Вияви авторського усічення фразеологічних одиниць у химеріаді Євгена Гуцала

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вияви авторського усічення фразеологічних одиниць у химеріаді Євгена Гуцала

Олена Важеніна

Здійснено аналіз авторських усічень фразеологічних одиниць у химерній трилогії Євгена Гуцала. Розглянуто усічення як прийом структурно-семантичної трансформації фразеологічних одиниць. Встановлено основні вияви авторського усічення фразеологізмів, схарактеризовано умови скорочення компонентного складу фразеологічної одиниці, визначено типо- логійні різновиди усічення. З'ясовано продуктивність та художньо-виражальні можливості усічених фразеологічних одиниць у химерній трилогії Євгена Гуцала.

Ключові слова: авторські фразеовживання, усічення, еліпсис, редукція, узуальний корелят, препозиційні, інтерполяційні та постпозиційні усічення, усічений конституент.

MANIFESTATIONS OF THE TRUNCATION OF PHRASEOLOGICAL UNITS IN THE CHIMERIAD EUGENE GUTSALO

Vazhenina Olena

Department of Ukrainian Language, Vasyl' Stus Donetsk National University, Vinnytsia, Ukraine

Abstract

Background. The study of the author's modification of phraseological units in artistic text formation is increasingly attracting the attention of researchers. And despite significant achievements in this area of phraseology, there are still many gaps. One of them is the study of the nature of various methods of authoring processing of phraseological units, elucidating the typology of author's manifestations within one technique. In this regard, it becomes relevant to consider one of the little-studied methods of structural-semantic transformation of phraseological units - truncation.

Purpose. The aim of the article is a comprehensive analysis of the phraseological truncation in the chimeriad of Eugene Gutsalo with the definition of his typological models and classification measurements.

Results. The author truncates phraseological units in the bizarre trilogy of Eugene Gutsalo. Truncations are considered as a method of structural-semantic transformation of phraseological units. The main manifestations of the author's truncation of phraseological units are established, the conditions for reducing the component composition of phraseological units are characterized, and the varieties of truncation are determined. The productivity and the artistic and expressive capabilities of truncated phraseological units in the bizarre trilogy of Eugene Gutsalo are revealed.

Discussion. Summarizing the features of the author's manifestation and the functioning of the truncation technique in the texts of Evgeny Gutsalo's bizarre novels, it should be noted that truncation is primarily experienced by the well-known phraseological units (nominative and communicative), which ensures their correct understanding. Truncated phraseological units differ from their usual correlate in the smaller number of components in the preposition / interposition / postposition of the phraseological unit. First of all, the peripheral, irrelevant components of phraseological units are truncated with a clarifying meaning. The semantic core of a unit always remains constant. Truncation does not cause changes in the semantics of the phraseological unit (this can occur subject to the author's combination of truncation with other methods of transformation or modification). The writer uses truncation as a stylistic tool to achieve laconicism and dynamism of speech, enhance the expressiveness and expressiveness of the statement, change the stylistic tonality, and provide speech with elasticity of conversational color.

We see the prospect of research in a further study of the nature of phraseological truncation and a comparison of its author's realization in Yevgeny Gutsalo's bizarre novels using other writers who are representatives of bizarre prose in text formation. фразеологічна одиниця усічений конституент

Keywords: author's phrase usage, truncation, ellipsis, reduction, normal correlate, prepositional, interpositional and postpositional truncation, truncated constitution.

Постановка наукової проблеми та її актуальність

Вивчення авторської видозміни фразеологічних одиниць (далі ФО) у художньому текстотворенні все більше привертає увагу дослідників. Та попри значні здобутки в цій галузі фразеології залишається ще чимало лакун. Однією з них є вивчення природи різних прийомів авторської обробки фразеологічних одиниць, з'ясування типології авторських виявів у межах одного прийому. З огляду на це розглянемо один із маловивчених прийомів структурно-семантичної трансформації ФО - усічення.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Одним із перших дослідників фразеологічного усічення був Ш. Баллі, який зазначав: «Якщо еліпсис не відчувається мовцем, тобто коли свідомість мовця не прагне відновити відсутні слова (або відсутнє слово), то він є показником того, що елементи словосполучення вже не сприймаються як окремі» (Балли 164).

Сучасні студії явища усічення в україністиці закладені ще О. Потебнею у вигляді ідеї «згущення думки». Пізніше до цієї проблеми зверталися Н. Бабич,І.Гнатюк, М. Демський, П. Дудик, Л. Скрипник, Г. Удовиченко, В. Ужченко, Л. Щербачук, Л. Пашинська та інші. Ґрунтовно дослідила цей прийом трансформації ФО Т. Свердан у своїй дисертаційній роботі «Усічення як тип структурно - семантичного варіювання і спосіб трансформації у фразеології» (2003).

Сучасні фразеологічні студії не мають утрадиційненої термінології на позначення цього прийому трансформації. Науковці користуються різними термінами, зокрема, редукція (О. Бабкін, В. Чабаненко, В. Ужченко), еліпсис (І. Гнатюк, Т. Цимбалюк-Скопненко, А. Мелерович, Л. Щербачук), усічення (Т. Свердан, Л. Пашинська, Г. Бардукова). Аналіз дефініцій зазначених термінів засвідчив, що ними називають лінгвістичні явища однакової природи, отже, вони є синонімічними. У своїй роботі слідом за Т. Свердан користуватимемося терміном усічення як таким, що найбільш прозоро передає механізм авторської видозміни ФО, потребує дослідження тільки на рівні синхронії й передбачає обов'язкове вивчення функціонування трансформованої ФО у контексті. Тлумачимо усічення як прийом структурно-семантичної трансформації, при якому скорочується структура ФО шляхом свідомого випущення одного або кількох конституентів, які легко відтворюються реципієнтом у контексті чи мовленнєвій ситуації.

В. Мокієнко розглядає усічення як вияв принципу мовної економії на фразеологічному рівні, що означає «мінімальну затрату мовленнєвих зусиль для забезпечення максимального розуміння співбесідника» (Мокиенко 99).

Метою статті є комплексний аналіз фразеологічного усічення у химеріаді Євгена Гуцала з визначенням його типологійних моделей і класифікаційних вимірів.

Об'єктом дослідження стали усічення фразеологізмів, виявлені в текстах химерної прози Євгена Гуцала. Предметом дослідження слугували структура, семантика, функції та прагматичний потенціал фразеологічних усічень.

Опис фактичного матеріалу та методів, застосованих у процесі аналізу

Вивчення цього різновиду трансформації фразеологізмів ми здійснили на мате - ріалі фразеовживань Євгена Гуцала у химерній трилогії «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена», «Парад планет» з використанням описово-аналітичного методу, методу зіставного аналізу, методу контекстологічного аналізу, методу компонентного аналізу і синтезу та методу фразеологічної ідентифікації. Усього нами виявлено у зазначених романах 185 авторських фразеовживань усічених ФО.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено комплексний аналіз прийому фразеологічного усічення у текстопросторі химерної прози Євгена Гуцала, показано найпродуктивніші його вияви та з'ясовано праг - матичний потенціал.

Теоретична і практична цінність отриманих результатів

Основні положення статті та результати дослідження сприятимуть подальшому опрацюванню проблем української фразеостилістики, поглибленню знань про природу фразео - логічного значення, трансформаційний потенціал різних типів фразеологічних одиниць.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження

Спостереження свідчать, що не всі ФО допускають усічення компонентного складу. Скорочуються тільки ті фразеологізми, що внаслідок цілісності семан - тики прагнуть до замкненості структури і яким притаманна певна семантична надлишковість: із фразеологізму вилучаються структурно факультативні, менш образні та менш експресивні компоненти, які не несуть важливої інформації або є тавтологічними (Свердан 12). Отже, усікаються насамперед периферійні, не- релевантні компоненти ФО з уточнювальним значенням. Константним завжди залишається семантичний стрижень одиниці. Цілісність структури й семантики новоутвореної усіченої ФО, за Т. Свердан, забезпечує референтна співвіднесеність усіченої ФО з її узуальним корелятом, що існує у свідомості реципієнта. Усічена форма перебирає на себе семантику повної словникової ФО, обслуговує потреби мовців без комунікативних труднощів. Передумовою для сприйняття усічення та досягнення завдяки йому певних впливів на читача / слухача є знання останнім повної узуальної ФО, тобто існування її у ментальному лексиконі реципієнта. За В. Білоноженко і І. Гнатюк, «найпершою важливою умовою, що уможливлює використання у ФО усічення, є традиційність, відомість та популярність серед широкого кола носіїв мови» (Білоноженко, Гнатюк 131). Наші спостереження підтверджують цю думку: всі усічені ФО характеризуються широкою вживаністю носіями мови, особливо в усному мовленні.

Теоретично усіченню можуть підлягати ФО будь-яких структурних типів, редукується будь-який конституент, окрім лексеми, яка є семантичним центром фразеологізму (Тимощук 12). Це цілком підтверджується нашою картотекою, у якій з-поміж усічених є і фраземи, і паремії.

Аналізуючи авторські вияви усічення ФО у химеріаді Євгена Гуцала, основною ознакою обрали позицію усічення у структурі ФО, відповідно до якої роз - різняємо препозиційні, інтерпозиційні та постпозиційні усічення ФО. Принагід - но зауважимо про те, що існує думка Т. Кучеренко щодо некоректності такого поділу, оскільки стабільність зовнішньої структури ФО не є абсолютною. Компоненти фразеологізму часто зазнають інверсії, дистантного розташування, тому таке розрізнення буде не об'єктивним, а суб'єктивним (Кучеренко 144). На що зауважимо, по-перше, що випадки порушеної структури усіченої ФО є поодинокими і на загальну картину авторських виявів вони суттєво не впливають, а по-друге, встановити позицію, у якій перебував усічений компонент ФО, не - зважаючи на нестабільність зовнішньої структури фразеологізму, можна під час зіставлення усіченої та традиційної словникової ФО.

Отже, здійснений аналіз фактичного фразеологічного матеріалу художнього текстопростору романів Євгена Гуцала дає підстави констатувати, що найчастіше скорочується постпозиційний компонент фразеологізму, інтерпозиційні та препозиційні усічення є приблизно однакової частотності.

Авторський вияв постпозиційного усічення фразеологічної одиниці

Авторське згортання постпозиції ФО має різні вияви щодо кількості усічених компонентів. Письменник вдається до скорочення окремого компонента ФО або до усічення цілої структурно-семантичної частини ФО складної структури. Усічення одного компонента - це початкова зона компресії, що привносить в авторський текст більшу виразність, посилює експресію авторської думки. Таке усічення (якщо воно не супроводжується іншими прийомами трансформації) не змінює семантики ФО, але привносить, як стверджує Н. Ковальова, «мовну грайливість» у текст авторської оповіді (Ковалева 166).

(1) Авжеж, щоб менше людей знало. Але ж хіба шило в мішку сховаєш? (ПЧ) і пор.: Шила в мішку не сховаєш утитттку (УНПП: 290).

(2) Тут що важить? Буває, важить настрій - у доброму можу стати в таку позу, що любо-дорого серцю, а в кепському - то й поза кепська, бо, може, мені тієї пози треба, як п'ятого колеса (ПЖФ) і пор.: Як (мов, ніби і т. ін.) п'яте колесо до воза (СФУМ: 304).

(3) І хапаєшся, як попівна заміж, і квапишся поперед батька (ПЧ) і пор.: Не хапайся поперед батька в пекло (УНПП: 531).

Найчастіше Євген Гуцало «активує» узуальну ФО, відсікаючи від неї цілу структурно-семантичну частину. Для цього письменник обирає фразеологізми складної структури, що містять кілька суджень і побудовані за принципом паралелізму, зіставлення, контрасту, причиново-наслідкових відношень. Такі ФО ґрунтовані на антитезі, в основі якої суперечності між явищами дійсності, заперечення однієї думки іншою. Їх структура породжує відчуття симетрії, яка супроводжується образним зіставленням різних понять. Симетрична структура та - ких ФО виражає ідею статичної рівноваги в мові. Авторське відсікання останнього компонента ФО порушує відчуття симетрії і статичної рівноваги, надаючи мовленню динаміки, жвавості й активності, сконденсованості думки. Авторська одиниця стає компактнішою, лаконічнішою, що підвищує її поєднувальні властивості. Наприклад:

(4) Ще ніколи так не було, щоб я комусь та не позичила. Моя обіцянка - не цяцянка! (ПЧ) і пор.: Обіцянка - цяцянка, а дурневі радість (УНПП: 316).

(5) Звісно, знав, що не буде з мене третейського судді, як не буде з пса солонини (ПЖФ) і пор.: Нема з пса солонини, а з зятя дитини (УНПП: 669).

(6) Запас біди не коїть, пригодиться (ПЧ) і пор.: Запас біди не чинить і їсти не просить (УНПП: 257).

(7) Ну, хіба в моєї рідної жінки Мартохи не палата ума, хіба вона ликом зшита! (ПЧ) і пор.: У нього ума палата, та грошей малувато (УНПП: 394); Розуму палата, та ключ від неї загублений (УНПП: 394).

(8) Але ж голод - не тітка, нагадав, чого я сюди навідався, ось я й кажу (ПЧ) і пор.: Голод - не тітка, а лютої мачухи лютіший (УНПП: 56).

(9) Я ніколи й нікому не заздрив - ні тим, кому і в будень свято чи кому чорт дітей колише, не брав прикладу з тих, що пишаються, мов корова в хомуті (ПЖФ) і пор.: Багатому і в будень свято, а вбогому і на паску піст (УНПП: 116); Багатому чорт дітей колише, а бідному і няньки не знайти (УНПП: 116).

(10) З діда прадіда знають, що труд чоловіка годує, вони, здається, не головами, а руками думають... (ПЖФ) і пор.: Праця чоловіка годує, а лінь марнує (УНПП: 272).

(11) Мартохо, не вчи вченого, бо... (ПЧ) і пор.: Не вчи вченого їсти хліба печеного, - я й сам із'їм (УНПП: 588); Не вчи вченого їсти хліба печеного (УНПП: 278).

(12) Ти, лебедю, - прошепотів, - на чужий коровай очей не роззявляй (ПЖФ) і пор.: На чужий коровай очей не роззявляй (не поривай), а свій дбай (УНПП: 433).

(13) Ви помітили, що, розказуючи про себе, я начебто загадки вам загадую, та все начебто наздогад буряків, правда? (ПЧ) і пор.: Навтяки буряки, щоб капусти дали (УНПП: 380).

(14) Хіба що за царя Тимка, як стане земля тонка (ПЧ) і пор.: За царя Тимка, як була земля тонка, - пальцем проткни - та й води напийсь (УНПП: 774).

(15) З посміху люди бувають (ПЧ) і пор.: З посміху люди бувають, а насмішникам очі вилазять (УНПП: 490).

Отже, ілюстровані приклади авторського фразеовживання Євгена Гуцала підтверджують думку дослідниці Т. Свердан, що найлегше усікаються ФО розлогі у своєму структурно-семантичному вираженні. Згортаючи надлишкову інформацію у постпозиції ФО, письменник «активує» її в тексті, перетворюючи на засіб мовної компресії та інформаційної конденсації.

Авторський вияв препозиційного усічення фразеологічної одиниці

Пре- позиційні усічення Євгена Гуцала мають, порівняно з постпозиційними та інтер - позиційними, менш яскраві художньо-виражальні можливості. Письменник усуває з ФО її початкові компоненти, які є надлишковими у плані семантичної інформації і не мають ніякого значення для комунікації та контекстуальної реалізації обраної письменником ФО. Звільняючись від зайвого, ФО зберігає тільки сигнальний фрагмент - яскравий і зрозумілий образ - який є необхідним і достатнім для реалізації авторського задуму. На думку В. Мокієнка, перетворення окремих компонентів фразеологізмів у факультативні прямо пов'язано з їх десемантизацією (Мокиенко 101). Спостереження показують, що автор може скорочувати ФО на один компонент (ними найчастіше бувають дієслова або прикметники), словосполучення або ж відсікати початкову структурну частину ФО. Наприклад:

(16) З мене таки кращий герой, ніж із клоччя батіг (ПЧ) і пор.: Такий міцний, як з клоччя батіг (УНПП: 448).

(17) Хо-хо, думаю, повчи рибу плавати! (ПЧ) і пор.: Не вчи орла літати, а рибу плавати (УНПП: 278).

(18) Навіть молодий місяць не всю ніч світить, а хай би ти світив Христі з вечора й до ранку, щоб були ви нерозлийводою, а в тій нерозлийводі вправно любую-милую рибку ловили, щоб була з вас парочка, як баран та ярочка (ПЧ) і пор.: Хороша парочка - як баран та ярочка (УНПП: 643).

(19) А хіба мало таких, що сповідають у мистецтві принцип: на вербі - груші, а на осиці - кислиці? Та я не з таких (ПЖФ) і пор.: Правда твоя, що на вербі - груші, а на осиці - кислиці (УНПП: 175).

(20) Ну така, наче коване порося, ну така дріпа, мов червива ріпа! (ПП) і пор.: Уродиться ж дріпа, мов червива ріпа (УНПП: 571).

(21) Скажете, це така правда, як одного рака повна торба - ще й клешня висить! (ПП) і пор.: То чудо, куме, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить! (Щось брехнуло шпарко) (УНПП: 175).

Отже, згорнутий початок ФО не утруднює ідентифікацію авторської ФО з її узуальним прототипом, а дозволяє адекватно інтерпретувати її значення. Письменник вилучає з початку ФО ті елементи, які здаються йому другорядними, малозначущими в смисловому, структурному та комунікативному планах.

Авторський вияв інтерпозиційного усічення фразеологічної одиниці

При інтерпозиційному усіченні письменник може опускати конституенти будь - якої структури (слово, словосполучення). Таке скорочення ФО не впливає на її семантику, а компоненти, що залишаються, містять квінтесенцію усієї одиниці, всю її семантичну місткість. Менший обсяг ФО конденсує думку і дає «більшу можливість використовувати її у великій кількості ситуацій (Пазяк 183). «Будь- який цілісний текст можна згорнути до певного мінімуму, який відображає найсуттєвіші моменти його змісту і є достатнім для того, щоб ідентифікувати його на предмет тій чи тій паремії» (Пазяк 114). Аналізований фактичний матеріал свідчить, що найбільша кількість таких ФО використовуються у діалогах, що сприяє досягненню динамізму та пружності мовлення:

(22) Та, - кажу, - купую про запас, а запас їсти не просить (ПЧ) і пор.: Запас біди не чинить і їсти не просить (УНПП: 257).

(23) А я вже за тобою почуватимусь, як за горою, ніхто очей не виїдатиме, що я спекулянтка, перекупка і ярмаркова пройда (ПЧ) і пор.: Як (мов, ніби і т. ін.) за кам'яною горою (рідше стіною), зі сл. бути, жити і т. ін. (СФУМ: 163).