Власноіменний компонент у складі англійських фразеологічних одиниць

Размещено на http://www.allbest.ru/

Власноіменний компонент у складі англійських фразеологічних одиниць

Оксана Ситник

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету іноземних мов)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Арделян О.В.

Стаття присвячена висвітленню особливостей функціонування власноіменних компонентів у фразеологічних одиницях англійської мови. Розглянуто сутність фразеологізмів, наведено їх властивості й ознаки. Проаналізовано роль власного імені та наведено класифікацію власноіменних фразеологізмів. Акцентовано увагу на значимості власноіменних фразеологізмів у лінгвокультурі.

Ключові слова: антропонім, власне ім 'я, міфонім, топонім, фразеологізм, фразеологічна одиниця. Постановка проблеми. Мова, як засіб людської комунікації, являє собою соціальне й національне явище. З одного боку, вона є інструментом пізнання світу людиною та скарбницею індивідуального й суспільного досвіду, а з іншого боку, відображає світогляд, висловлює національний характер, зберігає етнічні та культурні цінності народу. У зв'язку з цим останнім часом більшість лінгвістів займаються вивченням проблеми взаємодії мови й культури.

власноіменний англійський фразеологічний

Власні імена займають специфічне місце в лінгвокультурі - виконують в процесі комунікації роль індивідуалізуючого словесного знаку. Значенню власного імені властива об'єктивність, воно є загальноприйнятим і співвідноситься у свідомості мовця й слухача з одним і тим же предметом дійсності. Фразеологія тісно пов'язана з історією, культурою і літературою народу, який говорить цією мовою. Цей зв'язок найбільш чітко простежується в тих фразеологічних одиницях, до складу яких входять власні імена. Таким чином, усталені словосполучення, відображаючи в своїй семантиці тривалий процес розвитку культури англійського народу, фіксують і передають від покоління до покоління культурні установки і стереотипи. Загальновідомі тексти є акумулятором культури, вони зберігають інформацію про історію, етнографію, національну поведінку, тобто про все, що становить зміст культури. Актуальність даної теми обумовлена тим, що національна логіка мислення - як колективна, так й індивідуальна - може бути осягнута саме за допомогою мовних одиниць, які мають лінгвокультурологічну значимість. До такого роду одиниць в першу чергу відносяться фразеологізми з власноіменним компонентом - мовні одиниці, які володіють національно- культурною специфікою [12].

Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що значне місце у багатьох наукових роботах приділено висвітленню особливостей творення та функціонування фразеологізмів із власноіменною складовою, а саме лексико-семантичний аналіз власних імен у фразеологізмах розкрито у роботах І. Л. Кучевшевої, дослідження значення власних імен у складі фразеологізмів як важливого складнику професійної компетентності магістрів вищих педагогічних навчальних закладів проведено у працях Л. І. Воротняк, Л. Ф. Шитова уклала словник власноіменних фразеологізмів, який містить історичну довідку про походження ономастичних компонентів. питанням вивчення фразеологізмів присвячено роботи О. В. Арделян. Проте, власне ім'я як компонент фразеологічної одиниці є все ще недостатньо вивченим, важливість дослідження подібних фразеологізмів обумовлена тим, що власні імена як одна з універсалій культури виконує функцію зберігання й трансляції традицій, історії, культури народу, в силу чого є особливим мовним знаком та допомагає виявити особливості фразеологічної картини світу англомовних етносів.

Метою цієї статті є аналіз власноіменного компонента у складі фразеологічних одиниць англійської мови. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: розглянути визначення, типи фразеологізмів; розглянути класифікації та типи власноіменних фразеологізмів.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

В ході історичного розвитку англійської мови багато власних імен увійшли у фразеологізми й закріпилися в лінгвокультурі в новому статусі - стали компонентами різною мірою переосмислених поєднань. Всі групи стійких поєднань розглядаються в розділах фразеології і мовознавства, які їх вивчають. Фразеологізми з власним ім'ям грають важливу роль в створенні лінгвокультурології. Основною методологічною установкою лінгвокультурологічного аналізу фразеологізмів є, на думку В. Н. Телії, орієнтація на синхронію - дослідження і опис взаємодії мови і культури в діапазоні сучасної культурно-національної самосвідомості та її знакової презентації. Настільки ж важливою є інтеграція в рамках лінгвокультурології прийомів дослідження і опису, які розробляються в рамках контрастивного аналізу, результати якого проливають світло на етнічну логіку, яка визначає відмінності “наївних культурно-мовних” картин світу [15].

Варто зазначити, що вчені не прийшли до єдиного визначення фразеологізму. За визначенням В. М. Мокієнко, фразеологізм є таким поєднанням слів, яке має відносну стійкість, експресивність, цілісне значення та відтворюється в мовленні в готовому вигляді [13].

На думку О. С. Ахманової фразеологічна одиниця є окремо оформленим об'єднанням, тобто об'єднанням не морфем, а слів, і тому за своєю структурою не відрізняється від звичайного “вільного” словосполучення [1].

За визначенням В. М. Телії фразеологічний склад мови є дзеркалом, в якому суспільство ідентифікує свою національну самосвідомість [16]. Фразеологізми виявляють подвійну співвіднесеність з культурою, тому що сама їх зовнішня форма є вже мовою культури, оскільки “буквальне” її прочитання співвідносить образ зі стереотипним, еталонним або символьно- значущим для даної лінгвокультурної спільності світобаченням, в якому відобразилися властивість, випадок, явище або ситуація - з одного боку, а з іншого - цей образ усвідомлюється та інтерпретується носіями цієї мови відповідно до їх компетенції в галузі культури [16].

Д. Е. Розенталь вважає, що фразеологізм є лексично неподільне, стійке у своєму складі й структурі, цілісне за значенням словосполучення, яке відтворюється у вигляді готової мовної одиниці [14].

В даний час в лінгвістиці найбільш уживаним є визначення О. B. Куніна, який стверджує, що фразеологічна одиниця - це окремо оформлена одиниця мови з повністю або частково переосмисленим значенням, яка не створюється в мовленні, а впроваджується в спілкування у готовому вигляді [11].

Слід зауважити, що фразеологічні одиниці й слова дійсно мають багато спільного. Як і слова, фразеологізми є базою для словотворення (to cut the cackle - перестати розмовляти й перейти до справи і нове слово - cackle-cutting), виконують номінативну функцію (to interfere in - to put one's oar in), вступають у синонімічні (to be black as coal; to be black as a raven; to get one's papers, to get one's ticket; to get the bag), антонімічні (an old sea wolf- a young calf of a mate) та інші системні зв'язки [7].

Проте, у структурно-семантичному плані фразеологічні одиниці є складнішим утворенням, ніж слово. Складові частини слів - морфеми не є самостійними одиницями мови, не існують поза оболонкою слова. Компонентами ж фразеологічних одиниць є цілі слова з властивими їм формами словозміни, які здатні функціонувати й поза фразеологічними зворотами. Слово й фразеологічні одиниці належать до різних мовних рівнів - лексичного та фразеологічного; у слова лексичне, у фразеологізма є своє специфічне фразеологічне значення, яке створюється поєднанням компонентів із повністю чи частково переосмисленими значеннями. Семантика слова контекстно зумовлена, тоді як семантика фразеологічних одиниць здебільшого не залежить від контексту, бо вона зв'язана за своєю природою. Взагалі, у фразеологічній одиниці спостерігається тенденція до однозначності, у слів - до багатозначності. Значення фразеологічних одиниць частіше, ніж у словах, супроводжуються різними образними характеристиками [там само]. Фразеологічна одиниця у порівнянні зі словами є, як правило, виразнішою з емоційно-експресивного погляду (nop.

very dark - as black as pitch) [6].

Враховуючи, що фразеологічна одиниця суттєво відрізняється від слова, О. В. Кунін пропонує замінити теорію еквівалентності фразеологічної одиниці слову теорією співвідношення: фразеологічна одиниця - словосполучення зі словом. В основу своєї теорії він кладе такі принципи: фразеологічна одиниця й слово є якісно відмінними утвореннями як у структурному, так і в семантичному відношенні; фразеологічна одиниця є сполученням слів, тобто окремо оформленими утвореннями з повністю або частково переосмисленими значеннями [11].

Фразеологізми мають певні характеристики, які дозволяють розрізняти їх у мові. Існує чотири основні властивості, які зазвичай виділяються різними вченими: відтворюваність й стійкість; ідіоматичність; окреме оформлення; приналежіть до номінативного інвентаря мови.

На думку В. В. Виноградова існують наступні основні ознаки фразеологічних одиниць:

стала (стійка, фіксована) конструкція чи речення, яка є фразеологізмом (to hold one's tongue - тримати язик за зубамиі;

слова, які є компонентами фразеологічної одиниці, і реалізують одне спільне значення (to show one's teeth - огризатися);

фразеологічні одиниці не створюються в процесі мовлення, готові мовні одиниці відтворюються при потребі під час спілкування [4, с. 115].

Щодо класифікації словосполучень, Ш. Баллі виокремлював наступні типи: фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні зрощення [2, с. 11].

Фразеологічні єдності - це сполучення, у яких зберігається ознака семантичної роздільності складових частин, а, звідси, й часткова умотивованість загального значення, наприклад: bit by bit - мало-помалу, a black sheep - паршива вівця, angelic patience - ангельське терпіння.

Фразеологічні сполучення - це звороти, які утворені внаслідок поєднання фразеологічно зв'язаних значень слів, наприклад: baking weather - спека, Augean stable - авгієві стайні. Сполучення цього типу, як правило, аналітичні.

Фразеологічні зрощення - це найскладніші стійкі сполучення; їх нероздільне значення не залежить від значення окремих компонентів (after meat comes mustard - дорога ложка до обіду, a battle of the books - учений диспут).

Дослідником В. В. Виноградовим була запропонована класифікація, яка виділяє наступні типи:

фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів (lost lumb - заблудша вівця);

фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів (on the brink of something - за крок до);

фразеологічні сполучення - звороти, в яких самостійне значення кожного слова абсолютно чітке, але один із компонентів має зв'язане значення (draw the line - підвести черту; put a cap on - обмежити);

фразеологічні єдності (fat cats - товстосуми, an uphill battle - нерівне змагання) [4, c. 142].

У фразеологічних рядах, у яких слова зливаються в одне стійке поняття, Ш. Баллі допускав перегрупування, а у фразеологічних єдностях слова втратили своє звичне значення та виражають неподільне поняття. Таким чином Ш. Баллі розділив фразеологізми на стійкі та нестійкі словосполучення. Пізніше вчений переглянув свою концепцію та із чотирьох типів утворив дві великі групи словосполучень: вільні словосполучення та фразеологічні єдності. Головною ознакою фразеологічного виразу Ш. Баллі вважав можливість або неможливість замінити його одним словом[2]. Ця ідея пізніше сприяла розвитку фразеологічних зрощень та розробки теорії еквівалентності фразеологічної одиниці.

Варта уваги й класифікація В. В. Виноградова, який групує фразеологізми наступним чином: лексичні фразеологізми, предикативні фразеологізми, компаративні фразеологізми [4]. Для лексичних фразеологізмів (keep your mouth shut - тримати язик за зубами) характерне лексичне співвідношення зі словами, які мають аналогічне значення, вони містять слова, які виконують своє пряме значення, тоб-то вживаються в якості готових лексичних одиниць, які мають своє цілісне значення. Предикативними фразеологізмами називають закінчені словосполучення, які закріплюються у мові у вигляді стійких формул (better late than never - краще пізно, ніж ніколи). До цього типу фразеологізмів належать афоризми та прислів'я, на основі яких може бути досліджене трудове життя народу, його мудрість та філософія. Компаративними вчений називає стійкі порівняння (sings like a nightingale - співає як, соловей; solid as a rock - міцний як камінь) [там само].

Варто зауважити, що однією з центральних проблем мовознавства є зв'язок імені власного з культурою, дійсністю. В рамках цієї складної проблеми важливе місце займає питання про семантику й функціонуванні в мові власних назв. Труднощі його рішення в більшій мірі обумовлені тим, що досить довго існувала точка зору, згідно з якою екстралінгвістичні фактори виключалися з дослідження значення слова взагалі й власної назви зокрема. Лише в недавній час у зв'язку з інтенсивним вивченням змістовної сторони мовних знаків та їхнього функціонування в мові, дослідники усвідомили необхідність розширення рамок лінгвістичної семантики.

Слід підкреслити, що власні імена становлять значну частину англійської мови та є важливим джерелом інформації, від умілого користування яким залежить глибина нашого проникнення в скарбниці досліджуваної англійської мови. Власна назва ідентифікує особу, предмет, явище. У цьому й полягає її головна функція.

У лінгвістиці існує багато визначень власного імені. Так, під власним ім'ям розуміється слово або група слів, для яких ідентифікація визнається спеціальним призначенням і які виконують або прагнуть виконати цю роль єдино в силу свого відмінного звукового вигляду безвідносно до значення, яке цей збіг звуків має на початку або отримує через асоціацію з ідентифікованим об'єктом або об'єктами [5].

Пізнаючи нові предмети і явища об'єктивної дійсності, людство реалізує поняття про них у нових лексичних значеннях вже існуючих слів національних мов. При цьому відбувається зміна предметної співвіднесеності лексичних значень слів, створення нових предметно-логічних зв'язків. Обмін, який постійно відбувається між власними іменами та іменами загальними, сприяє збагаченню словникового складу англійської мови. Місце власного імені у лінгвокультурології визначається як його використання у власній функції, так і у якості компонента фразеологічної одиниці.

Власні імена поділяються на такі типи: топоніми, антропоніми, міфоніми, зооніми, хрематоніми, назви засобів пересування, сортові та фірмові назви, хрононіми тощо.

Існує значний перелік ознак класифікацій власноіменних фразеологізмів, найбільш поширені з них є класифікації за лексичним значенням, за походженням, за функціональною ознакою (рис. 1).

Отже, власні імена, що входять до складу стійких сполучень, що відносяться до античних міфів й біблійних легенд, узагальнюють події, факти, моральні та фізичні якості реальних осіб, пов'язаних з цим ім'ям. Лексичні одиниці, до яких відносяться тварини, рослини, комахи, птахи, речовини, планети, сузір'я і гори, увійшли в словниковий склад англійської мови в результаті пізнавальної діяльності людства і отримали назву по імені людини, так чи інакше пов'язаного з винаходом, відкриттям того чи іншого предмета або явища. Стійкі поєднання з міфонімами мають національно-культурну специфіку і концентрують в собі надбання людства, тобто вони є хранителями культури й інформації, пам'яттю поколінь. Загальною властивістю для стійких словосполучень з біблійними власними іменами є повна фразеологізація їх значення. Власні імена, що входять в структуру художнього твору, органічно пов'язані з його змістом [12].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Таким чином, фразеологія тісно пов'язана з історією, культурою, менталітетом й літературою певної країни. Найбільше цей зв'язок простежується саме у фразеологічних одиницях з власноіменним компонентом, - мовних одиницях, що володіють національно-культурною специфікою. Власні імена поділяються на такі типи: топоніми, антропоніми, міфоніми, зооніми, хрематоніми, назви засобів пересування, сортові й фірмові назви, хрононіми тощо. Існує значний перелік ознак класифікацій власноіменних фразеологізмів, найбільш поширені з них за лексичним значенням, за походженням, за функціональною ознакою. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у визначенні ролі та функції власноіменного компоненту в складі фразеологізму.

Бібліографія

Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Госуд. учебно-педагогическое изд. ВО Министерства Просвещения РСФСР,1957. 260с.

Балли Ш. Французская стилистика. Москва : Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.

Баранцев К.Т. Англо-український фразеологічний словник. 2-ге вид. Київ: Знання, 2005. 1056 с.

Виноградов В.В. Лексикология и лексикография. М., 1977. 312 с.

Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. М.:Р. Валент, 2001. 200 с.

Кома Л. Фразеологія як наука та її предмет дослідження. Молодь і ринок. 2011. №3 (74). С. 128-132.

Комар Л. Фразеологічні одиниці, слова та вільні словосполучення, структурна класифікація Молодь і ринок.2010. №9 (68). С. 112117.

Корнєва З.М., Шуміцька Є.В. Ономастичний компонент у складі англійських фразеологічних одиниць та його відтворення в українському перекладі. Молодий вчений. 2018. № 11 (63). С. 321-325.

Корнева З.М., Шумицкая Е.В Шитова Л.Ф. Proper Name Idioms and Their Origins - Словарь именных идиом. Санкт-Петербург: Антология, 2013. 192 с.

Кунин А.В. Большой англо-русский фразеологический словарь. Москва: Русский язык, 2005. 1214 с.

Кунин А.В. Фразеология современного английского языка. М.: Международные отношения,1996. 183с.

Кучешева И.Л. Лексико-семантический анализ имен собственных в составе английских и русских фразеологических единиц: лингвокультурологический подход. Вестник ЧитГУ. 2008. № 4. С. 30-33.

Мокиенко В.М. Вглубь поговорки: рассказы о происхождении крылатых слов и образных выражений. СПб.:Авалон, Азбука- классика, 2007. 256с.

Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. М.: Просвещение, 1976. 543 с.

Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический, лингвокультурологическии аспекты. М: Языки русской культуры, 1996. 288с.

Телия В.Н. Первоочередные задачи и методологические проблемы исследования фразеологического состава языка в контексте культуры. Фразеология в контексте культуры. М.: 1999. С. 13-24.

Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: навч. посіб. Київ: Вища школа, 2007. 823с.

Baker M. In Other Words: A coursebook on translation. Abingdon: Routledge, 2011. 332 c.

Kudina E.F., Starke G. Untersuchungen zu Fraseologismen mit Eigennamen im Deutschen im Vergleich mit dem Ukrainischen. Wissenschaftliche Zeitschrift der Pдdagogischen Karl Libknecht. 1978. S. 187-192.

Oxford Dictionary of Idioms. Second Edition. New Y ok: Oxford University Press. 2004. 340 p.

Размещено на Allbest.ru