Утворення фонетичних оказіоналізмів шляхом трансформацій внутрішньої форми слова (на матеріалі сучасного українського поетичного дискурсу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УТВОРЕННЯ ФОНЕТИЧНИХ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ ШЛЯХОМ ТРАНСФОРМАЦІЙ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ СЛОВА (на матеріалі сучасного українського поетичного дискурсу)

Гришко Ю.

- магістр філології, аспірантка кафедри української мови Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка

У статті наведено результати лінгвістичного аналізу сучасних поетичних творів українських митців. Зокрема, описано специфічний фоностилістичний ресурс - фонетичні оказіоналізми на основі трансформацій внутрішньої форми слова. Виділено чотири типи фонетичних оказіональних одиниць, утворених за цією моделлю. Підкреслено, що поети використовують фонетичні оказіоналізми з огляду на артикуляційно-акустичні властивості звуків, які формують контекст твору.

Ключові слова: внутрішня форма слова, фонетичний оказіоналізм, псевдосегментація, логогриф, авторська метатеза, акустична імітація іноземного мовлення.

Гришко Ю.

- магистр филологии, аспирантка кафедры украинского языкаПолтавского национального педагогического университета имени В. Г. Короленко

ОБРАЗОВАНИЕ ФОНЕТИЧЕСКИХ ОККАЗИОНАЛИЗМОВ ПУТЁМТРАНСФОРМАЦИЙ ВНУТРЕННЕЙ ФОРМЫ СЛОВА (на материалесовременного украинского поэтического дискурса)

В статье приведены результаты лингвистического анализа современных поэтических произведений украинских писателей. В частности, описан специфический фоностилистический ресурс - фонетические окказионализмы на почве трансформаций внутренней формы слова. Выделены четыре типа фонетических окказиональных единиц, образованных по этой модели. Автор подчёркивает, что поэты используют фонетические окказионализмы из-за артикуляционно-акустических свойств звуков, которые формируют контекст произведения.

Ключевые слова: внутренняя форма слова, фонетический окказионализм, псевдосегментация, логогриф, авторская метатеза, акустическая имитация иностранной речи.

Hryshko Yu.

- Master of Arts (Philology), Post-graduate Student, Ukrainian LanguageDepartment, Poltava National V. H. Korolenko Teachers' Training UniversityFORMATION OF THE PHONETIC NONCE WORDS BY THETRANSFORMATION OF WORD INNER FORM(on the base of modern Ukrainian poetical discourse)

The article deals with the results of linguistic analysis of modern poetical works by Ukrainian writers. Especially, there is described in this paper a specific phonetic and stylistic resource - phonetic nonce words based on the transformations of word inner form. It is distinguished four types of phonetic occasional units that formed according to this model. The author emphasizes that poets use phonetic nonce words taking into account articulator and acoustic characteristics of sounds which build the poem context.

Key words: word inner form, phonetic nonce word, pseudo-segmentation, logogriph, author's metathesis, acoustic imitation of foreign speaking.

Постановка проблеми

Проникнення в суть слова - один із головних виявів поглибленого інтересу автора до матеріалу [23, с. 113]. На думку Ф. І. Шимкевича, внутрішня форма слова (далі - ВФС) робить мову більш виразною, живою та насиченою. Внутрішня форма разом зі складово-фонемною структурою й граматичною будовою - це головне, що надає мові національного колориту [цит. за: 12, с. 67-68]. ВФС - синкрета, яка об'єднує мотиваційний, концептуальний та асоціативно-образний фрагменти номінації. Г. О. Винокур зазначає, що ідеал ВФС можна застосовувати виключно до поетичної мови [5, с. 28]. Основними виразниками поетичного тексту вчені вважають асоціативну образність, метафоричність, оказіональність, художню означеність і звуко-смислове зближення лексем. Врахування асоціативно-образних функцій ВФС необхідне для глибинної апперцепції семантики поетичного тексту, адже прагматика ВФС, маючи апперцепційну природу, мінімально чи повністю експлікує в лексемі образ, покладений в основу номінації [26, с. 2-3]. Сучасні українські поетичні твори насичені великою кількістю креативних трансформацій ВФС завдяки авторському розташуванню фонетичних одиниць, яке ми зараховуємо до фонетичних оказіоналізмів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У працях лінгвістів ВФС отримала різноаспектні трактування. Так, О. О. Потебня інтерпретував внутрішню форму як конститутивний елемент образу, змістотвірну структуру, внутрішню сутність, що надає мові неповторності й показує людині уявлення її власної думки. В. В. Воїнов та О. Є. Семенець обґрунтовують зв'язок ВФ із конотацією, підкреслюючи, що характерне експресивне забарвлення виникає як результат злиття в семантичній структурі внутрішньої форми, оцінного змісту й стилістичної маркованості [6, с. 48]. О. Пономарів визначив ВФС як його семантичну структуру й морфологічні властивості, що символізують зв'язок певного звучання зі значенням [23, с. 111].

Дослідники також розуміють ВФС як: первісну ознаку, що лягла в основу найменування (Р. А. Будагов, В. Г. Варіна, В. Г. Гак, Б. О. Плотников, В. М. Русанівський); образний елемент у значенні номена (Л. А. Булаховський, Г. О. Винокур, В. Н. Телія, Л. Г. Хижняк, О. В. Чичерін); спосіб передачі поняття відтінком значення (О. С. Кубрякова, Б.О. Серебренников); ланку, що поєднує довербальну і вербальну стадії номінативного акту, «пучок асоціацій» (О. С. Снітко); фактор словотвірної системності (Н. І. Мигиріна); розумовий інтеріоризований образ (Т. Р. Кияк).

Мета дослідження - виділити у поетичному дискурсі фонетичні оказіоналізми, що пов'язані з трансформацією ВФС. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань: 1) розподілити фонетичні оказіоналізми за типами залежно від специфіки авторських фонетичних змін; 2) виявити вплив контекстуального оточення на інтенсифікацію стилістичного ефекту.

Виклад основного матеріалу

Мистецькі трансформації ВФС є дієвим засобом моделювання мовної гри. С. Мартос і В. Олексенко наголошують, що автори умисно можуть змінювати звукову оболонку слова, щоб прояснити ВФС, доповнивши її додатковими експресивно- значеннєвими відтінками. Значна кількість прийомів мовної гри побудована на «вивертанні фонетичної форми слова, які звичайно не пов'язані зі значеннєвим змістом мовлення, а використовуються лише з метою погратися» [16, с. 99].

Певний звук, маючи здатність нести асоціації, думки, настрої, більшою мірою залежить від індивідуальної здатності читача (слухача) відчути відповідність, закладену автором в основу звучання [10, с. 173].

Фонетичні трансформації в межах ВФС М. Довгалевський зараховував до особливих засобів віршування, знання й розуміння яких надзвичайно допомагає поетам [7, с. 75-77].

У сучасному українському поетичному дискурсі були виявлені такі типи трансформацій ВФС (8,34 % від загальної кількості фонетичних оказіоналізмів в українському поетичному дискурсі), як псевдосегментації та усічення, авторські метатези, імітація фонетичними засобами іноземного мовлення.

Псевдосегментація, або псевдочленування, у поетичному дискурсі є умисним підкреслено довільним розподілом лінгвістичних одиниць та їх частин усупереч загальноприйнятим канонам. Г. Винокур пов'язує зорове (графічне) членування поетичного тексту з необхідністю його усного виголошення (своєрідним фонетичним записом вимови), із «мовленням, що звучить» [5, с. 391]. Такий спосіб утворення оказіоналізмів сприяє значному підсиленню «ігрового поля» поетичних рядків [13, с. 53], водночас у цій формі мовної гри «розряджаються естетичні емоції» вербального походження [5, с. 400]: Сонце - на друзкиииии - / бо- / вибух! / Ви-бух!!! <..> [17]; <...> на зламі... / На- зла-мі / Цу-на-мі... / мі... <..> [17] ; <.> ти королева де / білів / ти- ди-ка-ко ролева / танцюємо в повітрі / Я МОЖУ ПО-ВТО-РИТИ / ти королева де / білів / ти-ди-ка-ко ро лева / танцюємо в по вітрі / Я МОЖУ ПО-ВТО-РИТИ / ти королева де... [18, с. 307]; <...> І знов клялися волею України, / І шат-ку- / вали плоть її терпку <..> [11, с. 7]; Звичайно, люди змогли багато. / І, може, створять з води вогонь. / Вже розповили і спирт- / ний атом <..> [11, с. 37].

Оказіональні усічення переважно є складниками логогрифів - побудові поетичного тексту шляхом його поступового скорочення через послідовне усічення звуків або цілих слів чи фраз. Явище логогрифу відоме ще з античної давнини (наприклад, логогрифічне латинське прислів'я Amore, more, ore, re sis mihi amicus), однак, незважаючи на рідкісність, воно успішно відроджується в сучасній поезії [13, с. 137138].

Зразок логогрифічного поетичного тексту знаходимо в творчому доробку Ю. Позаяка. Автор вибудовує вірш на поступовому усіченні рефренних фраз, зводячи їх у кінці твору до ліпограми з відсутністю приголосних звуків, що за формою є чистим оказіоналізмом: Приходьте до мене завтра! / Я розкажу вам правду! / Приходьте до мене автра / Я розкажу вам равду! / Пи одьте о мее авра / Я оза жу ам аву! / Пи о те о мее ава / Я ао жу а ау! / И о е о ее аа! / Я оа у а ау! [21].

Б.І. Антонич «грає» з поступовим усіченням слова «осінь»: <...> Спіють дні все менші, нерівні, / піють по півночі півні / і / ості, осокори, / рій ос / і ось / вже осінь / і / о / сінь / інь / нь [4, с. 68].

Дієслово минулого часу чоловічого роду лунав Л. Каширіна шляхом усічення перетворює на луна, що одночасно виконує функцію неповної рими: <...> І так неповторимо рятівничо, / Так голос твій лунав, лунав... луна... [11, с. 129].

Зворотний фонетичний логогриф - своєрідний ропалон із поступовим додаванням звуків утворює футурист М. Семенко, комбінуючи його з псевдосегмантацією: лілі / пути велетні / диму сталь / палять / пах / пахка / пахітоска /дим синій /чорний ди / м / пускають / бензин / чаду жить / чаду благать / кохать кахикать / життєдать / життєрух / життєбе / нзин / авто / трам [25, с. 62-63].

У вірші «Танка» О. Левченко зі стилістичною метою використовує усічення кінцевих звуків більшості повнозначних слів поезії: Встай над зем вел сварг! / Встай над зем вел сварг! / Тих вод теч із неб по древ. / Най рост зел весь час, / Най рост цвіт і плід на тім, / Най жив світ, що дав цей твір! [14].

Вірш-гру «Без не - винний?» із умисним пропуском префікса не- пропонує читачам І. Лучук: дремний віглас / ненароком знавидів / чупару /щасний вдаха /рви м /зумис /ма [15, с. 32].

Завдяки такій побудові віршів реалізується фонетична гра з виразною смисловою інтонацією [13, с. 138].

Авторські метатези

Фонетичні оказіоналізми, пов'язані зі зміною внутрішньої форми слова, можуть ґрунтуватися також на умисній підміні автором нормативно очікуваних фонем. Наприклад, у творах «1992» О. Ірванця та «Stop» О. Мудрак маємо зразок суто авторської оказіональної метатези: <...> А я - не борець, не трибун, не оратор. / Дурна в мене вдача, паскудний карахтер <...> [9, с. 45]; <...> Олжа?! жало <...> [17].

І. Павлюк трансформує лексему мужчина, обігруючи її лексемою муза, утворює поетичну контамінацію муз-чина: <...> Ми на морі сліди лишаєм. /Я - муз-чина і муза - ти <...> [20].

За допомогою авторського префікса ш- І. Лучук формує оказіональну протезу: <...> Коханець Муз дев'ятка, а десяту/О! Ольгу ш-любиш, відігнавши фурій <...> [15, с. 86]. У цій поезії стилістичне враження доповнює своєрідний оказіональний словотвір (шлюбити в авторському значенні «брати шлюб» ^ любити).

Добу занепаду української державності, що настала після смерті Богдана Хмельницького (в історії відома як доба Руїни) І. Низовий зображує, фонетично обігруючи географічну назву «Україна» та морфемну структуру українських і польських прізвищ: Україна. Ук... руїна... /<...>...енко...єнку шепоче глухо: / «Стережімося...цьких і...ських! / Ляські душі в них під кожухом, / Хоч і панські шапки на них...» <...> [19].

Акустична імітація іноземного мовлення. Завдяки фонетичному оказіоналізму, що ґрунтується на чергуванні нормативних дзвінких фонем [д], [ж], [б] із їхніми глухими корелятами, Ю. Андрухович інтенсифікує вплив на адресата ефектом стилізації під німецьку мову: <...> отин трупач, / тфох шофніріф, / ропітникіф <...> [3, с. 28]. Знаходимо в поетів творчого об'єднання «Бу-Ба-Бу» й імітації та фонетичні обігравання інших мов (зокрема, польської, італійської та індійської), що в українському написанні мають потужний фоностилістичний вплив: пшепрашам панове поляки <...> [1, с. 67]; <...> вони ідуть а ти як той більярдний кий / не в силі проказати навіть харе крішна [2, с. 27]; <...> доно уно і вино <...> [18, с. 309].

В. Терен вибудовує поетичну гру, використовуючи французький вислів C'est la vie в складі гендіадісу: ми кохалися в траві / се ля ві / впали в схованку-траву / се ля ву / хвилювалася трава / се ля ва! / і народиться в траві / се ля ві [27, с. 26].

Оригінальну фонетичну гру з написанням кириличними літерами англійських слів, що поєднані з питомо українськими вербальними одиницями, пропонує читачам / слухачам Ю. Позаяк у вірші «Англійська балада», при цьому автор активно послуговується алітераціями африкат та фрикативних шиплячих і свистячих приголосних, що стоять на початку та в кінці рядків у складі слів, які римуються: Миднайт. Лише байдужий мун. / Замок, Ай, самотні кроки. / Лунко б'є холодні клоки /Старовинний пендулум. // Сто століть і сірий стоун... / Хто там?!. Незнайомий гест?! / Ноубоді...Тисне чест, / Колд віків проходить в боун... // Знаю, скрізь тут ходить дес. / Всі, хто був, пішли вже з нею, / По таємнім, темнім вею / Всі минули й зникли десь. //Ай'м елоун... Й тільки в найті/Я скликаю їх усіх, /Знову чути м'юзик, сміх, / Мову благородних кнайтів! // В їхнім колі я сміюсь, / Тайми згадую лицарства, / Гпорію колишню царства / Й лиш під морнінг схаменусь... //Замовкають звуки струн, /Проскакав зелений дофін, / Час, коли я ляжу в кофін, / Знає тільки пендулум [22].

У зображенні осіннього садка В. Терен як констектуальний синонім використовує французький еквівалент слова «сад», який одночасно є римою до україського слова «день»: Осінь лагідна, імлиста / ще святкує... / та за мить / полохке легеньке листя / облетить - і полетить <...> хтось його наловить в жмені / і збагне аж через день, /що опав садок вишневий, / а подумали - /jardain [27, с. 84].

Алітераціями плавного бокового [л] та парономазіями Ю. Іздрик у вірші «Last War» обігрує англійське слово «любов»: <...> цілуй мене мила - лови і цілуй /хай з нас проливається світло / лови мене мила - цілуй і лови / ці лови - як love / ці лови кохана - сюжет не новий / та в ньому спиняються війни <...> [8, с. 8].

Висновки

1. У сучасному українському поетичному дискурсі виявлено чотири типи фонетичних оказіоналізмів на основі трансформації внутрішньої форми слова: псевдосегментації, усічення, авторські метатези й протези, імітація/обігравання іноземного мовлення за допомогою фонетичних ресурсів.

2. Фоностилістичний ефект поети увиразнюють завдяки акустико-артикуляційним характеристикам звуків, що моделюють структуру фонетичних оказіоналізмів.

Перспективи подальших розвідок пов'язані з виявленням комбінованих типів трансформацій внутрішньої форми слова в українському поетичному дискурсі ХХ - ХХІ століть.

поетичний лінгвістичний оказіоналізм трансформація

Література

1. Андрухович Ю. Екзотичні птахи і рослини: поезії. Київ: Молодь, 1991. 104 с.

2. Андрухович Ю. Поезії. Книга відгуків. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2008. С. 9-42.

3. Андрухович Ю. Поезії. Моя остання територія. Вибрані твори: поезія, проза, есеїстка. Львів: ЛА «Піраміда», 2009. С. 17-85.

4. Антонич Б.-І. Поезії. Вибрані твори / упор. Д. Ільницький, передм. Д. Ільницького та І. Старовойт. Київ: Смолоскип, 2012. 872 с.

5. Винокур Г. О. О языке художественной литературы. Москва: Высшая школа, 1991.448 с.

6. Воїнов В. В., Семенець О. Є Оцінний компонент значення і його прагматична функція. Мовознавство. 1989. № 1. С. 47-51.

7. Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). Київ: Мистецтво, 1973. 435 с.

8. Іздрик Ю. Меланхолії: поезії. Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. 311с.

9. Ірванець О. Мій хрест: поезії. Харків: Фоліо, 2010. 122 с.

10. Качуровський І. Фоніка. Мюнхен, 1984. 207 с.

11. Каширіна Л. С. Дивосил: поезії. Київ: Рад. письменник, 1989. 142 с.

12. Комлев Н. Г. Компоненты содержательной структуры слова. Москва: Изд-во Московского университета, 1969. 192 с.

13. Корниенко О. А. Игровая поэтика в литературе: учеб. пособие. Киев: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2017. 242 с.

14. Левченко О. Поезії. (дата звернення: 25.05.2019).

15. Лучук І. Трохи білого світу (поетичний калейдоскоп): зб. поезій. Київ: Факт, 2005. 168 с.

16. Мартос С., Олексенко В. Мовна гра як засіб сленгового словотворення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика»: зб. наук. праць / ред. проф. В. Олексенко та ін. Херсон: вид-во ХДУ, 2008. Вип. VIII. C. 98-102.

17. Мудрак Л. Поезії. (дата звернення:

18. Неборак В. Поезії. «Бу-Ба-Бу» (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак): вибрані твори: поезія, проза, есеїстика / авт. проект, упор. бібліогр. відом. та прим. В. Ґабера. Львів: ЛА «Піраміда», 2008. С. 304-348.

19. Павлюк І. Поезії. (дата звернення: 25.02.2018).

20. Позаяк Ю. Поезії. (дата звернення: 28.10.2017).

21. Позаяк Ю. Поезії.

22. Пономарів О. Д. Етимологія. Стилістичні можливості внутрішньої форми слова. Стилістика сучасної української мови: підручн. Київ: Либідь, 1993. С. 111-120.

23. Потебня А. А. Мысль и язык. Теоретическая поэтика. Москва: Высшая школа, 1990. С. 22-54.

24. Семенко М. Поезії / редкол. О. Є. Засенко та ін.; вступ. слово М. Бажана, упор. та ст. Є. Г. Адельгейма. Київ: Рад. письменник, 1985. 311 с.

25. Стефурак Р. І. Асоціативно-образний потенціал внутрішньої форми слова у поетичному тексті (на матеріалі української поезії 60 - 90 років ХХ століття): автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 / Івано-Франківський університет. Івано-Франківськ, 2003. 24 с.

26. Терен В. Жити: триптих: вірші. Київ: Дніпро, 2016. 208 с.

Размещено на Allbest.ru