Особливості субстантивованого інфінітива

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості субстантивованого інфінітива

Ольга Чернишова, студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету іноземних мов; Хоменко Т.А., кандидат педагогічних наук, доцент

Список прийнятих скорочень

AHD - давньоверхньонімецька

MHD - середньоверхньонімецька

FHD - раньонововерхньонімецька

NHD - ново верхньонімецька

У статті досліджуються типові синтаксичні функції субстантивованого інфінітива в історичному розвитку - від давньоверхньонімецького періоду до сучасної німецької мови.

Об'єктом розгляду в даній статті є особливості його функціонування на рівні речення на матеріалі давньо-німецької писемності в діахронічний перспективі з давньоверхньонімецького періоду.

Інфінітив в німецькій мові займає перехідне місце між дієсловом та іменником, що, в першу чергу, реалізується на рівні речення, в якому він виступає як в дієслівній, так і в іменній формах. Традиційно інфінітив, що вживається в типовій для імені дистрибуції, називають субстантивованим. Дериват в цьому випадку завжди має виражені загальні значення в його процесі, тобто "дії в номінації",“УегЬа1 - Nomina”, “Verbal - Abstrakta” [6, 132], як правило, не має статусу множини.

Особливості значення субстантивованого інфінітива (СІ) релевантні і для інфінітива в цілому, незалежно від виконуваної ним синтаксичної ролі в реченні, наприклад: "Der substantivierte Infinitiv bezeichnet die Verbalhandlung als solche, ohne temporale Bestimmung , ohne Subjekt oder Aktanten und charakterisiert im Vergleich zu den anderen Verbalabstrakta, die Verbalhandlung als Verlauf" [10, 78]. Щодо можливості підпорядковувати актанти слід зауважити, що в сучасній німецькій мові СІ здатний конкретизувати своє процесуальне значення як за допомогою обставин, так і зберігаючи об'єкти: або утворюючи з ними складені слова, або в формі атрибута в генитиві; вказівка на дію маркується присвійним займенником. Порівняємо:

Обставина => Dass du ewig denkst an mich.(J.W. Goethe)

Прямий додаток => das Marchen erzahlen (J.W. Taschler), beim Studieren dieser Arbeit (K.S.Franz);

Підмет => durch sein Ausbleiben (F.A. Herbig).

Тема наслідування аргументів базового дієслова СІ докладно розглядається в дослідженнях Kerstin Blum «Nominalisierte Infinitive: eine empirisch basierte Studie zum Deutschen».

Розробляючи дане питання, автор приходить до однозначного висновку про неможливість збереження доповнень давального і знахідного відмінків похідного дієслова при його субстантивації [9, 17-18].

Синкретичний характер інфінітива можна наочно проілюструвати такими прикладами, в яких належність певної частини мови залежить виключно від способу написання:

Jung sein ist schon, alt sein ist bequem (M. v. Ebner-Eschenbach);

Altwerden ist das neue Jungsein (Titel des Artikels, Zeitschrift Cicero).

Віддієслівні іменники в «застиглих» відмінкових формах (давального, знахідного і локатива), очевидно, функціонували вже в індоєвропейській при присудку в каузативному значенні. СІ однозначно зустрічаються в текстах давньоверхньонімецького періоду, питання про існування даного роду конверсії в готській залишає сумнів в силу його тісної залежності від грецької мови [7, 14].

Одним з характерних явищ для давньоверхньонімецького періоду є поєднання zi з інфінітивом в датіві, двоїстий характер якого ускладнює точне виокремлення у нього домінуючих (іменних або дієслівних) ознак. Порівняємо літературні фрагменти:

To gebot er iu ze demo lebinne mit minnon hie ze wesinne (Noker, Memento Mori).

Joseph Davides sun ni curi thu forhtan zi nemanne Mariun thina gimahhun (Tatian).

У сучасній німецькій аналогічні «прийменникові конструкції з іменниками віддієслівної семантики» (термінологія, згідно В. Адмоні [1: 289]) зустрічаються досить часто, так як вони більш компактним чином, ніж інфінітивні обороти зі um zu, здатні передавати значення каузативності.

Порівняємо:

<...> deshalb neige ich ein wenig zum Fachsimpeln ... (D. Glattauer Gut gegen Nordwind).

<...> und auch ich werde zum Jubeln hochgezogen (T. Jaud, Uberman).

Поява поєднань стягнутої форми артикля і прийменника zu з СІ належить до раньонововерхньонімецького періоду (приклади використання в літературі середньонижньонімецького періоду) і, швидше за все, пов'язано з розвитком тенденції написання іменників з маюскулом. Так, вже у Бранта:

Viel Narren sind wohl reif zum Drucken (S. Brant, Das Narrenschiff).

Випадкове написання окремих іменників з великої літери, що виконувало здебільшого функцію логічного оформлення текстового вмісту в раньонововерхньонімецькій літературі, відбувається в нововерхньонімецький період способом маркування іменника як частини мови. СІ пишеться завжди з великої літери. Іншими словами, в німецькій мові остаточно на рівні системи за інфінітивом закріплюється здатність більш ергономічним чином висловлювати абстрактне узагальнення дії або стану в синтаксичному полі імені.

Вживання артикля з інфінітивом є одним з основних маркерів його субстантивації; в сучасній німецькій мові не лексикалізовані СІ, за рідким винятком, вживаються з артиклем при поєднанні з прийменниками zu/bei/in/an, з прийменниками mit і durch переважно без артикля, в поєднаннях з іншими прийменниками, використання артикля варіюється.

Неозначений артикль перед СІ, як і перед іншими абстрактними іменниками, в сучасній німецькій не ставиться. Однак, в середньоверхньонімецький період СІ з невизначеним артиклем і присвійним займенником зустрічаються набагато частіше, з означеним артиклем - набагато рідше:

<...> diu vreude verkerte sich in ein weinen unde in ein klagen (H.von Aue, Iwein).

<...> uf si wart in dem palas ein luogen und ein warten (K. von Wurzburg, Trojanerkrieg).

luwer weinen ist mir swaere... (H.von Aue, Erec).

Was iu min komen do iht leit? (W. v. Eschenbach, Parzival).

Даний факт дає підставу припустити, що СІ на початковому періоді розвитку німецької мови не був абстрактним іменником, він показував, в першу чергу, процесуальність дії, а при вживанні з неозначеним артиклем вказував на його комплексний характер.

Отже, слід зазначити, що на семантикоморфологічний і дистрибутивний розвиток СІ незаперечний вплив надав ряд процесів, що почалися в кінці ранньонововерхньонімецького періоду. В першу чергу, це поширення і подальше закріплення за іменником, відповідно і за СІ, написання з великої літери, а також розвиток аналітичних форм дієслова і формування рамкової конструкції як структурноутворюючого елемента німецького речення. Взаємне накладення цих двох процесів на рівні системи остаточно розділило, в залежності від синтаксичних функцій і дистрибуцій, німецький інфінітив на вербальний і субстантивований.

Діахронічний аналіз синтаксичних функцій СІ дозволяє стверджувати, що при розвитку німецької мови інфінітив послідовно реалізує синтаксичний потенціал іменника.

Нижче наводиться перелік прикладів з німецькомовної літератури різних історичних періодів для кожної характерної для сучасного німецького синтаксичної функції СІ.

Функціонуючи на рівні речення в якості додатка або підмета, інфінітив в більшій мірі реалізує закладений в ньому в процесі історичного розвитку потенціал імені.

Підмет:

Сучасна німецька мова: <...> Verrat mir doch dein Rezept zum Schlankwerden! (T. Jaud, Uberman).

Nhd: Ein grosses angstvolles Harren war in ihnen gewesen (W. Bloem, Das iserne Jahr).

Fhd: dannoch wirt das loben dicke mit gespotte gemischet (J. Tepl, Der Ackermann).

Mhd: Welt ir, sin truren ist verkeret (W. von Vogelweide, Lieder).

Ahd: <...> then lesen iz gilusti (Otfrid).

Додаток:

Сучасна німецька мова: Wir haben kaum noch an das Zustandekommen des Vertrages geglaubt.(J.W. Tasc hler, Deutschlehrerin).

Nhd: Da erbarmte sich seiner ein gutiges Erschaffen (W. Bloem, Das eiserne Jahr).

Fhd: Denn weder Weisheit, Einsicht, Rat, / Noch Macht vor Gott Bestehen hat (S. Brant, Das Narrenschiff).

Mhd: da^eren er im niht vertruoc (H. von Aue, Iwein).

Ahd: taz uuazer gab in trinchen, pouma scatoton in (Notker).

Непрямі додатки:

Вживання безприйменникого СІ в давальному відмінку в функції непрямого додатку є периферійним і в літературі зустрічається досить рідко. Даний факт пов'язаний з конфліктом семантик wem(кому?) відмінка і абстрактного процесу дії, що виражається інфінітивом. Порівняємо:

Сучасна німецька: Und wenn wieder ein Tag zu Ende gegangen war, ein Tag, der sie dem erwachsensein naher brachte (J.W. Taschler, Deutschlehrerin).

Nhd: Wеr war fi-ohcr als єг <...>, dа ihm diе Gelegenheit ohne sеin Mitwirkcn zubеrеitеt wo^n! (J.W. von Goethe, Wilhеlm Meistеrs Lеhrjahrе).

Fhd: Viel sind aufs 8ріє1єп so versessen ... (S. Brant, Das Narrenschiff).

Mhd: Uns ist in alten msren wunders vil geseit / von helden lobebsren von grozer arebeit, / von frouden, hochgeziten, von weinen und von klagen ... (Das ibelungenlied).

Ahd: Uuib 'quad er innan thes,' gib mir thes drinkannes (Otfrid).

Означення:

Згідно Г. Паулю, використання субстантивації похідного як непогодженого означення до іменника в родовому відмінку є найвищим ступенем його субстантивації [11, 115]. Як правило, в подібному вживанні СІ супроводжується артиклем, порівняємо:

Сучасна німецька: <...> und er wusste, dass es nicht die Anstrengung des Laufens war (P. Suskind, Parfum).

Nhd: <...> so war zum zweiten Male die Wollust des Aufmerkens und Forschens grob (J.W. von Goethe, Wilhelm Meisters Lehrjahre).

Fhd: Es scheint unerwiesen zu sein <...>, dab sie auber dem Stande des Verdienstes oder des Zunehmens an der Liebe seien (Martin Luther).

Mhd: den Waleis twanc der minnen kraft swigens (W. v. Eschenbach, Parzival).

Ahd: Tharana datun sie ouh thaz duam: ougdun iro wisduam ougdun iro cleini in Thes tihtonnes reini (Otfrid).

Обставина:

СІ з різними прийменниками в сучасній німецькомовній літературі досить широко вживається в функції обставини різної семантики: часу (im, beim, nach), цілі (zum), способу дії (mit, durch).

Сполучення з прийменниками zum, beim, з одного боку, мають найбільшу частотність в сучасній німецькій, а з іншого, є найбільш молодим явищем в мові, вихідним із літератури раньонововерхньонімецького періоду. Інфінітив з прийменниками mit, durch, in зустрічаються протягом всього розвитку історії німецької мови, з поступовим звуженням потенціалу:

In в сучасній німецькій вживається переважно з дієсловами руху, інструментальне значення поєднань з mit, durch перешкоджає реалізації семантики послідовної дії, виявляючи в першу чергу іменні властивості інфінітива [3, 26].

Сучасна німецька: Ich wette, du langweilst dich jetzt beim Lesen (J.W. Taschler, Deutschlehrerin).

Nhd: Aber im Umdrehen sah er plotzlich an der Treppe <...> drei alte Manner an einem kleinen Tisch sitzen (Bruder Grimm, Deutsche Sagen).

Fhd: Doch Crates warf sein Geld ins Meer, / Das hindert 'ihn beim Lernen sehr (S. Brant, Das Narrenschiff).

Mhd: do lieffen dav dvrch schouwen vil manich wip vnde man (Das Nibelungenlied).

Ahd: <...> thie andere iungoron mit ferennu quamun (Tatian).

Іменна частина складеного дієслівного присудка СІ з прийменниками im/beim/am і дієслівною зв'язкою sein в сучасній германістиці досліджується в розрізі прогресивних поєднань (також am-Progressiv, rheinische Verlaufsform, deutscher Progressiv і т.д.). За даними наших власних досліджень поєднання дієслова sein з am і інфінітивом зустрічаються з кінця XVIII століття, і, якщо im/beim можуть поєднуватися як з дієсловом sein, так і з різноманіттям інших дієслів, то am вживається тільки з дієсловом - зі часткою sein. Конструкції зі структурною схемою: субстантивований інфінітив + im/beim + sein відносяться до раньонововерхньонімецького періоду. Що стосується давньоверхньонімецького і середньонижньонімецької мови, то, як вже говорилося раніше, досить складно розділити інфінітиви даних етапів історичного розвитку на дієслівні і субстантивовані, відповідно і присудок на складові іменні або складові дієслівні:

Сучасна німецька: Der bestimmte Artikel ist in der althochdeutschen Zeit erst im Werden (O.I. Moskalskaja, Die deutsche Sprachgeschichte).

Nhd: Eine einfache, derbe Frau, die mich auf dem Flur abfertigen wollte, da sie gerade beim Zimmerputzen war, trat mir entgegen (I. Frapan. Wir Frauen haben kein Vaterland).

Fhd: Wie wir aber wider in dem heimkehren waren, kamen wir inn ein dorf (Rastbuc hlein und Katzipori von M. Lindener).

Mhd: <...> daz sie im sagten sicherlich / waz diez bedeuten wer (Alexanderroman).

Ahd: Seno nu so sliumo so thiu stemna uuard thines heivlizinnes in minen orun ... (Tatian).

Підводячи підсумок, ми вважаємо, що в давньо- і середньонижньонімецькі періоди інфінітив в більшій мірі виявляв властивості іменника, ніж дієслова. Вживання інфінітива з означуваним та неозначуваним артиклем в зазначені періоди не дозволяє віднести його до абстрактного іменника, хоча постійність прогресуючого значення на всіх етапах мовного розвитку свідчить про закладену в німецькому інфінітиві дуративної семантики. Раньонововерхньонімецький період є незмінним моментом для даного мовного явища. Як було показано раніше, саме в цей період функціонування інфінітива в синтаксичному полі імені обмежилося рамками словотворчої моделі з обов'язковим орфографічним маркуванням подібної конверсії, що, в свою чергу, розширило його продуктивність до іноді абсурдних явищ сучасного німецького, наприклад: «das Inden-Wind-Schlagen meiner Ratschlage, durchlangeres Nachdenken und Inden-Akten-Blattern» (zit. Nach Weinrich [9, 94]). З іншого боку, сучасна конструкція так званого am-прогресива з сумнівним, потенціалом до граматикалізації і прийменникові конструкції з герундіальним значенням, також отримали свій розвиток в раньонововерхньонімецькій період, являють собою послідовну реалізацію валентності інфінітива як члена дуративних дієслівних комбінацій. Прикладами можуть служити існуючий в середньоверхньонімецький період і який вийшов з ужитку дуративний зворот wesan + Infinitiv або властиві сучасні моделі sein + Infinitiv:

<...> die mit dem kunege waren jagen (Lanzelot).

Wartihr Teppiche kaufen? (B. Kirchhoff, Schund Roman). Ich war sogar mit ihm einkaufen und essen (T. Jaud, Uberman).

Таким чином, німецький інфінітив незалежно від способу свого написання, значення похідного дієслова і синтаксичної ролі в реченні послідовно експлікується значення тривалості дієслівної дії, що знаходить своє відображення протягом усього розвитку німецької мови.

субстантивований інфінітив німецький писемність

Бібліографія

1. Адмони В.Г. Исторический синтаксис немецкого языка. - М.: Высшая школа, 1963. - 334 с.

2. Буніятова І.Р. Еволюція гіпотаксису в германських мовах (IV-XIII ст.). - К.: Вид.центрКНЛУ, 2003. - 327 с.

3. Жирмунский В.М. История немецкого языка. - М.: Высшая школа, 1965 - 408 с.

4. Інфінітив в історії німецької мови (ІХ-ХХ ст.) : [монографія] - К. : Вид. центр КНЛУ, 2010. - 207 с.

5. Інфінітив у системі частин мови // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія "Філологія", 2007. - Том 10. - № 1. - С. 113-119.

6. Москальская О.И. История немецкого языка. - Л.: Просвещение, 1969. - 286 с.

7. Проблема походження інфінітива німецької мови // Мова і культура. - К. : Видавн. Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. Х. - T. IX. - С. 82-85.

8. Структурно-функціональні особливості інфінітива германських мов // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія "Філологія". - 2007. - № 2. - Т. 10. - С. 16-22.

9. Blume K. Nominalisierte Infinitive: eine empirisch basierte Studie zum Deutschen. Tubingen: Niemeyer, 2004. 138 S.

10. Kloocke H. Der Gebrauch des substantivierten Infinitivs im Mittelhochdeutschen. Dissertation. Goppingen: Kummerle, 1974. 113 S.

11. Paul H. Deutsche Grammatik in 5 Bd. Bd. 3, Teil IV: Syntax (erste Halfte). Halle (Saale): Niemeyer Verlag, 1954. 456 S.

Размещено на Allbest.ru