До питання визначення та розмежування компенсаторної та стратегічної компетенцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТА РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕНСАТОРНОЇ ТА СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЙ

Кириченко Т.О.,

канд. екон. наук, старший викладач кафедри іноземних мов Сумського національного аграрного університету

Стаття присвячена проблемам, пов'язаним із визначенням, деталізацією та розмежуванням понять компенсаторної та стратегічної компетенцій. Констатовано, що сфери дії цих компетенцій перетинаються, вони не є тотожними. Виділено низку точок зору щодо визначення компенсаторної та стратегічної компетенцій. Зауважено, що стратегічна компетенція традиційно розуміється як володіння і оволодіння певними комунікативними стратегіями з метою подолання труднощів, що виникають у процесі спілкування іноземною мовою. Дослідниками підкреслюється лише роль здатності компенсувати. Доведено, що сфера дії стратегічної компетенції є ширшою і не зводиться лише до здатності компенсувати перерваний процес комунікації або дефіцит мовних ресурсів. Отже, стратегічна компетенція не є аналогом компенсаторної, а включає в себе більш широкий перелік різноманітних стратегій і технік. Автори розглядають навчальну компетенцію, що є аналогом стратегічної та лежить в основі формування всіх навичок і умінь іноземних мов, отже, становить базу для формування всіх компонентів, складників комунікативної компетенції. Доведено, що навчальні навички, вміння можуть входити, «проникати» в будь-яку компетенцію, а не тільки в стратегічну.

Такі факти стали підставою для розмежування стратегічної і компенсаторної компетенцій, а також для виділення навчальної та компенсаторної компетенцій як окремих компонентів комунікативної компетенції. Проаналізовано та вивчено визначення поняття компенсаторної компетенції, що дало змогу краще зрозуміти її сутність та виділити її базові елементи. Конкретизовано визначення компенсаторної компетенції з точки зору характеристики її структури. Обґрунтовано, що компенсаторна компетенція включає знання про вербальні/невербальні засоби компенсації, компенсаторні стратегії і компенсаторні вміння для подолання різних скрутних ситуацій у процесі іншомовного спілкування та\або для заповнення лакун лінгвістичного, прагматичного характеру при недосконалому володінні іноземною мовою. Запропоновано визначення компенсаторної компетенції як здатність індивідуума виходити зі скрутних комунікативних ситуацій внаслідок нестачі мовних чи мовленнєвих ресурсів за допомогою застосування компенсаторних стратегій і умінь.

Ключові слова: компенсаторна компетенція, стратегічна компетенція, компенсаторні стратегії та прийоми, іноземна мова, професійно-орієнтований текст, засвоєння та застосування компенсаторних стратегій та прийомів, компетентний спеціаліст.

THE PROBLEM OF DEFINING AND DIFFERENTIATING COMPENSATORY AND STRATEGIC COMPETENCE

The article deals with the problem of defining and differentiating compensatory and strategic competences. It is stated that these competencies are closely interrelated, still they are not identical. A number of points of view on the definition of compensatory and strategic competencies are highlighted. It has been determined that strategic competence is traditionally understood as the possession and mastery of certain communication strategies in order to overcome difficulties encountered in the process of communication in a foreign language. Researchers only emphasize the role of the ability to compensate. It has been argued that the scope of strategic competence is broader and not limited to the ability to compensate for the interrupted communication process or the scarcity of language resources. Therefore, strategic competence is not an analogue of compensatory, but includes a broader range of different strategies and techniques.

Key words: compensatory competence, strategic competence, compensatory strategies and techniques, foreign language, professionally oriented text, mastering and applying compensatory strategies and techniques, competent authority.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Європейське Співтовариство, з огляду на вимогу щодо спілкування однією офіційною мовою, кидає дидактиці іноземної мови нові виклики. Формування і становлення професійної компетентності фахівця, спроможного вирішувати не лише професійні задачі, але й творчо підходити до їх реалізації та імплементації їх результатів, становлять стратегію вищої освіти України на теперішній день. Поняття стратегічної компетенції та компенсаторної компетенції не є тотожними та розглядаються науковцями через семантично споріднені поняття стратегії навчання, автономії суб'єктів навчання, індивідуально-раціональний стиль навчальної діяльності. Всі ці поняття є складниками актуальної нині методичної тенденції, що має на меті організацію навчання навколо суб'єкта, враховуючи його індивідуальні психологічні відмінності, важливі для гуманізації освітнього процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розробка проблематики, що пов'язана з компенсаторною компетенцією, у вітчизняній методичній школі розпочалася в останні три десятиріччя. Аналіз наукової літератури вказує на те, що поняття «компенсаторна компетенція» перетинається або ототожнюється з поняттям «стратегічна компетенція» (strategic competence), яке використовується в зарубіжній методиці, а саме в європейській методичній школі. Варто констатувати, що поняття «стратегічна компетенція» проникло у вітчизняну методику та отримало поширення (К.М. Гром, Г.В. Єйгер, Й.А. Рапопорт, Г.В. Элгёарова, О.О. Залєвська, Л.О. Карєва, РП. Мільруд, А.А. Пойменова).

Спроба осмислити поняття компенсаторної компетенції у зв'язку з вивченням компонентного складу комунікативної компетенції була зроблена І.Л. Бім, К.М. Гром, М.Ф. Овчинніковою, у зв'язку з навчанням читанню - А.Л. Тихоновою, Т.М. Фоменко.

Аналіз вітчизняної наукової літератури дає змогу виділити точки зору щодо визначення компенсаторної та стратегічної компетенцій:

1. Виокремлення компенсаторної компетенції як самостійного компонента комунікативної компетенції (І.Л. Бім, К.М. Гром, М.Ф. Овчинніковою).

2. Виокремлення стратегічної компетенції, що включає компенсаторні навички та уміння, знання про комунікативні стратегії та володіння ними (Г.В. Элгёарова, Г.Г. Жогліна, Л.О. Карєва, Р.П. Мільруд).

3. Виокремлення компенсаторної компетенції як аналога стратегічної компетенції (О.О. Миро- любов, Г.С. Трофімова).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Аналіз наукової літератури свідчить про недостатнє теоретичне обґрунтування понять у вітчизняній лінгводидактиці: немає чіткого визначення компенсаторної та стратегічної компетенцій, не вивчена їх структура, не розроблена номенклатура компенсаторних та стратегічних умінь. Крім цього, існування самого терміна під питанням. Виходячи з цього, ми вирішили провести власний аналіз понять.

Мета статті - вивчення та розмежування понять стратегічної та компенсаторної компетенцій.

Виклад основного матеріалу

У деяких дослідженнях стратегічна компетенція традиційно розуміється як володіння і оволодіння певними комунікативними стратегіями з метою подолання труднощів, що виникають у процесі спілкування іноземною мовою (К.М. Гром, Г.Г. Жогліна, Л.О. Карєва, О.О. Миролюбов, M. Canale and M. Swain, C. Faerch and G. Rasper, D. Little, R. Richterich). Ці труднощі можуть бути різного характеру, включаючи дефіцит мовних засобів і незнання соціокультурних норм носіїв мови.

Вперше визначення стратегічної компетенції спробували дати M. Canale and M. Swain [9]. На думку дослідників, стратегічна компетенція «вступає в гру, щоб компенсувати моменти порушення процесу комунікації, викликані недосконалим володінням мови або недосконалим знанням цієї мови» [9, с. 160-161].

Звернемося до визначення, яке дає J.A. Van Ek: «Стратегічна компетенція передбачає здатність із боку мовця компенсувати в усній чи іншій формі недолік інформації, який може скластися в процесі спілкування між партнерами, в разі якщо інформація не була повністю розпізнана одним з них» [13, с. 110-113].

«Стратегічна компетенція відповідає здатності отримувати доступ до комунікативних стратегій і їх використовувати для того, щоб компенсувати лакуни лінгвістичного (граматичного) або прагматичного (соціокультурного) знання» [11, с. 161].

Як видно з цих визначень, автори підкреслюють лише роль здатності компенсувати. Однак більш уважне вивчення наукової літератури показує, що сфера дії стратегічної компетенції є ширшою. На це, зокрема, вказують відомі дослідники D. Little [11] і R. Richterich [12]. Вчені, аналізуючи більш ранні роботи з використання стратегій, підкреслюють важливість оволодіння навчальними прийомами або техніками в рамках стратегічної компетенції. У роботах S.P. Corder [11], C. Faerch and G. Rasper [10] зроблена спроба розмежування компенсаторних і навчальних технік, стратегій. Таким чином, роль стратегічної компетенції не зводиться лише до здатності компенсувати перерваний процес комунікації або дефіцит мовних ресурсів. Отже, стратегічна компетенція не є аналогом компенсаторної, а включає в себе ширший перелік різноманітних стратегій і технік. Крім того, останнім часом деякі дослідники заговорили про так звану «автономність» учнів, яка розуміється як самонавчання і здатність свідомо, самостійно і ефективно організувати своє навчання [7; 9]. Поняття автономності в навчанні іноземних мов безпосередньо пов'язується з володінням й оволодінням спеціальними навчальними стратегіями і тактиками, що формують в учня необхідну методичну компетенцію, яка, своєю чергою, включається в стратегічну компетенцію в західних дослідженнях або в навчальну компетенцію в низці вітчизняних робіт. На думку І.Д. Трофімової, навчальна компетенція або «вміння вчитися» має «наскрізний» характер [7, с. 131]. Цей постулат означає, що навчальна компетенція лежить в основі формування всіх навичок і умінь іноземних мов, отже, становить базу для формування всіх компонентів, складників комунікативної компетенції. «Досягнення комунікативної компетенції як готовності і здатності здійснювати іншомовне спілкування неможливе в позиції нейтрально-пасивного сприйняття, коли людина не вміє працювати над іншомовним матеріалом, не має методичного інструментарію для отримання знань, вдосконалення навичок і умінь і «проникнення» в чужу культуру, коли вона не знайома і/або не розвиває вміння виходити зі становища нестачі іншомовних засобів (компенсаторні вміння), що, своєю чергою, вказує на «наскрізний» характер навчальної компетенції». Таке положення доводить, що навчальні навички, вміння можуть входити, «проникати» в будь-яку компетенцію, а не тільки в стратегічну. Отже, навчальні навички, вміння або техніки не є приналежністю зазначеної складової частини і тому можуть бути виділені як самостійний компонент.

Такі факти і аргументи є підставою для розмежування стратегічної і компенсаторної компетенцій, а також для виділення навчальної та компенсаторної компетенцій як окремих компонентів комунікативної компетенції.

Вперше подібне розмежування у вітчизняній методичній школі було зроблено І.Л. Бім [1]. З нею солідарні Т.М. Фоменко, А.Л. Тихонова, які вважають компенсаторну компетенцію важливою складовою частиною загальної комунікативної компетенції з іноземної мови [8, с. 27]. Перш за все такий підхід продиктований реальними умовами навчання іншомовного спілкування для більшості регіонів країни (відсутність мовного оточення, обмеженість аудиторного часу, відсутність можливості для повсюдного залучення носіїв мови як викладачів до вузів, відсутність широкої можливості використання комп'ютера та інтернету, телебачення, що веде мовлення іноземними мовами, як допоміжних засобів навчання). Наслідком цього є невміння справлятися з комунікативними труднощами, розгубленість, закомплексованість учнів перед мовними, мовленнєвими та іншими проблемами, що виникають. Тому з'являється нагальна потреба в додаткових мовних ресурсах і формуванні компенсаторних умінь. У західній методиці об'єднання двох понять є виправданим через сформовані традиційні підходи до навчання іноземних мов і тих можливостей, що властиві як окремому суб'єкту навчання, так і системі навчання загалом.

Аналіз і вивчення визначень компенсаторної компетенції дають змогу, з одного боку, краще зрозуміти її сутність, з іншого - виділити її базові елементи.

На думку І.Л. Бім, компенсаторна компетенція вимагає вміння порозумітися і вміння вийти зі скрутного становища [1].

Г.С. Трофімова називає компенсаторну компетенцію компетенцією мовної стратегії, яка за своєю суттю є компенсаторною. «Компетенція мовленнєвої стратегії використовується для компенсації недосконалого володіння чим-небудь, коли не можеш згадати слово і хочеш натякнути співрозмовнику, що маєш намір продовжити спілкування, але не зрозумів якогось слова» [6, с. 18].

«Компенсаторна компетенція передбачає сформованість таких іншомовних знань і умінь, які сприяють подоланню труднощів, що виникли в процесі іншомовного спілкування», - постулює К.М. Гром [2, с. 20].

О.О. Миролюбов, ототожнюючи стратегічну компетенцію з компенсаторною, пов'язує останню з умінням обходитися у спілкуванні наявними мовними засобами [3, с. 1].

Мало конкретизованими, на наш погляд, є зазначені визначення з точки зору характеристики структури компенсаторної компетенції. У цих визначеннях підкреслюється роль, як правило, одного з елементів системи, що представляє компенсаторну компетенцію, - знання чи вміння.

Визначення Т.М. Фоменко і А.Л. Тихонової, на нашу думку, найбільш повно відображає структуру компенсаторної компетенції. Цей вид компетенції розуміється як здатність учня залучати в умовах недостатнього знання нової мови наявні в нього знання, вміння і навички користування рідною (або вже вивченою чи просто більш знайомою) мовою [8, с. 27].

Як випливає з перерахованих визначень, компенсаторна компетенція характеризується такими термінами: знання, навички, вміння, тобто термінами діяльнісного підходу. На наш погляд, розгляд структури компенсаторної компетенції в термінах такого підходу є виправданим, оскільки відповідає специфіці вітчизняної лінгводидактики взагалі і методики викладання конкретної мови зокрема. Однак компоненти, складники цього виду компетенції є специфічними через особливу її роль - компенсувати перерваний процес комунікації. Тому виникає необхідність подальшого аналізу наукової літератури.

Висновки

Вивчення наукових джерел показує, що більшість дослідників відводять важливу роль такому поняттю, як стратегія. Цей висновок дає нам змогу включити до складу компенсаторної компетенції компенсаторну стратегію. Ґрунтуючись на визначеннях стратегії і вміннях, ми дійшли висновку, що двома базовими поняттями в структурі компенсаторної компетенції є компенсаторна стратегія і компенсаторне вміння.

Узагальнюючи сказане, можна стверджувати, що компенсаторна компетенція включає до свого складу знання про вербальні/невербальні засоби компенсації, компенсаторні стратегії і компенсаторні вміння для подолання різних скрутних ситуацій в процесі іншомовного спілкування та\або для заповнення лакун лінгвістичного, прагматичного характеру в разі недосконалого володіння іноземною мовою. Ця здатність (англ. competence - здатність) передбачає, в першу чергу, розвиток компенсаторних умінь, без яких неможливий процес спілкування і користування іноземною мовою.

Таким чином, під компенсаторною компетенцією варто розуміти здатність індивідуума виходити зі скрутних комунікативних ситуацій через нестачу мовних чи мовленнєвих ресурсів за допомогою застосування компенсаторних стратегій і умінь.

іншомовний спілкування лінгвістичний компенсаторний

Бібліографічний список

1. Бим И.Л. Личностно-ориентированный подход - основная стратегия обновления школы. Иностранные языки в школе. 2002. № 2. С. 1-15.

2. Гром Е.Н. Содержание и формы контроля уровня сформированности иноязычной коммуникативной компетенции 10-11 классов школ с углубленным изучением иностранного языка: дис. ... канд. пед. наук. Москва, 1999. 315 с.

3. Миролюбов А.А. Концепция учебного предмета «Иностранный язык»: тезисы.

4. Овчинникова М.Ф. Прагмалингвистический аспект социолингвистической компетенции. Вестник Бурятского университета. Сер. 8. Теория и методика обучения в вузе и школе. 2000. Вып. 11. С. 53-63.

5. Тихонова А.Л. Обучение чтению на французском языке как втором иностранном с использованием компенсаторных умений учащихся и компенсаторных возможностей текста в средней школе (начальный этап, 1-й иностр. язык - англ.): дис. ... канд. пед. наук. Москва, 2000. 101 с.

6. Трофимова Г.С. Дидактические основы формирования коммуникативной компетентности обучаемых: дис. ... канд. пед. наук. Санкт-Петербург, 2000. 397 с.

7. Трофимова И.Д. Автономность в обучении иностранным языкам. Вестник Бурятского университета. Сер. 8. Теория и методика обучения в вузе и школе. 2000. Ч. І. Вып. 6. С. 126-139.

8. Фоменко Т.М., Тихонова А.А. Компенсаторные умения яри обучении информативному чтению на французском языке как втором иностранном. Иностранные языки в школе. 2002. № 1. С. 22-27.

9. Canale, М. and Swain, М. Theoretical Bases of Communicative Approaches to Second Language Teaching and Testing. Applied Linguistics. 1980. Vol. 1, 21. P. 1-47.

10. Faerch, C. and Kasper, G. (eds.) Strategies in Interlanguage Communication. L.: Longman, 1983.

11. Little D. La competence strategique examinee par rapport & la maitrise strategique du processus d'apprentissagedes langues. Le francais dans le monde. P. 156-І87.

12. Richterich R. La competence strategique: acquerir des strategies d'apprentissage et de communication. Le francais dans le monde. 1998. P. 188-212.

13. Van Ek J.A. Objectifs de l'apprentissage des langues vivantes. Vol. 1: Comenu etportae. Les edit, du Conseil de l'Europe. 1993.

Размещено на Allbest.ru