Лінгвопрагматичний потенціал перських народних прикмет і забобонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Лінгвопрагматичний потенціал перських народних прикмет і забобонів

С. Сопільняк

Київ, Україна



Анотація

Здійснено спробу з'ясувати лінгвопрагматичний потенціал перських народних прикмет і забобонів на предмет їхньої логічності / алогічності для людини '! функцій, які вони виконують у повсякденному житті іранців. Стисло охарактеризовано позиціїї вітчизняних та зарубіжних науковців щодо проблеми вивчення та систематизації народних прикмет і забобонів, причин та наслідків функціонування! цих мовно-культурних одиниць у людських спільнотах, розглянуто запропоновані дослідниками класифікацГї. Деякі вчені причиною віри людини в прикмети й забобони вважають страх, а також намагання пояснити^ явища навколишнього середовища, які виходять за межі повсякденного досвіду і не вкладаються у звичні уявлення. Не викликає сумніву, що уявлення, які лежать в основі цих мікротекстів, походять із сивої давнини, але попри їхній специфічний, часто алогічний характер, вони настільки вкорінилися у свідомість людей, що продовжують функціонувати в сучасних спільнотах як своєрідні культурні константи, настанови, що регулюють повсякденну поведінку людини. Вчені поділяють народні прикмети й забобони на об'єктивні та необ'єктивні. Об'єктивні, або ж справжні, прикмети ґрунтуються на багатовіковому досвіді та спостереженнях поколінь, вони мають логічне пояснення, і тому наслідувати їх корисно. Необ'єктивні, або ж хибні, прикмети й забобони відображають нереальні, неіснуючі зв'язки між явищами, людиною і природою, вони є неправдивими й містять у своїй основі вимисел. Окреслено деякі особливості функціонування логічних та алогічних перських прикмет і забобонів порівняно з українськими у відповідних лінгвокультурних спільнотах. Встановлено, що цім мікротексти виконують низку функцій у повсякденній діяльності людини, зокрема регулятивну, прогностичну, аксіологічну, морально-етичну, психотерапевтичну та ін. Зроблено висновок про те, що вивчення народних прикмет і забобонів із позицій лінгвопрагматики відкриває шлях до кращого розуміння процесів осмислення навколишньої дійсності представниками певної лінгвокультури, які завжди характеризуються яскравою етноспецифікою.

Ключові слова: лінгвопрагматика, народна прикмета, забобон, лінгвокультура.



Abstract

S. Sopilniak, Ph. D. stud.

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

LINGUO-PRAGMATIC POTENTIAL OF PERSIAN OMENS AND SUPERSTITIONS

This paper attempts to find out the linguo-pragmatic potential of Persian folk omens and superstitions according to their reasonableness / unreasonableness for the individual and the functions they perform in daily lives of Iranians. The views of national and foreign scholars on the problem of folk omens and superstitions studying and systematizing, the reasons and consequences of the functioning of these linguistic and cultural units in human communities are briefly characterized; classifications proposed by researchers are examined. Some scholars consider fear as a reason of human belief in omens and superstitions, as well as trying to explain environmental phenomena that go beyond everyday experience and do not fit the usual imagination. There is no doubt that beliefs compiling these microtexts have come from ancient times, but despite their specific, often illogical nature, they are so ingrained in the minds of people that continue to function in contemporary communities as peculiar cultural constants and prescriptions regulating everyday human behavior. Scholars point out objective and non-objective folk omens and superstitions. Objective or true omens are based on centuries-old experience and observations of generations, they have a logical explanation, and therefore it is useful to imitate them. Non-objective or false superstitions reflect unrealistic, non-existent links between phenomena, man and nature, they are false and fictitious. The paper outlines some peculiarities of reasonable and unreasonable Persian signs and superstitions functioning in comparison with the Ukrainian ones in the respective linguistic and cultural communities. These microtexts have been found to perform a number of functions in a person's daily activities, including regulatory, prognostic, axiological, moral, ethical, psychotherapeutic, and other ftjnctions. It is concluded that the-- study of folk omens and superstitions through the spectacle of linguo-pragmatics opens the way to a better understanding of the processes of comprehension of the surrounding reality by representatives of a certain linguistic culture, that are always characterized by vivid ethno-specificity.

Keywords: linguo-pragmatics, folk omen, superstition, linguistic culture.



Аннотация

С. Сопильняк, асп.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина

ЛИНГВОПРАГМАТИЧЕСКИЙ ПОТЕНЦИАЛ ПЕРСИДСКИХ ПРИМЕТ И СУЕВЕРИЙ

Предпринята попытка выяснить лингвопрагматический потенциал персидских^ народных примет и суеверий на предмет их логичности / нелогичности для человека и функций, которые они выполняют в повседневной жизни иранцев. Кратко охарактеризованы позиции отечественных и зарубежных ученых по проблеме изучения и систематизации народных примет и суеверий, причин и последствий функционирования этих лингвокультурных единиц в человеческих сообществах, рассмотрены предложенные исследователями классификации. Некоторые ученые считают страх причиной веры человека в приметы и суеверия, а также попытки объяснить явления окружающей среды, которые выходят за пределы повседневного опыта и не укладываются в привычные представления. Не вызывает сомнения, что представления, которые лежат в основе этих микротекстов, происходят из древности, но несмотря на их специфический, часто алогичный характер, они настолько укоренились в сознании людей, что продолжают функционировать в современных сообществах как своеобразные культурные константы, установки, которые регулируют повседневное поведение человека. Ученые выделЯют объективными необъективные народные приметы и суеверия.. Объективные, или правдивые, приметы основаны на многовековом опыте и наблюдениях поколений, они имеют логичное объяснение, и поэтому подражать им полезно. Необъективные, или ложные, приметы и суеверия отражают нереальные, несуществующие связи между явлениями, человеком и природой, они являются ложными и содержат в своей основе вымысел. Обозначены некоторые особенности функционирования логичных и нелогичных персидских примет и суеверий по сравнению с украинскими в соответствующих лингвокультурных сообществах. Установлено, что эти микротексты выполняют ряд функций в повседневной деятельности человека, в частности регулятивную, прогностическую, аксиологическую, морально-этическую, психотерапевтическую и другие. Сделан вывод о том, что изучение наЃZодных примет и суеверий с позиций лингвопрагматики открывает путь к лучшему^пониманию процессов осмысления окружающей действительности представителями определенной лингвокультуры, которые всегда характеризуются яркой этноспецификой.

Ключевые слова: лингвопрагматика, народная примета, предрассудок, лингвокультура.



У межах сучасної¦ антропоцентричної лінгвістики особливо аетуальними стають дослідження, виконані з позицій таких напрямів, які демонструють увагу до вивчення мовних явищутісному зв'язкузпрааичноюдіяльністюлюдини та її повсякденним досвідом. Одним із таких напрямів, що нині динамічно розвивається, є лінгвістична прагматика. Сучасний прагматичний напрям у лінгвістиці дозволяє більш глибоко досліджувати специфіку мовної поведінки людини, аналізувати особливості використання мови в процесі спілкування. В одному з навчальних посібників із лінг- вопрагма+ики остання виз.начається як галузь мовознавства, що вивчає функціонування мовних знаків у мовленні в аспеї^і відношення "знак - користувач знака". Метою лінг- вопрагматики є вивчення мови в широкому контексті - соціальному, ситуативному, психологічному, культурному тощо, тобто дослідження* мови як засобу комунікац-ії [Кен- жабалина, 2012].

Вивчення народних прикмет і забобонів у світлі сучасних напрямів лінгвістичної науки є одним із найваж¦ ливіших завдань перської лінгвокультурології. Як зауважує Н. Н. Фанахова, дослідження приНципів класифікації, побудови та функціонування народних прикмет і забобонів із позицій нових перспективних напрямів, які зосереджують увагу на соціально-антропологічних чинниках, дозволяє вирішити ряд проблем, пов'язаних зі збереженням у мові соціальних і індивідуальних, мовних та екстралінгвістичних знань [Фапахова, 2004, с.169] Важливим поштовхом до вивчення народних прикмет і забобонів стали праці таких вітчизняних і зарубіжних дослідників, як: М. Гнатюка,ЃZ.Зав'ялової, митрополита Іларіона (I. Огієнка), М. Кулькової, Л. Минько, I. Па- січнюк, М. Русина, В. Скур--атівського, С. Токарева, Н. Фаттахової,ЃZ.Христофорової, М. Шахновича та ін. [Гнатюк, 1966; Завьялова, 2013; Кулькова, 2011; Минько, 1975; Огієнко, 1992; Пасічнюк, 2003; РусинЃC1991; Скура- тівський,1996; Токарев, 1983; ФаиахОва, 2004; ХриСтофорова, 1998; Шахнович,1984]. Серед іранських дослідників, які займалися збором і записом прикмет і забобонів, варто згадати Д. Хансарі, М. Х.?ІсфаЃuані, А. А. Де- гхода, С. Гедаята, А. Шамлу та А. Джаганшахі Афшара [D_ehxodд20ЃZ4; Hedayat, 1933; Isfahni, 1924; Jahдnsahi Afиar 201)4; Sдmlu, 2000П; Xдns3ri,1976].. Проте лінгвістичний аналіз цих зразків усної народної творчості продовжує залишатися недостатньо дослідженою сферою.

Отже, метою нашого дослідження є визначення лінЃu- вопрагматичного потенціалу перських народних прикмет і забобонів, зокрема з'ясуваНня їхніх комунікативних функцій у повсякденному житті людини. Відповідно д.о мети, ми ставимо перед собою такі завдання: 1)розгля- нути позиції вітчизняних і зарубіжних вчених щодо проблеми вивчення та систематизації народних прикмет і забобонів з огляду на їхній прагматичний потенціал; 2) охарактеризувати запропоновані дослідниками класифікації цих мовно-культурних одиниць за різними підставами; 3) проаналізувати, перські народні прикмети щодо логічності або алогічності та зіставити їх з українськими; 4) визначити основні функції, які виконують перські та українські народні прикмети й забобони в повсякденному житті представників відповідних лінгвокультур. Об'єктом дослідження є народні прикмети й забобони як частина перського мовно-культурного простору. Предмет дослідження становлять прагматичний потенціал і особливості функціонування перських прикмет та забобонів порівняно з українськими у відповідних лінгвокультурах.

За сАовником-дові--дником В. Жайворонка, забобон - це:"1)віра в існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування і т. ін., в основі якої лежать первісні релігійні уявлення, дохристиянські вірування; 2) віра в прикмети, в те, що деякі дії, явища, істЬти, числа, дні пов'язані з надприродними силами, є запорукою удачі чи невдачі в чому-небудь; звідси різноманітні повір'я, яких дотримується людина в своєму буденному житті" [Жайворонок, 2006, с. 229]. У тому ж словнику подано й визначення прикмети, згідно з яким це - "те, що є передвістям або ознакою чого-небудь; прикмети найчастіше пов'язані з явищами природи, небесними світилами, порами року, рослинним і тваринним світом, станом і життям людини" [Жайворонок, 2.006, с. 480-481].

Як бачимо із вищенаведених визначень, українські науковці певною мірою розмежовують терміни "забобон" та "прикмета", однак у суспільній свідомості ці поняття часто змішуються і функціонують як тотожні. В іранській філологічній традиції ми чіткого розмежування не спостерігаємо. У перській мові поня^я "забобон" передається арабським за походженням словом 4ОСЗ xorдfe. А. А. Дегхода у своєму багатотомному перському енциклопедичному словнику наводить етимологію цього слова і зазначає, що xOrдfe - це ім'я чоловіка, який жив у селі Азаре і, начебто, водився з джинами та феями і спілкувався з ними їхньою мовою. Все, що чоловік чув і бачив у цих чарівних істот, він переказував людям. Ці забобонні розповіді люди вважали нісенітницями. Люди говорили: "Ці забобонні розповіді, хоч вони і солодкозвучні, але неправдиві". З того часу на будь-яку неправдиву оповідку казали "soxan^ xЃZrдfe" (забобонна розповідь)" [Dehxoda, 1993-1994, S. 387-38?8]. У перському енциклопедичному словнику С. М. Хосейні Дашті "Просвітитель і видатні люди" (СЭ ж гЪЗрСбЭ^) зазначено, що xorдfe (4ОСЗ) - це арабське слово, його корінь xarafa (ОСЭ) означає "збирати фрукти" (дЦе^) чи "бути старим і немічним" (м ж ЮСЗФЃX)ЃCа с.аме слово xorдfe (ОСЗд) є мас- даром від цього кореня. Як зауважує автор, "у перській мові так називають неприємні нісенітниці, укорінені звички, які не спираються ні на розум, ні на за.кони шаріату, а ґрунтуються на чиїхось снах чи на діях предків, що за_ лишилися нам на згадку" [Hosseyni DaSti, 2003]. Інколи іранці на позначення пЬня^я "забобони" використовують слово bдvarhд ("вірування", "переконання") Отже, оскільки в перській філологічній науці немає чіткого протиставлення між поняттями "забобон" і "прикмета", у межах цієї статті ми їх також не будемо розмежовувати.

Серед науковців, що займалися дослідженням народних прикмет і забобонів, побутують різні думки щодо їхньої природи. Відомий етнограф В. Даль, кажучи про повір'я, зазначав, що останнє може бути справжнім і хибним. Водночас хибне повір'я він називає марновірством чи забобоном. Щодо повір'їв, які ґрунтуються на досвіді, дослідах і спостереженнях, учений вважає, що неправильно їх називати забобонами, "вони правильні і справедливі, становлять досвідну мудрість народу, а тому знати їх і слідувати їм корисно" [Даль, 2016, с. 3-4].

Дослідниця Т. Садова у своїй класифікації за онтологічною ознакою поділяє прикмети на референтні і нере- ферентні (об'єктивні й необ'єктивні). Водночас референтні прикмети вона градуює так: 1) фенологічні прикмети (прикмети про періодичний зв'язок природних явищ); 2) агрономічні прикмети (прикмети на врожай, на блаО- получчя худоби); 3) астрономічні прикмети (прикмети, пов'язані з поведінкою небесних тіл, сонячний календар); 4) галузеві чи професійно-трудові прикмети (співвідношення різних наукових галузей із господарчо-трудовою діяльністю людини), нереферентні прикмет--и, тобто ті, які відображають нереальні зв'язки й містять у своїй основі вимисел і оману, дослідниця поділяє на міфологічні й забобонні. Міфологічні розуміються як такі, що відображають традиційні міфологічні уявлення, які фіксуються в багатьох фольклорних жанрах. Забобонні ж прИ кмети цікаві своєю особливою логікою "пошуку" відповід- ностей-співвідношень між різними явищами, між сьогоденням і майбутнім. Ця особлива логіка має свої закони, свої формули побудови ланцюжків міркувань, ланцюжків "відкритих" взаємозв'язків: а) за асоціацією (візуальною, звуковою, "поведінковою"); б) за одноразово (або неодноразово) підміченою часовою послідовністю однієї події, що слідує за іншою [Садова, 2004, с. 24-27].

М. кулькова у своїй класифікації за тема+ичною ознакою забобонні прикмети виділяє в окрему групу. Взагалі ж її класифікація містить три групи прикмет:1)погодні, або метеорологічні прикмети; 2) сільськогосподарські прикмети; 3) побутові, або забобонні прикмети [КульОва, 2011, с. 12-?3]. М. Шахнович у своїй роботі "Прикмети правильні і забобонні: Атеїстичні нариси народного знання і побутового забобону" розкриває таємниці прикмет, успадкованих із глибокої давнини, поділяє їх на правильні та забобонні, пояснює походження останніх [Ша- хнович, 1984, с. 36-37].

З погляду психології, прикмети та забобони аналізуються як психічні явища. До аналізу останніх існує декілька підходів:1)когнітивний; 2) афективно-мотиваційний; 3) психоаналітичний; 4) біхевіористський; 5) соціально-моральний; 6) еволюціоністський [Саенко, 2006, с. 85-96]. Розглянемо деякі з них детальніше.

При когнітивному підході аналіз забобонів здійснюється через спробу зрозуміти незрозуміле й невідоме. Французький антрополог (етнолог) і філософ ™{ Леві- Брюль розглядає забобони як різновид колеаивних уявлень, які виникають у процесі передачі від покоління до покоління в результаті дії механізме навіювання, зараження й наслідування. У забобонах когнітивні елементи змішані з емоційними переживаннями, викликані явищами навколишнього світу. Роботи вченого присвячені реконструкції мислення Первісної людини, і становлять інтерес для розуміння первісних вірувань і звича.і.в.Афеї^и- вно-мотиваційний підхід до вивчення природи забобонних уявлень описаний у другому розділі його праці "Надприродне в первісному мисленні". Афеаивну категорію надприродного автор вбачає в тому, що за допомогою різних забобонних операцій, які успадковані від пращурів, люди намагаються захистити свою емоційну сферу від усього того поганого, що може загрожувати їм [Леви-Брюль,1994].

На думку В. Мезенцева, віра в забобони криється в "особливостях нашої психіки, зокрема, у специфіці сприйняття нами навколишнього світу, яке відбувається насамперед через призму почуттів, а не розуму. А по- чря, якщо їхні дані не підкріплені раціональним аналі- зЗм, дуже часто обманюють нас" [Мезенцев,1989, с. 7]. Але за його ж словами, "навіть найбільш віддалені від реальності легенди і народні повір'я, що прийшли до нас із глибини століть, часом несуть у собі спостереження, взяті з життя, відображають нЄ тільки вигадані, а й справжні зв'язки між різними явищами. Іншими словами, якщо скинути з них фантастичні шати, то виявляється нерідко і "раціональне зерно" - та земна основа, яка породила довіру, дала забобону або легенді довге жиня" [Мезенцев,1989, с.126]. Автор у своїй книзі "Про забобони - всерйоз" зібрав велику кількість забобонних вірувань, проаналізував їх із позиції наукового підходу і дав їм матеріальне обґрунтування [Мезенцев,198.9].

Д. Ольшанський називає с+рах причиною віри людини в прикмети й забобони. За його словами, інколи ця віра за своїм психологічним походженням близька до неврозу нав'язливих станів, прикмети й забобони становлять "побутову підкладку" нашої свідомості і боротися з ними праі^ичіо неможливо. Також автор стверджує, що забобони засуджуються релігією, проте їхня психолОгічна природа і струаура мало відрізняються від канонізованої віри. У психологічній струї^урі забобону зазвичай домінує почря віри, яке гальмує мислення, у його основі лежить лише емоція [Ольшанский, 2002, с. 2252-1Й].

Психоаналітичний підхід до аналізу прикмет і забобонів описаний у працях відомого австрійського вченого З. Фрейда, якиИ допускає, що свідоме незнання і несвідоме знання мотивування психічних випадковостей служать одним із психЧних коренів забобонів [Фрейд, 2015].

Головна гіпотеза біхевіористів, за словами ізраїльсь: кого письменника Р. Нудельмана, полягає в тому, що забобони, як будь-який вид поведінки, є результатом навчання, просто вони є результатом "неправильного" навчання [Нудельман, 2ЃZ08, с. 62]. Британський філософ Б. Рассел у прикметах і забобонЃvах вбачає відображення норм поведінки в суспільстві. На його думку, "нинішня мораль є цікавою сумішшю утилітаризму і забобонів, причому останні мають велику силу, і. це природно, оскільки саме забобони є джерелом мо.ральних правил" [Ра- ссел,1987, с. 3]. Н. Нудельман стверджує, що "забобони -зовсім не результат неуцтва. Це не привілей первісної або дикунської свідомості. Швидше це глибока психологічна потреба людини. Здається, варто було б починати не з "боротьби" із забобонами, а з намагання зрозуміти їхнє походження, їхню психологічну і соціальну роль у нашому жині" [Нудельман, 2008, с. 62]. цієї ж думки до"- тримуються і уі^адачі книги "Словник російських забобонів, заклинань, прикмет і повір'їв"ЃZ.Грушко та Ю. Мед- ведєв. Вони вважають, що в прикметах і забобонах зібрана мудрість багатьох поколінь, саме тому ці малі жанрові одиниці допомагають у складних життєвих і моральних ситуаціях [Словарь русских суеверийЃC1995].

Отже, більшість дослідників визнають вагому роль, яку відіграють прикмети й забобони в житті сучасної людини. В Даль писав: "Навряд чи можна допустити, щоб повір'я, яке пережило тисячолітня і прийняте мільйонами людей за істину, було створено і пущено на вітер без всякого сенсу й толоку" [Даль, 2016, с. 6]. Це міркування видатного вченого я.кнайкраще засвідчує необхідність всебічного вивчення цих своєрідних мСвно-культурних констант людства і зокрема з позицій лінгвістики.

Ми вирішили проаналізувати вибрані методом суцільної вибірки перські та українські народні прикмети та забобони на предмет їхньої¦ логічності або алогічності й з'ясувати, який саме прагматичний потенціал міститься в ци"х мікротекстах і яку функцію виконують закарбовані в них уявлення в повСякденному жи--і представників двох лінгвокультур. Як показав аналіз, усередині укладеного нами кСрпубу текстів яскраво виділяється група народних прикмет, які здатні регулювати поведінку лЮдини в тій чи іншій ситуації, чи передбачати настанкя тих чи інших, як природн.их, так і соціально-побутових явищ. Ці прикмети можна віднести до категорії лоГчних або корисних, хоча деякі з них характеризуються доволі високим рівнем забобонності Наприклад, перський заборон

З^СП ЗЃGЗжСЗ ЗТПСЗПбЎЗП И.еПСЗП гИКбСгмФждП

(Якщо поскупитися хворому на ліки, то сам будеш страждати на біль) [Jahвnивhi A.fиar, 2014, S.16] виконує повчальну морально-етичну функцію. З одного боку, освічена л.юдина розуміє, що дві дії, про які. йдеться в" цьому мікротексті, прямо не залежать одна від одної. Але з дру"- гого боку, забобон повчає людину проявляти милосердя до немЧного, щедрість і навіть ставить ультиматум, лякає її: якщо поскупишся, то сам захворієш¦ Отже, у таких текстах, попри їхНій забобонний харааер, закладена народна мудрість, яка у своєрідний спосіб навчає моральним правилам жипя" у суспільстві. В українській лінгво- культурі також є чимало подібних забобонних уявлень. Наприклад, українська прикмета "Породіллі Небажано зустрічатися з сліпими Й??З М/ЃZУ^бЗг [Шкода, 2008, с 42] дає поради щодо поводження вЗгітній жінці. Певне обґрунтування таких уявлень знаходимо в медицині, адже відомо, що стрес і хвилювання негативно впливають на стан не тільки матері, але і плоду, підвищує ризик викидня, тому варто уникати неприємних емоцій і вражень [Ходаківська, 2011,с. 589].

Існують народні прикмети, які навчають бережному поводженню з природою. Наприклад, забобони

ВН!СЭС?ПВб-ИПжбмУжСЗОгжбСИеИ;ЗСбПЎ МжЗПЃGГгСЗЯг?мФжб

(Якщо людина наллє води в-- мурЗшину нору, то помре у молодому віці); лінгвопрагматичний прикмета мовний культурний

Ф.Г15С? НнжЗРЗКмЗТ'ВИнбВежЎ ЯИЖЎ ЯнжКС ж ВЗ~^ЃF'~!З^ВЙС? МдИИ м КЭСнН ПЗФКе Б^СФОЗЗбС1 жЗ ijJjlj

(Полювання на тварин, таких як газель, куріпка, голуб, горобець заради забави вкорочує людині віку) [Jahвnи3hi Afиar, 2014, S.18]¦ Звичайно ж, читаючи ці тексти, ми розуміємо, що все це нісенітниці, однак усвідомлюємо, що п.евні моральні правила й норми поведінки в суспільстві теж забороняють так вчиняти¦ В Україні є також чимало таких забобонів-приписів, які застерігають людину від нанесення шкоди природі. Наприклад, "Не можна скидати ластів'яче гніздо, бо той, хто скине, буде рябий' [Шкода,2008, с¦ 430].

Деякі забобони дають поради щодо правильного харчування. Наприклад, перський забобон

ЗЯСТд НГбГ_ИУнПМЗ ИЫжСП ВНИЗєФ ОжУОбВ.мФжП

(Якщо вагітна жінка їстиме яблука, то дитина буде красивою) говорить про те саме, що й сучасна ме.дицина: про користь фруктів, особливо для вагітних жінок. Теж саме можна сказати і про забобон

О Сд ЗдЃCжЗЃGжЗМ гж ПЗКЖПжгЪППдСУССЗ жЯбб?ЗИ СЗУС гж ЯП ж
гж д[жЗд'( oJUlLuJФМ МгИ СЯЗд З djli ЗТВд И Зм

(Їсти гранат вважають доброю справою і вірять, що гранат ситого голодним, а голодного ситим робить, і тому його дають як милостиню увечері поминальної п'ятниці) [Rabi zade, 2010], уякомузНов-такилюдейзакликаютьдовжи- вання вітамНів. Так само і в українській прикметі __"М ? опівночі, бо в цей час обдають чорти” забороняється споживати їжу вночі, що підтримується і офіційною медициною [шОда, 2008, с. 445].

Спостереження за поведінкою тварин і птахів породило цілу низку прикмет, що прогнозують погоду чи настання якимось-- природних явищнаприклад:

б? ? ИЯФПЎ ВС? УбИ бж Э УПМИЫК?є ЭКе ЗеП ВгП ЃZ ЗН? УИЯ д УИе1НЗ ?" гУК1СЪ гЗддП Н? НК (Якщо собака у зимову ніч завиє, як вовк, то тієї ночі піде сильний сніг);

ж С5 Б/ ОжП ? ЗВЗЎШб 1ЭЫПб М/ ИФ бП ежЗ ХЗЭ (-"hn?.i>h4j ЗЯС ее З ЗбЗ БИЗЛП г^УП.ЗЯ Ие '11г' К ^9е ИФП е З

(Якщо погода похмура і кіт вмиватиметься у бік Мекки, то розпогодиться. Якщо кіт сидітиме в бік гір, то погода буде сонячною) [Matin, 2016]. Очевидно, що ці прикмети мають у собі логічне підґрунтя, адже відомо, що тварини реагую+ь на зміну погоди. В--Україні такожлюди здавна спостерігали за поведінкою тварин, а тому до тепер є чимало народних прикмет щодо прогнозу погодних явищ, який ґрунтується на поведінці тварин. Наприклад: "байбак свис- mUmb -- nosoц?_ЃA??Y бэрэнв иооежється 0М вна - на мокру погоду, а скорочується - на суху. Вів^ поспішно дять траву- буде дощ" [Шкода, 2008, с. 435].

Як показав аналіз, існує група перських прикмет, що здатні виконувати психотерапевтичну функцію. Наприклад, забобон

ЗНС?НеЗмбИП ЗТКжбП С5 жЗПбЪбЗРмЗРФПб1?РЗЎЗНЗгЛб гЗбг? БЎ ж КЫнбе В1ЛППЎ бг?ЎЯИдП

(Якщо в новонародженої дитини на чолі червона позначка чи щось подібне, кажуть, що то відбиток мохру (Мохр -це камінець, який підкладають під лоба під час намазу для виконання земних поклонів.) і дитина буде благочестивою) [Jahвnивhi Afиar, 2014, S.19] спрямований на те, щоб батьків новонародженої дитини не лякали родимі плями на обличчі малюка. Заспокійливу функцію виконують і такі прикмети:

З^СУИБСжУмЖЖЪПмИЗбПЗПГИИЗС?ПЎ

;(Дощ у весільну ніч - на щастя)

ЗППеЗ^жЗ3 Hl"-) ЛЛбПбЗЎ ббЮдК ? бИФКРПЎЗдК? еУ1.НЗ-4ЗбЗЗє> ?ОК П1бЮЛЎ ИН?У ИЗжб дУгЎ Пбб»П Дівчину, у якої впало й розбилося дзеркало, чекає) удача) [Jahвnивhi Afиar, 2014, S.19-20]. Забобон

ЗМС ИНжЗеЖП ВЭК П ИнгЗСм СЗТ ОжППж бЗПЗ^.еЗНГЗТ?''.'ПО'^З?В'. П ж

ИУЗПЃFЖ ПЪГ ЗВбб?Пм г.мОжЗРРП ВбИГЗИЃGПК.ЃFХГбИнгГбУмВбГЭПФбУЗ ИеГПЃFЎЗРЖКГбЖг.мПеРП

(Якщо хочуть прогнати біду та хворобу, відламують гілочку з верб--ового дерева та читають над нею молитву, і таким способом переводять біду та хворобу на цю гілку, щоб лихо покинуло людину) [Jahвnивhi Afиar, 2014, S. 21] покликаний заспокоїти людину, вселити в неї віру в одужання і відвернення лиха. Як засвідчують сучасні наукові дослідження, віра хворої людини у власне одужання дійсно здатна творити чудеса. Наведемо приклад українського забобону з психотерапевтичною функцією: ''ЃG^к що- небудь грім запалить: клуню, хлів чи хату - тільки одну будівлю, то не треба боятися за решту будівель: вони нЄ займуться та не згорять" [Шкода, 2008, с. 415]. Зрозуміло, що виконувати чи не виконувати цю пораду, вирішує сама люди--на, проте певне з--аспокоєння, хоч і не зовсім реалістичне, в ній міститься.

Повчальні прикмети спрямовані на корегування поведінки людини в побуті. Наприклад, перський забобон

П УИ УжК И дП УЗИЫЗ(ЃF С ^ПЗ ЯСПе ЗИИШдЗ

(Якщо хтось вночі свистітиме, то викличе шайтана) забороняє вночі свистіти, адже в цей час люди відпочивають. Деякі прикмети привчають до охайності, зокрема:

дОдЯжВеЛПе ЗК С Сжм дгУ КСнд З ЭС гмГжСП

(Зрізані нігті не викидай на землю, інакше прийде бідність);

1 Г Пе жИЗ:бЗПегмУЗ П жГ.1\1#1Вж < in? гжБ?ЎППб В ЗЗРК? бУ ? Зе дК М

("Якщо викинути волосся на дворі, то його підбере горобець і сплете з нього гніздо, і у власника волосся буде паморочитися у голові") [Rabi Zвde, 2010]. Серед українських прикмет теж є подібні забобони. Наприклад, ''Острижену чуприну не годиться викидати на смітник, бо її Зэберуть жа^и на кубло, то буде золоеа боліти. Требэ екинути у Пч - спалити;"нЄ топчи ноами МНЃZМЃZ 0М лосся, бо голова болітиме" [Шкода, 2008, с. 443].

Забобон

дСОд П ббеЗ З " ЗгЗЯТИбС їЯе ? С ФжбЎ УбП? Мд ПЗ Jp ? 3ЗРС Тд НЗгбе З Н?Ў ФЫИ З б) 4З0Ш гм Пжб./ ill С ж м У б) Уг._ ЗЭП ж (Якщо вагітна жінка вночі пройде під деревом чи сама ходитиме по занедбаних місцях, то на неї паде тінь джинів і вона втратить дитину) [Jahвnивhi Afиar, 2014, S.18] застерігає вагітну жінку не блукати вночі, не відвідувати сумнівні місця, що є цілком логічно. Вірили й вірять донині, що вагітній не можна відмовляти "вкщо скупий господар чи господиня пошкодує дати вагітній чого вона забажала, то садовину та городину поїсть гусінь'' [Шкода, 2008, с. 457]. Офіційною мед.ициною під.твер- джується, що в період вагітності жінка перебуває у складному психологічному стані, тому відмова може викликати в неї викид стр.есових гормоне і адреналіну, що може негативно позначитися на розвитку плода. Варто зауважити, що і в Ірані, і в Україні є досить багато забобонів про вагітних жінок, що, з одного боку, може свідчити про піклування й бережне ставлення до майбутньої матері, а з другого, про більшу забобонність жінок у цьому стані, оскільки в цей період вони стають надзвичайно вразливими не тільки у фізичному, а й надто в емоційному плані, а тому починають вірити часто в не зовсім раціональні речі.

Деякі прикмети містять гігієнічні поради, наприклад:

жЭР-мЯе ЪШУе бУРЗКЃFЖбЗ МЖж.м ПеГдКГдЖ ИгНС?нП! НСЗ^е И ЗндЖЯГИП жжНКГИд

УгмКб?жП бПЗС ЯдП

(Коли чхаєте, закрийте рот рукою, бо так ваша душа не зможе вилетіти) [Safari, 2010]. З давніх давен люди накопичували свій досвід у галузі медицини, як-от і стосовно того, що треба прикривати рот рукою під час чхання, адже, як ми тепер знаємо, чхаючи, людина випускає купу бактерій, що розлітаються на кілька метрів і здатні інфікувати оточуючих.

Як засвідчив аналіз, багато як перських, так і українських прикмет та забобонів алогічні. Можна припустити, що вони утворилися випадково за тим чи іншим збігом обставин. Наприклад, такі перські прикмети, як:

ЗЯ .НЛПгЗРПбЗЗПК?? Пбб. РПЎППбб О Ож е ]З'З!'д

(Якщо в людини тіпається око, то буде гарна новина);

ЗЯб НКП?г П жбГ ЯждПИЮПЗМб ЗУд ЗПЗд С СУК

(Якщо вія впаде на щоку, то треба її прибрати, бо вона віщає смерть);

еСЯХТИГКЖ ОжП СЯГбббЯнС?П ПжВдЖУЗЪКЪУд Зж. С гмЯРб:Ж

(Прикусити язика означає, що в цю хвилину про людину злосл.овлять) [Rabi Zвde, 201.0] та багато інШих не мають логічного підґрунтя. Так само українські прикмети: '^кщо випала вія - це вісник щастя та радостіЃG; ,,Не вступай у чужі слі0?ЃCбо эолоеэ болітиме"*ЃCж^нкэ пд тност! еяже МЙЃZ ХОЧЭ б роз.плутує еузли, то 0?тинэ може заплутатися в пуповині" не мають ніякого наукового пояснення [Шкода, 2008, с. 444]. Деякі з таких забобонів є дивними, здатні викликати усмішку, натомість інші можуть бути навіть небезпечними. Наприклад, забобон Удж УИЗе СЗ ПЗ"Ы ь ЗЖС Тд дЪП ЗТ дЗнгЗд)" Ф.ЃG5гПСП ПЗФЖе И?ЛПЎ ОЗЯббЗ1бЗм -ыj-в(/3 iJJij г-бЈ[ЗЗ- ж жжм (Якщо в жінки після пологів болить живіт, то нагрівають попіл чи чорний камінь і кладуть їй на живіт) може нанести шкоду здоров'ю. Так сам.о слідування українському забобону: Як їсти те, що миша погризла, то міцні будуть утого 3ѓV6?'_ може призвести до фа--альних наслідків, адже зрозуміло, що гризуни здатні переносити багато небезпечних Хвороб [Шкода: 2008, с. 444]. ^же, попри те, що ми живемо в ?1 ст., досі трапляються випадки, коли навіть досить молоді й освічені люди інколи потрапляють у безглузді або небезпечні для жиия ситуації, оскіль.ки повЬ- дяться у своїй повсякденній діяль.ності і побуті відповідно до. певних марновірних переконань.

Оскільки переважна більшість іранців є віруючими людьми, то й не дивно, що існує категорія забобонів, що привчають людей до релігійної культури, у якій закарбовані найважливіші цінності нації. Існування в суспільстві таких забобонів зумовлено аксіологічною функцією, яку вони виконують. Можливо, атеїстам або людям малоре"- лігійним такі уявлення здаватимуться алогічними, але для віруючих людей вони транслюють релігійні цінності, а тому логічі й корисні. Наприклад, такі забобони, як: .ЃFJЭIJ/ЗЃC0 JдlЎ-б! бОжЗб (l^) б!е Убб°м гНгП\ /']) jii (Якщо вагітна жінка буде читати суру ''Мухаммад'', то народиться у неї хлопчик);

?НЖС Тд НЗгбе ПППжСем нжУЭ СЗ ИКжЗдП ИНеЗєб днИЗ г?мУжП

(Якщо вагітна жінка читатиме суру "Юсуф", то дитина буде красивою) та ін. [Jahвnивhi Afsar, 2ЃZ4З, s. 25] привчають людину молитися, прищеплюють їй позитивні емоції й дають надію на краще. Окрім аксіологічної функції, такі тексти виконують і психологічну роль, адже відомо, що молитва позитивно впливає на психологічний стан людини, заспокоює її, знімає тривогу. В українській культурі, теж є особлива категорія народних прикмет, пов'язаних із релігійними святами. Збірники цих малих жанрових одиниць ще називають хліборобським чи народ- нкм календарем. Наприклад: ''Як іде на Летра дощ, то бу0е нити картопля?_ЃC???Якщо на Водохрещі пооаЯснэ і погоха - буде посушлиее літо'' [Шкода, 2008, с. 24, 407]. І хоча протягом" семи десятиліть існування радянської влади в Україні відбувалася атеїзація суспільства, але забобони релігійного характеру настільки укоріни- лися у свідомості українців, що живуть і досі, а особливо серед населення сільської місцевості. Навіть освічені люди з атеїстичними поглядами знають, що на великі релігійні свята, як-то Великдень, Трійця, Покрова, Благовіщення та інші, не можна виконувати роботи в саду та на городі, не можна шити, і дотримуються цих традицій. Відповідні рекомендації, зокрема, відображені в таких народних приписах, як: "На Нлагое/щення і птиця гнізда не в'є''; ,'Не треба у перший день Петрівки полоти, бо нариватимуть паЛьці" [Шкода, 2008, с. 406407].

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що вивчаючи природу народних прикмет і забобонів, вчені вдаються до різних підходів, а саме, до психологічного, когнітивістського, біхевіористичного, психоаналітичного. Дослідники виокремлюють об'єі^ивні (справжні) і необ'є- І^ивні (хибні) прикмети й забобони, а також вказують на вагому роль, яку відіграють ці мовні одиниці в житті сучасної людини. Вивчення прагматичного потенціалу на_ родних прикмет і забобонів, їхньої ролі та специфіки функціонування у суспільстві є одним із найважливіших завдань перської лінгвокультурології. Аналіз перських та українських забобонів у функціональному аспекті показав, що останні виконують ряд функцій у повсякденній діяльності людини, а саме: регулятивну, прогностичну, аксіологічну, психотерапевтичну та ін. Прич.ому ці функції майже ідентичні як у перській, так і українській лінгво- культурах. Залишені у спадок попередніми поколіннями ці невеличкі за обсягом текстові одиниці й дотепер виконують функцію регулятора повсякденної діяльності людини, незважаючи на їхню логічність чи алогічність. Вони містять у собі насправді унікальний матеріал, всебічний аналіз якого відкриває шлях до кращого розуміння процесів осмислення навколишньої дійсності представниками певної лінгвокультури, завжди позначених яскравою етноспецифікою.

Перспективи нашого дослідження вбачаємо у подальшому вивченні прагматичної природи перських народних прикмет і забобонів, зокрема у встановленні типології мовленнєвих актів, які лежать у їхній основі.



Список використаних джерел

1. Гнатюк В. М. Вибрані ста.ні про народну творчість. Київ : Наукова думка.1966. 246 с.

2. Даль В. О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа. Москва : Аргументы недели, 2016. 208 с.

3. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури. Київ : Довіра, 200.6.703 с.

4. Завьялова Е. Е. Приметы как фольклорный жанр: опыт систематизации. Знание. Понимание. ІМение._ 2013. № 2. С. 187-193.

5. Кенжабалина Г. Н. Лингвопрагматика : учеб. пособие для студентов и магистрантов филол. специальностей. Павлодар : Кереку, 2012. 121 с.

6. Кулькова М** А. Когнитивно-смысловое пространство народной при- .меты : автореф. дис. д-ра филол. наук :1Й2.2е.10 З1Й.02.Й / Гоу вПЃZ 'Татарский государственный гуманитарно-педагогический университет'. Казан'ь, 2011.56 с.

7. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. Москва : Педаг.огика-Пресс.,1994. 608 с.

8. Мезенцев В. А. О суевериях - всерьёз. Москва : Советская Россия, 1989.240 с.

9. Минько Л. И. Суеверия и приметы. Минск : Наука и техника,1975.191 с.

10. Нудельман Р. Библейская археология: научный подход к тайнам тысячелетий. Ростов н/Д : Феникс : Краснодар : Неоглори, 2008. 635 с.

11. 11.Огієнко І. Українська культура: коротка історія культурного жиия українського народ.у. Київ : ДовірЗ,1992.144 с.

12. Ольшанский Д. В. Психология масс. Санкт-Петербург : Питер, 2002.368 с.

13. Пасічнюк І. М. Поетика українських народних прикмет : автореф. дис. ... канд. філол. наук :10.01.07 / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2003.18н.

14. Рассел Б. Во что я верю / пер. с англ. А. Яковлева. Москва : Поли- тиздат,1987.

15. 1М. РусН М. Ю. Фольклор: традиції і сучасність. Київ : Либідь',1991.99 с.

16. Садова т. С. Народная примета как текст и проблемы лингвистики фольклорного текста : автореф. дис. ... д-ра филол. наук :10.02.01 / Санкт-Петербургский гос. ун-т. Санкт-Петербург, 2004. 44 с.

17. Саенко Ю. В. Психологические аспекты изучения суеверий. Воп- рось/ психологии. 2006. Вып. 6. С. 85-96*

18. Скуратівський В. Т. Русалії. Київ : Довіра,1996. 733 с.

19. Словарь русских суеверий, заклинаний, примет и поверий / Е. А. Грушко, Ю. М. Медведев. Нижний Новгород : Русский купецЃC1995. 560 с.

20. Токарев С. А. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические Орни и развитие обычаев. Москва : Наука, 1983. 8_5 с.

21. Фанахова Н. Н. Народные приметы в русском и татарском языках: семантико-синтаксические отношения. Казань : Риц 'Школа'',* 2004.192 с.

22. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни : пер. с нем. Москва : Эксмо, 2015.192 с.

23. Ходаківська О. М. Психологічний вплив стресу на вагітність жінки і на взаємини молодого подружжя. Проблеми сучас.н.ї'психології. 2011. Ви13.ї С.586-596.

24. Христофорова О. Б. К вопросу о структуре приметы. Мировое де- рево 1998. Вып. 6. C. 30-47

25. Шахнович М. И. Приметы верные и суеверные. Ленинград : Лени- здат,1984.190с.

26. Шкода М. Н. Традиції і свята українського народу. Донецьк : ТОВ __БАЃZ' 2008.544 с.

27. Dehxoda A. Amsal va hekam. Tehran : Amir Kabir, 2004. 672 s.

28. Dehxoda A. Loqatnдme (Encyclopedic Dictionary) : dar 14 j. Tehran : Tehran University Publications, '1993-1994.

29. Hedayat S' Nirangestan. Tehran : Javidan,1933.140 s.

30. _ 30. Hosseyni DaSti S. Mo'aref va mo'arif* Tehran : Mo'assese-ye farhangi Вr^ye, 2003,109 s._-; бЗ

31. 31.Isfahani M. H. Qaraeb-e avaed-e melal. MaShad : Sдzmдn-e ketдbxдne-hд, mowze-ha va markaz-e asnad-e дstдn^ qods razavi,1924. 259 s.

32. JahanSahi AfSar A. Riseha-ye xdrafat va karkard anha dar farhang-e mardom. Dofaslname-ye farhang va adabiyat-e ame. 2014. 2(3). s. 49-77.

33. Matin F. Hame.-ye bavaha-ye xor.afi-ye iraniyan darbare-ye gorbe. Tehran, 2016.

34. Rabi Zade A. Gerdavari-ye fdrhang-e amyane-ye Sahrestan-e damqan. Tehran, 2010.

35. 3ПМ_ Safari R. i Bist xorafe ajib. Tehran, 2010Ѓv

36. Samlu A. Ketab-e kUce : dar 13 j. Tehran : Mazyar: 2000. J. 3. 740 s.

37. Xдnsдri б. Kolsum nane. Tehrдn : Mo'assese-ye enteивrвt va Рвp-e dвneиgвh-e Tehran,1976. 136 s.

References

1. ?a\'? V.? 2?1‚з . O poverjahЃCsueverijah В predrassudkah russkogo narada .

2. Moscow: Argumenty nedeli.

3. Dehxodд?A.? 1993-1994. Loqafnдme (Encyclopedic Dictionary). Tehran: Tehran University Publications.

4. Dehxoda, A.? 2004. ^msa/va hekдm. Tehran: Amir Kabir.

5. Fattahova, N. N.? 2004. л/arodnyepr/mefyvrusskom В fafarskomjazykah.. semantВko-sэntaksВcheskВe otnoshenВJa. Kazan: Shkola.

6. Freud, S.? 2015. Zur Psychopafho)og/e des ^//fags/eцens. Translated from German. Moscow: Jeksmo.

7. Grushko, E. A. and Medvedev, Ju. M. eds.1995. S/ovaЃY rt/sskh sueverjЃC zak"nanjЃCprmef/poverj. Nizhny Novgorod: Russkij kupec.

8. Hedayat, S.,1933. Nrangestдn. Tehran: Jдvidдn.

9. Hnatiuk, V* M” 1966. Vyцran* sat pro narcdnu vorchsf. Kyiv: Naukova dumka.

10. Hosseyni Dasti, S., 2003. Mo'aref va mo'д^f. Tehran: Mo'assese-ye farhangi Дrдye.

11. Hristoforova, O. B.,1998. Kvoprosu o strukture primety. M/ravoe derevo, 1(6)ЃCрр. 30-47

12. Isfahani, M. H.,1924. Qarдeb-e avдed-e me/a/. Mashhad: Sдzmдn-e ketдbxдne-hд, mowze-ha va markaz-e asnдd-e дstдn-e qods razavi.

13. JahдnSдhi AfSar, A., 2014. Risehд-ye xorдfat va kдrkard дnhд dar farhang- e mardom. ?ofas/nдme-ye farhang va adabyдf-e дme, 2(3), pp. 49-77.

14. Kenzhabalina, G. N., 2012.Lngvopragmaє/ka. Pavlodar: Kereku.

15. Khodakivska, O. M., 2011.Psykholohichnyi vplyv stresu na vahitnist zhinky i na vzaiemyny molodoho podruzhzhia. ЃYrab/emy suchasno/* psykho/oh^ 1(13), рр. 586-596

16. Kul'kova, M. A., 2011.Kogntvno-smyslovoe prostranstvo narodnoj pn.mefy. Abstract of Ph. D. thesis. Tatar Sta.te Univer.sity of Humanities and Education.

17. Levi-Brjul', L.,1994. Sverhestestvennoe v pervobytnom mysh/enH. Moscow: Pedagogika-Press.

18. Matin, F., 2016: Hame-ye bдvarhд-ye xorд"-ye rдnyдn darbдeye gorbeЃv [online] Tehran. Available at: <ht?tps:"\wwW.aparat?.com> [Acc?essed 5 November 2019].

19. Mezencev, V. A.,1989. O suevenjah - vsejoz*- Moscow: Sovetskaja Rossija.

20. Min'ko, L. I.,1975. Sueverja /pimety. Minsk: Nauka i tehnika.

21. Nudel'man,! R., 2008. BВblejskaja arheo/og^ja: nauchnyj podhod k tajnam tysjache/etj. Rostov-on-Don: Feniks, Krasnodar: Neoglori.

22. .OhienkOЃAЃA*ЃA1992. ?k?al??ska kuturaa.. koroka ЙВВ?ЙЙВ kuturmoho zhyta ukra/nskoho narodu. Kyiv: Dovira.

23. Ol'shanskij, D. V., 2002. Psho/ogja mass. Saint Petersburg: Piter.

24. pas^chniuk, I. M., 2003. Poetyka ukra/nskykh narodnykh pr^kmet. Abstract of Ph. D. thesis. Taras Shevchenko National University of Kyiv.

25. Rabi Zдde, A*, 2010. Gerdдvar/-ye farhang-e дmyдne-ye sahrestan-e^ dдmqдn

26. Russell, B.,1987. What I Believe. [e-book] Translated from English by A. Jakovlev. Moscow: Politizdat.

27. Rusyn, M^Yu.,1991.Fo/k/or? tradyfs"/suchasn/st*. Kyiv: Lybid.

28. Sд^viдЃA?.?,Й ?? Naodnaja p/meta как teksst В pobtehy n??g?ss«w o-- k/omcgo teksta. Abstract of Ph^D. thesis. Saint Petersburg State UnivSreity.

29. Saenko, Ju. V*, 2006. Psihologicheskie aspekty izuchenija sueverj. Voprosypsho/og", 1(6),pp. 85-96.

30. *Safari, R*, 2010* B/st xorafe ajb, Tehran. Available at:

31. Shahnovich, M. I*?1984. Pr/metyvernye /suevernye. Leningrad: Lenizdat.

32. Shkoda, M. N., 2008* Tradyts//Вsv/ata ukra/nskoho narodu. Donetsk: BAO.

33. Skurativskyi, V. T*,1996* ^usa/"_ Kyiv: Dovira.

34. Sдmlu, A*, 2,000. Ketab-e kuCe. Tehran: Mдzvдr Vol* 3*

35. Tokarev, S. A.,1983. Ka/endarnyeobychai* I'obrjady vstranah zarubezhnoj Evropy. Isto^chesk/e korn/ / razv/t/e obychaev. Mo.scow: Nauka.

36. Xдnsдri, J.,1976. Ko/sum nane. Tehran: Mo'assese-ye enteSдrдt va Cдp- e dдnesgдh-e Tehrдn.

37. Zavjalova, E. E*, 2013* Primety kak fol'klornyj zhanr: opyt sistematizacii. ZnanG.Ponimante. ?me??te??2??W.187-193 .

38. Zhaivoronok, V. V*, 2006*. Znaky ukra/nsko/ etnoku/tury. Kyiv: Dovira.

Размещено на Allbest.ru