Семантичний потенціал дієприкметників як виразників атрибутивних семантико-синтаксичних відношень у мовотворчості О. Лупія (на матеріалі роману О. Лупія "Падіння давньої столиці")

Размещено на http://www.allbest.ru/

СЕМАНТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ ЯК ВИРАЗНИКІВ АТРИБУТИВНИХ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНИХ ВІДНОШЕНЬ У МОВОТВОРЧОСТІ О. ЛУПІЯ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ О. ЛУПІЯ «ПАДІННЯ ДАВНЬОЇ СТОЛИЦІ»)

Польова С.І.

Жидачівський заклад загальної середньої освіти № 2

Кушлик О.П.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

У статті проаналізовано семантичний потенціал дієприкметників як виразників атрибутивних семантико-синтаксичних відношень у мовотворчості О. Лупія. Матеріалом дослідження послугував текст роману О. Лупія «Падіння давньої столиці». Передусім окреслено місце дієприкметника в граматиці сучасної української літературної мови. З'ясовано, що сьогодні відомо чотири підходи до визначення його граматичного статусу - як форми дієслова, як відносного прикметника, як частини мови, позначеної двоїстістю на всіх рівнях системи мови (або т. зв. гібридного утворення), як функційно різнорідного утворення, один зі складників якого кваліфікують як віддієслівний прикметник (дієприкметник), а інший - як аналітичне пасивне дієслово. Визначено засади таких підходів, проаналізовано морфологічні та синтаксичні особливості, характерні для дієприкметника тієї чи тієї кваліфікації.

У запропонованому дослідженні дієприкметник потрактовано як функційно різнорідне утворення. Розмежовано морфологічні характеристики дієприкметників як функційно різнорідних утворень та установлено синтаксичний потенціал їх у прислівній синтаксичній позиції, де вони виражають атрибутивні семантико-синтаксичні відношення, та присудковій дієслівній позиції, у якій експлікують предикативні семантико-синтаксичні відношення.

Увагу зосереджено на встановленні семантичного континууму дієприкметників як виразників атрибутивних семантико-синтаксичних відношень. Зазначено, що розвиток у тому чи тому простому реченні атрибутивних семантико-синтаксичних відношень є ознакою семантично ускладненого простого речення, що складається з базової структури, репрезентованої предикатом і валентно зумовленими субстанційними син- таксемами, та фрагмента іншого речення (чи описової конструкції), який становить згорнутий (сконденсований, модифікований) елемент-замінник інформації цього речення. Наголошено, що необхідною умовою постання атрибутивних відношень між членами речення є залежність аналізованого другорядного члена речення від іменника (тобто т. зв. присубстантивна позиція). Установлено значеннєвий континуум дієприкметників у ролі атрибута: виокремлено понад 15 семантичних груп дієприкметників; виявлено наповнення їх; простежено значеннєві відтінки, які здатні виражати дієприкметники найбільш наповнених семантичних груп.

Ключові слова: семантико-синтаксичний аспект, дієприкметник, гібридне утворення, функційно різнорідне утворення, прислівна позиція, дієслівна позиція, атрибутивні семантико-синтаксичні відношення, семантичні групи, означення, атрибут.

Poliova S.I., Kushlyk O.P. Semantic potential of participles as expressers of attributive semantic-syntactical relations in the language formation of O. Lupiy (based on O. Lupiy's novel “The fall of the ancient capital”). The article analyzes the semantic potential of participles as expressers of attributive semantic-syntactic relations in the language formation of O. Lupiy. The research is based on the text of O. Lupiy's novel “The Fall of the Ancient Capital”. The authors primarily focus on the approaches to the study of the participle in the modern Ukrainian literary language grammar. It is found out that currently there are four approaches to determining its grammatical status - as a verb form, as a relative adjective, as part of speech with a characteristic duality at all levels of the language system (or a hybrid formation), as a functionally heterogeneous formation, one of the components of which is qualified as a verb adjective (verb adjective), and the other - as an analytical passive verb. The article outlines the grounds of these particular approaches and analyzes morphological and syntactic features characteristic of the participle of a certain qualification.

The proposed study treats the participle as a functionally heterogeneous formationes, distinguishes morphological characteristics of participles as functionally heterogeneous formationes and determines their syntactic potential in the syntactic position depending on one word, in which they express attributive semantic-syntactic relations, and the predicate verb position, which explicates predicative semantic-syntactic relations.

Attention is focused on establishing the semantic continuum of participles as expressers of attributive semantic- syntactic relations. It is noted that the development of attributive semantic-syntactic relations in a simple sentence is a sign of a semantically complicated simple sentence consisting of a basic structure represented by a predicate and valence-conditioned by substantive syntaxemes, and a part (fragment) of another sentence (or descriptive construction that constitutes a curtailed (condensed, modified) element of the second (or even third) sentence. It is emphasized that a necessary condition for the formation of attributive relations between sentence members is dependence of the analyzed secondary member of the sentence on the noun (i. e. the so-called pre-substantive position). The semantic continuum of participles as an attribute is established: more than 15 semantic groups of participles are singled out; their scope is ascertained; semantic shades that can be expressed by the participles of the most plentiful groups are studied.

Key words: semantic-syntactic aspect, participle, hybrid formation, a functionally heterogeneous formation, position depending on one word, verb position, attributive semantic-syntactic relations, semantic groups, attribute.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду

У сучасній лінгвоукраїністиці кінця ХХ - початку ХХІ ст. поширеною практикою є вивчення всіх морфологічних і синтаксичних явищ на засадах функційно-категорійної граматики, що передбачає розгляд питань, пов'язаних з т зв. синтаксичною деривацією, семантико-синтаксичним аспектом аналізу синтаксичних одиниць, категорією валентності й пропозиції як міжрівневих категорій, елементарними та ускладненими структурами (з позицій як формально-синтаксичного, так і семантико-синтаксичного підходів) тощо. Зрозуміло, що дослідження цих питань передусім стосується синтаксичного рівня. Проте студіювання синтаксичних явищ власне в такому контексті має безпосередній вихід і на морфологію, зокрема на кваліфікацію морфологічного статусу слів, позаяк, лише з'ясувавши ті чи ті граматичні особливості слів, можна доходити висновку про їхню здатність виконувати відповідну синтаксичну функцію. І, навпаки, здатність виражати аналогійні зі словами тієї чи тієї частиномовної належності семантико-синтаксичні відношення є підставою для висновування щодо морфологічної природи таких синтаксичних одиниць. Усе це спричинило перегляд положень традиційного вчення щодо частиномовного статусу деяких мовних одиниць. Чільне місце серед таких мовних одиниць належить дієприкметникові, який останнім часом усе частіше в академічній практиці кваліфікують як функційно різнорідне утворення, що в різних синтаксичних позиціях виконує різні функції (релевантними для кваліфікації дієприкметника як функційно різнорідного утворення є його атрибутивна і предикативна функції) і що має відповідно різні граматичні особливості. Свідченням такої граматичної розмежованості обсягу дієприкметникового потенціалу слугують й відповідні терміни для їх номінування - дієприкметники (у присубстантивній позиції) і аналітичні пасивні дієслова (у дієслівній позиції) [5, 296]. Граматичне розмежування дієприкметників і аналітичних пасивних дієслів детермінує експліковану ними семантику, що становить неабиякий інтерес і що ще не було предметом докладного вивчення, а тим паче коли йдеться про фактичний матеріал, дібраний з творів письменників, які з метою стилістичного увиразнення динамізму зображуваних подій умисне використовують в одній конструкції по кілька таких утворень. Усе це зумовило актуальність пропонованого дослідження.

У лінгвоукраїністиці відомо чимало наукових праць, присвячених, з одного боку, аналізові дієприкметників з урахуванням певної кваліфікації їх у граматиці сучасної української мови, а з іншого - узагальненню цих кваліфікацій з обґрунтуванням доцільності пристати до тієї чи тієї позиції. Питання статусу дієприкметників у граматиці сучасної української літературної мови і відповідно до цього їхніх морфологічних, синтаксичних особливостей порушували І. К. Кучеренко, Г М. Дмитренко, В. М. Русанівський, М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик, А. П. Грищенко, М. Я. Плющ, Г М. Гнатюк, В. О. Горпинич, О. К. Безпояско, І. Р. Вихованець, О. В. Кульбабська та ін. Проблеми, пов'язані з узагальненням випрацьованих теоретичних положень щодо різних статусів дієприкметників в українському мовознавстві, а також в українському мовознавстві та закордонному, розв'язували Ю. О. Божко, М. В. Родюк, І. А. Ярошевич та ін. Проте і досі щодо цих питань одностайності досягти не вдалося, що спричинено складністю природи дієприкметника в граматиці як української мови, так і інших мов.

Мета статті - визначити семантичний потенціал дієприкметників як виразників атрибутивних семантико-синтаксичних відношень в контексті їхньої кваліфікації як функційно різнорідних утворень. Для досягнення поставленої мети потрібно виконати такі завдання: 1) окреслити граматичні особливості дієприкметника як функційно різнорідного утворення; 2) систематизувати семантику дієприкметників як виразників атрибутивних семантико-синтаксичних відношень; 3) простежити значеннєві відтінки атрибутів, виражених дієприкметниками, найбільш наповнених за обсягом семантичних груп.

На противагу проаналізованій неспроможності дієприкметників у присубстантивній позиції виражати категорії часу, способу й особи, вони можуть повною мірою передавати граматичне значення виду - доконаного чи недоконаного, але ця граматична категорія не є релевантною для уналежнення дієприкметників у такій позиції до класу дієслів, бо категорію виду зберігають і віддієслівні іменники (пор.: прочитати ^ прочитання та читати ^ читання), і віддієслівні прикметники (пор.: читати ^ читаний та прочитати ^ прочитаний), і віддієслівні прислівники (пор.: читати ^ читаючи та прочитати ^ прочитавши).

З урахуванням усього сказаного постає потреба чіткого розмежування різновидів дієприкметникових складників - дієприкметників у субстантивній позиції - віддієслівних прикметників, для яких характерні граматичні категорії залежних роду, числа і відмінка і нейтралізовані дієслівні категорії, і дієприкметників у присудковій дієслівній позиції - аналітичних пасивних дієслів, яким властиві дієслівні категорії часу, способу, стану, виду, особи тощо і відповідно для яких нейтралізовані прикметникові категорії.

До першого типу відносимо конструкції на кшталт: плетений кошик (40), поранений Данило (28), знахабнілі нападники (198), пошматоване вбрання (31), незрозумілі слова (31), свіжоприготована баранина (31), обдаровані діти (99), вишикуване військо (32), збуджені дружинники (190), озлоблений чоловік (62), вгодовані коні (83), заґратоване вікно (100), поношена, обшарпана одежина (151) тощо. Віддієслівні прикметники тут характеризують предмет, якому притаманна названа ознака чи властивість. На противагу цьому дієприкметники другого типу передають семантику, яка розвинулася на основі переосмислення первинного значення, що засвідчує певну образність позначуваної ними реалії, напр.: прихована ворожість (33), озлоблені очі (70), розлютовані очі (307), усміхнені очі (97), нахмурені брови (307), понівечені схили (389), занімілий ліс (145), збуджені голоси (136), принишклі поля (200), настояне повітря (262), розтривожена душа (340), відчужена урочистість (373) та ін.

Показовим є розвиток переносного значення в тому чи тому дієприкметникові, якщо є змога порівняти випадки вживання того самого дієприкметника з обома значеннями - прямим і переносним. Фактичний матеріал, дібраний з тексту роману О. Лупія «Падіння давньої столиці», засвідчує приклади такого вживання дієприкметників, пор.: Вартовий гридень, побачивши перед собою кількох озлоблених чоловіків, готових накинутись на нього, спробував тут же зачинити ворота, та було пізно (62-63) і . чого варті їхні сльози на озлоблених очах, ніколи б вони не впустили Романовича в Галич. (70).

1) характеристик зовнішнього вигляду людини, пор.: випуклий, згорблений, напр.: Жила пульсувала на випуклому чолі... (350); Тричі просив [Мстислав] сторожу пропустити, і тричі худорлявий згорблений тивун відповідав, що Святослав Всеволодович не бажає його бачити. (19);

2) характеристик фізичного стану людини, пор.: виснажений, знеможений, знесилений, поранений, покалічений, стомлений, розчервонілий, задиханий, підтягнутий, напр.: Пригнічені чеканням смерті, голодні й виснажені русини раптом заворушились, поспішили до своїх возів. (250); До садиби наближалась знеможена Предслава (56); Олексій добре чув різкі слівця монахів Георгія і Серапіона про знесиленого юнака (385); Важко було йому [Дмитрові], пораненому, покаліченому, іти, ледве переставляючи ноги, час від часу зупиняючись (446); В цей час на подвір'я вбіг сусідський хлопчина, розчервонілий, задиханий (111); На той час прибігли задиханівої (160); Це був стрункий, міцний у тілі, підтягнутий молодик (115);

3) результату фізичного впливу на людину з боку інших людей (здебільшого насильного впливу), пор.: побитий, полонений, убитий, поранений, покалічений, напр.: Немало людей зібралося й довкола полоненого монгола (279); Подумалося переодягти хлопця в одяг убитого монгола, але для цього потрібно бути досвідченим і спритним (354); То там, то там падали убиті й поранені вої, а хвилі поміж лодіями здіймалися все вище, вкриваючись червоною піною (286); чи з боку природних сил, пор.: розкуйовджений, напр.: Тут вийшов наперед Мстислав і, погладивши онука по розкуйовдженому білявому волоссі, тихо мовив. (56);

4) характеристик емоційного стану людини, зокрема для вираження:

а) розпачу, пор.: заплаканий, пригнічений, напр.: Любину, пригнічену й залякану, спочатку не повірив [Ігор], що в їхньому домі є справжня полонянка (100);

б) страху, пор.: зляканий, наляканий, переляканий, напр.: Побачивши Налякані люди побігли за ним на вищу місцину, звідки було краще видно Задніпров'я (264); Неподалік біля бійниць згурмилися перелякані монахи (336);

в) розгубленості, пор.: приголомшений, напр.: Приголомшений хлопчина зовсім знітився, опустив голову. (106);

г) тривоги, пор.: стривожений, стурбований, схвильовані, збуджений, напр.: Лише інколи з-за парканів та огорож виглядали стривожені мешканці. (378); Схвильовані дружинники і воїни з народного ополчення голосно загукали. (382); Олексій з прикрістю для себе визнав, що словом своїм не може переконати збудженого юнака (215);

ґ) нахабності, пор.: знахабнілий, напр.: Дорого- чин, розбили там знахабнілих нападників хрестоносців і повернули город отця їхнього собі (198);

д) невдоволеності, пор.: невдоволений, напр.: Олелько махнув рукою, знаючи, що не пересварить дружину, не зважав і на її невдоволене бубоніння, пішов з подвір'я (18);

е) неврівноваженості, пор.: неврівноважений, напр.: Знав [Мстислав] свого сина, нервового, неврівноваженого: завжди йому щось не так, завжди чимось невдоволений, погорлає, погорлає, а тоді відходить (18-19);

є) злості, люті, пор.: розлютований, озвірілий, напр.: .довкола розлютовані нукери, готові кожного, хто вихопиться з монастиря, пошматувати (354);

5) характеристик інтелектуальних чи інших природних здібностей людини, напр.: обдарований, напр.: Бела знав про всі звитяги Данила та його брата, не менше відважного і обдарованого полководця Василька Волинського... (258);

6) характеристик соціального стану людини, пор.: знедолений, покинутий, напр.: Турбуючись за долю багатодітних сімей, за самотніх, знедолених, покинутих людей.., він [воєвода Дмитро] не забував і про свою родину. (328-329);

7) характеристик щодо готовності до виконання тих чи тих дій, пор.: оснащений, озброєний, напр.: Зібрав [Олелько] у яру озброєних односельців (83);

8) характеристик фізичного стану тварини, пор.: вгодований, змилений, напр.: Здіймаючи неймовірний шум, пробіг вгодований дик, проте ніхто не зміг поцілити його (165); І коли молодий, із чорними тонкими вусами десяцький Оберемко прискакав на змиленому коні до княжого двору і, спритно зіскочивши на землю, приготувався доповідати, Дмитро усім єством передчув біду (268);

9) характеристик просторового розташування предметів, зокрема щодо горизонтального, пор.: відкритий, віддалений, напр.: У відкритий пролом в'їхали вершники і стали на підмогу своїм (61); Данило все оглядав місцевість, дороги, віддалений ліс, річку. (197), або вертикального орієнтира, пор.: піднятий, опущений, напр.: Гридні з піднятими смолоскипами поспішили за ним [Борисом] (106), Троє вершників на низькорослих конях поволі в'їхали на опущений міст через глибокий рів (405), або ж горизонтально чи вертикального - залежно від змісту, пор.: видовжений, напр.: Там, на видовженій галявині, звідусюд оточеній старими соснами, а від річки - дубовим пралісом, у десятьох землянках жили жінки і дівчата Здвижівки та довколишніх сіл (358) (у реченні дієприкметник видовженій виражає характеристику щодо горизонтальної площини);

10) характеристик звукових параметрів предмета, пор.: приглушений, напр.: Часте дихання, невиразні звуки, що нагадували приглушений плач, додали йому [Ігореві] сміливості. (104); Усі охоче приглушеними голосами підтакували йому [Батуханові]. (399);

11) характеристик способу приготування страв, пор.: смажений, копчений, варений, свіжоприготований, напр.: Слуги приносили тарелі із смаженою і копченою дичиною, варену рибу, сир, горіхи, різні солодощі, корчаги з вином, медівкою, пивом (201); Випив [Батий] повний келих вина і, не обтираючи мокрих вуст, взявся гризти свіжоприготовану баранину (31);

12) естетичних характеристик предмета, пор.: Їх [бояр] не довелося довго чекати, усі поспішали услід за ним, і як тільки відчинились високі позолочені ворота великої Ярославової палати, усі вельможі зайняли свої облюбовані місця (294);

13) характеристики певною мірою знищених, не пригідних для використання чи споживання предметів, пор.: обгорілий, обвуглений, промерзлий, закостенілий, повержений, спалений, обідраний, зруйнований, напр.: Потроху розсівався морок, і можна було розгледіти на обгорілих стінах образи святих угодників, обвуглене перекриття, щілини, звідки вирвано коштовні світильники. (386); Андріан тут же подався у пошуки чогось їстівного і невдовзі приніс промерзлу хлібину, кілька закостенілих рибин (386); Оглядав [Дмитро] повержений Київ, страждав усією душею. (447); .не міг [Дмитро] більше дивитися на спалені будинки, на обідрані маківки церков, що ніби простромлювали небо чорними ребрами обгарків перекриття. (447);

14) особливих характеристик зовнішнього вигляду предмета, пор.: перехняблений, позолочений, напр.: Наблизились до старої перехнябленої башти (146); Князь зупинився біля позолоченого крісла (188);

15) особливих характеристик значущості предмета, пор.: прославлений, пошанований, напр.: були не проти [сусіди-степовики] зажити слави завойовників старовинної прославленої столиці русинів (145); .був [Мстислав] серед пошанованих киян, та все чогось бракувало (19);

16) характеристики довколишнього (природного) середовища, пор.: розмерзлий, осяяний, засніжений, заліснений, протоптаний, напр.: Жаль, що розмерзлі ріки й болота перегородили його дорогу до Новгорода і Пскова (94); Данило прямував свого коня на протоптану дорогу, що вела через глибокий виярок до Західних воріт (119); Це вже насторожило князя, і він глянув крізь вікно на засніжені дерева (180).

Висновки та перспективи досліджень

Загалом мовотворчість Олеся Лупія, що засвідчує текст його роману «Падіння давньої столиці», демонструє надзвичайну місткість передаваної реченнями (передусім простими) інформації. Доказом цього серед іншого слугує надзвичайно широке використання дієприкметників у ролі атрибута, які є результатом кількаступеневого згортання поданої у мотивувальних дієприкметників в атрибутивній функції сприяють конструкціях (базовому реченні і підрядній частині компактності зображуваної реалії і водночас додають (чи описовій структурі)) інформації. Функціювання динамізму висловлюваній думці.

Література

1. Безпояско О. К. Прикметник. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови: Морфологія. Київ: Либідь, 1993. С. 93-141.

2. Божко Ю. О. Особливості дієприкметника в сучасній українській мові. Лінгвістика. 2013. № 2 (29). С. 175-185.

3. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. Київ: Наукова думка, 1988. 256 с.

4. Вихованець І. Р Розділ 3. Прикметник. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови. Київ: Пульсари, 2004. С. 121-150.

5. Вихованець І. Р Прикметник. Вихованець І. Р., Городенська К. Г, Загнітко А. П., Соколова С. О. Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. С. 259-317.

6. Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. Київ: Наукова думка, 1982. 248 с.

7. Горпинич В. О. Морфологія української мови: підручник. Київ: Академія, 2004. 335 с.

8. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Київ: Вища школа, 1972. Ч. 1. 402 с.

9. Кульбабська О. В. Вторинна предикація у простому реченні: монографія. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. 672 с.

10. Кучеренко І. К. Граматична характеристика дієприкметника і його місце в системі частин мови. Мовознавство. 1967. № 4. С. 12-20.

11. Кучеренко І. К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія. Вид. 2, уточ. й доп. Вінниця: Поділля-2000, 2003. 463 с.

12. Родюк М. В. Проблема частиномовного визначення дієприкметника у слов'янському і германському мовознавстві. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія: Сучасні тенденції розвитку мов. 2014. Вип. 11. С. 166-174.

13. Русанівський В. М. Дієслово. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови: Морфологія. Київ: Либідь, 1993. С. 157-242.

References

1. Bezpoiasko,O. K. (1993). Prykmetnyk [Theadjective].Bezpoiasko, O. K.,Horodenska, K. H.,Rusanivskyi, V.M. Hramatyka ukrainskoi movy: Morfolohiia. Kyiv: Lybid, 93-141 [in Ukrainian].

2. Bozhko, Yu. O. (2013). Osoblyvosti diieprykmetnyka v suchasnii ukrainskii movi [Features of the participle in the modern Ukrainian language]. Linhvistyka, 2 (29), 175-185 [in Ukrainian].

3. Vykhovanets, I. R. (1988). Chastyny movy v semantyko-hramatychnomu aspekti [Parts of speech in the semantic- syntactic aspect]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

4. Vykhovanets, I. R. (2004). Rozdil 3. Prykmetnyk [The adjective]. Vykhovanets, I. R., Horodenska, K. H. Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy. Kyiv: Pulsary, 121-150 [in Ukrainian].

5. Vykhovanets, I. R. (2017). Prykmetnyk [The adjective]. Vykhovanets, I. R., Horodenska, K. H., Zahnitko, A. P, Sokolova, S. O. Hramatyka suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy. Morfolohiia. Kyiv: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, 259-317 [in Ukrainian].

6. Hnatiuk, H. M. (1982). Diieprykmetnyk u suchasnii ukrainskii literaturnii movi [Participle in modern Ukrainian literary language]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

7. Horpynych, V. O. (2004). Morfolohiia ukrainskoi movy [Morphology of the Ukrainian language]: pidruchnyk. Kyiv: Akademiia [in Ukrainian].

8. Zhovtobriukh, M. A., Kulyk, B. M. (1972). Kurs suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy [Course of modern Ukrainian literary language]. Kyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

9. Kulbabska, O. V. (2011). Vtorynna predykatsiia u prostomu rechenni [Secondary predication in a simple sentence]: monohrafiia. Chernivtsi: Chernivetskyi nats. un-t [in Ukrainian].

10. Kucherenko, I. K. (1967). Hramatychna kharakterystyka diieprykmetnyka i yoho mistse v systemi chastyn movy [Grammatical characteristics of the participle and its place in the system of parts of speech]. Movoznavstvo, 4, 12-20 [in Ukrainian].

11. Kucherenko, I. K. (2003). Teoretychni pytannia hramatyky ukrainskoi movy: Morfolohiia [Theoretical issues of Ukrainian grammar: Morphology]. Vyd. 2, utoch. y dop. Vinnytsia: Podillia-2000 [in Ukrainian].

12. Rodiuk, M. V. (2014). Problema chastynomovnoho vyznachennia diieprykmetnyka u slovianskomu i hermanskomu movoznavstvi [The problem of part-of-speech definition of participle in Slavic and Germanic linguistics]. Naukovyi chasopys NPUimeniM. P. Drahomanova. Seriia: Suchasni tendentsii rozvytku mov, 11, 166-174 [in Ukrainian].

13. Rusanivskyi, V. M. (1993). Diieslovo [The verb]. Bezpoiasko, O. K., Horodenska, K. H., Rusanivskyi, VM. Hramatyka ukrainskoi movy: Morfolohiia. Kyiv: Lybid, 157-242 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru