Організація конструкцій з часовим значенням із знахідним безприйменниковим у прозі М. Миценка

The article is devoted to the consideration of temporal unpublished verbal constructions with the significant difference between the dependent nominal component in the artistic speech of M. Mуtsenko.

The basic forms of expression of the time value, as well as the group of dependent noun and adverbial components of the formal-syntactic structure of phrasal combinations are determined.

Temporal adverbs and nouns have created certain groups for denoting parts of the day, the number of days, the seasons, the time at all, and so on. They mean certain time points or time limits, etc. According to nouns, which are the names of the main time slots during the day, that is, day, night, evening, or morning, or to define different intervals of time during the day (from morning to evening), a group of adverbs is allocated for the definition of these parts of the day.

A separate lexico-semantic group is a phrase with adverbs with the value of time coordination within one - two (three) days, or the speed of action and its sequence.

The meaningless unpredictable in constructions with a time relation in the investigated material passes three basic functional-semantic varieties: a) the specified duration, that is, time, fully covered, filled with action; b) indefinite duration; c) prematurely

Key words: verbal phrases, semantic relations, temporal (temporal) unprinciple constructs, nominal component.

Проблема словосполучення серед актуальних проблем теорії синтаксису досі займає важливе місце й становить значний інтерес як у теоретичному, так і в практичному плані. Базою у вченні про словосполучення є дослідження зв'язків між його компонентами, з'ясування правил та закономірностей співвідношення слів, встановлення чинників, які умовлюють його структуру.

Мові властива темпоральна багатовекторність, тому вона може виражати всі часові сфери буття - минуле, теперішнє, майбутнє. Засобами реалізації категорії часу в мові (в українській і в інших слов'янських) є форми дієслова, які узагальнюють її функціонування, проте не завжди адекватно й повно передають об'єктивний час перебігу дії. Часова тривалість дії, події може передаватися у мові та мовленні й поза межами дієслівної системи.

Основні теоретичні засади функціонування часових форм і конструкцій у граматичній системі української мови викладені в працях О. І. Бондаря, І. Р. Вихованця, Т. М.Голосової, К. Г. Городенської, А. П. Загнітка, З. І. Іваненко, І. К. Ку- черенка, О. С. Мельничука, М. В. Марченка, В. М. Русанівського, С. О. Соколової та ін. [3, с. 3-4]. Реалізації темпоральних конструкцій присвячені дисертаційні дослідження Р. А. Куцової (простежила відтворення темпоральності прийменниковими конструкціями), І.В. Піддубської (дослідила модальну і темпоральну транспозицію дієслівних форм), М. А. Потаєнка (з'ясував проблему вираження категорії часу в лексико-семантичній системі мови), М. В. Цегельської (створила структурну типологію одиниць семантичного поля часу в українській мові).

Протее лише незначна кількість праць присвячена функціональному вияву форм категорії темпоральності.

Незважаючи на складність і значущість, категорія темпоральності на ґрунті українського художнього мовлення М. Миценка ще не булла об'єктом комплексного аналізу як у традиційному, так і у функціональному аспектах. Цей факт і зумовлює актуальність пропонованої статті.

Метою статті є опис та аналіз безприйменникових дієслівних конструкцій на позначення часу із знахідним відмінком залежного компонента, зокрема їх семантичної та граматичної структури у сучасній українській мові на матеріалі художніх творів Михайла Миценка.

Завдання статті - подати структурно-семантичну та функціональну характеристику часових предикативних конструкцій із знахідним безприйменниковим, а також розглянути стилістичне використання залежного відмінка іменного або прислівникового компонента.

В українській літературній мові темпоральні відношення виражаються дієслівними словосполученнями, серед яких є прийменникові та безприйменникові конструкції. Опорними членами таких словосполучень виступають дієслова різних лексичних груп, серед яких особливо активні дієслова руху, фізичної дії, місцезнаходження, перебування, стану та ін. Залежними компонентами їх виступають іменники, числівники, прислівники часової та конкретно-предметної семантики. Дуже рідко у цій функції використовуються субстантивовані прикметники.

У словосполученнях, які виражають дію в часі, префіксальні дієслова домінують над безпрефіксальними. Префікси вносять найрізноманітніші відтінки у характері прояву дії, збагачують лексичні значення слів, змінюють їх граматичні категорії, зокрема вид, впливаючи таким чином на співвідносність дієслів.

В межах одного з різновидів безприйменникових конструкцій на позначення різного моменту часу аналізуються особливості прислівників, які виражають часові значення в досліджуваній прозі, а також особливості лексико-семантичної співвідносності дієслів, тобто з'ясовується семантичне коло співвідносних іменників, різні відтінки загальної направленості руху, які виражаються аналізованою синтаксичною конструкцією залежно від її лексичного наповнення.

Темпоральні прислівники та іменники створили певні групи на позначення частин доби, кількості днів, пір року, часу взагалі тощо. Вони означають певні часові моменти чи часові межі та ін. Відповідно до іменників, які є назвами основних часових відрізків протягом доби, тобто день, ніч, вечір, ранок або для означення різних проміжків часу протягом дня (від ранку до вечора) виділяється группа прислівників на означення цих частин доби. Обов'язковим елементом цих структур є названі іменники у різних відмінкових формах або їх деривати, напр.: кличуть звечора; виїхали вже вночі пізно; повибираємо надвечір; вертався темно додому /збирався бувало, як стемніє; походжали /ходили / співали вечорами.

Окрему лексико-семантичну группу становлять словосполучення з прислівниками зі значенням часової координації у межах одного - двох (трьох) днів, або швидкості виконання дії та її послідовності. Прислівники з часовим значенням можуть становити окремі мікрогрупи в межах цієї групи. Значення «у цей день» виражається лексемами сьогодні, нині, ниньки: нині живуть окремо; не ходили сьогодні до церкви; нині прихопив із собою бібліотеку.

Значення «у день майбутній / наступного дня» виражається прислівниками завтра / на завтра: заїдемо завтра; приходьте завтра; на завтра приготувались до ярмарку. Значення «у попередній / минулий день» реалізується прислівником вчора /учора. Відповідно значення «два дні тому» передається структурою позавчора, напр.: вчора уварювала яблука; вчора не годували зовсім; повернулися позавчора додому; позавчора молотили зерно. Значення «після наступного дня, післязавтра» виражається прислівником післязавтра: післязавтра слід знову принести молоко.

Адвербіально-часові відношення дієслівних словосполучень з прислівником у ролі залежного слова можуть також виражати значення дії та час її виявлення в неконкретний відрізок часу, оскільки залежні прислівники виражені такими загальними назвами часу, як потім, після, тепер, тоді, раніше тощо. Тут можна говорити скоріше про часову послідовність дії та швидкість виконання її.

Термінова дія або час, коли відбудеться чи відбувалася дія передається дієсловами фізичної дії, стану, мовлення тощо, а також відповідними прислівниками, напр.: розповім може зараз; робила відразу; одразу запам 'ятала; повернувся швидко.

Послідовність дії виражається за допомогою неперехідних дієслів розумової діяльності, фізичної дії, руху, перебування чи місцезнаходження тощо. Значення послідовності передається прислівниками: спочатку, потім, тоді тощо: спочатку думала по-іншому; вийшла заміж спочатку менша; потім не ставала; зазивали після обіду; жили після війни; танцювали далі вдруге; знайшла як прибралась (в значенні потім, після).

Словосполучення з прислівником тоді вживається із значенням «потім, після чогось (події чи обставини), пізніше», а також із значенням конкретно невизначеного проміжку часу: закурили тоді, як поскладали; жити тоді було аж як вадко; тоді залишилися без рідних.

Загальний час, конкретно визначений або невизначений передається за допомогою прислівників раніше, тепер тощо та числівників: готували / збирався раніше; приходить тепер; печу завжди; прибули вчасно; не було колись колії. Заперечення передається додаванням до прислівника чи дієслова частки не.

Для вираження повторної дії використовується прислівник знов (знову): беруть знову на роботи; не показали знов.