До питання про порівняння понятійно-термінологічного поля галузі спеціальної освіти в українській та англійській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про порівняння понятійно-термінологічного поля галузі спеціальної освіти в українській та англійській мовах

Шевцов Андрій Гаррійович,

доктор

педагогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, заслужений працівник освіти України, директор департаменту ліцензування Міністерства освіти і науки України, професор кафедри ортопедагогіки, ортопсихології та реабілітології факультету спеціальної та інклюзивної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Никоненко Наталія,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та спеціальної освіти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Дніпро, Україна

Шевцов А.Г., Никоненко Н.В.

До питання про порівняння понятійно-термінологічного поля галузі спеціальної освіти в українській та англійській мовах

Проведений аналіз використання термінів у наукових та методичних роботах дозволяє говорити про неузгодженість тлумачення українських та іншомовних понять спеціальної освіти, що спонукає поставити питання про уніфікацію понятійно-термінологічного поля галузі спеціальної освіти. Ситуацію ускладнює невідповідність між кількістю сучасної довідникової термінологічної літератури зі спеціальної освіти та потребами зростаючої кількості педагогів, залучених до освіти осіб із обмеженнями життєдіяльності. Для вирішення зазначених проблем, а також для надання українським вченим можливості долучитися у світову спільноту та розвивати галузь відповідно до міжнародних стандартів. Досліджено, що значна частина понять галузі не відповідає вимогам до термінів. Запропоновано власну класифікацію лексики спеціальної освіти шляхом розподілу на лексико-тематичні групи. Зазначено, що у світовій та вітчизняній практиці термінологічні нововведення вводяться не лише словниками, але й нормативно-правовими документами.

Ключові слова: термінологія спеціальної освіти, терміни, спеціальна освіта, вимоги до термінів, лексико-граматичні групи спеціальної освіти.

Шевцов А.Г., Никоненко Н.В. К вопросу о сравнении понятийно - терминологического поля сферы специального образования в украинском и английском языках

Терминология специального образования тесно связана не только с общественно-политическим и экономическим развитием общества, но и представляет уровень его моральных ценностей, что приводит к естественному изменению и постоянному обновлению лексических единиц науки. Проведенное исследование использования терминологических единиц научной и методической литературы позволяет сделать выводы об определенном несоответствии используемых терминов и выдвинутых требований к ним: однозначность и точность названия понятия, стилистическая нейтральность, отсутствие синонимического ряда в рамках одной науки, легкость построения словообразовательных связей, стандартизация термина. Представлена собственная классификация терминологической лексики специального образования за следующими лексико - тематическими группами: название разделов науки, названия участников образовательного процесса, названия нарушений, названия организаций и учреждений, названия документов, названия процессов и явлений, названия учебного оборудования и материалов.

Ключевые слова: терминология специального образования, термины, специальное образования, требования к терминам, лексико - грамматические группы специального образования.

Shevtsov A.H., Nykonenko N.V. To the Issues of Comparison of Conceptual and Terminological Field of Special Education in the Ukrainian and English languages

The terminology of special education is closely connected not only with the socio-political and economic development of any society, but it also represents the level of its moral values, which leads to a natural change and constant updating of lexical units of the science. Some historical facts concerning special education terminology changes in the English language are delighted. Mostly the changes refer to the names of disabilities, names of individuals with intellectual disabilities, names of special institutions, laws and partly the name of the field has also been changed. The main reason for the changes observed is the evolution of the society's attitude to the needs of people with disabilities.

A study of the use of terminological units of scientific and methodological literature allows to draw conclusions about a certain discrepancy between the terms used and the requirements put forward to them: the uniqueness and accuracy of the concept name, stylistic neutrality, the absence of a synonymous series within one science, the ease of constructing word- formation connections, standardization of the term. It is stated that some special education terminology in the Ukrainian does not correspond the mentioned requirements.

The authors' classification of s pecial education terminological vocabulary is introduced in the article. It is proposed to attribute special education terms to the following thematic groups: sections of science names, participants of the educational process names, disabilities, organizations and institutions, documents, special education processes and phenomena, educational equipment and materials. Keywords: special education terminology, terms, special education, term requirements, thematic groups in special education terminology.

Постановка проблеми. Процес знаходження нової парадигми термінології у галузі спеціальної освіти характерний не лише для України, але й для західних країн. За увесь свій час становлення та розвитку світова педагогічна наука все ще не визначилась із ключовим фактором, який передусім повинен характеризувати будь -яку фундаментальну науку - із термінологією, що швидше свідчить не про недостатню розвиненість науки, а про її невпинний поступ, здатність до формулювання подальших завдань досліджень та фіксації їх результатів. Сучасні глобалізуючі економічні та суспільно-політичні процеси у світі і входження в них України роблять виклик сталості напрацьованої термінологічної основи у царині розглядуваного розділу педагогічної науки, вимагаючи відповідних змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Новітня теорія вітчизняної спеціальної педагогіки використовує як власні українські поняття, так і іншомовні терміни, які дозволяють вітчизняній науці долучатися до міжнародних інтеграційних процесів у галузі освіти, що засвідчують роботи В. Бондаря [2], В. Синьова, Є. Синьової, А. Колупаєвої, О. Кукушкіної, Н. Назарової, О. Хохліної, А. Шевцова [10] та інших. На позначення назви науки в Україні традиційно використовувався термін "дефектологія", тобто "наука про розвиток, навчання і виховання дітей з фізичними і психічними вадами" [1, т. 2, c. 259]. За визначенням

С. Гончаренка [3] предметом дефектології було вивчення особливостей і закономірностей розвитку, виховання й навчання дітей із психофізичними порушеннями. Згодом наука про "дефекти" стала наукою про виправлення або корекцію дефектів, тобто "корекційною педагогікою", що вивчала не лише освітню, тобто навчальну та виховну, але й корекційну роботу педагога із дітьми із порушеннями психофізичного розвитку. З гуманістичної точки зору у світовому вимірі застосовується іншій підхід, з огляду на те, що людина з обмеженнями життєдіяльності є особливим учасником освітнього процесу. Визнаючи ці особливості та зумовлені ними спеціальні освітні потреби, у світовій практиці закріпився термін "special education" (спеціальна освіта), пізніше "special needs education" (освіта для спеціальних/особливих потреб). тлумачення іншомовний термінологічний

Проте неузгодженість використання і тлумачення українських та іншомовних понять спеціальної освіти, аматорський вплив на термінотворчість у сфері перекладу українською іншомовних термінів спеціальної освіти з боку фахівців-неофітів, неосвічених чиновників, громадських діячів тощо спонукає ще раз поставити питання про уніфікацію перекладу українською іншомовного понятійно-термінологічного поля галузі спеціальної освіти, що й визначаємо метою нашої статті.

Виклад основного матеріалу. За тривалий час існування у спеціальній освіті з'явилася власна термінологія і свій понятійний апарат. На відміну від багатьох інших наук вона надзвичайно тісно пов'язана не лише із суспільно-політичним та економічним розвитком суспільства, але й відбиває розвиток його моральності, відповідає сучасним моделям взаємодії суспільства та осіб із обмеженнями життєдіяльності. Від відторгнення та заперечення людство приходить до прийняття, розуміння, залучення і турботи про осіб із обмеженнями життєдіяльності.

Як справедливо зазначає Л. Томіленко [9], про рівень прогресу у певній галузі, а також про можливості конкретної мови щодо вираження нових наукових понять свідчить багатство та досконалість термінології, що обслуговує цю галузь. Термінологія галузі спеціальної освіти у цьому глобальному процесі не стала винятком. Із середини ХХ століття розпочалась ера прискореного розвитку наукових знань, результатом якої стали радикальні зміни суспільного життя людей всього світу, що природним чином вплинуло на кожну мовну систему.

У світовій практиці зміни торкнулися не лише термінології галузі спеціальної освіти, вони відбуваються і у шляхах їх запровадження. Сучасні термінологічні словники здебільшого не пропонують нові терміни для використання певною науковою, але констатують неологізми, коли вони вже широко застосовуються у наукових дослідженнях. Так, в англомовному світі зміни в термінологічному апараті фіксуються в офіційних документах. Наприклад, у 1997 році Міжнародний класифікатор стандартів освіти (the International Standard Classification of Education) [12] замінив термін "special education" (спеціальна освіта) на "special needs education" (освіта для особливих (спеціальних) потреб) з метою розмежувати сучасне трактування від попереднього, яке означало освіту лише у закритих закладах спеціальної освіти. Оскільки становлення та розвиток спеціальної освіти у США відбувалися переважно на базі закладів середньої освіти і зміни значення не відбулося, освіту дітей із особливими освітніми потребами у цій країні традиційно називають "special education" (спеціальна освіта). Інші англомовні країни світу перейшли на нову термінологію та користуються терміном "special needs education" (освіта для особливих потреб).

Серед найважливіших змін термінологічного поля в американській системі спеціальної освіти необхідно насамперед зазначити зміни термінів на позначення назв учасників освітнього процесу: " children with mental retardation" (розумова відсталість) - "children with intellectual disability" (інтелектуальні порушення); "exceptional children" (виняткові або особливі діти), "handicapped children" (діти-інваліди) - "children with disabilities" (діти з обмеженнями життєдіяльності), "children with special (educational) needs"; "crippled" (каліки) - "individuals with motor or orthopedical disabilities" (особи з порушеннями опорно-рухового апарату). Ці нововведення ми також знаходимо в останній редакції "Individuals with Disabilities Education Act" ("Закон про осіб із обмеженнями життєдіяльності") [15]. Доречно навести термінологічну еволюцію назви закону про освіту, який захищає права на освіту американців із особливими освітніми потребами: "Education for Handicapped Children Act" ("Закон про освіту дітей-інвалідів") (1966), "Handicapped Children's Early Education Assistance Act" ("Закон про ранню освіту дітей-інвалідів") (1968), "Education for All Handicapped Children Act" ("Закон про освіту для всіх дітей-інвалідів") (1975), "Individuals with Disabilities Education Act" ("Закон про освіту осіб із обмеженнями життєдіяльності") (1990), "No Child Left Behind" ("Не залишимо осторонь жодну дитину") (2001), "Every Student Succeeds Act" ("Закон про успіхи кожного студента") (2015) [15]. Назви законів красномовно свідчать не лише про зміну термінів, але й про зміни сприйняття осіб із особливими освітніми потребами: спочатку дозвіл на доступ до освіти, згодом на доступ всіх дітей до освіти, зрештою створення умов для всіх дітей із особливими освітніми потребами отримати безкоштовну та належну освіту, нарешті про загальнонаціональну перевірку навченості всіх учнів без винятку.

У 2008 році Американська асоціація з питань порушень інтелекту та розвитку (the American Association on Intellectual and Developmental Disabilities (AAIDD)) рекомендувала замінити термін "mental retardation" (розумова відсталість) на "intellectual disability" (інтелектуальні порушення). Відповідно змінилася і класифікація ступенів порушення: "mild/ moderate/ severe/ profound intellectual disability" (порушення інтелектуального розвитку легкого/помірного/важкого/глибокого ступеню). За понад сорок років своєї активної діяльності Асоціація сама п'ять разів змінювала назву залежно від моральних імперативів та вимог часу: Association of Medical Officers of American Institutions for Idiotic and Feebleminded Persons (Асоціація медичних працівників американських закладів для ідіотів та недоумкуватих людей) (1876); American Association for the Study of the Feebleminded (Американська асоціація з вивчення недоумкуватості) (1906); American Association on Mental Deficiency (Американська асоціація з вивчення розумової недостатності) (1933); American Association on Mental Retardation (Американська асоціація з вивчення розумової відсталості) (1987); нарешті American Association on Intellectual and Developmental Disabilities (Американська асоціація з питань порушень інтелекту та розвитку) (2007) [11].

За умови використання стилістично нейтральних термінів на ранніх етапах розвитку галузі вони залишилися незмінними: наприклад, назва першої асоціації вчителів спеціальної освіти, заснованої Елізабет Фаррелл у Нью-Йорку у 1922 році: The Council for Exceptional Children (Рада з питань особливих (виняткових) дітей) [14]. За майже сторіччя існування організація стала найбільшою у світі та успішно функціонує, виконуючи свою найголовнішу місію: підвищувати статусність та суспільну значущість зростаючій кількості вчителів спеціальних класів. Незважаючи на тривалий шлях розвитку спеціальної освіти в американській науковій літературі і нині продовжуються дискусії навколо терміна "special education" (спеціальна освіта), наразі затвердженого і широко використовуваного, наприклад, у документах

Ради з питань особливих дітей (the Council for Exceptional Children), Національного центру з питань акредитації педагогічної освіти (the National Center for Accreditation for Teacher Education) [15] та ін. Одна з провідних американських дослідників галузі, викладач нью -йоркського університету і розробник навчальних курсів для майбутніх учителів спеціальної школи, L. Ware вважає, що на позначення науки, що вивчає особливості розвитку осіб із обмеженими життєдіяльності та їх навчання доцільніше вживати термін "Disability Studies" [16], який найближче перекладається українською "вчення про обмеження життєдіяльності" або спеціальна педагогіка. Донині американські вчені не досягнули компромісу у вирішенні цього питання, отже подальші зміни термінології цілком можливі.

Оскільки саме термін є засобом організації, упорядкування й передавання знань, певною мірою здатен визначати напрями подальшої розробки теоретичних аспектів кожної науки чи її галузі, процес термінотворення характерний як на глобальному світовому, так і на національному рівнях. Саме тому інтерес до української терміносистеми спеціальної освіти є невипадковим.

Аналіз сучасного стану української термінології спеціальної освіти свідчить про невпорядкованість термінології спеціальної освіти, тому пропонуємо зупинитися на цьому питанні детальніше.

Розглядаючи термін як спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо [9, с. 12], звертаємо увагу на визначені вченими-лінгвістами І.К. Білодідом [1], О. Гердом,

В. Даниленком, Т. Панько, О. Реформатським, Л. Томіленко [9] вимоги, які виставляються до термінів:

1) однозначність у межах однієї наукової системи, точність у назві поняття, риси, ознаки позначуваного поняття (явища), відсутність омонімії;

2) стилістична нейтральність та позбавленість емоційно-експресивного забарвлення;

3) відсутність синонімів у межах однієї терміносистеми;

4) узгодження із внутрішніми законами мови, яка ним користується (від нього мають легко утворюватися похідні терміни);

5) стандартизованість (досягнення оптимального ступеня впорядкованості): фіксація у термінологічному словнику, загальне визнання.

Важливим також відмітити, що нами було запроваджено залучення до термінотворення у сфері спеціальної освіти та реабілітології принципи, які містяться в Державному стандарті України 3966-2000 "Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять" [11] з наголосом на правильній схемі утворювання гнізда термінів, пов'язаних із процесовими поняттями.

Головний термін, що визначає назву процесу (а також явища, стану, наслідку дії) має бути дієсловом. Щодо похідних від головного слова гнізда термінів у цьому стандарті визначено, що дію позначають, як правило, віддієслівними іменниками з суфіксомння, утвореними від дієслів недоконаного виду (ізолювання), подію - віддієслівними іменниками з суфіксомння, утвореними від дієслів доконаного виду (заізолювання), а об'єкти - відповідними однокореневими іменниками з іншими суфіксами або без них (ізоляція).

Отже, під час перекладу англійського терміну rehabilitation ми утворюємо гніздо термінів, пов'язаних із цим багатогранним і складним процесом: іменник, що позначає дію, процес - реабілітовування, іменник, що позначає подію - реабілітування, іменник наслідку дії (результат процесу!) - реабілітація, слово, що позначає учасника дії (об'єкта дії) - реабілітовуваний. Такий підхід дає можливість застосувати не тільки все багатство української наукової мови, але й більш точно означати, ті чи інші ланки реабілітаційного процесу [10].

Аналіз термінологічного поля спеціальної освіти засвідчив певні невідповідності зазначеним вище вимогам, що зокрема проявляються у таких явищах:

1) омонімії (один український термін вживається для позначення зовсім різних понять): корекційна педагогіка (освіта осіб із особливими освітніми потребами або освіта осіб із асоціальною поведінкою); асистент інклюзивної освіти (асистент вчителя спеціальної освіти, асистент логопеда чи асистент дитини);

2) недоречного емоційно-експресивного наповнення лексики: розумово відсталі діти, дефекти, інваліди, неповноправні, особи з обмеженнями, дауни тощо;