Особливості німецькомовного дискурсу оповідань (на матеріалі оповідань І. Бахманн)

Размещено на http://allbest.ru

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Особливості німецькомовного дискурсу оповідань (на матеріалі оповідань І. Бахманн)

Олеся Скляренко кандидат філологічних наук, доцент,

доцент кафедри іноземної філології,

перекладу та методики навчання

Анотація

Стаття присвячена особливостям аналізу німецькомовного дискурсу оповідань на прикладі творів австрійської письменниці Інгеборг Бахманн. Особлива увага приділяється персонажному мовленню, як вагомій складовій авторського ідіостилю на макростилістичному рівні.

Було встановлено, що персонажному дискурсу німецькомовних оповідань характерне використання прямого та невласне-прямого мовлення, яке відображає власне авторську та персонажну точки зору та виражається у діалозі та внутрішньо-моленнєвих вкрапленнях.

Також великого значення у персонажному мовленні набуває внутрішній монолог, внутрішній діалог та потік свідомості. Такі форми викладу допомагають читачу зрозуміти внутрішні переживання протагоністів, і саме з цією метою адресант варіює мовленнєві особистісні відмінності для різних оповідачів.

Ключові слова: художній текст, інтерпретація, персонажне мовлення, дискурс, макростилістичний рівень, мікростилістичний рівень, діалог, внутрішнє мовлення, внутрішньо-мовленнєві вкраплення.

Аннотация

Статья посвящена особенностям анализа немецкоязычного дискурса рассказов на примере сочинений австрийской писательницы Ингеборг Бахманн. Особое внимание обращено на персонажную речь, как важную составляющую авторского индивидуального стиля на макростилистическом уровне. Было установлено, что для персонажному дискурсу рассказов Ингеборг Бахманн характерным есть употребление прямой и несобственно прямой речи, которые отображают собственно авторскую и персонажную точки зрения и выражаются в диалоге и внутренне-речевыми вкраплениями. Также большое значения в персонажной речи имеет внутренний монолог, внутренний диалог и поток сознания. Такие формы изложения помогают читателю понять внутренние переживания протагонистов и именно с этой целью адресант вариирует речевые особенности отличий для разных рассказчиков.

Ключевые слова: художественный текст, интерпретация, персонажная речь, дискурс, макростилистический уровень, микростилистический уровень, диалог, внутренняя речь, внутренне-речевые вкрапления.

Abstract

The arricle is devoted to the peculiarities of literary text discourse analyses on the examples of Ingeborg Bachmann s stories. Special attention is paid to the characters' speech and its lingual representation as it is one of the main component of author's individual style on macrostylistic text level. It was established that the characters ' discourse in Ingeborg Bachmann's stories tends to the usage of direct and not personaly direct speech, which reflects author's own point of view and is seen in dialogues and ineer speech inclusions. An important role in the characters ' speech is played by inner monologue, inner dialogue and conscious stream.

These can be found in almost all later stories of Ingeborg Bachmann and can be considered as her specific author's style. Special role in the characters' speech of the studied article is paid to inner reflections, which are used by Ingeborg Bachmann in her stories to show emotional world, feelings and emotional experience. This inner- reflection has linguistic construction from two or three sentences to the whole passage, but readers see them as quite short emotional cut in characters ' cincsiousnes.

They can sometimes be omitted by an unattantive reader but those, who follow the stories in details catch them easily. The kind of that disposition helps the reader to undertand inner worries of characters and exactly with this point the addresser varies characters' speech peculiarities for different narrators (descriptions, dialogues, thoughts).

Another important detail, that charecterises Bachmann s individual style is her unusual punctuation in the texts of the stories which is put into the texts with brackets whether in the sentence middle or in dialogues, which are enrolled into the author's speech whithout any punctuation means, latent bounds of not personaly direct speech, inner monologues, self-dialogues and conscious streams point at the specific author's ability to interchange real circumstances and memories, to understand characters' chaotic thoughts way, because they are not able to take real decisions in life and are constantly searching for something. Sometimes it is rather difficult to identify the borders of every studies speech part, but especially this aspect individualizes author s style, which is very rich on characters ' speech details. The main function of characters's peculiar speech style is seen in this study in their ability to build the text and organize it.

Key words: literary text, interpretation, characters ' speech, discourse, macrostylistic level, microstylistic level, dialogue, inner speech, ineer speech inclusions.

Вступ

Інтерес до філологічного аналізу тексту у сфері сучасної гуманітарної освіти визначається необхідністю покращенням загального рівня культури особистості. Уміння інтерпретувати текст розвиває культуру мовленнєвого спілкування читача, який виступає реципієнтом у цьому художньому дискурсі. У той же час уміла інтерпретація тексту - це уміння розкрити авторський задум, зрозуміти його авторську модальність.

Постановка проблеми даної статті полягає в тому, що будь-який лінгвостилістичний аналіз неможливий без розгляду його дискурсивних складових, що передбачають взаємодію компонентів макро- та мікростилістичного рівнів. Різні способи інтерпретації художніх текстів з виокремленням тих чи інших домінантних ознак, дозволяють вмілому читачу розкрити багату палітру мовленнєвого полотна та зрозуміти імпліцитну інформацію.

Огляд останніх досліджень і публікацій. Питання виділення частин тексту, його структурних та композиційних компонентів, серед яких одним з ключових аспектів є категорія персонажного мовлення, є досить актуальним у роботах таких відомих науковцій як: І.Арнольд, М.Брандес, О.Гончарової, А.Корольової, К.Кусоко, В.Кухаренко, О.Селіванової, В.Фляйшера, Д.Фаульзайта, Г.Кюна, М.Флюдернік.

Таким чином основним завданням нашої статті є аналіз особливостей німецькомовного дискурсу, де матеріалом дослідження виступають оповідання відомої австрійської письменниці І.Бахманн (1926-1973 рр.) із збірок «Das dreiЯigste Jahr» та «Simultan», а також декілька оповідань, що не увійшли до збірок.

Виклад основного матеріалу дослідження

Персонажне мовлення є невід'ємною складовою жанрового рівня оповідань і вказує на вміння автора, а у нашому випадку відомої австрійської письменниці І.Бахманн, індивідуалізувати мовлення персонажів залежно від комунікативних ситуацій. При аналізі персонажного мовлення на жанровому рівні на перше місце виноситься майстерність авторки в створенні комунікативної ситуації, за якої відбувається розщеплення автора-функції. Ми також ураховуємо, що в процесі художньої розповіді та оповіді в тексті відбуваються мовленнєві дії, які відрізняються від аналогічних дій у процесі усної комунікації й виконують у письмовому тексті текстотвірні та текстоорганізуючі функції (Селиванова Е., 2004, с.93).

Мовлення персонажів у художньому тексті оповідань виражається за допомогою прямого та невласне-прямого мовлення, які відображають власне авторську та персонажну точки зору та виражається у діалозі та внутрішньо-моленнєвих вкрапленнях. Також великого значення набуває внутрішній монолог, внутрішній діалог та потік свідомості, але у зв'язку з обмеженим обсягом статті вони не можуть братися нами до уваги у даній студії.

Використання прямого мовлення об'єднує персонажа й читача, переносить останнього безпосередньо на місце подій і дає можливість стати свідком описаної ситуації. Діалог поромника та дівчини з оповідання «Die Fдhre»: «Es ist spдt». Seine Stimme ist voll Vorwurf. «Du fдhrst nicht mehr?» «Ich weiЯ nicht», erwidert er. «Wo willst du noch hin?» (Bachmann I., 2005, с. 12). Діалог містить у собі прості непоширені речення, що передають скутість бесіди. Очевидно, що дівчина не бажає продовжувати розмову, адже вона використовує лише одну репліку-питання на відміну від хлопця. Прочитавши цей діалог, реципієнт розуміє, що хлопець більш зацікавлений у розмові. Йому не дуже подобається те, що дівчина так пізно хоче переїжджати річку, про це свідчить перше речення, яким він розпочинає свою розмову: «Es ist spдt», адже він не вітає дівчини, а зразу вказує на пізню годину, і це звучить докором із його боку.

Діалог в оповіданнях - це спроба І.Бахманн якомога краще розкрити кожен образ із його внутрішнім світом. Ми використовуємо класичне визначення діалогу як ситуативно зумовленої форми мовлення двох або кількох осіб, що визначається впорядкованою зміною мовленнєвих актів (Fleischer W., 1975, с.28). Використання діалогу дає змогу кожному персонажу самоідентифікувати себе і таким чином створити для читача ефект достовірності викладених подій та допомагає зробити персонажне мовлення більш реальним і близьким до звичного життя.

Діалог чоловіка та дружини з ранніх оповідань І.Бахманн «Im Himmel und auf Erden» переносить читача в події, які постають як реальність і змальовують взаємини подружжя: «“Warum gehst du nicht schlafen?“ fragte er mit einem Lдcheln, das sie alles vergessen lieЯ. ... „Es ist nichts“, stammelte sie. Sein Gesicht stand dunkel vor ihr. „Du bist doch nicht krank? Du wirst mir doch keine Scherereien machen!“ „Ich bin nur ganz steif vom langen Sitzen“, besдnftigte sie ihn. „Amelie“, sagte er, und seine Stimme erhob sich von erwachenden Misstrauen, „ willst du bestreiten, daЯ du nur sitzen geblieben bist, weil du wissen wolltest, wann ich nach Hause komme?“ Sie schwieg und griff nach dem Stьck Seide, das ihr entfallen war. „Du hast wieder getrunken?“ sagte sie tapfer» (Bachmann I., 2005, с.16).

Із діалогу помітно, що чоловіку такий стан речей неприємний, він не хоче вислуховувати свою жінку і йому байдуже, що вона його чекала. Використання питальних речень-стверджень (Vergewisserungsfragen) «Du bist doch nicht krank?», «Du wirst mir doch keine Scherereien machen», «Du hast wieder getrunken?», притаманних мовленню чоловіка та дружини, свідчить про те, що така ситуація відбувається не вперше. На відміну від мовлення чоловіка, мовлення дружини характеризується використанням простих непоширених речень. Жінка добре знає свого чоловіка і не хоче вступати з ним у суперечку.

Особливої уваги потребують діалоги зі збірки «Das dreiЯigste Jahr», яку можна назвати експериментальною на рівні будови художнього тексту. І.Бахманн в текстах оповідань не використовує графічних поміток меж діалогу, і саме такий прийом допомагає їй з'єднати авторські та персонажні голоси, створити поліфонію. В. Кухаренко зазначає, що пунктуація відіграє при аналізі тексту важливе значення, адже саме вона співвідносить текст із його психологічним та інтонаційно-змістовим планом (Кухаренко В., 2004, с. 67-68). оповідання мовленнєвий дискурс інгеборг бахманн

Наприклад, діалог Мари та Шарлотти з оповідання «Ein Schritt nach Gomorrha»: «Sie fьllte rasch zwei Glдser mit Mineralwasser und trug sie ins Zimmer, reichte eines dem Mдdchen, das schweigend austrank und dann, wдhrend es das Glas wegstellte, brьsk sagte: Morgen kommt er also zurьck. Ja, sagte Charlotte. Zu spдt verletzt, fьgte sie hinzu: Wer? - Es war zu spдt. Er ist oft verreist. Da sind sie viel allein. Manchmal, nicht oft. Das wissen Sie doch. Sie mцchten, daЯ ich gehe? Nein, sagte Charlotte. Ich hatte das Gefьhl, daЯ der Mann, der so viel gesprochen hat, auch noch gern geblieben wдre.... Nein, sagte Charlotte. Ich hatte das Gefьhl ... Mara verzog den Mund» (Bachmann I., 2005, с.189). Про зміну реплік персонажів свідчать лише введені автором маркери у формі дієслів: sagte, fьgte hinzu. Такий тип діалогу гармонійно вплітається в розповідь, але є досить важким для сприйняття непідготовленим реципієнтом. За використання таких типів діалогів реципієнт має справу з відсутністю упорядкованості думок, хаотичного, асоціативного, а не суворо логічного розгортання висловлення.

Довжина речень набуває вагомого стилістичного значення. Шарлотта не ставить запитань, а дає короткі відповіді: «Nein», «Ja», «Manchmal, nicht oft», що свідчить про небажання вести розмову з незнайомою дівчиною. На відміну від реплік господині, Мара використовує у своєму мовленні спочатку прості непоширені речення, але поступово переходить до складнопідрядних. Такий перехід свідчить про те, що спочатку дівчина вагалася, чи ставити запитання, на що вказує апосіопеза у двох останніх реченнях: «Ich hatte das Gefьhl, daЯ der Mann, der so viel gesprochen hat, auch noch gern geblieben wдre....», «Ich hatte das Gefьhl ...» і не знайшла підтримки чи зацікавлення до подальшої розмови.

Велике значення при розкритті авторської модальності у художньому дискурсі має також аналіз невласне-прямого мовлення з його різновидами. Персонажі оповідань у процесі діалогу із зовнішнього мовленнєвого плану переходять до внутрішнього, що відбувається за допомогою використання внутрішньо-мовленнєвих вкраплень. Наприклад: «Bitte rechne noch eimal nach, ich bin doch noch ein Kind und ich werde nie erwachsen werden! Ich brauche dich so, du bist doch mein einziger Halt! Sie sah ihn dankbar an, und Erich dachte, in Gedanken bei Guggi natьrlich, daЯ er sicher fьr Beatrix ein wichtiger Halt sein muЯte, denn dieses Kind stand doch praktisch allein auf der Welt, und nun hatte er eben zwei Verantwortungen, die fьr Guggi und auch noch die fьr Beatrix, und niemals fiel ihm die Tдuschung auf, denn sie tдuschte ihn so absichtslos in allem und jedem, daЯ er unweigerlich an seine Wichtigkeit glauben muЯte, also an Verantwortung» (Bachmann I., 2005, с.326).

Як і властиво І.Бахманн, у цьому прикладі діалог розпочинається без вступних слів, авторське мовлення немовби «вбирає» персонажну мовленнєву партію. На вступ до персонажного мовлення вказує використання особового займенника «ich». Уведення внутрішньо- мовленнєвих вкраплень здійснюється за допомогою авторської ремарки, в якій функціонує дієслово із семантикою мислення «dachte», що сигналізує про передачу голосу персонажа. Внутрішньо-мовленнєві вкраплення виражають миттєву емоційну реакцію Еріха, що саме він має взяти на себе відповідальність не лише за свою дружину Гугі, а й за свою молоду коханку Беатрікс. Вставна конструкція у внутрішньо-мовленнєвому вкрапленні «in Gedanken bei Guggi natьrlich» свідчить про те, що Еріх усвідомлює: про дружину також потрібно пам'ятати.

Вихід із внутрішньо-мовленнєвих вкраплень відбувається за допомогою переходу до аукторіальної перспективи розповіді: «und niemals fiel ihm die Tдuschung auf, denn sie tдuschte ihn so absichtslos in allem und jedem, daЯ er unweigerlich an seine Wichtigkeit glauben muЯte, also an Verantwortung», за якої аукторіальний розповідач, використовуючи стилістичний прийом градації: «tдuschte ihn absichtslos in allem und jedem», пояснює поведінку молодої дівчини.

Використання внутрішньо-мовленнєвих вкраплень в оповіданнях

І.Бахманн є реакцією-коментарем на події зовнішнього плану, реакцією- оцінкою на дії інших персонажів. Щоб краще їх виділити, автор вдається до експериментального способу їх передачі. Це зустрічається лише у 3% і лише в збірках «Das dreiЯigste Jahr» та «Simultan». Такий спосіб полягає в тому, що письменниця використовує графічні позначення, а саме дужки, при зображенні авторської або персонажної мовленнєвої партії. Наприклад: «Wenn sie ihren PaЯ holen gegangen ist, erzдhlt sie: Man saЯ da, vielleicht dreiЯig, was sage ich, vierzig Leute...(Und ich bin sicher, das bedeutet: vier oder fьnf Personen!) und ich wartete stundenlang. (Sie wartete aber, wie ich nachrechne, eine halbe Stunde)» (Bachmann I., 2005, с.235). У цьому випадку внутрішньо-мовленнєві вкраплення є авторською мовленнєвою партією, що обриває персонажне мовлення. Такий прийом несе в собі певне стилістичне навантаження, за допомогою якого оповідач бажає підкреслити, що його дружина занадто перебільшує життєві обставини. З огляду на те, що цей оповідач - суддя, особа, яка у своєму житті намагається керуватися лише законами істини та правди, то такий тип оцінюється потенційним читачем як негативний.

Характерним в оповіданні є також використання внутрішньо- мовленнєвих вкраплень без вступних авторських маркерів. Такий тип вкраплень використовується І.Бахманн для кращого пояснення ставлення персонажа до певної особи чи ситуації: «Plцtzlich steht ein Mann von ihm, seines Alters, der ihn begrьЯt, er mьЯte ihn kennen, aber es will ihm nicht einfallen, wer das ist - doch, es ist natьrlich Moll, der da steht, und er muЯ Moll hastig und erfreut bitten, Platz zu nehmen an seinem Tisch» (Bachmann I., 2005, с.121). «Aber er war zu mьde, trostlos: Bruner und Mauer kamen also wirklich nicht. Er schlug das Buch auf, schnippte mit dem Zeigefinger, den er vom Daumen abschnellen lieЯ, ein paar Seiten noch» (Bachmann I., 2005, с.61).

Внутрішньо-мовленнєві рефлексії, що їх використовує І.Бахманн у своїх оповіданнях, це невеликі за обсягом пасажі, що є миттєвими внутрішніми реакціями персонажа на певні збудники (події, репліки). Середня довжина вкраплень коливається від одного до двох речень і вказує на те, що внутрішня рефлексія є короткою й швидкоплинною. Персонаж дуже часто після внутрішньо-мовленнєвих вкраплень переключається на якусь дію: «Der Gedanke ьbertrug sich auf S. «Ich werde diesen armen Burschen nicht gefдhrlich werden, dachte er und setzte seinen Weg fort, als kennte er ihn» (Bachmann I., 2005, с.30). «Ьberrascht und erschreckt folgte ich jeder seiner Bewegungen. Was hatte er mit mir vor? Er konnte mich niederschlagen, mir meine Brieftasche abnehmen...; ich blieb stumm, und mein Herz schlug rasend gegen meine Kehle» (Bachmann I., 2005, с.43). «Charlotte erschrak, memorierte rasch ihre Pflichten: morgen frьh Franz abholen, Wecker stellen, frisch sein, ausgeschlafen sein, einen erfreuten Eindruck machen. Es war keine Zeit mehr zu verlieren» (Bachmann I., 2005, с.188).

Внутрішньо-мовленнєві вкраплення як різновид внутрішнього мовлення є несамостійними в смисловому відношенні, адже в аналізованих оповіданнях, які містять цей тип внутрішнього мовлення, зовнішній і внутрішній плани оповіді постійно чергуються. Схема взаємодії внутрішньо-мовленнєвих вкраплень з попередньою ситуацією, що стала збудником, матиме такий вигляд: Ситуація - внутрішньо- мовленнєві вкраплення - зовнішня оповідь.

Висновки та перспективи дослідження

Форми персонажного мовлення як дискурсивні складові художнього тексту, дають змогу вважати оповідання І.Бахманн такими, що характеризуються асоціативним, а не формально логічним розгортанням висловлення. Для реалізації більшого психологізму в оповіданнях авторка використовує діалог, монолог-звернення, внутрішньо-мовленнєві вкраплення. Такі форми викладу допомагають читачу зрозуміти внутрішні переживання протагоністів, і саме з цією метою адресант варіює мовленнєві особистісні відмінності для різних оповідачів.

Незвичайна пунктуація в текстах оповідань - дужки в середині речення, діалоги, що вплітаються до авторського мовлення без будь-яких пунктуаційних ознак, латентні межі невласне-прямого мовлення, внутрішніх монологів, ауто-діалогів та потоку свідомості - вказують на незвичайне вміння авторки чергувати реальні обставини та спогади, а також на хаотичний хід думок персонажів, що ніяк не можуть упорядкувати власне життя і постійно знаходяться в пошуку.

Перспективним є порівняльний аспект використання особливостей персонажнього мовлення у текстах оповідань І.Бахманн та її романі «Маїіпа».

Список використаних джерел

1. Арнольд И. Стилистика. Современный английский язык : [учебник для ВУЗов]. М. : Флинта: Наука, 2002. 384 с.

2. Брандес М. Стилистика текста. Теоретический курс : на материале нем. Языка. М. : Прогресс, Традиция : ИНФРА, 2004. 416 с.

3. Корольова А. Типологія наративних кодів інтимізації в художньому текті : [монографія] / Алла Валер'янівна Корольова. К. : Вид. Центр КНЛУ, 2002. 267 с.

4. Кухаренко В. Інтерпретація тексту. Вінниця: Нова книга, 2004. 272 с.

5. Селиванова Е. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. К. : Брама, 2004. 335 с.

6. Bachmann I. Sдmtliche Erzдhlungen. Mьnchen, Zьrich : Piper Verlag, 2005. S.138-159.

7. Faulseit D. Stilistische Mittel und Mцglichkeiten der deutschen Sprache / Dieter Faulseit, Gudrun Kьhn. Leipzig : VEB Bibliographisches Institut, 1972.286 S.

8. Fleischer W. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache. Leipzig : VEB Bibliographisches Institut, 1975. 394 S.

9. Fludernik M. Einfьhrung in die Erzдhltheorie. Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2006. 191 S.

References (Транслітерація)

1. Arnold I. Stilistika. Sovremennyi angliiskii Yasyk : [uchebnik dlia VUSov] М. : Flinta : Nauka, 2002. 384 s (rus).

2. Brandes М. Stilistika teksta. Teoreticheskii kurs : na materiale nem. yasyka. М. : Progress, Traditsiia : rNFRД, 2004. 416 s (rus).

3. Korolova А. Typologiia naratyvnykh kodiv intymisatsii v khudozhniomu teksti : [monografiia] / Alla Valeriianivna Koroliova. К. : Vyd. Tsentr КЫШ, 2002. 267 s (ukr).

4. Kukharenko V. Interpretatsiia tekstu. Vinnytsia : Nova knyga, 2004. 272 s (ukr).

5. Selivanova Е. Osnovy lingvisticheskoi teorii teksta i kommunikatsyi. К.: Brama, 2004. 335 s (rus).

6. Bachmann I. Sдmtliche Erzдhlungen. Mьnchen, Zьrich : Piper Verlag, 2005. S. 138-159 (ger).

7. Faulseit D. Stilistische Mittel und Mцglichkeiten der deutschen. Leipzig : VEB Bibliographisches Institut, 1972. 286 s (ger).

8. Fleischer W. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache. Leipzig : VEB Bibliographisches Institut, 1975. 394 s (ger).

9. Fludernik M. Einfьhrung in die Erzдhltheorie. Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2006. 191 s (ger).

Размещено на Allbest.ru