриття стану проблеми роботи над переказом в психолого-педагогічній і методологічній літературі. Аналіз стану проблеми в практиці навчання сучасної школи. Організація та навчання усним і письмовим переказам. Види переказів і методика їх проведення.
курсовая работа [75,7 K], добавлен 24.11.2008
