Концепт ZULM ("несправедливість, пригнічення"): від засадничих текстів арабської культури до дискурсу Арабської весни

Богомолов О.В.

zulm несправедливість пригнічення дискурс арабська весна

Постановка проблеми. Неодмінним елементом осмислення суспільством будь-яких важливих подій є рефлексія на тему причин того, що сталося. У дискурсі єгипетської Січневої революції 2011 року, одного з найяскравіших епізодів Арабської весни, центральним елементом подібної рефлексії є концепт ZULM («зло, несправедливість, утиски»), який подається як основна характеристика старого режиму, що пробудила народ повстати. Порівняйте: sa'b tara `ala az- zulm wa al-fasad wa al-ifqar [1] («народ піднявся проти zulm, корупції та зубожіння); sa'b tara `ala az-zulm wa al-fasad wa diktaturiyyat hukm al-fard [2] («народ піднявся проти zulm, корупції та диктатури правління однієї особи»); sa'b tara `ala az-zulm wa al-fasad wa al-istibdad [3] («народ піднявся проти ZULM, корупції та деспотизму»).

У цій розвідці простежимо історію становлення цього концепту від ранніх прецедентних текстів до теперішнього часу.

Постановка завдання. Метою статті є розгляд тривалий час домінантного в єгипетському й арабському політичних дискурсах концепту ZULM («НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ, ПРИГНІЧЕННЯ»).

Виклад основного матеріалу. Концепт ZULM є одним з найскладніших семантичних утворень, які формують основу наративу єгипетської революції. На текстовому рівні цей концепт вербалізується через ряд лексем, у т. ч. похідних від кількох коренів, головним з яких є корінь , які належать до різних граматичних класів (іменники, дієслова, активні або пасивні дієприкметники). Ці лексичні одиниці, поєднуючись з іншими лексемами, утворюють стабільні колокації, деякі з яких є фразеологізмами. Конструкції, у складі яких фігурують похідні від кореня zlm , зазвичай сформовані на основі концептуальних метафор, виражають різні ідеї, які асоціюються з аналізованим концептом. Останні зокрема включають культурні презумпції¹, тобто уявлення чи переконання, глибоко вбудовані в культуру, які не завжди є предметом свідомої рефлексії з боку мовців, але здійснюють значний вплив на вибір ними певних комунікативних і поведінкових стратегій.

Крім похідних кореня zlm, концепт також може бути представлений похідними від синонімічного кореня К jwr та групою лексем, використовуваних у словниках у парах взаємних визначень разом з похідними кореня zlm, до числа яких належать tдgiya («тиран», який характеризується як «правитель, чиєю істотною характеристикою є zдhm» Про поняття культурної презумпції (cultural premise) [див. 4, с. 5]. Лексема tagiya витлумачується як sadid az-zulm (букв. «сильний несправедливістю, кривдою») [5].), bagд/bagy (загалом ця лексема має значення «воліти, прагнути», однак з прийменником `alд - «на, проти» отримує значення - «пригноблювати, чинити свавілля»), і gasam/gasm («ставитися несправедливо або як тиран; кривдити, пригнічувати», поряд з очевидно первинним значенням «діяти бездумно, навмання») [6].

Про чільне місце концепту zulm в ісламській традиції свідчать численні вживання в Корані та хадисах Короткі оповідання, у яких описуються вчинки та цитують висловлювання пророка Мухаммада, що разом складаються в Сунну (букв. «закон»), - узагальнений корпус подібних текстів, який вважається другим за значенням після Корану першоджерелом священної традиції иа основою для виведення приписів мусульманського права. Священний або божественний хадис (hadпt qudsT) - це хадис, що містить пряму мову Аллаха. У часто цитованому хадисі серед «семи заповідей пророка» згадується пажаІ-тагШт («допомога скривдженому») [див. 9].. Похідні від кореня К?1т використано в Корані близько 200 разів. Така частотність є однією з найвищих у священній книзі мусульман. В авторитетній збірці хадисів Sahlh al-Buhдrl концепту zulm відведений спеціальний розділ під назвою Kitдb al-Mazдlim («Книга кривд»).

У багатьох місцях Корану, де фігурує концепт zulm, йдеться про стосунки між богом і людьми, і центральне місце при цьому посідає ідея покарання за відсутність віри [7]. У цьому контексті zulm виступає як синонім лексеми із значенням «зневіра» (kufr), що, вірогідно, узгоджується з первинним значенням кореня К^іт «відхилятися від прямого шляху». У хадисах zulm частіше ніж у Корані подається як тип соціальної трансакції і вживається в контексті обговорення ідей нормативного характеру, наприклад: (1) Аллах зробив zulm haram (тобто об'єктом релігійної заборони), навіть він заборонив його самому собі, відповідно до часто цитованого «священного» хадиса⁴: ya `ibadi inni harramtu az-zulm<sup>a</sup> `ala nafsi waja'altuhu baynakum muharram^an fa-la tazalamu. («о раби мої, я заборонив zulm для себе, і зробив його забороненим між вами, тож не кривдьте один одного») [8, с. 32]; (2) Аллах чує заклик тих, хто страждає від zulm (mazlUmUn), і також наказує вірним допомагати тим, хто страждає від zulm⁵; (3) кожного Zalim («кривдника») попередили, що він сам може стати жертвою zulm, оскільки поблизу завжди є сильніший за нього Zalim; остання теза подається як прояв божественної мудрості, спрямованої на зменшення кількості zulm в світі.

Ісламські релігійні дискурси (нормативний, проповідницький тощо) зазвичай потрактовують zulm як іманентну властивість людської психіки, порівняйте:

... fa-inna az-zulm^a tabi'a basariyya tanzi'u ilayha an-nafs, wa tanhadiru ilayha at-taba'i', fa-hiya jibilla mutajaddira fi nafs al-insan “wa hamalaha al-insan^u innahu kana zalum™ jahul™” [10] - ... адже zulm [лежить у] людській природі [до чого] душа прагне/схиляється, і до чого прагнуть (букв. «котяться, спускаються») характери, і це є вродженою характеристикою/природною схильністю, укоріненою в людській душі, «і людина несла його, адже вона була zalum (прикметник, спільнокореневий з zulm. - О. Б.) і невігласом» (Коран 33:72)

Уявлення про те, що людина за своєю природою схильна до zulm, також виявляється в тому, що розгляданий концепт асоціюється з рядом лексем, які виступають у функції оказіональних синонімів до лексем, похідних від кореня zlm , і належать до семантичного домену психологічних і соціопсихологічних станів та вчинків, а саме: baga («прагнути, бажати», але з прийменником `ala - «на, проти» - також «пригноблювати, чинити свавілля»), gasam («ставитися несправедливо або тиранічно, кривдити, пригноблювати», а в первинному значенні «діяти необдумано, раптово»). У межах цих уявлень, як тільки у людини з'являється матеріальна здатність пригноблювати або кривдити інших людей (наприклад, коли людина отримує владу), вважається, що вона відчуває на собі ще сильніший імпульс цієї злої сили.

Ось, наприклад, поширене повчання тим, хто відчуває на собі спокусу гнобити інших⁶: idд da'atka qudratuka `ala zulm an-nas fa-tadakkir qudrat aUah `alayka («якщо твоя сила/здатність покликала тебе кривдити людей, пам'ятай про силу/здатність Аллаха над тобою»).

Природним тяжінням до zulm, начебто притаманним людині, виправдовується присутність зла в земному світі, однак це в жодному разі не означає, що арабська культура виправдовує Агенса zulm («кривдника, свавільника»). Усі лексеми, які виражають цю семантичну роль, у т.ч. zдlim, ja'ir і tдgiya, пов'язані виключно з негативною оцінкою, моральним засудженням. Концепт zulm пов'язаний з доменом етики/моралі не лише через слот Агенса, але й через слот Пацієнса. Важливо, що втрати, спричинені zulm, мають радше моральний, аніж матеріальний характер, наприклад:

.. .sa-astashadu bi-halaqa min bamдmaj fп al-may- dдn alladп sдraktu fп taqdпmihi `alд qanдt at-tahrпr (...) qumtu fпhв bi-itдrat qadiyat zulm as-suhadд' alladma saqatц amдm aqsдm as-surta wa at-tafrпq baynahum wa baqiyyat as-suhadд' bi-ittihдmдt kдdiba ...⁷ - .Я пошлюся на епізод з програми «На Майдані», у якій я брав участь на каналі Тахрір (...) у [якій] я підняв питання про zulm [проти] мучеників, які загинули перед поліцейськими дільницями, і розділення між ними та іншими мучениками на [підставі] хибного звинувачення.

Очевидно, що загиблі мученики не можуть бути позбавлені чогось матеріального, однак вони можуть зазнати нематеріальних втрат: zulm у наведеному прикладі певним чином впливає на моральний аспект особистості померлого (який в подібних контекстах в українській мові описується як гідність або добре ім'я). Коли йдеться про живих людей, zulm також асоціюється із суб'єктивним відчуттям морального болю і приниження, що передається за допомогою інтонації, з якою зазвичай вимовляється найтиповіший арабський спосіб висловлення скарги ana mazlьm (букв. «я скривджений»)⁸.

Широко цитований хадис зображує суспільство як спільноту, члени якої взаємопов'язані взаємним кривдженням, де кожний є одночасно і Пацієнсом, і Агенсом zulm стосовно одне одного:

idд halasa al-mu'minьna min an-nдr hubisь bi-qantara bayna al-jannati wa an-nдr fa-yataqдssuna mazalim^a kдnat baynahum fi ad-dunyд hattд idд naqь wa huddibь udina lahum bi-duhьl al-janna [12, с. 385] - Якщо мусульмани врятуються від вогню (пекла), то їх будуть тримати на мості між раєм та вогнем (пеклом), і вони відплачуватимуть одне до одному Ця фраза дала близько 168 тис. результатів під час пошуку Google станом на 8.04.2016. Qira'a fi-ma lam tamhuhu ad-dakira al-muzzayyifa ba`du min siyar as-suhada' (al-halqa at-taniya) [11]. Самі лексеми на позначення скарги tazallum або zulцma ^{також є похідними від того самого кореня, і відповідні смисли також можна віднести до периферії розглядуваного концепту. 9 Це значення виражається шостою формою дієслова, яка передає семантику взаємного стану, генетично споріднену лексемою} qisas («відплата»). за кривди (лексема, однокоренева із zulm. - О. Б.), що були між ними у [цьому] світі, поки вони не очистяться і не виправляться, і їм буде дозволено увійти в рай ...

Віра в те, що рахунки за взаємні кривди, які пронизують усі суспільні відносини, можуть бути остаточно погашені лише в кінці часів, виводить zulm на трансцендентний рівень.

У політичному дискурсі концепт zulm з'являється ще в першій чверті ХХ ст. Він актуалізується у зв'язку з необхідністю передати засобами арабської мови важливе для лівих дискурсів поняття пригнічення (англ., фр. oppression). Найближчим за обсягом значення еквівалентом цього терміну є, імовірно введена в обіг тоді ж, лексема idtihad, але її сфера застосування залишилася жанрово обмеженою. Лексема zulm майже витіснила її попри наявності в неї окресленого вище доволі широкого діапазону конотацій. І навіть сама лексема idtihad пояснюється у сучасних тлумачних словниках через той само синонімічний ряд, який ми визначили вище як коло репрезентантів концепту zulm (zulm, jawr, tugyдn) [13]. Можна навести й інші приклади, коли в сучасній ар. мові старий близький за значенням концепт витісняє нововведений конструкт у функції еквівалента позиченого з європейських мов концепта [14, с. 46]. Важливо відзначити, що в подібних випадках відбувається не лише розширення обсягу значення старої лексики, а й концептуальна інтеграція (блендинг). Не в останню чергу своєрідна колонізація оновленим у такий спосіб концептом zulm арабського політичного дискурсу, особливо, опозиційного була пов'язана із впливом дискурсу політичного ісламу. На думку С. Хатаба, ідеолог сучасного політичного ісламу С. Кутб ще в 1925-1939 рр. використовував терміни «тиранія» та «пригноблення» для опису сучасного йому соціополітичного порядку в Єгипті [15, с. 62]. Хоча С. Хатаб у своєму англійському тексті не наводить арабських відповідників для цих термінів (відповідно «tyranny» та «oppression»), однак є підстави вважати, що під останнім з них він мав на увазі саме zulm¹⁰. У такий само спосіб вживають концепт zulm і інші ісламісти. Набагато пізніше Мухаммад Абд ас-Салам Фарадж, лідер та ідеолог екстремістської групи, яка вбила президента Анвара Садата під час офіційних допитів у 1982 році, також покликався на «пригноблення та насилля держави проти шаріату та проти мусульман» [16, с. 205] (наголос доданий - О. Б). Новизна підходу Кутба та прихильників його політичної теорії, згідно з якою сучасні арабські держави подавалися як посутньо неісламські тиранії, яким справжні мусульмани повинні протистояти [17, с. 37-48; 18, с. 47], полягала в тому, що в його межах концепт zulm був покладений в основу спрощеної моделі влади і держави, на відміну від нормативного ісламського дискурсу, який все ще продовжує розглядати цей концепт як соціальну трансакцію між рівними. Нижче наводимо абзац з останньої і, мабуть, найважливішої книги С. Кутба «Ma'дlim ff at-Tariq» («Дороговкази на шляху»)¹¹, у якій описано ідеальне суспільство:

wa tatahhar al-mujtama' min az-zulm bi-jumlatihi, wa qдma an-nizдm al-islдmi ya'dil bi-'adl allдh wa yazin bi-mizдn allдh wa yarfa' al-'adдla al-ijitmд `iyya bi-smi-llдh... [20, с. 29] - і суспільство було очищене від zulm повністю (букв. у його сукупності) і піднявся ісламський порядок [який] править правосуддя через правосуддя Аллаха і мірить на вагах Аллаха і підіймає соціальну справедливість в ім'я Аллаха .

Наступні покоління ісламістів, включно з екс-президентом М. Мурсі, безумовно, погодилися б з таким соціополітичним ідеалом. Заслуговує на увагу й те, що в цитованому фрагменті стилістика мусульманської проповіді поєднується з термінами, запозиченими зі світського лівого дискурсу. Особливо відзначимо використання поняття соціальної справедливості, яке стало одним із ключових концептів в дискурсі єгипетської Січневої революції і частиною офіційного гасла революції. Звуження значно ширшого, навіть до певної міри есхатологічного поняття zulm до лише одного типу відносин, а саме відносин між чинною владою та її позбавленими прав підданими, могло відбутися лише внаслідок злиття релігійного та лівого революційного дискурсів. Обидва дискурси мають цілу низку спільних фундаментальних вихідних положень, зокрема таких, як спрощене розуміння владних відносин і віра в можливість раптових й тотальних суспільних перетворень. Отже лівий і ісламістський дискурси, попри відсутність між ними повної узгодженості щодо змісту та прагматичної спрямованості, є когерентними у своїй основі Щодо можливості когерентності (coherence) між двома семантичними структурами за відсутності між ними логічної узгодженості (consistency) [див. 21, с. 44-45].. Утім, на відміну від лівої ідеї прогресу, на думку С. Кутба, мусульманська історія має циклічний характер. Найбільшою ідеологічною інновацією цього мислителя було те, що він визначив сучасну мусульманську політику в термінах доісламського періоду, т. зв. jahiliyya («Невігластва»). Саме в концепції С. Кутба zulm починає функціонувати як політичний термін, як основний елемент у визначенні старої несправедливої політичної системи порівняно з новою, до якої повинні прагнути справжні мусульмани, порівняйте такий характерний опис jahiliyya як стану суспільства:

kan at-tazдlum fasiyy™ ff al-mujtama', tu'abbir `anhu fikrat as-sa'ir zuhayr bnu abi sulma: wa man lam yadud `an hawdihi bi-silдhih yuhaddam wa man lam yazlim yuzlam wa yu'abbir `anhu al-qawl al-muta'araf `alayhi ff al-jahiliyya “unsur ahдka zдlim™ aw mazlьm™” [22, с. 26-27]. - Кривдження одні одних (взаємна шоста форма від кореня jzlm) було поширене в суспільстві, як це виразив у своїй думці поет Зухайр ібн Абу-Сульма (букв. виразила думка поета): і [той], хто не захистив себе своєю зброєю, буде знищений, і [той,] хто не скривдив, буде скривджений [сам], що виражено в поширеній приказці в [часи] Джагілії «підтримай свого брата [чи то] кривдника або скривдженого» Цитована фраза насправді є частиною хадиса, а не просто «поширеною приказкою».

¹⁰ Під tyranny Хатаб певно мав на увазі tugyan або istibdad.

¹¹ За визначенням одного з провідних західних фахівців із питань сучасного ісламу, Жиля Кепеля, «Ma'alim...» - це «Что делать» ісламістського руху» [див. 19, с. 31]..

Спираючись на ліві ідеї, С. Кутб переробив релігійно-етичне поняття питомої людської несправедливості, яка розумілася як позачасова властивість, частина людської природи, в ідеологічний термін, який стосується конкретного історичного періоду і політичних умов, подібно до того, що ліві зробили з терміном пригноблення (англ. oppression). Фактично він допоміг перетворити концепт zulm у кращий арабський відповідник останнього терміна, але релігійні конотації вихідного арабського поняття при цьому збереглися. Саме завдяки концептам, які мають тривалу історію використання в релігійному дискурсі, таким як zulm, стає можливим есхатологічний погляд на політику, а релігійні дискурси можуть прямо втручатися в політичну сферу.

Привертає увагу суттєва відмінність в уявленнях про природу й джерело походження ZULM між класичними прецедентними текстами і сучасним політичним дискурсом, в тому числі дискурсом Січневої революції. Якщо в перших ZULM розуміється як властивий природі індивіда, то в останніх він постає як необорна зовнішня сила, що часто асоціюється з владою. Порівняйте:

su'дli yattajih ilд as-sдda ashдb al-qirдr wa an-nufьd fi nizдm al-hukm wa huwa bi-htisar: li-mдdд tatamдdawna fi zulm an-nдs wa fi al-mumдrasдt al-qam'iyya al-mumanhaja `alд ragm min tasд'ud al-gadb as-sa'bi (...)? [23] - моє питання адресоване панам можновладцям (букв. особам, що приймають рішення) та впливовим людям у правлячому режимі, і воно, [якщо] коротко, таке: чому ви уперто тримаєтеся zulm [проти] народу і систематично застосовуєте репресивні дії, незважаючи на зростання народного гніву ...?

Відповідно до просторової метафори влада - це верх [24, с. 15-17] dawlat az-zuLM («держава zulm») представлена в революційному дискурсі як висока вертикальна конструкція (об'єкт, який стримить, але може захитатися і впасти), наприклад:

kull mд hadat mundu al-lahza al-ьlд hattд at-tanahhl lam yakun illд al-jawla al-ьlд fi al-ma'araka al-fasila, al-jawla allati husimat li-sдlih at-tawra `indamд faqadat dawlat az-zulm ittizдnahд wa tarannahat... [25] - все, що трапилося, починаючи із найпершого моменту і до відставки [Х. Мубарака], було нічим іншим, як першим раундом вирішальної битви, раундом, що був вирішений на користь революції, коли держава zulm втратила рівновагу і похитнулася.

У сучасному узусі концепт zulm також метафорично представлений як об'єкт, який падає зверху, наприклад:

su'дlyadьr bi-dihnlwa rubba-mдbi-adhдnal-katmn min al-mutдbi'in li-mд yajn bi-misr al-kinдna wa as- su'дl huwa hal waqa' zulm `alд ar-ra'is al-misn muhammad mursi? [26] - У мене в голові виникає питання (букв. «крутиться в моєму мозку») і, можливо, в головах багатьох інших [людей, хто] стежить за тим, що відбувається в Єгипті аль-Кінана (традиційний епітет - О. Б), і питання полягає в тому, чи упав zulm на єгипетського президента Мухаммада Мурсі?

Не лише zulm може впасти на людину, але й людина також може підпасти під zulm (що також узгоджується з ідеєю zulm як об'єкта, який падає зверху), порівняйте:

wa adafa ad-dib hilal murafa'atihi amam mahkamat jinayat al-qahira <.. .> anna mubarak waqa ' taht az- zulm al-bayyin wa lakin lam yahtazz imanuhu li-l- lahza wahida bi-anna allaha sawf yansuruhu wa anna al-qada' sawfa yunsifuh [27] - і Ад-Діб додав під час свого виступу перед Кримінальним судом Каїра <...>, що Х. Мубарак потрапив (букв. впав) під явний zulm, однак його віра не похитнулася [навіть ні] на одну хвилину в те, що Аллах підтримає його та справедливість буде справедливою до нього.

Те, що zulm метафорично локалізується наверху, звідки щось падає або йому допомагають впасти, хоча і не обов'язково пов'язує його з тим чи іншим різновидом влади, але все одно розміщує його у просторі поза зоною контролю людини (ми, як правило, не дивимося вгору, коли рухаємося, і ми не можемо дотягнутися вище, ніж дозволяє наш зріст), через це падіння зверху може метафорично позначати фатальність Порівняйте також англ. дієслова befall «трапитися з кимось (про якусь біду)», від англ. fall «впасти», укр. ідіоми впало в очі, впало на серце).. Метафоричним наслідком (у сенсі лакоффського entailment) такої просторової метафори, застосованої щодо zulm, є те, що для подолання цього стану zulm необхідно підняти, наприклад: taht si'ar munasarat al-'adl al-yunlslf tutliq hamla li-raf' az-zulm `an al-atfal al-aktar faqr” bi-musarakat masahir al-'alam. [28].

Під гаслом «Підтримка Правосуддя» ЮНІСЕФ запускає кампанію, щоби підняти zulm із найбідніших дітей за участі світових знаменитостей.

Висновки і пропозиції. Референційна зона концепту zulm охоплює широкий спектр досвіду людей, зокрема індивідуальні психологічні та моральні страждання, які вони переживають, коли їх скривдили, а також різноманітні прояви соціальної та політичної несправедливості. Він містить оцінні компоненти, що складаються з декількох підкатегорій, передусім психологічної, етичної і нормативної.

Зміст концепту був значно збагачений унаслідок його використання в декількох типах дискурсів, які характеризуються різним ступенем історичної глибини. Зокрема, йдеться про такі різновиди: (1) нормативний релігійний дискурс, який ґрунтується на таких впливових авторитетних текстах, як Коран і хадиси, що залишаються важливою частиною культурного тезаурусу носіїв арабської мови, постійно відтворюються в режимі прямого цитування в мусульманських молитовних і гомілетичних практиках та є водночас джерелом багатого фразеологічного фонду; (2) політичні дискурси представників різних переконань, при цьому особливого значення концепту ZULM надають два з них - лівий та ісламістський дискурси; (3) буденна публічна дискусія. Надзвичайно багата історія використання та різноманітність лексико-граматичних форм представлення розгляданого концепту є свідченням його високого соціопрагматичного потенціалу. У дискурсі єгипетської Арабської весни концепт ZULM відіграє основну роль у формулюванні обґрунтування РЕВОЛЮЦІЇ. У межах революційного дискурсу концепт ZULM також виконує функцію інтерпретативної моделі для багатьох важливих подій.

Чітко означена фреймово-семантична структура концепту в поєднанні з визначеним набором різних оцінок, які приписуються кожному її елементу (семантичній ролі), забезпечує унікальну можливість використовувати концепт ZULM для структурування широкого діапазону соціального досвіду шляхом витлумачення та представлення дійсності з погляду різних суспільних акторів. Широка референційна зона та висока салієнтність концепту перетворили ZULM на істотний елемент ідеологій та народних теорій, яким притаманний чорно-білий погляд на суспільство, що зображується розділеним на кривдників і жертв ZULM. Як ключовий елемент політичного дискурсу, концепт ZULM перетворився на важливий чинник підтримки неодмінно поляризованого характеру арабської суспільної дискусії.

Список літератури:

1. Mada Masr 15.02. 2015. URL: http://goo.gl/YTaVp0.

2. Samir Sahhata. Mubarak yuganni wa Sabah tarqus. Al-Ahram. 3.12.2014. URL: http://www.ahram.org.eg/ NewsPrint/344315.aspx (Accessed: 13.04.2018).

3. al-Waziri H., Tariq M. Al-ihwan tuqadо `blak blьk' wa tattahimuhum fi al-i'tida' `ala 13 maqarr lil-jama'a wa al-hurriya wa al-'adala. Al-Watan news. 28.01.2013. URL: https://www.elwatannews.com/news/details/121689 (Accessed: 13.04.2018).

4. Carbaugh D. Cultures in conversation. New York : Lawrence Erlbaum. 2005. С. 5.

5. al-Ma'ani. URL: http://www.almaany.com (Accessed: 19.02.2019).

6. Wehr H. A dictionary of modern written Arabic (Arabic - English) / ed. J. Milton Cowan J. M. 3^rd ed. Ithaca, New York : Spoken Language Services, Inc. 1976.

7. Коран 2:57, 11:101, 16:113, 16:118, 21:14, 23:107, 43:76, 68:29.

8. Ibn Rajab [al-Hanbalо]. хадис 24, Jami' al-'Ulьm wa al-Hikam fi sarh Hamsina Hadоt^an, j. 2., 8^th ed. Bayrut : Mu'assasat ar-Risala. 1999/1419 A.H. С. 32.

9. Sahih al-Buhari, хадис 2313, цит. за Wiki Masdar (Wikisource). URL: https://goo.gl/9omyTc (Accessed: 14.04.2018).

10. al-Mibrad, `Abdullah, Zulm an-Nafs URL: http://www.islamlight.net/index.php?option=content&task=view&id=1807 (Accessed: 14.04.2018).

11. Mada Masr 15.02.2015. URL: http://goo.gl/YTaVp0 (Accessed: 1.02.2016).

12. Muhtasar Sahih al-Buhan. Хадис 1064 / Ed. as-Satrп S. ar-Riyad: Dar Isbilya. 2002. С. 385.

13. al-Ma'ani. Idtihad. URL: https://goo.gl/izAish (Accessed: 19.02.2019).

14. Bogomolov A. Firm in the Face of the Enemy: Semantic Analysis of the Concept of Sumhd in Modern Arabic. Folia Orientalia. 2002. № 38. С. 46.

15. Khatab S. The Political Thought of Sayyid Qutb. The theory of jahilyyah. London, New York : Routledge. 2006. С. 62.

16. Khatab S. The Power of Sovereignty: The Political and Ideological Philosophy of Sayyid Qutb. London, New York : Routledge. 2006. С. 205.

17. Halverson J., Corman S., Goodall H. Master narratives of Islamist extremism. New York : Palgrave Macmillan. 2011. С. 37-48.

18. Abu Zayd N. Reformation of Islamic Thought: A Critical Historical Analysis. Amsterdam : Amsterdam University Press, 2006. С. 47.

19. Кепель Ж. Джихад: Экспансия и закат исламизма. Москва : Ладомир, 2004. С. 31.

20. Qutb S. Ma'alim fi at-Tariq. Bayrьt. al-Qahira: Dar as-Suruq, 1979. С. 29.

21. Lakoff G., Johnson M. Metaphors we live by. Chicago : The University of Chicago Press, 2003. С. 44-45.

22. Там само. С. 26-27.

23. Hamzawо, `Amr. Baranhya al-Ah al-Kabir, сайт www.madamasr.com, 25.02.2016. URL: https://goo.gl/oYqpZ5 (Accessed: 15.04.2018).

24. Lakoff G., Johnson M. Metaphors we live by. Chicago: The University of Chicago Press. 2003. С. 15-17.

25. at-Tawra Mustamirra. URL: http://www.ansarportsaid.net/Visitors/349/Details.aspx (Accessed: 15.04.2016).

26. Ratib `Ababna. bi-Tajjarud wa al-Mawdu'iyya... hal Zulima al-Mursi. Maqalati. 2013. URL: http://www.maqalaty.com/41444.html (Accessed: 15.04.2018).

27. Muruwwa Haykal. “Ad-Dib”:Mubarak Waqa ` taht az-Zulm al-Bayyin wa al-Qada' sawf Yunsifuh. al-Fagr. 2014. URL: http://www.elfagr.org/654378 (Accessed: 15.04.2018).

28. [idem] al-Yawn as-Sabi'. 5.12.2015. URL: http://s.youm7.com/2475989 (Accessed: 15.04.2018).

КОНЦЕПТ ZULM («НЕСПРАВЕДЛИВОСТЬ, УГНЕТЕНИЕ»): ОТ ОСНОВОПОЛАГАЮЩИХ ТЕКСТОВ АРАБСКОЙ КУЛЬТУРЫ К ДИСКУРСУ АРАБСКОЙ ВЕСНЫ

В статье рассматривается концепт, длительное время доминировавший в египетском и арабском политических дискурсах и являющийся одной из арабских культурных констант. Его роль в дискурсе революции 25 января 2011 года в Египте уникальна. Когда речь заходит о причинах революции, то ZULM (несправедливость, угнетение) со стороны старого режима, как правило, упоминается наиболее часто. Развитая фреймово-семантическая структура в совокупности с четким набором оценочных значений, связанных с определенными семантическими ролями, контрастирующая с более абстрактными и, таким образом, несколько неопределенными понятиями семантического домена справедливость, придает концепту ZULM уникальную способность четкого структурирования разных типов социального опыта путем истолкования и репрезентации реальности с точки зрения различных социальных факторов. Благодаря широкому диапазону референции и высокой салиентности ZULM превратился в неотъемлемый элемент господствующих идеологий и повседневных представлений в сфере политики и общественной жизни, проектируя на них черно-белое видение социальной реальности, тем самым еще более способствуя поляризации арабской общественной дискуссии.

Ключевые слова: ZULM, культурные константы, концепты, когнитивная семантика, политический дискурс.

THE CONCEPT OF ZULM (“INJUSTICE, OPPRESSION”): FROM THE FOUNDATIONAL TEXT OF THE ARAB CULTURE TO THE DISCOURSE OF THE ARAB SPRING

This article is dedicated to the analysis of the concept of ZULM (wronging, injustice, oppression), one of the Arab cultural constants, which had long dominated the Egyptian and Arab political discourses, and was particularly salient in the Egyptian version of the Arab Spring discourse. In the latter, the concept served as a key element in formulating the rationale of the revolution (Mubarak's Egypt was described as dawlat az- zulm (the state of injustice), while the purpose of the Revolution was to bring it down and install a state of justice in its stead).

A well-defined frame-semantic structure of the concept coupled with a clear set of various types of evaluation associated with each semantic role - the Agent (Zalim), the Patient (Mazlum) and the very act of wronging or oppressing (Zulm), which may be contrasted to more abstract and hence relatively vague notions from the same semantic domain, such as adala (justice), provides zulm with a unique capacity to impose a clear-cut structure on various types of social experience by construing and representing reality from the perspective of different social factors involved. With its extensive referential scope and high salience, zulm has developed into an essential element of ideologies and folk theories of social reality and politics, broadly characterized with a black and white vision of the society as split between two sets of social actors: the negatively evaluated powerful wrongdoers and positively evaluated disenfranchised victims of zulm.

The concept was particularly enriched by its history of circulation in several types of important public discourses characterized by varying degrees of historic depth. These include: (1) the normative religious discourse, grounded in the powerful authoritative texts of the Quran and Sunna, which still form an important part of Arabic speaker ' cultural thesaurus feeding into and sustained by a rich corpus of idioms and reiterated through Muslim devotional and homiletic practices; (2) political discourses of various ideological persuasions, particularly, the leftist and Islamist ones; and last but not least (3) the lay public discussion on the affairs of everyday private and social life. With such a rich history of circulation and the diversity of lexicogrammatical forms of representation the concept continues to wield an enormous sociopragmatic potential.

Key words: ZULM, cultural constants, concepts, cognitive semantics, political discourse.

Размещено на Allbest.ru