Фіксація української архітектурної термінології в лексикографічних джерелах ХІХ - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Фіксація української архітектурної термінології в лексикографічних джерелах ХІХ - початку ХХ століття

Думанська Лариса Борисівна, старший викладач кафедри мовної підготовки ЦПС для зарубіжних країн

Степанюк Галина Миколаївна, приват-доцент кафедри мовної підготовки ЦПС для зарубіжних країн

Анотація

Метою цього наукового дослідження є аналіз відображення архітектурної лексики в українських лексикографічних джерелах ХІХ -- поч. ХХ ст. Вибір теми дослідження зумовлений практичними потребами суспільства, оскільки термінологія архітектури функціонує на сучасному етапі як цілком сформована мікросистема, яка вимагає подальшої роботи над упорядкуванням, стандартизацією та уніфікацією терміноодиниць. Оскільки аналізована термінологія не піддавалася лексикографічному описові, об'єктом дослідження стали тлумачні та перекладні, загальні й термінологічні словники ХІХ -- поч. ХХ ст. Предметом дослідження є українська архітектурна термінологія як одна з підсистем української наукової термінології, зафіксована у словниках ХІХ -- поч. ХХ ст. Аналіз досліджуваного матеріалу здійснено переважно описовим методом, який реалізовано способами класифікації, лінгвістичного спостереження над функціюванням термінів у лексикографічних та термінографічних джерелах. Активізація процесу формування української архітектурної термінології припадає на ХІХ -- поч. ХХ ст. У цей період досліджувалися як теоретичні, так і прикладні аспекти термінознавства, зокрема створювалися перекладні та тлумачні словники, які фіксували термінологічну та професійну лексику. Зроблено висновки, що лексикографічні праці цього періоду є багатим джерелом української архітектурної термінології, цінними пам'ятками української лексикографії етапу зародження та формування, оскільки було вироблено засади мовного планування термінології сфери архітектури. Зібраний та опрацьований матеріал може бути задіяний в укладанні лексикографічних джерел, зокрема термінологічних, у подальшому впорядкуванні сучасної української архітектурної термінології. Це сприятиме підвищенню статусу термінології архітектури в суспільному житті та забезпеченню належного рівня комунікації в цій науково-професійній галузі.

Ключові слова: лексикографія, архітектурний термін, українська архітектурна термінологія, термінографія.

Аннотация

ДУМАНСКАЯ Лариса Борисовна, старший преподаватель кафедры языковой подготовки ЦПС для зарубежных стран Одесской государственной академии строительства и архитектуры

СТЕПАНЮК Галина Николаевна, приват-доцент кафедры языковой подготовки ЦПС для зарубежных стран Одесской государственной академии строительства и архитектуры

ФИКСАЦИЯ УКРАИНСКОЙ АРХИТЕКТУРНОЙ ТЕРМИНОЛОГИИ В ЛЕКСИКОГРАФИЧЕСКИХ ИСТОЧНИКАХ ХІХ -- НАЧ. ХХ СТ.

Целью данного исследования является анализ отображения архитектурной лексики в украинских лексикографических источниках XIX -- нач. XX в. Выбор темы исследования обусловлен практическими потребностями общества, поскольку терминология архитектуры функционирует на современном этапе как вполне сформированная микросистема, которая требует дальнейшей работы над упорядочением, стандартизацией и унификацией терминов. Поскольку рассматриваемая терминология не подвергалась лексикографическому описанию, объектом исследования стали толковые и переводные, общие и терминологические словари XIX -- нач. XX в. Предметом исследования является украинская архитектурная терминология как одна из подсистем украинской научной терминологии, зафиксированная в слoвaряхXIX -- нач. XX в. Анализ исследуемого материала осуществлён преимущественно описательным методом, который реализован способами классификации, лингвистического наблюдения над функционированием терминов в лексикографических и терминографических источниках. Активизация процесса формирования украинской архитектурной терминологии приходится на XIX -- нач. XX в. В этот период исследовались как теоретические, так и прикладные аспекты терминоведения, в частности создавались переводные и толковые словари, которые фиксировали терминологическую и профессиональную лексику. Таким образом, можно сделать вывод, что лексикографические работы этого периода являются богатым источником украинской архитектурной терминологии, ценными памятниками украинской лексикографии этапа зарождения и формирования, поскольку закладывали основы языкового планирования терминологии архитектуры. Практическая ценность результатов исследования заключается в том, что собранный и обработанный материал может быть использован при составлении терминологических словарей, в дальнейшем упорядочении современной архитектурной терминологии, что будет способствовать повышению статуса терминологии архитектуры в общественной жизни и обеспечению надлежащего уровня коммуникации в данной научно-профессиональной сфере.

Ключевые слова: лексикография, архитектурный термин, украинская архитектурная терминология, терминогра- фия.

Summary

Larysa B. DUMANSKA, Senior lecturer of the department of CTS for foreign countries, Odessa State Academy of Civil Engineering and Architecture

Galyna M. STEPANIUK, privat-docent of the department of CTS for foreign countries, Odessa State Academy of Civil Engineering and Architecture

FIXATION OF UKRAINIAN ARCHITECTURAL TERMINOLOGY IN THE LEXICOGRAPHICAL SOURCES OF ХІХ -- BEG. ХХ CENT.

The purpose of the scientific study is to analyze the reflection of the architectural lexicon in the Ukrainian lexicographical sources of ХІХ -- beg. ХХ cent.The choice of the topic of our studies stipulated by practical needs of the society, since the architectural terminology functioning at the current stage is a completely formed microsystem, requiring further development of regularization, standardization and unification of the terminology items. Considering the fact that the analyzed terminology was not the subject to lexicographical description, the object of studies focused on lexicons, translation dictionaries, uniform and terminology dictionaries of ХІХ -- beginning of the ХХ century. The subject matter of studies the Ukrainian architectural terminology as a subsystem of the Ukrainian scientific terminology, fixated in dictionaries of ХІХ -- beg. ХХ с. Analysis of the investigated material is performed mainly by descriptive method, conducted by means of classification, linguistic observation of terms functioning in lexicographical and terminographical sources. Enhancement of the process of formation of the Ukrainian architectural terminology is set on ХІХ -- beg. ХХ с. Both theoretical and applied aspects of the terminology science were investigated in this period, in particular translation dictionaries and lexicons fixating terminological and professional lexis were created. Therefore, a conclusion can be made that the lexicographical papers of the period are the rich source of the Ukrainian architectural terminology, valuable pieces of heritage of the Ukrainian lexicography at the stage of its emergence and formation, for the framework of the terminology language planning of the architectural field was developed. The collected and processed material can be involved in the process of compilation of lexicographical sources, specifically terminological, further regularization of modern Ukrainian architectural terminology, thus contributing to strengthening the status of architectural terminology in social life and to providing appropriate level of communication in particular scientific professional sphere.

Key words: lexicography, architectural term, Ukrainian architectural terminology, terminography.

Вступ

Постановка наукової проблеми та її актуальність. У сучасній мовознавчій науці спостерігається період активного наукового дослідження формування та розвитку української термінологічної лексики, оскільки терміни є результатом наукового процесу пізнання, фіксації досягнень людства. На формування наукової термінолексики мають вплив як мовні фактори, так і позамовні, що зумовлено конструюванням цілісної системи інформації носіями мови на певному зрізі історичного розвитку суспільства, станом національної науки, техніки, культури, пошуком нових стратегій, які відповідно відбиваються на розвитку наукової термінології. Сучасні термінологічні студії передбачають вивчення процесів формування, творення та функціювання термінологічних систем, їх уніфікації, опис засобів номінації у відповідних терміносистемах. На особливу увагу заслуговує українська архітектурна термінологія -- цілісна терміносистема, що відображає поняття архітектури як невід'ємної частини культури українського народу. Актуальність обраної теми полягає в потребі всебічного аналізу процесу формування української архітектурної термінології, систематизації, уніфікації та опису термінів архітектури, зафіксованих у лексикографічних джерелах, зокрема у словниках ХІХ -- поч. ХХ ст.

Аналіз наукових досліджень із зазначеної проблеми. До цього часу українська архітектурна термінологія знайшла відображення в небагатьох наукових працях, у яких досліджено структурно-семантичні особливості німецької архітектурної термінології [4], проведено аналіз лексики сільського будівництва як окремої тематичної групи, розроблено класифікацію українських будівельних термінів даної групи за ознаками номінацій процесів, споруд, деталей [10], розглянуто проблеми функціювання німецько-української термінології в німецьких, австрійських та українських фахових текстах з історії архітектури та містобудування [7]. О. Ф. Кучеренко у своїй статті «Семантична синонімія як чинник розвитку архітектурної термінологічної лексики» доходить висновку, що «архітектурні термінологічні номінації потребують кодифікації у словниках, довідниках, державних стандартизованих документах» [8, с. 58]. Неоднозначність архітектурних термінів, різне їх тлумачення і неточне вживання перешкоджають правильному розумінню суті того чи іншого процесу у сфері архітектури, тому українська архітектурна терміносистема потребує до себе дослідницької уваги як у синхронному зрізі, так і в діахронії.

Формулювання завдання. Метою наукового дослідження є аналіз української архітектурної лексики, репрезентованої в українських лексикографічних джерелах ХІХ -- поч. ХХ ст. Оскільки українська архітектурна термінологія не піддавалася лексикографічному описові, об'єктом дослідження стали тлумачні та перекладні, загальні й термінологічні словники ХІХ -- поч. ХХ ст. Предметом дослідження є українська архітектурна термінологія як одна з підсистем української наукової термінології, зафіксована у словниках ХІХ -- поч. ХХ ст.

Виклад основного матеріалу

За своїм складом українська архітектурна термінологія (далі -- УАТ) неоднорідна з погляду походження, оскільки її формування відбувалося в контексті європейських мов, що впливали на становлення УАТ у різні періоди розвитку. До складу аналізованої тер- міносистеми входять загальнонаукова, загальнотехнічна, власне архітектурна лексика та лексика різних видів мистецтва, зафіксована не лише в спеціальних, а й загальномовних словниках. Таким чином, системність архітектурних термінів підпорядковується, з одного боку, внутрішнім закономірностям загальномовної лексичної системи і вступає у відношення з нею як частина цілого, а з другого -- відбиває структуру понять архітектурної сфери, що описується цими термінами.

Ключовими поняттями УАТ є лексеми архітектор, архітектура. Термін архітектор (уперше зустрічається у Памви Беринди в 1627 р.) запозичений через німецьку або голландську від пізньо- латинського architector (за аналогією до sculptor, pictor). Також зустрічається термін архітект, який уперше зафіксовано в 1712 р., ймовірно запозичено з німецької мови Architekt. Давньоруська мова фіксує термін архитектонъ (строитель) прямо з грец. аруїтєхтегл Термін архітектура (зафіксовано 1705 р. у Ф. Прокоповича) запозичений українською мовою з польської (architektura) від латинського -- architectura, у яку, в свою чергу, потрапив з грецької мови (від. грец. dpyiTЈXTWv -- будівничий) [15, с. 91].

Як відомо, формування національної наукової термінології -- складний довготривалий процес, який насамперед залежить від того, наскільки широким є функційне та суспільне поле конкретної національної мови, виміри її державного застосування. Важливу роль також відіграють тенденції загального розвитку національної мови, рівень розвитку певної галузі, соціальні та суспільно-політичні умови.

Активне формування УАТ, як і більшості термінологічних систем, починається у ХІХ ст. У 1843 р. П. Білецький-Носенко підготував найбільший український словник першої половини ХІХ ст. «Словарь малороссійськаго, или юго-восточнорусскаго языка», який нараховував понад 20 тисяч слів, перекладених російською мовою. Окрім перекладу та тлумачення слів, у словнику автор подає вказівки на належність слова до певної частини мови, етимологічні довідки та паралелі з інших мов, зокрема з польської та німецької. «Через словниковий матеріал, ілюстрації до нього, тлумачення матеріалу в словнику відбиваються добре відомі автору побут, культура, виробництво і суспільні умови України не тільки початку XIX, але й кінця XVIII ст.» [1, с. 34].

У словнику П. Білецького-Носенка зафіксовано лексеми на позначення архітектурних понять різних лексико-тематичних груп: назви споруд, житлових та господарських будівель, їх комплексів: башта, божниця, броварня, будинокъ, бурса, вижа, возовня, воловня, гридниця, мовня (мовниця), цегельня тощо; назви приміщень: бабинець, вивтаръ, ганки, гора, почивальня, прикоморокъ, свит- лиця; назви елементів споруд та будівель: бантина, бервено, верхъ, викно, вильчикъ, гребень, груба, дахъ, пидвалина, полъ, помостъ, стовпъ, стриха, шула тощо; назви елементів міської та сільської забудови: базар, вулиця, градецъ, грище; назви будівельних матеріалів: вапна, гонта, тартиця, цегла тощо [1, с. 48-50, 52-53, 58, 62-64, 68, 73-77, 83-84, 94, 103, 105-107, 112, 227, 278, 291, 296, 299, 342-343, 349, 381].

ХІХ століття в Україні було добою великого національного самоусвідомлення, а в контексті тер- мінознавства -- періодом розвитку наукового стилю української мови, оскільки з цього часу починається бурхливий розвиток української термінологічної лексикографії. Цей динамічний розвиток термінографії став можливим завдяки діяльності великої плеяди дослідників: І. Верхратського, В. Левицького, І. Франка, Б. Грінченка, засновників журналу «Основа», «Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка» та ін. НТШ в цей час стало інтелектуальним центром термінознавчих студій, яке своєю діяльністю забезпечило повноту розвитку та формування української наукової термінології.

Перші спроби систематичної термінологічної роботи в Україні були зроблені на початку 60-х років ХІХ ст. в Західній Україні. До них можна віднести «Початок до уложення термінології ботанічної руської» І. Гавришкевича, «Словник юридично-політичної термінології: німецько-український», шість випусків «Початки до уложення номенклятури і термінології природописної» І. Верхратського, якого вважають фундатором української термінології. Активізувалося збирання термінологічної лексики на Східній Україні протягом 1870-80-х років, що знайшло відображення у виданні термінологічних словників, друкуванні наукових статей у журналі «Основа» тощо. мовний термінологія архітектура

Слід відзначити ґрунтовну працю цього періоду «Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии» В. І. Василенка, в якій зібрано та пояснено велику кількість термінів з 25 різних народних промислів і назв процесів, із сільського господарства, хліборобства та ін. На думку В. І. Василенка, «...самое наименованіе промысловъ, какъ равно техническіе термины не иміють ничего общаго съ литературными названіями...» [2, с. 60].

Окремого розділу, присвяченого термінам архітектури, словник не містить, проте в розділі «Древоділіе» автор наводить терміни на позначення елементів і деталей споруд: сволокъ -- «продольная балка, на которой держится основаніе крыши поперечныхъ балокъ»; бантыны -- «нисколько поперечныхъ перекладинъ на сволок^»; ляда -- «отверстіе или окно в надземной части парни» [3, с. 146]. Аналізуючи способи виготовлення вікон, В. І. Василенко фіксує терміни, які використовувалися на позначення елементів вікон: приголовокъ, подолушка, слупыкъ, лыштовка, кватырька, подовжній та поперешній брусок, шыбка [3, с. 149]. У розділі «Сельское хозяйство» автор словника подає назви приміщень, елементів та деталей української хати: чолова стіна, причілкова стіна, напільня стіна, сінешна стіна, пічь, прыпечокъ, комень, грубка, дымарь, кабыця, сволокъ, слижі, хыжа, сгны, кімната, прыбкъ, світлиця тощо [3, с. 193-195].

Системне відображення архітектурної термінології спостерігається в українських лексикографічних працях від початку ХХ ст. У цей період визначною подією в українській лексикографії стала поява у Києві чотиритомного «Словаря української мови», упорядником якого став Б. Д. Грінчен- ко. У передмові до словника Б. Д. Грінченко зазначив: «На границе между матеріалами для словаря и словарями всего язика стоятъ опыты спещальныхъ словарей научныхъ или техническихъ терминовъ» [12, с. 8].

У словнику, окрім суспільно-політичної, була відображена також науково-технічна лексика, яка на час укладання словника була вже досить широко представлена в українській літературній мові. Наприклад: будова -- строеніе, зданіе; будування -- 1) построеніе, созиданіе, сооруженіе; 2) постройка, строеніе; вежа -- 1) башня, 2) тюрма, заключеніе; башта -- башня тощо [12, с. 89, 186-187, 219]. Слід зауважити, що ключову для архітектурної термінології лексему архітектура словник не фіксує, проте містить похідний прикметник архітектурний та іменники будівництво -- строительство, архітектура, будівничий -- строитель, архитекторъ [12, с. 55, 186].

Після проголошення УНР в 1917 р. українська мова стає офіційною мовою законодавства, адміністрації, війська; зростає попит на україномовні лексикографічні праці. Лише в 1918 р. було видано 18 російсько-українських словників, серед яких: «Словник чужих слів, що вживаються в українській мові» З. Пиптенка (1918 р.), «Русско-украинский словарь» Б. Степаненка (1918 р.), «Словник російсько-український» П. і П. Терпилів (1918 р.) та інші.

Оцінюючи якість лексикографічних праць 1918-1920 рр., М. Жовтобрюх зазначав, що майже всі перекладні російсько-українські та українсько-російські словники цього періоду позбавлені жодного наукового значення, окрім двотомного «Російсько-українського словника» С. Іваницького і Ф. Шумлянського, який «обіймав найбільший проти всіх інших тогочасних словників реєстр російських слів, перекладених одним або й кількома українськими відповідниками» [6, с. 41]. Цей словник зафіксував українські відповідники до російських термінів архітектурної сфери різних тематичних груп: арка -- арка, дуга, лука; базилика -- церква; балясина -- баляса; известка, известь -- вапно, вапна; кладовая -- комора, комірка, комірчина, спіжарня, шпихлір; колонна -- колона, столб, стовп, слуп тощо. У деяких випадках упорядники фіксують два і більше значень окремих термінів з уточненням, наприклад: балка -- 1) брус, (під стелею) -- сволок, (тонший під стелею) -- трям, трямок, (між кроквами) -- банта, бантина; 2) балка. Словник так само, як і попередні словники, не фіксує стрижневу для УАТ лексему архітектура: архитектура -- будівництво; зодчество -- будівництво; проте подає українські відповідники архітектор, будівник, будівничий до російського терміна архитекторъ [11, с. 13, 14-16, 32, 136, 140, 158, 163].

У 1918 р. при Київському науковому товаристві було засновано Термінологічну комісію, яка мала на меті об'єднати всі гуртки, комісії, окремих осіб, що займалися термінологією, а також створено Орфографічно-термінологічну, або Правописно-термінологічну комісію. Сфера діяльності цієї організації не обмежувалася укладанням та виданням словників, «проводилася велика термінологічна робота різних напрямків: збирання, впорядкування, розроблення теорії терміна» [9, с. 111]. Результатом діяльності Термінологічної комісії стало видання за редакцією Т. Секунди трьох випусків «Технічної термінології» («Статика», «Залізобетон», «Гірництво»). Протягом двох років було утворено 11 підкомісій з різних науково-технічних галузей. 30 травня 1921 р. було створено Інститут української наукової мови Академії Наук, який став центром всієї термінологічної роботи. Окрім природничого, сільськогосподарського відділів, було створено і технічний, до складу якого входила архітектурна секція. Упродовж майже десяти років було укладено та видано близько тридцяти словників з різних галузей науки, техніки, культури. Кожний словник мав підзаголовок «проєкт», містив українсько-російську та російсько-українську частину з відповідними показниками, до кожного терміна подавався рекомендований варіант, уживані синоніми із зазначенням джерела. Передмови до цих словників інколи виходили за межі інструкцій для користування: у них розповідалося про весь процес укладання словника та подавалися теоретичні установи щодо вдосконалення мовного матеріалу.

Окремо архітектурну термінологію не досліджували, але її вивчення було одним із завдань будівельної секції, тому терміни архітектури увійшли до 18 тому «Матеріалів до української термінології та номенклятури» у «Словник будівельної термінології (проєкт)» (1930 р.) На думку упорядника словника професора С. Булди, в основу будівельної, в тому числі й архітектурної, термінології значною мірою було покладено примітивну народну термінологію, оскільки не було жодного ґрунтовного твору з будівництва, а «такі поодинокі твори, як «Архітектура» Щербаківського, мали характер більш історично-популярний, аніж науково-технічний» [13, с. 5].

«Словник будівельної термінології» проф. С. Булди російсько-український з українсько-російським покажчиком при ньому; охоплює терміни різних галузей будівництва: цивільного та сільського будівництва, опалення та кондиціювання, металевих, кам'яних, залізобетонних і дерев'яних конструкцій (крім мостів), основ та фундаментів, будівельної механіки, дрібних будівельних фахів, номенклатури основних будівельних матеріалів та їх властивостей; деякі терміни з фізики, геодезії, геології, гідротехніки. Значну кількість термінів складає архітектурна термінологія, проте не наводяться терміни на позначення архітектурних стилів, форм, ордерів, скульптурних і ліпних прикрас.

Якщо для якогось поняття бракувало номена або його не пощастило знайти в живій народній мові, то працівники секції користувалися різними методами створення назв. Наприклад, якщо народна мова давала матеріал, його застосовували в технічному розумінні за аналогією з іншими мовами: ласточкин хвост (тип врубки) -- Schwalben -- Schwanz -- ластівковий хвіст. Інтернаціональні терміни, які не мали народних відповідників, у словнику наводились без змін або ж фіксувалися з тими фонетичними відмінностями, які наближали їх до української фонетики: квадра, Quader -- квадер; цоколь, Sockel -- скель; колонна, колоннада, Colonne, colonnade -- колона, колонада [13, с. 8].

Принцип творення термінів визначався довільно, тому це призвело до утворення значної кількості штучних архітектурних термінів: антаблемент -- надколоння, арка -- лук, аудиторія -- слухальня, балка -- трям (балочний -- трямовий), решётка -- ґратняця, щебень -- скалля (цегелля) тощо [13, с. 1, 5, 144, 242]. Більшість таких термінів не закріпились у мові і були замінені відповідно іншими, переважно іншомовними, термінами: антаблемент, арка, балка, решітка (ґрати), щебінь (рідше скалля), аудиторія. У передмові С. Булда зазначає, що доводилось довго шукати «синоніміку для розв'язання терміна європейськими мовами, дошукувати точного його змісту в різних джерелах, добирати українське слово (чи й кілька слів) живої мови, що найбільше передає зміст терміна, і творити проєкти українського терміна, які потім ішли на розгляд широкого пленуму Секції, редакторської та філологічної колегії» [13, с. 9].

Під час системного дослідження УАТ було виявлено, що на поняттєвому рівні архітектурні терміни, що ввійшли до «Словника будівельної термінології» С. Булди, розподіляються в певному порядку -- будується предметно-тематична класифікація, результатом якої є об'єднання термінів у тематичні групи [5]. У такий спосіб системність досліджуваної термінології відображає усталену систему архітектури як науки, її внутрішню деталізацію на менш об'ємні галузі. Зокрема, у словнику зафіксовано значну кількість українських архітектурних термінів на позначення назв деталей, елементів споруд і будівель: антресоля, апареля, баляса, бльок, викруження, заглибина, закрутень, лук, обапіл, трям тощо; найменувань споруд, будівель, окремих приміщень: ангар, галерія, ґанок, комора, слухальня, хлібниця тощо; назв будівельних матеріалів: алябастр, лимпач, скалля, тек- тура, цегелля тощо [13].

«Словник будівельної термінології» С. Булди багатий на синоніми, які наводяться поряд у словникових статтях у дужках, проте, слід зазначити, що першим фіксується слово з народної живої мови: ажурный -- прозірчастий (прозористий, ажурний, дірчатий, мережчатий); амбар -- комора (амбар, шпихлір, житовня, гамазей); амбразура -- заглибина (амбразура) тощо [13].

Архітектурні терміни-слова, що ввійшли до словника, часто стають основою для творення тер- міносполучень, причому кількісний склад спеціальної номінації та її поняттєвий обсяг перебувають в обернено-пропорційній залежності. Наприклад, на основі терміна лук (арка) утворено значну кількість двокомпонентних термінологічних словосполучень, які є вищим ступенем системної ро- до-видової ієрархії і зумовлені конкретизацією понять. Найчастіше такі терміносполучення мають модель «прикметник (дієприкметник) + іменник»: лук арабський (безрозпірний, брусовий, подвійний, підвищений, гнучкий, готичний, двосхилий, кільчатий, консольний, мавританський, кіль- какутний, віконний, лапатий, коловий, чоловий тощо) [13, с. 2].

Висновки

Активне термінографування ХІХ -- поч. ХХ ст. сприяло розвиткові національної науково-технічної термінології взагалі й архітектурної зокрема. Таким чином, можна зробити висновки, що лексикографічні праці цього періоду є багатим джерелом української архітектурної термінології, цінними пам'ятками української лексикографії етапу зародження та формування, оскільки було вироблено засади мовного планування термінології сфери архітектури. Термінологічні словники, видані в різні історичні часи, на відміну від загальновживаних, по-різному фіксують інноваційні зміни термінологічного фонду, тому на кожному історичному етапі розвитку термінології системи архітектури потрібно виокремлювати новітні характерні зміни в семантиці термінів, в структурі терміноодиниць, що її організовують. Теоретична і практична спадщина термінологічних надбань ХІХ -- поч. ХХ ст. увійшла до активного наукового обігу в Україні й використовується в сучасному українському термінознавстві. Зібраний і опрацьований матеріал може бути задіяний при укладанні лексикографічних джерел, зокрема термінологічних, подальшому упорядкуванні сучасної УАТ, що сприятиме підвищенню статусу термінології архітектури в суспільному житті та забезпеченню належного рівня комунікації в цій науково-професійній галузі.

Вважаємо перспективним подальше дослідження української архітектурної термінології, яку зафіксовано у словниках 30-60-х рр. ХХ ст.

Література

1. Білецький-Носенко П. П. Словник української мови / підг. до вид. В. В. Німчук. Київ: Наукова думка, 1966. 421 с.

2. Василенко В. И. К вопросу о толковом словаре украинской народной терминологии . Сборник Харьковского историко-филологического общества: в 13 т. Харьков, 1902. Т. 2. Ч. 1-2. С. 59-71.

3. Василенко В. И. Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии. Харьков, 1902. 80 с.

4. Волощук В. І. Структурно-семантичні особливості німецької архітектурної термінології та способи їх перекладу. Філологічні трактати. Суми: Сумський державний університет, 2017. Т. 9. № 1. С. 30-37.

5. Думанська Л. Особливості архітектурних термінів (на матеріалі «Словника будівельної термінології» С. Булди. Вісник НУ «Львівська політехніка». Сер. Проблеми української термінології. Львів, 2008. № 620. С. 133-135.

6. Жовтобрюх М. А. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918-1941). Київ: Наукова думка, 1991. 260 с.

7. Задорожний В., Петришин Г. До питання німецько-української термінології з історії архітектури та містобудування. Вісник НУ «Львівська політехніка». Сер. Проблеми української термінології. Львів, 2008. № 620. С. 136138.

8. Кучеренко О. Ф. Семантична синонімія як чинник розвитку архітектурної термінологічної лексики. Проблеми загального і слов'янського мовознавства. Дніпро: ДНУ імені О. Гончара, 2019. № 3. С. 54-59.

9. Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство: підручник. Львів: Світ, 1994. 216 с.

10. Присяжнюк В. З. Лексика сельского строительства в украинском языке: автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01. Киев, 1981. 17 с.

11. Російсько-український словник / укл. С. Іваницький, Ф. Шумлянський. Київ: Обереги, 2006. 528 с.

12. Словарь украинского язика: у 4 т. / за ред. Б. Грінченка. Київ, 1907. Т. 1. 494 с.

13. Словник будівельної термінології (проект): матеріяли до української термінології та номенклатури / укл. С. Булда. Харків-Київ: Держ. вид-во України, 1930. Т. ХУІІ. 255 с.

14. Степанов Є. М. Українські запозичення в лексиці та фразеології російського мовлення Одеси. Одеський лінгвістичний вісник: наук.-практ. журнал. Одеса: НУ ОЮА, 2015. Вип. 6. Т. 1. С. 99-104.

15. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. Москва: Прогресс,1986. Т. 1. 576 с.

References

1. Biletskyi-Nosenko, P. P. (1966), Dictionary of the Ukrainian Language [Slovnyk ukrainskoyi movy], Nimchuk, V. V., ed., Naukova dumka publishing house, Kyiv, 421 p.

2. Vasilenko, V. I. (1902), «With Regard to the Issue of the Lexicon of Ukrainian Popular Terminology», Collection of Kharkov Historical and Philological Society: in 13 vols. [«K voprosu o tolkovom slovare ukrainskoy narodnoy termi- nologii», Sbornik Khar'kovskogo istoriko-filologicheskogo obshchestva: v 13 t.], Kharkov, vol. 2, part 1-2, pp. 59-71.

3. Vasilenko, V. I. (1902), The experience of the explanatory dictionary of folk technical terminology in the Poltava province [Opyt tolkovogo slovarya narodnoy tekhnicheskoy iterminologiipo Poltavskoy gubernii], Kharkov, 80 p.

4. Voloschuk, V. І. (2017), «Structural-semantical peculiarities of German architectural terminology and ways of their translation», Filologieni traktati [«Strukturno-semantychni osoblyvosti nimetskoi arkhitekturnoi terminolohii ta sposoby yikh perekladu», Filologichni traktaty], Sumy State University Press, Sumy, vol. 9, No. 1, pp. 30-37.

5. Dumanska, L. B. (2008), «Features of architectural terms (on the material of the «Dictionary of construction terminology» by S. Bulda», Journal of Lviv Polytechnic National University, Series Problems of Ukrainian Terminology [«Osoblyvosti arkhitekturnykh terminiv (na materiali «Slovnyka budivel'noyi terminolohiyi» S. Buldy», Visnyk natsionalnoho Universytetu «Lvivska politekhnikа», Ser. Problemy ukrainskoi terminologii], Lviv, vol. 620, pp. 133-135.

6. Zhovtobriukh, M. А. (1991), The Essay on the History of Ukrainian Soviet linguistics (1918-1941) [Narys istorii ukrainskoho radianskoho movoznavstva (1918-1941)], Naukova dumka publishing house, Kyiv, 260 p.

7. Zadorozhnyi, V., Petryshyn, H. (2008), «To the issue of the German-Ukrainian terminology of the Architecture History and Urban Development», Journal of Lviv Polytechnic National University, Series Problems of Ukrainian Terminology [«Do pytannya nimetsko-ukrainskoi terminologii z istorii arkhitektury ta mistobuduvannia», Visnyk natsionalnoho Universytetu «Lvivskapolitekhnika», Ser. Problemy ukrainskoi terminologii], Lviv, vol. 620, pp. 136-138.

8. Kucherenko, О. F. (2019), «Semantical Synonymy as a factor of the development of architectural terminology lexis», Problems of General and Slavic Linguistics [«Semantychna synonimiya yak chynnyk rozvytku arkhitekturnoi terminologichnoi leksyky», Problemy zahalnoho i slovyanskoho movoznavstva], Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, No. 3, pp. 54-59.

9. Panko, Т. I., Kochan, І. М., Matsiuk, G. P. (1994), The Ukrainian Terminology tutorial [Ukrainske terminoznavst- vo:pidruchnyk], Svit publishing house, Lviv, 216 p.

10. Prisyazhnyuk, V. Z. (1981), The Lexis of the Rural Development in the Ukrainian language: Author's thesis [Leksika sel'skogo stroitelstva v ukrainskom yazyke: avtoref. dis. ... kand. filol. nauk: 10.02.01], Kiev, 17 p.

11. Ivanytskyy, S., Shumlyanskyy, F., eds. (2006), Russian-Ukrainian Dictionary [Rosiysko-ukrainskyy slovnyk], Oberehy, Kyiv, 528 p.

12. Hrinchenko, B., ed. (1907), The Dictionary of the Ukrainan Language: in 4 vols. [Slovar ukrainskoho yazyka: u 4 t.], Kyiv, vol. 1, 494 p.

13. Bulda, S., ed., comp. (1930), The Lexicon of Construction Terminology (draft): the materials related to the Ukrainian terminology and nomenclature [Slovnyk budivelnoyi terminolohiyi (proyekt): materiyaly do ukrayinskoyi terminolohiyi ta nomenklyatury], State publ. house of Ukraine, Kharkiv & Kyiv, vol. XVII, 255 p.

14. Stepanov, le. N. (2015), «Ukrainian borrowings in the vocabulary and phraseology of the Russian speech of Odessa», Odessa Linguistic Journal [«Ukrayinski zapozychennya v leksytsi ta frazeolohiyi rosiyskoho movlennya Odesy», Odeskyi linhvistychnyi visnyk: nauk.-prakt. zhurnat], National University «Odessa Law Academy» Press, Odessa, no. 6, vol. 1, pp. 99-104.

15. Vasmer, M. (1986), Etymology dictionary of the Russian Language: in 4 vols. [Etimologicheskiy slovar' russkogo yazyka: v 4 t.], Progress publishing house, Moscow, vol. 1, 576 p.

Размещено на Allbest.ru