Просодія гендеру на Британських островах

Gender research is a new area of humanities that is now in the making. It focuses on the cultural and social factors that determine society's attitudes towards men and women, the behavior of individuals in connection with belonging to gender, stereotypical perceptions of male and female qualities - all that transforms gender issues from the field of biology into the field of social life and culture.

The article deals with the difference between male and female voices within frequency, dynamic and temporal characteristics of various regional types of British pronunciation. Intonation appears as a multicomponent system formation in which social and regional peculiarities within individual groups of speakers are refracted in a complex, indirect way, being in constant dialectic unity. The author suggests that frequency of the main tone is one of the mainfactors which stipulates male and female voices' specifics. The conducted experiment convinced us that for an objective reflection of the contemporary variation of English intonation on the British Isles, it is necessary to take into account the factors of social and situational variability of speech. A significant difference between male and female voices is observed in the frequency of the descending tones. Both men and women tend to increase descending tones, but women are ahead of men in this direction, increasing the frequency by 22% vs 13%. Accordingly, the frequency of ascending tones decreases, and this trend is largely manifested by women. Consequently, women are particularly sensitive to current trends in the use of tones and become agents of innovation.

Key words: gender, intonation, social group, reading, speech, accent, range, frequency of the main tone.

Виклад основного матеріалу

На думку англійських соціолінгвістів [25; 26; 33; 34], мова людини протягом дуже нетривалої розмови дає відомості про те: 1) звідки ця людина, 2) до якого соціального класу вона належить, 3) якої вона думки про себе та оточуючих 4) чи розумна людина взагалі. Для обговорюваної теми в статті істотно те, що дослідники відзначають [3; 9; 10; 12; 21], що в мові освічених людей відхилення від норми граматичного і лексичного характеру незначні та усі відмінністі зводяться до вимови.

Предметом дослідження цієї статті є частотні, динамічні та темпоральні характеристики чоловічих і жіночих голосів представників різних соціальних груп діалектних регіонів Великобританії та їх прояв у такому вигляді мовленнєвої діяльності як читання.

Основним матеріалом дослідження слугували аудіозаписи читання стандартного тексту «Sherlock Holmes», спеціально підібраного для дослідження територіальної варіативності вимови. Загальна тривалість звучання аудіоматеріалу склала 60 хв.

Загальна кількість мовленнєвих реалізацій в корпусі нашого дослідження склало 20 зразків регіональної мови, з них 10 чоловічих та 10 жіночих.

Відбір інформантів в групи проводився з урахуванням нейтралізації основних соціально-демографічних чинників: соціального статусу, що включає рід професійної діяльності, статі, рівня освіченості мовців, тому що ці фактори роблять значний вплив на мовну поведінку людини, в тому числі на просодичні характеристики його мови [18; 23; 31]. Інформанти належать до так званого середнього класу. Однак, беручи до уваги відмінності в рівні освіти, роді професійної діяльності та посади мовців, а також з огляду на прийнятий в західній соціології підрозділ середнього класу на вищий середній, середній середній та нижчий середній, заснований на рівні доходів населення [25; 27], ми визнали можливим виділити три групи інформантів.

Проведені раніше дослідження варіативності регіональної просодії [2; 4; 11; 28; 29; 30] показують, що читання ідентичного тексту, як ніякі інші види мовленнєвої діяльності, нівелюють вплив ситуативної варіативності на лінгвістичну характеристику мовленнєвих реалізацій. Читання як один з різновидів підготовленої промови є мова продумана, озвучена за заздалегідь підготовленим текстом. Цей вид мовленнєвої діяльності характеризується використанням закріплених в системі мови форм, що дозволяє припустити, що мовці з усією відповідальністю підходять до вибору правильної артикуляції звуків мови та вживання нормованих просодичних моделей [8, c. 69].

Вибір в якості інформантів осіб чоловічої статі зменшує прояв емоційного початку, яке ускладнює аналіз жіночого мовлення [16, с. 253]. Вибір в якості інформантів осіб жіночої статі видався цікавим саме в силу великої емоційності жіночого мовлення [13, c. 152].

Найбільш вивченим на сьогоднішній день є клас чоловічих голосів. Що ж стосується специфіки жіночого голосу, то на слуховому рівні він сприймається як в цілому більш високий у порівнянні з чоловічими голосами. Теоретичне пояснення цьому дається, виходячи з того, що голосові зв'язки, як правило, у чоловіків довші та товщі, а довжина вокального тракту у жінок менше [14, c. 140].

Істотні відмінності по параметру «чоловіки-жінки» спостерігаються в області стратегії і тактики мовленнєвої поведінки. Чоловіки і жінки по-різному конструюють свою промову, по-різному звертаються до знайомих та незнайомих, до осіб своєї та протилежної статі [1; 5; 6; 32]. Виявлення конкретних особливостей мовленнєвої поведінки партнерів по комунікації (чоловік-жінка, жінка-жінка, жінка-чоловік) - важливий етап дослідження конкретних відмінностей в області чоловічого та жіночого мовлення. До теперішнього часу вже накопичено багато даних про те, що стратегія мовленнєвої поведінки чоловіків та жінок пов'язана не тільки з вибором лексики і фразеології. Наприклад, є дані про особливості породження тексту, пов'язані з переходами до нової теми [6, с. 68]. В жіночій мови вище ступінь асоціативних переходів від теми до теми, зміна теми більше залежить від ситуативних чинників [14, с. 139].

Як відзначають дослідники, такий важливий параметр як «диференціація мови по статі мовця» співвідноситься зі структурою взаємообумовлених і взаємозалежних складових [33, с. 54]. Ці складові пов'язані, з одного боку, з фізіологічними та нейропсихічними особливостями індивіда, з іншого боку, зі специфікою формування індивідуального мовного коду під впливом соціальних (культурологічних, етнічних і т.д.) та економічних (приналежність до певної групи, прошарку, класу і т.д.) факторів [14, с. 146].

Що ж стосується фонологічної системи, то тут відмінності між чоловічими та жіночими голосами можуть бути виявлені як на сегментному, так і на супрасегментному рівнях мови. Найбільш інформативними на сегментному рівні вважаються голосні звуки, на просодичному - інтенсивність та частота основного тону. У більшості робіт параметру чот відводиться роль вельми істотного або навіть головного чинника у формуванні специфіки чоловічого та жіночого голосу [21; 22].

Відмінність чоловічих та жіночих голосів у багатьох мовах світу супроводжується своєрідним використанням просодії [34, с. 87]. Так, жінки в своїй промові широко використовують такі просодичні засоби як придих, лабіалізація, назалізація та ін. Жінки частіше використовують інтонаційні засоби для вираження багатьох різніх відтінків емоційного стану, в той час як чоловіки в цих же мовленнєвих ситуаціях застосовують засоби лексики та граматики.

У більшості соціологічних робот англійських авторів, статус жінки визначається за соціальними показниками чоловіка [25; 26; 27; 33]. Наскільки неоднозначним може бути рішення про дійсний стан жінки в суспільстві, яке проявляється в її мовленнєвій поведінці, говорять результати, отримані психологами при оцінці регіональних типів вимови та стандартного RP ЩесеіуеД Ргопипсіаііоп - вимова, прийнята у вищому суспільстві), коли і дикторами, і аудиторами - інформантами були жінки [7, с. 13]. Як і чоловіки, вони отримували високу соціальну оцінку (високі показники соціально-економічного класу, високо оплачувані роботи, компетентності), наділялися позитивними рисами чоловічого (розум, енергія) та жіночого (жіночність, витонченість) характерів. Таким чином, за мовленнєвими показниками створюється образ ділової емансипованої жінки в англосаксонському суспільстві, який значно відрізняється від «мовленнєвого портрета» більшості жінок, які говорять з регіональним акцентом [31, с. 289].

Основним типом соціальних відносин, що впливає на мовленнєву поведінку мовців в англомовному суспільстві, в тому числі на їх інтонацію, є ставлення переваги / підпорядкованості [12, с. 105]. При цьому, мовленнєвим етикетом жінці пропонується роль покірності, підлеглості, залежності. Ця роль підтримується традицією, вихованням, всім соціальним укладом суспільства. При аналізі інтонації чоловічих та жіночих голосів зазвичай звертають увагу на такі явища, як мовленнєва компетентність жінок, авангардизм чи консерватизм, емоційність, соціальний статус та соціальна роль.

Т.І. Шевченко в своїх дослідженнях показала мовленнєву компетентність освічених жінок, їх прагнення використовувати більш передові, сучасні форми в інтонації, емоційність та меншу категоричність [22, с. 76]. Що ж стосується соціальної ролі, яка приписується жінці, то вона може виявитися тільки безпосередньо в процесі спілкування [23].

Диференціація чоловічих та жіночих голосів, таким чином, є не тільки засобом групової ідентифікації демографічного характеру, вона одночасно виконує функцію соціально-груповій ідентифікації, свідчить про соціальний статус та соціальну роль мовців, про рівень їх мовленнєвої компетентності та емоційності. Жінки в більшій мірі, ніж чоловіки в процесі передачі різних емоційних значень застосовують різноманітні засоби фразової просодії. Чоловіки частіше вдаються в цих випадках до лексико-граматичних засобів. Більшість дослідників просодії чоловічого / жіночого мовлення відзначають «нездатність» чоловіків виражати різноманітні емоції, головним чином позитивні, голосовими засобами [16, с. 253].

Отже, проблема знаходження диференціальних ознак за статтю включає в себе як універсальну (властиву і чоловікам, і жінкам), так і специфічну (притаманну виключно чоловікам чи жінкам) інформацію [14, с. 142].

В ході електро-акустичного аналізу, зробленого в Лабораторії Експериментальної Фонетики Одеського Національного Університету (ЛЕФ ОНУ) досліджувалися наступні діапазональні характеристики регіональної мови: 1) максимальна частота основного тону (чот) (найвища точка, зазначена в реалізації - в Гц), 2) мінімальна чот (найнижча точка, зазначена в реалізації - в Гц), 3) діапазон (різниця між максимальним та мінімальним значеннями чот - в Гц). Також вимірювалася частотність вживання основних термінальних тонів в реалізаціях чоловіків і жінок різних соціальних груп.

Вимірювання інтенсивності проводилось за наступними параметрами: 1) абсолютні максимальні значення інтенсивності наголошених та ненаголошених складів; 2) діапазон інтенсивності у синтагмі та фразі; 3) середньослогове значення інтенсивності у синтагмі.

Темпоральні характеристики мови дикторів аналізувалися за такими параметрами: 1) середня тривалість фрази, виключаючи паузи; 2) середня тривалість складу; 3) тривалість першого наголошеного складу у синтагмі; 4) тривалість ядерного складу; 5) тривалість заядерного складу. В основу порівняльного аналізу лягли середньогрупові показники.

Досліди по сприйняттю фізичних характеристик мовленнєвого сигналу показали, що людина сприйнятлива ні до абсолютним, а до відносним змінам сигналу. Мінімальною відносною одиницею сприйняття висотних змін до зв'язного мовлення є півтон, який визначається як найменша відстань по висоті, можлива у дванадцятізвуковому темпрірованому ладі [20, с. 149]. Виходячи з цього, в нашому дослідженні абсолютні значення чот в герцах були переведені в півтони (пт). Необхідно відзначити, що основною одиницею аналізу в цьому дослідженні була обрана синтагма, під якою розуміється фонетична єдність, яка характеризується відносною смисловою завершеністю та функціонує як самостійна структурна одиниця [19, c. 110]. Членування на синтагми строго обумовлено змістом висловлювання, що і визначило вибір даної одиниці в якості основної одиниці дослідження.

Розглянемо показники діапазону чот чоловічих та жіночих голосів у різних соціальних групах. Як видно з таблиці 1, простежується явна тенденція до розширення діапазону голосу з підвищенням соціального статусу мовця: різниця в діапазоні між вищим середнім та нижчим середнім класами у чоловіків склала 2 півтони, а у жінок - 5 пт; показники середнього середнього класу у чоловіків та у жінок займають проміжне, між вищим і нижчим класами місце, незначно відрізняючись від діапазональних характеристик середнього нижчого класу. Отримані дані представлені в таблиці 1.

Розглянемо вживання термінальних тонів в реалізаціях чоловіків - представників нижчого середнього, середнього середнього та вищого середнього класів (табл. 2). Простий спадний тон вживається дуже часто: спадний: 55% у представників вищого середнього класу, 32% - середнього середнього класу та 30% - нижчого середнього класу. Висхідний тон вживається менш часто: 21% відзначений у представників вищого середнього класу, 9% - середнього середнього та 3% - нижчого середнього класу. Що стосується складних та складових тонів, то вони вживаються значно рідше: низхідний-висхідний: 12% - зазначено в реалізаціях представників вищого середнього класу, 9% - середнього середнього та 3% - нижчого середнього класів; висхідний-низхідний тон практично не представлений, за винятком 6% у представників вищого середнього класу. Складний імплікатівний низхідний-висхідний тон найчастіше використовується в групі вищого середнього класу - 12% - це дипломат та дружина дипломата, продюсер, біржовий маклер, директор компанії. Характерно, що у цих осіб найбільший просодичний репертуар: в їх читанні є також нечисленні рівні тони - 5%. Представники нижчого та середнього середнього класів демонструють найбільший відсоток рівних тонів - 65% та 51% відповідно, що є, як відзначають дослідники соціально-класової варіативності, типовою рисою соціо-територіальних типів вимови [21].

Таблиця 1

Діапазональні характеристики чоловічих та жіночих соціальних груп (в півтонах)