Мелодичний портрет переконування в аргументативних діалогічних єдностях

Анотація

У статті доводиться, що характер спілкування (координуюче, кооперативне та еристичне) суттєво впливає на мелодійне оформлення, тобто частоту основного тону (ЧОТ) переконуючих фраз стимулюючих та реагуючих реплік,

Переконування є різновид соціального впливу, під яким розуміється процес і результат зміни поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень у результаті взаємодії з нею.

Переконування є предметом вивчення теорії аргументації.

Аргументація - це мовленнєва дія, що включає систему тверджень, призначених для виправдання або спростування якоїсь думки. Аргументація звернена до розуму людини, яка здатна прийняти або спростувати запропоновану думку.

Одиницей дослідження в цій роботі є аргументативна ДЄ, що розглядається як одиниця діалогічного тексту, що складається з двох реплік, в яких реалізуються відносини стимула та реакції.; репліки не взаємозамінні, друга репліка породжується першою, залежить від неї і не існує без неї.

Для проведення дослідження цієї були виділені наступні діалогічні єдності:

1) кооперативні ДЕ - це діалогі, де в основі мовної взаємодії знаходиться спільна дія;

2) координуючі ДЕ - це діалоги, мета яких полягає в тому, щоб змінити думку партнера по комунікації;

3) єрістичні ДЕ - це діалоги, де мовна взаємодія заснована на протидії співрозмовників.

В результаті проведення експериментально-фонетичного дослідження, порівнюючи показники просодичних характеристик переконувальних фраз досліджуваних типів ДЄ, слід зазначити, що явним піком частотних характеристик серед аналізуючих діалогів є переконувальна фраза в координуючий ДЄ. Більша виділеність переконувальної фрази в координуючий ДЄ забезпечується завдяки переважанням частотних характеристик.

Результати проведенного дослідження свідчать про те, що зміни саме даних просодичних параметрів сприяють росту аргументативної значимості реплік координуючої ДЄ. Подібна картина просодичного виділення переконувальної фрази свідчить про більшу переконувальну силу. Аргументи представлених доказів спрямовані на переконування партнера по комунікації в істиності викладеної точки зору та відмовитися від розгляду питання.

Ключові слова: аргументація, діалогічна єдність, мелодія, переконування, просодія, репліка - реакція, репліка - стимул.

Abstract

Grigoryan N., Dyomina N. The melodic portrait of persuasion in the argumentative dialogic units

The article deals with the experimental research on three types of argumentative dialogic units prosody, which realize the persuasion function. This study relies substantially on the fundamental points of argumentation theory.

Argumentation is a communicative activity of a person in the unity of verbal, non-verbal and extralinguistic features, the aim of which is to persuade the addressee through the basing of the right viewpoint. Persuasion is a direct influence, which is used to change a definite information into the system of life's maxims in the activity of the person.

In this article the dialogic unit (DU) is defined as an extract of a dialogic speech, which includes stimulating - phrase and reactive - phrase and, of course, they are not interchangeable; the second phrase is produced by the first one, depends on it and can't exist without it.

To investigate melody of the dialogic unit, three types of dialogues were singled out: 1) coordinative DU - the aim of it is to change a partner's point of view; 1) cooperative DU - it is based on the combined action; 3) eristic DU - it is based on the counteraction of the interlocutors.

The research was carried out on the basis of English fiction of the 19th - 20th centuries. The samples were presented in sound by native English speakers.

Electroacoustic analysis of the recorded argumentative dialogic units allowed to reveal the vivid variation of melody in coordinative, cooperative and eristic dialogic units. The investigation emphasizes that the melodic characteristics of the coordinative DU define the highest parameters as compared to the cooperative DU, which show the lowest indices. It proves the fact that in coordinative DU the function of persuasion is sharply defined by comparison with the coordinative and eristic argumentative DU.

Key words: argumentation, dialogic unit, melody, persuasion, prosody, reactive phrase, stimulating phrase.

Основна частина

Переконування - одна з найважливіших і водночас найскладніших складових людського життя. Переконування є різновид соціального впливу, під яким розуміється процес і результат зміни поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень у результаті взаємодії з нею. Процес переконування складається з послідовного вирішення трьох основних завдань: 1) довести правильність та справедливість своєї позиції; 2) привернути до себе реципієнта; 3) направити думки і почуття реципієнта в потрібний для справи бік [1, с. 50].

Переконування є предметом вивчення теорії аргументації.

Аргументація - це мовленнєва дія, що включає систему тверджень, призначених для виправдання або спростування якоїсь думки. Аргументація звернена до розуму людини, яка здатна прийняти або спростувати запропоновану думку

Аргументування являє собою форму діяльності людини, в якії він реалізує себе як мовна особистість, і в якії виявляються задіяними його знання та уявлення, система цінностей і здоровий глузд, комунікативні навички та логічна культура, його епістемічне та емоційне стани, соціальні параметри аргументативної ситуації. Все це буде вказувати на складну природу аргументації як процесу і пояснює інтегральний характер теорії аргументації [2, с. 27].

Аргумент реалізується як аргументативний дискурс, визначення якого стає протиріччям, вираженим у когнітивному або аксіологічному конфлікті, у зіткненні думок, а опозиція як когнітивне моделювання повідомлення, як техніка переконування [3, с. 36; 4, с. 48].

Актуальність цієї роботи пов'язана з загальним направленістю сучасної фонології для вивчення просодії (у цьому випадку мелодійної організації) цілісного мовного твору, встановлення шляхів взаємозв'язку між репліками в аналізованих діалогічних єдностях.

Метою роботи є визначення мелодійного портрету переконуючих фраз аргументативних діалогічних єдностей (ДЕ).

Мета дослідження визначила свої завдання: 1) розглянути загальні теоретичні питання, пов'язані з характером переконування, що є невід'ємним компонентом процесу аргументації; 2) на підставі положень теорії аргументації, визначити основу оптимального сегмента діалогічної мови для вивчення варіації мелодійних зображень (частотних особливостей) аргументативних ДЄ.

Слово «Аргументація» сходить до латинських слів argumentum, arguo, що означає «пояснення», «прояснюю».

Аргументація визначається як «мовна техніка, спрямована на переконування співрозмовника, аудиторії» [5, с. 6].

Характер мовної аргументації в парадигмі діалогічної діяльності обумовлюється моделлю взаємодії, визначається самою структурою діалогу. Обмін репліками в рамках цієї структури підлягає інтенціональному параметру та представляє собою розвиваючуся відкриту систему. Особливості діалогічного аргументування проявляються у кількох аспектах, які підлягають розгляду. Поряд з питанням здійснення різних видів аргументаційних висновків, співвідношення частин аргументації (тезис - аргумент) першочерговою є завданням визначення форм та об'ємних характеристик вираження аргументування у процесі мовної взаємодії. Щоб вирішити цю проблему, необхідно визначити межі мовних дій аргументаційного типу [6, с. 101; 7, с. 34].

Узгоджуючись зі Т.І. Сосновцевою, важаємо, що повна картина структурної організації діалогу розкривається його членуванням, не на окремі репліки, а на поєднання реплік - діалогічні єдності (ДЕ) [8, с. 53]. На цьому етапі, загальнопринятим можна вважати визначення ДЄ як одиниці, мовна сутність якої полягає у присутності структурно виражених відносин між репліками, які його складають.

Одиницей дослідження в цій роботі є аргументативна ДЄ, що розглядається як одиниця діалогічного тексту, що складається з двох реплік, в яких в одному чи іншому виді, реалізуються відносини стимула та реакції. У той же час, репліки не взаємозамінні, друга репліка породжується першою, залежить від неї і не існує без неї.

Відповідно до покладеного функціонально - комунікативного критерію, для цілей цієї роботи були виділені наступні види діалогічних єдностей:

1) кооперативні ДЕ - це діалогі, де в основі мовної взаємодії знаходиться спільна дія, а успіх спілкування визначається ступенем реалізації загального комунікативного завдання та має таке ж значення для обох сторін;

2) координуючі ДЕ - це діалоги, мета яких полягає в тому, щоб змінити думку партнера по комунікації, скоординувати різні, як здається одному з комунікантів, точки зору;

3) єрістичні ДЕ - це діалоги, де мовна взаємодія заснована на протидії співрозмовників, а успіх спілкування є значним для однієї з сторін і може розглядатися як перемога одного і поразка іншого комуніканта.

Аргументативні координуючі ДЄ (володіють найбільш вираженими частотними характеристиками) порівнювалися з кооперативним (ДЕ згоди) та ерістичним (ДЄ незгоди) [9, с. 57].

У комплексі просодичних засобів, провідна роль належить мелодії. Зміни в частоті основного тону (ЧОТ) є не тільки основними базовими засобами формування синтагми, фрази та ДЄ в цілому, але в той же час виступають як носії семантичної інформації.

Застосування новітніх комп'ютерних технологій дозволяє на сучасному етапі здійснити електроакустичний аналіз, одночасно роблячи процедуру інструментальної обробки даних більш точною і наочною. Для обробки мовленнєвих сигналів по виділенню частоти основного тону (ЧОТ), інтенсивності та тривалості використовувалася програма PRAAT 6.1, розроблена в Великобританії [7, с. 237].

У даній роботі за основу дослідження просодичної організації прийнято системний опис акустичних ознак, розроблений в ЛЕФ ОНУ, що дозволяє охарактеризувати матеріал з декількох точок зору:

1) акустичні ознаки структурних елементів синтагм і фраз: початкові ненаголошені склади, перший наголошений, ядерний склад, заядерні склади;

2) акустичні ознаки фраз, які несуть різне смислове навантаження;

3) акустичні ознаки репліки-стимула та репліки - реакції аргументативних ДЕ [7, с. 228].

Матеріалом дослідження послугували аргументативні ДЄ, які були відібрані з творів англійських письменників кінця XIX - ХХ століть. Методом безперервної вибірки з 4 романів було відібрано 180 двучленних ДЄ, які реалізують функцію переконування, які були представлені наступними компонентами: репліка-стимул та репліка-реакція (загальна кількість, що містить 1245 фраз, зних 433 переконувальних). Відібраний матеріал був начитан англійцями носіями мови (АДЖ - англомовна диктор жінка, АДЧ - англійський диктатор чоловік), загальний обєм звучання склав 60 хвилин.

Після дослідження трьох типів аргументативних ДЄ, що реалізують функцію переконування, можливо відмітити, що максимальні показники даних параметрів були зафіксовані в координуючих ДЕ. У ерістичних ДЄ показники пікової ЧОТ першого наголошеного та ядерного складів також були високими, але поступалися показникам координуючої ДЄ. У кооперативній ДЄ показники пікової ЧОТ першого наголошеного та ядерного складів були найменшими серед розглянутих ДЄ.

Слід зазначити, що відмінними ознаки координуючої ДЕ є найвищі значення частотного інтервалу 1-го наголошеного складу, ядра та завершення, а також максимальні значення частотного діапазону фрази в цілому у порівнянні з кооперативною та ерістичною ДЄ.

Розглянемо приклад координуючої ДЄ:

Репліка-стимул: I bet. Poor oldyou. Never mind. You'll det it, of course you will.