К проблемам акцентолоґії в русиньскім норматівнім языку на Словакії

Размещено на http://www.allbest.ru/

К проблемам акцентолоґії в русиньскім норматівнім языку на Словакії

К. Копорова

Пряшівска універзіта у Пряшові - Інштітут русиньского языка і културы

Резюме

За основу кодіфікації русиньского норматівного языка на Словакії была выбрана ґрупа діалектів, в котрых ся заховав вольный і погыбливый акцент. Про дакотрых вжьівателїв норматівной подобы русиньского языка є такый акцент неприродный, бо під впливом западного языкового ареалу (передовшыткым польского языка) мають западны русиньскы діалекты призвук сталый, фісованый на передпослїднїм складї у слові (на пенултімі). В статї сьме попробовали вытворити дакілько правил, котры бы помогли вжывателям русиньского языка на Словакії у правилній акцентації.

Ключовы слова: русиньскый язык на Словакії, вольный і погыбливй акцент, фіксный акцент.

К ПРОБЛЕМАМ АКЦЕНТОЛОГИИ В РУСИНСКОМ НОРМАТИВНОМ ЯЗЫКЕ В СЛОВАКИИ

К. Копорова

Пряшевский университет в Пряшеве - Институт русинского языка и культуры

Авторское резюме

В качестве основы для кодифицированной формы языка русинов в Словакии была принята группа диалектов, в которых сохраняется свободное и перемещенное ударение. Для некоторых пользователей нормативной формы русинского языка кодифицированная акцентуация является проблемной, поскольку в западной части русинского диалектного ареала под влиянием западных славянских языков (прежде всего польского) имеется постоянное ударение, закрепленное на предпоследнем слоге. Предпринята попытка определить некоторые правила, которые помогут носителям русинского языка в Словакии в выборе правильных акцентных форм.

Ключевые слова: кодифицированняа форма языка русинов в Словакии, свободное и перемещенное ударение, постоянное ударение.

Abstract

ON SOME ISSUES OF STRESS PLACEMENT IN STANDARD RUSYN IN SLOVAKIA

K. Koporova

University of Preshov - Institute of Rusyn Language and Culture,

Slovakia

The codified form of the Rusyn (Rusin) language in Slovakia is based on a group of dialects that preserve the free and shifting stress. Certain users of the normative form of the Rusyn language consider the codified stress placement difficult, because being influenced by the western Slavic languages (especially Polish), their dialects have a fixed stress on the penultimate syllable. In this paper, the author attempts to develop some guidelines to help users of the Rusyn language to employ correct stress.

Keywords: Rusyn (Rusin) language in Slovakia, free and shifting stress, fixed stress.

Вступны позначкы

Кодіфікаціов русиньского языка (1995) славяньскый світ прияв до своей языковой родины четвертый выходославяньскый язык, попри трёх єствуючіх: російскім, україньскім і білоруськім. В рамках об- щознамой класіфікації славяньскых язьїків вьідїлюєме три основны ґрупьі: выходны, западны і южны славяньскы языкы. Припомянеме сі єден із знаків, котрый лінґвістьі вжыли як крітерій (попри шшых крітеріях в рамках розлічных языковых уровней) на розлишіня западной ґрупы славяньскых языків од выходной ґрупы. Тот крітерій належить ід супрасеґменталным явам в славяньскых языках, а є то акцент, котрым ся будеме заминати в нашій статї. Термін акцєнтолоґїя (із латиньского accentus - акцент/притиск і ґрецького logos - слово) ся вжывать на означіня наукы о акцентных (прозоднных) средствах языка. Як першый увів до наукы тот термін Р.Ф. Брандт у публікації «Начертание славянской акцентологии» (1880). Находиме го таксамо в публікації: Русский язык. Енциклопедия. М., 1979 (Русский язык 1979: 16-17).

Западна ґрупа славяньскых язымв має акцент фіксованьїй на конкретнім складї у слові, напротів того, про выходну ґрупу славяньскых языкт, (враховано русиньского списовного языка), є характеный вольный (різномісній) і погыбливый (движный) акцент, то значіть, же ся не фіксує на єднакім складї в каждім слові. Так як про выходну ґрупу славяньскых языкт, так ай про русиньскый нормалвный язык має акцентолоґія і акцент шпеціалне значіня (Koporova 2012: 54-87).

Погляд до історії баданя в области акцентології

акцентолоґія русиньскій норматівній язык

Так як фонетіка і фонолоґія, ай акцентолоґія має свої початкы в 19. сторочу, російска акцентолоґія аж в другій половині' 19. стороча, научне баданя акцентолоґії русиньскых діалектів ся датує на конець 19. стороча. Притиск выходных славяньскых язымв ся став обєктом научного выскуму російского л^вкты А.Х. Востокова, пізніше ся данов проблематіков занимали А.А. Потебня, Л.В. Щерба, Р.І. Аванесов, польскый лінґвіста Е. Куріловіч і др. Акцентолоґіов у русиньскых діалектах ся занимали О. Брох (Брохъ 1900: 70-116), І. Верхратьскый, Ґ Ґеровскый (Gerovski 1934: 460-466), пізнїше І. Панькевич, В. Латта і др. З выслщкт їх бадань ся мож дізнати, же русиньскый діалект- ный ареал (карпатьскы русиньскы діалекты) северовыходной части сучасной Словеньской републіш ся подля акцентолоґічной шпе- ціфічности дїлить на дві основны части - выходну і западну. Выходну часть характерізує вольный (різномісній) і погыбливый (движный) акцент, якый в общім є ттнный, як сьме уж высше спомянули, про выходославяньску ґрупу языкт. Западну ґрупу русиньскых діалектів характерізує сталый (або фіксный) акцент (характерный про западну ґрупу славяньскых языюв), котрый ся стабілізовав на другім складї од кінця, на тзв. пароксітонї або пенултімі. Такый притиск є тіпіч- ный і про выходословацькы діалекты, з вынятком сотацькых (Латта 1979-1981 : 149). Кідь у вьіходій ґрупі русиньскых діалектів притиск мать і діштінктівну (змыслорозлишуючу) функцію, што значіть, же він є фонолоґічно релевантный, то в западній він стратив тоту особитость, внаслїдку чого ся став фонолоґічно релевантным, подобно як то є в ґрупі западославяньскых языкт. З высшеуведженого выпливать, же западну ґрупу карпатьскых русиньскых діалектів мож поважовати подля акцентолоґічного опису як шпещфнный дтлектный масив в рамках теріторії выходославяньскых языюв. Інакше повіджено, тота ґрупа діалектів з погляду акцентолоґії набрала на себе в значній мірї вплив суаднёго западного языкового ареалу, главно польского языка, в котрім є притиск на передпослїднїм складї слова.

З дакотрых правил акцентованя в русиньскім норамтівнім языку

За основу кодіфікованой подобы русиньского языка быв взятый переходный говор міджі двома теріторіално найросшырешшыма діалектами - западоземпліньскьім і выходоземпл1ньскым, котры ся поважують за переходны діалекты од лемківсшх ку середнёкарпать- скым з перевагов языковых явів підкарпатьсшх діалектів, де суть захованы выходославяньскы языковы явы, враховано явів акценто- лоґічных. То значіть, в кодіфікованій подобі языка є акцент вольный (ргзномктный) і погыбливый (движный), а мать, як сьме высше спо- мянули змыслорозлишуючу (мука і `мука - од часолова мучіти ся) і форморозлишуючу (жены - ґен. сінґ., `жены - номін. пл.) функцію (Ябур, Плїшкова 2004: 160). Вольность або різномістность притиску є в тім, же не є зафжсованый на єднім складї слова (наприклад, як в словеньскім ці чеськім языку на першім складї, або в польскім языку на передпослїднїм складї у слові), але в розлнных словах він може быти на розлнных подля порядку складах (на першім - `вода, `пава, на другім - писати, мо'тати, на третїм - поливати, начінати, але і на четвертім - попере'писовати, поперекручовати..).

У звязи з позіціов акцента у слові, в языкознательс™ суть знамы такы тты акцентів:

- Мщалный - на першім складї слова (`покладок, ховзанка);

- пенуллмовый або пароксггошчный - на передпослїднїм складї слова (писати, співати);

- окатоннный - на послїднїм складї слова (ляЧі, нача'тый).

1шщалный, пароксггошчный і оксггоннный акцент вказують на

вольность (різномістность) акцента в розлнных словах, котра є тіпічна про выходну ґрупу славяньскых языкт. Лемже у выходославяньскых языках, враховано русиньского, суть припады, де притиск в парадіґмі або і у словозміні переходить з єдной части того самого слова на іншу, што вказує на ёго погыбливость (движность), напр. у парадіґмі: `нога - на Нозї, але (копнути) з но'гов, Штири - о шти'рёх; у словозміні: писати - `выписати - выписовати - поза'писовати. Тым вжыва- телям норматівной подобы русиньского языка, котрым є властный такый тіп акцента (вольный і погыбливый) не є проблем правилно, подля нормы ставляти акценты у словах, бо про них то є природне, так акцентують у своїй каждоденній комунікації. Тяжше є привыкати на вольне і погыбливе акцентованя вжывателям западного русиньского діалектного ареала, котры фіксують акцент на передослїднїм складі у слові (пенултімі), причім пенултімовьій акцент ся не мінить ани у парадіґмі, ці словозмінї, або словотворїню. Зато ся зве фікс- ным акцентом. Порівнай: `стріляти - стрї `ла, вьістрїлити протів: стрїЛяти - `стріла - выстрУлити; печі - печу - пече'ме протів: `печі - `печу - печеме;

З высшеуведженого можеме зробити слїдуючі высновкы

В діалектах, котры были взяты за основу кодіфікації русиньского списовного языка, суть у великій мірї захованы правила акцентованя. Мож їх згорнути до слїдуючіх тез.

Акцент може быти на розлічнім складї у слові, причім в діалектї, взятім за основу кодіфікації, є значно росшыреный акцент ініціал- ный і оксітонічный. Мщалный акцент (попри оксітонічнім акцентї) ся в языкознательс^ поважує за єден з найстаршых славяньскых акцентів (Панькевич 1938: 329). Тот факт нам дає право конштатовати, же русиньскый язык, респ. русиньскы діалекты належать к єдным з найстаршых славяньскых діалектів, котры суть в скоро незміненій подобі захованы до днешнїх днїв. Кодіфікаторы взяти за основу кодіфікації якраз ґрупу діалектів з вольным (рвном^ным акцентом в розлнных словах) і погыбливым (движным - в рамках словозмін і словотворїня), в котрых суть даны акценты все жывы.

Різномістность акцента в єднотливых словах в рамках розлнных частей речі была зафіксована як выслщок научного баданя в жывых русиньскых діалектах, взятых за основу кодіфікації русиньского норматівного языка. В рамках словозмшы сьме зазначіли переход акцента з єдного складу на шшый (характервованый ся як движность акцента). Тот переход має свої ло^чны правила, звязаны з прибыванём суфіксів при словозмінї, або префіксів при словотворїню. Звычайно ся так акцент посувать на дашый склад подля порядку, або ся посувать аж о два склады (даколи і на конець слова, главнї при суфіксалнім словотворїню, кідь на себе тот акцент притягують тзв. силны суфжсы).

Можеме сконштатовати, же движность акцента в русиньскім языку є спрічінена флеклвностёв языка, то значіть, же акцент у словозміні, або при творїню новых слов переходить на морфемы, котры слова приберають в єднотливьіх падах, або видах, ці змінах часу... Праві з той прічінь є аплікованьй высшеуведженый прінціп означованя акцента (першый подля порядку - шщтлный, передпослїднїй - пе- нул^мовый і акцент на послїднїм складї у слові, або першім од заду - оксггошчный). Кідь зволиме такый ключ, можеме конштатовати же і єднотливы части речі в русиньскім списовнім языку мають свої ло^чны правила акцентованя.

Кедь приступиме к становлїню правил акцентованя подля частей речі, найкомплковашшыма односно акцентованя суть назывникы, де є тяжко встановити точны правила про вшыткы роды і деклінації. Треба знати, же якраз лексікална ровина є із вшыткых языковых ро- вин найменше певна і до нёй найскорше проникають новы лексемы (в першім рядї новы поменованя), котры даколи із собов приносять ай нове, перебрате з іншого языка акцентованя (не бісїдуючі о впливах западного языкового ареалу, як і впливах історічной палаталізації при склонёваню назывнимв; порівнай: пу'ляк - пуля'кы - пу'ляци, бор'сук - борсу'кы - бор'суци). Менше компліковане акцентованя є у часослов, у котрых ся нам подарило вытворити дакотры акцентоло- ^чны ґрупы. У містоменників, придавників, присловників і чісловників є акцентованя дость єднозначне, бо множина тых частей речі є лімітована. На ілустацію уводиме дакотры правила акцентованя, котры были вытворены як выслщок баданя русиньскых діалектів, взятых за основу кодіфікації русиньского норматівного языка на Словакії.

І. В часословах сьме вышпецфковали такы акцентоло^чны ґрупы:

а) кідь є акцент в інфінітіві часослова ініціалньїй, зістає такый і в коньюґації, або при змінї часу, напр.: `відїти, `віджу, `видиш, `видите, `відять, `відїла, `від'їли; `знати, `знаю/знам, `зна(є)ш, знав, `знали, `зна(є)ме, `зна(є)те, `знають; `кликати, `клічу, `клічеш, `клічеме, `кликав, `кликала, `кликали; `чітати, `чітам, `чіташ, `чіта(є)ме, `плакати, `плачеш, `плачу, `плаче, `плачеме, `плачете, `плачуть, `плакала, `плакали;

б) кідь є акцент в інфінітіві тройскладового часослова на другім складї. (пенултімовьій акцент, або пароксітон), зістане пенултімовьім і в коньюґації, або при змінї часу, напр.: писати, садити - `пишу, `саджу - `пишуть, `садять (але `пишеме,`пишете, `садиме, `садите - як видно, прибывать ту далша морфема, зато ту, хоць і акцент не мінить своє місто, уж го не можеме назвати пароксітоном - одражать ся флектівность языка);

в) кідь є акцент в інфінітіві штирискладового часослова на третїм складї (кідь рахуєме одпереду), респ. на другім складї одзаду (пенултімовьій), зістане пенуллмовым ай в коньюґації, або при змінї часу, напр.: поливати,малё`вати, - поливам,малюю - по ливаш,малюєш - поливаме - поливають;

г) в пятьскладовых, припадно шість- і вецескладовых часословах акцент при коньюґації і при змінї часу зістає на тім самім складї, на котрім є в інфінітіві (бывають то звычайно одводжены часослова за помочі префіксів або творшём незавершеного виду одводженых часослов) напр.: вы'писовати, вырисую, вьїписуєме, вьїмітовати, вьі`мі- туєте, закапчовати, за капчуєме, повы`д'1лёвати, повыставлёвати, попере кручовати,поза мітовати (од метати);

д) кідь є акцент в інфінітіві часослов оксггошчный (на послїднїм складї у слові), зістає такый і в конъюґації, ці при змінї часу. Напр.: пе чі - пе`чу - пе чеш - пе чуть.

ІІ. В рамках новоутвореных слов із слов базовых сьме вьізначіли тзв. силны префіксі, котры фіксують акцент, а то суть префікш, вы- (в назывниках - при словотворїню і в часословах при творїню завершеного виду од незавершеного: `выставка, `выдумка, `вылагода; писати - `выписати, ламати - `выламати, `думати - `выдумати), префікс `за- (запяток, `запорток), `по- (покладок, `помыток), префікс `най- (в суперлатіві і елатіві придавників і присловників:найстраш- шшый - `найстрашніше,якнайлтшый - якнайліпше...)...

- Силныма словотворныма суфіксами, фіксуючіма акцент, суть в русиньскім языку такы: -ан, -ян, (-`чан), (Паріжан, Білян, Белґічан, Пряшізчан), -`інь (высочшь, шырочшь), -і`ня, -е`ня (ручі`ня, каченя), -ина (коча`нина, поло` нина).

- Нашвсилныма суфіксами (они суть носителями акценту, но в па- радіґмі ся акцент посувать на закінчіня, респ. зістає все оксггоннным, то значіть, же ся не мінить на пароксітон, як в силных суфіксах) суть: -`ак, -`як (Пра`жак, пуйдяк, ванд`рак, чудак, середняк, але: Пажа'ка, пуйдя'ка, чуда'ка, середнячка), -` ырь (пастырь, прова дырь, мГхырь, але: пастыря, провадыря, мхы'ря), -` арь (пекарь, корч марь, але: пека'ря, корчмаря),-`аль (ватраль, коваль, але: з ватра'лём, з кова'лём),-`ач, -`яч (бородач, сі `яч, але: од борода'ча, од сія'ча), -`ух, -`юх (леЖух, ва люх, але: дам валю'хови,лежу'хови).

Представили сьме холем в назнаках акцентованя в русиньскім норматівнім языку, но тота тема сі выжадує омного шырше баданя.

Література

Брохъ 1900 - Брохъ О. Угрорусское нарьчіе села Убли (Земплинскаго комитата). Санкт-Петербурґь: Типоґрафія императорской Академиі наукъ,

Koporova 2012 - Koporovа K. Орфоепічна характерістіка русиньского языка на граніцї выходославяньскых і западославяньскых лінґво-културньїх контактів. З основных прінціпів русиньской высловности: dizertacna praca. Presov, 2012. С. 54-87.

Латта 1979-1981 -Латта В. Система наголосу українських говірок Східної Словаччини // Наукові записки. Пряшів: КСУТ, 1979-1981. Ч. 8, 9. С. 149-155.

Панькевич 1938 - Панькевич І. Українські говори Підкарпатської Руси і сумежних областей. З приложенням діалектологічних мап. Частина І. Звучня і морфологія. Praha: Knihovna Sboru pro vyzkum SLovenska a Podkarpatskй Rusi pri SLovanskem щstavu v Praze. Orbis, 1938. 545 s.

Русский язык 1979 - Брандт РФ. Начертание славянской акцентологии // Русский язык: энциклопедия. М., 1979. С. 16-17.

Ябур, Плїшкова 2004 - Ябур В., Плїшкова А. Русиньскый язык. Пряшівска Русь // Najnowsze dzieje jкzykуw sіowiaсskich. Русиньскый язык / PR. Magocsi (red. naukowy) OpoLe: Unywersytet Opolski - Instytut Filologii Polskiej, 2004. С. 147-209.

Gerovskij 1934 - Gerovskij G. Jazyk Podkarpatskй Rusi. // CeskosLovenska vLastiveda, dH. III. Jazyk. Praha, 1934. S. 460-466.

References

Brandt, R.F. (1979) Nachertanie sLavyanskoy aktsentoLogii [The inscription of SLavic stress pLacement]. In: FiLin, F.P (ed.) Russkiyyazyk. Entsiklopediya [The Russian Language. An EncycLopedia]. Moscow: Sovetskaya entsikLopediya. pр. 16-17.

Brokh, O. (1900) Ugrorusskoe nar”chie sela Ubli (Zemplinskago komitata) [Ugrorusyn diaLect in UbLi (ZempLinsky County)]. St. Petersburg: ImperiaL Academy of Sciences.

Koporova, K. (2012) Orfoepichna kharakteristika rusin'skogo yazyka nagranitsп vykho-doslavyan'skykh і zapadoslavyan'skykh lindvo-kulturnykh kontaktiv. Z osnovnykh printsipiv rusin-skoy vyslovnosti [OrthoepicaL characterises of the Rusyn Language on the border of the East and West-SLavic LinguocuL- turaL contacts. The main principles of Rusyn expressiveness]. Diss. Presov. pp. 54-87.

Latta, V. (1979-1981) Systema nahoLosu ukraiynskikh hovirok Skhidnoyi SLovachchyny [The system of accentuation of Ukrainian diaLects in Eastern SLovakia]. In: Novak, M. (ед.). Naukovi zapysky [Research Notes]. 8-9. Presov: KSUT. pp. 149-155.

Pankevich, I. (1938) Ukrayinski hovori Pidkarpatskoyi Rusy I sumeznykh oblastey. Zprylozennam dialektologichnykh map [The Ukrainians diaLects of Subcarpa- thian Rus' and adjacent regions. With the diaLectoLogicaL maps]. Part 1. Prague:

Knihovna Sboru pro vizkum SLovenska a Podkarpatske Rusi pri SLovanskem ustavu v Praze.

FiLin, F.P (ed.) (1979) Russkiyyazyk. Entsiklopediya [Russian Language. Encyclopedia]. Moscow: Sovetskaya entsiklopediya.

Yabur, V. & PLishkova, A. (2004) Rusin'skyy yazyk. Pryashоvska Rus' [The Rusyn language. The Presov Rus*]. In: Magocsi, P.R. (eds) Najnowsze dzieje jкzykуw sіowiaсskich. Rusynskyi yazyk [The latest history of Slavic languages. The Rusyn language]. Opole: University of Opole - Institute of Polish Philology. рр. 147-209.

Gerovskiy, G. (1934) YazikPodkarpatske Rusi [The Language of Subcarpathian Rus]. Prague: CheskosLovenska vLastivyeda. pp. 460-466.

Размещено на Allbest.ru