Мовні засоби вираження конфлікту (на матеріалі реаліті-шоу "Стосується кожного")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовні засоби вираження конфлікту (на матеріалі реаліті-шоу «Стосується кожного»)

Єлизавета Ткаченко

Дослідження присвячено аналізу мовних засобів, що породжують міжособистісний конфлікт. У статті окреслено мовленнєву поведінку учасників реаліті-шоу в міжосибистісному конфлікті, описано спільні характеристики інвективи й образи, висвітлено поняття «образа», проаналізовано специфіку використання конфліктогенів, які можуть призвести до виникнення та активізації конфлікту.

Ключові слова: образа, міжособистісний конфлікт, інвектива, комунікативна взаємодія.

Актуальність дослідження зумовлена потребою в комплексному аналізі українськомовного міжособистісного конфлікту, з'ясуванні його репрезентаційної системи. Важливість праці спричинена й суспільним запитом щодо підвищення рівня знань українського соціуму про мовний конфлікт, його вплив на культурний розвиток, світогляд, моральні принципи членів національної спільноти у площині технологій як конфліктного, так і злагодженого спілкування. Варто представити несуперечливу теорію побудови конфліктних діалогічних структур із різними моделями мовленнєвої поведінки сторін на всіх його стадіях; описати принципи вибору певних мовленнєвих тактик в умовах, коли кожна тактика реалізується характерними мовними резервами.

Мета роботи полягає в розробленні механізму дослідження мовленнєвої поведінки осіб на різних стадіях конфлікту в процесуальному та результативному аспектах. Мета передбачила розв'язання таких завдань: визначити мовленнєві аспекти реалізації конфліктного дискурсу, які забезпечують досягнення мети комунікантів у телевізійному реаліті-шоу. Джерельна база дослідження - реаліті-шоу «Стосується кожного» від телеканалу «Інтер».

Мова сучасних українських ЗМІ привертає до себе увагу багатьох лінгвістів. Це - багатюще джерело для дослідження новітніх тенденцій у розвитку сучасної літературної мови. Одним із найпомітніших процесів, що відбуваються в нашій мові сьогодні, є процес активного поповнення лексики української мови, розширення меж сполучуваності слів, актуалізація лексем, що досі відчутно змінюється й потрактування поняття «культура мовлення». Нині рівень мовностилістичної грамотності став, безперечно, вищим. Маємо чимало вишуканих, естетично довершених текстів. «Українська мова багатьма своїми текстами засвідчує, що може і прагне бути конкурентоспроможною» [3, 94].

У сучасній мові засобів масової інформації відбуваються також процеси лібералізації й демократизації, характерні для мов усіх посттоталітарних суспільств. На лексичному рівні це простежується в руйнуванні перегородок між так званими стилістичними категоріями слів. Зазнає змін і сама структура тексту, автори, не обтяжуючи себе жодними дотепер усталеними нормами і рамками, шукають потрібної їм тональності своїх текстів. «Просторіччя, жаргонізми, арготизми, яким раніше визначали місце на периферії, «вирвалися» з неї і опановують різні, навіть «поважні» тексти. Щораз частіше чуємо на наших телеканалах слова і вирази, які колись уживали лише на вулиці, у спілкуванні серед певних, соціально маркованих груп, або новотвори були на периферії. Особливо це стосується реаліті-шоу, адже зазвичай там відбуваються суперечки між сторонами, які переростають у конфлікти. А, як всім відомо, під час конфлікту людина намагається образити, принизити співрозмовника. Переважає нецензурна лексика в мовленні учасників. Вона, здається, вирвалася з підвалів й під'їздів і набула «офіційного статусу», особливо популярна серед молоді. Безперечно, це далеко не позитивні зміни» [3, 95].

Реаліті-шоу - це модель людської поведінки в запропонованих учасникам обставинах. Цей формат, незалежно від ставлення до нього, в певному сенсі - майбутнє, і не тільки нашого телебачення. Він максимально використовує можливості, саму природу медіа-простору. «Це дуже рейтинговий жанр, і якщо він правильно сфокусований, то найбільш точно вибирає свою аудиторію. Специфіка реаліті-шоу укладена вже і в його назві» [1, 18].

Важливою рисою лексико-семантичної системи української мови є можливість негативно оцінювати співрозмовника у конфлікті за допомогою лайливої лексики. Особливо активно вона функціонує в побутовому мовленні, у художній літературі вживається для створення колориту образу персонажа, може фіксуватися в різних видах мовленнєвого спілкування.

С.В. Форманова зазначає, що «з метою виокремлення образливих, наклепницьких слів і висловів, у лінгвістиці був уведений термін «інвектива», «інвективність», «інвективна функція», які, з одного боку, мають тенденцію до того, щоб стати родовими для усього кола мовних висловів, пов'язаних із впливом на адресата мовлення і кваліфікуються синонімом «образа». Тому останнім часом в науковій літературі багато уваги приділяється інвективі, яка здійснює серйозний вплив на формування суспільної думки, мовної свідомості, етикетну поведінку соціуму тощо» [5, 14].

Це питання мало досліджене, але воно є дуже вагомим для сучасної української мови. Теперішнє суспільство - це сучасна молодь, яка активно формує нашу історію та історію розвитку мови, адже їхнє мовлення кардинально відрізняється від попередніх поколінь. Молоде покоління використовує в своєму мовленні образи, інвективні вислови, не завжди знаючи їх етимологію та лексичне значення. Інвектива потребує детального дослідження, щоб громада знала та розуміла значення слів, які побутують в їхньому буденному мовленні.

Певним різновидом інвективи є образа. Дехто вважає ці поняття є синонімами. «Образа може бути інвективою, навіть, якщо не містить жодного лайливого слова, але має на меті образу співрозмовника. Отже, образа може містити ображення об'єкта комунікативного акту, якщо застосовує некодифіковану, вульгарну, лайливу лексику. І ступінь образливості може визначити лише адресат» [5, 100].

Образливі еквіваленти передусім характерні для насиченого експресією усного мовлення. Щоб передати невдоволення, сумнів, подив, зневагу, гнів, насмішку, іронію, мовці можуть уживати в своєму мовленні образливі слова.

На жаль, у теоретичних працях з конфлікту не приділяється увага мовним засобам його вираження, або, конфліктогенам, які, як форма комунікативноїі інтеракції, провокують виникнення конфлікту. Між тим, образа є першопричиною, основним джерелом конфліктної ситуації. У цьому випадку образа виступає як соціальне явище , чинник, який створює, формує й розвиває конфлікт.

Образа - «зневажливе висловлювання, негарний вчинок і т. ін., що спрямовані проти кого-небудь, і викликає в нього почуття гіркоти, душевного болю» [4].

Образа може бути нанесена у вигляді висловлювання (словесно, письмово') або у вигляді дії (ляпас, плювок, непристойний жест), а також публічно, або у відсутності об'єкта образи.

Під час конфлікту відбувається ескалація конфліктогенів: на конфліктоген на свою адресу адресат зазвичай прагне відповісти конфліктогеном, який буде значно сильнішим. Як правило, людина боляче реагує на образи та ображання, тому у відповідь намагається вдатися до агресії. Норми етикету й мораль, безумовно, вимагають витримки, прощення образи, стійкості та вміння перевести усе в жартівливу форму, але цього майже не трапляється в реальному житті. Втім така поведінка пояснюється дуже просто: людина повинна відчувати себе у небезпеці, жити в комфортних умовах, спілкуватися з гідними людьми, тому зазіхання на її честь та гідність сприймається боляче, що і вихлюпується через агресію.

Розглянемо фактичний матеріал:

Сім'я не має нормального житла, тому вона змушена жити в занедбаній хатині, де навіть світла немає. У них є бабуся, але вона їх не приймає, стверджуючи, що це не її рідні онуки. Невістка стверджує, що вона намовляє її чоловіка проти неї.

Конфліктогени на адресу бабусі: шляпа довбана; гнида; ходяча холєра; ішак довбаний.

«Довбаний - 1. -а, -е. Вигот. із суцільного шматка дерева довбанням, видовбуванням. 2. лайл. Пришелепкуватий» [2].

«Шляпа - зневажл. Безхарактерна людина; телепень» [2].

«Гнида - 1. Яйце воші. * У прорівн. 2. перен. Уживається як лайливе слово» [2].

«Холера - мед. 1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. * У порівн. 2. розм. Уживається як лайливе слово» [2].

«Ішак - розм. Назва віслюка у тюркських народів» [2].

Народ інтерпретував кожне слово на свій лад, адже зрозуміло, що, за тлумаченням, не всі слова мають негативне забарвлення, але у свідомості людей усі ці висловлення сприймаються як образи. Наприклад, ішак, або осел - звичайна тварина, але ж люди звикли називати так повільну, вперту, або недостатньо розумну людину. Холера - страшна хвороба, яка в різні часи забрала багато життів, а в мовленні вживають це слово як образу на адресу страшної, худорлявої людини. Тобто, бачимо, що люди проводять аналогії з тваринами, хворобами й переносять ці ознаки на своїх співрозмовників.

Конфліктогени, які бабуся говорить у відповідь:

«Стерво - 1. Труп тварини; падаль. 2.розм. Підла, негідна людина; мерзотник» [2].

У цьомувипадку, стерво - перетворено на фемінатив. Так переважно звертаються до жінки, яку хочуть образити й підкреслити на тому, що вона негідна людина, або має розпусну поведінку.

«Кобила - 1. Самка жеребця; лошиця 2. вульг. Про високу на зріст огрядну жінку» [2].

Жінка, до якої звертається бабуся дійсно високого зросту.

«Зачуханий - розм. 1. Змучений, нещасний. Який свідчить про такий стан. 2. Непоказний, непривабливий, недоглянутий» [2].

Чоловік справді має жахливий, недоглянутий вигляд. Зазвичай, зачуханою називають людину, яка за собою не доглядає, має непривабливий вигляд.

«Алкашка - лайл. П'яниця, алкоголік» [2].

У цьому випадку, алкашка - перетворено на фемінитив, адже бабуся зверталася до жінки.

«Задрипаний - 1. У знач. прикм. Який задрипався, забруднив чим-небудь одяг, взуття і т.ін. 3. У знач. прикм., перен. Нічого не вартий; нікчемний; Який майже нічого не має з майна; злиденний» [2].

Бабуся називає чоловіка задрипаним тому, що він нічого не має з майна, і вважає, що він дійсно нічого не вартий.

«Рило - 1. Видовжена вперед передня частина голови деяких тварин. 2. перен., розм. Видовжена передня частина чого-небудь узагалі. 3. вульг. обличчя людини. Уживається як лайлива назва людини» [2].

Взагалі найменування «рило» вживають у відношенні до тварин, але люди звикли називати так людське обличчя неприємного співрозмовника, щоб якомога сильніше образити.

«Писок - 1.Те саме, що обличчя. 2.вульг. Потворне, бридке обличчя» [2].

Та сама ситуація, що й зі словом рило, співрозмовник таким чином вказує на певні недоліки людини, з метою принизити та при всіх вказати на проблемні місця.

«Скотина - перен., розм. Про грубу, жорстоку, підлу людину. Уживається як лайливе слово» [2].

Скотиною звуть переважно тварин, тобто це - збірне поняття. Але в цьому випадку його використовують як лайливе слово, наголошуючи на тому, що співрозмовник - жорстока, груба людина.

«Закрити кабіну -- «кабіна» вживається у значенні голови; замовкнути» [2].

Взагалі кабіна - це частина автомобіля. А «закрити кабіну» - означає зачинити двері в автомобілі. І саме в такому контексті вжито це словосполучення, тобто «закрити рота».

«Сидиш штани на жопі протираєш -- байдикуєш; займаєся безглуздою справою» [2].

Як бачимо, високий рівень негативних емоцій, як правило, призводить до різкого збільшення спотворень у сприйнятті конфліктної ситуації. Почувши такі слова на свою адресу, людина у відповідь висловилась більш агресивно. Учасники дотримувались стратегії боротьби, тобто наполегливо, безкомпромісно відстоювали свої інтереси, для цього використовували тактику незгоди й погрози.

В результаті, сім'я отримала нове житло від сільської ради. Жінка з чоловіком оселилися там з дітьми, а бабуся й далі залишилася жити в своїй домівці. Як бачимо, конфлікт та образи, які вони наговорили одне одному, не мали сенсу.

Оскільки конфліктна комунікація не несе в собі позитивного змісту, комфорту, задоволення й орієнтована на власну «перемогу» кожної зі сторін, мовці активно користуються інвективною лексикою.

Отже, мовними засобами, що викликають конфлікт, є конфліктогени, до яких уналежнюємо приниження, образу, наклеп, навішування ярликів і т . ін. Образа є головним джерелом конфліктної ситуації; вона виступає як чинник, який створює, формує й розвиває конфлікт. Образа застосовується в конфліктній ситуації , де адресант користується повноваженнями лідера і має агресивну (інвективну) та імпульсивну (із завищеною самооцінкою) інтенцію. Під час образи адресант негативно оцінює вчинки , дії, поведінку адресата і здійснює емоційно-оцінний вплив на нього.

образливий мова конфліктоген реаліті-шоу

Список використаної літератури

1. Абрамова А. Реаліті-шоу: розвиток жанру. Мистецтво кіно. 2010. №17. С. 17-21.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII. 1728 с.

3. Гаврилюк І.Л. Реаліті-шоу на українському телебаченні : різновиди, типологічні пріоритети, особливості функціонування: Науковий збірник. 2013. № 12 (37). С. 90-98.

4. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. Київ: Либідь, 2001. 256 с.

5. Форманова С.В. Інвективи в українській мові: дис. ... докт. філол. наук: 10.02.01 - українська мова / Одеськ. нац. ун-т імені І.І. Мечникова. Одеса, 2013, 419 с.

Размещено на Allbest.ru