Квантитативна метонімія в інформаційному газетному тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Квантитативна метонімія в інформаційному газетному тексті

В.В. Зайцеваа

Анотація

У статті на матеріалі українськомовного газетного тексту з'ясовано поняття синекдохи як різновиду вторинної номінації - метонімії. Виокремлено найпродуктивніші моделі квантитативної метонімії в мові сучасних ЗМІ. Проаналізовано функційне навантаження синекдохи в мові інформаційних медіатекстів.

Ключові слова: квантитативна метонімія, метонімія, вторинна номінація, мова газети.

Аннотация

В статье на материале украиноязычного газетного текста проанализирована синекдоха как тип вторичной номинации - метонимии. Выделены продуктивные модели квантитативной метонимии в языке современных СМИ. Осмыслено функционирование синекдохи в языке информационных медиатекстов.

Ключевые слова: квантитативная метонимия, метонимия, вторичная номинация, язык газеты.

Abstract

The topicality of the study is determined by the deeper insight of metonymic transitions' problem as a phenomenon of secondary nomination in general, and synecdoche as its type in particular, which is characterized by high productivity and semantic and stylistic facilities of the content of newspaper information report's actualization. Quantitative metonymy is associated with such phenomena of the development of semantics of the word, which are most clearly revealed in the text. That is why the object of our study is synecdoche, which actively functions on the pages of contemporary Ukrainian-language mediatexts.

In the article we aim to study the semantic nature of synecdoche as the type of metonymy represented in the language of modern mass media.

The objective foresees solving of the following tasks: 1) to analyze the works of scholars who dealt with synecdoche as the theoretical basis for studying the phenomenon of secondary nomination in the language practice of the newspaper; 2) to find out typical models of quantitative metonymy in the studied sources; 3) to find out the specifics of the functional load of synecdoche in the language of the information newspaper text.

Consequently, synecdoche is interpreted as one of the types of metonymy, in particular the quantitative type of semantic transference. The studied informational style represents definite models of synecdoche using.

In the information texts the designs with quantitative metonymy are widely represented by synecdoche, which functions as means of secondary nomination in the newspaper text in general. The defining principle of information style formation, which is the combination of standard and expression, determines the peculiarities of the implementation of the phenomenon of secondary nomination within its frameworks. This principle is in the basis of the distinction between non-figurative (actually informative) and figurative (evaluated) communicative structures of the secondary nomination. Synecdoche as the types of metonymy has two main models of transferring «part» ^ «whole» and «whole» ^ «part».

Thus, the analysis carried out, testifies to the fact that in the various genres of the newspaper text, the functional effect of metonymy's influence on the reader as a whole and its variety, synecdoche in particular, is a productive linguistic phenomenon. Synecdoche, as metonymy, provides the compression of newspaper information, and it also has a purposeful generalizing character.

Modern newspaper language evolves to the actualization of synecdoche as the type of metonymic and metaphorical imagery. Therefore, we consider the further analysis of the used typical models with quantitative metonymy on the pages of modern Ukrainian-language newspapers as the perspective one.

Key words: quantitative metonymy, metonymy, secondary nomination, language of the newspaper.

Синекдоху й метонімію переважно трактують як різновид метафори, що полягає в заміні однієї назви іншою за ознакою партитивного, кількісного чи видо-родового зв'язку між ними. І в зарубіжній, і у вітчизняній лінгвістиці поширена думка про збереження метонімією її живої семантичної двоплановості саме в синекдосі, де відбувається найменування предмета за його частиною, характерною чи найвизначальнішою деталлю.

Об'єктивна характеристика синекдохи як типу семантичного зсуву ґрунтується на аналізі цього тропу з урахуванням традиційних класифікацій. Передусім перед дослідниками постає питання про те, чи є синекдоха окремим типом метонімії чи, навпаки, метонімія - похідне явище.

Актуальність нашої наукової розвідки зумовлена потребою вивчення проблеми метонімічних перенесень як явища вторинної номінації загалом і синекдохи як її типу зокрема, що характеризується високою продуктивністю та семантико- стилістичними здатностями актуалізації змісту газетних інформаційних повідомлень. Квантитативна метонімія пов'язана з такими явищами розвитку семантики слова, що найвиразніше виявляються в тексті. Через це об'єктом нашого дослідження стала синекдоха, що активно функціонує на шпальтах сучасних українськомовних медіатекстів.

У статті маємо за мету дослідити семантичну природу синекдохи як різновиду метонімії, що репрезентована мовою сучасних ЗМІ. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: 1) проаналізувати праці дослідників щодо природи синекдохи як теоретичного підґрунтя вивчення явища вторинної номінації в мовній практиці газети; 2) виявити типові моделі квантитативної метонімії в досліджуваних джерелах; 3) виявити специфіку функційного навантаження синекдохи в мові інформаційного газетного тексту.

Лінгвістична природа метонімії пояснює синекдоху як її окремий випадок перенесення. З іншого погляду, синекдоха - окремий різновид тропа. Ш. Баллі, наприклад, розрізняє синекдоху й метонімію [1, с.155].

Частіше синекдоху визначають як різновид метонімії (В. Корольков [6], О. Гвоздєв [2]), але деякі дослідники пропонують не поєднувати синекдоху з метонімією (А. Журавльов [3]) й аналізують її як окремий вид полісемії (О. Калінін [5]). синекдоха метонімія квантитативний інформаційний

У неориториці метонімію й синекдоху кваліфікують як рівноправні, незалежні тропи, визначені характером тих відношень, що вони виражають. Метонімію визначають як називання одного предмета ім'ям іншого, цілком відмінного, але зумовленого першим, таким, що перебуває в певних зв'язках з ним. У визначенні ж синекдохи акцентують увагу на неподільній єдності номінацій двох предметів. Отже, наголошують, що в метонімії основною є зовнішня залежність, а в синекдосі - внутрішня. У вітчизняному мовознавстві цей погляд підтримує, зокрема, О. Реформатський [11]. Традиційний погляд на синекдоху як на окремий випадок метонімії (С. Ульман [15] та інші) з настановою розмежування цих тропів не є власне логічним.

Слушним видається, на нашу думку, розрізнення, запропоноване Р. Якобсоном [16], який розмежовував так звану «безпосередню суміжність» [16, с. 110-132] і «ступінь дистантності» [16, с. 110-132], тобто внутрішній і зовнішній план суміжності, що дослідник співвідносив відповідно із синекдохою й метонімією.

Типологія ж метонімічного перенесення, запропонована в праці Г. Поспєлова [8], ґрунтується на протиставленні якісної (власне метонімії) та кількісної (традиційно, як зазначає автор - синекдохи) метонімії. До першої групи зараховують метонімію місця, часу, «матеріал ^ виріб», до другої - «частина ^ ціле» й «один ^ багато».

Синекдоху як різновид метонімії характеризує О. Новиков [7], зазначаючи, що «однією з важливих стилістичних функцій метонімії є образне, відчутне позначення цілого через його частину. Це - синекдоха» [7, с. 125].

Один з різновидів метонімії - перенесення за моделлю «частина» ^ «ціле», фіксує О. Раєвська [9], наголошуючи, що цей різновид перенесення часто вивчають лінгвісти як окремий троп - синекдоху.

У своєму дослідженні Н. Резяпова [10] аналізує синекдоху як різновид метонімії, зазначаючи, що «більшість метонімічних відношень у найзагальнішому вигляді можуть бути зведені до синекдохічних (частина замість цілого та ціле замість частини)», «синекдохічні назви людини за частиною тіла, за предметом одягу чи за іншою специфічною ознакою» [10, с. 33]. Отже, авторка не виділяє синекдоху як особливий вид перенесення, а говорить лише про «синекдохічність» деяких метонімічних перенесень.

Як різновид метонімії потрактовує синекдоху А. Удинська [14], зауважуючи, що синекдоха (кількісна метонімія) зумовлена взаємодією понять частини й цілого. Запропонована семантична класифікація метонімів на позначення людини охоплює каузальний, атрибутивний, локальний, темпоральний, синекдохічний і комбінований типи метонімічних перенесень, серед яких розрізняють моделі й тематичні групи [14].

На думку Б. Томашевського [13], «відмінність між синекдохою і метонімією умовна, чіткої межі між ними немає. Тому зручніше розглядати синекдоху як окремий різновид метонімії» [13, с. 65].

Саме на таке трактування ролі синекдохи в тропеїчному перенесенні спираємося й ми, вважаючи, що подібний механізм семантичного зсуву в структурі слова, модель перенесення за суміжністю щодо синекдохи - внутрішня суміжність. Отже, синекдоху трактуємо як один з різновидів метонімії, зокрема кількісний тип семантичного перенесення.

Досліджуваний інформаційний стиль репрезентує характерні моделі використання синекдохи. В інформаційних текстах широко представлені конструкції з квантитативною метонімією - синекдохою, що функціонує як засіб вторинної номінації в газетному тексті загалом. Визначальний принцип формування інформаційного стилю - поєднання стандарту й експресії - зумовлює особливості реалізації явища вторинної номінації в його межах. Цей принцип покладено в основу розрізнення безобразних (власне інформативних) і образних (оцінних) комунікативних структур вторинної номінації [4].

На думку більшості дослідників, синекдоха як різновид метонімії має дві основні моделі перенесення «частина» ^ «ціле» і «ціле» ^ «частина» [4].

Серед різновидів синекдохи в інформаційному тексті найпродуктивніша модель, за якою певний соматизм, назва тієї чи тієї частини тіла, вживається як найменування людини загалом: Допитливі очі так і пильнували за шосейкою, навіть густа лінія дерев не стала їм на заваді (ГУ, 2019); Саме серце праслов'янського етносу дало мені це ім'я (ЛУ, 2018); Подайте ж сьогодні руку українському кінематографові (ЛУ, 2018); Обличчя посміхається в тон загальної радості від почуття волі (ЛУ, 2019); Тільки мелькнула рябенька спинка - гострий шпичастий носик тут же зник (ЛУ, 2019).

Однією з лексем, значення якої нерідко стає основою для синекдохічного перенесення з елементами експресивності, є лексема «голос»: Пам'ятаймо, що сьогодні наш голос - це не просто позначка в бюлетені (ГУ, 2019) - відбувається перенесення «голос як властивість людини» ^ «здатність мати свою власну думку» ^ «людина як одна з низки однодумців»; По-новому зазвучав поетичний голос п'ятнадцятирічної МАЛІЖанки з Полтави (ЛУ, 2018) - відбувається перенесення «голос як властивість людської істоти» ^ «особа, наділена непересічним голосом»; Голосом ніжного серця обізвався сьогодні до присутніх найтонший лірик української поезії Володимир Сосюра (ЛУ, 2018) - у наведеному контексті відбувається подвійне перенесення «голос як властивість людини» ^ «людина як така», «серце як частина людського тіла» ^ «почуття людини» ^ «людина як така», внаслідок чого утворюється складна двошарова метонімічна конструкція, що є основою творення художнього образу, який безпосередньо передає значення «промовисті людські почуття» [4].

Зазвичай в інформаційному тексті соматичні назви вживають у складі трансформованих фразеологічних сполучень, де вони набувають узагальненого переносного фразеологічно зв'язаного значення: Проте, сьогодні журналіст і депутат міськради остудив гарячі голови, подавши фото вікна зсередини, та пояснив ситуацію (ГУ, 2019) - у наведеному прикладі лексема «голова» входить до складу фразеологічного сполучення «гарячі голови», що має значення «відчайдушні, сміливі» й дає характеристику людині загалом. Отже, ознака людини переноситься на її частину.

У контексті Вінниця не може відмовити львів'янам і за будь-яких обставин готова взяти їх на плечі (День, 2019) представлено усічений фразеологізм («підставити плече»), що вживають у значенні «допомогти, підтримати», в основі якого - синекдоха «людина, яка підтримує» ^ «частина тіла (плече) як знак підтримки». Метонімічне перенесення фіксуємо й у фразеологізмах брати за горло, нагріти руки (нечесно, незаконно збагачуватися; наживатися), стояти з протягненою рукою (жебракувати, просити милостиню) у таких текстах інформаційного спрямування: Російські нафтові компанії, що мають розгалужену мережу АЗС у нашій країні, спровокувавши штучне підняття цін, узяли нас за горло (День, 2019); Хотіли нагріти руки на дубові зі Сміли (ГУ, 2019); Та одного разу, даючи чергову гривню, зловила себе не думці, що тисячі українців зараз стоять ось так з простягнутою рукою (День, 2019).

Частотна у фразеологізмах лексема «душа» постає вторинною номінацією - синекдохою - «душа як частина тіла людини, умістилище почуттів» ^ «почуття людини» ^ «людина загалом»: Сьогодні про те, до чого лежить душа призерки чемпіонатів Європи з біатлону Ірини Петренко (День, 2019).

Назви частин одягу функціонують у фразеологічних зворотах, утворених на основі синекдохічного перенесення, наприклад: За державну реєстрацію шлюбу, як з'ясувалося, гроші йшли лише до однієї власної кишені (День, 2019) - значення є фразеологічно зв'язаним, сформованим на підставі перенесення «кишеня як частина одягу» ^ «людина в цьому одязі».

Серед випадків синекдохи в інформаційних текстах досить поширеним є так зване «еліптичне число» [12], тобто таке вживання, що передбачає узагальнене називання осіб жіночої і чоловічої статі однією лексемою. Пор.: Сьогоднішні випускники демонструють хороші знання з української мови та літератури під час ЗНО (ЛУ, 2018) - тобто випускники й випускниці; Ми не сидимо, склавши руки, працюємо зі спеціальними мистецькими закладами, коледжами, де виховуються наші майбутні абітурієнти (ЛУ, 2019) - йдеться про абітурієнтів і абітурієнток.

Названі випадки синекдохічного перенесення не пов'язані зі створенням експресивно маркованих засобів. Вони належать до загальномовних явищ і не становлять стильової особливості інформаційного стилю.

До випадків синекдохи зараховуємо перенесення «прізвище родини» як узагальненої назви за спорідненістю ^ «члени цієї родини» як означена сукупність, тобто перенесення назви із цілого на сукупність частин. Це перенесення можна трактувати як модель «ціле» ^ «частина»: У контекстах Сміляни понад сто сорок років живуть і працюють поряд з династією Слухаїв (День, 2018); На акції проти Гладковських спалахнули сутички під Адміністрацією Президента в Києві (ГУ, 2019 ) - прізвище родини називає певну сукупність її членів, де кожна окрема особа ідентифікується за належністю до спільноти, тобто відбувається перенесення за моделлю «ціле» ^ «частина».

Отже, здійснений аналіз засвідчує те, що в різних жанрах газетного тексту функційний ефект впливу метонімії на читача загалом і її різновиду (синекдохи) зокрема є продуктивним лінгвістичним явищем. Синекдоха, як і метонімія, забезпечує компресію газетної інформації, а також має цілеспрямований узагальнювальний характер.

Сучасна газетна мова еволюціонує до актуалізації синекдохи як різновиду метонімічної та метафоричної образності. Через це вважаємо подальший аналіз уживаних типових моделей з квантитативною метонімією на шпальтах сучасних українськомовних газет перспективним.

Бібліографічні посилання

1. Балли Ш. Французская стилистика. Москва: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.

2. Гвоздев А. Н. Очерки по стилистике русского языка. Москва : Просвещение, 1965. 408 с.

3. Журавлёв А. Ф. Технические возможности русского языка в области предметной номинации. Способы номинации в современном русском языке. Москва : Наука, 1982. С. 45-109.

4. Зайцева В. В. Особливості використання синекдохи в мові ЗМІ. Дослідження з лексикології і граматики української мови. Дніпропетровськ : Пороги, 2007. Вип. 5. С. 33-40.

5. Калинин А. В. Лексика русского языка. Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1971. 231 с.

6. Корольков В. И. Метонимия. Краткая литературная энциклопедия : в 9 т. Москва : Сов. энциклопедия, 1967. Т. 4. С. 805-807.

7. Новиков А. Л. Семантика русского языка. Москва : Высшая школа, 1982. 272 с.

8. Поспелов Г. Н. Художественная речь : лекции по курсу «Введение в литературоведение» Вып. 4. Москва : Изд-во МГУ, 1974. 237 с.

9. Раевская О. В. О некоторых типах дискурсивной метонимии. Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1999. Т. 58. № 2. С. 3-12.

10. Резяпова Н. Ф. Метонимия в новой газетнопублицистической и разговорной лексике современного немецкого языка (на материале имен существительных, прилагательных и глагольной лексики) : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04. Москва, 1994. 194 с.

11. Реформатський А. А. Введение в языковедение. Москва : Просвещение, 1967. 542 с.

12. Тараненко О. О. Метонімія і еліпсис (деякі питання). Мовознавство. 1988. № 5. С. 29-34.

13. Томашевський Б. В. Стилистика и стихосложение. Ленинград : Учпедгиз, 1959. 535 с.

14. Удинська А. Г. Синекдохічний перенос «частина тіла ^ людина» в англійській та українській мовах. Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. Донецьк : ДонНУ, 2006. Т. 3. № 2 (8). С. 58-71.

15. Ульман С. Дескриптивная семантика и лингвистическая типологія. Москва : Прогресс, 1962. Вып. 2. С. 17-44.

16. Якобсон Р. О. Два аспекта языка и два типа афатических нарушений. Теория метафоры. Москва : Прогрес, 1990. С. 110-132.

17. «Голос України» - газета Верховної Ради України, виходить з 1991 року. (ГУ).

18. «День» - щоденна всеукраїнська газета суспільно-політичної тематики, виходить з 1996 року.

19. «Літературна Україна» - газета письменників України, заснована в грудні 1927 року. (ЛУ).

Размещено на Allbest.ru