Типологія головних членів речення у творах В. Шкляра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Катерина Новіченко, студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики; Демешко І.М., кандидат філологічних наук, доцент

В україністиці узвичаєна типологія присудків за морфологічною природою присудкової форми та способом вираження модально-часових значень. Останнім часом в українському мовознавстві здійснено ряд досліджень, присвячених диференціації предикатів та окремим різновидам (І.Р. Вихованець, Р.О. Христіанінова; О.І. Леута; М.В. Мірченко, О.Г. Межов). Натомість формально-граматичні типи присудків певною мірою опинилися поза увагою. Проте аналіз предикатних синтаксем відкриває нові можливості і для відомостей про їхнє формально-граматичне вираження та відповідно про типи присудків у сучасній українській мові. Актуальність дослідження зумовлена потребою вивчення специфіки різних типів головних членів речення як формально-граматичного компонента у творах В. Шкляра.

Мета статті - з'ясувати типи головних членів речення та їхні стилістичні функції в романах Василя Шкляра «Троща», «Чорне сонце». Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) виявити типи головних членів речення в романах В. Шкляра «Троща», «Чорне сонце»; 2) окреслити форми різних типів присудків.

Спосіб вираження підмета зумовлює його поділ на простий і складений. Простий підмет може бути виражений іменником, рідше субстантивованим займенником, дієсловом, прикметником, числівником. Складений підмет виражається цілісними конструкціями, зокрема кількісно-іменниковими сполуками і сполуками іменника (або субстантивованого слова) в називному відмінку з іменником (або субстантивованим словом) в орудному відмінку з прийменником. Типи присудка виділяють за двома принципами. Ґрунтуючись на морфологічній природі присудка виділяють дієслівний та іменний присудки. Залежно від способу вираження модально-часових значень присудок поділяють на простий, складений і складний.

Аналіз твору засвідчує, що В. Шкляр використовує різноманітні типи підметів та присудків. Зокрема, простий неускладнений підмет, виражений: 1) іменником (або його еквівалентом) у Н. в.: Кулі цвьохкали тільки горою і в очереті нас не діставали (1, с. 25). Зараз ворон якось так чудно ворухнув шиєю і крильми, наче знизав плечима (2, с. 52). Головне - не лишати по собі сліду (1, с. 42); 2) інфінітивом: Найстрашнішим було потрапити до більшовиків живим (1, с. 39). Партизанити краще малим загоном: зручніше маневрувати, переховуватися, уникати переслідувань, та й харчуватися легше (2, с. 47); 3) лексичним сполученням слів: За столом сиділо «високе начальство» в цивільному (1, с. 63). Начальник цеху, суворий носатий чолов'яга, сидів у своїй «каптьорці» й жадібно смоктав цигарку (1, с. 77). «Коваль Васюта, як і годиться чоловікові його ремесла, був неабияким здоровилом...» (1, с. 70).

Простий ускладнений підмет, що виражений іменником у поєднанні з часткою, означальним займенником: Хоч часу було замало, ми всі пороззувалися, бо з повними води чобітьми на тому березі далеко не забіжиш. (1, с. 26). Наш друг, який перебрав собі псевдо від запорозького кошового, був, однак, більше схожий на розумного пса, ніж на славетного отамана (1, с. 16). «Чийсь чобіт зачепив снопа над моєю головою... » (1, с. 29).

Складений підмет виражений: 1) числівником та іменником у називному або родовому відміну: До нашого острова плило зо два десятки човнів, на яких сиділи більшовики (1, с. 20). «Навесні двадцять першого ще один такий розумака прибився до нас.» (1, с. 55);

1) іменником зі значенням групи, обсягу, міри, сукупності та ім. у Н. в.: До «хвилинки» заходив наряд міліції (1, с. 51). Хмари комарів налетіли з усієї трощі, і довелося мерщій зодягнутися в мокре, інакше вони обгризли б мене до білої кості (1, с. 44). Він боязко підступив до берізки й побачив яму, біля якої чорніла купа сирої землі (1, с. 349);

2) іменником та словом із кількісною семантикою: Мабуть, частина більшовиків висадилася раніше на острів, бо відразу, щойно ми сховалися в заростях очерету, навздогін нам застукотіли автомати (1, с. 25). Біля входу диміли цигарками кілька чоловіків - у «хвилинці» це було заборонено (1, с. 48). Після хвацького помаху його руки, на сцену висипало кільканадцять хористів. (2, с. 67);

3) іменником із кількісним значенням та іменником у родовому відмінку: Думаю, що й більшість отаманів не погодяться пхатися в такий світ (2, с. 210). Половина дивізіїКотовського та червоні козаки Примакова теж переходять на бік повстанців (1, с. 337);

4) неозначеним займенником у поєднанні із субстантивованим прикметником у називному відмінку: «Я беру її за коси, і тільки згодом у мені прокидається щось людське. » (1, с. 293). Може, хтось інший викинув би ті смаколики чи роздав би голодним в 'язням, а я не зміг (1, с. 316);

5) числівником (займенником) у Н.в. з іменником або займенником у Р. в. з прийменником: Якщо хтось із наших вирвався з облави, то тепер і він міг бути на Драгоманівці (1, с. 45). Це якщо ніхто з них не потрапив до рук москалів (1, с. 73). Отже, місце криївки показав хтось зі своїх (1, с. 74). Ніхто з нас не має права торгувати зброєю (1, с. 333). Один із них був бородатий, тому охоронець у білому кітелі попросив пред' явити документи (2, с. 64).

Простий присудок може виражатись дієсловами в особовій формі: Він міцно стиснув (3 ос. одн, ч. р.) мою руку і першим пішов до цвинтарної брами (1, с. 71). Я знаю (1 ос. одн.) тих дзядів, що з тобою сидять. (1, с. 137). Я можу (1 ос. одн.) зрозуміти все, окрім святотатства (2, с. 3). Може, ми тебе амністуємо (1 ос. мн.) і будемо разом бити комуну та стояти за правду (2, с. 129). Взавтра ти снідатимеш (2 ос. одн.) на білій скатертині (2, с. 7). В серпні над Україною кружлятимуть (3 ос. мн.) літаки, робитимуть мертві петлі, і то буде гасло - сигнал до початку загального повстання (2, с. 47). На його квартирі ви заберете (2 ос. мн.) всі фотографії (1, с. 236). Щодо складених присудків, то В. Шкляр послуговується обома їхніми різновидами - іменним та дієслівним. Іменні складені присудки в романах В. Шкляра «Троща», «Чорній ворон» виражаються за допомогою таких частин мови:

1) допоміжне дієслово «бути» у відповідній особовій формі + іменник: Але це було невинне застереження порівняно з тим приписом, що я знайшов у планшеті (2, с. 25);

2) допоміжне дієслово «бути» у відповідній особовій формі + прислівник: Довкола було так тихо, що я чув, як у Сірковій голові гомонить Полтавська битва (1, с. 150). Містечко було всіяне трупами, що, розпластані й зкоцюрблені, валялися в пилюзі, в бур'янах, попідтинню, на городах, левадах (2, с. 38);

3) допоміжне дієслово «бути» у відповідній особовій чи безособовій формі + прикметник: Один із них був бородатий, тому охоронець у білому кітелі, що стояв на ґанку, попросив пред'явити документи (2, с. 55). Терен був вигідний тим, що тут росли густі кущі свербивусу і глоду - зручне місце для засідки (1, с. 152). Він прожив заледве не триста літ, і це був щасливий рідкісний випадок, бо якщо природа й подарувала їм, воронам, таке довголіття, насправді мало хто дотягував і до ста (2, с. 161). А тим часом уже був готовий останній наказ Гамалія (1, с. 202).

Дієслівні складені присудки виражені такими формами:

1) допоміжне дієслово «бути» у відповідній особовій формі + дієслово, виражене інфінітивом, особовою та безособовою формами: Коли наказ було виконано, Гупало виїхав на просіку і зіскочив з коня (1, с. 165). Птіцин не був боягузом, але перед тим, як вирушити до лісу, взяв у заручники й посадив під арешт усіх родичів Чучупаки, які мали бути розстріляними в разі його смерті. (2, с. 69). Через бравурні оркестри та марші, через крики гучномовців і стадне уракання я готовий був забитися в невідь-який закутень, але тихого місця ніде не знаходив і ловив себе на тому, що ходжу кімнатою від стіни до стіни (1, с. 69). Юркові після ув'язнення також було заказано в'їжджати до рідного краю, але він, здається, перехитрив Президію Верховного Совєта і всю совіцьку каральну систему (1, с. 81);

2) модальне дієслово «хотіти» + дієслово, виражене інфінітивом, особовою та безособовою формами: Одначе випив до дна, дрібно закліпав просльозілими очицями й потягся до сала, ніби хотів ще раз усім нагадати, що його дід мав прізвище Птах (2, с. 71). Полковник постійно вимагав у наглядачів принести ручку, папір і чорнило, бо він хоче написати п'єсу про крах повстанського рух (2, с. 307). Їй хотілося десь загубитися в цьому світі, щоб її ніхто не знайшов (1, с. 238). Ганнуся хотіла припасти до нього, оплакати, та Веремій раптом підвівся і сів (1, с. 68);

3) особове дієслово + інфінітив: У таких випадках органи Безпеки мають чинити згідно з інструкцією Організації, яка не визнає збірної відповідальності цілої родини за злочин одного її члена (1, с. 241). Ворон не став розпитувати Досю, де на цю зиму рили землянки - не годилося дознаватися про місце зимової оселі тим, хто тут не лишався до весни (2, с. 90). І ось тепер, вибираючись на таку важливу й відповідальну зустріч із червоним командуванням, він вирішив зодягнути цей аристократичний балахон з бордового атласу. (2, с. 119)$

4) безособове дієслово + інфінітив: Мені часом доводиться працювати в нічну зміну (1, с. 55). Напевно, комбриг Кузякін не знав, що тютюн ще можна вживати і в такий спосіб, ну, може, трохи не такий тютюн, але за воєнного часу перебирати не доводиться (2, с. 125);

5) модальне дієслово «могти» у відповідній особовій формі + дієслово: Одного не можу второпати: якщо Петлюра з Тютюнником уже не збиралися вертатися в Україну, то чому ж вони, такі розумні, не передали свої повноваження комусь іншому? (2, с. 163). П'яніючи і хитаючись від терпкого березневого повітря, ми підтримували один одного попід руки й довго чекали, поки зможемо перейти до нового місця постою (1, с. 74). Всю правду ми можемо дізнатися хіба від самих більшовиків (1, с. 201);

6) модальне дієслово «почати» в відповідній формі + інфінітив: Денис Гупало, який сховав свого піваршинного оселедця під ганчір'яний будьонівський шолом, навіть почав переконувати Загороднього, що тут щось нечисте, що Завірюха заведе 'їх під дурного хату, однак Ларіон затявся: розтовкмач мені, що тут не так, і тоді я тебе послухаюся. [Б., с.204]; У відповідь на сигнал вони також почали стріляти з ракетниць, і це було моторошно (1, с. 51);

7) модальне дієслово «мати», «мусити» у значенні примусу, у відповідній особовій формі + дієслово в особовій чи безособовій формі: Він трішки розгубився, адже не вимагав у мене ніяких документів, та все- таки змушений був узяти папір і тим самим піддатися моїй волі (2, с. 263). Я мусив показатися на ясні очі Стефи, аби вона побачила, що мене випустили (1, с. 56).

Підмети та присудки різних структур у романах В. Шкляра «Троща», «Чорний ворон» представляють науковий інтерес, особливо щодо їх використання в тексті. Присудки виконують такі функції: 1) опису описуваного в романі часу та, зокрема, політичної ситуації в країні: Так було і тоді, коли ми захопили в полон китайців. Та який там полон, не було в нас ніякого брану, ворогам ми відразу давали раду шаблями, не тратячи куль, тож і того разу підвели косооких до колоди і я показав їм, аби поклали на неї голови (2, с. 34). Я вже знав, що хлопці в чорних плащах таких, як я, часто провокують на «злісне хуліганство», підсилають когось, щоб затіяв бешкет, а винним роблять тебе. За «злісне хуліганство» ні сіло ні впало могли впаяти три роки (1, с. 40);

2) перебігу подій, коли автор бажає детально описати ситуацію, яка характеризує певну подію в романі чи допомагає зрозуміти вчинки героїв, їхній стан: Та ще чуднішою для нього буде інша причта на цій галявині, - це коли згодом сюди прийдуть інші люди, вони ґелґотатимуть нетутешньою мовою, чужі, рогаті, себто в рогатих шапках-будьонівках, незнайомі чорному воронові люди, прийдуть і відміряють двадцять кроків на схід од старезного дуба і стануть копати, і викопають труну, відкриють віко, та замість отамана знайдуть там тільки записку, від якої можна було здуріти (2, с. 4). Мабуть, частина більшовиків висадилася раніше на острів, бо відразу, щойно ми сховалися в заростях очерету, навздогін нам застукотіли автомати. Кулі цвьохкали тільки горою і в очереті нас не діставали, хоча поміж автоматних черг я почув, як глухо затарабанив «дігтяр» (1, с. 16);

1) опис окремого героя: Товклося тут чимало роззяв, дітвори, десь узявся юродивий Варфоломій, що жив у богадільні при Чигиринському Свято-Троїцькому монастирі, але завжди з'являвся там, де з якоїсь особливої оказії скупчувалося чимало люду. Худющий - сама шкіра та кості - Варфоломій улітку і взимку ходив у довгій чорній хламиді з накинутим на голову клобуком. Рідко хто бачив його лице, ніхто не знав його віку і вгадати не міг, бо навіть старі люди пам 'ятали Варфоломія таким, як оце зараз, - безпритульним юродивим блукальцем, віщуном, що наперед угадував лихо. Через те селяни його побоювалися, бо казали, що за ним ходить біда, що начебто він її насилає, хоча насправді Варфоломій нічого не насилав, він тільки вгадував наперед те, що мало відбутися (2, с. 77);

2) характеристики та опису людського колективу: І голоси їхні теж були тепер іншими, сама чорна туга співала тими голосами - і не про далеких запорожців, що каралися в тяжкій неволі, а ось про цих нетяг, що сиділи за нетесаними столами, прикривши долонями очі, не дивлячись один на одного, а тільки чуючи свою невідступну журбу. Це вони, козаки-нетяги, плакали-побивалися, викликаючи свою долю- задрипанку, яка давно від них відцуралася, це вони благали буйного вітра визволити їх із тяжкої неволі, а тим часом катюги кували 'їм ще міцніші кайдани (2, с. 73).

Таким чином, для творів В. Шкляра характерні однорідні присудки - прості та складені, виражені різними частинами мови, з використанням модальних дієслів, фразеологізмів. Складений іменний присудок виражається структурою «дієслово «бути» + іменні частини мови (іменник, прикметник) та прислівник». Складений дієслівний присудок виражається формулою «модальні дієслова «бути», «могти», «мусити», «хотіти» + особове чи безособове дієслово», а також поєднанням двох смислових дієслів, одне з яких найчастіше виражається особовою формою, а інше - інфінітивом. Прості підмети у творах В. Шкляра виражені іменником (або його еквівалентом) у називному відмінку, інфінітивом, лексичним сполученням слів. Складений підмет виражається за допомогою іменника в називному відмінку в поєднанні з іменником певної семантики (позначення групи, обсягу, міри, сукупності, кількісної семантики), числівником.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Головні члени речення в романах В. Шкляра «Троща», «Чорний ворон» структурно є різноманітними та виконують стилістичні функції передачі авторського бачення описуваної ситуації у творі. Письменник послуговується простим присудком, вираженим такими частинами мови: іменником, займенником, особовим дієсловом, інфінітивом, а також фразеологізмами. Щодо стилістичних функцій, то присудки служать для створення певного емоційного настрою читача, передають психологічну напругу, яку автор створює у своїх романах, допомагають детально описати ситуацію, яка характеризує певну подію в романі чи допомагає зрозуміти вчинки героїв.

Перспективу подальшого дослідження типології головних членів речення убачаємо в з'ясуванні проблемних питань під час визначення присудків та стилістичних функцій, що уможливить опис синтаксичних особливостей і стилістичних функцій підметів у творах В. Шкляра.

стилістичний шкляр присудок роман

Бібліографія

1. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис / І.Р. Вихованець. - К. : Либідь, 1993. - 368 с.

2. Загнітко А. Український синтаксис: теоретико-прикладний аспект. - Донецьк, 2009. - 137 с.

3. Ермоленко Є.Я. Категорія предикативності. Загальна і власне синтаксична семантика речення // Синтаксис словосполучення і простого речення. / Є.Я. Ермоленко - К.: Наукова думка, 1975. - 131 с.

4. Загнітко А.П. Категорія стану в системі граматичних категорій дієслова / А.П. Загнітко // Укр. мовознавство. - 1990. - Вип. 17. - С. 77-84.

5. Загнітко А.П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис / А.П. Загнітко. - Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2011. - 992 с.

6. Курс сучасної української літературної мови. Т. ІІ. Синтаксис / ред. Л.А. Булаховський. - К., 1951. - 408 с.

7. Шкляр В. Троща: роман / В. Шкляр. - Харків : Книжковий Клуб «Клуб сімейного Дозвілля», 2018. - 416 с.

8. Шкляр В. Залишенець. Чорний ворон: роман / В. Шкляр. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб сімейного Дозвілля», 2019. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru