Асиндетичний гіпотаксис у середньоверхньонімецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Асиндетичний гіпотаксис у середньоверхньонімецькій мові

Океания М.П.

Анотація

У статті розглядаються формально-синтаксичні характеристики асиндетичного зв'язку та основні моделі порядку слів асиндетичного гіпотаксису у середньоверхньонімецькій мові.

Існує низка питань, які не дістали широкого висвітлення в мовознавчих працях, пов'язаних із проблемою визначення природи складного речення та його конституентів, зокрема складнопідрядного речення, поєднаного асиндетичним зв'язком, що є актуальним для сучасної германістики. Отже, за мету дослідження автор ставить визначити формально-синтаксичні характеристики асиндетичного зв'язку та основні моделі порядку слів асиндетичного гіпотаксису у середньоверхньонімецькій мові.

Відомо, що традиційно поєднання частин складнопідрядних речень у середньоверхньонімецькій мові відбувається не лише відносними займенниками та сполучниками, але й асинде- тичним зв'язком. Асиндетичний зв'язок у давньогерманський період його розвитку є відмінним від сучасної форми його репрезентації. Із зазначеного випливає необхідність докладного аналізу структурних характеристик підрядних речень, поєднаних асиндетичним зв'язком.

У підрядних умовних реченнях в німецькій мові поєднання головної та підрядної частин відбувається двома шляхами: сполучниковими засобами та асиндетичним зв'язком. Модель складнопідрядних безсполучникових умовних речень з ініціальною позицією присудка виникла ще в давньоверхньонімецькій мові і продовжувала існувати у середньоверхньонімецькій таранньоверхньонімецькій мовах. Порядок слів у підрядних умовних безсполучникових реченнях середньоверхньонімецької мови був вільним і характеризувався відносною варіативністю розташування його компонентів.

Підрядне означальне речення, яке є найдавнішим видом підрядності, зустрічається в найдавніших літературних пам'ятках давньоверхньонімецької мови. Але його форму в ці періоди не можна вважати встановленою. Навпаки, структура підрядного означального речення характеризується архаїчними формами, які засвідчують більш ранню стадію його розвитку і становлення із самостійного речення. До таких архаїзмів належить зворот apo коіпой (апо- койну), тобто асиндетичне співставлення двох речень, в яких наявний загальний компонент.

Безсполучниковість підрядних означальних речень була одним із варіантів відносного зв'язку в середньоверхньонімецький період, очевидно, через нерозвиненості підрядних зв'язків, тому частини складного речення поєднувалися семантично. Вільний порядок слів у безсполучникових підрядних реченнях доводить, що в середньоверхньонімецький період синтаксис ще не був остаточно сформований і знаходився на проміжній стадії свого розвитку. Також безсполучникові підрядні причинові та додаткові речення у досліджуваний період не характеризувалися чітко фіксованим порядком слів.

Отримані результати дають підстави погодитися з традиційною думкою, що в середньоверхньонімецький період спостерігалася тенденція розвитку тих рис синтаксису, які притаманні сучасній німецькій мові. Разом із тим, синтаксис середньоверхньонімецької мови тривалий час характеризувався структурною варіативністю. Проведений комплексний аналіз дозволив уточнити також статус безсполучникових складнопідрядних речень у середньоверхньонімецький період.

Ключові слова: асиндетичний зв'язок, немаркований гіпотаксис, порядок слів, поліфункці- ональність, підрядне речення.

Abstract

Oxanich M. P. ASYNDETON HYPOTAXIS IN THE MIDDLE HIGH GERMAN

There is a number of issues that havent been thoroughly described in linguistics, namely the nature of an asyndetic complex sentence and its constituents, which is currently important for modern Germanistics. Thus, this paperfocuses on establishing formal-syntactic features of asyndeton based on the model of asyndetic hypotaxis word order in Middle High German are analyzed in the paper. Traditionally, in Middle High German, parts of a complex sentence are joined not only by relative pronouns and conjunctions, but also by asyndeton. Asyndeton in Old German differs from its current representation. Therefore, this study aims to contribute to the analysis of structural constituents of asyndetic complex sentences.

In the German language, main and subordinate clauses in conditional sentences are joined by either conjunction means or asyndeton. The model of an asyndetic conditional sentences with predicate fronting first appeared in Old High German and remained in Middle High German and Early High German. The word order in an asyndetic conditional sentence in Middle High German was free, with relative variability of the distrubution of its components.

Attributive clauses, as the oldest kind of subordination, may be traced in the oldest Old High German pieces of literature. But at those times, their form is not defined. Contrarily, attributive clause structure is characterized by archaic forms, which proves an earlier stage of its development and establishment as an independent sentence. Apo koino-й is among such archaic forms, i.e. asyndetic contrast of two sentences with the common component. Asyndeton of attributive sentences was one of the types of relative conjunction in Middle High German, obviously because of lack of subordinate conjunctions development, that's why parts of a composite sentence were joined semantically. Free word order in asyndetic conditional sentence reveals that in Middle High German period the syntax wasn't completely formed and was at intermediate stage of its development.

The obtained results suggest that the features of modern German syntax developed in Middle High German period, when it was characterized by structural variability. As a result of complex analysis, the status of asyndetic complex sentences was also defined.

Key words: asyndeton, unmarked hypotaxis, word order, multifunctionality, subordinate clause.

Постановка проблеми

В останні десятиліття помітними є успіхи у вивченні проблем, пов'язаних із природою складного речення в діа- хронному аспекті. Постійний інтерес германістів до питань мовної еволюції, її причин та механізмів, до процесів граматикалізації й узуаліза- ції мовних одиниць сприяє розв'язанню таких проблем історичного синтаксису як реконструкція праіндоєвропейського речення та основних моделей порядку слів [2; 5; 14; 27; 33; 37; 38; 39; 40], типології синтаксичних структур, механізмів граматичних змін, синтаксичних універсалій [1; 6, с. 12; 17; 34; 18], розвитку сполучників підрядності [6; 15; 18; 26; 31]. Разом із тим, існує низка питань, які не дістали широкого висвітлення в мовознавчих працях, пов'язаних із проблемою визначення природи складного речення та його конституентів, зокрема складнопідрядного речення, поєднаного асиндетичним зв'язком, що є актуальним для сучасної германістики.

За мету статті автор ставить визначити формально-синтаксичні характеристики асиндетичного зв'язку та основні моделі порядку слів асиндетич- ного гіпотаксису в середньоверхньонімецькій мові.

Реалізація цієї мети передбачає вирішення таких завдань: 1) визначити місце й роль асиндетичного зв'язку в середньоверхньонімецький період; 2) проаналізувати особливості функціонування складнопідрядних речень, поєднаних асиндетично, в середньоверхньонімецькому періоді; 3) визначити структурні особливості складнопідрядних безсполучникових речень у середньоверхньонімецький період; 4) проаналізувати характер варіювання порядку слів у підрядних реченнях в досліджуваний період; 5) проаналізувати характер варіювання порядку слів у безсполучникових підрядних реченнях в досліджуваний період.

Предметом аналізу є функціонування безсполучникових складнопідрядних речень у середньоверхньонімецький період.

Відомо, що традиційно поєднання частин складнопідрядних речень у середньоверхньонімецькій мові відбувається не лише відносними займенниками та сполучниками, але й асиндетич- ним зв'язком [5, с. 90; 36, с. 233]. Асиндетичний зв'язок, який притаманний усім давньогерманським мовам, є поєднанням дієслівних фраз або реченнєвих утворень, в якому одне з них логічно підпорядковане іншому при відсутності будь- якого формального маркера цього зв'язку (немар- кований гіпотаксис) [6, с. 219, 224].

В. М. Ярцева звертала увагу на те, що раннім германським мовам властиве асиндентичне зіставлення двох речень. Попри багату систему субординативних сполучників нерозвиненість підрядних зв'язків була ще настільки великою, що майже будь-які логічні зв'язки між двома реченнями могли виражатися їхнім простим зіставленням [34, с. 6]. Слід також зважити на те, що асинде- тичний зв'язок у давньогерманський період його розвитку є якісно відмінним від сучасної форми його репрезентації [6, с. 230]. Із зазначеного вище випливає необхідність докладного аналізу структурних характеристик підрядних речень, поєднаних асиндетичним зв'язком.

Підрядні умовні речення в німецькій мові викликають значний інтерес у дослідників, оскільки поєднання головної та підрядної частин відбувається двома шляхами: сполучниковими засобами та асиндетичним зв'язком. Модель складнопідрядних безсполучникових умовних речень з ініціальною позицією присудка виникла ще в давньоверхньонімецькій мові і продовжувала існувати в середньоверхньонімецькій і ран- ньоверхньонімецькій мовах, наприклад у ранньо- верхньонімецькій: Het ich in meiner jugent soliche ler gehort, ich wolt mein leben anders angestellt haben. «Якби я у молодості чув такі повчання, я б по-іншому влаштував своє життя» [36, с. 233].

Порівняємо приклади:

Het er daz swert enhende so wsr ez Hagenen tot (Nibelungenlіеd, 0995,3). «Якби він мав у руках свій меч, то це була б смерть Хагена».

Getorste si in chvssen div frowe tete daz (Nibelungenlіеd, 0568, 2). «Якби вона хотіла його поцілувати, вона б це охоче зробила».

Приклади 1) і 2) демонструють поєднання двох частин складнопідрядного реченя умовно асиндетичним зв'язком. У прикладі 1) присудок het займає ініціальну позицію в підрядному реченні. Підмет er займає постпозицію щодо присудка het, розташовуючись з останнім контактно. У поданому прикладі структура речення з ініціальною позицією присудка тяжіє до норм сучасної німецької мови. Проте у прикладі 2) складений присудок getorste chvssen утворює рамкову конструкцію. При цьому змінювана частина присудка займає ініціальну позицію в підрядному реченні, незмінювана - фінальну, що також не суперечить нормам сучасної німецької мови. Підмет si розташований у постпозиції до змінюваної частини присудка getorste. Автор інтерпретує речення 1) і 2) як поєднання залежного і головного речень безсполучниковим (асиндетичним зв'язком).

У творі «Пісня про Нібелунгів» виявлено 43,3% безсполучникових умовних речень із загальної кількості (104) проаналізованих одиниць.

Der sin mit helfe pflwge er wrde noch gesvnt (Nibelungenlied, 2068, 2). «Якби його добре доглядали, він би був ще здоровим». У наведеному прикладі 3) дві частини складнопідрядного умовного речення поєднанні асиндетичним зв'язком, де підрядне речення розташоване у препозиції до головного. Вжитий у прикладі 3) присудок sin займає медіальну позицію в підрядному реченні, що не відповідає структурі сучасного складнопідрядного безсполучникового умовного речення. Наведений приклад дає підстави припустити, що порядок слів у підрядних умовних безсполучникових реченнях був вільним і характеризувався відносною варіативністю розташування його компонентів. Кількість сполучникових і безсполучникових підрядних умовних речень у творі «Пісня про Нібелунгів» співвідноситься як 56,7% і 43,3%.

Незважаючи на досить розвинену систему складнопідрядного речення у середньоверхньонімецький період, відбувався подальший розвиток моделей складнопідрядних речень, зокрема підрядних речень умови, частини яких поєднувалися асиндетичним зв'язком, про що свідчать отримані результати. синтаксичний асиндетичний гіпотаксис речення

Підрядне означальне речення, яке є найдавнішим видом підрядності, зустрічається у найдавніших літературних пам'ятках давньоверхньонімецької мови. Але його форму в ці періоди, як вважає Строєва-Сокольска [31, с. 84], не можна вважати встановленою. Навпаки, структура підрядного означального речення характеризується архаїчними формами, які засвідчують більш ранню стадію його розвитку і становлення із самостійного речення. До таких архаїзмів належить зворот apo koinou (апокойну), тобто асинде- тичне співставлення двох речень, в яких наявний загальний член.

Якщо загальним членом речення є іменник або займенник, то друге речення є асиндетично приєднаним до першого. Конструкція apo koinou (апокойну) є типовою для давньоверхньонімецької та середньоверхньонімецької мов [31, с. 84]. Проте О. Бехагель не знаходить прикладів поєднання двох речень через зворот apo koinou у давньоверхньонімецькій і середньоверхньонімецькій мовах [35]. Натомість В. М. Ярцева зазначає, що конструкція apo koinou (апокойну) зовсім не характерна для давньоверхньонімецької мови. Її поширення припадає на середньоверхньонімецькій період, коли активно розвиваються підрядні зв'язки [34, с. 9]. На підтвердження зазначених положень автор статті аналізує приклад 4):

Do gie an div venster vil manic schoniv meit si warten vf die straze riten man do vant vil der hoch- gemvten in der Burgonden lant (Nibelungenlied, 0244, 2-0244,4). «Ось підійшла до вікна гарна дівчина і дивилася на вулицю, по якій у країну Бургундію їхав верхи її любий» Переклад прикладів із середньоверхньонімецької мови здійснений автором.. У прикладі 4) слово die straze є загальним для обох частин складнопідрядного речення. Підрядний зв'язок підтримується асиндетичним приєднанням підрядного речення до головного. Складений присудок riten vant займає медіальну позицію у підрядному означальному реченні, розташовуючись контактно з підметом man. Результати дослідження пам'ятки середньоверхньонімецького періоду «Пісня про Нібелунгів» демонструють 8,06% речень із конструкцією apo koinou (апокойну), це дає підстави стверджувати, що конструкція apo koinou (апо- койну) була нетиповим явищем для середньоверхньонімецької мови у складнопідрядних означальних реченнях з асиндетичним зв'язком.

З подібним зворотом можна порівняти відносне речення, яке не має сполучуваного слова у головному реченні, причому відносний займенник підрядного речення може вважатися елементом головного речення [Строєва-Сокольська, 1940, 84]. Автор аналізує приклад 5):

Da was vil manic man do man den edeln fro- wen mit vlize dienen began (Nibelungenlied, 0717, 3-0717, 4). «Це був чоловік, який старанно почав служити гарним жінкам». У прикладі 5) словосполучення manic man (займенник-іменник) є загальним для обох частин складнопідрядного речення, а відносний займенник den є спільним елементом головного і підрядного речень. Підрядне означальне речення у постпозиції до головного є асиндетично приєднаним до головного. Присудок підрядного речення dienen began займає фінальну позицію. Така структура підрядного означального речення з фінальною позицією присудка тяжіє до структури сучасного підрядного означального речення.

Як зазначалося вище, підрядним означальним реченням у середньоверхньонімецький період була притаманна безсполучниковість, а безсполучниковим підрядним означальним реченням була притаманна як фінальна позиція присудка 6), так і медіальна 7).

Allez daz der gabe von in da wart genomen in ir deheines hende war ir niht bechomen (Nibelungenlied, 1743, 1-1743, 2). «З усіх багатих дарунків, які вони тут взяли, в її руки не потрапило ані дрібнички».

Daz sach der kunic Ezele do was im leide gen- voc (Nibelungenlied, 2432, 4). «Це побачив король Етцель, в якого було велике горе».

Приклади 6-7) експлікують варіативність порядку слів середньоверхньонімецької мови. Так, приклад 6) демонструє фінальну, а приклад 7) - медіальну позицію присудка.

Результати аналізу фактичного матеріалу показують, що переважна більшість безсполучникових підрядних означальних речень мала фінальну позицію присудка, що становить 21 одиницю (91,3%). Підрядні безсполучникові означальні речення з медіальною позицією трапляються в досліджуваній пам'ятці поодиноко і становлять лише 2 одиниці (8,7%) із загальної кількості 23 досліджуваних одиниць.

Аналізуючи отримані результати, автор припускає, що безсполучниковість підрядних означальних речень була одним із варіантів відносного зв'язку у середньоверхньонімецький період, очевидно, через нерозвиненість підрядних зв'язків, тому частини складного речення поєднувалися семантично. Вільний порядок слів у безсполучникових підрядних реченнях доводить, що в середньоверхньонімецький період синтаксис ще не був остаточно сформований і знаходився на проміжній стадії свого розвитку.

Як свідчить матеріал цього дослідження, причинові підрядні безсполучникові речення типово вживаються у постпозиції щодо головного речення, як у прикладі 8), так і у препозиції до нього, як у прикладі 9):

Er vragte waz ir w$re weinende er si vant (Nibelungenlied, 0872, 1). «Він спитав, що знею, тому що він бачив її сльози».

Helche div getriwe was im inneklichen holt (Nibelungenlied, 1796, 4). «Оскільки він виявляв свою вірність, я був від усього серця йому вдячний».

У прикладі 8) підрядне причинове речення розташовується в постпозиції щодо головного речення. Присудок підрядного речення vant розташовується у фінальній позиції. Приклад 9) суттєво відрізняється за структурою від прикладу 8). По-перше, підрядне речення у 9) розташовується у препозиції щодо головного, по-друге, присудок підрядного речення helche займає ініціальну позицію.

У зв'язку з цим автор зазначає, що безсполучникові підрядні причинові речення у досліджуваний період не характеризувалися чітко фіксованим порядком слів, так само як і підрядні причинові речення, марковані сполучниками. Поєднуючи в своїй структурі як риси прямого порядку слів, так і риси структури підрядних речень із фінальною позицією присудка, можна припустити, що безсполучникові причинові речення були як складними сурядними реченнями, так і підрядними реченнями, в яких простежувалася залежність підрядного речення від головного.

Це дослідження виявило 8 безсполучникових підрядних причинових речень у досліджуваній пам'ятці із загальної кількості 55 одиниць, що становить 14,54%. При цьому у препозиції розташовано 2 одиниці (25%), а у постпозиції - 6 одиниць (75%). Результати аналізу цього матеріалу свідчать, що переважна більшість підрядних причинових речень були у середньоверхньонецькій мові сполучниковими.

Варто зазначити, що у середньоверхньонімецький період ще не сформувалася чітка межа розмежування сурядного та підрядного зв'язків. Отже, визначати підрядність речення лише за порядком слів було не можливо. Г. Пауль зазначав, що в середньоверхньонімецький період у безсполучникових підрядних реченнях логічна залежність одного речення від іншого траплялася частіше, ніж у нововерхньонімецький період [37, с. 142]. Порівняємо:

Sigelint div riche nach alten siten pflac durch ir kindes liebe geben rotez golt (Nibelungenlied 0039, 2-0039, 3). «Багата Зігелінд дотримувалася старих звичаїв, (що) віддала синові червоне золото». Приклад 10) доводить існування безсполучникових підрядних додаткових речень у середньоверхньонімецький період. Підрядне речення розташовується в постпозиції щодо головного речення. Присудок geben розташований у медіальній позиції підрядного речення, проте спостерігається відсутність підмета. Автор припускає, що ця конструкція за своєю структурою відтворює інфінітивний зворот, але з порушенням дієслівної рамки, оскільки присудок займає не фінальну позицію в реченні.

Автором було зафіксовано випадки прямого порядку слів у безсполучникових додаткових реченнях. Г. Пауль стверджував, що у середньоверхньонімецький період існувало багато підрядних речень із логічною підрядністю, які за своєю структурою були схожі на головні речення [37, с. 142], як у прикладі 11):

So mvse man von schulden Sivride iehn er ware ein der beste der ie vf ors gesaz (Nibelungenlied, 0730, 2-0730, 3). «Все ж таки шляхетному лицареві слід визнати, що він був найкращим, хто сидів на коні». Приклад 11) - це поспозиційне безсполучникове підрядне додаткове речення, в якому присудок ware розташовується на другому місці після підмета er, який займає ініціальну позицію в підрядному додатковому реченні. Розташування підмета er та присудка ware демонструє прямий порядок слів.

Така структура відображає структуру простого розповідного речення сучасної німецької мови з прямим порядком розташування її компонентів, а отже і притаманна сурядному реченню сучасної німецької мови. Порівнюючи приклади 10-11), можна побачити дві структури підрядного безсполучникового речення в досліджуваній пам'ятці. Приклад 10) демонструє позицію присудка, яка не притаманна безсполучниковому додатковому реченню сучасної німецької мови. Це дає підстави стверджувати, що безсполучникові речення у середньоверхньонімецький період характеризувалися вільним розташуванням компонентів. Приклад 11) цілком відображає фіксовану позицію членів безсполучникового підрядного речення з медіальною позицією присудка в контактному розташуванні з підметом, який знаходиться в ініціальній позиції підрядного речення.

Аналіз фактичного матеріалу дозволив виявити безсполучникові підрядні додаткові речення з фінальною позицією присудка, як у прикладі 12):

Sone wil ichznihtversprechen ichn welle ivch lazen leben (Nibelungenlied, 2160, 2). «Я не можу вам обіцяти, що я вас залишу живими». У прикладі 12) підрядне додаткове безсполучникове речення розташоване у постпозиції щодо головного речення. В структурі підрядного речення підмет ichn розташовується в ініціальній позиції підрядного речення, а присудок lazen leben займає фінальну позицію. Порядок слів у безсполучникових підрядних реченнях сучасної німецької мови передбачає для присудка другу позицію після підмета. Проте в прикладі 12) присудок lazen leben демонструє позицію, притаманну додатковим реченням із фінальною позицією присудка. Ці протиріччя викликані, на думку автора, недорозвиненою синтаксичною системою в середньоверхньонімецький період, тому сурядні та підрядні зв'язки в цей час не були чітко окреслені, а порядок слів не слугував основним показником підрядності.

Спостерігаючи за структурою безсполучникових додаткових речень у досліджуваний період, автор помітив, що на синтаксичному рівні безсполучникові додаткові речення є сурядними конструкціями, які демонструють порядок слів простих незалежних розповідних речень. Проте все ще існують випадки вільного розташування компонентів, оскільки синтаксис середньоверхньонімецького періоду перебував у стадії становлення і все ще зберігав риси давньоверхньонімецького періоду. На семантичному рівні додаткові речення є підрядними утвореннями, оскільки демонструють залежність змісту підрядної частини від головної, що доводять приклади 10-11).

Отже, проведений аналіз засвідчує, що в досліджуваний період безсполучникові підрядні додаткові речення мали два типи розташування компонентів: з фінальною та медіальною позицію присудка. Кількісний аналіз безсполучникових додаткових підрядних речень у досліджуваній пам'ятці виявив 22 одиниці з медіальною позицією присудка (55%) та 18 одиниць з фінальною позицією присудка (45%). Підрахунки показують, що безсполучникові додаткові підрядні речення тяжіли до структури таких речень сучасної німецької мови. Отримані результати вказують на те, що у середньоверхньонімецький період ще не сформувалася чітка межа між сурядним і підрядним зв'язком, визначати тип речення можна було лише за порядком розташування його членів.

Складнопідрядні додаткові речення з спів- ставленням частин становлять нечисленну групу порівняно з підрядними реченнями, маркованими підрядними сполучниками. Корпус налічуваних одиниць становить 41 речення, що складає 6,07% із загальної кількості (676) проаналізованих одиниць. Отримані результати дають підстави припустити, що в досліджуваному творі безсполучникові складні конструкції не були розповсюдженими, а представляли залишкове (архаїчне) явище логічної підрядності з давньоверхньонімецького періоду, коли синтаксичні зв'язки між частинами складного цілого були не чітко окресленими.

Висновки і пропозиції

Загалом у середньоверхньонімецький період ще не сформувалося чіткого розмежування сурядного та підрядного зв'язку. Отже, визначати підрядність речення лише за порядком слів було не можливо.

Отримані результати дають підстави погодитися з традиційною думкою, що в середньоверхньонімецький період спостерігалася тенденція розвитку тих рис синтаксису, які притаманні сучасній німецькій мові. Разом із тим, синтаксис середньоверхньонімецької мови тривалий час характеризувався структурною варіативністю. Проведений комплексний аналіз дозволив уточнити й статус безсполучникових складнопідрядних речень у середньоверхньонімецький період.

Проведений аналіз дозволив уточнити статус безсполучникових складнопідрядних речень і варіативність порядку слів останніх. Розроблені положення є перспективними для подальшого аналізу складних речень з іншими підрядними частинами в аспекті мови і мовлення.

Список літератури

1. Адмони В. Г Исторический синтаксис немецкого языка / В. Г Адмони. М. : Высшая школа, 1963. 335 с.

2. Адмони В. Г К проблеме порядка слов (замыкание предложения в немецком языке). / В. Г. Адмони. Изв. АН СССР, отд. яз. и лит. М., 1949. Т. 8, Вып. 4. С. 373.

3. Баранівська О. С. Складнопідрядні речення з підрядними означальними в сучасній польській мові : Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.03 / НАН України. Ін-т укр. мови. К., 2003. 20 с.

4. Бокова П. М. Темпоральні відношення в іспанському часовому складнопідрядному реченні) / П. М. Бокова // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наукових статей. Випуск 5 / Відп. ред. Корбозерова. К. : КДЛУ, 2001. Вип. 5. С. 9-15.

5. Бублик В. Н. Історія німецької мови : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. Н. Бублик. Вінниця : Нова книга, 2004. 272 с.

6. Буніятова І. Р Еволюція гіпотаксису в германських мовах (IV - XIII ст.) : Монографія / І. Р Бунія- това. К. : Вид. Центр КНЛУ, 2003. 327 с.

7. Ванников Ю. В. Синтаксис речи и синтаксические особенности русской речи. / Ю. В. Ванников. М. : «Русский язык», 1978. 296 с.

8. Варшавская А. И. Смысловые отношения в структуре языка (на материале современного английского языка). Ленинград : Издательство Ленинградского университета, 1984. 135 с.

9. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. / І. Р. Вихованець. К. : Наукова думка, 1992.

10. Гулыга Е. В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. / Е. В. Гулыга. М. : Высшая школа, 1971. 274 с.

11. Гусар Н. І. Структура та функції абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійській мові. Автореферат дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Київський національний лінгвістичний університет. / Н. І. Гусар. Київ, 2002. 19 с.

12. Гухман М. М., Семенюк Н. Н. История немецкого литературного языка. / М. M. Гухман, Н. Н. Семенюк. М. : Наука, 1983. 199 с.

13. Долгова О. В. Синтаксис как наука о построении речи : Учеб. пособие. / О. В. Долгова. М. : Высшая школа, 1980. 191 с.

14. Долинина И. Б. Системный анализ предложения (на материале английского языка). / И. Б. Долинина. Учебное пособие. М. : Высшая школа, 1977. 175 с.

15. Жирмунский В. М. История немецкого языка / В. М. Жирмунский. М. : Высшая школа, 1965. 408 с.

16. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. / Г. А. Золотова. М. : Наука, 1982. 367 с.

17. Ившин В. Д. Синтаксис речи современного английского языка. Смысловое чтение предложения : Учебник. / В. Д. Ившин. Ростов н/Дону : Феникс, 2002. 320 с.

18. Кацкова Т. А. Сложноподчиненное предложение с придаточным определительным в средневерхненемецком языке. Автореферат дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградский орден Ленина и орден Трудового Красного Знамени. Государственный университет им. А. А. Жданова. Ленинград, 1975. 18 с.

19. Кнабе Г. С. Ещё раз о двух путях развития сложного предложения // Вопросы языкознания. 1955. № 1. С. 108-116.

20. Корбозерова Н. М. Структурна інтеграція речення / Н. М. Корбозерова // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наукових статей. Випуск 5 / Відп. ред. Корбозерова. К. : КДЛУ, 2001. Вип. 5 С. 105-107.

21. Корбозерова Н. М. Вязанкіна А. М. Динамізм структури речення. / Н. М. Корбозерова, А. М. Вязан- кіна // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наукових статей. Випуск 6 / Відп. ред. Кор- бозерова. К. : КДЛУ, 2001. Вип. 6. С. 115-117.

22. Куркина А. А. Сложные предложения с причинными отношениями в древневерхненемецком языке. Автореферат дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Министерство просвещения РСФСР. Ленинградский государственный педагогический институт имени А. И. Герцена. Л., 1966. 19 с.

23. Левицький В. В. Історія німецької мови. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. В. Левицький. Вінниця : Нова книга, 2007. 216 с.

24. Лешкова Н. В. Актуальне членування детермінантних складнопідрядних речень : Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Донец. нац. ун-т. Донецьк, 2006. 20 с.

25. Мещанинов И. И. Части речи и члены предложения. / И. И. Мещанинов. Москва, Ленинград : Издательство АН СССР, 1945. 321 с.

26. Москальская О. И. Проблемы системного описания синтаксиса (на материале немецкого языка) / О. И. Москальская. М. : Высшая школа, 1974. 175 с.

27. Одри Ж. Индоевропейский язык: пер. с франц. Л. В. Иванова. / Ж. Одри // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXI: Новое в индоевропеистике. М. : Прогресс, 1988. С. 24-121.

28. Оксанич М. Функціонування сполучника DAZ у середньоверхньонімецькій мові // Наукові записки. Серія: Філогічні науки (мовознавство). Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2009. Випуск 81 (2). С. 107-111.

29. Семененко Г М. Порядок слів як засіб синтаксичного зв'язку в складнопідрядному реченні / Г М. Семененко // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наукових статей. Випуск 5 / Відп. ред. Корбозерова. К. : КДЛУ, 2001. Вип. 5. С. 159-163.

30. Солганик Г Я. Синтаксическая стилистика (Сложное синтаксическое целое). М. : Высшая школа, 1973. 214 с.

31. Строева-Сокольская Т В. Развитие сложноподчиненного предложения в немецком языке / Т В. Строева-Сокольская. Л. : Ленингр. гос. ун-т, 1940. 106 с.

32. Фєфєлова В. В. Складні речення з підрядними часу в сучасній французькій мові (структура, семантика, прагматика). Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05 / В. В. Фефелова. Київ, 2006. 20 с.

33. Шубик С. А. Порядок слов в древневерхненемецком языке (Место глагола в повествовательном предложении) : Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 «Германские языки» / С. А. Шубик. Академия наук СССР. Ленинградское отделение института языкознания. Л., 1964. 20 с.

34. Ярцева В. Н. Развитие сложноподчиненного предложения в английском языке / В. Р Ярцева. Ленинград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1940.

35. Behagel O. Deutsche Syntax. / O. Behagel. Bd. III. Heidelberg: Carl Winters Universitatsbuchhandlung, 1928. 322 s.

36. Moskalskaja O. I. Deutsche Sprachgeschichte / O. I. Moskalskaja. M. : Hochschule, 1977. 237 s.

37. Paul H. Deutsche Grammatik. / H. Paul. Halle : Niemeyer, 1954. Band III, Teil IV. 447 S.

38. Reis H. Uber althochdeutsche Wortfolge / Н. Reis // Zeitschrift fur deutsche Philologie. 1901. Bd. 33. S. 220-229.

39. Ries J. Die Wortstellung in Beowulf. / J. Ries. Halle : Max Niemeyer, 1907. 310 s.

40. Schildt J. Kurze Geschichte der deutschen Sprache / J. Schildt. B. : Volk u. Wiss., 1991. 168 s.

Размещено на Allbest.ru