Інтерферентні ознаки мовленнєвої поведінки валлійців

Размещено на http://allbest.ru

10

Національний університет «Одеська морська академія»

Інтерферентні ознаки мовленнєвої поведінки валлійців

Анотація

У статті досліджено темпоральні особливості мовлення носіїв валлійського варіанта англійської мови та визначено характер просодичних змін під впливом гендерних та територіальних факторів.

Ключові слова: валлійський варіант англійської мови, гендерний, територіальний, інтерференція, двомовність, темп, паузація.

Abstract

Interference features of the Welsh speech behavior

Karpova D.

Key words: Welsh English, gender, territorial, interference, bilinguism, tempo, pausation.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду

«В Уельсі, як на багатьох англомовних територіях, що входять до складу «внутрішнього кола», складається ситуація, коли вимовна норма зберігає свій престижний наддіалектний статус, але разом з тим спостерігається повсюдне використання регіональних варіантів мови, а також місцевих акцентів» [8, 546].

Водночас мовна ситуація в Уельсі має низку особливостей, які є загальними для кельтських регіонів Британських островів (передусім Шотландії та Ірландії). Ці особливості пов'язані, по-перше, з історією захоплення Англією кельтських територій та поступовим поширенням англійських мови і культури серед споконвічно кельтського населення; по-друге, зі зміною останнім часом настроїв у суспільстві й боротьбою жителів регіонів за визнання їх національної ідентичності, що, своєю чергою, впливає на відродження кельтських мов. З погляду лінгвістики, історичні події, як уже раніше зазначено, на мовному рівні виражаються в тенденції до підвищеної нормативності, а також інтерференції з кельтським субстратом [7, 16].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За даними перепису 2011 року, 583 000 людей, або 20 % населення Уельсу, володіють валлійською (порівняно з 20,8% в 2001 р.); до того ж перепис свідчить, що 25% мешканців Уельсу народилися за його межами. Чисельність носіїв валлійської мови в інших частинах Великої Британії точно не відома, але їх кількість порівняно більша в основних містах і уздовж кордону Англії з Уельсом.

Згідно зі статистичними даними, у XX ст. спостерігалося зменшення кількості носіїв валлійської мови. Це було викликано поширенням британських, а отже, англомовних ЗМІ, уведенням обов'язкової освіти англійською мовою, будівництвом автошляхів і залізниць, які зв'язали південні валлійські міста з великими англійськими центрами; свій уплив мала також і хвиля повоєнної імміграції. Популярність валлійської мови почала зменшуватися на користь більш комерційно життєздатної англійської. Проте мовна і культурна відокремленість сільських регіонів північного Уельсу зберігалася протягом тривалого часу: у 2001 році 76% населення північно-західного графства Гвінед було двомовним порівняно з 20% в середньому по Уельсу.

Отже, на території Уельсу функціонують дві мови. Зарубіжні лінгвісти по-різному оцінювали володіння двома мовами. На думку Б. Гавранека, Р Грехема, А. Мартіне, Е. Хаугена, повне й автономне володіння двома мовами перевищує психічні можливості звичайної людини [2, 96; 3, 350; 6, 463]. У мовній свідомості білінгва окремі риси нерідної мови уподібнюються рідній, тобто відбувається інтерференція.

Мовна інтерференція означає проникнення в мовну систему чужого елемента, який стає частиною самої системи (мовна інтеграція). У вузькому значенні інтерференція є впливом на нерідну мову рідної в мовленні білінгвів [4, 652].

Провідний вітчизняний дослідник О. Р. Валігура, «розуміючи білінгвізм як контакт двох мовних систем у мисленні і мовленні індивіда і як практичну здатність почергового використання індивідом двох мов, достатню для забезпечення його адекватної мовленнєвої поведінки в реальних комунікативних ситуаціях» [1, 13], тлумачить фонетичну інтерференцію як «складне лінгвістичне, когнітивне та культурно-комунікативне явище, що виникає в іншомовному мисленні і мовленні білінгва у формі певної сукупності фонетичних ознак, ступінь впливу яких залежить від ментальних, психологічних і соціокультурних чинників» [1, 202].

У ситуації двомовності рідну мову не слід ототожнювати з домінантною. При їхній диференціації необхідно мати на увазі, яка роль надається кожній із цих мов у спілкуванні і яку роль виконує кожна з мов у соціальному стані мовця. Під впливом певних соціальних умов одна з мов стає домінантною. Ми припускаємо, що особливості валлійського варіанта англійської мови залежать насамперед від соціальних умов. Про цю залежність говорить і Ф. П. Філін, підкреслюючи, що «суспільні функції мови активно впливають на її структуру, і багато в чому визначають напрямок її розвитку» [5, 39].

Формування мети і завдань статті. Метою дослідження є визначення інтерферентних ознак валлійського варіанта англійської мови в царині просодії, зокрема темпоральних характеристик.

Основне завдання полягає у виявленні акустичних темпоральних особливостей мовлення валлійців і формуванні їхньої мовленнєвої поведінки. Матеріалом дослідження слугували фрагменти монологічного мовлення 10 носіїв валлійського варіанта англійської мови, які мешкають в таких містах, як Свонзі, Ньюпорт, Пембрюк. Загальний час звучання експериментального матеріалу становить 18 хвилин.

Під час вивчення темпоральної специфіки мовлення носіїв валлійського варіанта англійської мови використовувалась методика, яка містить традиційний метод фонетичного дослідження (Т. О. Бровченко, В. Г. Волошин), застосований у лабораторії експериментальної фонетики Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Виклад основного матеріалу дослідження

Проблема аналізу темпу мовлення полягає в тому, що мовлення становить складну єдність не тільки біологічних, але й соціальних характеристик. Крім того, темпоральні характеристики регіонального мовлення здебільшого зазнають індивідуального варіювання [7, 49]. Темпоральні характеристики розглядалися з урахуванням таких параметрів:

а)тривалість усіх синтагм (у мс);

б)кількість складів у всіх синтагмах;

в)кількість складів у синтагмі;

г)середня тривалість складу в синтагмі (СТС) (у мс);

д)коефіцієнт паузації (K_p);

е)тривалість усіх міжфразових, межсинтагме- них і внутрішньо-синтагмених пауз (у мс);

є) середньопаузальна тривалість (у мс).

На підставі визначення тривалості всіх синтагм без урахування їх паузальної насиченості [9, 11], а також кількості складів у всіх синтагмах підраховано середньоскладову тривалість (СТС). Порівняння величини СТС у мовленні різних гендерних та територіальних груп дало змогу проаналізувати темп артикуляції мешканців Уельсу, який пов'язаний з величиною СТС обернено пропорційно. Таким чином, першим етапом дослідження тем- поральних характеристик мовлення валлійців був аналіз характеру розподілу СТС у мовленні інформантів різних гендерних і регіональних груп. Аналіз величини СТС у жіночих і чоловічих гендерних групах (табл. 1) уможливлює висновувати, що в досліджуваному монологічному мовленні мешканців трьох міст Уельсу темп артикуляції жіночого мовлення перевищує темп артикуляції чоловічого мовлення (жіноче мовлення - СТС = 208 мс; чоловіче мовлення - СТС = 228 мс).

Таблиця 1

СТС. Регіональна диференціація (мс)

Зіставлення показників СТС у територіальних групах вказує на такі тенденції:

• Найбільш швидкий темп артикуляції маркує мовлення мешканців Пемброка (СТС = 207,5 мс), а найповільніший темп є характерним для інформантів Ньюпорта (СТС = 218 мс).

• У мовленні чоловічої групи інформантів зафіксовано найшвидший темп артикуляції в мовленні мешканців Свонзі (СТС = 214 мс).

• У мовленні жіночої групи інформантів спостережено градуальне збільшення темпу артикуляції з СТС = 197 мс в Пемброку до СТС = 219 мс у Свонзі. соціокультурний кельтський англійський мова

Однак загальне враження прискореного, уповільненого або нормального темпу пов'язане не тільки із середньою тривалістю складу, але і з паузальною насиченістю мовлення. Тому наступним етапом нашого дослідження було обчислення коефіцієнта паузації та середньопаузальної тривалості (табл. 2). У територіальних групах (табл. 3) найбільш паузально насиченим є мовлення мешканців Ньюпорта (K_p = 1,29), а найменш паузально насиченим - мовлення мешканців Пемброка (K =1,18). У чоловічій групі найбільше значення коефіцієнта паузації маркує мовлення мешканців Ньюпорта (K = 1,42), значення в групах Свонзі і Пемброка майже збігаються (1,26 і 1,24 відповідно). Найменша паузальна насиченість маркує мовлення жінок з Пемброка (K_p = 1,12).

Таблиця 2

Показники коефіцієнта паузації та середньопаузальної тривалості у фразах спонтанного монологічного мовлення мешканців трьох міст Уельсу

Таблиця 3

Коефіцієнт паузації в мовленні різних регіональних груп

Як показало дослідження середньопаузальної тривалості в гендерних і територіальних групах (табл. 4), найменша паузальна тривалість є характерною для мовлення жінок з Пемброка (402 мс), а найбільша - для мовлення чоловіків з Ньюпорта (565 мс).

Таблиця 4

Середньопаузальна тривалість Гендерна і регіональна диференціація

Найбільш збалансованим з точки зору середньопа- узальної тривалості є мовлення мешканців Свонзі (чоловіки - 542 мс; жінки - 505 мс). Для мовлення інформантів Ньюпорта середньопаузальна тривалість у чоловічій і жіночій групах інформантів є приблизно однаковою (565 мс - чоловіки; 558 мс - жінки). Значна варіативність проявляється в характері розподілу пауз у мовленні мешканців трьох міст Уельсу (табл. 4). Всі досліджені паузи класифіковано в такий спосіб:

1) надкоротка пауза - до 200 мс;

2) коротка пауза - від 201 до 500 мс;

3) середня пауза - від 501 до 800 мс;

4) тривала пауза - від 801 до 1200 мс;

5) надтривала пауза - більше 1200 мс.

Як показують наведені результати, мовлення чоловіків є більш паузально насиченим (K_p = 1,31) порівняно з мовленням жінок (K = 1,17). Середня тривалість пауз у чоловічому мовленні перевищує середню тривалість пауз у жіночому мовленні (t = 589 мс vs t = 519 мс).

Коефіцієнти паузації в мовленні мешканців трьох міст Уельсу наведено в таблиці 3.

Таблиця 5

Види пауз і їх гендерна диференціація (%)

Отримані результати свідчать про паузальну збалансованість в мовленні представників трьох міст Уельсу. В їхньому мовленні представлено всі види пауз у відносно рівному відсотковому співвідношенні. Винятком є надтривалі паузи, частка уживання яких становить 2%.

Слід також звернути увагу на характер локалізації тривалих і надтривалих пауз. Найчастіше вони лімітують не лише на межі висловлювань, а є також рекурентними на межі синтагм або навіть усередині них. Аналізуючи паузальну диференціацію в мовленні чоловіків і жінок - мешканців трьох міст Уельсу, можна зробити такі висновки: у чоловічому мовленні порівняно з жіночим домінують середні паузи (31%), тоді як у жіночому мовленні превалюють надкороткі та короткі паузи (29% та 32%). Пауз середньої тривалості та коротких пауз більше в чоловічому мовленні (34% та 31%). Інструментальний аналіз також дав змогу визначити закономірності варіювання пауз різної тривалості в мовленні інформантів з різних міст Уельсу і встановити кореляцію тривалості пауз з територіальною належністю мовців (табл. 6).

Таблиця 6

Види пауз у мовленні інформантів з трьох міст Уельсу

У мовленні мешканців трьох міст у дистрибуції пауз спостерігається поступове зменшення кількості середніх пауз, а також збільшення кількості коротких та надкоротких пауз. Найбільша кількість пауз середньої тривалості маркує мовлення мешканців Ньюпорта.

Водночас слід зазначити, що показник уживання цього виду пауз у мовленні інформантів, які проживають у Свонзі і Пемброку, майже однаковий (17% та 18,5%). Найменша кількість тривалих пауз маркує мовлення мешканців Ньюпорта (21,5%), а надтривалих - мешканців Пемброка (4%). Різниця в кількості тривалих пауз у мовленні інформантів з Ньюпорта та Пемброка, а також у кількості над- тривалих у мовленні інформантів зі Свонзі та Пемб- рока і Центру є незначною.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі

Проведене дослідження довело доцільність аналізу сучасних тенденцій в розвитку валлійського варіанта англійської мови, уможливило виявлення характеру змін в просодичному малюнку мовленнєвої поведінки валлійців. Отримані темпоральні характеристики дають можливість стверджувати, що, залежно від тендерної та територіальної належності, темп мовлення мешканців Уельсу може прискорюватися або уповільнюватися. Характер паузації та середньопаузальна тривалість можуть ідентифікувати ступінь виразності просодичних характеристик залежно від гендерного і територіального факторів.

Література

1. Валігура О. Р. Фонетична інтерференція в англійському мовленні українських білінгвів. Київ : Нац. лінгв. університет, 2008. 288 с.

2. Гавранек Б. К. К проблематике смешения языков. Новое в лингвистике : сб. науч. трудов. / под ред. В. Ю. Розенцвейга. Москва : Прогресс, 1972. Вып. VI. С. 94-111.

3. Мартине А. Основы общей лингвистики. Новое в лингвистике : сб. науч. трудов. Москва : Прогресс, 1963. Вып. III. С. 347-358.

4. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля, 2010. 844 с.

5. Филин Ф. П. К проблеме социальной обусловленности языка. Вопросы языкознания. Москва : Наука, 1966. № 4. С. 31-44.

6. Хауген Э. Процесс заимствования. Новое в лингвистике : сб. науч. трудов / под ред. В. Ю. Розенцвейга. Москва : Прогресс, 1972. Вып. VI. С. 442-470.

7. Шевченко Т. И. Коммуникативные функции социальной вариативности интонации (экспериментально-теоретическое исследование на материале английского языка) : автореф. дисс. на соиск. науч. степ. докт. филол. наук : 1О.О2.О4. Москва, 1990. 48 с.

8. Stewart W An outline of linguistic typology for describing multilingualism. Study of the role of second language in Asia, Africa and Latin America. Washington, 1962.

9. Trouvain J. Tempo variation in speech production. Implication for Speech Synthesis. Phonetics : Saarland University, 2003. P. 9-13.

Размещено на Allbest.ru