Оцінність як лінгвістична категорія: вербальна реалізація і стилістична диференціація

Ключові слова: оцінка, позитивнооцінні слова, негативнооцінні слова, логічна оцінка, емоційна оцінка, стиль.

Abstract

Основна частина

Вступ. Функціональне значення цінностей полягає в тому, що вони мають певну точку відліку для оцінювання тих чи тих подій і є регулятором поведінки, зокрема вибору мовних засобів, вибору референційних об'єктів для вербалізації, вибору стратегії й тактики вербальної взаємодії. Цінності визначають мовну поведінку, виступаючи основою мотивації та функціонуючи в системі ціннісних орієнтирів народу.

Мовні механізми оцінності, емотивності й експресивності (семантико-стилістичних засобів суб'єктивного увиразнення мови) вивчають переважно в синхронному аспекті на різних рівнях мовної структури (А. Міколайчук, І. Новаковська-Кемпна, М. Пилинський, С. Єрмоленко, В. Чабаненко, С. Бибик, О. Стишов, О. Селіванова, В. Адмоні, О. Вольф, Є. Галкіна-Федорук, В. Жеребков, О. Москальська, В. Охріменко, В. Телія, В. Шаховський, О. Шендельс та ін.).

Лінгвісти, як і логіки, оцінність тлумачать як думку про предмет, яка виражає його характеристику з погляду категорії цінності [9, с. 161]. У позамовній сфері «під цінністю розуміють кожен предмет будь-якої вартості, прагнення, бажання, захоплення тощо» [4, с. 12].

Оцінність, зокрема в мові публіцистичного стилю, виявляє зв'язок з емоційністю, експресивністю, проте не ототожнюється з названими поняттями. С. Єрмоленко зазначає, що «емоційне в мові завжди експресивне, але не кожне експресивне явище належить до емоційних» [2, с. 157]. Емоційні й експресивні одиниці містять негативну або позитивну конотацію, але оцінність - поняття ширше. Оцінку можуть передавати й нейтральні мовні засоби, зокрема з інтелектуальної сфери мовомислення, які вносять елемент об'єктивного осмислення понять і явищ історичної доби. Емоційна оцінка, навпаки, вносить відчутний елемент суб'єктивізму в мову публіцистичного стилю. С. Іваненко емоційну оцінку вважає і «елементом естетичної а також підґрунтям раціональної оцінки, тому що емоція - це біопсихосоціальна одиниця, і оцінка, побудована на її основі, не може бути чисто емоційною чи чисто раціональною» [5, с. 590].

Оцінні конотації одних мовних одиниць на позначення цінностей суспільства вступають у семантичні відношення з іншими, встановлюючи перехід від суб'єктивного тлумачення до трактування в межах інших груп ак - сіономенів [8]. Е. Вольф ступінь зацікавленості суб'єкта поняттями, що «реалізується в семантиці деяких оцінних слів, так і в структурі висловлення в цілому» називає ефективністю [1, с. 43].

Польські лінгвісти [10; 11] кваліфікують критерій оцінки як один з основних у класифікації назв почуттів. Аґнєшка Міколайчук (Agnieszka Mikolajczuk) досліджує семантичний клас гніву та його підназв, які мають виразне інтенсивне забарвлення (furia, sza^ oburzenie) і всупереч загальному значенню «негативні емоції», які вирізняються природою оцінки з огляду на її вартість, а також типом і предметом цієї вартості [10, p. 130].

Методологія дослідження. Мета дослідження - з'ясувати диференційні ознаки оцінності в різних функціональних різновидах української літературної мови. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечило використання загальнолінгвістичних і рецептивно - стилістичних методів: функціонально-стилістичного методу (для встановлення диференційних ознак оцінності як лінгвістичної категорії; для виокремлення емоційних і раціональних елементів у структурі текстів); семантико - аксіологічного аналізу (для з'ясування оцінних механізмів мови тексту); семантико-диференційного аналізу (для простеження динаміки, розрізнення семантики мовних одиниць); лінгвокультурологічного аналізу (для з'ясування змісту й оцінності мовних засобів стилю залежно від суспільно-політичних, соціокультурних умов їхнього формування).

Результати дослідження. Оцінність як термін лінгвістики охоплює різнорівневі мовні одиниці з оцінною семантикою та передає позитивне або негативне ставлення мовця до названого предмета, явища, поняття. Позитивна або негативна змістова шкала оцінності формується відповідно до визначених у суспільстві соціальних, національно-культурних, моральних цінностей. Логічна (раціональна) і емоційна (ірраціональна) оцінка в тексті часто взаємодіють. Логічну оцінність мотивують об'єктивні думки, а емоційну - почуття суб'єкта до об'єкта (особи, предмета, явища, події тощо). Одиницями логічної оцінності є слова і словосполучення з позитив - нооцінною і негативнооцінною семантикою з інтелектуальної сфери мовомислення (в українській мові: мислитель, гуманіст, доброчесний науковець, розвинена інфраструктура, злодій, плагіатор, хабарник; наприклад, у польській мові: dobra praca, podobac sip, pipkno, malowniczosc, talent pisarza), а одиницями емоційної - експресивно-конотативні (в українській мові: негідник, пройдисвіт, зажерлива людина, українолюб, омріяний план; у польській мові: fobuziak, baciarz, bachor, chamisko, kuternoga). Емоційну оцінку передають метафоричні перенесення (zmija, niedzwiedz - 'про людину'), фразеологізми (czarci, diabelski, szatanski pomiot - 'про когось чи щось погане, надокучливе', owczy ppd - 'нерозсудливе, сліпе наслідування когось', byc, siedziec pod czyims pantoflem - 'цілком комусь підкорятися (найчастіше у стосунках чоловіка з дружиною)', famana polszczyzna, franсuszczyzna - 'говорити польською, французькою мовами з помилками', dobry wujek, wujaszek - 'поблажлива особа, яка не вимагає від інших чогось особливого') мовні засоби. Емоційна оцінка може збігатися з раціональною. Наприклад, у польській мові прикметник liczniutka [liczna kobieta] (про красиву жінку) передає логічну позитивну оцінку (bardzo pgkna). Водночас такі лексеми, як: babsko, babsztyl, babus (з погордою про жінку) несуть негативне оцінювання через типові для польської мови словотвірні моделі.

Оцінювання відбувається шляхом вживання мовних одиниць, зареєстрованих у словниках або в пам'яті носіїв мови з погляду їхніх ціннісних орієнтирів: добра і зла, правди і неправди, справедливості і несправедливості, користі і шкоди, краси і потворності, дозволеного і забороненого. Оцінна семантика розкривається у відповідних контекстуальних умовах, зокрема в оновленні структури та семантики компонентів, стилістичної маркованості синтаксичних одиниць.

У плані вираження оцінка може бути експліцитною й імпліцитною. Експліцитну оцінку передають мовні засоби з виразною безпосередньою позитивною або негативною конотацією, а імпліцитні потребують складнішого і глибшого опосередкованого процесу сприймання.

Стилістичний потенціал оцінності в тексті розкривається на лексичному, фразеологічному, синтаксичному рівнях [7]. Тексти різні за стилем і змістом різняться за способом вираження в них оцінності.

Для наукового стилю української мови характерна раціональна оцінність, яка регулює засвоєння, систематизацію і перетворення попередніх досягнень у галузі знань, стимулює пошук нових ідей і мотивує досягнення нових результатів. Позитивно оцінюється наукове відкриття за умови наявності новизни, актуальності, достовірності, точності, логічності, а негативно в разі відсутності цих критеріїв. Оцінність у науковому тексті переважно позитивнооцінна і має сформовану стандартизовану парадигму мовних засобів української й польської мов (значний доробок, переконливий результат, авторитетне джерело, ґрунтовна праця). Негативнооцінну парадигму наукового тексту формують антонімічні словосполучення (непереконливі докази, неавторитетна праця, необґрунтовані висновки). Особливу роль оцінність виконує в науковій рецензії, де об'єктом аналізу є аспекти, методи дослідження, його теоретичне і практичне значення (академічна праця, адекватні методи, достовірна класифікація, показовий аналіз).

В офіційно-діловому стилі також переважає раціональна оцінність, базовими одиницями якої є дієслова покращити, поліпшити та віддієслівні іменники покращення, поліпшення. Ядром таких текстів є позитивнооцінна (ефективність, прогрес, досягнення, раціональний, продуктивний, належний) і негативноцінна (негативний, невиправданий, неефективний, неналежний) лексика, кліше (суттєвий внесок, економічно обґрунтований, вкрай незадовільний). В офіційно-ділових текстах можливе вживання раціонально-емоційних висловлювань (збалансована система, зручний графік, планомірний розвиток). Показовим для них є модальність повинності, обов'язку (Установа зобов'язана до кінця поточного кварталу розробити план розвитку пріоритетних напрямів дослідження).

Оцінність у публіцистичному стилі забезпечує одну з його основних функцій - впливу на масову свідомість суспільства. Публіцистичні тексти є сферою обміну інформацією, раціонального й емоційного оцінювання понять, явищ світу, вираження ціннісних орієнтирів певного колективу, політичної, ідеологічної групи людей, суспільства в цілому. Раціональну оцінність формують відомі для носіїв мови із загальнолюдського або національного досвіду позитивнооцінні й негативнооцінні слова (справедливість, патріотизм, демократія, національно-свідомий, відповідальний - несправедливість, тоталітаризм, тероризм, агресія, жорстокий), які будують позитивнооцінну (держава - незалежна, самостійна, соборна, суверенна, демократична, переможна, європейська, вільна, нова; народ: національно-свідомий, непереборний, сильний, цілеспрямований, інтелектуальний, європейський, успішний, єдиний, об'єднаний, нездоланний, культурний, піднесений; влада - відповідальна, державницька, патріотична) і негативноцінну (держава - тоталітарна, антигуманна, залежна; народ - несвідомий, некультурний; влада - безвідповідальна, антидержавницька, розкоординована, корумпована) парадигми ядерних понять (держави, народу, влади) публіцистичних текстів. Навколо ядерних понять у публіцистичних текстах вибудовується експліцитний емоційно-оцінний публіцистичний словник (публіцистична лексика) і висловлення (народ - багатостраждальний, заляканий, понівечений, пригнічений, забитий, затоптаний, зрусифікований, обкрадений, зайвий, суржиковий, краплений, мічений, безсилий, безликий знедуховлений; влада - бандитська, перевтомлена, політичні аферисти, перебіжчики, зрадники, тушки, кровопивці).

Закономірні процеси розвитку мови потребують оновлення лексичних засобів, вираження різних відтінків значення. Як наслідок - розширюються наявні і виникають нові синонімічні ряди з неоднорідним планом вираження і різними функціями (заміщення, уточнення, поглиблення характеристики предмета) (знедуховлений - обездуховлений - пустодухий, знеосіблення - деперсоналізація).

Імпліцитну оцінність у публіцистичних текстах зумовлює синтаксична будова: зміна порядку слів, парцельовані, приєднувальні конструкції, еліпсиси. Граматичні засоби створення аксіології вислову, на відміну від лек - сико-семантичних і фразеологічних, не мають прямого зв'язку з позитивною або негативною оцінкою. Вони виконують функцію наповнення тексту інформативністю, часто суб'єктивною, яка спонукає читача до певних оцінних асоціацій.

Показовим для публіцистичного стилю є вживання емоційно-оцінних трансформованих фразеологізмів [3], які актуалізують знання про сучасні політичні реалії (Перспективи невеселі, але світло в кінці тунелю бачу; А вони латають чергові бюджетні діри за рахунок наших сімейних бюджетів). Метафоризовані трансформовані фразеологізми в заголовкових структурах публіцистичних текстів загострюють увагу читача і спонукають прочитати статтю, зміст якої розкриває сам об'єкт аналізу і оцінки (Між солом'яних вогнів ідей і швидкого попелу забуття. Українська зовнішня політика. Погляд з-за кордону) [6]. Чим більше у значенні фразеологічної одиниці міститься потрібної інформації, яка відповідає властивостям об'єкта, тим більша ймовірність того, що читач залишить її у своїй свідомості.

Для розмовного стилю характерна емоційна оцін - ність, яка посилюється інтонацією, емоційними вигуками, емоційно-експресивною лексикою, експресивним порядком слів. Ефект вияву експліцитної емоційної оцінки створюють поєднання у висловленні 1) раціонально - оцінної лексики з прислівниками міри і ступеня (жахливо, страшно, здорово, добре / погано); 2) раціонально-оцінних слів із плеоназмами так, такий, які додають висловленню інтонаційного компоненту (так неможливо, так корисно, так вигідно, такий неймовірний, такий впевнений, такий вдалий, такий розумний); уживання 1) суб'єктивно-модальних синтаксичних конструкцій (Кому це треба!; З якого це дива!; Це чиясь забаганка!); 2) жаргонізмів з оцінним значенням (Класний фільм; Це був крутий виступ).

Емоційна оцінність переважає і в художньому стилі. Раціонально-оцінна лексика набуває емоційної конотації в контекстуальному вживанні. Показовим є поєднання нейтральної лексики з прямим або непрямим сигналом емоційності (Добре наобідані гості (бо де ще та святкова вечеря!) - червонопикі, масні, розпашілі, в парадних френчах, рипучих чоботях і портупеях, - лінькувато-весело козиряли один одному, ручкалися, щось там собі погукували для годиться й повагом сходили на ґанок (В. Шкляр. Чорний Ворон). Основним засобом вираження оцінності в художніх текстах є вживання нейтральної лексики з оцінною конотацією (Прощались із землею, прощались із усім. А ввіччю, либонь, стояв відтворений образ того, хто не здався, хто лишився таки там. Образ, як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни… (І. Багряний. Тигролови).

Конкретний оцінний зміст у художньому тексті може не збігатися із загальномовним і часто прочитується лише в широкому контексті.

Для релігійного стилю показовим є емоційно-оцінна тональність тексту, яку формують образні позитивнооцінні й негативнооцінні парадигми полярних релігійних понять з абстрактною семантикою: добра - зла, благодаті - гріха (Хоча егоїстичні люди можуть зробити багато добрих вчинків. Усі вони будуть прикрашені славою, самозахопленням, самовдоволенням, гордістю за зроблене тощо, і що тоді стається далі? Цей блиск є проминаючим. Добро зроблене з таким блиском стане добром проминаючим. Наслідком якого може бути велике зло).

Висновки. Оцінність - категорія динамічна і прямо пов'язана зі специфікою розвитку літературної мови, зі зміною суспільно-політичних і культурних умов життя суспільства, його ціннісних орієнтирів. Постійно змінювана дійсність вимагає нових моделей для її інтерпретації. Оцінність є узагальненим ціннісним орієнтиром соціуму в конкретний історичний період його розвитку.

Список використаної літератури

стилістичний лінгвістичний оцінність

1. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Е.М. Вольф. - М.: Наука, 1985.

2. Єрмоленко С. Експресивність / С. Єрмоленко // Українська мова. Енциклопедія. - К.: Укр. енциклопедія ім. Бажана, 2000. - С. 156-157.

3. Жайворонок В.В. Парцеляція / В.В. Жайворонок // Українська мова. Енциклопедія. - К.: Укр. енциклопедія ім. Бажана, 2000. - С. 482.

4. Ивин А.А. Основания логики оценок / А.А. Ивин. - М.: Наука, 1970.

5. Іваненко С.М. Поліфонія тексту / С.М. Іваненко. - К.: Вид. центр КДЛУ, 1999.

6. Коць Т. Українське слово в пресі кінця ХІХ - початку ХХІ ст.: динаміка літературної норми / Т. Коць. - К.: Вид-во Дмитра Бураго, 2018.

7. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки / Т.А. Космеда. - Л.: Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2000.

8. Сорока Т.В. Особливості полісемантичної структури аксіономенів сучасної англійської мови / Т.В. Сорока // Сучасні дослідження з іноземної філології. - 2015. - №13. - С. 197-208.

9. Столярова З.Л. Лексико-семантическое поле оценки в разговорной речи / З.Л. Столярова // Словарные категории. - М.: Наука, 1988. - С. 161-166.

10. Mikofajczuk A. Problem ocen w analizie wybranych polskich nazw uczuc z klasy semantycznej GNIEWU // Acta Universitatis Wratislaviensis. 2229: Jezyk a kultura. - 2000. - Tom 14. - P. 117-134.

11. Nowakowska-Kempna I. Konstrukcje zdaniowe z leksykalnymi wyMadnikami predykatуw uczuc. - Katowice: Uniwersytet, 1986.

References

1. Volf, E.M. (1985). Funkcionalnaya semantika ocenki [Functional Semantics of Evaluation]. Moskva: Nauka. (іп Ukr.).

2. Yermolenko, S. (2000). Ekspresyvnist [Expressiveness]. In: Ukrayinska mova. Enciklopediya (pp. 156-157). Kyiv: Ukr. enciklopediya im. Bazhana. (іп Ukr.).

3. Zhajvoronok, V.V. (2000). Parceliaciya [Parcel]. In: Ukrayinska mova. Enciklopediya (p. 482). Kyiv: Ukr. enciklopediya im. Bazhana. (іп Ukr.).

4. Ivin, A.A. (1970). Osnovaniya logiki ocenok [Foundations of the Logic of Estimates]. Moskva: Nauka. (in Russ.).

5. Ivanenko, S.M. (1999). Polifoniya tekstu [Polyphonia to the Text]. Kyiv: Vidavnichij centr KDlU. (іп Ukr.).

6. Kots, T. (2018). Ukrainske slovo vpresi kintsia KhlKh - pochatku KhKhI st.: dynamika literaturnoi normy [Ukrainian Word in the Press of the Late 19th - Early 21st Centuries: the Dynamics of the Literary Norm]. Kyiv: Vydavnytstvo Dmytra Buraho. (іп Ukr.).

7. Kosmeda, T.A. (2000). Aksiologichni aspekti pragmalingvistiki: formuvannya i rozvitok kategoriyi ocinki [Axiological Aspects of Pragmatic Language: the Formulation and Development of the Assessment Category]. Lviv: Vid-vo LNU im. I. Franka. (іп Ukr.).

8. Soroka, T.V. (2015). Osoblivosti polisemantichnoyi strukturi aksionomeniv suchasnoyi anglijskoyi movi [Peculiarities of the Polysemantic Structure of Axionomens of the Current English Language]. Suchasni doslidzhennya z inozemnoyi filologiyi, 13, pp. 19-208. (іп Ukr.).

9. Stolyarova, Z.L. (1988). Leksiko-semanticheskoe pole ocenki v razgovornoj rechi [Lexico-semantic Field of Assessment in Colloquial Speech]. In: Slovarnye kategorii (pp. 161-166). Moskva. (in Russ.).

10. Mikofajczuk, A. (2000). Problem ocen w analizie wybranych polskich nazw uczuc z klasy semantycznej GNIEWU. Acta Universitatis Wratislaviensis. 2229: Jezyk a kultura, Tom 14, pp. 117-134.

11. Nowakowska-Kempna, I. (1986). Konstrukcje zdaniowe z leksykalnymi wyMadnikamipredykatуw uczuc. Katowice: Uniwersytet.

Размещено на Allbest.ru