Витоки праслов’янської фонології (підсистема консонантизму): лінгвоісторіографічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИТОКИ ПРАСЛОВ'ЯНСЬКОЇ ФОНОЛОГІЇ (ПІДСИСТЕМА КОНСОНАНТИЗМУ): ЛІНГВОІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

А.С. Орел

Слов'янськ

Анотація

праслов'янський мова фонологічний історичний

У статті докладно проаналізовано погляди мовознавців щодо процесів становлення і розвитку підсистеми консонантизму протослов'янського діалекту праслов'янської мови у світлі загальних тенденцій розвитку праслов'янської фонологічної системи в цілому. Обґрунтовано важливість вивчення історико-фонологічних досліджень славістів з метою підвищення експланаторного рівня фонології та встановлення причинно-наслідкових ланцюгів, результатом яких стало формування фонологічної системи праслов'янської мови.

Ключові слова: праслов'янська мова, фонологічна система, підсистема консонантизму.

Summary

The origins of the proto-slavic phonological system (the consonant subsystem): a linguo-historiographical aspect. A. S. Orel

The views of linguists about the process of consonant subsystem of Proto-Slavic dialect of Proto-Indo-European language formation and development according to the common tendencies of Proto-Slavic phonological system development are analyzed in the article. The importance of historical phonological investigations studying is founded with the aim of upgrading explanatory level of Phonology and formation causal-investigatory connects the result of which is formation of Proto-Slavic phonological system.

Keywords: Proto-Slavic language, phonological system, consonant subsystem.

Дослідження історії фонологічної системи будь-якої мови не обмежується лише цією мовою, фактично воно представляє вивчення низки мов, пов'язаних відношеннями «предок -- нащадок» Бурмистрович Ю. Я. Историческая фонемология последовательного ряда или цепи славянских языков, связанных отношениями «предок -- потомок», от праиндоевропейского в лице его протославянского диалекта до русского.-- Абакан, 2001.-- С. 18.. Вивчення рефлексів праслов'янської фонологічної системи, з огляду на наступність мовних змін, підвищує експланаторність історичної фонології української мови. Як зазначив В. Я. Плоткін, «успішним може бути лише розгляд цілісних процесів еволюції фонологічних систем у якомога ширших хронологічних межах, бо причинно-наслідкові ланцюги, що зумовили хід фонологічної еволюції в кожній зазначеній мові, мають свій початок у її передісторії» Плоткин В. Я. Эволюция фонологических систем: на материале германских языков.-- М., 1982.-- С. 10. Дослідженню фонологічних процесів праслов'янської мови присвячено праці Н. ван Вейка, М. С. Трубецького, Р О. Якобсона, Р Нахтігала, Р Коржинека, А. Мартіне, А. Фурдаля, В. К. Журавльова, Ю. Я. Бурмистровича, Ю. В. Шевельова та ін.

Історико-фонологічне вивчення протослов'янського та праслов'янського мовного матеріалу є продовженням традицій фонетистів Лейпцизької, Харківської, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл.

У лінгвістичній літературі є різні погляди щодо проблеми походження праслов'янської мови, які можна сформулювати у вигляді двох протилежних тез: 1) між праіндоєвропейським та праслов'янським періодами реконструюються перехідні мови (здебільшого прихильники цієї гіпотези твердять про прабалто-слов'янську мову Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 13.); 2) праслов'янська мова виділяється безпосередньо з діалектів праіндоєвропейської мови (визнається протослов'янський період).

Оцінку наукової обґрунтованості ідей, які покладено в основу представлених гіпотез, подав Ю. Я. Бурмистрович Там же.-- С. 13-14.. Вагомим критичним аргументом до гіпотези про існування проміжної прабалто-слов'янської мови дослідник уважає відсутність «цілісного опису хоч би одного з рівнів прабалто-слов'янської мови», тоді як дослідження генезису праіндоєвропейської та праслов'янської мов представлені в повному обсязі Там же.-- С. 14.. Застосування методики внутрішньої реконструкції та встановлення відносної хронології підвело сучасних лінгвістів до висновку про виділення праслов'янської мови (або групи праслов'янських діалектів) безпосередньо з індоєвропейської прамови (згідно з фундаментальною тезою П. Ф. Фортунатова прамова також є групою діалектів) без перехідного прабалто-слов'янського періоду. Такої думки дотримувалося багато дослідників, зокрема Є. Д. Поливанов, В. К. Журавльов, О. М. Трубачов, Ю. Я. Бурмистрович, В. А. Маслова тощо Поливанов Е. Д. Введение в языкознание для востоковедных вузов (1928) // Поливанов Е. Д. Избранные труды по восточному и общему языкознанию.-- М., 1991.-- С. 59-60; Журавлёв В. К. Ответ на вопрос № 10 к ІХ Международному съезду славистов: «Какая концепция балто-славянских отношений является, по вашему мнению, наиболее адекватной сложному характеру этих отношений (первоначальное единство; древнее ареальное соседство; вторичное сближение обоих индоевропейских диалектов и т. д.)?» // Вопр. языкознания.-- 1983.-- № 4.-- С. 39-40; Трубачёв О. Н. Этногенез и культура древнейших славян : Лингвист. исслед. -- М., 1991.-- С. 5; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 14; Маслова В. А. Истоки праславянской фонологии : Учеб. пособие. -- М., 2004.-- С. 8, 11.. Розглядаючи питання взаємодії між слов'янськими та балтійськими мовами, Ф. П. Філін дійшов висновку, що зв'язки між мовами були, проте підстав постулювати наявність спільної прамови немає Филин Ф. П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков : Историко-диалектолог. очерк.-- М., 1972.-- С. 8-10, 14-16..

Праслов'янська фонологічна система, на думку В. К. Журавльова, Ю. Я. Бурмистровича, В. А. Маслової, бере початок у протослов'янському діалекті праіндоєвропейської мови Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 14; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 8.. Наявність протослов'янського періоду визнавали також С. Ю. Адліванкін, Г. О. Хабургаєв, Р. В. Алімпієва та ін. Адливанкин С. Ю. Краткий очерк истории праславянской фонетики.-- Пермь, 1971.-- С. 13-14; Хабургаев Г. А. Старославянский язык.-- 2-е изд., перераб. и доп.-- М., 1986.-- С. 65-66; Алимпиева Р. В. Сравнительная грамматика славянских языков.-- Калининград, 1996.-- С. 16.

Ґрунтовний аналіз мовних процесів, які характеризують фонологічну систему протослов'янського діалекту праіндоєвропейської мови, знаходимо в працях Ю. Я. Бурмистровича, В. А. Маслової Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 46-71; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 196-421. та інших дослідників. Зокрема, Г С. Кличков, С. Д. Кацнельсон, В. К. Журавльов фонологической интерпретации протоиндоевропейской звуковой системы // Вопр. языкознания.-- 1958.-- № 3.-- С. 55-59; Журавлёв В. К. Формирование группового сингармонизма в праславянском языке // Вопр. языкознания.-- 1961.-- № 4.-- С. 33-42; Журавлёв В. К. Генезис протезов в славянских языках // Вопр. языкознания.-- 1965.-- № 4.-- С. 32-43. розглянули ті самі процеси фрагментарно або віднесли їх до іншого періоду (праіндоєвропейського взагалі чи праслов'янського). Аналізуючи погляди мовознавців щодо основного складу фонологічної системи протослов'янського діалекту та щодо наявних у протослов'янський період процесів, ми дійшли висновку про неоднозначність розв'язання в лінгвістичній літературі низки проблем -- як конкретних, так і загального характеру.

Наприклад, питання структурної організації загальної фонологічної системи протослов'янського діалекту в сучасних дослідженнях вирішується по-різному. Зокрема, структуру поданого В. А. Масловою Маслова В. А. Зазнач. праця. матеріалу можна представити у вигляді такої схеми:

Аналіз дослідження Ю. Я. Бурмистровича Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 46-71. дозволив накреслити іншу схему, зважаючи на відмінності в структурній організації загальної фонематичної системи:

Вивчення історії фонологічної системи протослов'янського діалекту праіндоєвропейської мови передбачає також аналіз досліджень, присвячених висвітленню конкретних питань: 1) склад задньоязикових (гутуральних) фонем у підсистемі нескладового консонантизму фонологічної системи протослов'янського діалекту (кількість рядів); 2) реконструкція дзвінких та глухих придихових; 3) статус чистої лабіальної фонеми /b/; 4) склад щілинних фонем протослов'янського діалекту; 5) підсистема сонантизму протослов'янського діалекту праіндоєвропейської мови: статус складових та нескладових сонорних; 6) структурна належність нескладових и , і; 7) підсистема складового вокалізму (довгі, короткі та надкороткі голосні); 8) підсистема дифтонгів та дифтонгічних сполучень; 9) дивергенція щілинної фонеми /s/, процес сатемізації; 10) конвергенція придихових та лабіалізованих приголосних фонем у чисті; 11) наслідки фонематичного закону делабіалізації для фонологічної системи протослов'янського діалекту індоєвропейської прамови Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 46-71; Маслова В. А. Зазнач. праця; Журавлёв В. К. Формирование группового сингармонизма в праславянском языке.-- С. 33--42; Журавлёв В. К. Генезис протезов в славянских языках.-- С. 32-43; Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Реконструкция системы смычных в праиндоевропейском // Вопр. языкознания.-- 1980.-- № 4.-- С. 21-35; Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Проблема языков centum и satem и отражение «гуттуральных» в исторических индоевропейских диалектах // Вопр. языкознания.-- 1980.-- № 6.-- С. 13.

Проблема встановлення кількості рядів задньоязикових (гутуральних) приголосних у пізній фонологічній системі індоєвропейської мови або в початковій протослов'янській фонологічній системі залишається актуальною і для сучасних дослідників. Погляди мовознавців щодо зазначеної проблеми можна звести до трьох основних гіпотез: 1) виділення трьох рядів гутуральних; 2) виділення двох рядів; 3) виділення одного ряду гутуральних Кацнельсон С. Д. Зазнач. праця.-- С. 56; Журавлёв В. К. Внутренняя реконструкция // Сравнительно-историческое изучение языков разных семей : Теория лингвист. реконструкции.-- М., 1988.-- С. 83-84; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 47-48; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 79-90..

Прихильники першої гіпотези, зокрема Є. Курилович, Т. В. Гамкрелідзе, В'яч. Вс. Іванов Курилович Е. О методах внутренней реконструкции // Новое в лингвистике.-- М., 1965.-- Вып. 4.-- С. 400-433; Гамкрелидзе Т В., Иванов Вяч. Вс. Проблема языков centum и satem... -- С. 13. постулюють для фонологічних систем групи діалектів праіндоєвропейської мови наявність велярних (g, k, g^h, k^h), лабіовелярних (g⁴-, к^и-, g¹™-, k¹'") та палаталізованих (палатовелярних, за Ю. Я. Бурмистровичем Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 48.) задньоязикових (g', k', g^h', k^h') приголосних. Однією з причин неможливості функціонування трьох рядів задньоязикових фонем в індоєвропейських діалектах В. І. Георгієв, С. Д. Кацнельсон, Г С. Кличков, Ю. Я. Бурмистрович уважають відсутність такого складу гутуральних у підсистемах консонантизму деяких індоєвропейських мов Георгиев В. И. Исследования по сравнительно-историческому языкознанию: Родственные отношения индоевропейских языков.-- М., 1958.-- С. 29; Курилович Е. Зазнач. праця.-- С. 57; Клычков Г С. Зазнач. праця.-- С. 12; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 47.. Цікаво, що прихильники трирядної теорії (В'яч. Вс. Іванов, Т В. Гамкрелідзе) вказали на нестабільність одного з рядів гутуральних у системі. Дослідники визнали, що палаталізовані задньоязикові фонеми є максимально маркованими, тому піддаються елімінації, зливаються з велярними Гамкрелидзе Т В., Иванов Вяч. Вс. Проблема языков centum и satem...-- С. 13.. За спостереженням В. І. Георгієва, палатальні гутуральні найчастіше трапляються перед голосним переднього ряду, що вказує на вторинність протиставлення «палатальність -- велярність» для задньоязикових Георгиев В. И. Зазнач. праця.-- С. 36.. Ця думка В. І. Георгієва підтверджується пізнішими висновками В. К. Журавльова та В. А. Маслової, з погляду яких палаталізовані гутуральні є алофонами велярних Журавлёв В. К. Реконструкция праславянской системы шумных согласных древнейшего синхронного состояния // Изв. на Ин-та за българ. език.-- София, 1967.-- Кн. 14.-- С. 41; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 89..

З іншого боку, і гіпотезу, у якій постульовано один ряд гутуральних (g, k, g^h, k^h), прийняти важко. Як зазначив Ю. Я. Бурмистрович, різноманітність рефлексів гутуральних у сучасних індоєвропейських мовах неможливо звести до одного ряду Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 48.. В останніх дослідженнях сучасних фонологів, зокрема В. К. Журавльова, Ю. Я. Бурмистровича, В. А. Маслової, найвірогіднішою з позиції системності фонологічної будови мови є дворядна гіпотеза, тільки в тому її варіанті, де для протослов'янського періоду визнається наявність велярного та лабіовелярного рядів гутуральних (g, k, g^h, k^h, g¹¹-, k¹¹-, g¹'", k¹™-) Журавлёв В. К. Внутренняя реконструкция.-- С. 83-84; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 48; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 88..

Що ж до реконструкції придихових фонем для протослов'янської підсистеми консонантизму, в історико-фонологічних дослідженнях представлено три варіанти: 1) схема, у якій дзвінкі придихові (b^h, d^h, g^h, g^ta-) протиставлені глухим (p^h, t^h, k^h, k^ta-); 2) схема без глухих придихових; 3) схема, у якій на місці дзвінких придихових реконструйовано фонеми з іншою артикуляційною якістю. Перший варіант визнавали І. М. Тронський, О. Семереньї Тройский И. М. Общеиндоевропейское языковое состояние.-- Ленинград, 1967.-- С. 37-39; Семереньи О. Введение в сравнительное языкознание.-- М., 1980.-- С. 69-70, 159-161.; за визначеннями Ю. Я. Бурмистровича й В. А. Маслової, він реалістичніший з типологічного погляду Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 47; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 31.. Дослідники спиралися на аргументи Р. О. Якобсона, А. Мартіне, В. В. Мартинова, які вважають, що потрійне протиставлення фонем («чиста дзвінка -- чиста глуха -- придихова дзвінка») не фіксується в жодній з мов світу Якобсон Р. О. Типологические исследования и их вклад в сравнительноисторическое языкознание // Новое в лингвистике.-- М., 1963.-- Вып. 3.-- С. 103; Мартынов В. В. Славянская и индоевропейская аккомодация.-- Минск, 1968.-- С. 8-9; Мартине А. Принцип экономии в фонетических изменениях : Проблемы диахрон. фонологии.-- М., 1960.-- С. 153.. Згідно з універсалією, сформульованою В. В. Мартиновим, маркований ряд фонем (а таким є дзвінкі придихові в протослов'янському діалекті) не може функціонувати в мові без відповідного немаркованого ряду (до нього відносять глухі придихові) Мартынов В. В. Зазнач. праця.-- С. 8-9..

Стосовно третього варіанта, В. А. Маслова відзначила, що невизначеність фонетичної природи дзвінких придихових характерна для низки фонологічних досліджень, присвячених висвітленню проблем праіндоєвропейського консонантизму Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 33-37.. На думку Т. В. Гамкрелідзе та В'яч. Вс. Іванова, ознака придиховості в підсистемі зімкнених фонем праіндоєвропейської мови є взагалі фонологічно не релевантною Гамкрелидзе Т В., Иванов Вяч. Вс. Проблема языков centum и satem...-- С. 27.. Отже, придиховий та відповідний непридиховий, як уважають дослідники, є комбінаторними варіантами відповідних фонем», що залежать від позиції у слові Там же.. На відсутність аспіратів у фонологічній системі протослов'янського періоду вказував В. К. Журавльов Журавлёв В. К. Реконструкция праславянской системы шумных согласных...-- С. 23, 38, 41.. Проте загальноприйнятою в сучасних історико-фонологічних дослідженнях є така схема протослов'янської підсистеми консонантизму, де чітко реконструюються як глухі, так і дзвінкі придихові Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 47; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 27-37., що дозволяє краще пояснити їхні рефлекси в сучасних слов'янських мовах.

Сутність проблеми реконструювання білабіальної фонеми /Ь/ у складі інших лабіальних приголосних протослов'янського діалекту індоєвропейської прамови полягає насамперед у її нечастотності, що, на думку О. Н. Савченка, І. М. Тронського, О. Семереньї та ін., є показником слабкості цієї фонеми Савченко А. Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков.-- М., 1974.-- С. 60; Тронский И. М. Зазнач. праця.-- С. 40; Семереньи О. Зазнач. праця.-- С. 66.. Ю. Я. Бурмистрович відзначив припущення Х. Педерсена про відсутність чистої дзвінкої фонеми /Ь/ у протослов'янській фонологічній системі Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 48.. Подібні припущення стали поштовхом для виникнення інших гіпотез. Як зазначили дослідники, уперше думку про первинність глоталізованих фонем для праіндоєвропейської мови, з яких пізніше виникли чисті дзвінкі зімкнені, висловив А. Мартіне Мартине А. Зазнач. праця.-- С. 11; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 48.. На основі цієї ідеї Т В. Гамкрелідзе, В'яч. Вс. Іванов, а також П. Дж. Хопер створили цілісну теорію, яка одержала назву глотальної теорії. Дослідники вважають, що здебільшого фонетичні та фонематичні процеси в сучасних мовах, які є нащадками індоєвропейської прамови, можна пояснити лише за умов визнання факту наявності в праіндоєвропейській підсистемі консонантизму глоталізованих фонем Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Реконструкция системы смычных в праиндоевропейском.-- С. 21-35;Хоппер П. Дж. Языки «Decem» и «Taihum»: индоевропейская изоглосса // Новое в зарубежной лингвистике.-- М., 1988.-- Вып. 21.-- С. 173-182..

Ми не будемо заглиблюватися в сутність глотальної теорії, адже визначення її цінності для історико-фонологічного вивчення сучасних мов здійснювали вже багато мовознавців, зокрема О. М. Трубачов, Ю. Я. Бурмистрович, В. А. Маслова Трубачёв О. Н. Этногенез и культура древнейших славян : Лингвистические исслед.-- М., 1991.-- С. 66-67; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 48-50; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 46-50.. Ця теорія цікавить нас насамперед з погляду її придатності для з'ясування статусу білабіальної чистої фонеми /Ь/ у системі приголосних фонем протослов'янського діалекту. Так, основними недоліками зазначеної теорії, на думку дослідників, є типологічна унікальність переходу глоталізованих приголосних у дзвінкі неглоталізовані (на цьому особливо наголошував О. М. Трубачов Трубачёв О. Н. Зазнач. праця.-- С. 66-67.), а також відсутність указівки на причини подібного переходу Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 48; Маслова В. А. Зазнач. праця.--С. 69-76.. В. А. Маслова зазначає, що глоталізовані приголосні взагалі нетипові для індоєвропейського ареалу, а якщо й можлива реконструкція їх, то тільки для раннього праіндоєвропейського періоду Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 72-73. Дослідниця спирається на погляди О. М. Трубачова, Г Б. Джаукяна та ін. Трубачёв О. Н. Зазнач. праця.-- С. 67; Джаукян Г. Б. Индоевропейская фонема *b и вопросы реконструкции индоевропейского консонантизма // Вопр. языкознания.-- 1982.-- № 5.-- С. 64-65..

Склад підсистеми щілинних (фрикативних) фонем у протослов'янському діалекті мовознавці реконструювали неоднозначно. Найпоширенішою серед дослідників є думка, згідно з якою до підсистеми щілинних фонем зазначеного діалекту входила тільки одна фонема /s/ Див.: Мейе А. Общеславянский язык / Пер с фр. ; общ. ред. С. Б. Бернштейна.-- М., 2000.-- С. 30; Журавлёв В. К. Диахроническая фонология.-- М., 1986.-- С. 173-174; Савченко А. Н. Зазнач. праця.-- С. 80; Беляев Д. Д. Становление праславянских задненёбных: материалы к спецкурсу по истории праславянского языка. -- Владимир, 1978.-- С. 24; Семереньи О. Зазнач. праця.-- С. 83; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 50; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 93.. Її висока частотність, з одного боку, й слабке включення в систему консонантизму, -- з другого, що стало причиною появи пустих клітин, викликали низку дивергентних процесів, які докорінним чином змінили всю підсистему консонантизму Журавлёв В. К. Внутренняя реконструкция.-- С. 83-84; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 50, 62-66..

Загальноприйнятою в мовознавстві є теза про подвійну природу сонантів, згідно з якою сонорні звуки займають проміжне положення між приголосними та голосними. Зокрема, Є. Д. Поливанов розрізнював сонанти (складові) та сонорні звуки (нескладові) Поливанов Е. Д. Толковый терминологический словарь по лингвистике (1935-1937) // Поливанов Е. Д Избранные труды по восточному и общему языкознанию.-- М., 1991.-- С. 430.. Однією з основних суперечливих проблем у дослідженні системи сонантів протослов'янського діалекту мовознавці, зокрема Ю. Я. Бурмистрович, В. А. Маслова Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 50-52; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 169-193., уважають визначення статусу складових (m°, n°, r°, l°) та нескладових сонорних фонем (m, n, r, l). Так, деякі вчені вважають складові й нескладові сонанти окремими фонемами Курилович Е. О. О балто-славянском языковом единстве // Вопр. славян. языкознания.-- М., 1958.-- Вып. 3.-- С. 22; Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков : В 2 т.-- М., 1961.-- Т. 1.-- С. 133, 149; Дыбо В. А. Сравнительно-фонетические таблицы // Иллич-Свитыч В. М. Опыт сравнения ностратических языков : Введение. Сравнительный словарь /Ь - к/.-- K.; М., 1971.-- С. 158; Савченко А. Н. Зазнач. праця.-- С. 80; Семереньи О. Зазнач. праця.-- С. 5762; Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 50-52; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 193. Б. М. Гаспаров, П. С. Сигалов, Т В. Гамкрелідзе, В'яч. Вс. Іванов реконструювали складові й нескладові сонанти як алофони тих самих фонем Гаспаров Б. М., Сигалов П. С. Сравнительная грамматика славянских языков : Пособие для студентов.-- Тарту, 1974.-- Ч. 1.-- С. 10-11; Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы : Реконструкция и историко-типолог. анализ праязыка и пртокультуры : В 2 кн.-- Тбилиси, 1984.-- С. 163..

Визнання складових сонантів окремими фонемами в сучасній лінгвістиці ґрунтується на даних типології, а також на результатах порівняльно-генетичних досліджень індоєвропейських мов взагалі. Наближення якості складових сонантів до голосних фонем дозволило зробити припущення про наявність у підсистемі самостійних складових сонорних фонем певних опозицій, які не властиві іншим групам сонантів. Так, найвагомішим аргументом на користь самостійності складових сонорних, на думку Ю. Я. Бурмистровича, є реконструкція опозицій протослов'янських приголосних за довготою та короткістю Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 51-52.. Із встановленням опозиційних відношень для складових сонантів протослов'янського діалекту пов'язана низка суперечливих питань. Важливим для тлумачення історії фонологічної системи протослов'янського діалекту, а далі й праслов'янської мови (конкретніше, для пояснення походження дифтонгічних сполучень їг, йг), на наш погляд, є питання про наявність у підсистемі складових сонантів опозиційних відношень за палатальністю / непалатальністю (передній / непередній ряд). Гіпотезу про можливість установлення такої категорії для складових сонорних протослов'янського діалекту висували С. Б. Бернштейн, Б. М. Гаспаров, П. С. Сигалов, В. А. Маслова та ін. Бернштейн С. Б. Зазнач. праця.-- С. 133; Гаспаров Б. М., Сигалов П. С. Зазнач. праця.-- С. 20; Маслова В. А. Зазнач. праця.-- С. 177.. Критично поставився до цього припущення Ю. Я. Бурмистрович, указуючи на те, що категорія палатальності / непалатальності, по-перше, виникла наприкінці давньоруського періоду, по-друге, «прийняття протиставлення непалатальних та палатальних складових сонорних при одночасному постулюванні відсутності такого протиставлення в підсистемі нескладових, зокрема й сонорних приголосних, порушує твердження про системність мови, що є особливо сильною саме на фонематичному рівні» Бурмистрович Ю. Я. Зазнач. праця.-- С. 52..

Отже, наслідком дії низки фонетичних та фонематичних законів було становлення фонологічної системи праслов'янської мови. Дослідження протослов'янських фонологічних процесів дозволило глибше зрозуміти та пояснити сутність фонологічних змін у праслов'янській мові. А це сприяє підвищенню загального експланаторного рівня праслов'янської фонології як окремої наукової дисципліни.

Размещено на Allbest.ru