Лексичні засоби поетичної мови Надії Гармазій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лексичні засоби поетичної мови Надії Гармазій

Анна Заболотня студентка II курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики

У статті розкрито системно-структурну організацію поетичної мови. Проаналізовано склад та специфіку авторського вживання синонімів і неологізмів. Здійснено структурно-функціональний аналіз художньої тропіки у віршових текстах Надії Гармазій.

Ключові слова: мова художньої літератури, поетичний текст, стилістичне функціонування, синоніми, авторські неологізми, художні тропи.

Надія Гармазій (Частакова) - поетеса, літературознавець, член обласного літературного об'єднання «Степ» з 2006 року. Неодноразова переможниця літературного конкурсу «Гарнослов», учасниця наради молодих літераторів (Коктебель, 2005), лауреат обласної літературної премії «Сокіл степів» у номінації «Поезія» (2009) та «Літературознавство» (2010), лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Лесі Українки за 2021 рік, а також лауреат багатьох обласних та всеукраїнських конкурсів.

Друкувалась в обласних та всеукраїнських виданнях, автор книг «Готика» (2005), «Приручення лиса» (2008), «Тройзілля» (2009, у співавторстві).

З 2012 року є членом Національної спілки письменників України.

Розгляд лірики Н. Гармазій як самобутнього художнього світу в його цілісності видається нам особливо репрезентативним, бо продовжує пошуки продуктивних шляхів аналізу творчості окремого митця як виразника свого часу.

Поезія Н. Гармазій в аспекті лінгвістичної проблематики ще не досліджувалася. Окремі публікації знаходимо в періодиці.

З огляду на брак фахових розвідок, присвячених аналізу словесно-художніх засобів у поезіях Н. Гармазій, постає необхідність різноаспектного вивчення мовотворчості цієї авторки. Отже, у своїїй публікації ставимо за мету частково окреслити шляхи розв'язання питання лексико-стилістичної організації поетичних текстів Н. Гармазій.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) дослідити лексико-стилістичні параметри індивідуального стилю Н. Гармазій; 2) з'ясувати склад, специфіку авторського вживання синонімів, неологізмів; 3) здійснити структурно-функціональний аналіз художньої тропіки, дослідивши вживання авторкою в поетичних текстах порівнянь, метафор, епітетів.

Поетичне мовлення - це мовлення художньої літератури з виразною естетичною функцією, підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, має особливо організовану фоніку [6, с. 236].

Одним із найбільш цікавих і продуктивних при лінгвістичному аналізі поетичного тексту є лексико- семантичний рівень, оскільки саме він повною мірою відбиває індивідуальні особливості стилю, своєрідність художнього методу письменника.

Мовна естетика Н. Гармазій створювалась на використанні лексичного складу (синонімів, антонімів, неологізмів, кольоративів), художньої тропіки (метафор, порівнянь, епітетів).

Синоніми, на думку Л. А. Лисиченко, «виникають, по-перше, із необхідності фіксувати в слові нові відтінки явища, уявлення чи поняття. А з іншого боку, синонімічні слова можуть характеризувати не саме явище, а своєрідність бачення, його оцінки, ставлення до нього. Третій клас синонімів виникає внаслідок диференціації значення або їх синонімічного зближення, що розвиваються в мовній системі» [5, с. 68].

Лексичні синоніми можуть бути загальномовними та контекстуальними.

Загальномовними називають ті, що не залежать від контексту, їхня синонімічність сприймається поза ним. Серед загальномовних виділяють абсолютні, семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні.

Крім загальномовних синонімів, виділяються так звані оказіональні (контекстуально-мовленнєві, ситуативні, індивідуальні, авторські) синоніми, що виходять за межі лексико-семантичної системи. Їх поява зумовлена індивідуальними особливостями стилю носія мови. Характерними ознаками цих синонімів є чітко виражена контекстуальна зумовленість, індивідуальність семантики, невідтворюваність, тобто явна обмеженість використання, відсутність у словниках і складність дослівного перекладу на іншу мову [8, с. 75].

Усі вище перераховані види синонімів вправно використовує Н. Гармазій. Вдало поєднуючи семантичні синоніми, авторка домагається неабиякого результату. Напруження в очікуванні продовження роздумів про, здавалося б, буденні речі, але саме за допомогою семантичних синонімів створюється ефект посиленої чутливості до цього явища або його опису. Наприклад: Як висока трава вільних тіл / Невагомих /Легких ... [3, с. 16]; Просто щось змушує /Вимагає... [3, с. 24]; Вирватись тільки б з цієї клітки / Покинути б лишень аркуш паперу /Визволити цей мільйон. [3, с. 44].

Зразком семантичних синонімів є приклад з віршу «Мої зорі», де в діях зірок поетеса вбачає шлях та способи для досягнення певної мети. Ці небесні світила є німими спостерігачами, що своєю присутністю дарують почуття впевненості в тому, що будь-яка ідея чи мрія колись буде втілена в житті: На те вони й зорі, / Щоб одним осявати шлях, / Іншим - пророчити, / Когось - засліплювати, / А мене розраджувати [1, с. 6].

Особливістю ідостилю Н. Гармазій є вміння поєднувати в одному реченні синоніми різних видів, зокрема абсолютні та стилістичні: Аби знайти лелеку і сказати: дякую, / Аби стріти хатинку і мовити: повернися, / Аби зустріти коханого, / вибачити і пробачити. / Аби крикнути світові. [3, с. 12]. Уживання подібних синонімів в одному контексті потрібне авторові не тільки для лексичного урізноманітнення тексту, а насамперед для розкриття внутрішнього стану людини.

Значна частина синонімів в аналізованих творах є контекстуальними. Вони позначають предмет у невластивому для них переносному значенні. І. К. Білодід доводить: «Контекстуальні синоніми творяться в процесі індивідуального акту мовлення в тому разі, коли мовцеві не вистачає наявних у мові або відомих йому синонімів для передачі тієї чи іншої думки з необхідними для цього змістовими і стильовими та оцінними нюансами; причиною появи контекстуальних синонімів може бути також неможливість з якихось причин - соціальних, побутових, естетичних - назвати якусь реаліюїї прямою, не завуальованою назвою» [7, с. 127].

За допомогою саме контекстуальних синонімів Н. Гармазій створює особливий синтез почуттів і кольору: У тій майстерні, / Фарбах, / У житті... [1, с. 14]; Слухала вчора скарги природи по радіо... / Знову слухаю сповідь про завтра [3, с. 5].

Вони слугують і для розкриття образу жінки, яка є уособленням усього жіноцтва в його найніжніших проявах: Жінку, що на світанку / сповнена материнства, / налита ущерть піснями, запахом таємниці, / пристрастю і бажанням. / Трохи розгублену . Вільну. / Ніжну і босоногу [3, с. 6].

Авторка використовує синонімічні ряди для виокремлення найважливіших моментів. Зазначені лексичні одиниці задають тон усьому твору, окреслюють ту атмосферу й той задум, який був закладений творцем першочергового.

Колоритність мови поетеси захоплює своєю незвичністю, влучністю, щирістю та глибиною прихованого сенсу. Невід'ємною частиною її творчості є новотвори.

Як зазначає Ж. В. Колоїз, «основною диференційною ознакою неологізму є його відносна новизна: нове настає за чимось іншим щодо нього в часі, відображає не раптовий, короткочасний зріз об'єктивної вербальної дійсності, а протяжність у мовному просторі, що є різною для різних матеріальних репризантів» [4, c. 7].

У лексиконі Н. Гармазій домінують складні й складені прикметникові авторські неологізми. Вони характеризують особу, предмет чи явище за різними ознаками:

а)зовнішній вигляд: Розкоронованідерева сплять /усі вони - безгриві левенята [2, c. 92]; Листоволосі неслухи-хлоп'ята / вже не збирають облетілих днів в години свята [2, c. 92]; І жінки, що пишуть. /Вони краплинами болю / Стікають / із зачорниленихпальців [3, с. 42];

б)колір, забарвлення: Щоб добрішим він став до людей /1 до цього блакитно-сталевого неба [2, c. 92]; І класти багато цукру в слова молочно-духмянії. [3, c. 6]; Мене вбивають ці хрести червоні / На верліброво-білих одежинах [3, c. 15]; Розкажи про дике сонце, /як воно танцює / на краєчку / відблисків / лілово-попелястих звуків темряви [1, c. 5];

в)явища природи, її стан: О, цей дощ - він бездомний і трохи безмежно-самотній [2, c. 92]; Ти - жовто-зелений стронцій, / Пекучо-негріюче сонце [1, c. 19]; Як прозорі мигдалеві зіниці / Несміливо- відвертим обрієм [1, c. 24].

Прикметникові новотвори є вагомим емотивно-експресивним та оцінним засобом у художньому світі Н. Гармазій: вони точно виражають авторський задум.

Естетично вартісними для ідіостилю письменниці є й іменникові новотвори, хоч вони й становлять меншу групу, ніж прикметникові. Найчисленнішими є такі лексико-семантичні групи іменникових номінацій, як назви:

а)рослин: Зацвіли відьмотравив безлюдному дикому полі [2, c. 93]; І саджає вогнепівоніюна ланіта ранку [3, c. 23];

б)явищ та станів навколишнього середовища: Жовтень-вогнепоклонник / Гуляє розхристаним містом [1, c. 22]; Ну а завтра - сокиродень, /Зашумів біля них «турботливо». [3, с. 21].

Авторські лексичні неологізми є виявом збагачення письменницької мови. Їхня наявність у творчому репертуарі Надії Гармазій свідчить про самобутність та мистецьку оригінальність ідіостилю авторки, багатство її індивідуально-образного мислення.

Про плідну працю мисткині над кожним рядком віршів свідчить і наявність у її творчому доробку значної кількості художніх тропів (порівнянь, епітетів, метафор).

Чи не найчисельнішою в ліричних текстах поетеси з усіх різновидів художніх тропів є метафора.

Найчастіше застосовуються дієслівні метафоричні перенесення: Безслідно йдуть ... Позеленілі звуки [2, с. 93]; Тролейбус заздрить коневі [3, с. 35]; За мною женеться серпень [3, с. 36]; Дивився в дзеркало похнюплений рояль [2, с. 93]; Слова мої мовчать [3, с. 28]; Золото сиплять звуки [1, с. 12]; А погляд тліє в високості. /Бредуть дощі там. [3, с. 57] тощо. Вони вдало поєднуються зі словами, що пов'язані із зором та душею: Квилить душа [5, с. 46]; Цілунок спиває душу [1, с. 44]; Твій погляд знімає із сонця чернечу сукню [3, с. 23]; Тільки жовто-рожеві віти /Лоскотали душу [1, с. 13]. Так авторка ніби зосереджується на двох основних центрах сприйняття прекрасного.

Часто вживаними є лексеми на позначення явищ природи (звуки, дощ, світ, кров, осінь) для створення поглибленого ефекту: Та ти і сам громами бухикаєш [2, с. 94]; Кам'яниці потупили очі свої у морок [2, с. 95]; Жадібний вітер спалив на світанку [1, с. 8]; Де замерзла тінь/Дарує повітряні цілунки [1, с. 46]; Розтане звук у палітурці книг, /Які твій ранок покладе в багаття [3, с. 26]; Зелена ніч в очах тво'їх габою / Розсипала примхливий світ бажань [3, с. 18].

Іноді натрапляємо на дієслівні конструкції для вираження внутрішньо-душевних перепитій: Борознами обличчя / Розпука пливе з душі [3, с. 11]; Моє натхнення вмерло /.І третій дзвін ковтнув ранковий дотик [3, с. 13].

Спорадично поетеса використовує епітет боса, гола в поєднанні із метафорою. За й поза контекстом це поєднання означає гостру чутливість, оскільки голий має значення незахищений: Тепер босий біль прямує [5, с. 22]; Гола туга позує художникам [1, с. 22]; Босо сон ступає [3, с. 17].

Особливе місце в досліджуваних текстах займають назви квітів та плодів. В основному вони персоніфіковані, їхніми діями автор передає найсильніші почуття людей. Наприклад: І крізь асфальт я чую крик кульбаб [3, с. 63] - зображено сильну особистість, яка під гнітом «асфальту» вже не може стримати «крик кульбаб». Або ж навпаки - делікатність, інтимність моменту: Дрібні вишні у мокрім саду / Умиваються місячним сяйвом [1, с. 6]. Іноді йде проєкція на людей, що прямують правильною дорогою, але через певні обставини ніколи не стануть «вічним сонцем»: Де осягають апельсини науку вічного сонця [1, С. 9].

Порівняння використовуються поетесою перш за все як засіб пізнання-розкриття описуваних предметів і явищ, доволі часто - для змалювання художнього образу людини, розкриття її внутрішнього світу.

Н. Гармазій не шкодує часу для пошуку точних і вдалих порівнянь. Наприклад, у рядку Босо сон ступає, наче янгол [3, с. 17] поетеса порівнює сон з янголом, оскільки вони обидва приходять до нас непомітно й тихо, але завжди приносять із собою спокій і тишу.

У рядках Чорні хвилі, мовби навіжені [3, с. 17] простежується зовсім інший настрій твору: якщо на початку йшлося про затишок, який намагається віднайти ліричний герой, то наприкінці зображено бурхливість буття, що його оточує.

Ключовим у цьому прикладі є також слово босо, адже це означає, що герой немає пороків. Він - чиста душа, яка йде назустріч очікуваним на нього перепитіям буття.

Використовуючи проєкції на загальновідомі твори, авторка створює ефект упізнаваності, завдяки чому в читача відбувається пошук того, що стало результатом цього відчуття: І швидко побігти геть, / Наче злодій з Багдаду / З чарівною лампою. [3, с. 20]. Якщо в попередньому прикладі було просте порівняння (порівнюваний предмет зіставляється за однією ознакою), то в наступному прикладі - поширене порівняння, тобто водночас відбулося зіставлення за декількома ознаками: за місцем (Багдад) та за головною причиною всіх пригод (чарівна лампа).

В аналізованих творах переважають класичні порівняння: Так ніжно покладе, / немов дитину [3, с. 26]; Про те, як земля, наче стиглий горіх [3, с. 32]; Очі, як губка / Вбирають /Хлорофіл [3, с. 45]; Мишкою / Сірою, наче вологий асфальт, /Втекти - заховатись під ліжко старе [3, с. 52].

Мисткиня досить лаконічна у своїх порівняннях. Вона зосереджена на пошуках того самого ідентичного у своєму означенні слова, що дасть стовідсотковий збіг у їхньому значенні. Для порівняння поетеса шукає слова в буденних речах, які з огляду на їхню звичайність не є надто цікавими. Наприклад: у реченні «Губка гарно вбирає вологу» слово губка немає нічого особливого, але в доречному авторському використанні вона постане для нас в іншому світлі: Очі, як губка, / Вбирають / Хлорофіл. / Тому й зелені [3, с. 45].

Надія Гармазій досить вправно створює поєднання слів, тандем яких доповнює опис звичайних речей: Ешафоти так схожі на сцени [3, с. 49]; По твоїх пальцях, /як по зрубу дерева [3, с. 59].

Особливе естетичне навантаження у віршах Н. Гармазій мають епітети з колірною семантикою, які, крім зорової інформації, виконують важливу ідейно-виражальну роль.

Часто вживаними є епітети на позначення білого, червоного та чорного кольорів. Як правило, вони характеризують предмети та явища неживої природи: Мене вбивають ці хрести червоні / На верліброво- білих одежинах [3, с. 15]; Ти покажеш усім свої очі - два білих мозолі... [3, с. 41]; Чорні хвилі, мовби навіжені [3, с. 17]; Твій погляд знімає із сонця чернечу сукню [3, с. 23].

Особливої художньої значущості набуває кольоратив зелений, оскільки художній простір поетеси - це сад, ліс, поле: Однолітки журби моїх і муки / Безслідно йдуть ... Позеленілі звуки [2, с. 93]; Зелена ніч в очах твоїх габою / Розсипала примхливий світ бажань [3, с. 18].

У творчому доробку автора наявні епітети, що стосуються ранішньої пори. Вони оновлюють семантичне значення слова, надаючи йому нового, свіжого звучання: І третій дзвін ковтнув ранковий дотик [3, с. 13]; Ми - марева розгублених світанків [3, с. 63].

Надія Гармазій, вочевидь, вбачає в сонці особливе значення для себе, тому й знаходить для нього нові й нові грані: Ти малюєш день /1 палюче сонце; А може, коні малюють Нас і натхненне сонце?! [1, с. 12]; Розкажи про дике сонце / як воно танцює [1, с. 5].

Осінь у поетеси асоціюється із чимось яскравим, теплим і водночас безжалісним: Пістрява осінь, /Лиш під ногами місить гній /1 просинь. [3, с. 46]; Залишаєш пошерхлу осінь / На вустах одинокого погляду [1, с. 44]; Розкороновані проспекти ждуть / осінньої безжалісної страти [2, с. 92].

Загалом більшість використаних мисткинею епітетів несуть у своєму семантичному значенні щось міцне, непереможне: О, так прагну тебе, /Як висока трава вільних тіл [3, с. 16]; Прости мій біль і запали свічу / За тих, що як і я - на півдорозі. / За тих, кому так болісно мовчать! [3, с. 28]; Ти колюче мовчання затиснеш в старечій руці [3, с. 41]; Свинцевим поглядом / ти вбив сьогодні ранок [1, с. 40].

Цікавими є епітети, що стосуються людей, їхніх почуттів: А може, плюнь в мою котячу душу, / У ніч, зелену, ніжну і легку [3, с. 18]; Якщо в тебе велике серце, /В нім немає місця ваганню, / То ніколи маленька обручка, / Не заступить велике кохання [3, с. 32]; От зараз виламають двері./ Й побачать / В дикій лихоманці/ДВА СИЛУЕТИ./ ... на папері. [1, с. 14].

Серед епітетів зафіксовано й авторські витвори: Щоб не вимагали / Себе у літерах безликих сторінок [3, с. 15]; Ти поглянеш крізь скло, за яким, наче / проданий сніг [3, с. 41]; А я збираю з дощу і літер / Скоцюрблене слово «вічність» [1, С. 11]; Не треба було змивати осінню / Недописану усмішку [1, с. 31].

Таким чином, лексичний склад поезій Надії Гармазій надзвичайно багатий і різноманітний. Вдало створені майстринею художнього слова номінації напрочуд точно відбивають не лише власне світобачення авторки, а й образно відтворюють особливості національного світовідчуття, заповнюють у конкретній мовленнєвій ситуації певну мовно-естетичну нішу. Весь вербальний масив, використаний авторкою в її творах, свідчить про надзвичайно багатогранний творчий діапазон. Вивчення словника художньої поезії Надії Гармазій, його тематичної та функціонально-стильової різноманітності збагачує й урізноманітнює контекстуальну наповненість загальнолітературної та стилістичної норми.

Бібліографія

гармазій мова поетична синонім неологізм

1. Гармазій Н. С. Готика / за ред. В. В. Бондаря. Кіровоград, 2006. 52 с.

2. Гармазій Н. С. І біль болить невиболеним болем. Вежа. 2011. № 27. С. 91-97.

3. Гармазій Н. С. Приручення лиса / за ред. В. О. Погрібного. Кіровоград, 2008. 72 с.

4. Колоїз Ж. В. Оказіональна деривація : теоретичний та функціонально-прагматичний аспекти : автореф. дис. докт. філол. наук. Київ, 2007. 20 с.

5. Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура мови. Харків, 1977. 114 с.

6. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. Київ, 2007. Т. 2. 624 с.

7. Сучасна українська літературна мова : Стилістика/ за заг. ред. І. К. Білодіда. Київ, 1973. 588 с.

8. Сучасна українська літературна мова : Лексикологія. Фонетика : підручник / А. К. Мойсієнко та ін. Київ, 2010.

Размещено на Allbest.ru