Продуктивні морфологічні способи творення питомих відповідників іншомовних слів

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор Ковтюх С.Л.

Однією з найважливіших передумов функціонування мови є здатність до перманентних змін, коли на кожному етапі її існування розвиваються ті засоби й способи вираження, ті тенденції, які найбільше відповідають новим соціально-культурним завданням та умовам мовленнєвої комунікації.

Зміни в різних сферах життя соціуму: суспільно-політичній, науково-технічній, духовній, культурній та ін. під впливом нових суспільних умов - становлення України як незалежної держави, її входження до світових організацій, розширення міжнародних зв'язків, зміни політичної системи, демократизації суспільства, стрімкого науково-технічного прогресу - породжують нові об'єкти називання й формують потребу в неологізмах. У свою чергу мова як системно-структурне утворення характеризується такою внутрішньою організацією (системні міжрівневі взаємозв'язки, власний словотвірний потенціал, семантичні та стилістичні парадигми, мовні антиномії та ін.), яка зумовлює розвиток мовної системи.

Найвиразніше відображає динаміку мови її лексико-семантичний рівень. Словниковий склад є найбільш чутливим до зовнішніх чинників впливу, на ньому також активно відбивається дія внутрішніх законів розвитку мови.

Вивчення причин, напрямків та форм змін у лексичному складі мови, безперечно, належить до важливих проблем мовознавчої науки.

Розвиток сучасної лінгвістики позначений посиленим інтересом до семантичних та словотвірних особливостей лексичних одиниць. Питання семантики переважно висвітлено в працях нормативно-стилістичного характеру та в роботах про мову творів письменників або окремих жанрів (М.Д. Гладкий, В.І. Сімович, М.Ф. Сулима, І.І. Огієнко, І.К. Білодід, Д.М. Шмельов, В.С. Ващенко, А.П. Коваль та ін.). Проблеми словотворення досліджували В.І. Сімович, В.С. Ільїн, Р.С. Смаль-Стоцький, Л.Л. Гумецька, І.І. Ковалик, Я.А. Рудницький, В.М. Русанівський, М.Я. Плющ, Л.А. Юрчук та ін. Однак, незважаючи на вищезазначене, потреба дослідження семантико-дериваційних параметрів українських замінників іншомовних слів залишається актуальною.

Мета статті - з'ясувати найчастотніші морфологічні способи словотворення українських еквівалентів іншомовних слів. З метою реалізації цієї мети необхідно розв'язати такі завдання: 1) дослідити явище пуризму, зокрема різні погляди вітчизняних та закордонних мовознавців щодо його прогресивності чи шкідливості; 2) визначити продуктивні морфологічні способи словотворення питомих відповідників запозичених лексем; 3) схарактеризувати суфіксацію, різні види складання, одночасну префіксацію та суфіксацію як найпродуктивніші морфологічні способи деривації досліджуваних слів. іншомовний слово лексичний

Словниковий склад української мови - це відкрита, динамічна система, що складається з лексичних одиниць, різнопланових за джерелами та часом формування. Кількісно-якісні зміни в словниковому складі відбуваються особливо динамічно порівняно з граматичною будовою й звуковим складом мови, що, однак, не порушує стану відносної рівноваги, стабільності мови як засобу спілкування впродовж тривалого періоду її функціонування.

Лексику за походженням поділяють на власне-українську та іншомовну (запозичену). Питомими українськими вважають слова, народжені самою мовою на будь-якому етапі її розвитку. Іншомовними називають лексичні одиниці, що ввійшли в українську мову з інших мов. Дослідник А.П. Грищенко зазначає, що в "словниковому складі української мови провідне місце належить тій частині лексики, яку за генетичними ознаками і визначальною роллю у мовотворчому процесі прийнято називати споконвічною" [2, с. 159], проте сучасна українська мова демонструє стрімке входження до її складу значної кількості іноземних слів.

Яскравою рисою сучасної мовної ситуації в Україні є надмірне й інколи недоречне використання лексем іншомовного походження. Така ситуація викликає протидію науковців, небайдужих носіїв мови й спричинює явище пуризму.

Дослідниця С.Я. Ермоленко так пояснює цей термін, утворений від французької лексеми purisme, яка виникла з латинського purus - у дослівному перекладі "чистий": "крайній вияв турботи про чистоту літературної мови, культуру мови, орієнтація на встановлення суворих правил дотримання літературних норм, оберігання мови від впливу іншомовних запозичень, очищення її від нелітературних явищ" [3].

У європейській лінгвістиці зазначений термін використовують на позначення позитивних процесів у мові. На думку болгарського вченого М.Ф. Вєдєнова, пуризм - це "прогресивне явище, яке є частиною національної боротьби народу за політичну і культурну незалежність" [1, с. 32]. Варто зазначити, що існують два його види. З одного боку, пуризм називають природним явищем, що виявляється в мовах, носії яких тривалий час перебували під впливом іншої держави. У цьому випадку він зачіпає основу структури мови, причому якогось розвиненого механізму виникнення "домашніх" конструкцій немає. Натомість створено певний важіль автоматизму, за яким іншомовні слова перекладають власними відповідниками. З іншого боку, як зазначає Р.П. Яковець, пуризм може бути насильницьким. Це відбувається тоді, коли нові конструкції', хоч і походять від власних коренів, проте нагадують "дивну мову" й запроваджуються насильницькими методами, які врешті-решт викликають опір [7, с. 524]. Для назви цього виду, який характеризують як шкідливий, оскільки він поглиблює різницю між розмовною і літературною мовою, використовують терміни: "надмірний пуризм", "гіперпуризм", "ультрапуризм", "псевдопуризм".

Визначаючи це явище як боротьбу за чистоту мови, Ю.В. Шевельов зазначає, що "боротьба ця може провадитися з різними теоретичними настановами і з різною практичною метою. Може бути надзвичайно загострений, перебільшений пуризм, так, як це було, скажімо, у чеській мові в XVII ст., - коли один пурист пропонував викинути слово "око" через те, що воно йому нагадувало німецьке слово "ауте" і замінити його новотвором "відєлкіне", утвореним від слова "видіти". Такий пуризм може тільки шкодити розвиткові мови. Але здоровий, нормальний пуризм конче потрібний для... життя, існування і розвитку мови" [6, с. 64].

В Україні початки пуризму заклали М.О. Максимович, М.М. Левченко, І.Г. Верхратський, О.Й. Партицький та ін. Для східної частини України питання мовного пуризму набуло особливої ваги й актуальності у 20-і рр. ХІХ ст. (за доби "українізації", що фактично розпочалася 1925 р.). Український пуризм активізувався ще в часи піднесення націоналізму, розбудови Української держави, коли нарешті з'явилася можливість для відродження та розвитку її багатовікової культури, традицій, мови та ін.

Розвиток сучасної української мови позначений активним використанням питомих одиниць, зумовленим розумінням українським суспільством якості власних духовних цінностей, зокрема рідної мови. У сучасній вітчизняній лінгвістиці пуризм характеризують як багатогранне явище, що є невід'ємним складником процесів унормування. Характерною ознакою сучасної мовної ситуації в Україні є надмірне та недоцільне вживання англізмів. Цю проблему намагаються розв'язати мовознавці та ентузіасти, які прагнуть зберегти чистоту української мови. Прикладом такої роботи є український сайт "Словотвір" - платформа гуртового пошуку українських відповідників для іншомовних запозичень. Цей сайт було створено в жовтні 2014 р., одним з його очільників є кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Львівського національного університету імені І. Я. Франка І. Л. Ціхоцький, який в інтерв'ю журналісту видання "Polemix" зазначає: "Основна мета - очищення української мови від непотрібних чужомовних запозичень, які не те що не збагачують наше мовлення, а радше навпаки - засмічують його" [5]. На думку вченого, чужизми не адаптуються до норм фонетики чи морфології української мови, не змінюють свого вигляду (іноді навіть графічного) і при цьому дуже часто мають питомі українські відповідники [5]. Поява подібних лексем у словниковому складі мови продиктована найчастіше модою й не має жодних закономірностей.

Зібрана картотека нараховує 250 лексичних одиниць (джерельна база - указаний інтернет-ресурс). Для аналізу найчастотніших морфологічних способів словотворення українських еквівалентів обрано 108 слів.

Процес словотворення відбувається постійно, віддзеркалюючи зміни в суспільстві, відповідаючи потребам носіїв мови. Тому велике значення має вивчення продуктивних способів деривації, словотвірних типів і моделей, частотних засобів творення лексичних одиниць.

Найпоширенішими морфологічними способами словотворення українських еквівалентів іншомовних слів є такі: суфіксальний, префіксально-суфіксальний та основоскладання. Найбільше одиниць (65) утворено суфіксальним способом, що становить 26% від загальної кількості досліджуваних слів: невідомець (анонім), раптівка (флешмоб), новинар (репортер), фарбиця (макіяж), складанка (пазли), особник (паспорт), струмівник (душ), подієвник (сюжет) тощо.

Словотвірний тип із суфіксом -ник виявляє найвищу продуктивність у межах способу (20 одиниць - 30,7%). Цей суфікс уживають в основах іменників чоловічого роду й використовують для творення лексем зі значенням виконавця певної дії, названої дієсловом: впровадник (продюсер), розважальник (шоумен), звитяжник (челенджер), оздобник (дизайнер), візник (таксі). Дві одиниці утворено від прикметникових основ: гучник (динамік), крайник (екстреміст).

Активним серед досліджуваних іменників є словотвірний тип дериватів жіночого роду із суфіксом -к- (виявлено 8 одиниць): оголоска (афіша), повторка (репліка) тощо. Зазначені відповідники чужизмів утворено за словотвірним типом "основа дієслова + формант -к(а)".

До малочастотних варто віднести форманти -ств(о), -ець, -иц(я), -івк(а), з якими виявлено по 3 іменникові еквіваленти іншомовних запозичень. Перший з них бере участь у творенні відсубстантивних іменників середнього роду - назв абстрактних і збірних понять: літарство (спотинг - захоплення, що полягає в спостереженні за літаками та веденні їхнього обліку, яке супроводжується фотографуванням і відеозйомкою літальних апаратів, найчастіше літаків), квіткарство (флористика), жінкарство (фемінізм). За допомогою суфікса -ець утворено замінники іншомовних слів, що позначають назви осіб: перегонець (гонщик) - від перегони, нерухомець (ріелтор) - від нерухомий, невідомець (анонім) - від невідомий. Словотворчий формант -иц(я) засвідчено в іменниках зі значенням предмета, у якому щось міститься: збірниця (альбом, видання або збірка, що містить картини, малюнки, фотографії); східниця (хіт-парад), співниця (чарт - список, у якому перераховано найпопулярніші у визначений період медіа-продукти). За допомогою форманта -івк(а) утворено кошиківка (баскетбол), раптівка (флешмоб), кроківка (марш). Прикметно, що деривати з двома останніми формантами - це іменники жіночого роду, а синонімічні до них чужизми - субстантиви чоловічого роду.

Спорадично репрезентовано у творенні еквівалентних лексем суфікси -ень, -ач та формант -арн(я). Виявлено по два такі деривати: славень (гімн), вершень (хіт); друкач (принтер), запускач (лаунчер); струмарня (електростанція), новинарня (ньюзрум).

Низка питомих еквівалентних до іншомовних запозичених лексем засвідчена з поодинокими словотворчими формантами --анець: труханець (шокер); -н(я): правня (коректура); -ок: липок (скотч); -ал(о): кружало (циркуль); -альн(я): розважальня (шоу-бізнес); -ува-: однакувати (асоціювати); -ик: філіжанчик (капкейк); -ар: новинар (репортер).

На думку професора С.Л. Ковтюх, "варто розрізняти лексеми, утворені суфіксальним способом та лексико-семантичним. В останньому випадку твірні слова вже мають у своїй структурі ті чи ті суфіксальні морфеми" [4, с. 91]. Наприклад, слово чепуріння як замінник іншомовного візаж утворено внаслідок розширення значення відомого українського слова, тобто лексико-семантичним способом.

У поповненні лексичного складу мови значну роль відіграють такі замінники іншомовних слів, що являють собою групу складних іменникових утворень. Адже однією з характерних для сучасної епохи рис є пошук найбільш раціональних засобів номінації, що й визначило характерну сучасну тенденцію в системі словотворення. Завдяки їй реєстр відповідників значною мірою поповнився за рахунок складних слів. Слова цієї групи становлять 10,8% від загальної кількості (27 одиниць), їх утворено: складанням у сполученні з нульовою суфіксацією (14 одиниць): мережепис (веб-дизайн), спільновдяг (комбідрес), вжебач (дежавю), себелюб (егоїст), шляховказ (навігатор) та ін.; основоскладанням (7 одиниць): самокрамничка (мінімаркет), морелікування (таласотерапія), свіжосік (фреш), урядочищення (люстрація) тощо; складносуфіксальним способом (6 одиниць): славотворець (іміджмейкер), нічийбічний (нейтральний) та інші.

Порівняно небагато представлено еквівалентів, утворених префіксально-суфіксальним способом (16 одиниць, що становить 6,4%). До них належать такі іменники: наробок (портфоліо), усидок (кабінет), вмісник (контейнер), бездашник (кабріолет) тощо.

Отже, яскравою рисою сучасної мовної ситуації в Україні є надмірне й інколи недоречне використання лексем іншомовного походження. Це призводить до виникнення пуристичних тенденцій. Найголовнішим засобом збагачення лексики сучасної української є творення нових слів, тобто деривація. Слова в мові творяться не довільно, а спираючись на певні закономірності. Для українських еквівалентів іншомовних слів переважно характерні такі морфологічні способи словотворення: суфіксальний, різні види складання, одночасна префіксація та суфіксація. Провідна роль у творенні українських відповідників іншомовних слів належить суфіксації (26%). Українські еквіваленти, що становлять групу складних дериватів, відіграють значну роль у збагаченні лексичного складу мови. Слова цієї групи утворені складанням у сполученні з нульовою суфіксацією, основоскладанням та складносуфіксальним способом і становлять 10,8% від загальної кількості. Значно менше українських еквівалентів іншомовних слів утворено префіксально- суфіксальним способом (6,4%).