Значимість регіональної мови в реалізації етнонаціональної політики: порівняльний аналіз польського й українського досвіду
Виокремлення особливостей зобов'язань Польщі та України за Європейською хартією регіональних мов або мов меншин. Розкриття основ формування режиму захисту регіональної мови. Опис основних концепцій стратегії охорони кашубської мови на державному рівні.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.10.2022 |
| Размер файла | 78,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія державного управління при Президентові України
ЗНАЧИМІСТЬ РЕГІОНАЛЬНОЇ МОВИ В РЕАЛІЗАЦІЇ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛЬСЬКОГО Й УКРАЇНСЬКОГО ДОСВІДУ
Бондар Володимир Тимофійович аспірант
м. Київ
Анотація
мова регіональний хартія кашубський
Статтю присвячено дослідженню регіональної мови застосуванням наукових методів - порівняння й експерименту. Предметом співставлення обрано етнонаціональну політику Польщі з розвитку регіональної мови - кашубської, України - щодо кримськотатарської мови.
Метою є розгляд значимості регіональної мови. Припущення, що такий статус отримала кримськотатарська мова, можливих сценаріїв. Визначено критерії для порівняння. З'ясовано становище і особливості розвитку обох мов, їх специфічні риси, а також спільні ознаки та відмінності.
Виокремлено особливості зобов'язань обох країн за Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, виконано їх порівняльний аналіз. Розкрито основи формування режиму захисту регіональної мови. Описано основні концепти стратегії охорони кашубської мови, наголошено на особливостях її реалізації.
Виявлено, що прийняття Польщею необхідних законів у руслі вимог європейського законодавства сприяло формуванню належного режиму захисту міноритарних мов, надання статусу регіональної мови одній із таких мов, що знаходиться під загрозою зникнення. Іншим важливим аспектом стало поєднання функцій по реалізації державної мовної політики, звітування національному вищому органу влади й відповідному комітету Ради Європи з питань розвитку регіональної мови, в одному центральному органу виконавчої влади, що зумовлює ефективність управлінських рішень.
Розглянуто становище кримськотатарської і кашубської мови, їх співставлення здійснено на основі критеріїв ЮНЕСКО, що забезпечило коректність дослідження спільних рис, виявлення специфічних ознак. Спрогнозовано можливі наслідки у разі, якщо кримськотатарській мові буде надано юридичний статус регіональної мови, для розвитку етнічного середовища, формування та реалізації етнонаціональної політики в цілому.
Зроблено висновки щодо можливості визнання за кримськотатарською мовою регіонального статусу, уявлення вірогідних наслідків.
Ключові слова: порівняльний метод, науковий експеримент, етнонаціональна політика, мовна політика, регіональна мова, кашубська мова, кримськотатарська мова.
Annotation
Bondar Volodymyr Tymophiiovych postgraduate student of the National Academy for Public Administration under The President of Ukraine, Kyiv
IMPORTANCE OF REGIONAL LANGUAGE IN IMPLEMENTATION OF ETHNONATIONAL POLICY: COMPARATIVE ANALYSIS OF POLISH AND UKRAINIAN EXPERIENCE
The article is devoted to the research of the regional language by means of scientific methods - comparison and experiment. As the subject of comparison is the ethnonational policy of Poland as for Kashubian, and Ukraine - as for Crimean Tatar. The aim is to get acquainted with the importance of the regional language. It is notion that such a status has been granted to Crimean Tatar, its possible scenarios. Defined the criteria for the comparison. Found out situation and peculiarities of development of both languages, their specific features, similarities or differences.
Highlighted the obligations of both countries under the European Charter for Regional or Minority Languages, the comparative analysis of its main provisions has been fulfilled. Revealed the basis of regime for support a regional language. Described the main points of a strategy of supporting the Kashubian language, the attention was drawn to the peculiarities of the strategy's implementation.
It was found that the adoption of the necessary laws by Poland in line with the requirements of European legislation contributed to the formation of an appropriate regime for the protection of minority languages, granting the status of the regional language to one of these endangered languages. The other important aspect was the combination of functions for the implementation of state language policy, altogether with the reporting to a national government and a relevant committee of the Council of Europe in the issues of regional language, under the single central body of executive power, that determines the effectiveness of management decisions.
The situation of the Crimean Tatar and Kashubian language is considered, their comparison was carried out on the basis of UNESCO criteria, that ensured the correctness of the study of common features, detection of specific of both languages.
Possible consequences are predicted once the Crimean Tatar language is granted the legal status of the regional language, for the development of ethnic environment, formation and implementation of ethnonational policy in general.
Conclusions were drawn on the possibilities of granting to the Crimean Tatar language of the regional status, and its likely consequences.
Keywords: comparative method, scientific experiment, ethnonational policy, language policy, regional language, Kashubian, Crimean Tatar.
Постановка проблеми
Одним із найпотужніших засобів збереження культурного різноманіття є розвиток багатомовного середовища, оскільки «воно дає можливість вибирати, а отже, створює простір для колективного експериментування в особистому і соціальному житті, від чого людство зрештою тільки виграє» Філіпп ван Парійс, бельгійський політичний філософ, прихильник першого систематичного трактування мовної справедливості.. Спроба підтримувати мовну багатоманітність в Україні, від набрання чинності Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (далі - Хартія), перетворилася на заполітизовану проблему в частині регіональної мови. Рішення органів державної влади різних рівнів (Харківська, Севастопольська та Одеська міські ради, Луганська обласна рада) з надання такого статусу російській мові визнані як неконституційні, закон «Про засади державної мовної політики» - скасовано Конституційним Судом України.
Через термінологічні розбіжності трактування об'єкта Хартії при визначенні вітчизняним законодавцем переліку мов, які потребують особливого захисту, державою були взяті на себе надмірні зобов'язання стосовно мов походженням з країн, які мають розвинену освітню чи культурну галузь. Понад те, влада однієї з яких - РФ, послідовно реалізуючи геополітичні інтереси в регіоні з підтримки етнічної ідентичності, здійснює потужну медійну й пропагандистську кампанії націлені на етнічних росіян громадян України. Звідси - питання щодо необхідності впроваджуваних механізмів державного управління, ефективності управлінських рішень, доцільності фінансових витрат відносно предмета що раніше не був пріоритетним а згодом перетворився на конфліктогенний чинник мовного збурення в суспільстві.
Світові тенденції актуалізують права етнічних меншостей, про що, зокрема, йдеться у Резолюції ГА Асамблеї ООН (2019 р.) - період з 2022 р. по 2032 р. визначений як Міжнародне десятиліття корінних народів, одним із ініціатором якої була Україна. Реагуючи на сучасні виклики, українська влада, за пріоритетності розвитку української мови як державної, об'єктивно оцінює необхідність реформування вітчизняного етнічного середовища. Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України оголошено про створення державної стратегії розвитку та популяризації кримськотатарської мови, ініційовано включення її у сервіс Google Translator.
Наведене засвідчує, що етнонаціональна політика в частині регулювання етнічних мов продовжує залишатися актуальною й важливою соціальною сферою, яка потребує оптимізації, у тому числі за рахунок нових підходів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Вдосконалення методологічного підґрунтя наукових досліджень процесів державного управління відбувалося завдяки доробку зарубіжних й вітчизняних науковців, серед яких О. В. Антонов, Г. В. Атаманчук, В. Г. Афанасьєв, В. Д. Бакуменко, М. Вебер, Р. В. Войтович, Д. М. Гвішіані, В. М. Князєв, Ю. В. Ковбасюк, П. І. Надолішній, Н. Р. Нижник, І. В. Розпутенко, Т. Сааті, Г. Саймоа, Ю. П. Сурмін, Р. А. Фатхутдинов, В. В. Цвєтков та ін.
Мовне питання етнонаціональної сфери в Україні переважна більшість учених розглядають у контексті загальнодержавної політики, що знаходило відображення у роботах О. М. Бикова, В. М. Брицина, І. М. Варзара, В. Б. Євтуха, О. В. Картунова, І. О. Кресіної, І. Ф. Кураса, О. М. Куця, І. В. Лопушинського, О. М. Майбороди, П. І. Надолішнього, М. І. Пірен, О. О. Рафальського, Ю. І. Римаренка, В. П. Трощинського, М. О. Шульги й інших.
Проте використання методологічного забезпечення у дослідженні сфери державного управління з розвитку регіональної мови вивчено недостатньо. Цей факт і зумовив актуальність даної роботи.
Мета статті - розглянути застосування наукових методів пізнання - порівняння й експерименту - при дослідженні місця та ролі регіональної мови у формуванні і реалізації етнонаціональної політики. Проекспериментувати, що такий статус в Україні надано кримськотатарській мові.
Як завдання, пропонується обговорити наукову гіпотезу імовірного визнання за кримськотатарською мовою статусу регіональної, спрогнозувати наслідки впровадження експерименту на практиці. Застосовуючи порівняльний метод, виявлення загальних рис та специфічних ознак пропонується за допомогою: оцінюючих критеріїв життєздатності мов ЮНЕСКО; зіставлення однотипних явищ розвитку кашубської й кримськотатарської мови упродовж співмірного історичного періоду; положень профільних законів; прийнятих зобов'язань за Хартією; рекомендацій Комітету експертів Ради Європи.
Виклад основного матеріалу
Із приводу змісту феномена, означеного терміном «регіональна мова», у енциклопедичних джерелах [1, с. 437 - 439] відзначається: 1) традиційне використання в межах певної території держави її громадянами, що становлять групу, яка за своєю чисельністю є меншою у порівнянні з рештою населення; 2) відмінність від офіційної або державної мови; 3) не є діалектом офіційної (державної) мови або мови мігрантів. Запропоновані критерії узгоджуються з визначенням у ст. 1 Хартії поняття «територія» - «географічна місцевість, де така мова є засобом спілкування певної кількості осіб, яка виправдовує здійснення різних охоронних та заохочувальних заходів». Термін «регіональні (міноритарні) мови» використовується при формуванні публічної політики відносно мов, «офіційний статус яких закріплено в законодавстві держави чи одного або декількох адміністративно-територіальних суб'єктів: федеральних округів, провінцій, країв, міст, сіл або інших адміністративно встановлених регіонів держави поряд з офіційною (державною) мовою, що діє на території всієї держави» [2, с. 322 - 324].
У широкому сенсі, оцінюючі критерії ЮНЕСКО [3] - це: 1) стан передачі мови між поколіннями; 2) кількість носіїв мови як рідної; 3) частка носіїв мови щодо населення; 4) тренди мови (у яких ситуаціях використовується); 5) адаптація до нових методів, медіа; 6) наявність матеріалів для вивчення; 7) державна мовна політика; 8) ставлення членів етнічної спільноти (розмовляють мовою чи ні; хочуть підтримувати її чи байдужі до неї); 9) кількість й якість архівування (чи є якісні текстові або аудіо-архіви). Пропонується звузити інструментарій до сукупності параметрів за: кількістю і часткою носіїв мови у регіоні компактного поселення з використанням мови як рідної; трендами; наявністю матеріалів для вивчення; державною мовною політикою.
З точки зору аксіологічного підходу оцінки місця регіональної мови в етнічному просторі, потреби її особливого захисту та підтримки державою, на погляд автора, можна виокремити такі фактори. По-перше, збереження і розвиток культурного багатства й традицій Європи - принцип, покладений в основу країнами-членами ЄС з огляду на різноманіття мов чи національностей, що характеризує європейськість мовної політики. Філософські традиції розпочаті Йоганном-Готфрідом Гердером, Вільгельмом фон Губмольдтом, Едвардом Сепіром, Бенджаміном Ворфом про те, що мові властиві риси, які визначають унікальність мовної картини світу, особливості пізнання навколишньої реальності, формування світогляду. Тому, зникнення будь-якої мови розцінювалося як втрата для всього людства. По-друге, виникла потреба захисту невід'ємних прав та свобод регіонально поселених автохтонних груп, які застосовують інші мови у порівнянні з переважною його частиною, не представлені державними формуваннями. Існування таких мов визнається як загрозливе через: поширення глобалізації; інтеграційні процеси; асиміляційну політику або вияви політичного, економічного чи соціального підпорядкування титульною нацією етнічних меншостей; нівелюючий вплив ЗМІ; спроби пануючих спільнот домінувати або поглинути малі етнічні групи через окупацію, боротьбу за освоєння нових територій чи розширення сфер впливу; низький соціальний престиж рідної (міноритарної) мови і перехід молодшого покоління переважно на офіційну (державну) мову. По-третє, в українському вимірі - депортація кримськотатарського народу та повернення на історичну батьківщину супроводжувалися труднощами соціального й економічного характеру; тимчасова окупація Криму з насильницькою русифікацією населення півострову спричинили не лише соціальну напругу, а торкнулися питання щодо спроможності української влади піклуватися про мову народу, визнаного корінним, з гарантуванням його прав у складі України.
Стан кримськотатарської мови і мови, узятої для порівняння, характеризує оновлений 2018 року «Атлас ЮНЕСКО мов, які знаходяться під загрозою зникнення» [4]. На його основі складено порівняльну рейтингову таблицю по обох країнах, від найбільшого ступеня Ступень: «вимерла» відповідає англійському «extinct»; «зникаюча (вимираюча)» чи «мова, що знаходиться під серйозною загрозою» - «seriously endangered» або «severely endangered»; «нестабільна» - «definitely endangered»; «вразлива» - «vulnerable». загрози до найменшого (позначено іншим кольором).
Таблиця 1
|
№ |
У К Р А Ї Н А |
П О Л Ь Щ А |
|||
|
Мова |
Ступень |
Мова |
Ступень |
||
|
1 |
Караїмська |
Вимерла |
Словінська |
Вимерла |
|
|
2 |
Кримськотатарська |
Зникаюча (вимираюча) |
Вілямовська |
Зникаюча (вимираюча) |
|
|
3 |
Кримськотурецька |
Зникаюча (вимираюча) |
Кашубська |
Зникаюча (вимираюча) |
|
|
4 |
Ногайська |
Зникаюча (вимираюча) |
Ідиш |
Нестабільна |
|
|
5 |
Таврорумейська |
Зникаюча (вимираюча) |
Ромська |
Нестабільна |
|
|
6 |
Гагаузька |
Нестабільна |
Білоруська |
Вразлива |
|
|
7 |
Ідиш |
Нестабільна |
Нижньосаксонська |
Вразлива |
|
|
8 |
Німецькоплатська |
Нестабільна |
Русинська |
Вразлива |
|
|
9 |
Понтійська |
Нестабільна |
|||
|
10 |
Ромська |
Нестабільна |
|||
|
11 |
Урумська |
Нестабільна |
|||
|
12 |
Білоруська |
Вразлива |
|||
|
13 |
Русинська |
Вразлива |
|||
|
14 |
Східнословацька |
Вразлива |
Таблицю складено автором
За Джошуа Фішманом, соціолога та автора критеріїв оцінки стану мов (усього вісім стадій), які частково були враховані в системі оцінювання Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури, статус мови «зникаюча (вимираюча)» певною мірою відповідає критичній шостій стадії. Коли мова перестає передаватися від старшого покоління до молодшого у сім'ї або спільноті. Якщо держава не зможе відновити її на цій стадії, на думку науковця, то можливості порятунку втрачаються.
Висновки міжнародної організації щодо стану обох мов свідчать, що мови нашого дослідження є співмірними для порівняння, оскільки мають однотипний ступень вразливості. Тому - релевантне зіставлення їх спільних рис і специфічних ознак.
Кашубська мова - належить етнічній групі з півночі Польщі місцевості Балтийського моря. На початку ХХ ст. кашуби потрапили під владу прусського режиму, в міжвоєнний період спільнота була розосереджена між східними територіями Німеччини, приморськими районами Польщі, вільним містом Гданськ. Внаслідок окупації Польщі й депортації поляків з приморських областей, у 1942 р. переважну більшість кашубського населення примусово об'єднано на німецькій та тимчасово окупованій територіях а етнічність включено до офіційного переліку національностей Німеччини. Наступна хвиля масового виїзду кашубів припала на 1945 - 1956 рр. через ідеологічну пропаганду комуністичної влади щодо начебто їх німецького походження. Друга половина ХХ ст., за оцінкою науковців [5], відзначається як переломний етап процесу етнічної ідентифікації кашубів, які впритул зіткнулися з викликом самовизначення. Старше покоління схилялося у бік германського ототожнення через внутрішні (належність до євангелічної церкви; служба в прусській армії чи робота на адміністративних посадах; отримання освіти німецькою мовою) і зовнішні фактори (трактування польською владою кашубської етнічності як другосортної, пронімецько налаштованої; намагання партійної верхівки контролювати лідерів спільноти; ідеологічну обробку населення; призначення етнічних кашубів на непрестижні посади в місцевих адміністративних органах влади в районі їх компактного поселення). На противагу йому, молодше покоління обрало польський варіант розвитку, який, у порівнянні з німецькою прусською політикою минулого, розцінювався як найбільш сприятливий. Подальші політичні та суспільно-економічні зміни в Польщі торкнулися також етнічної сфери: 1) інтенсивна урбанізація і будівництво морського порту у м. Гдиня населеного на 90 % кашубами позбавила їх соціальної ознаки сільських мешканців водночас не вплинувши на сімейний устрій й утримання найбільшого по країні показника приросту населення від народження; 2) індустріалізація зумовила приєднання до профспілкового руху у портових містах Гдині і Гданська; 3) освіта широких верств населення з ліквідацією неграмотності стала поштовхом для зародженню кашубської інтелігенції, наукової та театральної еліти; 4) доступна міграція зумовила поширення культури й традицій за кордоном; 5) адміністративна реформа 1998 р. об'єднала переважну більшість кашубського населення у межах однієї територіальної одиниці - Поморське воєводство. На законодавчому рівні, крім конституційної норми на право використання рідної мови кожним громадянином, підтримувався розвиток етнічних мов у системі загальної освіти учнів, які належать до національних меншин (закон про освіту від 1991 р.). Розпорядженням міністра освіти щодо порядку вивчення рідної мови і навчання нею у школах (1992 р.) було розширено коло суб'єктів за рахунок учнів із етнічних груп, що напряму торкнулося кашубів. У 2003 р. кашубській мові присвоєно міжнародний код «CSB» згідно зі стандартом ISO 639-3. За результатами двох останніх переписів населення: 2002 р. - усього по країні 52, 665 тис. кашубів задекларовали використання мови, з них 52,588 тис. у Поморському воєводстві, тобто 3,1 % від його мешканців; 2011 р. - 108,140 тис. по країні, 107,142 тис. у воєводстві та 4,8 % відповідно.
Поза сумнівами, прогресуюча динаміка за кількістю носіїв, які використовують рідну мову у сім'ї й суспільстві, співвідношенням до населення у межах території компактного поселення вказує на зростання етнічної самоідентифікації. Однією із прикметних подій стало прийняття у 2006 р. «Стратегії охорони і розвитку кашубської мови та культури» під гаслом - «зробимо кашубську мову здатною до виживання й розвитку» Ініціатор Стратегії - «Кашубсько-Поморська асоціація». Довідково: Заснована в 1956 р. як громадське об'єднання під назвою «Кашубська асоціація». У 1964 р. змінено назву на діючу, з 2003 р. член Союзу регіональних мов і мов меншин Польщі афілійованого з Європейським бюро менш вживаних мов. Головна місія - розвиток мови та культури. З отриманням кашубською мовою статусу регіональної, напрями діяльності інституції розширено до моніторингу й контролю за: впровадженням мови в діловодство, визначенням назв населених пунктів, правильністю написання імен, прізвищ і назв організацій. У 2006 р. створено новий підрозділ Асоціації - Рада кашубської мови - для реалізації Стратегії. [6].
Погоджуємося з думкою експертів [5], що кашубській етнічній спільноті вдалося: сформувати власну еліту; заснувати інституції і громадські організації що набули авторитету серед широкої громадськості, включаючи релігійні установи й політичну опозицію; заповнити медійну нішу; налагодити видання шкільних підручників із запровадженням програм з вивчення рідної мови; уможливити для випускників шкіл отримувати з 2005 р. атестат зрілості з предмета кашубська мова. В цілому, дослідники характеризують це явище в етнічному середовищі як «кашубський ренесанс» або «етнічне пробудження кашубів».
За сучасних умов, кашубська етнічність сприймається в суспільстві як регіональна етнічно-культурна група, а її мова - «народоутворюючий елемент» [7]. Юридично як етнічна група, кашуби повною мірою користується тими правами, якими наділено національні меншини. Завдяки регіональному статусу мова застосовується гмінами В Україні зазначений термін відповідає поняттю «об'єднана територіальна громада». як допоміжна, у назвах місцевості За даними Міністерства внутрішніх справ і адміністрації РП за 2020 рік, із усіх назв країною польською та етнічною мовами - на території 21 гміни - польсько-кашубській версії належить 65,2 %, в 5 гмінах кашубська мова застосовується як допоміжна.. З чинності Закону «Про національні меншини та етнічні меншини, а також про регіональну мову» (2005 р.), за оцінкою фахівців [8], кашуби, поряд із німецькою і литовською національними меншинами, найбільш активно реалізують отримані права, беруть участь у роботі органів публічного управління, у 2006 р. утворено Кашубську парламентську групу.
На підставі наведених фактів можна виокремити такі специфічні ознаки кашубської мови, як: регіональний характер зумовлений поширенням у межах окремого воєводства, за відсутності юридичної автономії; використання етнічною групою; збереження носіями мови під час депортації, проживання в невизначених умовах на території різних юрисдикцій, суспільно -політичного устрою; відродження завдяки етнічній самоідентифікації, демократичним змінам, утворенню різних соціальних верств, формуванню етнічної, театральної, адміністративно-політичної еліти; вивчення у системі повної загальної середньої освіти; визнання на міжнародному рівні у статусі мови (а, не діалекту); завершення перехідного етапу - у парадигмі синергетичного підходу - від подолання наслідків руйнівних процесів, через самоорганізацію, до розвитку за умов формування державної мовної політики стратегічного характеру.
Кримськотатарська мова - походить від автохтонного народу, панувала на Кримському півострові. Протягом 1783 - 1917 рр. Кримське ханство перебувало під контролем Російської імперії, 1921 р. Крим отримав юридичний статус автономії у складі СРСР, 1954 р. через геоекономічні і географічні міркування у законодавчому порядку переданий УСР. У 1944 р. 191 тисячу кримських татар депортовано замінивши їх етнічними росіянами. До 2013 р. у Крим повернулося біля 266 тисяч або 13,7 % від його населення [9]. Намагання поновити право на втрачену власність спричиняли соціальну напругу, чисельні порушення конституційних прав кримських татар. Ситуація ще більш ускладнилися після анексії Криму. Про необхідність дотримання прав людини в АРК неодноразово відзначалося у заявах ЄС та ОБСЄ, резолюціях Європейського Парламенту й ГА ООН Остання резолюція від 16 грудня 2020 р. - п'ята поспіль з правозахисної тематики і дев'ята у контексті міжнародного реагування на анексію РФ українського півострова.. Реакцією України стало прийняття заяви ВР України (2014 р.) щодо гарантій прав кримськотатарського народу, як корінного народу у складі України, постанови (2015 р.) про визнання геноцидом депортацію 1944 р, призначено Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу (М. Джемілєв). За результатами Всеукраїнського перепису 2001 р. й пов'язаних з ним досліджень [10], чисельність кримських татар по Україні становила 248,2 тис., з поселенням на півострові 243,4 тис. або 12 %, кримськотатарську мову вважали рідною 92,0 %. На території Херсонської області зареєстровано 2 тис. кримських татар, решта - у м. Севастопіль. Станом на 2018 р., за даними офісу М. Джемілєва, через політичні переслідування на материкову частину виїхало 8 із 33 депутатів Меджлісу та приблизно 25 тис. кримських татар зменшивши їх частку на півострові до 10,3%. У проєкті Звітування за Хартією від України покладено на Міністерство культури та інформаційної політики України. Четвертої періодичної доповіді України про виконання Хартії (2018 р.) [11], звітуванні за: ст. 12 «Культурна діяльність та засоби її здійснення» - відзначається активність в Миколаївській, Полтавській, Черкаській, Запорізькій областях; ст. 8 «Освіта» - виокремлюється навчання на кримськотатарській мові у дошкільних і шкільних закладах Генічеського району Херсонської області. Як корінний народ, кримські татари мають право на повну загальну освіту рідною мовою (закон про освіту, 2017 р.), натомість, через брак навчальних й методичних матеріалів З часу видання попереднього підручника 10 років тому підготовлено лише 2 сучасних навчальних посібника для роботи з викладачами рівнів А1 і А1 - В1 у руслі Загальноєвропейських рекомендації з мовної освіти. Через відсутність належної фінансової підтримки державою бракує підручників вищого за В1 рівня, навчальних аудіо- й відеоматеріалів, словників [11]., належною мірою його не реалізують. Переважна частина носіїв залишається на тимчасово окупованій території Криму, де вплив української держави обмежений. Дисперсне розселення в границях південного регіону материкової України з центром навчання у шкільних закладах лише однієї області, містить ризики асиміляції кримських татар з послідуючим зниженням їх мовного потенціалу, особливо серед молодшого покоління.
Ураховуючи наведені факти, виокремимо специфічні ознаки кримськотатарської мови, це: регіональний характер використання в одній місцевості з незначним поширенням на південні області України; збереження носіями мови під час депортації, проживання на тимчасово окупованій території, внутрішньої міграції; формування етнічної, театральної, адміністративно-політичної еліти; обмеженість вивчення мови в Криму у загальноосвітніх школах через брак сучасних підручників, словників, іншого навчально-методичного забезпечення; об 'єктивна неспроможність контролювати мовну ситуацію українською владою; експансивне нарощування окупаційним режимом РФ частки російськомовного населення, вимушена розосередженість носіїв на материковій України у статусі внутрішньо переміщених осіб значно підвищують ризики асиміляції, звідси - загроза втрати мовного зв'язку між поколіннями; кризове становище вказує на вичерпність джерел розвитку з набуттям тенденцій невідворотного характеру за домінування руйнівних процесів. Проте, внаслідок дезорганізації виникають можливості для відновлення мови на іншому якісному рівні, що у проблемному полі державного управління пов'язано з подоланнями викликів по вдосконаленню структури суб'єкт-об'єктних відносин, механізмів управлінського впливу.
Порівняння специфічних ознак властивим обом мовам дає підстави зробити висновки щодо їх спільних рис, а саме: 1. Однакова природа поширення у межах певної території держави її громадянами, тобто - регіональний характер. 2.
Використовуються етнічними меншостями, відмінні від офіційної (державної) або мови мігрантів, не є діалектом. 3. Однотипний ступень вразливості за міжнародною системою оцінювання. 4. Збереження в недетермінованих умовах депортації, різного суспільно-політичного устрою і держав. 5. Розвиток у системі повної загальної середньої освіти. 6. Використання як рідної мови часткою населення у межах компактного поселення, яка співмірна за величиною (4,8 % проти 10,3 %). 7. Формування етнічної, театральної, адміністративно-політичної еліти. Відмінні риси: а) різний юридичний статус як мови так й територіальної одиниці де вона використовується; б) попри однотипний ступень вразливості, тенденції розвитку кашубської мови вказують на проходження перехідного етапу збереження мови за наявності позитивних зрушень у бік її відродження. Натомість, критичний стан кримськотатарської мови підкреслює важливість перед суспільством і владою подолання кризового явища через застосування державою невідкладних охоронних та заохочувальних заходів задля її збереження й ревіталізації.
Для порівняння державної мовної політики обох країн складено відповідні таблиці. У Таблиці 2 стисло охарактеризовано основні положення профільних законів. Таблиця 3 містить співставлення звітування країнами за Хартією, рекомендацій Комітету експертів РЄ.
Таблиця 2
Порівняння положень профільних законів
|
У К Р А Ї Н А |
П О Л Ь Щ А |
|
|
1. Про засади державної мовної |
«Про національні та етнічні меншини, а |
|
|
політики України» (2012 р.). Містить |
також про регіональну мову» (2005 р.). |
|
|
загальні визначення об'єктів, цілей, принципів, перелік мов - усього 18, у рамках зобов'язань за Хартією. Зазначено сфери застосування державної мови. 2. «Про національні меншини в |
Містить критерії національних й етнічних меншин, регіональної і допоміжної мови. Визначає об'єкти регулювання - 9 національних, 4 етнічні меншини, кашубську мову як регіональну. Конкретизує: суб'єкт реалізації мовної політики, його функції; механізми взаємодії публічних органів влади; порядок та суб'єкти звітування. Описує режим захисту й підтримки регіональної мови, окреслює сферу її використання. |
|
|
Україні» (1992 р.). Складається з декларативних положень. Відсутні критерії до об'єктів регулювання, суб'єкт виконання закону, механізми його реалізації. |
Таблицю складено автором
Вочевидь, що, у порівнянні з польською практикою, в Україні актуальним є перегляд чинної нормативно-правової бази як з точки зору зміни положень що застарілі та не відповідають сучасному стану розвитку суспільства, так й за своїм смисловим навантаженням потребують вдосконалення. У Польщі [12], реалізація механізмів державного управління, координування заінтересованих органів публічної влади, звітування кабінетові міністрів віднесено до сфери компетенції єдиного органу - Департамент релігійних конфесій та національних й етнічних меншин у складі Міністерства внутрішніх справ і адміністрації РП. Звіт Департаменту готується та подається на розгляд періодично кожні два роки, містить систематизовані дані по кожній меншині чи середовищу, що використовує регіональну мову. Для формування захисного режиму відносно кашубської мови, надаються дані: чисельність, частка носіїв мови; гендерний, віковий склад; перелік етнічних громадських, політичних організацій; назви друкованих, електронних ЗМІ; головні культурні події; представництво у виборчих органах усіх рівнів; ступень концентрації по регіону у порівнянні з безробіттям; забезпечення індивідуальних, колективних прав; кількість карних справ вчинених проти кашубів з класифікацією протиправних дій; заходи підтримки й розвитку культури, їх кошторис; обсяг годин мовлення кашубською мовою, якими радіостанціями, бюджетні витрати; розмір субвенції на освіту учнів кашубської етнічної групи по роках та алгоритм їх розрахунку для гмін і воєводств на рік; кількість годин навчання кашубською мовою.
Таблиця 3
Порівнянна зобов'язань за Хартією9
|
Положення Хартії |
У К Р А Ї Н А |
П О Л Ь Щ А |
|
|
Чинна з 1 січня 2006 р. за 48 позиціями, 18 мовами (включно з кримськотатарською) [111. |
Чинна з 1 червня 2009 р. за 38 позиціями, 14 мовами (включно з кашубською) [13]. |
||
|
Ст.8. Освіта |
|||
|
Параграф 1 |
|||
|
а) і) |
+ |
+ |
|
|
а) іі) |
+ |
- |
|
|
b) i) |
+ |
+ |
|
|
b) ii) |
+ |
- |
|
|
b) iii) |
+ |
- |
|
|
c) i) |
- |
+ |
|
|
d) i) |
+ |
- |
|
|
d) ii) |
+ |
- |
|
|
d) iii) |
+ |
+ |
|
|
e) ii) |
- |
+ |
|
|
e) iii) |
+ |
- |
|
|
f) iii) |
+ |
- |
|
|
g) |
+ |
+ |
|
|
h) |
+ |
+ |
|
|
i) |
+ |
+ |
|
|
Параграф 2 |
+ |
+ |
|
|
Ст. 9. Судова влада |
|||
|
Параграф 1 |
|||
|
a) iii) |
+ |
- |
|
|
b) iii) |
+ |
- |
|
|
c) iii) |
+ |
- |
|
|
Параграф 2 |
|||
|
а) |
- |
+ |
|
|
c) |
+ |
- |
|
|
Параграф 3 |
+ |
- |
|
|
Ст. 10. Адміністративні органи та публічні послуги |
|||
|
Параграф 2 |
|||
|
а) |
+ |
- |
|
|
b) |
- |
+ |
|
|
с) |
+ |
- |
|
|
d) |
+ |
- |
|
|
e) |
+ |
- |
|
|
f) |
+ |
- |
|
|
g) |
+ |
+ |
|
|
Параграф 4 |
|||
|
с) |
+ |
- |
|
|
Параграф 5 |
- |
+ |
|
|
Ст.11. Засоби масової інформації |
|||
|
Параграф 1 |
|||
|
а) іі)) |
- |
+ |
|
|
а) ііі) |
+ |
+ |
|
|
b) ii) |
+ |
+ |
|
|
c) ii) |
+ |
+ |
|
|
d) |
+ |
+ |
|
|
e) i) |
+ |
+ |
|
|
f) ii) |
- |
+ |
|
|
g) |
+ |
+ |
|
|
Параграф 2 |
+ |
+ |
|
|
Параграф 3 |
+ |
+ |
|
|
Ст. 12. Культурна діяльність й засоби її здійснення |
|||
|
Параграф 1 |
|||
|
а) |
+ |
+ |
|
|
b) |
+ |
+ |
|
|
c) |
+ |
+ |
|
|
d) |
+ |
+ |
|
|
e) |
- |
+ |
|
|
f) |
+ |
+ |
|
|
(g) |
+ |
+ |
|
|
Параграф 2 |
+ |
+ |
|
|
Параграф 3 |
+ |
+ |
|
|
Ст. 13. Економічне і соціальне життя |
|||
|
Параграф 1 |
|||
|
b) |
+ |
+ |
|
|
c) |
+ |
+ |
|
|
d) |
- |
+ |
|
|
Параграф 2. b) |
- |
+ |
|
|
Ст. 14. Транскордонні обміни |
|||
|
а) |
+ |
+ |
|
|
b) |
+ |
+ |
|
|
Висновки Комітету експертів РЄ [14] щодо загальних рекомендацій: |
Висновки Комітету експертів РЄ [15] щодо пріоритетних напрямів: |
||
|
1) у реалізації заходів передба-чити стриктурний підхід; 2) розробити і запровадити вдосконалену мовну політику з вивчення та навчання регіональними мовами (далі - РМ) або мовами меншин (далі - ММ) на усіх рівнях освіти; 3) збільшити обсяг радіо-трансляції РМ або ММ; 4) забезпечити адміністратив-ними органами міської влади застосування РМ або ММ на практиці на рівні з державною мовою; 5) адаптувати традиційні назви місцевості РМ або ММ на одному рівні з державною мовою; 6) передбачити довгострокове державне фінансування культур-них заходів РМ або ММ. |
1) розвиток свідомості і толерантного ставлення в суспільстві до регіональної мови й культури; 2) доступність освіти кашубською мовою на дошкільному, початковому, середньому рівнях освіти; 3) адаптування підручників, навчальних та методичних матеріалів до вимог Загальноєвропейських рекомендації з мовної освіти; 4) . збільшення обсягу радіотрансляції РМ; 5) перегляд 20 % бар'єру етнічного населення у межах окремої територіальної одиниці задля можливості усного та письмового звернення до адміністрації гмін і воєводств РМ. |
9 Позиції, що співпадають по обох країнах, виділено кольором.
Той підпункт стосовно України, який передбачає виконання декількох окремих підпунктів у таблицю не внесено. Наприклад, якщо, згідно з а) ііі) застосовується захід з а) і) та а) іі), то у таблиці зазначено обидва таких підпункти замість одного - а) ііі). Подібних підпунктів усього три: а) ііі); b) iv); d) iv). За рахунок цього кількість позицій України штучно збільшилася у даному дослідженні (до 56), для проведення більш коректного порівняння, оскільки серед зобов'язань Польщі такі відсутні.
Отже, з порівняльного аналізу окремих аспектів етнонаціональної політики країн, можна дійти таких висновків. Питання розвитку кримськотатарської мови віднесено до компетенції різних відомств, законодавчо не прописані міжвідомча координація, механізм взаємодії. Звідси - потреба в оптимізації системи державного управління, структуруванні цілей, завдань, функцій, повноважень кожного її компонента. У Польщі, на додаток до визначених профільним законом функцій Департаменту, на нього покладено моніторинг і звітування за Хартією. Тобто, концентрація управлінських засобів у єдиному ЦОВВ за обома напрямами реалізації політики, внутрішньополітичним та міжнародним (європейським), інформаційних потоків й масивів даних, функції міжвідомчої комунікації зумовлює більш ефективний ступінь досягнення цілей при формуванні і застосуванні режиму охорони та підтримки регіональної мови.
Іншою специфічною ознакою співставлення є подібність по 28 позиціях, розбіжність за 18 по яких звітує лише Україна й 9 - Польща. Загальне навантаження української сторони переважає польську, обсяг якого ще зростатиме у пропорції до числа мов - 18 проти 14. Для Польщі, перелік позицій та мов порівняно з Україною є кількісно вужчим, при статусності однієї із мов - якісно відмінним.
Окремо щодо довгострокових цільових програм. Відмітними рисами «Стратегії охорони і розвитку кашубської мови та культури» є визначення: пріоритетів, цілей, виконавців, форми публічно-приватного партнерства залучення інститутів громадянського суспільства. Тож, Пріоритет 1 «Популяризація кашубської освіти» передбачає 26 цілей, 12 партнерів. Пріоритет 2 «Сприяння й підтримка використання кашубської мови» - 37 цілей, 13 партнерів. Пріоритет 3 «Захист кашубської спадщини і культури» - 18 цілей, 11 партнерів. Пріоритет 4 «Зміцнення позиції кашубської мови в регіоні, країні та на міжнародному рівні» - 9 цілей, 10 партнерів. В Україні - задекларовано про наміри розроблення подібної стратегії, що зумовлено необхідністю ревіталізації кримськотатарської мови, як спроба до практичних кроків деокупації й реінтеграції Криму.
Експериментуючи, беручи до уваги результати порівняння, цілком можливо уявити, що їх сукупність дає підстави для імовірного визнання за кримськотатарською мовою юридичного статусу регіональної. На думку автора, з технічної або організаційної точки зору, це не вплине значною мірою ні на процедуру звіту українським міністерством у бік її ускладнення, ні на зростання обсягу даних для систематизування чи аналізу. Оскільки, кожний із пунктів Хартії передбачає одночасне висвітлення ситуації як по мовах меншин, так і регіональній мові. У прикладному сенсі, це зумовлюватиме оптимізацію процесу формування охоронних та заохочувальних заходів по відношенню до мови.
Більш значний ефект з боку суспільного значення. Знижуватимуться настрої недовіри частини українського суспільства в сприйнятті кримськотатарської мови як «чужої», яка походить з-за меж України, врівноважуватимуться руйнівні наслідки російського міфу. Поява усвідомлення, що вразливість рідної мови кримськотатарського народу можна здолати завдяки вартих довіри й поваги інституцій, здатності держави підтримувати корінний народ. Поряд з тим, захисний режим по відношенню до регіональної мови повинен співвідноситися з підтримкою та розвитком державної мови. Визначення такого балансу залежить від багатьох складників і знаходиться в площині реалізації етнонаціональної політики, комплексі відносно до усього громадянського суспільства задля збереження територіальної цілісності.
Висновки
Виходячи із значимості регіональної мови в реалізації етнонаціональної політики, можна узагальнити результати дослідження.
У З метою запобігання деструктивним явищам в етнічному середовищі України, видається можливим визнати за міноритарною мовою, яка знаходиться у загрозливому стані та найбільш потребує охоронних і заохочувальних заходів з боку держави, наприклад, кримськотатарською, чи іншою мовою меншостей, статус регіональної шляхом перегляду відповідних норм чинного законодавства й внесення необхідних змін.
У Задля оптимізації системи вітчизняного державного управління етнонаціональною сферою доцільно законодавчо визначити один із ЦОВВ, наприклад, Міністерство культури та інформаційної політики України, як єдину інституцію по взаємодії усіх заінтересованих сторін, концентрації фінансових ресурсів і засобів для підвищення ефективності прийняття й застосування управлінських рішень на практиці.
У Заохочення українською владою автохтонних груп населення через реалізацію ними права використання рідної мови повною мірою, зокрема, підвищення її статусності, сприятиме їх внутрішній згуртованості зі створення культурного підґрунтя по об'єднанню територіально чи лінгвістично споріднених етнічних компонентів, зумовлюватиме їх широке включення у програми публічно-приватного партнерства.
У Стимулювання державою використання потенціалу регіональної мови проведенням інформаційно-просвітницьких заходів, узгоджується з багатокультурною парадигмою, становленням етнічних еліт, формуванням національної консолідації українського громадянського суспільства.
У Досягнення міцності територіальної цілісності через підтримку державою етнічних меншостей, у тому числі за рахунок визначення статусу регіональної мови, яка найбільш відповідає такому характеру і міжнародним критеріям, нівелюватиме русифікацію меншин України та інші загрозливі зовнішні геополітичні чинники.
У контексті євроінтеграційних й атлантичних устремлінь, послідовне збалансування ціннісно-нормативної системи формування етнонаціональної політики, прийнятної в середовищі Європейського Союзу, характеризуватиме зрілість і готовність держави України та українського суспільства інтегруватися в спільний європейський простір.
Література
1. Сичова М. Д. Мови регіональні. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ: НАДУ, 2011. Т. 4: Галузеве управління // наук.-ред. колегія: М. М. Іжа (співголова), В. Г. Бодров (співголова) та ін., 2011. С. 437 - 439.
2. Лопушинський І. П. Регіональні (міноритарні мови). Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ: НАДУ, 2011. Т. 5: Територіальне управління // наук.-ред. колегія: О. Ю. Амосов (співголова), О. С. Ігнатенко (співголова) та ін., 2011. С. 322 - 324.
3. Language Vitality and Endangerment UNESCO / Ad Hoc Expert Group on Endangered Languages Document submitted to the International Expert Meeting on UNESCO Programme Safeguarding of Endangered Languages. Paris, 10-12 March 2003. URL: http://www.unesco.org/new/fileadmin/MULTIMEDIA/HQ/CLT/pdf/Language_vitality_and_endangerment_EN. pdf (дата звернення: 30.12.2020).
4. UNESCO Atlas of the World's Languages in Danger. URL: http://www.unesco.org/languages-atlas/index.php (дата звернення: 30.12.2020).
5. Spolecznosc kaszubska w procesie przemian / za red. K. Kleina, C. Obracht-Prondzynski. Warszawa: Kancelaria Sejmu, Biuro informatyky, 2012. Zeszyt 12.
6. Strategia ochrony i rozwoju j^zyka i kultury kaszubskiej. Gdansk, 2006. http://skarbnicakaszubska.pl/wp-content/uploads/2016/10/Strategia-ochrony-i-rozwoju- j%C4%99zyka-i-kultury-kaszubskiej.pdf (дата звернення: 30.12.2020).
7. Jablonski Artur. J^zyk kaszubski jako element narodotwotczy. Postscriptum Polonistyczne. Uniwersutet Sl^ski, Katowice, 2019. Numer 1 (23), 12 s.
8. Barwinski Marek. Mniejszosci narodowe i etniczne w polskiej przestrzeni publicznej. Studia z Geografii Politycznej i Historycznej, 2016. T. 5, s. 93 - 114.
9. Всеукраїнський перепис. URL: http://2001.ukrcensus.gov.ua/ results/general/nationality/ (дата звернення: 30.12.2020).
10. Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року / за ред. О. Осауленка. Київ: Держкомстат, 2003. 245 с.
11. Четверта періодична доповідь України про виконання Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (проєкт). Міністерство культури та інформаційної України, 2018 р. URL: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245434695&cat_id=244909847 (дата звернення: 30.12.2020).
12. Бондар В. Т. Механізми реалізації суб'єктами публічного управління етнонаціональної політики в Республіці Польща: досвід для України. «Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління». Київ: Ліра-К, 2020. № 5 (11) - жовтень. С. 215 - 224.
13. III Raport dla Sekretarza Generalnego Rady Europy z Realizacji Przez Rzeczpospolit^Polsk^ Pstanowien Europejskiej Karty J^zykow Regionalnych Lub Mniejsciowych. Warszawa, wrzesien 2019 r. URL: http://mniejszosci.narodowe.mswia.gov.pl/mne/prawo/europejska-karta-jezyk/raporty-dla-sekretarza/iii-raport-dla-sekretar/11148,III-Raport-dla-Sekretarza-Generalnego- Rady-Europy-z-realizacji-przez-Polskie-post.html (дата звернення: 30.12.2020).
14. European Charter for Regional or Minority Languages. Application of the Charter in Ukraine. 2nd monitoring cycle. Report of the Committee of Experts on the Charter. Recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the application of the Charter by Ukraine. Strasburg, 15 January 2014. URL: https://rm.coe.int/09000016806dc600 (дата звернення - 20.12.2020).
15. European Charter for Regional or Minority Languages. 2nd report of the Committee of Experts in respect of Poland, 1 - 2 December 2015. URL: https://rm.coe.int/09000016806dc5fc (дата звернення: 30.12.2020).
References
1. Sychova, M. D. (2011). Movy rehionalni. Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia. T. 4: Haluzeve upravlinnia [Regional languages. Encyclopedia of public administration. Vol. 4: Branch administration]. Yu. V. Kovbasiuk, M. M. Izha, V. H. Bodrov (Eds.). Kyiv: NADU [in Ukrainian].
2. Lopushynskyi, I. P. (2011). Rehionalni (minorytarni) movy. Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia. T. 5: Terytorialne upravlinnia [Regional (minority) languages. Encyclopedia of public administration. Vol. 5: Territorial administration]. Yu. V. Kovbasiuk, O. Yu. Amosov, O. S. Ihnatenko (Eds.). Kyiv: NADU [in Ukrainian].
3. Language Vitality and Endangerment UNESCO / Ad Hoc Expert Group on Endangered Languages Document submitted to the International Expert Meeting on UNESCO Programme Safeguarding of Endangered Languages. (2003). Paris. Retrieved from http://www.unesco.org/new/fileadmin/ MULTIMEDIA/HQ/CLT/pdf/ Language_vitality_and_ endangerment_ EN.pdf [in English].
4. UNESCO Atlas of the World's Languages in Danger. (2018). Retrieved from http://www.unesco.org/languages-atlas/index.php [in English].
5. Spolecznosc kaszubska w procesie przemian. (2012). K. Kleina, C. Obracht-Prondzynski (Eds.). Warszawa: Kancelaria Sejmu [in Polish].
6. Strategia ochrony i rozwoju j^zyka i kultury kaszubskiej. (2006). Gdansk. Retrieved from http://skarbnicakaszubska.pl/wp-content/uploads/2016/10/ Strategia-ochrony-i-rozwoju-j%C4%99 zyka-i-kultury-kaszubskiej.pdf [in Polish].
7. Jablonski, A. J^zyk kaszubski jako element narodotwotczy. (2019). Postscriptum Polonistyczne. Uniwersutet Sl^ski, Katowice [in Polish].
8. Barwinski, M. Mniejszosci narodowe i etniczne w polskiej przestrzeni publicznej. (2016). Studia z Geografii Politycznej i Historycznej [in Polish].
9. Vseukraiinskyi perepys. (2001). [All-Ukrainian census]. Retrived from http://2001.ukrcensus.gov.ua/ results/general/nationality/ [in Ukrainian].
10. Osaulenko, O. (2003). Natsionalnyi sklad naselennia ta ioho movni oznaky za danymy Vseukraiinskoho perepysu 2001 roku [National composition of the population of Ukraine and its linguistic features according to the All-Ukrainian census of 2001]. Kyiv, ukrstat.gov.ua [in Ukrainian].
11. Chetverta periodychna dopovid Ukraiiny pro vykonannia evropeiskoii khartii rehionalnyh mov abo mov menshyn (proekt). (2018). [Fourth periodic report of Ukraine on the implementation of the European Charter for regional or minority languages (draft)]. Kyiv, minclt.kmu.gov.ua. Retrieved from http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/ publish/article?art_id= 24543 4695& cat_id=244909847 [in Ukrainian].
12. Bondar, V. T. (2020). Mekhanizmy realizatsii subiektamy publichnoho upravlinnia etnonatsionalnoyi polityky v Respublitsi Polscha: dosvid dla Ukraiiny [Mechanisms of implementation by the subjects of public administration of ethnonational policy in the Republic of Poland: experience for Ukraine]. Kyiv, “Expert: paradigm of law and public administration”, “Publishing Lira-K”, issue 5 (11). [in Ukrainian].
13. III Raport dla Sekretarza Generalnego Rady Europy z Realizacji Przez Rzeczpospolit^ Polsk^ Pstanowien Europejskiej Karty J^zykow Regionalnych Lub Mniejsciowych. (2019). Warszawa. Retrieved from http://mniejszosci.narodowe.mswia.gov.pl/mne/prawo/europejska-karta-jezyk/raporty- dla-sekretarza/iii-raport-dla-sekretar/11148,III-Raport-dla-Sekretarza-Generalnego-Rady-Europy-z- realizacji-przez-Polskie-post.html [in Polish].
14. European Charter for Regional or Minority Languages. Application of the Charter in Ukraine. 2nd monitoring cycle. Report of the Committee of Experts on the Charter. Recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the application of the Charter by Ukraine. (2014). Strasburg. Retrieved from https://rm.coe.int/09000016806dc600 [in English].
15. European Charter for Regional or Minority Languages. 2nd report of the Committee of Experts in respect of Poland. (2015). Retrieved from https://rm.coe.int/09000016806dc5fc [in English].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Системний характер мови. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями. Основні й проміжні рівні мови. Теорія ізоморфізму й ієрархії рівнів мови. Своєрідність системності мови: співвідношення системних і несистемних явищ.
реферат [28,2 K], добавлен 14.08.2008Загальна характеристика основних гіпотез виникнення мови, у тому числі теорії божественності її появи. Історичні відомості про проведення "царських експериментів" з визначення природної, "першої правильної" мови. Аналіз походження та джерел Адамової мови.
реферат [27,2 K], добавлен 11.09.2010Дослідження сучасного положення офіційної мови на території України. Законодавче регулювання і механізм здійснення державної мовної політики, її пріоритетні цілі на напрямки. Ратифікація та імплементація Європейської Хартії регіональних мов і мов меншин.
реферат [30,9 K], добавлен 08.12.2010Розгляд аудіювання як виду мовленнєвої діяльності. Визначення умов навчання старшокласників. Розкриття особливостей добору матеріалу для аудіювання на уроках іноземної мови. Аналіз ефективності використання вказаних вправ на уроках німецької мови.
курсовая работа [46,6 K], добавлен 30.11.2015Вивчення історії становлення і розвитку англійської мови в Індії. Дослідження екстралінгвальних факторів, які мали вирішальне значення для формування англомовної картини світу в Індії. Аналіз лексичних та граматичних особливостей досліджуваної мови.
дипломная работа [673,2 K], добавлен 24.11.2010Предмет та цілі германського мовознавства, його місце у циклі гуманітарних дисциплін. Індоєвропейська мовна сім’я. Вивчення історичних особливостей мови. Сучасні й давні германські мови, писемність германців. Періоди розвитку прагерманської мови.
презентация [1,4 M], добавлен 19.09.2014Етапи зародження та розвитку літературної мови, оцінка її ролі та значення в сучасному суспільстві. Опис долі української мови, історія та передумови її пригнічення. Відродження мови з творчістю Котляревського, Квітки-Основ'яненка і Тараса Шевченка.
сочинение [20,4 K], добавлен 25.11.2010Розвиток англійської мови, його етапи та головні періоди: давньо- та середньо- та ново англійський. Опис сучасних діалектів британського та інших варіантів їх лінгвістичні відмінності та особливості. Вплив запозичень на формування англійської мови.
курсовая работа [93,2 K], добавлен 28.10.2015Дослідження історії формування вірменської мови, створення національного алфавіту. Характеристика головних діалектів, граматичних особливостей та перших дослідників мови. Опис появи вірменів на Україні, друкарства та періодичних видань вірменською мовою.
реферат [23,6 K], добавлен 18.05.2012Місце англійської мови у загальній мовній системі світу. Зв’язок англійської мови з французькою. Заміщення латинської мови англійськими еквівалентами. Становлення англійської мови як національної. Функціонування англійської мови в різних країнах світу.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 30.11.2015
