Абстрактні іменники на -ок в історії української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Абстрактні іменники на -ок в історії української мови

Сіроштан Т.В.

Анотація

У статті простежено динаміку лексико-словотвірних типів абстрактних іменників на -ок в історії української мови, визначено продуктивність суфікса від праслов'янської доби до сьогодні.

Установлено, що абстрактна лексика з'являється на найвищому рівні розвитку мислення і позначає поняття, що не мають реального втілення, тобто вказують на стан, почуття, процес, якість, риси характеру, різні вияви інтелектуального рівня людини, відносини між особами, народами, поняття етикету, є науковими та виробничими термінами (думка, спів, злість, фарбування, малювання, ясність, дрімота). Частина іменників з абстрактним значенням має у словотвірній структурі формант - ок, що зумовлює інтерес до історії лексико-словотвірних типів таких абстрактів.

Висвітлено походження суфікса - ок, зокрема особливості функціонування в індоєвропейській і праслов'янській мові, його основне призначення - оформлювати словотвірну структуру демінутивних понять та субстантивованих прикметників і числівників. З'ясовано, що перші іменники з абстрактним значенням на - ок з'явилися ще в дописемний період. Це переважно віддієслівні утворення на позначення узагальненої дії (*dat^k^, *klad^k^). У давній русько-українській мові ХІ-ХІІІ ст. зафіксовано перші десубстантиви (бр'кзокь) та конфіксальні утворення (недостатькь). Визначено процеси формування основних лексико-словотвірних типів абстрактів протягом середньоукраїнської доби XFV-XVll ст., установлено склад таких дериватів (достатькь, оучинокь). Проаналізовано абстракти в новій українській мові з кінця ХУІІІ ст., коли виразно окреслюється група іменників на позначення короткотривалої результативної дії (ковток, стрибок) та узагальненої опредметненої дії (збиток, відпочинок). Зауважено, що в ХІХ - на початку ХХІ ст. такі абстракти не стали поширеним явищем української мови, вони зберігають тенденцію до позначення нетривалої результативної дії, а валентність суфікса - ок обмежується переважно дієслівними основами.

Ключові слова: історичний словотвір, абстрактний іменник, лексико-словотвірний тип, словотвірна структура, суфікс - ок.

Abstract

Nouns with suffix - ок in the history of the Ukrainian language

Siroshtan T.V.

The article traces the dynamics of lexical and word-forming types of abstract nouns with suffix - ок in the history of the Ukrainian language, determines the productivity of the suffix from the Ancient Slavonic period to the present day.

It was established that abstract vocabulary appeared at the highest level of development of thinking and denotes concepts that have no real embodiment, they indicate the state, feelings, process, quality, character traits, various manifestations of the intellectual level of man, relations between individuals, peoples, concepts etiquette, are scientific and production terms (думка, спів, злість, фарбування, малювання, ясність, дрімота). Some nouns with abstract meaning have the formant - ок in the word-building structure, which determines the interest in the history of lexical and word-forming types of such abstracts.

The origin of the suffix - ок is highlighted, in particular the peculiarities of its functioning in the Indo-European and Ancient Slavonic language, its main purpose is to formalize the word-building structure of diminutive concepts and substantivized adjectives and numerals. It was found out, that the first nouns with an abstract meaning winh suffix - ок appeared in the pre-writing period. These were mostly verb formations to denote a generalized action (*datbkb, *klad^rbkb). In the Old Russian-Ukrainian language of the XI-XIII centuries the first desubstantives (бр'кзокъ) and confixal formations (недостатькь) were recorded. During the Middle Ukrainian period of the XIV-XVII centuries there were processes of formation of the main lexical and wordforming types of abstracts with the analyzedformant, the composition of such derivatives was actively replenished with innovations (достатъкъ, оучинокъ.). In the New Ukrainian language from the end of the XVIII century a group of nouns is clearly outlined to denote short-term productive action (ковток, стрибок) and generalized objectified action (збиток, відпочинок). Names with different semantics are less common. In the XIX - early XXI century such abstracts have not become a common phenomenon of the Ukrainian language, but retain a tendency to denote short-term productive action.

Key words: historical word-formation, abstract noun, lexical and word-forming type, word-building structure, suffix - ок.

Основна частина

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. Абстрактна лексика з'являється на найвищому рівні розвитку мислення, коли все «вчинене, усвідомлене і узагальнене стає поняттям, яке втілюється у відповідній назві» [5, 3]. Такі слова відображають систему світоглядних цінностей, уявлень людини про світ, про себе, про ставлення до іншої людини, до добра і зла, тобто позначають найважливіші процеси, явища, стани, уявлення духовної, інтелектуальної та емоційної сфери [8, 18]. У сучасному мовознавстві абстрактними вважають іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення [4, 7-8]. Вивчення абстрактної лексики в контексті історії української мови на сьогодні становить значний науковий інтерес, оскільки сприяє усвідомленню загальних тенденцій розвитку лексичної і словотвірної системи, встановленню особливостей формування мовної картини світу українців упродовж багатьох століть.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти категорії абстрактності висвітлювалися в працях Л. Полюги (українська абстрактна лексика XIV - першої половини XVII ст.), О. Микитюк (місце абстрактів у загальновживаній і термінологічній лексиці української мови), Н. Томи (особливості функціонування таких слів у творах Петра Могили) та ін. У дослідженнях дериватологів П. Білоусенка, І. Ковалика, В. Ліпич, О. Меркулової розглядалися похідні абстракти на різних етапах розвитку української мови. Абстрактні іменники були предметом вивчення польської дослідниці М. Войтили-Свіжовської, яка проаналізувала слова з такою семантикою в словотвірній системі праслов'янської мови і встановила, що в дописемний період абстракти становили величезний за обсягом, складний і різноманітний матеріал [10, 7].

Формулювання мети і завдань статті. Мета статті - простежити динаміку лексико-словотвірних типів абстрактних іменників на - ок в українській мові від дописемного періоду до початку XXI ст.

Виклад основного матеріалу дослідження. Суфікс - ок активно функціонував уже в праслов'янській мові, проте своїм походженням сягає давнішого періоду, зокрема пов'язаний з індоєвропейським формантом - ko. Початковий голосний - ъкъ первинно належав до твірних основ [2, 118; 1, 44]. У праслов'янський період суфікс виконував демінутивну функцію та слугував засобом субстантивації прикметників і порядкових числівників [9, І, 96], деякі утворення із цим формантом мали абстрактне значення [6].

У дописемний період лексико-словотвірні типи абстрактних іменників з аналізованим формантом перебувають на стадії формування: *bol'ethto (ЭССЯ 2, 191) «хвороба, біль, болячка» від *bol'eti; *datbкъ (4, 196) «податок; подарунок, винагорода'(*dati); *dostatbкъ (5, 84) 'достатня кількість; багатство, заможність» (*dostаtі); *каъкъ (9, 179) «збір, податок; основа» від *klasti, *kladq або від іменника *kladb, *klada [7, 180].

Джерела давньої руськоукраїнської мови XI-XIII ст. фіксують невелику кількість абстрактів на - ок, утворених від дієслівних основ, що позначали опредметнену, переважно результативну дію, наприклад: и гаша вси и нас ытиша с< и вьз<ша избь\тькь\ оукроухь сєдмь кошь исполнь (1164 ДЄ, 199), избытькь (1076 СДЯ III, 461; Ср I, 1036) «надлишок; достаток, багатство» (избгти або быти); то бо ~сть начатокь вс<кому добру (п. XI/1377 Повч, 30), начатькь (XI СДЯ, 216; Ср II, 350) «початок, основа; початковий період чого-небудь; першопричина» (начати), пор. начатокь (1057 СлРЯ X, 311; ТимчМат I, 474) «початок; діло, справа; управління, керування'; изь домові на всякое літо от всего прибытка и от лова княжа и от стад (XI-XII УВ, 224), прїбьхтокь (XV ССУМ II, 253) 'прибуток» (прибьти); початькь (к. XII СДЯ VII, 396), початокь (Б-Н, 296) «початок чого-небудь» (почати); дополнокь, дополонокь (1137/ XIII СлРЯ IV, 319) «доповнення, добавка» (дополнити); зачатокь (XIII/1406 СлРЯ V, 337) «початок» (зачати).

Для найменування часового поняття функціонує відіменниковий дериват брізокь (XII Ср I, 186) 'квітень', походження якого пов'язують зі словом береза (ЕСУМ I, 172).

У словотвірній структурі деяких десубстантивів виокремлюються конфікси із другим компонентом - ок, наприклад: послідькь (XII СДЯ VII, 263) «недостача, убогість, потреба» (слід); подількь (XI СлРЯ XV, 255) «заняття, обов'язок, справа, робота, виконувані після головної справи, обов'язків» (діло).

Від дієслівних основ у зазначений період за допомогою конфіксів творяться такі абстракти: недостать къ (XI СДЯ V, 256; СлРЯ XI, 96; Ср II, 376; ССУМ II, 35) «нестача чого-небудь, потреба» від стати (ЕСУМ V, 399-400), пор. нестатькь (1073 Ср II, 425), нестатокь (до 1656 ТимчМат I, 503) 'позбавлення чогось, нестача', недостанъкъ (XIII Ср II, 376) 'те саме'.

У середньоукраїнській мові XIV - початку XVII ст. кількість абстрактних назв поступово зростає. Продовжують функціонувати як давні віддієслівні похідні, так і нові утворення із різноманітною семантикою, наприклад: достатькь (к. XIV СДЯ III, 64), достатокь (до 1656 ТимчМат I, 227) «достатня кількість чого-небудь, запас» (достати або стати); оужитокь (1378 ССУМ II, 467) «користь, вигода, зиск» (оужити); добитокь (1401 I, 305) «цінність, вартість» (добити); оучинокь (1439 II, 495) «вчинок, діло, справа', пор. тоть учинокь міли (1655 ЛРК, 38), вчинокь, учинокь (Б-Н, 87) 'вчинок, злочин» від вчинити; замятокь (1508 ТимчМат I, 277) «безлад, розлад, сум'яття» (замяти); взятокь, вз<токь (1533 СУМ XVI 4, 44) «одержання грошової плати» (взяти); заступокь (1572 10, 228) «захист, допомога» (заступити); отпочинокь, одпочинокь, отпочивокь (к. XVI ТимчМат II, 68) «відпочинок» (отпочинати, одпочинати, отпочивати), пор. відпочинок, відпочивок (СУМ I, 622), опочинок (V, 725), спочивок (IX, 584), перепочивок (VI, 259); звязокь (1621 Тимч Мат 311) «зв'язок; змова» (звязати); проробокь (1653 II, 246) «розчищення лісу» (проробити); падокь (до 1656, 79) «занепад» (падати) тощо.

На стан людини, її почуття вказує такий давній іменник: Тімь поісти(н) ні біда и горе убогимь: жє завше облпвають смутко(м) с< премноги(мь) (КЗ, 77), поділяли смуток и радість під hx низкими страхами (1837 РусДн, Х), смутокь (1561 Тимч Мат ІІ, 336; Б-Н, 334), смуток (СУМ ІХ, 420; Гуц - Мат, 179) «обурення, сум'яття, повстання, хвилювання; печаль, скорбота, стурбованість', пов'язаний із праслов'янським дієсловом *sbmзtiti 'збурити, скаламутити» (ЕСУМ V, 331), пор. змутокь (Б-Н, 157) «збентеження'. До цієї ж групи за семантикою належить слово насгтокь (1653 ТимчМат І, 471) 'насичення, задоволення» (насгтити).

На позначення часового поняття вживається кон - фіксальний десубстантив понєд'Ьлокь (1396 ССУМ ІІ, 192), понеділок (Гр ІІІ, 14; СУМ VII, 157) «назва першого дня тижня (після неділі)' (неділя). До відіменникових похідних належать також іменники поср'Ьдокь (1447-1492 ССУМ ІІ, 206) 'засіб, спосіб (для здійснення чогось); посередництво', співвідносний із середина (ЕСУМ V, 218); политокь (до 1656 ТимчМат ІІ, 159) 'сприятлива погода» (лито); безценокь (1649 СУМ XVI 2, 64), безцінок (СУМ і, 153) «безцінь» (цена, ціна).

Абстрактна семантика дериватів із суфіксом - ок зберігається і в подальші періоди розвитку української мови. Наприкінці XVII ст. писемні пам'ятки фіксують велику групу девербативів зі значенням опредметненої дії: А мнк w жа(д) номь припа(д) ку свое(м) на себе не мови(л) (1653 ЛРК, 20), в(ъ) такихъ моихъ тяжькихъ припа(д) кахь и напастяхь (1711 ПЛ, 18), припадокь (1621 ТимчМат II, 230; Б-Н, 300), припадок (ГуцМат, 155) «пригода, випадкова, несподівана', імовірно, від припадати; А у нстат(т) ку… пре(д) нами при(з) нала (1655 ЛРК, 43), остаток (СУМ V, 785) 'залишок'; Іюда познавши сво(и) про(с) тупо(к) вдавильс< (КЗ, 44), за вашеціну проступку сна моего Трофима же (1724 ПЛ, 39), проступокъ (до 1656 ТимчМат II, 251), проступок (СУМ VIII, 306) 'вчинок, що порушує які-небудь норми, правила поведінки, загальноприйнятий порядок; провина» (проступити або ступити); Една(к) пгтаю васъ що з(ъ) того за пожлто(к): в ма(р) котности з мало веселі< прибито(к) (КЗ, 47), пожитокь (1556-1561 ТимчМат II, 146) «користь, вигода, прибуток', пор. пожиток (ГуцМат, 146) 'здоров'я; прожиток» (пожити або жити), пор. також спожиток (181) «споживання'; наскокь (1653 ТимчМат І, 469) 'наскок, набіг» (наскочити); перестанокь (XVII-XVIII II, 100), перестанок (ГуцМат, 136) «зупинка, відпочинок» від перестати або перестан [3, 26]; поступокь (1653 ТимчМат II, 188) «хід, процес, перебіг; вчинок» (поступити), пор. всЬ поступки ніякого(с) кгранаде(р) ского Роппова полку капитана Количова (1722 ДДГ, 53); примирокь (XVII-XVIII ТимчМат II, 227) «мир» від примирити або конфіксальне від мирь; спочивокь (351) «відпочинок» (спочивати).

До конфіксальних похідних варто зарахувати абстракт ущербокь (451) «збиток, шкода» від щербити або щерба (ЕСУМ Vi, 505-506).

У XVIII ст. новотворів трапляється не дуже багато. Раніше зафіксований іменник датокь (1703 ТимчМат I, 200) вживається зі значенням «віддача» (дати), хоча в сучасній українській мові він набув більш конкретного, предметного значення даток (СУМ II, 214) 'те, що підноситься як дар, пожертвування'.

Віддієслівні похідні представлені такими утвореннями: дабг чре(з) безко(р) мицю не бгло якого в(ъ) то(м) ста(т) ку убг(т) ку (1730 ПЛ, 50) від убгти, пор. збитокь (Б-Н, 150) «збитки', збитки (СУМ III, 437) 'матеріальні втрати; (розмовне) зло, шкода» (збити або бити).

Творення абстрактів від іменникових основ за допомогою суфікса - ок не стало поширеним явищем. Серед десубстантивів трапляються конфік - сальні похідні, наприклад: слушни(м) поря(д) комь состоится и(х) д? кле(н) е (1730 ПЛ, 50), во время того шествія для наблюданія церемоніялного порядка и смотренія дабг всякая свита поодаль одна о(д) другой йхала для о(т) личности (1751 ДДГ, 62), порадокь (XVII-XVIII ТимчМат II, 173) «порядок, устрій', пор. порядок (СУМ VII, 302), пор'идок (ГуцМат, 151) 'стан коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; чистота, лад; стан, коли все робиться, виконується так, як слід, відповідно до певних вимог, правил; упорядкованість, лад; певна послідовність, черговість чого-небудь; спосіб виконання, метод здійснення чого-небудь» від ряд (Огієнко IV, 96).

У джерелах XIX ст. функціонують іменники на позначення переважно короткотривалої, результативної дії, наприклад: вгступокь (Б-Н, 90) «вчинок, злочин, поведінка» (вгступити); ковтокь (Б-Н, 187) «ковток» (ковтати); упадокь (365) «вчинок, провина, злочин; втрата, збитки» (упадати).

Назви опредметненої абстрактної дії в цей період, за нашими даними, доволі поширені: одпочинокь (Б-Н, 259) «відпочинок» від одпочити «відпочивати, спати', пор. відпочинок, відпочивок (СУМ І, 622), вітпочивок (ГуцМат, 27), припочивок (155) 'відновлення сил після втоми припиненням дії, руху; проведення часу на дозвіллі, без праці; коротка перерва під час праці, якоїсь дії; перепочинок'; починок (Б-Н, 296; СМШ II, 141) 'початок» (починати або починь); заробіток (СМШ II, 491; СУМ III, 293) ' (переважно в множині) праця, на яку наймається хто-небудь з метою заробити' (заробити), пор. зарі - бок (БукГов III, 34), пор. заробокь (1645 СУМ XVI 10, 184) ' (плата за працю) заробіток'.

Найменування результатів інтелектуальної та мовленнєвої діяльності людини трапляються рідко: приповидокь (Б-Н, 300) «прислів'я» (приповидати).

Іменник затишок (СМШ І, 265) з переносним значенням «спокій, тиша» твориться, певно, від тиша, пор. затишок (СУМ III, 351) 'відсутність звуків, шумів, руху, метушні; наявні де-небудь спокій, порядок, зручність; про стан душевного спокою, тихої втіхи; те саме, що затишшя'.

Писемні джерела XX - початку XXI ст. продовжують фіксувати абстракти на - ок, що називають, як правило, короткотривалу, результативну дію: гребок (СУМ II, 163) «змах і удар весел по воді при греблі' (гребти); зівок (III, 570) розмовне 'дія за значенням позіхати» (зівати); кивок (IV, 146) «нахилення голови на знак вітання, згоди; одноразовий рух головою, рукою, пальцем, яким кличуть когось або вказують на когось, щось» (кивати); кидок (146) «одно - кратна дія за значенням кидати і кидатися; швидке пересування кого-, чого-небудь, яке здійснюється за один раз» (кидати); клювок (192) «удар дзьобом» (клювати); мазок (595) «накладання фарби (гриму, клею) коротким рухом, ледве торкаючись пензлем» (мазати); ривок (VIПП, 531) «короткий, різкий, поривчастий рух кого-, чого-небудь» (рвати); смішок (ІХ, 413) «нетривалий, короткочасний сміх» (смішити або сміх); стрибок (765) «швидке переміщення тіла відштовхуванням ніг від точки опори; (переносне) різка, нерівномірна, без плавних, поступових переходів зміна в чому-небудь, у розвитку чогось» (стрибати); товчок (СУМ Х, 169; Арк ІІ, 203) «різкий рух, поштовх» (товкати); шльопок (СУМ ХІ, 497) «удар чимсь м'яким, еластичним по чому-небудь» (шльопати); щипок (585) «дія за значенням щипати і щипнути'; скачок (Арк ІІ, 149) 'те саме» (скакати, скочити); россипок (ГуцМат, 167) «розлад, розпад» (россипати) тощо.

Інші найменування позначають узагальнену опредметнену дію і функціонують переважно в діалектному мовленні, наприклад: забуток (Гр ІІ, 11; ГуцМат, 58) «забуття» (забути); підняток (Гр ІІІ, 173) «підняття» (підняти); занепадок (СУМ ІІІ, 229) застаріле «занепад» (занепадати); збуток (БукГов ІІІ, 52) «збит» (збути); розривок (Арк ІІ, 126) «відпочинок з веселощами після якоїсь роботи» (розривати); ощидок (ГуцМат, 130) «бережливість; економія» (ощадити); підмивок (139) «підмивання» (підмивати); пітсівок (140) «пересівання» (пітсівати); пошанівок (153) «пошана; похвала» (пошанувати або шанувати); пробуток (157) «перебування; проживання» (пробути або бути) тощо.

На позначення результатів розумової та інтелектуальної діяльності людини вживаються такі іменники: поголосок (СУМ VT, 718) рідко «чутка, вірогідність якої не встановлено; звістка, повідомлення про кого-, що-небудь» (поголосити, голосити або голос), пор. оголосок (ГуцМат, 123) «оголошення; повідомлення (про весілля)' (оголосити); осудок (129) 'засудження когось» (осудити); споминок (182) «згадка про померлих, панахида; спомин про минуле» (споминати) та ін.

Окремі девербативи мають конфіксальну структуру: завзяток (Гр ІІ, 15; СУМ ІІІ, 45) «злість» (взяти), пор. завз'иток (ГуцМат, 58) 'завзяття, ненависть'.

Творення абстрактів за допомогою суфікса - ок від іменникових основ у ХХ ст. не стало поширеним явищем: обр'идок (ГуцМат, 122) «звичай, обряд; порядок» від обр'ид 'те саме'.

Конфіксальні десубстантиви в сучасній українській мові трапляються, за нашими даними, частіше: заліток (Гр ІІ, 60) «літній випас худоби» (літо); при - бідок (ІІІ, 406) «додаток до біди, нещастя, що сталось одразу ж після великої біди» (біда); зазимок (СУМ ІІІ, 127) «приморозок» (зима); присьваток (Арк ІІ, 90), присьвиток (ГуцМат, 156) «невелике (нерокове) свято» (свято); нидоладок (116) «безладдя; нелад» (лад); прислівок (156) «прислів'я» (слово) тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Абстрактні найменування на - ок відомі ще з праслов'янського періоду. Протягом ХІ-ХУІІ ст. формуються лексико-словотвірні типи назв опредметненої узагальненої дії та найменувань результативної, нетривалої дії. У ХІХ - на початку ХХІ ст. такі абстракти не стали поширеним явищем української мови, проте зберігають тенденцію до позначення нетривалої результативної дії. Відіменникові деривати трапляються в обстежених джерелах у незначній кількості і не оформлюють виразних лексико-словотвірних типів.

Література

суфікс лексичний іменник український

1. Білоусенко П.І., Іншакова І.О., Качайло К.А., Меркулова О.В., Стовбур Л.М. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси). Запоріжжя; Кривий Ріг: ТОВ «Ліпс» ЛТД, 2010. 480 с.

2. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов /за ред. О.С. Мельничука. Київ: Наукова думка, 1966. 594 с.

3. Качайло К.А. Конфікси з постпозитивним компонентом - ок в історії української мови. Філологічні студії. Вип. 2. 2008. С. 23-31.

4. Полюга Л.М. Абстрактна лексика. Українська мова: енциклопедія. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 2004. С. 7-8.

5. Полюга Л.М. Українська абстрактна лексика HV - першої половини ХVП ст. Київ: Наукова думка, 1991. 240 с.

6. Сіроштан Т.В. Іменники з абстрактним значенням у лексичній системі праслов'янської мови. Знакові величини у формуванні лінгвального образу світу українців. Мелітополь, 2017. С. 91-111.

7. Сіроштан Т.В. Назви дій у словотвірній системі праслов'янської мови. Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: «Філологічні науки» (мовознавство): зб. наук. праць. Дрогобич. 2017. №7. С. 177-181.

8. Тома Н.М. Семантико-стилістичні параметри функціонування абстрактної лексики у творах Петра Могили: дис…. канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2011. 227 с.

9. Slawski F. Slownik praslowianski. Wroclaw - Warszawa - Krakow - Gdansk. 1974-1979. T. 1-3.

10. Wojtyla-Swierzowska M. Praslowianskie abstractum. Slowotworstwo. Semantyka. Formacje tematyczne. PAN. Prace Slawistyczne. 30. Wroclaw - Warszawa, 1992.

Довідкова література

1. Арк - Аркушин Г Л. Словник західнополіських говірок: у 2 т. Луцьк: РВВ «Вежа», 2000. Т 1: А-Н. 353 с.; Т 2: О-Я. 456 с.

2. Б-Н - Білецький-Носенко П. Словник української мови / підгот. до вид. В.В. Німчук. Київ: Наукова думка, 1966. 421 с.

3. БукГов - Матеріали до словника буковинських говірок. Вип. 1-6 / ред. кол. К.Ф. Герман, К.М. Лук'янюк, В.А. Прокопенко. Чернівці: ЧДУ, 1971-1979.

4. Гр - Словарь української мови: у 4 т. / зібрання редакції журналу «Кіевская старина»; упорядкував з додаванням власного матеріалу Б. Грінченко. Київ, 1907-1909. Т 1-4.

5. ГуцМат - Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області). Ужгород: Ужгород. нац. ун-т, 2005. 266 с.

6. ДДГ - Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: зб. документів / АН України; упоряд., автор передмови та комент. В.Й. Горобець. Київ: Наукова думка, 1993. 392 с.

7. ДЄ - Добрилове Євангеліє 1164 року. Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х-ХІІІ ст. Житомир: Полісся, 2015. С. 197-217.

8. ЕСУМ - Етимологічний словник української мови: в 7 т. / за ред. О.С. Мельничука. Київ: Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6.

9. КЗ - Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті / підгот. до вид. І. П. Чепіга. Київ: Наукова думка, 1971. 392 с.

10. ЛРК - Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст. / підгот. до вид. О.М. Маштабей, В. Г Самійленко, Б.А. Шарпило. Київ: Наукова думка, 1986. 218 с.

11. Огієнко - Огієнко I.I. (Митрополит! ларіон). Етимологічно-семантичний словник української мови / за ред. Ю. Мулика-Луцика у 4 т. Вінніпег, 1979-1995.

12. ПЛ - Приватні листи XVIII ст. / підгот. до вид. В.А. Передрієнко. Київ: Наукова думка, 1987. 176 с.

13. Повч - «Повчання» Володимира Мономаха початку XI ст. у списку 1377 року. Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х-ХІІІ ст. Житомир: Полісся, 2015. С. 30-35.

14. РусДн - Русалка ДнБстровая (Фотокопія з вид. 1837 р.). Київ: Дніпро, 1972. 186 с.

15. СДЯ - Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / гл. ред. Р.И. Аванесов. Москва: Русский язык, 1998-2008. Т 1-7.

16. СлРЯ - Словарь русского языка XI-XVII вв. Москва: Наука, 1975-2008. Вып. 1-28.

17. СМШ - Словник мови Шевченка. Київ: Наукова думка, 1964. Т 1-2.

18. Ср - Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. Спб, 1893-1912. Т 1-3.

19. ССУМ - Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. / за ред. Л.Л. Гумецької, I. М. Керницького. Київ: Наукова думка, 1977-1978. Т 1-2.

20. СУМ - Словник української мови: в 11 т. / уклад. I. К. Білодід та ін. Київ: Наукова думка, 1970-1980.

21. СУМ XVI - Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. Львів, 1994-2013. Вип. 1-16.

22. ТимчМат - Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. / підгот. до видання В.В. Німчук, Г I. Лиса. Київ; Нью-Йорк, 2003. Кн. 1-2.

23. УВ - Устав князя Володимира про десятини, суди та про людей церковних XI-XII ст. у списках XIV-XVI ст. Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х-ХІІІ ст. Житомир: Полісся 2015. С. 221-225.

24. ЭССЯ - Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд / под ред. О.Н. Трубачёва. Москва: Наука, 1974-2014. Вып. 1-39.

References

1. Bilousenko, P.I., Inshakova, I.O., Kachailo, K.A., Merkulova, O. V, Stovbur, L.M. (2010). Narysy z istorii ukrainskoho slovotvorennia (imennykovi konfiksy) [Essays on the History of Ukrainian Word-Formation (Noun Confixes)]. Zaporizhzhia; Kryvyi Rih: TOV «Lips» LTD [іп Ukrainian].

2. Melnychuk, O.S. (Ed.). (1966). Vstup do porivnialno-istorychnoho vyvchennia slov'ianskykh mov / za red.

O.S. Melnychuka [Introduction to the Comparative-Historical Study of Slavic Languages]. Kyiv: Naukova dumka [іп Ukrainian].

3. Kachailo, K.A. (2008). Konfiksy z postpozytyvnym komponentom - ok v istorii ukrainskoi movy [Konfixes with Postpositive Component - ок in the History of Ukrainian Language]. Filolohichni studii, 2, 23-31 [іп Ukrainian].

4. Poliuha, L.M. (2004). Abstraktna leksyka [Abstract vocabulary]. Ukrainska mova: entsyklopediia. Kyiv: Vyd-vo «Ukrainska entsyklopediia» im. M. Bazhana, 7-8 [іп Ukrainian].

5. Poliuha, L.M. (1991). Ukrainska abstraktna leksyka KhIV - pershoi polovyny KhVII st. [Ukrainian Abstract Vocabulary of the XIV - first half of the XVII century]. Kyiv: Naukova dumka [іп Ukrainian].

6. Siroshtan, T.V. (2017). Imennyky z abstraktnym znachenniam u leksychnii systemi praslovianskoi movy [Nouns with Abstract Meaning in the Lexical System of the Old Slavic Language]. Znakovi velychyny uformuvanni linhvalnoho obrazu svitu ukraintsiv. Melitopol, 91-111 [іп Ukrainian].

7. Siroshtan, T. V (2017). Nazvy dii u slovotvirnii systemi praslovianskoi movy [Names of actions in the word-forming system of the Ancient Slavonic language]. Naukovyi visnyk Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni IvanaFranka. Seriia: «Filolohichni nauky» (movoznavstvo). Drohobych, 7, 177-181 [іп Ukrainian].

8. Toma, N.M. (2011). Semantyko-stylistychni parametry funktsionuvannia abstraktnoi leksyky u tvorakh Petra Mohyly [Semantic and Stylistic Parameters of the Functioning of Abstract Vocabulary in the Works of Petro Mohyla]. (Dysertatsiia kan - didata filolohichnykh nauk). Kyiv [іп Ukrainian].

9. Slawski, F. (1974-1979). Slownik praslowianski. Vol. 1-3. Wroclaw - Warszawa - Krakow - Gdansk [in Polish].

10. Wojtyla-Swierzowska, M. (1992). Praslowianskie abstractum. Slowotworstwo. Semantyka. Formacje tematyczne. PAN. Prace Slawistyczne. 30. Wroclaw - Warszawa [in Polish].

Dictionaries

1. Арк - Arkushyn, H.L. (2000). Slovnyk zakhidnopoliskykh hovirak [The Dictionary of the Western-Polish Dialect]. Lutsk: RVV «Vezha», Vol. 1-2 [іп Ukrainian].

2. Б-Н - Nimchuk, V V (Ed.). (1966). Biletsky-Nosenko, P. Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian Language]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

3. БукГов - German, K.F., Luk'yanyuk, K.M., Prokopenko, V A. (Eds.). (1971-1979). Materialy do slovnyka bukovynskykh hovirok [Materials for the dictionary of Bukovinian dialects], Chernivci: ChDU, Vol. 1-6 [in Ukrainian].

4. Гр - Hrinchenko, B. (Ed.). (1907-1909). Slovar ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian Language]. Zibrannia redaktsii zhurnalu «Kievskaia staryna». Kyiv, Vol. 1-4 [in Ukrainian].

5. ГуцМат - Pipash Yu., Galas B. (2005). Materialy do slovnyka hutsulskykh hovirok (Kosivska Poliana i Rosishka Rakhivs - koho raionu Zakarpatskoi oblasti) [Materials for the dictionary of Hutsul dialects]. Uzhhorod: Uzhhorod. nats. un-t [in Ukrainian].

6. ДДГ ts, V. Y (Ed.). (1993). Dilova dokumentatsiia Hetmanshchyny XVIII st.: zb. dokumentiv [Business Docu

7. mentation of the Hetmanate of the XVIII century: a Collection of Documents]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

8. ДЄ - Dobrylove Yevanheliie 1164 roku. [Dobryl's Gospel of 1164]. Khrestomatiia z istorii ukrainskoi movy X-XIII st., Zhytomyr: Polissia, 197-217 [in Ukrainian].

9. ЕСУМ - Melnychuk, O.S. (Ed.). (1982-2012). Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language]. V 7 t. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

10. КЗ - Chepiha, I.P. (Ed.). (1971). Zinoviiev K. Virshi. Prypovisti pospolyti [Poetry. Prophecy is common]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

11. ЛРК - Mashtabei, O.M., Samiilenko, V H., Sharpylo, B.A. (Eds.). (1986). Lokhvytska ratushna knyha druhoi polovyny XVII st. [Lokhvytsia Town Hall Book of the second half of the XVII century]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

12. Огієнко - Ogiyenko, I.I. (Metropolitan Hilarion) (1979-1995). Etymolohichno-semantychnyi slovnyk ukrainskoi movy [Etymological and semantic dictionary of the Ukrainian language]. Vinnipeg, Vol. 1-4 [in Ukrainian].

13. ПЛ - Peredriienko, V A. (Ed.). (1987). Pryvatni lysty XVIII st. [Private Letters of the XVIII century]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

14. Повч - «Povchannia» Volodymyra Monomakha pochatku XI st. u spysku 1377 roku (2015). [«Teachings» of Vladimir Monomakh early XI century in the list of 1377]. Khrestomatiia z istorii ukrainskoi movy X-XIII st. Zhytomyr: Polissia, 30-35 [in Ukrainian].

15. РусДн Dnistrovaia. (1972). Fotokopiia z vyd. 1837 r. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

16. СДЯ - Avanesov, R.I. (Ed.). (1988-2008). Slovar drevnerusskogo yazyka (XI-XIV vv.) [Dictionary of the Old Russian Language (XI-XIV centuries)]. Moskva: Russkiy yazyk, Vol. 1-8 [in Russian].

17. СлРЯ - Slovar russkogo yazyka XI-XVII vv. [Dictionary of the Russian Language of the XI-XVII centuries]. (1975-2000). Moskva: Nauka, Vol. 1-24 [in Russian].

18. СМШ - Slovnyk movy Shevchenka [Dictionary of the Shevchenko Language]. (1964). Kyiv: Naukova dumka, Vol. 1-2 [in Ukrainian].

19. Ср - Sreznevskyj, Y Y (1893-1912). Materialy dlya slovarya drevnerusskogo yazyka [Materials for the Dictionary of the Ancient Russian Language]. SPb, Vol. 1-3 [in Russian].

20. ССУМ - Slovnyk staroukrainskoi movy XIV-XV st. [Dictionary of the Old Ukrainian Language XIV-XV centuries]. V 2 t. (1977-1978). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

21. СУМ - Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian Language]. (1970-1980). Kyiv: Naukova dumka, Vol. 1-11 [in Ukrainian].

22. СУМ XVI - Slovnyk ukrainskoi movy XVI - pershoi polovyny XVII st. [Dictionary of the Ukrainian Language of the XVII - the first half of the XVII century]. (1994-2013). Lviv, Vol. 1-16 [in Ukrainian].

23. ТимчМат - Nimchuk, V.V., Lysa, H.I. (Eds.). (2003). Tymchenko, Ye. Materialy do slovnyka pysemnoi ta knyzhnoi ukrainskoi movy XV-XVIII st. [Materials for the Dictionary of the Written and Book Ukrainian Language of the XV-XVIII centuries]. V 2 kn. Kyiv - New York [in Ukrainian].

24. УВ - Nymchuk, V.V. (Ed.). (2015). Ustav kniazia Volodymyra pro desiatyny, sudy ta pro liudei tserkovnykh XI-XII st. u spyskakh XIV-XVI st. [The Charter of Prince Vladimir on Tithes, Courts and People of the Church XI-XII centuries in the Lists of the XIV-XVI centuries]. Khrestomatiia z istorii ukrainskoi movy X-XIII st. Zhytomyr: Polissia, 221-225 [in Ukrainian].

25. ЭССЯ - Trubachev, O.N. (Ed.). (1974-2005). Etimologicheskiy slovar slavyanskikh yazykov: Praslavyanskiy leksicheskiy fond [The Etymological Dictionary of Slavic Languages: Prazlav. Lex. Stock]. Moscow: Nauka, Vol. 1-31 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru