Міжкатегоріальний статус зворотних віддієслівних іменників у слов'янських мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжкатегоріальний статус зворотних віддієслівних іменників у слов'янських мовах

Н.О. Щербій

Анотація

У статті визначено статус віддієслівних іменників у слов'янському мовознавстві. Описано міжкатегоріальні зв'язки віддієслівних утворень, схарактеризовано їх гібридність. Порівняно специфічні особливості зворотних віддієслівних іменників у слов'янських мовах, зокрема словотвірні, морфологічні та семантичні аспекти. Проаналізовано уживання зворотних віддієслівних іменників у сучасних текстах.

Ключові слова: віддієслівні іменники, зворотний формант, реципрок, рефлексив, декаузатив, термінатив. мова іменник слов'янський

N. Shcherbii

INTERCATEGORICAL STATUS OF REFLEXIVE VERBAL NOUNS IN SLAVIC LANGUAGES

One of the most debatable topics in modern linguistics is the study of intercategorical relations between several related languages. These multidimensional linguistic phenomena include the verbal formations, the so-called "hybrid forms of verbs" (participles, transgressive, reflexive verbal nouns), which are on the border of several parts of speech displaying syncretism at the morphological, semantic and syntactic levels.

The article defines the status of verbal nouns in Slavic linguistics. It describes the intercategorical links of verbal formations and characterizes their hybridity. It provides comparison of specific features of reflexive verbal nouns in Slavic languages, including wordforming, morphological and semantic aspects. It also analyzes the use of reflexive verbal nouns in modern texts.

Verbal nouns are a special hybrid form of the verb, which covers the features of diametrically opposite parts of the language, namely the noun and the verb. Reflexive verbal nouns are a specific feature of Polish, partly Czech and Slovak as well, which maintain the category of aspect and reflexivity. The postposition of the reflexive formant sic, as well as the phenomenon of haplology and omission of sic in lexicalized constructions mostly characterize reflexive verbal nouns.

There are five groups of verbal nouns:

1) reflexive verbal nouns, in which the subject is the object of the action being performed as well. The reflexive deverbatives include words that denote the action directed at the appearance or surface of one's body;

2) reciprocal verbal nouns, which denote the mutual (symmetrical) action of the subject and object against each other;

3) medial verbal nouns, in which the reflexive formant does not perform an independent function, but forms an inseparable unity with the noun and is a component of a non-permanent verbal lexeme;

4) terminative verbal nouns expressing a high degree of intensity, limit or achievement of the result of the action performed;

5) decausal verbal nouns describing situations that arise spontaneously, unconsciously, and are primarily typical for scientific literature. Decausatives state the change in the subject's state, although the reason for this change remains unclear.

The use of verbal nouns in Polish is characterized by high productivity, as evidenced by the formation of entirely new lexemes from loanwords used to denote modern information processes, and some formations even take on specific Polish reflexive features.

Key words: verbal nouns, reverse formant, reciprocal, reflexive, decausative, terminative.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним з найбільш дискусійних у сучасному мовознавстві є дослідження міжкатегоріальних зав'язків на тлі кількох споріднених мов. Таким багатоаспектним мовним явищем є віддієслівні утворення, т. зв. "гібридні форми дієслова" (дієприкметники, дієприслівники, віддієслівні іменники), які знаходяться на межі кількох частин мови, виявляючи синкретизм на морфологічному та семантико-синтаксичному рівнях.

В основі "гібридності" лежить теорія мішаних частин мови О. Пєшковського, яка полягає у формуванні частин мови, що поєднують у собі категорії, характерні різним класам слів, як наприклад, стану, часу, зворотності, відмінка, числа. До таких частин мови дослідник відносить віддієслівний іменник, який знаходиться в середині категорії іменника, дієприкметник та дієприслівник, що сформувалися в межах прикметника та прислівника відповідно. Усі названі змішані частини мови об'єднує категорія виду, яка передусім належить дієслову, тому й досліджувати ці частини мови потрібно на ґрунті дієслова [5, с. 104].

У західнослов'янському мовознавстві віддієслівні іменники були предметом вивчення M. Jelinek, H. Kfi zkova, P. Karli k, J. Furdi k, K. Buzassyova, F. Travni cek, J. Gebauer, B. Havranek, J. Puzynina, H. Safarewiczowa, А. Скоплев, у східнослов'янському - О. Пчелінцева, М. Гінзбург, К. Пономаренко, О. Петрик та ін. Однак єдиного трактування та частиномовної приналежності так і не було визначено, чим і зумовлена актуальність комплексного дослідження міжкатегоріальних зав'язків віддієслівних іменників у слов'янських мовах, зокрема на фоні "гібридності" цієї категорії, яка суміщає ознаки діаметрально протилежних частин мови.

Мета та завдання дослідження полягають у визначенні поняття віддієслівний іменник у слов'янському мовознавстві, характеристиці та порівнянні структурно- семантичних особливостей віддієслівних іменників категоріального типу в слов'янських мовах, зокрема збереженні зворотного форманту sig, що спричиняє утворення нових специфічних зворотних віддієслівних іменників, аналізі вживання зворотних віддієслівних іменників у сучасних польськомовних текстах.

Виклад основного матеріалу. У слов'янському мовознавстві немає чіткого розуміння природи віддієслівних іменників. Так, польський мовознавець Z. Saloni вживає термін odslownik, який використовується для позначення віддієслівних іменників на -nie / -cie типу pachnienie, wiedzenie, таким чином відносячи ці утворення до дієслівних форм [16]. S. Vledak також уживає подібний термін rzeczownik odslowny, включаючи ці слова до парадигми дієслова [13]. W. Doroszewski зараховує такі форми до іменника, оскільки в академічному словнику польської мови під його редакцією [1 9] знаходимо визначення forma rzeczownikowa czasownika: zakochanie (sig) - іменна форма дієслова zakochac sig; rozmigkczenie - іменна форма дієслова rozmiekczvc. S. Dubisz використовує інший підхід, оскільки більшість віддієслівних іменників на -nie, -cie безпосередньо відносить до складу статей про дієслова в межах дієслівної парадигми: як наприклад: rozmyslanie ksiazk. "Zastanawiac sig nad czyms, rozwazac, roztrzqsac cos w mysli; medytowac". Якщо девербатив має інше додатково фіксоване предметне значення, це показується в окремій дієслівній статті, а потім дається окреме пояснення значень: a) rzecz. od rozmyslac (іменник від роздумувати); b) "medytacja, refleksja, takze religijna" [17].

У чеській мові термін podstatne jmeno slovesne (у словацькій мові зустрічається подібне визначення slovesne podstatne meno) позначає акціональне віддієслівне утворення з формантом -ni, -ti, яке має флективні ознаки іменника й виражає категорію роду, числа і відмінка, але й регулярно походить від основ дієслів, наслідуючи категорію виду і зворотності (dotykani se - dotknuti se, rozchazeni se - rozejiti se) [7, с. 259].

Авторка ґрунтовної монографії про віддієслівні іменники J. Puzynina слідом за іншими західнослов'янськими мовознавцями (K. Buzassyova, J. Furdi k, H. Kfi zkova, P. Karli k) виокремлює два типи віддієслівних іменників: 1) категоріальні substantivum verbale (-anie, -enie, -cie, -gcie), що за формально-семантичними характеристиками тяжіють до дієслова; 2) некатегоріальні substantivum deverbale, які утворюються за допомогою різноманітних суфіксів і близькі до іменника [14, с. 28-33].

У східнослов'янських мовах немає поділу на категоріальні й некатегоріальні типи: усі подібні утворення розглядають як віддієслівні іменники, що є результатом словотвірного підходу до розгляду цього мовного явища, хоча спостерігається різноманітний обсяг дієслівної семантики у лексемах [6]. І. Вихованець, К. Городенська в межах іменника розглядають словотвірну іменникову категорію граматичної предметності, що ґрунтується на трансформації номіналізації. До цієї категорії дослідники зараховують відпредикатні іменники (здебільшого віддієслівні та відприкметникові), які нівелюють вихідні дієслівні категорії та набувають іменникових граматичних категорій [1, с. 101-102].

У польській мові віддієслівні іменники категоріального типу (substantivum verbale) утворюються від пасивних дієприкметників на -any, -eny, -ty, -gty за допомогою формантів -anie, -enie, -cie, -gcie. Для них характерне процесове значення і здатність зберігати суфікси й префікси твірного дієслова, що є формальними показниками належності до певного виду. Відповідно вони успадковують граматичну категорію виду, яка передає характер протікання процесу, а саме: цілісність / нецілісність, результативність / нерезультативність, початок дії / завершеність, багатократність / однократність, граничність / неграничність, тяглість / миттєвість тощо [3; 4].

Значеннєво утворюються два типи іменників [12, с. 284]: 1) присудкові, на кшталт stuchanie, mycie і 2) підметові, як podanie `письмове прохання, документ, заява', nakrycie `стола', okrycie `плащ', zamknigcie `замок, колодка'. Щодо підметових віддієслівних іменників подібні думки висловлюють й українські мовознавці. Так, І. Вихованець та К. Городенська стверджують, що набуття синтаксичних і морфологічних ознак нової для вихідного слова частини мови іноді супроводжується також семантичним зрушенням - частковим або повним семантичним зближенням з іншою частиною мови, до якої синтаксично й морфологічно це слово перейшло. Так, віддієслівна морфологізована субстантивація може мати кілька ступенів транспозиції: синтаксичний, морфологічний і семантичний, тому й наявна велика кількість видів віддієслівних іменників (на позначення дії, процесу або стану). Утворені внаслідок віддієслівної морфологізованої субстантивації іменники разом з вихідними дієсловами мають спільну лексичну семантику, але різні частиномовні граматичні категорії й формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні функції [1, с. 115-116].

Найдавніші спорадичні згадки про появу віддієслівних іменників у польській мові датуються XV століттям, але широкого вжитку вони набули з XVIII століття [15, с. 333-334], і їхня продуктивність не припиняється, про що свідчить утворення цілком нових віддієслівних іменників від запозичень на позначення сучасних інформаційних процесів, як от: esemesowanie, googlanie, facebookowanie, istalowanie, nagrywanie, pobieranie, blogowanie, instagramowanie, polubienie. Деякі користувачі навіть в одному реченні можуть ужити декілька таких дериватів: Spodobato nam sig blogowanie, facebookowanie.. czas na instagramowanie (Інтернет-сторінка). Про продуктивність свідчить і те, що деякі утворення навіть набирають питомо польських зворотних особливостей (instalowanie sig, logowanie sig), як от у заголовку статті: Od "grzechu anielstwa" do "uwaznosci", czylipoezja jako instalowanie sig w swiecie (M. Zaleski Teksty Drugie 2011).

Серед слов'янських мов сучасна польська мова вирізняється збереженням зворотного форманту sig при віддієслівних іменниках категоріального типу. У чеській і словацькій мовах ця тенденція також зберігається, але меншою мірою: напр.: словацьк. rozbiehat sa (розбігатися) - rozbehnut' sa (розбігтися) ^ rozbiehanie sa - rozbehnutie sa (розбіг) [7]; чеськ. docasne zakryvat - zakryt (тимчасово закривати - закрити) ^ docasne zakryvani - zakryti (тимчасове закриття). Щодо споріднених східнослов'янських форм подібне трактування є навряд чи застосовним або зовсім неможливим, пор.: укр. закривання - закриття, але витирання - ?; рос. разбегание (*ся) - ? [7]. Аналогічна ситуація спостерігається також у південнослов'янських мовах [7]. Як стверджує F. Travni cek, J. Gebauer, B. Havranek зворотність у чеських віддієслівних іменниках є периферійною і факультативною, а словники взагалі можуть не фіксувати зворотних форм віддієслівних іменників, оскільки вони призначені для практичного користування, як наприклад: A pakprislo uceni se fotografie - malirstvi - umeni (J. Nemec). Причиною цього, як вважає H. Safarewiczowa [15, с. 332], є те, що в польській та чеській мові, на відміну від української та російської, зворотний займенник не злився з дієсловом, а вільно функціонує в реченні, хоча для нього характерне явище десемантизації як займенника: Zmuszajq do obejrzenia sig, nawet do podqzenia sig za kobietq, ktore ich uzywa (J. L. Wisniewski).

У сучасній польській мові для зворотного віддієслівного іменника характерною є постпозиція зворотного форманту, винятком становлять нечисленні приклади препозиції, пов'язані з тенденцією до уникання зворотного форманту sig в кінці речення [8]: Albo upicie sig, najmocniejsze, ale juz w tym samym momencie zaczyna sig trzezwienie (O. Tokarczuk), а при збігу двох енклітик порядок уживання також порушується, як от: Nie mialam zbyt wiele czasu na przyglqdanie mu sig w lozku, bylam na dzis umowiona na sesjg fotograficznq ze znajomq Anki (K. Macios).

Якщо у реченні вживаються два зворотних віддієслівних іменника, тоді виникає явище гаплології, яке полягає в редукції повторюваного фонетичного елементу sig, причому уцілілий елемент sig отримує функції й зредукованого, а у реченні займає позицію після першого іменника, як наприклад у реченні: Zbyt mocno zatroskalem sig czlowieczq skorq, zbyt mocne czulem obrzydzenie do wszystkiego, co ludzkie, zbyt mocno znudzilo mnie ubieranie sig i rozbieranie, ubieranie sig i rozbieranie, kurne! (T. Boldak- Janowska). Явище гаплології може виникати тільки в сурядних реченнях, у підрядних речення не спостерігається.

У польській мові при зворотних віддієслівних іменниках sig може опускатися в конструкціях з секундарним абстракційним значенням, як от: підметовим (wydarzenie sig - wydarzenie), абстракційних ситуаціях (przywitanie sig - przywitanie, pozegnanie sig - pozegnanie, zaostrzenie sig - zaostrzenie, polepszenie sig - polepszenie, pogorszenie sig - pogorszenie) станів (pojednanie sig - pojednanie): Ilez w to staranie (sig) wlozonej latami pracy, ile znoju i mordggi tysigcy i tysigcy ludzi (R. Kapuscinski). Таке явище найчастіше виступає в конструкціях з секундарним абстракційним значенням, у яких віддієслівний іменник ужитий в множині: Pociqg Zenka odchodzil za trzy godziny i teraz odbywaly sig ostatnie przygotowania (I. Jurgielewiczowa).

Існує низка злексикалізованих виразів з віддієслівними іменниками без sig, утворених від рефлексивних дієслів, як от [15]: trzgsienie ziemi, Boze Narodzenie, wbrew spodziewaniu, do zobaczenia, niedoczekanie twoje, olejek do opalania, do widzenia, glgbokie zastanowienie, zapalenie pluc, kaleka od urodzenia, uniesienie.

Уживання зворотного форманта при віддієслівних іменниках характерне тільки для присудкових віддієслівних іменників категоріального типу на -anie, -enie, -cie, -gcie. Серед таких іменників виділяємо п'ять значеннєвих груп:

1. Власне зворотні віддієслівні іменники, у яких суб'єкт є одночасно й об'єктом виконуваної дії. До власне зворотних девербативів зараховуємо слова, які позначають дію, скеровану на зовнішність чи поверхню власного тіла. Такі дії особа-суб'єкт виконує над самим собою, шляхом т. зв. `самообслуговування', тобто суб'єктові й об'єктові властива "семантична рефлексивність". Це гігієнічні або інші процеси, що виконуються за допомогою рук і скеровані на все тіло. Найчисленніші девербативи цієї групи мають значення `обслуговувати самого себе' [9]: mierzenie sig, szorowanie sig, wytarcie sig, polewanie sig, mycie sig, golenie sig, mydlenie sig, perfumowanie sig, charakteryzowanie sig, gladzenie sig, obsmarowanie sig, pudrowanie sig, ubranie sig, rozbieranie sig: Nastgpne sceny to przechodzenie przez kolejne sluzy, mierzenie sig wzrokiem ze straznikami, a w koncu slowne przepychanki z urzgdnikiem, ktory ma wydac walizkg. (J. Loretz).

Конструкції з власне зворотними віддієслівними іменниками рідко трапляються в NKJP. Причиною цього є продуктивна тенденція до еліпсису sig при зворотних віддієслівних іменниках зі значенням `дії, пов'язані з особистою гігієною' [14, с. 104]: mycie sig, ubieranie sig, czesanie sig, golenie sig: Chlopiec wciqga szorty, wsuwa nogi w trepy, machnigcie rgkqpo wlosach zastgpuje czesanie (I. Jurgielewiczowa).

До власне рефлексивних віддієслівних іменників відносимо також слова, дія яких виражає оцінку вчинку чи поведінки суб'єкта щодо самого себе. Вони виражають оцінне ставлення суб'єкта до об'єкта, передача якого є основною метою повідомлення мовця [9, с. 182-183]:

1) меліоративні власне рефлексиви виражають симпатію, любов, повагу, ніжність, люб'язність суб'єкта до самого себе в контексті взаємодії з соціумом: chwalenie sig, ekscytowanie sig, wychwalanie sig, chelpienie sig, pysznienie sig, wywyzszanie sig, chlubienie sig, wylansowanie sig. Radosciq kolekcjonera nie jest chelpienie sig tym, co zgromadzil, nie jest niq wartosc jego zbiorow, ani nawet slawa posiadacza (Malgorzata Kuzminska; Michal Kuzminski) - виділений зворотний віддієслівний іменник має значення `вихваляння своїм нагромадженим майном', а отже має оцінну конотацію.

2) пейоративні власне зворотні віддієслівні іменники служать для вираження антипатії, зневажливого, відверто ворожого, несхвального ставлення суб'єкта до об'єкта висловлення. Образи, що лежать в основі пейоративних рефлексивів, імплікують ідею дій-стимуляторів негативної поведінки людини та вад її характеру, які засуджуються соціумом: posqdzenie sig, zblaznienie sig, osmieszanie sig, skompromitowanie sig, zneslawianie sig, nienawidzenie sig, ukaranie sig, lajanie sig, obwinienie sig, oczernianie sig, oszkalowanie sig, biczowanie sig, splugawienie sig. Narzekala na spiewanie, proby, wyjazdy, mowila, ze to osmieszanie sig i przesada, ze chciala tylko raz, sprobowac jak kiedys, dla zabawy, ze jest zmgczona, nieludzko zmgczona (W. Kowalewski) - `висміяння, зневажання'.

У польській мові до власне рефлексивних віддієслівних іменників належить специфічний клас зі значенням `роздвоєння особистості', де суб'єкт із позиції стороннього спостерігача виконує дію над об'єктом, який розуміється як відображення суб'єкта. До цієї групи належить обмежена кількість слів-синонімів до дієслова widziec // бачити: zobaczenie sig, obejrzenie sig, obserwowanie sig, egzaminowanie sig, oglqdanie sig, widzenie sig, opatrzenie sig, poobserwowanie sig, ujrzenie sig, przeglqdanie sig, przejrzenie sig. Pani Broncowa wymawiala corce niezaradnosc, nieumiejgtnosc, a przy tym do najblahszej rozmowy tyle wplqtywala napomknien, tyle wazkich nawiasow, iz kazde widzenie sig z Zaneta stawalo sig dla tej ostatniej mordujqcym (W. Gasiorowski).

2. Взаємні віддієслівні іменники [10], які позначають взаємну (симетричну) дію суб'єкта й об'єкта щодо один одного, на кшталт: calowanie sig - calowac wzajemnie jeden drugiego; kqsanie sig - dokuczac sobie, drcczvc sic wzajemnie; bicie sig - bic jeden drugiego, wzajemnie sobie zadawac razv; tluczenie sic - bic sic, przekrzykiwanie sig - przekrzyczec siebie wzajemnie.

РецД розглядаються в складі утворених ними реципрокальних конструкцій (РецК), які позначають ситуацію з двома учасниками (актантами), кожен із яких водночас є суб'єктом та об'єктом цієї перехідної дії. Наприклад: ... dopiero na schodach calowali sig po raz drugi i drugie ich calowanie sig bylo jeszcze inne od pierwszego, jeszcze dluzsze... (W. P. Szymanski); Do rytualu nalezy polewanie sig na przemian gorqcq i zimnq wodq oraz wzajemne smaganie sig brzozowymi witkami (R. Kolmas); Wolala wyglup, bicie sig poduszkami od powagi (M. Gretkowska); Wzajemne przekrzykiwanie sig, chamskie i seksistowskie uwagi, powtarzanie w kolko tego samego byly spowodowane nie tylko brakiem moderatorow (K. A. Wychowalek) - виділені зворотні віддієслівні іменники мають яскраво виражене реципрокальне значення, про що свідчить і контекст і допоміжні ад'єктивні маркери (wzajemne), окрім того останній дербатив przekrzykiwanie sig передає ще й мультиплікативно-взаємне значення, коли взаємна діє є багаторазовою (у польській мові девербативи з таким значенням практично відсутні).

3. Середні (медіальні) віддієслівні іменники, у яких зворотний формант не виконує самостійної функції, а становить з іменником невіддільну єдність і є складником непостійної дієслівної лексеми, виступає як фактично функціонально пустий складник дієслівної лексеми: banie sig, wstydzenie sig, zakochanie sig, odstrzeliwanie sig, borykanie sig, chelpienie sig, dodzwonienie sig, brzydzenie sig, domaganie sig, wpatrywanie sig, rozejscie sig, podobanie sig, smianie sig, spodziewanie sig. Do godz. 14 praktycznie nie bylo szans na dodzwonienie sig do Urzgdu Miasta, bo w centrali telefonicznej rozladowaly sig akumulatory (Express Ilustrowany).

До середніх віддієслівних іменників [8], зараховуємо іменники з т. зв. плеонастичним sig, емфатичним рефлексивним показником, зворотні та незворотні форми яких є значеннєво рівнозначними й вільно функціонують у мовах [15, с. 341], такі як: dotknigcie - dotknigcie sig, blyszczenie - blyszczenie sig, chichotanie - chichotanie sig, swiecenie - swiecenie sig, bradziazyc - bradziazyc sig, doczekac - doczekac sig, wypytac - wypytac sig, przesiadanie - przesiadanie sig, spoznienie - spoznienie sig. Ці пари не утворюють семантичної чи граматичної опозиції, а тільки формальну, оскільки функціонування в мові двох значеннєво рівнозначних форм призводить до занепаду однієї з них, частіше зворотної. Як наприклад: ... im mocniej krzyczalem, tem glosniej dochodzilo do moich uszu chichotanie sig osob, zapelniajqcych widocznie moj pokoj ... (J. Lam) - твір датований 1878 роком, проте в NKJP не знаходимо жодного речення з chichotanie sig, як і в Інтернет-просторі.

4. Термінативні віддієслівні іменники, які виражають високий ступінь інтенсивності, граничну межу чи досягнення результату виконаної дії: przyglqdanie sig, przypatrywanie sig, nasluchanie sig, wdawanie sig, przysluzenie sig, uganianie sig. Формальним показником цієї групи є префікс і зворотний займенник, оскільки термінативні безпрефіксні формації у польській мові слабо розвинені, а іменникові деривати взагалі не утворюються. Intensywne zycie towarzyskie, uganianie sig za kobietami kolidujq z prowadzeniem skutecznych badan (Andrzej Krzywicki).

5. До п'ятої групи варто віднести віддієслівні іменники з декаузативним значенням [11], що описують ситуації, які виникають спонтанно, несвідомо. Для конструкцій із декаузативами характерне усунення чи виведення агентивного семантичного компонента. Декаузативи констатують зміну стану предмета, хоч причина цієї зміни залишається невизначеною. Такі девербативи характерні передусім для наукової літератури та є дуже поширеними, як наприклад: Swiecapali sig ok. 11-12 min, natomiast koncha nieco krocej, bo ok. 10 minut. A wigc palenie sig do polowy zajmie ok. 4,5 do 5 min (T. Szewczyk) - у реченні виділений віддієслівний іменник palenie sig вживається зі зворотним формантом, що призводить до деконкретизації ситуації: процес горіння відбувся сам чи хтось імпліцитний спричинив його, причина залишається невизначеною.

Декаузативні віддієслівні іменники позначають природні явища в широкому розумінні, тобто біологічного (krzewienie sig, aglutynowanie sig, otorbienie sig) і тваринного світу (kocenie sig, oproszenie sig, wycielenie sig, zrebienie sig), хімічних (mineralizowanie sig, destylowanie sig), фізичних (elektryzowanie sig, magnesowanie sig, skondensowanie sig), атмосферних явищ (stopienie sig, zachmurzenie sig, rozwijanie sig), проявів хвороб (dializowanie sig, gnojenie sig, obieranie sig), елементів топографії та інше. Elektryzowanie sig tkanin jest utrapieniem kazdej gospodyni (Internet); Po drugie, zuzywanie sig narzgdzia moze przybierac rozne postacie, np. starcie na powierzchni przylozenia, zlobek na powierzchni natarcia, wykruszenie sig krawgdzi skrawajqcej, wytarcie sig wierzcholka ostrza (J. Kosmol).

Висновки

Віддієслівні іменники становлять особливу гібридну форму дієслова, що охоплює ознаки діаметрально протилежних частин мови - іменника та дієслова. Зворотні віддієслівні іменники є специфічною рисою польської мови, частково чеської та словацької, зберігаючи категорію виду та зворотності. Для зворотних віддієслівних іменників здебільшого характерна постпозиція зворотного форманту sig, а також явище гаплології та опускання sig у сталих конструкціях. Значеннєво виділяємо 5 груп віддієслівних іменників: власне зворотні, взаємні, середні (медіальні), термінативні та декаузативні. Уживання віддієслівних іменників у польській мові відзначається високою продуктивністю, про що свідчить утворення цілком нових лексем від запозичень на позначення сучасних інформаційних процесів, а деякі утворення навіть набирають питомо польських зворотних особливостей (instalowanie sig, logowanie sig).

Перспективи подальших досліджень. Гібридність дієслівних форм становить актуальний і малодосліджений аспект, зокрема в контексті структурно-семантичних відмінностей на тлі слов'янських мов. Зворотність віддієслівних іменників є одним з найяскравіших прикладів гібридності, проте варто простежити й інші категорійні особливості девербативів у слов'янських мовах.

Список використаної літератури

1. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови / І. Вихованець, К. Городенська. - Київ: Пульсари, 2004. - 400 с. ; Vykhovanets I. Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy / I. Vykhovanets, K. Horodenska. - Kyiv : Pulsary, 2004. - 400 s.

2. Гінзбург М. Видове протиставлення віддієслівних іменників на позначення опредметнених процесів у слов'янських мовах / М. Гінзбург // Українська мова. - 2011.

- № 2. - С. 30-43 ; Hinzburh M. Vydove protystavlennia viddiieslivnykh imennykiv na poznachennia opredmetnenykh protsesiv u slovianskykh movakh / M. Hinzburh // Ukrainska mova. - 2011. - № 2. - S. 30-43.

3. Гінзбург М. Мовознавче підґрунтя теорії подавання процесових понять в українській фаховій мові / М. Гінзбург // Українська наукова термінологія. Природничі науки: зб. матер. наук.-практ. конф., м. Київ, 2 листоп. 2012 р. - Ч. 4. - С. 29-39 ; Hinzburh M. Movoznavche pidgruntia teorii podavannia protsesovykh poniat v ukrainskii fakhovii movi / M. Hinzburh // Ukrainska naukova terminolohiia. Pryrodnychi nauky : zb. mater. nauk.-prakt. konf., m. Kyiv, 2 lystop. 2012 r. - Ch. 4. - S. 29-39.

4. Горпинич В.О. Морфологія української мови: підруч. / В.О. Горпинич. - Київ: Академія, 2004. - 335 c. ; Horpynych V. O. Morfolohiia ukrainskoi movy : pidruch. / V. O. Horpynych. - Kyiv : Akademiia, 2004. - 335 c.

5. Пешковский А. Русский синтаксис в научном освещении / А. Пешковский; вступ. ст. Е.В. Клобукова. - 8-е изд. - Москва. 2001. - 450 с. ; Peshkovskiy A. Russkiy sintaksis v nauchnom osveshchenii / A. Peshkovskiy ; vstup. st. Ye. V. Klobukova. - 8-e izd.

- Moskva. 2001. - 450 s.

6. Пчелинцева Е. От глагола к имени: аспектуальность в русских, украинских и польских именах действия / Е. Пчелинцева. - Санкт-Петербург: Наука, 2016. - 367 с. ; Пчелинцева Е. От глагола к имени: аспектуальность в русских, украинских и польских именах действия / Е. Пчелинцева. - Санкт-Петербург: Наука, 2016. - 367 с.

7. Скоплєв А. Дві іпостасі західнослов'янського дієслівного іменника (на матеріалі чеської мови) / А.О. Скоплєв // Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія: Філологічні науки. - 2018. - № 1. - С.259-270 ; Skopliev A. Dvi ipostasi zakhidnoslovianskoho diieslivnoho imennyka (na materiali cheskoi movy) / A. O. Skopliev // Visnyk universytetu imeni Alfreda Nobelia. Seriia : Filolohichni nauky. - 2018. - № 1. - S. 259-270.

8. Щербій Н. Граматична сполучуваність виразу sic в польській мові в порівнянні з українською мовою (постфікс ся) / Н.О. Щербій // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. - 2014. - Вип. 9. - С. 44-48 ; Shcherbii N. Hramatychna spoluchuvanist vyrazu sic v polskii movi v porivnianni z ukrainskoiu movoiu (postfiks sia) / N. O. Shcherbii // Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia : Filolohiia. - 2014. - Vyp. 9. - S. 44-48.

9. Щербій Н. Категорія зворотності в українській і польській мовах / Н. Щербій

// Зіставно-типологічні студії : українська мова на тлі споріднених мов: моногр. / за ред. В. І. Кононенка. - Київ; Івано-Франківськ; Варшава: Видавництво

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2015. - С. 180200 ; Shcherbii N. Katehoriia zvorotnosti v ukrainskii i polskii movakh / N. Shcherbii // Zistavno-typolohichni studii : ukrainska mova na tli sporidnenykh mov : monohr. / za red. V. I. Kononenka. - Kyiv ; Ivano-Frankivsk ; Varshava : Vydavnytstvo Prykarpatskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stefanyka, 2015. - S. 180-200.

10. Щербій Н. Рефлексивність і реципрокальність в польській та українській мовах / Н. Щербій // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - 2015-2016. - Вип. 44-45. - C. 135-139 ; Shcherbii N. Refleksyvnist i retsyprokalnist v polskii ta ukrainskii movakh / N. Shcherbii // Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Filolohiia. - 20152016. - Vyp. 44-45. - C. 135-139.

11. Щербій Н. Рефлексивні декаузативи в польській та українській мовах / Н. Щербій // Studia Ucrainica Varsoviensia. - 2016. - Т. 4. - С. 273-281 ; Shcherbii N. Refleksyvni dekauzatyvy v polskii ta ukrainskii movakh / N. Shcherbii // Studia Ucrainica Varsoviensia. - 2016. - T. 4. - S. 273- 281.

12. Doroszewski W. Podstawy gramatyki polskiej / W. Doroszewski. - Wyd. 2. - Warszawa, 1963. - Cz. 1. - 318 s.

13. Mcdak S. Slownik form koniugacyjnych czasownikow polskich : Podrcczny slownik jczyka polskiego / S. Mcdak. - Krakow. 2004. - 363 c.

14. Puzynina J. Nazwy czynnosci we wspolczesnym jczyku polskim (slowotworstwo, semantyka, skladnia) / J. Puzynina. - Warszawa : Warszawa Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 1969. - 205 s.

15. Safarewiczowa H. Rzeczowniki "zwrotne" w jczyku polskim / H. Safarewiczowa // Jczyk Polski. - 1954. - Т. 34, Z. 5. - S. 332-348.

16. Saloni Z. Czasowniki polskie. Odmiana. Slownik / Z. Saloni. - Warszawa. 2004. - 256 s.

17. USJP - Uniwersalny slownik jczyka polskiego / by S. Dubisza. - Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2004. - Wersja 1.0.

18. Wieczorek D. Ukrainskij pierfiekt na -no, -to na fonie polskogo pierfiekta / D. Wieczorek. - Wroclaw : Wydawnictwo uniwersytetu wrodawskiego, 1994. - 115 s.

19. WSJP - Wielki slownik jczyka polskiego / by W. Doroszewski. - Warszawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe. - 1958-1969. - T. I-X

Размещено на Allbest.ru