Стигматизація ромів у медіадискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стигматизація ромів у медіадискурсі

міжетнічний медіа стигматизація

У статті досліджується явище стигматизації в контексті діяльності представників ромської національності, репрезентації міжетнічної упередженості та ворожнечі у медіа. Встановлено, що стигматизація формується внаслідок виникнення девіантної поведінки в моделі загальноприйнятих суспільних норм. Найбільш вразливим до стигматизації є ромський етнос. Із ромами пов'язують новини кримінального характеру. Сьогодні більшість медіа артикулює проблему упередженого ставлення до ромів, що є позитивним зрушенням у інформаційному просторі на шляху до вирішення проблеми.

Ключові слова: роми; цигани; стигматизація; стигма; стереотип; упередженість.

Abstract

The stigmatization of Roma in the media discourse

Stamenova A., Temchenko L.

The article explores the phenomenon of stigmatization in the context of Roma, the representation of interethnic prejudice and hostility in the media. It is established that stigma is formed due to the detection of deviant behavior in the model of generally accepted social norms.

The most vulnerable to stigma is the Roma ethnic group. Roma are linked to the news stories of a criminal nature. Often, only one person acts on the entire ethnic group. However, some media articulate the problem of prejudice against Roma, which is a positive shift in the information space towards solving the problem. There is also a substitution of the Gypsy exonym for the neutral ethnonym Roma in the media texts.

As a result, we see that high-quality media are increasingly paying attention to the specifics of stigmatization of vulnerable populations. The media are trying to convey to the public the importance of a tolerant attitude, as well as to reveal the complex problems that Roma in Ukraine have to face. The topic of stigmatization of Roma has been poorly understood.

The article can help to explore the stigmatization of the ethnic minorities.

Keywords: Roma; gypsies; stigmatization; stigma; stereotype; partiality.

Вступ

Постановка проблеми. Явище стигматизації в контексті нової історії українського суспільства набуває актуальності. Сам термін «стигма» дефініціюється як «тавро» або «ярлик». Процес соціальної стигматизації - негативне виділення суспільством індивідів за певними характерними, часто негативними рисами із відповідним набором реакцій на ці риси. Соціальній стигматизації піддаються особи, поведінку яких розцінюють як девіантну, ту, яка не вкладається в загальноприйняті норми. Як правило, повноцінної аргументації чи ґрунтовної доказової бази стигми не мають, оскільки часто навішуються несвідомо. Дискримінація та ксенофобія є наслідками стигматизації. Одними із найбільш вразливих груп населення в Україні є етнічні спільноти, зокрема роми. їх маркують як маргінальну групу через відмінність у зовнішньому вигляді, традиціях, культурі, ведення побуту, способу життя та мислення. Таким чином виникає глибока прірва, соціальна дистанція між домінантним суспільством та маргіналізованою групою. Ця група ідентифікується як «чужа», а образ спільноти криміналізується. Упередженість формує неможливість демаргіналізації ромського етносу. Бідність, ізольованість, мовний бар'єр, низький рівень освіти безпосередньо пов'язані зі стигматизацією. Поширення упередженості провокують навіть медіа, вдаючись до засобів ворожнечі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням явища стигматизації займалися вчені Ф. Барт, М. Біернат, І. Гофман, Б. Лінк, Дж. Фелан. Дослідники фокусували увагу на близькості понять «стигма» та «стереотип», але не ототожнювали їх, вказуючи на ситуації, в яких стигма поширюється без прив'язки до стереотипу й навпаки.

Сьогодні процес стигматизації перебуває в центрі дослідницької уваги. Так, окремі аспекти аналізу міжетнічних стосунків українців з представниками ромського етносу висвітлюють Н. Зіневич [1], А. Костовська [2], Г. Кравченкова [3], О. Курочкін [4].

Дослідники вказують на необхідність правового вирішення проблем замкненого суспільства ромів, подолання соціальної ізольованості, убезпечення від наслідків негативної стереотипізації, вироблення ефективного інструментарію для вирішення ромських проблем. На думку Н. Зіневич, вживання етноніму «роми» замість екзоніму «цигани» сприятиме можливій трансформації соціальної взаємодії та ставлення до ромського етносу.

Проблеми ромського питання та можливі шляхи його вирішення порушують видання «Заборона», «Радіо Свобода», «Історична правда», телебачення «Громадське» тощо.

Мета статті - проаналізувати резонансні публікації в медіа, які висвітлюють проблему ромської стигматизації або ж сприяють поширенню стереотипів та продукуванню ксенофобії. Ця проблема вимагає комплексного рішення.

Об'єкт дослідження - українські сучасні онлайн-медіа.

Методи дослідження: контент-аналіз публікацій онлайн-медіа, порівняння медійних текстів, у яких згадується ромський етнос, усталених концептів щодо ромської ідентичності, опис повсякденності ромів, соціальне становище та основні риси, що є підґрунтям для навішування ярликів.

Результати й обговорення

Уперше комплексно дослідив питання стигматизації американський вчений Ірвін Гофман, увівши в науковий обіг поняття «стигма». Дослідник розглянув стигматизацію через стереотипи, що призводять до виникнення глибокої соціальної прірви між особою, яку стигматизують, та тим, хто стигматизує. Це зумовлює антисоціалізацію та дискримінацію [5].

Стигматизованим особам надають негативно забарвлених рис. Індивід може навіть переймати ці характеристики під тиском суспільства. А інколи - поводити себе згідно із концепціями, які нав'язують йому як представнику маргінальної групи. Спостерігається взаємозв'язок між рівнем нетерпимості в суспільстві та його загальним рівнем культури. Одним із засобів стигматизації є етнічні стереотипи - спрощене уявлення про особу або групу представників будь-якої етнічної спільноти [5].

У контексті стигматизації утворюється опозиція «свій - чужий», де «чужий» сприймається як негативний герой. Як правило, він небезпечний, ворожий та дивний. Таким чином формується дистанція між «своїм» та «чужим», яка постає через ряд переваг та протиставлень. Образ «чужого» спотворюється та дегуманізується, а ідентичність носія «ворожих» рис викривляється. Такими «чужими» для українського етносу стали роми. Навколо них - особлива атмосфера, деколи навіть магічна та карнавальна, чому завдячуємо літературі та фольклору. На представників ромської національності поширюються стереотипи, пов'язані із відмінністю способу життя та мислення. На ромів як групу «чужих» навішуються стигми щодо їх освіченості, приналежності до криміналу, гіпнотичних здібностях чи неохайності. Крім того, поширеною одиницею ідентифікації етносу лишається екзонім «цигани», який містить низку негативних конотацій. Його внутрішня ворожа семантика пов'язана саме із стереотипами, які тривалий час культивувалися в суспільстві. Процес нав'язування маргінальності через лексичні одиниці також має свої результати. Етнічні меншини, у нашому випадку - роми, усвідомлюють свою «іншакшість» та виокремлюють ознаки відмінності: елементи традиційної культури, спосіб життя, зовнішній вигляд тощо. Найвиразніше відбиваються в екзонімі «цигани» поведінкові стереотипи та зовнішні ознаки. А саме - темний колір шкіри та схильність до обману та ошукування. Наявність таких лексичних одиниць у мові свідчить про загальне упереджене ставлення до деяких етнічних меншин та усталення нетерпимості. Останнім часом медіа частіше стали використовувати етнонім «роми», який є лексично нейтральним та упереджує поширення стереотипів.

Одним із засобів створення ворожого образу, що сформувався в суспільстві стосовно ромської етнічної спільноти, є лексика, зокрема фразеологізми та дієслівні утворення. Наприклад, «бути чорним, як циган», «циганська правда» чи «ласий, як циган на сало», «вициганити», «оциганити». Усі вони апелюють до стереотипів про ромів та продовжують насаджувати негативні образи в суспільній свідомості.

Стигми щодо ромів мають не лише негативне забарвлення. Поширеними є стереотипи про «карнавальність» етнічної спільноти. Навіть в українському фольклорі часто зустрічається образ рома. Йому властивий особливий тип поведінки, який протиставляє його іншим меншинам. Стереотипний образ, як правило, складається із мовних особливостей, клішованих елементів одягу та зовнішності, певних літературних сюжетах. Ці ідентифікаційні ознаки спочатку проявилися в ляльковому та живому вертепі, а потім дублювалися й доповнювалися в інших жанрах і видах фольклорної творчості, зокрема в ритуальних новорічних обходах і весільному рядженні. Таким чином у народній свідомості утверджується узагальнений портрет представників конкретної етнічної меншини, який з часом перетворюється на стійкий вербальний і візуальний штамп [4].

Упередженість щодо ромів спричиняє послаблення їх інтегрованості в суспільство. Наразі роми є однією із найбільш вразливих нацменшин в Європі. На території України, за даними Всеукраїнського перепису 2001 р., приналежність до ромської національності визнають 47,6 тис. осіб. Серед проблем, із якими зіштовхуються представники ромського етносу: низький рівень освіти, безробіття, відсутність документів, погані умови життя та упереджене ставлення. Такий стан речей зумовив необхідність затвердження спеціальних заходів і розробки стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини [6].

Деякі медіа продовжують культивувати упереджене ставлення до ромів через засоби мови ворожнечі. Новини, пов'язані із ромами, часто висвітлюються нетолерантно та укорінюють стереотипи. Найбільш яскраво проблему стигматизації репрезентовано в медіа після трагічної ситуації в селі Лощинівка Одеської області в 2016 р. Підозрюваним у вбивстві 8-річної дівчинки став місцевий мешканець ромської національності. Це спричинило серію погромів ромських будинків, а також рішення місцевої селищної ради про виселення ромів. Онлайн-видання «Новини Закарпаття» подає новину про трагедію із заголовком «Цигани жорстоко вбили невинне дитя» [7]. У тексті новини жодної згадки про національну приналежність немає. Окрім, власне, маніпулятивного заголовка, ЗМІ викривляє ситуацію: ймовірний вчинок однієї особи переноситься на цілу етнічну групу. Використання форми множини репрезентує одну із ознак мови ворожнечі: покладання провини за дії окремих персоналій на всю спільноту. Таким чином медіа сприяють поширенню ненависті до ромів у Закарпатті. А це регіон, де частка ромського населення найбільша, тому він найвразливіший до проявів стигматизації та дискримінації.

Актуальності набуло ромське питання й після декількох погромів таборів ромів у квітні 2018 р. Хвиля насильства почалась із розгону поселення на «Лисій горі» членами С14. Впродовж трьох місяців сталося декілька схожих інцидентів. У липні 2018 р. на Закарпатті вбили ромку, а в червні на околиці Львова було вбито 23-річного рома. Ця подія здобула міжнародний резонанс. Світова преса назвала цей напад расистським і закликала українську владу розслідувати його. Інцидент був засуджений представниками Парламентської асамблеї Ради Європи.

Тему суспільної упередженості висвітлювали медіа «Радіо Свобода», «Історична правда», «Громадське», «Заборона» та інші. У фокусі видань - ромські погроми, участь ультраправих угрупувань у розпалюванні ненависті та насильницьких діях, проблеми повсякденності ромів та суспільна нетерпимість, яка виникає на ґрунті стереотипів. Серед організацій, які фігурують у поширенні упередженості, є «С14», «Азов», «Твереза і зла молодь». Також медіа висвітлюють буденність ромів, проблеми, із якими вони зіштовхуються: відсутність доступу до освіти, соціальна незахищеність та вороже ставлення суспільства.

Події останніх років зумовили необхідність аналітичного підходу до ромського питання, потребу з'ясування причин стигматизації. Деякі медіа засуджують прояви нетерпимості та ненависті стосовно представників національних меншин. До цієї теми звертаються й автори-колумністи. Так письменник Любко Дереш у онлайн-виданні «Апостроф» розмірковує про тенденцію самосудів у контексті ромського питання. У матеріалі «Роми - це ми. Що ми можемо протиставити хвилі самосудів?» автор досліджує історію погромів ромських таборів, участь праворадикальних організацій у розпалюванні ворожнечі, а також загальне становище ромів в українському суспільстві та соціальних процесах [8]. Багато уваги стигматизації та насильству щодо представників ромської національності приділяє онлайн-медіа «Заборона». У репортажі «Від «суботника» до вбивства. Репортаж про напади на ромів» медіа висвітлює проблему працевлаштування ромів, їхньої повсякденності, засуджує діяльність ультраправих угрупувань, акцентує увагу суспільному схваленні погромів, що дає поштовх до виникнення подібних інцидентів.

Висновки

Деякі медіа проводжують традицію навішування стигм на представників ромської національності, а також вдаються до мови ворожнечі. Образ рома містить лексеми «злодій», «убивця», «неосвічений». Часто риси одного представника етнічної спільноти переносяться на усю групу. Таким чином медіа сприяють формуванню стереотипу в суспільстві про криміналізацію ромського етносу. Стигматизацію щодо ромів можна ототожнювати із дискримінацією. Позитивні стигми використовуються вкрай рідко. Культивування стереотипів та їх поширення провокують міжетнічні конфлікти, у яких роми найчастіше виступають жертвами.

Якісні ЗМІ все частіше звертають увагу на специфіку стигматизації вразливих груп населення. Медіа намагаються донести суспільству важливість толерантного ставлення, а також розкрити комплекс проблем, із якими доводиться зіштовхуватися ромам в Україні. Відмовляються деякі ЗМІ й від екзоніму «циган» на користь етноніму «роми», що сприяє видаленню негативних конотацій на лексичному рівні.

Список використаних джерел

Размещено на Allbest.ru