Емоційно-експресивна лексика в мовній системі художнього твору (на прикладі збірки О. Забужко "Після третього дзвінка вхід до зали забороняється")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емоційно-експресивна лексика в мовній системі художнього твору (на прикладі збірки О. Забужко «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється»)

Дар'я Гейко

студентка ІІ курсу

першого (бакалаврського) рівня вищої освіти

факультету української філології,

іноземних мов та соціальних комунікацій

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, професор

Ковтюх С.Л.

Анотація

мова оповідання лексика український

У статті проаналізовано мову оповідань та повістей О. Забужко зі збірки «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється». На широкому фактичному матеріалі досліджено емоційно-експресивні лексеми, а саме: клас лексичних одиниць, емоційне забарвлення яких досягається шляхом використання демінутивних та аугментативних суфіксів. Отримані результати наукової розвідки визначають можливості застосування, запропонованих методик аналізу для подальшого вивчення семантико-функціональних особливостей лексики української мови.

Ключові слова: емоційність, емоційно-експресивна лексика, експресивна функція, експресивність, демінутивно-меліоративні суфікси, аугментативно-пейоративні суфікси.

Постановка проблеми

Усе актуальнішим у сучасному світі стає вираження емоцій у різних сферах життя та діяльності людини, оскільки вони є невід'ємним компонентом розуму, мислення, мовленнєвої свідомості та поведінки в економіці, політиці, культурі, освіті, побуті тощо. Емоційний аспект комунікативної лінгвістики, теорія та семантика емоцій, їхня концептуалізація та вербалізація є надзвичайно важливими проблемами лінгвістики. Саме мова є джерелом для вивчення людських емоцій, яка номінує їх, виражає, описує, класифікує, коментує, пропонує засоби для мовленнєвого маніпулювання та моделювання відповідних емоцій.

Аналіз досліджень і публікацій

Незважаючи на низку ґрунтовних наукових розвідок із пропонованої теми, не розв'язаними залишаються ще багато питань, які потребують більш детального вивчення. Емоційно-експресивну лексику як особливе та специфічне явище української літературної мови досліджували із соціолінгвістичного (В.М. Русанівський, Л.О. Ставицька, В.А. Чабаненко, О.Г. Тодор та ін.), лексикологічного (М.А. Жовтобрюх, Л.П. Жаркова, О.О. Тараненко та ін.), національно-культурологічного (С.Я. Ермоленко, Н.М. Сологуб, А.К. Мойсієнко, В.І. Кононенко та ін.), стилістичного (В.С. Ільїн, В.С. Калашник, В.П. Ковальов, Л.О. Пустовіт та ін.), методичного (О.М. Бєляєв, В.Я. Мельничайко, М.І. Пентилюк, К.М. Плиско та ін.) поглядів.

Мета статті - ґрунтовний аналіз емоційно-експресивного потенціалу суфіксальних словотворчих засобів у мовній системі художніх творів Оксани Забужко. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) установити типологічні характеристики емоційно-експресивних лексем; 2) дослідити функції конотативної лексики як репрезентатора емоційних станів та почуттів людини; 3) здійснити семантико-стилістичний аналіз зафіксованих в обраному матеріалі експресем.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Емоційно-експресивна лексика - це стилістично забарвлені слова, які мають додаткове конотативне значення, певні емоційні відтінки семантики. До цього пласту лексики відносять піднесену, поетичну й урочисту лексику, розмовно- просторічні слова, лексеми, які містять емоційний елемент, називають почуття, дають якісну оцінку предметів і явищ. Варто відзначити, що конотативний відтінок виникає також при вживанні слів у переносному значенні [2, с. 4]. За словами академіка Л.А. Булаховського, у словниковому складі української мови саме емоційно-експресивна лексика становить якісно особливу групу. Арсенал зображувальних мовних засобів сучасної української літературної мови формувався впродовж довгого часу, тому він є надзвичайно багатим і дає можливість виразити найрізноманітніші відтінки та спектри людських емоцій та психофізичних станів [5, с. 45].

У сучасній лінгвістиці серед науковців немає єдності в поглядах на кількісний та якісний склад експресивно маркованої лексики, вона має низку найменувань: емотивна, емоційна, емоціональна, оцінна, емоційно-експресивна, експресивно-оцінна тощо. Така ситуація пов'язана з тим, що вивчення експресивно маркованої лексики як об'єкта мовознавства почалося значно пізніше, ніж власне номінативної, нейтральної. Спочатку не було єдиного підходу до семантико-типологічної характеристики експресивних слів [3, с. 83].

Філологиня Н.І. Бойко виділяє такі основні риси емоційно-експресивного слова: антропоцентризм; полікомпонентні семантичні структури; різноманітні шляхи вираження експресивної семантики маркованого слова; зв'язки з лексичною системою літературної або національної мови; постійне поповнення новими маркованими словами експресивного лексичного шару; поєднання в експресивному лексичному складі одиниць із діаметрально протилежними емотивно-аксіологічними смислами та стилістичним призначенням; активне використання експресивних можливостей словотвірної системи національної мови тощо [3, с. 62].

До складу експресивної лексики зараховують різні слова. В процесі їхнього вивчення науковці зазвичай об'єднані основною метою - виявити та дослідити особливості лексичної семантики в таких планах: парадигматичному - ідентифікація лексем, у семантичній структурі яких виділяють конотативний та образний макрокомпоненти; синтагматичному - визначення закономірностей функціонування експресивної лексики в межах дискурсу та виявлення особливостей експресивних значеннєвих планів на рівні індивідуально-художньої синтагматики [3, с. 125].

На сучасному етапі розвитку мовознавчої науки виділяють дві групи експресивів: контекстуальні (адґерентні, синтагматичні); внутрішньосистемні (інгерентні, фонові, словникові, парадигматичні). Вербальне буття емоцій забезпечують насамперед внутрішньосистемні експресиви. Семантичне ядро цих лексем містить емоційний компонент у будь-яких ситуативно-контекстних умовах [12, с. 116]. Контекстуальні експресиви виражають експресивність лише у відповідному контексті [4, с. 26].

Дослідниця Т.І. Вавринюк зазначає, що емоційність та експресивність - це визначальні риси художнього твору, фактори впливу на читача та його перцепцію під час роботи з текстом. Визначення емоційно-експресивних засобів відіграє ключову роль в інтерпретації творів та розкритті внутрішньомовних закономірностей [6, с. 68]. Концепти «експресивність» та «емоційність» досі не мають чіткого окреслення й термінологічно їх важко розрізнити, тому ці поняття розглядають як емоційно-експресивний заряд чи просто як експресивність значення слова [9, с. 42].

Експресивність - це сукупність семантико-стилістичних ознак мовної одиниці, які забезпечують її здатність виступати у комунікативному акті функціонувати як засіб суб'єктивного вираження ставлення мовця до змісту та адресата. Експресивність як категорія властива одиницям усіх мовних рівнів [8, с. 432]. Експресивність робить мовлення більш яскравим, ефектним, емоційним [7, с. 68].

Експресивність - це категорія, яка набувається словом чи висловом тільки в певному мовленнєвому контексті або є внутрішньо властивою слову (чи вислову) як елементу мови. Емоційність передбачає ненавмисне вираження емоцій у мовленні. Експресивність же полягає у свідомому підсиленні впливу мовлення на реципієнта (слухача / читача). Емоційність - це вияв у мовленні почуттів та настроїв мовця, його суб'єктивне ставлення до дійсності [9, с. 40].

Необхідно визнати, що емоційність є постійно експресивною, тобто становить органічну складову експресивності. Експресивність же не обов'язково емоційна. Експресивність мовлення означає його незвичність, виділення цілого тексту чи його частини на фоні нейтрального мовного оточення за допомогою використання лексичних, фонетичних, граматичних чи стилістичних засобів і, відтак, ця експресивність сприяє позитивній чи негативній оцінці певного тексту (чи його частини) отримувачем, адже впливає на його емоційну сферу [9, c. 42].

Емоційно-експресивну лексику кваліфікують як основний засіб репрезентації експресивної функції мови, оскільки цей клас орієнтований на фіксацію специфічності, особливості, винятковості, що часто сприяє відсуненню на другий план власне номінативної функції та надання пріоритетів експресивній номінації. Отже, для експресивів менш характерна номінативна функція, оскільки зв'язок номінанта та експресивного номіната відрізняється від нейтральних відповідників [10, c. 470]. В українській мові системно простежено тяжіння до експресивності, зв'язок експресивності мовлення з експресивністю мовних одиниць (засобів), їхню діалектичну єдність і взаємовплив. Неймовірно велике різноманіття притаманне художньому та розмовному стилям [10, с. 471].

Розгляд прози О.С. Забужко як самобутнього художнього світу в його цілісності видається нам особливо репрезентативним, бо емоційно-експресивна лексика займає особливе місце в текстах письменниці. Авторка майстерно створює необхідне емоційне тло у своїх художніх творах, часто вдаючись до творення неологізмів та метафор.

Типологію категорії експресивності описав Ш. Баллі [1, с. 113]. У дослідженні для комплексного аналізу емоційно-експресивних одиниць послуговуватимемося такою класифікацією експресивів: лексеми, що називають певні почуття і є емоційними вже за своїм лексичним значенням; слова, емоційне забарвлення яких досягається шляхом використання демінутивних та аугментативних суфіксів; слова, які виражають позитивну чи негативну оцінку явищ і предметів дійсності або почуття й стан людини; синоніми до слів, позбавлених емоційного відтінку; слова з відтінком фамільярності; лайливі слова; лайливі слова, утворені від назв тварин і деяких страв; слова дитячого мовлення; поетична лексика (і символи також); запозичені елементи; урочисті слова [1, с. 150]. Детальніше проаналізуємо саме лексеми, емоційне забарвлення яких досягається шляхом використання демінутивно-меліоративних та аугментативно-пейоративних суфіксів.

О. С. Забужко використовує широкий арсенал словотворчих афіксів для створення емоційно-оцінних значень в іменниках та прикметниках. Найпродуктивнішим є суфіксальний спосіб творення експресем із широким спектром засобів, здатних виражати суб'єктивно-оцінні значення - позитивні чи негативні. Всі суфікси поділяють на дві групи: суфікси на означення зменшеності чи здрібнілості, що водночас є виразниками пестливості, ласкавості або фамільярного ставлення мовця до названого предмета чи особи; суфікси на означення збільшеності чи згрубілості, що одночасно слугують виразниками зневажливого, іронічного або фамільярного ставлення до кого-небудь.

Великий відсоток лексичних одиниць з емоційно-оцінною семантикою, що функціонують у збірці О.С. Забужко, - це якісні прикметники, що мають три лексико-граматичні категорії: ступенів порівняння, безвідносної інтенсивності ознаки та суб'єктивної оцінки. Синтетичні форми цих категорій утворені за допомогою суфіксів -ш-/ -іш-, -енн-, -езн-/-елезн-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-. Усі прикметники із цими суфіксами виражають певний ступінь вияву якості, що пов'язано з її оцінкою.

Значення позитивної оцінки в прикметниках із суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- здебільшого поєднується зі значенням високого ступеня вияву якості: ...але то явно з подачі дорослих, то їхнє шістдесятництво залузане перетікало через дітей від родини до родини, тонесенькою цівочкою із на-той- час-уже-добряче-прикрученого крана, а все своє, чим заповнявся по вінця вміст тих годин, - мов провалилося кудись, зоставивши тільки, як мул по відшумілому потокові (Забужко, с. 226); ..та нічим більше себе не виказувала, перетворившись на звичайнісіньке, невідь пощо катоване, екранне зображення, так що спливло бозна скільки часу, перш ніж Мілена перед екранна, ладна вже й припинити своє шизофренічне заняття (Забужко, с. 182); ...дідова була їм вже ж що привітніша, чемна та добра дитина, еге ж, і роботященька, нівроку, - послухати б отих вуличних теревенів, то вуха зів'януть (Забужко, с. 276); ...стояла тепер, розпашіла й гарненька, і колупала стидливо пальчиком комина, ах у грудях тобі б поколупало! - вони стрінулись очима, і погляд сестри до решти потвердив Ганнусину підозру: в ньому був блиск недосяжного - ага, не доскочиш! - торжества людини, яка щойно доп 'яла головної перемоги свого життя (Забужко, с. 267); ...і плаксунка, відай, через те ж таки, - поганенька дитина, думалося часами Марїї з жалем трохи матірнім, а трохи, хай Бог простить, і враженої гордині, надто як порівнювала її до старшої, котра ледь не з колиски показувала на красуню, і такою й зробилася вельми хутко (Забужко, с. 251).

Суфікси -енн-, -езн-/-елезн- поєднують значення інтенсивності ознаки з її позитивною або негативною оцінкою. Вони можуть надавати прикметникам відтінку згрубілості, що супроводжується емоційною оцінкою несхвалення, увиразнювати силу, міцність, великий розмір чого-небудь, уживаються також для вираження зневаги, презирства та грубої характеристики: ...вона каже, що ти, Ленцю, тепер важиш вісімдесят шість кілограмів, така здоровенна цьоха, діжа діжею, тому що тобі кололи інсулін, а треба було літій, - але від літію також розносить, з професійною статечністю вкидає хтось із хлопців, хто тепер інженер-хімік, а інший (Забужко, с. 239); ...Мілена побачила його зі спини, повернутим до столу, - широченного, дубового, з радянський «хрущовочний» передпокій завбільшки, величного й самоправного столу, на сам вид якого Мілена, і, відай, не лише вона, завжди зазнавала була неясного еротичного збудження (Забужко, с. 179).

Значний потенціал експресивності та емоційності мають суфікси суб'єктивної оцінки іменників. Основні значення оцінних дериватів із суфіксами суб'єктивної оцінки - об'єктивна зменшеність та об'єктивна збільшеність. Значення зменшеності сполучається зі значенням позитивної оцінки (пестливості), а збільшеності - з негативною оцінкою (згрубілості, зневаги). Іменникові суфікси з лексико-граматичним забарвленням завжди надають значенню твірного слова відтінку суб'єктивної авторської оцінки: Ти сиділа з ногами на канапі й читала казку: про те, як зрізали чумаки в лузі сопілку з калини, прийшли в крайню хату, і як хазяйська дочка притулила сопілку до губ, а та й заговорила: помалу-малу, сестрице, грай, не врази мого серденька вкрай, ти ж мене, сестро, зі світу згубила, в моє серденько гострий ніж устромила. (Забужко, с. 144); .попри всю болючу міць, чулих, мов на кожному пальці мали по лоскотливому язичкові, і вона топилася в тих руках, як віск, умліваючи й перетворюючись на єдину готовність. (Забужко, с. 303); .зараз він згадає все, чого навчився в інституті, справний хлопчик, - ба, та він нежонатий, чи що, де його обручка, як же це, таке щастячко, й раптом на волі?.. (Забужко, с. 238); ..кожною жилочкою навперейми сонцеві й людям, несучи в вигнутих кутиках набубнявілих уст невідомо кому призначений усміх, - гов, сеструню, та чи не закохалась ти часом? (Забужко, с. 293).

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Емоційно-експресивна лексика - це стилістично забарвлені слова, які мають додаткове конотативне значення, певні емоційні відтінки в семантиці. Експресивну функцію в мові виконують зокрема лексичні одиниці, емоційне забарвлення яких досягається шляхом використання демінутивних та аугментативних суфіксів. В оповіданнях та повістях фіксуємо широкий арсенал суфіксів для створення емоційно-експресивних значень. Таким чином іменники та прикметники набувають не тільки нового значення об'єктивної зменшеності чи збільшеності, а й відтінку ніжності, пестливості, ласкавості, якщо вони репрезентують позитивну оцінку, або, навпаки, ненависті, зневаги, іронії, осуду, фамільярності, якщо - негативну. Подальше дослідження мови творів, зокрема семантичних груп емоційно-експресивної лексики, є однією з перспективних ліній сучасного мовознавства.

Список використаних джерел

1. Балли Ш. Французская стилистика. Москва: Изд-во иностр. лит., 1961. 393 с.

2. Білоконенко І.С. Емоційно-експресивна лексика в циклі сонетів Едмунда Спенсера «Amoretti». Література в контексті культури: зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 2010. Вип. 20. С. 3-9.

3. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти: монографія. Ніжин: ТОВ «Видавництво “АспектПоліграф”», 2005. 552 с.

4. Бровкіна О.В. Особливості вербалізації емоційно-забарвленої лексики в англомовному парентальному дискурсі. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: серія «Філологія», 2016. Вип. 61. С. 25-27.

5. Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов. Київ, 1947. 357 с.

6. Вавринюк Т.І. Емоційно-експресивна лексика в поетичному мовленні (на матеріалі творів Ліни Костенко). Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету, 2010. С. 67-73.

7. Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке. Сб. статей по языкознанию. Москва, 1958. С. 107-111.

8. Гридин В.Н. Лингвистический энциклопедический словарь. Москва : Советская энциклопедия, 1990. 591 с.

9. Данкевич Т.М. Поняття емоційності та експресивності (на матеріалі англійської мови). Мова і культура. 2014. С. 39-44.

10. Коваль Т.Л. Експресиви як безпосередній засіб репрезентації експресивної функції мови. Київ: Наук. думка, 2011. С. 468-476.

11. Порожнюк А.Л. Вербалізація емоційного світу людини в художньому творі («Persona grata» М. Коцюбинського). Записки з українського мовознавства, 2014. Вип. 21. С. 114-119. Размещено на Allbest.ru