Структурно-семантична організація лексико-семантичного мікрополя "повага" в сучасній українській мові

На периферії аналізованого мікрополя перебувають такі лексичні одиниці: зневажання, пошанівок, солідність, ушанування, покора, зневага, поклоніння, зухвалість, поважання, почесті, пошанування, авторитет, благоговіння, ввічливість, людинолюбство, гідність, цинізм, презирство, цінування, авторитетність, погорда, культ, пієтет, чемність, данина, поштивість, преклоніння, самоповага, ґречність.

Одиниця повага є центральним елементом мікрополя. Вступаючи в найбільшу кількість семантичних відношень з іншими його складниками, вона віддзеркалює уявлення про почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїхось заслуг, високих позитивних якостей когось або чогось, його авторитету, солідності та серйозності: Повага до державних символів є невід'ємною ознакою патріотизму та високої політико-правової культури (А. Головченко). У привативній опозиції з одиницею повага перебуває елемент поважання, що є референцією поняття поваги, шани, прихильного ставлення до кого - або чого-небудь: Пани вітали козаків з поважанням; козаки показували на словах прихильність до короля й Польщі (І. Нечуй-Левицький). повага лексемний український

Шанобливе ставлення і почуття глибокої, надзвичайної, щирої, безмежної поваги позначають слова пієтет, преклоніння, шанування, благоговіння, що перебувають у відношеннях еквіполентної опозиції з лексемою повага: Агатангел Кримський досконало вивчив східний світ, а водночас завжди підкреслював пієтет до своєї батьківщини (Ю. Кочубей); Я чула в ній преклоніння перед готичними, барочними львівськими шедеврами, чула Художника форми, який розуміє розмаїття їхньої краси (Л. Кадирова); Лише нещодавно було вирішено ввести новий предмет «Історія Латвії» для виховання в дітей незалежно від етнічного походження патріотизму, правильного розуміння складних питань історії та шанування традицій країни, у якій вони проживають (О. Крамар). Водночас семантика елемента благоговіння містить вказівки на побожність, схиляння перед божеством, що пов'язує її з двома іншими периферійними одиницями - культ і поклоніння:

Разом з глибокою повагою і навіть благоговінням, більшість мишковитян почували до свого князя та його сестри щось схоже на забобонний страх (О. Авраменко). Лексичні одиниці преклоніння і шанування формують із лексемою пієтет привативну опозицію, виступаючи її маркованими членами. Перша з них містить у своєму значенні сему "захоплення ', що також виявляється в семантиці периферійного елемента величність. Через наявність цієї семи реалізується перетин мікрополя «повага» з іншою структурною частиною лексико-семантичного поля «патріотизм» - мікрополем «піднесення».

Лексична одиниця шанування, крім глибокої поваги і пошани, виражає цінування, вшанування, турботу, піклування, увагу, дбайливість, ніжність стосовно об'єкта почуття. Завдяки семі "увага' вона утворює еквіполентну опозицію з периферійною одиницею данина, а семі "турбота' - із лексемою людинолюбство. Водночас зазначені семи реалізують перетин мікрополя «повага» із мікрополями «любов» та «прихильність». Посилюють семантичні зв'язки між ними елементи любов і признання. Крім того, одиниці любов та чесність встановлюють зв'язки з мікрополем «відданість», що також є структурною частиною лексико-семантичного поля «патріотизм». Зв'язок між повагою, відданістю, прихильністю та любов'ю відзначав учений-лінгвісттС. Воркачов, досліджуючи лінгвокультурний концепт ЛЮБОВ і, зокрема, «каритативний блок» його ознак [Vorkachev: 60].

Еквіполентну опозицію з одиницею повага утворює лексема поштивість, що вживають в українській мові на позначення чемності, ввічливості, виявів поваги і пошани: Слуга повів їх нагору дерев'яними сходами, попередньо прийнявши від доктора відеокамеру і з глибокою поштивістю сховавши її до якоїсь ніші (Ю. Андрухович). Семи `ввічливість' і `чемність' забезпечують зв'язок ядерної зони мікрополя з периферійною з огляду на їх наявність також у значеннях лексем ввічливість, ґречність і чемність.

Лексичні одиниці шана, пошана, шаноба, пошанівок, пошанування, почесті є синонімічними, що утворюють між собою семантичні опозиції тотожності. Їхні тлумачення відбивають уявлення про почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого- чи чого-небудь, вияви цього почуття, шанобливе ставлення: Не дивно, що український народ ставився з такою пошаною, вірою й любов'ю до своєї мови, яка була йому на тернистих шляхах поневіряння в сумній минувшині, кажучи словами його найкращих представників, і за єдину зброю, й за єдину втіху (Б. Антоненко-Давидович); Немає в черствих серцях, які не здатні по-земному кохати, шани до батьківщини (Р. Іваничук); Він низько, з традиційною шанобою схилив голову перед генералом, потім так само поштиво кивнув членам трибуналу (О. Бердник); З малих літ чули вони про запорожців, адже про них у народі говорили тільки з пошанівком, як про лицарів-захисників, воїнів від Бога (В. Чемерис); Він приймав у свою програму конечність взаємного знайомлення слов'ян між собою, але йшов далі, вважаючи конечним змагати до витворення однопільної слов'янської держави, основаної на взаємнім пошануванні всіх національних осібностей поодиноких слов'янських націй і на їх федеративному зв'язку, хоч під протекторатом царя російського (І. Франко). Названі мовні одиниці можна взаємозамінно вживати у різних контекстах, хоча зауважимо, що одиниця пошанівок є рідковживаною, а пошанування - розмовною, отже, в окремих стилях мови вони будуть небажаними. Тому семантичні відношення між цими словами і рештою тотожних за семним складом лексем також можна кваліфікувати як привативні, оскільки їхнє функціональне навантаження є обмеженішим.

Значення сукупності вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці; громадської, станової, професійної гідності людини; гарної, незаплямованої репутації, авторитету людини; поваги, пошани, визнання когось (чогось); виявів уваги, пошани реалізуються в лексичній одиниці честь: Нічого робити... полковник одсилає гінця до свого короля із звісткою про козацьку волю й думає над тим, як прийняти вождя народу з повагою й честю, притаманними такому званню (Г. Колісник). У семантичних відношеннях привативної опозиції з нею перебуває елемент ушанування, що використовується на позначення виявів поваги і пошани до кого - або чого-небудь, влаштування урочистих зібрань на честь об'єкта почуттів, виявлення уваги своєю присутністю: З рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та й ще таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів (І. Франко). Еквіполентну опозицію з одиницею честь утворює лексема гідність, що називає сукупність рис, які характеризують позитивні моральні якості людини та усвідомлення нею власної суспільної ваги, громадського обов'язку: У словах Професора було стільки гідності й статечності, що гості йому повірили (М. Руденко).

Так, повага виявляється в українській мовній картині світу як цінування, тобто визнання цінності, значення кого - або чого-небудь, поважне ставлення до цього об'єкта. Також повага може прирівнюватися до покори як безумовної готовності виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги; шанобливої підлеглості; поступливості, слухняності, покірливості; непротивлення долі; смирення. Вияви поваги, пошани до когось або чогось, ритуал пошанування, пожертвування на честь богів позначає лексема почесті.

Вартим поваги є той об'єкт, який характеризується авторитетом і серйозністю, що засвідчують одиниці: авторитет, авторитетність, поважність, признання, серйозність, солідність, статечність. Перші дві з них утворюють між собою привативну опозицію, де елемент авторитет є немаркованим членом, виражаючи загальне визнання, вплив, поважність, або вказуючи на особу, що має вплив, шану, заслуговує на цілковиту довіру. Одиниця авторитетність є маркованим членом опозиції, що може вживатися також на позначення нетерпимості до заперечень, владності. Решта одиниць перебуває у відношеннях еквіполентних семантичних опозицій.

У межах семантичного мікрополя «повага» також перебувають лексеми, значення яких містить указівки на повагу суб'єкта переживань не до зовнішніх об'єктів, а до себе - самоповага і гордість. Між ними утворюються відношення привативної опозиції, де перший член є немаркованим і позначає повагу до самого себе, до своєї особи, а другий - маркованим. В українській мові слово гордість використовують на позначення почуття особистої гідності, самоповаги; почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чомусь; об'єкт цього почуття; часом гордістю називають надмірно високу думку про себе і зневагу до інших; пихатість. Тому лексема гордість є одночасно елементом семантичних мікрополів «повага» та «пиха», забезпечуючи їх перетин у структурі лексико-семантичного поля «патріотизм». Додаткові зв'язки із зазначеним мікрополем реалізуються також завдяки лексемам, що формують зону «семантичного спротиву» [Kuznetsov: 406] в межах мікрополя «повага». Зокрема, на периферії аналізованого мікрополя через наявність у тлумаченнях комбінації сем `відсутність' + `поваги ' перебувають елементи зневага, зухвалість, погорда і цинізм, що є елементами мікрополя «пиха». Крім того, лексема зухвалість входить до складу семантичного поля «сміливість», оскільки, крім неповаги, грубості й нахабності, може позначати відчайдушну сміливість.

Отже, компоненти семантичного мікрополя «повага» насамперед виражають уявлення про повагу, характерне для різних народів і зафіксоване у різних мовах. Як вважає О. Голубовська, «спільний базис постає центральною частиною національної мовної картини світу, виступаючи набором мовних універсалій, що відображають єдність різних мовних культур. Немає сумніву в тому, що ця частина національної мовної картини світу найменш цікава вченому, який має на меті дослідити національно-специфічні домінанти мовної свідомості етносу, інкарновані мовними формами: адже національно-мовна специфіка виникає під час проектування на єдиний логіко-понятійний каркас різних національних мовних картин світу етнічно-специфічних нюансів світовідчуття, світомислення і світооцінок. Поєднання універсального з національним у мовній субстанції й творить «фізіономію» національного менталітету, промальовуючи її у мовних формах» [Golubovskaya: 37]. Для носія української мови повага асоціюється із шаною, прихильним ставленням, визнанням, поцінуванням, захопленням, ввічливістю стосовно об'єкта, що має авторитет і позитивні якості. Специфічним у вербалізації поняття поваги є характеристика об'єкта почуття через його суспільну вагу, обов'язки, діяльність. У межах лексико-семантично поля «патріотизм» об'єктами поваги виступатимуть Батьківщина, народ, традиції, історія, культура, цінності, герої, авторитети тощо.

References

1. Chaban, V. M. “Kontseptosfera «hidnist» v ukrainskii linhvokulturi (za materialamy korpusu tekstiv) (Conceptosphere «Dignity» in Ukrainian Linguoculture (based on corpus of texts))”. Aktualni problemy filolohii ta perekladoznavstva (Actual Problems of Philology and Translation Studies) 10/3.

2. Chernyshenko, Iryna. “Semantychna struktura sliv na poznachennia kontseptu ChESNIST / HONESTY (na materiali tlumachnykh slovnykiv)” (Semantic Structure of Words on the Designation of the Concept ChESNIST / HONESTY (on the basis of explanatory dictionaries)). Naukovi zapysky KDPU. Seriia: Filolohichni nauky, movoznavstvo (Scientific Notes of the KDPU. Series: Philology, Linguistics) 104/2 (2012): 170-177.

3. Golubovskaya, Irina. Etnicheskiye osobennosti yazykovyh kartin mira (Ethnic Peculiarities of Linguistic Pictures of the World). Kiev: Izdatelsko-poligraficheskiy centr «Kievskiy universitet», 2002.