Аломорфізм і ізоморфізм в системі репрезентацій часової референції в українській, російській та англійській мовах (поліпарадигмальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Аломорфізм і ізоморфізм в системі репрезентацій часової референції в українській, російській та англійській мовах (поліпарадигмальне дослідження)

Терерхова С.І.

Київський національний лінгвістичний університет

Статтю присвячено висвітленню спільних і специфічних ознак репрезентацій часової референції в українській мові порівняно з російською та англійською мовами. Поліпарадигмальний аналіз, проведений в зіставному аспекті на матеріалі мовних одиниць та їх парадигм у зіставлюваних мовах, дозволив структурувати досліджуваний матеріал за сегментно-ярусною структурою у вигляді функціонально-семантичних полів. Аломорфізм і ізоморфізм досліджуваних структурних і мовних одиниць можна спостерігати на всіх рівнях ієрархії зіставлюваних функціонально-семантичних полів. Найбільше подібності представлено на рівні загальної ієрархії структури поля, ядерної зони поля та домінант тематичних груп у складі поля. Значною мірою спільним для трьох зіставлюваних мов є й концептуально-семантичне наповнення відповідних репрезентацій. Їх специфіка представлена найбільшою кількістю лексико-граматичних і функціонально-семантичних виявів на рівні близької і далекої периферії. Специфічними переважно є типи асоціювання репрезентацій просторової референції носіями зіставлюваних мов, а також певні асоціації, визначені шляхом вільного асоціативного експерименту із подальшою верифікацією одержаних даних.

Ключові слова: референція, репрезентація, функціонально-семантичне поле, поліпарадигмальний підхід, асоціація, час.

The article deals with common and specific characteristics of time reference representations in Ukrainian comparing with the ones in Russian and English. Multy-paradigmal investigation, done in frames of contrastive analyses on the above mentioned languages let me to construct the time reference representations in accordance with segmental and layers structure criterium as a functional ans semantic field. Both allomorphic and isomorphic featuries of the language sub-systems and language units under analyses were found at all levels of the functional and semantic fields of time reference representations. Most of the common features of the research material were found on the levels of general structure of the fields in Ukrainian, Russian, and English, their nuclear zone, dominants of thematic groups in the field structures. The conceptual- smantic fulfillment of the time reference representations is mainly common for the languages speakers. Their specifics is mainly represented on the lexical-grammatical and functional and semantic representations in the nearer and farer peripheries of the fields. Special for these three languages are types of associations of the time reference by the native speakers as well as some associations defined via free associative experiment with verification aafterwards.

Key words: reference, representation, functional and semantic field, multy-paradigmal approach, association, time.

Вивчення особливостей близько- і віддалено споріднених мов привертає увагу дослідників протягом століть. Тим не менш, недостатньо вивченими у плані зіставного поліпарадигмального аналізу залишаються абстрактні функціонально-семантичні категорії, такі як референція, дейксис, анафора. Власне референція розуміється у роботі як відсилання, віднесення певних номінацій до об'єктів дійсності [40, с. 521], тобто у вузькому розумінні цього терміна. У широкому розумінні термін референція включає дейксис, анафору і власне референцію, адже всі зазначені категорії є відсиланням до певного об'єкту в ситуації говоріння [25, с. 84]. Оскільки в зіставлюваних мовах ці функціонально-семантичні категорії репрезентовані на різних рівнях мовної ієрархії, оптимальною моделлю їх вивчення в аспекті поліпарадигмаьності є модель функціонально-семантичного поля (ФСП). Саме специфіці ФСП часової референції в українській, російській та англійській мовах буде приділено увагу у пропонованій статті.

Чимало наукових розробок було присвячено аналізу репрезентацій часової референції (РЧР) у сучасних мовах. Хоча вираження часових відношень у мові привертає увагу дослідників віддавна, комплексне їх вивчення в межах зіставних парадигмальних студій було розпочато на межі ХХ - ХХІ століть. Значну кількість наукових досліджень проведено щодо загальної характеристики РЧР у різних аспектах лінгвістичного (зокрема, лексико-семантичного, функціонально-семантичного та лексико-граматичного) аналізу на матеріалі англійської мови (див. праці Ю. Д. Апресяна, Н. Г Кірвалідзе, Й. А. Стерніна, K. Heger, Ch. Fillmore, R. Jakobson, J. Lyons, W Weinreich та ін.), російської (розробки Л. С. Бархударова, О. В. Бондарка, А. М. Ломова, А. Уфімцевої, О. Д. Шмельова та ін.), меншою мірою - німецької мови (О. В. Казанцевої, K. І. Мізіна, K. Brugmann, K. Bьhler та ін.), італійської (Т Б. Алісова) та інших мов (окремо); бракує таких праць, присвячених поліпарадигмальному зіставному вивченню одиниць близько- і віддалено-споріднених мов (розробки М. Ю. Авдоніної, Н. І. Жабо та ін.). В основі типологічного вивчення РЧР були покладені теорії і концепції із загальної лінгвістики (праці Н. Д. Арутюнової, Ю. Д. Апресяна, О. Є. Кібрика, Є. Куриловича, Й. А. Стерніна, а також А. А. Уфімцевої, Р. Якобсона, K. Brugmann, K. Bьhler, Ch. Fillmore, E. Keenan, J. Lyons, U. Weinreich та ін.) і з лінгвістичної типології (розробки В. Д. Аракіна, В. Г Гака, С. О. Крилова, В. Ф. Лемана, С. Рахімова, І. І. Ревзіна, В. Скалічки, Б. А. Успенського, В. М. Ярцевої, українських дослідників М. П. Кочергана, Н. А. Лисюк, В. М. Манакіна, Ю. О. Карпенка, О. О. Тараненка, В. Д Каліущенка, Г. Таранця, Ш. Р. Басирова та ін.). Тим не менше, одержані результати потребують подальшого вивчення системи РЧР у плані комплексної інтеграції сучасних наукових студій щодо вивчення функціонально-семантичних категорій мови. Цим зумовлена актуальність пропонованого дослідження, адже як соціальний статус мовців і реципієнтів, так і їх національно-культурна, політична, релігійна, професійна та інша соціальна належність, накладає відбиток на їхнє розуміння і членування системи РЧР. Опрацьованими в сучасному мовознавстві є проблеми вивчення дейксису (див. розробки А. В. Алферова, Ю. Д. Апресяна, Н. Д. Арутюнової, Н. В. Бєлової, Н. Г Кірвалідзе, Й. А. Стерніна, А. А. Уфімцевої, S. Anderson, T. Bhattacharya, G. Crystal, M. Ettlinger, Ch. Fillmore, E. Keenan, J. Lyons, A. vonStechowта ін.), власне-референції (насамперд праці Н. Д. Арутюнової, Д. Апотелоз, О. Є. Кібрика, Х. Патнема, E. Саssirerта ін.), анафори (Н. Д. Арутюнова, В. І. Подлєська, K. Ehrlich, Y. Huang, R. Kempson та ін.). Проте парадигми і типи РЧР в аспекті зіставної лінгвістики опрацьовані лише частково (М. Георгієва- Кириленко, Н. А. Сребрянська, F. Boas, Chr. Hauenschildта ін.); не достатньо дослідженими залишаються також транссемантичні і трансфункціональніреференційні типи та їх особливості в одно- і різноструктурних мовах, процеси ресемантизації в системі часової референції. Лише деякі дослідження стосуються окремих підсистем РЧР (С. О. Крилов, С. Рахімов та ін.). Стаття представляє цілісну систему РЧР у досліджуваних мовах, проаналізовану в аспекті сучасних поліпарадигмальних розвідок, у плані подальшого опрацювуання гіпотези мовної відносності, теорії зовнішньої і внутрішньої форми, концептуально-семантичної, мовної та асоціативної специфіки РЧР. Основними одиницями аналізу обрано функціонально-семантичні поля (ФСП) часової референції в зіставлюваних мовах, їхні мікропарадигми та окремі складники.

РЧР регулярно актуалізуються в повсякденній ментальній діяльності людини. У зв'язку із цим важливо дослідити концептуально-семантичне наповнення системи РЧР в українській, російській та англійській мовах, визначити фактори, що спричиняють вибір носіями зіставлюваних мов тієї чи іншої РЧР і відображають їх концептуально-семантичну й асоціативну специфіку у процесах металізації та вербалізації.

Стаття має на меті охарактеризувати концептуально-семантичні, системно-структурні, лексико-граматичні, функціонально-семантичні та асоціативні особливості РЧР у складі ФСП в українській, російській та англійській мовах як результат їх поліпарадигмального вивчення.

Система РЧР як цілісна сукупність орієнтаційних понять, асоційованих і експлікованих у мові, являє собою складну, структурно впорядковану багаторівневу єдність. Для ФСП РЧР характерні певні зв'язки з категоріями мислення і (через них) співвіднесеність з навколишнім світом, однак його складниками є власне мовні засоби в єдності їх змісту і форми [5, с. 17-18]. У зонах семантичного та особливо функціонального накладання названих ФСП значний вплив на оформлення мовних РЧР мають ФСП локативності, дейксису, темпоральності, часової локалізованості, меншою мірою - персональності, модальності, аспектуальності, стану, анафори [5], почасти - особової і просторової референції. Ці мовні структури у своїй сукупності аломорфних і ізоморфних виявів визначають параметри системи РЧР.

Хоча ФСП ґрунтується на предикативних та предикативно-обставинних зв'язках, які визначають структуру поля, в статті зосереджено увагу на недієслівних РЧР указування. Аналізовані ФСП РЧР мають зони накладання, серед яких особливо сталими є зв'язки буттєвості, посесивності і локативності [21, с. 226-236; 5, с. 33], які значною мірою визначають специфіку зіставлюваних ФСП.

З функціонально-граматичного погляду найвпливовішим фактором ідентифікації вказівної референції визначено комунікативну ситуацію в її актуалізаційних і неактуалізаційних типах [5], які можуть виражати вказування через квантитативні, компаративні, посесивні, каузальні та кондиціональні відношення, нерідко - в їх переусвідомленні, яке набуває актуальності в наш час [9, с. 44-117, 159-212; 28, с. 137-170], також шляхом інтернаціоналізації [22, с. 110-114].

ФСП розглядається як ієрархічно структурована сукупність лексико-граматичних одиниць, інтегрованих за семантичними, структурними, граматичними та функціональними ознаками. Межі ФСП окреслені відповідною належністю мовних одиниць (МО) [пор.: 5, с. 17]). Багатоступенева система семантичної та функціональної варіативності, типові прислівники, сегментно-ярусна структура, зростання наповненості від домінант ФСП та тематичних груп (ТГ) у їх складі до конкретизованих, стилістично маркованих РЧР, відсутність чітких меж між структурними рівнями ФСП, семантична аналогія [23, с. 7, 19] та полісемічний паралелізм [23, с. 8] є головними характеристиками ФСП часової референції.

Основними структурними характеристиками аналізованих ФСП визначено: наявність семантичного, граматико-категорійного та стилістичного структурних шарів, усім їм властивий перетин з іншими семантичними полями та категоріями (а саме: таксису, темпоральності, модальності, аспектуальності та ін.), певна маргінальність, відсутність чіткої межі між ними; складноструктурна синонімія та антонімія синонімічних парадигм на фоні лексико-граматичної сегментації полів; наявність парадигм анафоричної, власне референційної, дейктичної, акціональної, предметної анамнестичної семантики; контекстуальність та ін. Диференційними ознаками складників аналізованих ФСП є такі: індексальність, наявність класифікаційних ознак і типів; непослідовна амбівалентність; відносність і контекстуальна залежність семантики РЧР. Оскільки типовими РЧР є прислівники і прислівникові сполучення, їм властива найбільша концентрація інтегральних та диференційних референційних ознак.

Отже, РЧР, упорядковані у складі ФСП, зібрані в цілісну систему протиставлень (опозиції утворюють парадигми у складі ТГ ; в окремих парадигмах наявні мікропарадигми), оформлюючи врешті-решт завершений фрагмент картини світу в егоцентричній [28, с. 48-62], антропо- і системоцентричній інтерпретації. Через свої функціональні властивості і завдяки повсякденній актуалізації в мовленні зіставлювані ФСП РЧР оформилися як неоднорідні, складні, багатоярусні сукупності, репрезентовані симбіозом лінгвальних і позалінгвальних характеристик. Витоки їх концептуально-семантичної диференціації слід відшукувати в позалінгвальній дійсності.

Досліджувані ФСП часової референції є відносно сталими структурно впорядкованими єдностями, що відтворюють одну з координат комунікації (часову), надають відносної часової характеристики предмету обговорення та виражають відношення мовця, слухача або третьої особи до моменту, періоду, тривалості, частотності, повторюваності / неповторюваності дії. Ступінь такої відносності зумовлений умовами комунікації. Крім інтенційних факторів, він залежить від функціонально-семантичного потенціалу РЧР, їхніх екзофоричних (тобто таких, що вказують на співвідносний референт і не потребують інших способів визначення референта [33, c. 67; 34, c. 13; 47, с. 193]) та інших ознак. Фактично, екзофора є одним з недейктичних різновидів референції. В основу диференціації ТГ у складі ФСП часової референції покладено критерій статичності / динамічності (часової необмеженості [1; 7, с. 43, 49; 12; 13]) у його співвідношенні з тепер / тоді. У цьому лінійному [17, с. 18-196] бінарному протиставленні вбачається суттєва для всіх зіставлюваних мов опозиція “тепер - не тепер”. Іншими словами, актуальний час домінує у свідомості носіїв досліджуваних мов, є первинним, тоді як майбутнє і минуле - вторинні, другорядні. Їх актуалізація, як правило, відбувається індивідуально, хоча за певних умов, важливих для соціальних колективів, може бути масовою, під впливом особистісних і / або колективних цінностей. У порівнюваних мовах це частково виявляється на рівні складників ТГ.

В основних типах РЧР (прислівникових) не простежується суттєвої різниці або зміни якісних ознак порівняно з просторовими. Проте темпоральні і логічні прийменники (термін І. Р. Вихованця) “істотно відрізняються від просторових багатьма ознаками, зокрема модифікацією основного семантичного протиставлення прийменників контактність - дистантність, втратою можливості пов'язуватися з ознакою динамічності, наявністю додаткових семантичних протиставлень, меншою кількістю компонентів і їх семантичною диференціацією” [10, с. 215]. Розвиток мережі прислівникових РЧР дозволив визначити не меншу чисельність цих МО, ніж просторових репрезентацій у мові. Ознака динамічності в них частково трансформувалася в швидкісні ознаки МО та окрему ТГ “швидко - повільно”; ознака контактності / дистантності виявляється в головному протиставленні “тепер - тоді”; ознака контактності / дистантності перетворюється на ознаку одночасності / різночасності явищ [10, с. 216].

Основними показниками часової референції є: 1) орієнтативність - це календарні (державні, релігійні, народні, професійні, зодіакальні), картографічні, відносні, орієнтовані на момент відліку, та безвідносні вказування; 2) квантитативність, тобто вказування / невказування на обмеженість ідентифікації [24, с. 3-54] та ін. Відповідно, основним критерієм диференціації РЧР є порядок відліку і часова співвіднесеність. Серед усіх РЧР головними є вказування на час (теперішній, майбутній і минулий). Таких небагато в зіставлюваних мовах, і вони звичайно мають граматичні форми вираження дієслів (категорії темпоральності, таксису і можуть підсилюватися або передаватися окремо контекстуально. Їхнім внутрішнім структурним розподілом слугує ознака статичності / динамічності, а обставина часу є основною синтаксичною репрезентацією, іноді - предикативність).

Поряд з дієсловами статики та динаміки типовими РЧР традиційно визначаються прислівники, рідше - інші проформи, які також реалізують часову референцію прислівникову, зумовлюють об'єктивне, суб'єктивне або суб'єктивно-об'єктивне співвідношення моменту мовлення та моменту (загалом - часу), про який ідеться у висловленні. Не обов'язково в цьому разі виявом викривленого світосприйняття і безпосередньо часової референції є суб'єктивність: в кожній із зіставлюваних мов наявні вторинні номінативні РЧР, утворені значною мірою на ґрунті асоціативних ознак, зокрема, це сталі вислови метонімічного, метафоричного, порівняльного та інших типів образності). Дані асоціативного експерименту з РЧР, проведеного серед носіїв української і російської мов, майже цілком збігаються з даними асоціативних словників [38; 39; 41-43]. Образність асоціювання значно більше властива носіям російської мови, трохи менше - українськомовним респондентам [41]. Найчастотнішим типом для них є асоціювання на основі синонімічності / суміжності репрезентацій стимулу і реакцій.

Для англомовних реципієнтів характерний передусім опозитивний тип асоціювання, виражений антонімами, наприклад: back- front, front- back, forward - backward, near - far, here - there, past - present, present - future, past, fast - slowта ін. [47; 50; 53].

В усіх зіставлюваних мовах іншими вказівними проформами дослідники визначають іменники або прикметники [32; 48, c. 186; 52]. В українській і російській мовах контекстуальні ознаки часової референції також передаються предикативами(окремо або з підсилювальними частками) [20, с. 25-29]. Проте в інших, неприслівникових, реалізаціях указівний компонент семантики виявляється ніби як нашарування на первісну частиномовну семантику (предметність, якість, ознаку ознаки та ін.). Отже, такі РЧР є найбільш поширеними в зіставлюваних мовах. Вони фактично являють собою РЧР змішаної (вказівної або вказівної і невказівної) семантики. Їм переважно відведена функція обставини або головного члена безособового речення. Своєрідним конкретизатором часової референції в українській і російській мовах є прислівникові РЧР аспектуальності - вказування на швидкість, тривалість, завершеність дії тощо. В англійській мові за рахунок мережі дієслівних часів вона поширена дещо менше, ніж в інших порівнюваних мовах.

Загальною особливістю вживання прислівників часової референції у зіставлюваних мовах є їх типове розташування на початку або в самому кінці речення, хоча в українській і російській мовах вони можуть мати вільне розташування, а в англійській мові переважає позиція в самому кінці речення за наявності імперативу та у фразах з till. Це стосується моделі “afterwards, lately, now, eventually, recently, then, soon, today, till, tomorrow, at once, since then + указування на час” та ін. У складних реченнях afterwards, eventually, lately, now, recently, soonта ін. можуть стояти після допоміжного дієслова [37, c. 55-56].

В основі диференціації складників ФСП часової референції лежать ознаки статичності / динамічності, співвіднесеності з теперішнім, минулим, майбутнім часом. Структура поля сформована навколо центральних РЧР укр. “тоді (в минулому)” - “тепер (зараз)” - “тоді (в майбутньому)”, рос. “тогда (в минулому)” - “теперь (сейчас)” - “тогда (в майбутньому)”, англ. “then” - “now” - “then”, які водночас є домінантами ТГ мікрополя статичності в часі. Мікрополе динамічності в часі оформляється навколо прислівників і прислівникових РЧР прямого напрямку в часі (укр. відтоді - досі, рос.от того момента (времени) - до сейчас, англ. fromthen - tillnow) iзворотного (укр. відтепер - доти, рос. отныне - до момента в прошлом или в будущем, англ. fromnow- tillthen), які структурують поле.

Серед розглянутих типів РЧР особливо репрезентативно розгалуженими є: а) дейктичний тип РЧР конкретного або відносного часу первинної номінації (окремі та переважно англійські поєднання референції до статичного і динамічного часу); б) анафоричний тип РЧР контекстуально співвідносної часової семантики (меншою мірою первинної номінації); в) календарні РЧР; г) вторинні або опосередковані РЧР змішаного референційного типу, утворені на основі семантики способу дії (такі МО поширені переважно в українській та російській мовах), РЧР міри і ступеня (переважно в російській мові). Інтенсивність вияву референційності в такій послідовності зменшується від власне дейктичних МО до МО змішаної (вказівної і невказівної) семантики. Водночас повторне, емфатичне та підсилювальне використання таких РЧР, як правило, викликає зниження дейктичності і зміну типової синтаксичної функції обставини часу на обставину способу дії, бо саме це зумовлює актуалізацію референційної семантики (у вузькому значенні терміна) та продукування семантичних переносів на її основі. В зіставлюваних ФСП анафоричні відношення не є значно поширеними. Їх типовими синтаксичними репрезентаціями є функції означення, обставини способу дії та часу. Інші типи референції серед порівнюваних РЧР репрезентовані непослідовно; їх специфіка визначається індивідуально в кожній ТГ.

Деякі типи РЧР, утворені на основі найпоширенішого дейктичного типу МО, в порівнюваних мовах представлені як “відсилання до певного часу, співвідносного з іншим моментом або часовим періодом”, найбільше - з моментом говоріння [52, с. 2]. Проте часова референція, виражена прислівниками, певно, не може повністю збігатися з темпоральною співвіднесеністю, [пор. з: 36, с. 62]; часові прислівники і проадвербіальні [46, с. 247; 51, с. 24-25] сполучення РЧР підсилюють темпоральну ознаку в семантичній структурі дієслів та іменників, надають їм додаткової конкретизації, інтенційно уточнюють її. В зіставлюваних мовах такими є і прислівники часової семантики “в чистому вигляді”, і прислівники вторинних часових ознак: порядку, частотності, швидкості, повторюваності / неповторюваності дії, прискорення, періодичності, умовного пункту відліку (початку, певного моменту / етапу, кінця), перманентності, процесуальності дії, одночасності, віддалення / наближення в часі, вікової належності, тривалості існування, прямої / зворотної / бінарної послідовності / непослідовності, конкретизованості (тижневої, річної, сезонної та ін.), упорядкованості / хаотичності [6, с. 18-31; 8, с. 201-209; 11, с. 345-355; 19, с. 395-403] та ін., що засвідчує наявний мовний матеріал. Особливого значення аналізованим РЧР надає часова лімітованість дії, яка в зіставлюваних близькоспоріднених мовах підсилюється контекстуально вираженою аспектуальністю дієслова, в англійській - також граматичними часами Continuous, Perfect та Perfect-Continuous. В українській і російській мовах прислівники часової обмеженості і завершеності дії функціонують як контекстуальні актуалізатори відповідної семантики дієслів, яка, звісно, не настільки диференційована в них категоріально, як в англійській мові. Тож, на фоні традиційного розподілу РЧР на теперішнє, майбутнє і минуле прислівники часової референції диференціюються також за додатковими семантичними ознаками якості дії, яку вони експлікують. Додатковими умовами їх актуалізації є параметри автокомунікації [18, с. 228-241]. За функціональною належністю розглянуті РЧР не набули в порівнюваних мовах настільки значної диференціації, як просторові МО. Внутрішньокатегоріальні зміни та функціонально-семантична зворотність також не регулярні для РЧР. Типовими є вияви зворотності просторової і часової семантики, актуалізація часової референції на фоні семантики способу дії / міри, ступеня, стану.

Зіставлювані РЧР диференціюються і розташовуються по ТГ зіставлюваних ФСП за такими функціонально-семантичними ознаками: 1) за співвідношенням з моментом говоріння (для писемних джерел, листування та інших таким є час написання та сприйняття тексту): безвідносні РЧР, співвідносні РЧР (указування на теперішній, майбутній, минулий, майбутній у минулому); 2) за якістю повторюваної дії, яку вони характеризують у часі в певному контексті (циклічністю, періодичністю, подвоєністю та ін.) / неповторюваністю (однократністю) дії; 3) за наявністю / відсутністю дії в часі: РЧР позитивної / негативної оцінки; РЧР відносної / конкретизованої оцінки; 4) за ознакою перманентності / неперманентності репрезентованої ознаки: тривалі (перманентні) або моментальні РЧР. Ознака тривалості представлена такими градаціями: моментальність, миттєвість (початок і / або кінець дії), процесуальність, яка виражається в тривалості / нетривалості, кратності / одноразовості, перервності / неперервності; 5) за лексико-граматичним і функціональним репрезентуванням: прислівники, прислівникові сполучення, предикативи, іменники; 6) за функціонально-семантичним типом РЧР: повністю референційні (однотипної і комплексної семантики: час + просторова ознака, час + особова ознака, час + просторова + особова ознаки, час + предметність тощо) та частково (дейктичність + спосіб дії, спосіб дії + часова референція, міра + часова референція та ін.); 7) за співвіднесеністю з актуальним часом: РЧР реального та віртуального часу (в тому числі й умовні, РЧР майбутнього в минулому); 8) за ознакою завершеності / незавершеності: завершені, незавершені (розпочаті, тривалі, власне незавершені); 9) за швидкістю вияву ознаки: повільні, сповільнені, прискорені, сильного / слабкого вияву, швидкісні, дуже швидкісні; 10) за ознакою прискореності / моментальності дії: миттєві, прискорені (поступово, інтенсивно); 11) за ознакою циклічності: календарні (державні, народні, релігійні, професійні та ін.), епохальні, річні (та чотирирічні), добові (добовий цикл розглядається в дисертації як підсистема календарних РЧР; у співвідношенні з діяльністю людини його детально аналізують в [14, с. 78-83; 15; 16, с. 229-240]); 12) за соціальною співвіднесеністю: буденні / святкові; робочі / вихідні (відпускні); 13) за ступенем вияву деталізації ознаки: градуйовані / не градуйовані; 14) за співвідношенням часової ознаки: відносно простору, особи, руху, події, процесу. Типовою властивістю розглянутих РЧР є відсутність або гранична обмеженість виявів оцінності (пор.: просторові репрезентації референції в українській та російській мовах, навпаки, мають широкі мережі демінутивних та градаційних пестливих МО. Достатньо відносними є й соціальні (професійні та вікові) диференціації. Тому, очевидно, недоцільно виокремлювати критерії стилістичної диференціації та соціальної / соціально-вікової диференціації як положення класифікації РЧР: їх вплив окреслений наведеними вище ознаками. За іншими відношеннями та співвідношеннями в мові і на міжмовному рівні були встановлені такі класифікації досліджуваних РЧР:

- за структурою у складі ТГ та ФСП часової референції в цілому: опозитивні / неопозитивні;

- за структурою МО: прості / комплексні РЧР; в англійській мові також поширені складні РЧР;

- за продуктивністю твірної основи: продуктивні / непродуктивні РЧР; 18) за морфемною структурою: односкладні та двоскладні (пор.: в англійській і деяких екзотичних мовах (наприклад, абаза (Abaza), північно-західний кокус (North-west Caucus) визначають префіксальний / інфіксальний дейксис (suffixal or enclitic elements), термінальний дейксис (terminal deictic words), первинний дейксис (initial deictic elements) [30, c. 164; 31; 29, c. 277; 35]); 19) за частиномовною належністю: прислівники, прислівникові сполучення; 20) за функціонально-семантичною зворотністю: прислівникові, прислівниково-сполучникові РЧР (в усіх зіставлюваних мовах), прислівниково-іменникові РЧР, тобто присудкові слова (в українській і англійській мовах), прислівниково-вигукові, прислівниково-станові МО (в українській і російській мовах), прислівниково-прикметникові РЧР (в англійській мові), прислівниково-приймениково-іменникові РЧР, прислівниково-прийменниково-дієслівні РЧР (рідко, в англійській мові), прислівниково-прикметниково-дієслівні РЧР (в англійській мові); 21) за ступенем вияву референційної ознаки: постійні / непостійні РЧР; 22) за синтаксичною функцією: присудкові слова, обставини часу, вставні уточнювальні звороти; 23) за ступенем конкретизованості / узагальненості: конкретизовані та узагальнені (відносні) РЧР.

У структурі ФСП часової референції основними є відносні РЧР, серед яких непослідовно простежуються ознаки статичності / динамічності (парадигми “моментально”, “періодично”), зворотного порядку в часі (парадигми “назад”: укр. зворотно, у зворотному порядку, рос. обратно, вспять, в обратном порядке, англ. back та ін.), віртуальності дії (укр. в Задзеркаллі, рос.в Зазеркальи, англ. inthe Wonderland та ін.). Відповідно до якості часової референції складники ФСП можуть бути типологізовані так: 1) дейктично-референційні стилістично нейтральні РЧР, переважно полісемічні і бі- та поліфункціональні: укр. тепер, тоді, рос. сейчас, тогда, англ. now, then та ін.); 2) дейктично-референційні моносемантичні (іноді полісемічні) РЧР, марковані стилістично (укр нині, рос. ныне; заст., книжн. поднесьта ін.); 3) полісемантичні біфункціональні РЧР просторово-часової, часово-номінативної семантики, часової та семантики способу дії, які представлені дейктичним і дейктично-референційним типами МО укр. звідси - звідти, рос. отсюда-, оттуда, англ. herefrom - therefrom; 4) українські і російські РЧР, які на основі семантики способу дії спроможні виражати слабку референційність (часову співвіднесеність): укр. сучасно, розм. по-теперішньому, розм. по-сучасному, рос. современно, розм. по-теперешнему, розм. по-современному, англ. actually, contemporarelyта ін. Основою більшості семантичних трансформацій аналізованих РЧР є аналогія та метафоричний перенос; в англійській мові такі МО майже цілком відсутні; 5) власне референційні РЧР (укр. це [ваше] (не)довго, рос. это[ваше] (не)долго, англ. that not long та ін.); 6) українські та російські еякі вказування-відсилання до часу, репрезентовані поліфункціональними РЧР, в т. ч. і безособово-предикативними словами, спроможні контекстуально актуалізувати дейктичні та референційні вказування (укр. вечоріє, світає, рос. вечереет, светаетта ін.). Такі РЧР переважно характеризують неозначений теперішній або минулий час, рідше - майбутній. В англійській мові відсутні окремі прислівники аналізованої семантики, замість яких уживаються безособові синтаксеми зі структурно обов'язковим підметом it;7) анафоричні часові прислівники- домінанти ФСП часової референції або адвербіалізовані звороти.

Функціонально-семантична розгалуженість РЧР, уніфікована за наведеними вище ознаками, свідчить про багатогранність, своєрідність та масштабність досліджуваних РЧР, їх безперервний розвиток у мові (і мовленні), про повноцінність їх репрезентування у ФСП зазначени мов окремо та в їх зіставленні, що спростовує протилежну думку Ю. Д. Апресянапро їх однотипність і невиразність у мові [2].

Система прислівникових РЧР відрізняється від системи дейктичних дієслів [пор.: 3], функціонально-граматичних указувань [5] та функціонально-семантичних репрезентацій [26, с. 52-54]. Як свідчить проведене дослідження, диференціація за ознаками постійності / миттєвості, швидкості / уповільненості, конкретизованості / узагальненості найбільш поширена серед аналізованих МО, а також відповідних понять, що у свою чергу підкреслює їх значущість для носіїв порівнюваних мов.

Деякі РЧР (наприклад, у ТГ невпорядкованості, однократності) не мають поширених синонімічних мереж, унаслідок чого опозитивність виявляється однобокою, полівалентною. В українській і російській мовах непослідовного розвитку набули парадигми градації та деталізації аналізованих ознак (у тому числі й стилістично марковані демінутивні, пестливі та інші типи РЧР). В усіх аналізованих мовах семантико-стилістична синонімія є основою побудови ТГ. Англійські РЧР більше, ніж інші порівнювані, представлені адвербіалізованими МО (43 %). В українській і російській мовах на всіх рівнях ФСП поширені МО, які поєднують у собі референційність і семантику способу дії (укр., рос. заново; наново, по-новому та ін.). Специфіка більшості англійських РЧР полягає в їх закріпленості за граматичними часами дієслів (Indefinite, Continuous та ін.).

Серед РЧР, які реалізують співвідношення з минулим часом, виокремлюється низка історико-топонімічних МО, які в двох слов'янських мовах семантизовані на основі значення способу дії, а в англійській мові - виражені описово (пор.: укр. по-давньоруському, по-давньоруськи, по-староукраїнському, по-староукраїнськи, рос. по-древнерусски, по-старорусски, англ. likein Old Russia, likein Old Штате та ін.). Поєднання референції до минулого та семантики способу дії, від якої воно походить, є функціонально-семантичною властивістю всіх аналізованих МО. Поряд із “стандартними” РЧР до минулого в зіставлюваних мовах, особливо в розмовному і художньому мовленні, досить поширеними є способи антропоморфної і зооморфної експлікації, співвідносні виключно з минулим. Парадигма “найближчого минулого” набула в усіх порівнюваних мовах значного семантичного розгалуження, хоча переважна більшість досліджуваних РЧР моносемантичні і біфункціональні. Для них майже не характерні трансфункціональність і транссемантичність. Серед аналізованих РЧР домінанти непослідовно біфункціональні та значно полісемічні. Їм рідко властиві власне референційні ознаки. Недомінантні РЧР є переважно біфункціональними і моносемантичними.

Безвідносні РЧР не закріплені за певним реальним часом, що робить їх певною мірою постійними, поняттєво зумовленими семантичними критеріями / якостями, спроможними класифікувати і конкретизувати теперішній, майбутній і минулий час. Ними є вказування на: одночасність / послідовність дії, моментальність / тривалість дії, впорядкованість / невпорядкованість у часі, постійність / непостійність. ТГ указувань на повторювані / неповторювані дії в часі чітко впорядковані ієрархічні парадигмами РЧР. Ці ТГ численні в усіх зіставлюваних мовах (близько 20 % від усіх РЧР), проте спостерігається незначна асиметрія семантичних ознак: РЧР до однократності дії значно менше представлені (близько 7 %). Асиметрію становить і мінімальне наповнення парадигми неповторення дії. У семантиці цих МО української і російської ТГ спосіб дії і часове вказування перманентні; вони можуть поперемінно набувати контекстуальної актуалізації або реалізуватися разом у семантично неповному контексті.

Семантика тривалості / моментальності дії в усіх порівнюваних мовах набула часових характеристик через поширення в мовленні ознак прискорення і швидкості в часі. ТГ тривалої / моментальної дії в часі мають розгалужену дихотомічну структуру. В усіх зіставлюваних ТГ спостерігається асиметрія парадигм у бік суттєвого зменшення РЧР до моментальності дії в часі.

Досліджувані РЧР до порядку в часі поєднуються з указуванням на послідовність дії і виражають космічний та природний (земний) порядок, історичну послідовність подій і фактів, біологічно-вікову, соціально-вікову послідовність та деякі окремі конкретизовані вказування. Концептуальною диференціацією зумовлена гранична обмеженість або відсутність РЧР реального зворотного порядку. Їм не властиві ознаки векторності. Циклічне членування часу передбачає подвійні типи функціонально-семантичних реалізацій: вторинні, опосередковані вказування, виражені іменниками та прикметниками (поширені і типові в усіх зіставлюваних мовах), дієсловами (в англійській та іноді в інших зіставлюваних мовах).

Схарактеризована вище система зіставлюваних ФСП часової референції віддзеркалюється подвійно через ознаку реальності / віртуальності РЧР, що більшою або меншою мірою виявляється в ментафактних / артифактних текстах, художньому / нехудожньому мовленні. Наведені ознаки можуть набувати ще більшої градації або іншої деталізації контекстуально найчастіше в мовленнєвому (розмовному, просторічному, соціально маркованому / професійному) вживанні, що є значною мірою джерелом специфіки кожного із зіставлюваних ФСП часової референції.

Структурно-семантичне наповнення ФСП часової референції є фрагментарним і непослідовним, йому властиві антропо- і системоцентричність. Зіставлювані ФСП є відносно сталими, структурно впорядкованими єдностями, що надають відносної характеристики РЧР та виражають відношення комуніканта до моменту, періоду, тривалості, частотності, повторюваності / неповторюваності певної дії. Ступінь цієї відносності окрім інтенційних параметрів залежить від лексико-граматичних і особливо функціонально-семантичних можливостей РЧР, їх екзофоричних та інших характеристик. РЧР протиставляються у складі ТГ за ознакою точності / відносності, на основі якої оформлюється структура ФСП часової референції. Концептуальне членування РЧР у зіставлюваних мовах різниться вузькоспеціальними та загальновідомими відповідниками, зокрема: 1) своєю поліфункціональністю та багатоаспектністю; 2) більшим обсягом і спроможністю охопити всі конкретні вияви; 3) відтворенням сучасного стану концептуальної диференціації, асоціювання та актуалізації часової референції. Головним критерієм диференціації РЧР є порядкова і часова співвіднесеність. Ступінь вияву вказівної ознаки у представленій послідовності зменшується від власне дейктичних РЧР до РЧР змішаної (вказівної та невказівної) семантики. Інші типи РЧР в аналізованих ФСП виявляються непослідовно.

Поліпарадигмальний підхід передбачає аналіз парадигм ментального, мовного й асоціативного матеріалу. Він був застосований у зіставному аспекті типологічних досліджень. Були підтверджені робочі гіпотези дослідження. Антропоцентричність і системоцентричність спрямовують визначення орієнтаційної референції носіями зіставлюваних мов, що зафіксовано в мові й актуалізується у мовленні. Була розроблена теорія залежності поліпарадигмальності виявів орієнтаційної референції від типу мови як результат вивчення парадигматичних і синтагматичних аспектів ФСП РЧР у міжмовному зіставленні.

Таким чином, референційний (20 % українських РЧР, 20,66 % російських, 20,42 % англійських РЧР), дейктичний (15,4 % українських РЧР, 15,14 % російських, 14,87 % англійських РЧР) і референційно-дейкичний типи (29,71 % українських РЧР, 27,51 % російських, 22,73 % англійські РЧР) та дещо менше (майже по 10 % українських і російських РЧР) - номінативно-референційний тип РЧР є основними функціонально-семантичними типами, які представлені в усіх досліджених ТГ у складі ФСП часової референції. Номінативно-референційний тип РЧР більшою мірою характерний для двох зіставлюваних близькоспоріднених мов. Найменше виявів мають РЧР дейктично-анафоричного типу (0,28 % українських РЧР, 0,18 % російських, 61.% англійські РЧР). Подальші наукові студії вивчення систем РЧР убачаються в напрямах загальної лінгвістики, лінгвістичної типології, концептуальної та прототипної семантики, психолінгвістики, теорії дискурсу, теорії тексту, лінгвоперекладацького аналізу текста.

Література

референція семантичний граматичниий часовий

1. Алисова Т. Б. Очерки синтаксиса итальянского языка (семантическая и грамматическая структура простого предложения) / Алисова Т. Б. - М.: Московск. ун-т, 1971. - 293 с.

2. Апресян Ю. Д. Избранные труды: в 2-х т. / Юрий Дереникович Апресян. - М.: Школа “Языки русской культуры”, Восточная литература, 1995. - Т. 1. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. - 472 с. ; Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. - 767 с.

3. Апресян Ю. Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола / Юрий Дереникович Апресян. - М.: Наука, 1967. - 252 с.

4. Бондарко А. В. Основы функциональной грамматики / Бондарко А. В. - СПб.: СПбГУ 2001. - 260 с.

5. Брагина Н. Г. Мифологический хаос (культурный след в языке) / Н. Г. Брагина // Логический анализ языка. Космос и хаос: Сб. науч. ст. - М., 2003. - С. 18-31.

6. Булыгина Т. В. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики) / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев. - М.: Языки русской культуры, 1997. - 574 с.

7. Веденова Е. Г. Роль бесконечности в формировании концепта порядка (в контексте современного естественнонаучного знания) / Е. Г. Веденова // Логический анализ языка. Космос и хаос: Сб. науч. ст. - М., 2003. - С. 201-209.

8. Вежбицка А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / Вежбицка А. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - 272 с.

9. Золотова Г. А. Очерк функционального синтаксиса русского языка / Золотова Г. А. - М.: Наука, 1973. - 351 с. - (АН СССР, Ин-т русского языка).

10. Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови / Вихованець І. Р. - К.: Наукова думка, 1980. - 286 с. - (АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні).

11. Зализняк А. А., Компактность vs. рассеяние в метафорическом пространстве русского языка / А. А. Зализняк, А. Д. Шмелев // Логический анализ языка. Космос и хаос: Сб. науч. ст. - М., 2003. - С. 345-355.

12. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса / Золотова Г. А. - М.:Едиториал УРСС, 2003. - 368 с.

13. Єрмоленко С. С. Мовне моделювання дійсності і знакова структура мовних одиниць / Єрмоленко С. С. - К.: Вид.дім Дм. Бураго, 2006. - 384 с. (НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні).

14. Ейгер Г. В. О категорияхязыка / Г. В. Ейгер // Ювілейні четверті Каразинські читання, присвячені 200-річчю ХНУ “Людина. Мова. Комунікація”: міжнар. наук.-метод. конф., листоп. - 1 лют.: тези доп. - Х., 2004. - С. 94?95.

15. Иванов В. В. Славянские языковые моделирующие семиотические системы (древний период) / Иванов В. В., Топоров В. Н. - М.: Наука, 1965. - 248 с. - (АН СССР, Ин-т славяноведения).

16. Ларионова И. А. Линейное время как концепт английской языковой картины мира XIV-XV вв. (на материале произведений среднеанглийского периода):дисс. ... кандидата филол. наук: 10.02.04 / Ларионова Инна Александровна. - Самара, 2006. - 209 с.

17. Лотман Ю. М. О двух моделях коммуникации в системе культуры / Ю. М. Лотман // Труды по знаковым системам VI. - Тарту, 1973. - Вып. 308. - С. 227-243.

18. Макеева И. И. Семантика глаголов беспорядочного движения / И. И. Макеева // Логический анализ языка. Космос и хаос: Сб. науч. ст. - М., 2003. - С. 395-403.

19. Поспелов Н. С. Мысли о русской грамматике. Избранные труды / сост. Е. А. Иванчикова ; Отв. ред. Н. И. Толстой / Н. С. Поспелов. - М.: Наука, 1990. - 182 с.

20. Селищев А. М. Труды по русскому языкознанию: в 2-х т. / Селищев А. М. - М.: Языки славянской культуры, 2003. - Т 1. Язык и общество. Социолингвистика. - 632 с.

21. Смирницкий А. И. Лексикология английского языка: [учебн. пособ. для студентов филол. факультетов высш. учеб.завед.] / А. И. Смирницкий. - М.: Изд-во лит-ры на ин. яз., 1956. - 260 с.

22. Тараненко А. А. Параллелизм и аналогия в лексической полисемии (на материале украинского языка): автореф. дисс. на соискание учен.степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 “Языки народов СССР (украинский язык)” / А. А. Тараненко. - К., 1976. - 20 с.

23. Терехова Е. В. Опыт идеографического описания лексики: временные обозначения в немецком языке в сопоставлении с русским языком: методич. пособ. для студентов филол. факультетов вузов / Е. В. Терехова. - М.: “Спутник”, 2000. - 56 с.

24. Терехова С.І. Референція в системі орієнтаційних репрезентацій української, російської та англійської мов (поліпарадигмальне дослідження): Дис. ... докт. філол. наук / 10.02.17. - Світлана Іванівна Терехова. - К., 2012. - 534 арк.

25. Хмелевская М. А. Функционально-семантическое поле дейксисав современном английском языке / М. А. Хмелевская // Вестник СПбГУСерия “Язык, литература, история”. - 1993. - № 4. - С. 50-54.

26. Яценко М. А. Вербалізація понятійного складникаконцептів маскулінністьта фемінність у сучасному англомовному художньому дискурсі / М. А. Яценко // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Серія “Романо-германська філологія”. - 2006. - Вип. 50. - № 741. - С. 61-63.

27. Урысон Е. В. Проблемы исследования языковой картины мира (аналогия в семантике) / Урысон Е. В. - М.: Языки славянской культуры, 2003. ? 224 с. ? (РАН, Ин-т русского языка им. В. В. Виноградова).

28. Яковлева Е. С. О некоторых моделях пространства в русской языковой картине мира / Е. С. Яковлева // Вопросы языкознания. - 1993. - № 4. - С. 48-62.

29. Deictic conceptualization of Space, Time, Person / Вd. byF.Zenr. - Amsterdam - Philadelphia: J. Benjamin's Publishing Company, 2003 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.yahoo.com/search/ Deictic/

30. Dofyn R. Scientific Knowledge Representation and the Representation of Social Actors: When Talking about Human Reproduction Means Talking about Parenthood Representations // Втораямеждунар. конф. покогнитив. науке, 9-13 июн. 2006 г.:тезисы: в 2-хт. - T 1. - СПб., 2006. - С. 49?50.

31. Ehrlich K. Anaphora and deixis: same, similar or different ? / K. Ehrlih// Speech, place, & action. - Chichester, ets.: J. Wiley & Sons Ltd., 1982. - P. 315-338.

32. Gutwinski W. Cohesion in literary texts / W. Gutwinski. - The Hague:Mouton, 1976 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.sil. org/linguistics/ BibliographyLingui stics/Gutwinski1976.htm

33. Halliday M. A. K. Cohesion in English / Halliday M. A. K., Hasan R. - L.:Longman, 1976 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sil.org/linguistics/BibliographyLinguistics/HallidayAndHasan 1976.htm

34. Kmyrnwicz J. The role of deictic elements in linguistic evolution / J. Kuryrnwicz// Semiotica. - The Hague ;Mouton, 1972. - T 5. - № 2. - P. 174-183.

35. Thomson A. J. A Practical English Grammar: textbook / A. J. Thomson, A. V Martinet. - Oxford: Oxford Univ. Press, 1997. - 383 р.

36. Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови / Н. П. Бутенко. - Львів: Вища школа, Львівськ. ун-т, 1970. - 120 с.

37. Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників української мови / Н. П. Бутенко. - Львів: Вища школа, Львівськ. ун-т, 1980. - 326 с.

38. Лингвистический энциклопедический словарь / АН СРСР, Ин-т языкознания; гл. ред. В. Н. Ярцева. - М.: Сов.энциклопедия, 1990. - 685 с.

39. МартінекС. Український асоціативний словник / С. Мартінек; Міністерство освіти і науки України, Львівський національний університет ім. І. Франка: у 2-х т. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. - Т 1. Від стимулу до реакції ; Т 2. Від реакції до стимулу.

40. Русский ассоциативный словарь: В 2-х т. / Ю. Н. Караулов, Г А. Черкасова, Н. В. Уфимцева, Ю. А. Сорокин, Е. Ф. Тарасов. - М.: ООО “Издательство Астрель”, 2002. - Т 1. От стимула к реакции. - 784 с.

41. Славянский ассоциативный словарь: русский, белорусский, болгарский, украинский /

42. В. Уфимцева, Г. А. Черкасова, Ю. Н. Караулов, Е. Ф. Тарасов. - М.: ТНП “Аз Бука”, 2004. - 792 с.

43. Словарь современного русского литературного языка: в 17-ти т. / Гл. ред. Л. С. Бархударов, В. В. Виноградов. - М. - Л.: АН СССР, 1950-1967. - Т 1. - 768 стб. ; Т 2. - 1394 стб. ; Т 3. - 1339 стб. - Т 4. - 1364 стб. ; Т 5. - 1918 стб. ; Т 6. - 1459 стб. ; Т 7. - 1468 стб. ; Т 8. - 1840 стб.; Т 9. - 1482 стб. ; Т 10. - 1774 стб. ; Т 11. - 1847 стб. ; Т 12. - 1676 стб. ; Т 13 - 1516 стб. ; Т 14. - 1390 стб. ; Т 15. - 1286 стб. ; Т 16. - 1610 стб. ; Т 17. - 2126 стб.

44. Словник української мови: в 11-ти т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; ред.

45. К. Білодід. - К.:Просвіта, 1970-1981. - Т 1 - 799 с. ; Т 2. - 550 с. ; Т 3. - 744 с. ; Т 4. - 840 с. ; Т 5. - 840 с. ; Т 6. - 832 с. ; Т 7. - 723 с. ; Т 8. - 927 с. ; Т 9. - 916 с. ; Т 10 - 658 с. ; Т 11. - 699 с.

46. Crystal D. A First Dictionary of Linguistics and Phonetics / D. Crystal. - Boulder, CO: Westview, 2003 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: LinguaLinks Library, http://www.eth nologue.com/ ll_docs/contents.asp ; SILInternational, http://www.sil.org/

47. Hartmann R. R. K. Dictionary of Language and Linguistics / R. R. K. Hartmann, F. C. Stork. - L.: Applied Science, 1972 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sil.org/linguis- tics/BibliographyLinguistics/Hartmann AndStork1972.htm

48. Oxford English Dictionary / Being a corrected re-issue with an introduction, supplement and bibliography of a new English dictionary on historical principles / Ed. by: J. A. H. Murray: Vol. 1-12. - Oxford: the Clarendon Press, 1970. - Vol. 1. - 1240 р. ;Vol. 2. - 1308 p. ;Vol. 3. - 740, 488 p. ;Vol. 4. - 628, 532 p. ;Vol. 5. - /2/, 516, 758 p. ; Vol. 6. - /2/, 528, 820 p. ; Vol. 7. V /2/, 277, 1216 p. ; Vol. 8. - /2/, 1217, 1676, 936 p. ; Vol. 9. - /2/, 586 p. ; Vol. 10. - /2/, 587, 1211, 396 p. ; Vol. 11. - /2/, 404, 565, 493 p. ; Vol. 12. - 1970 p. ; Supplement, 1975. - VIII, 542, 325 p.

49. Schachter R. Proforms/ Schachter R. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.sci.org/linguistics/BibliographyLinguistics/Schachter1985

50. Wikipedia [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://en.wikipedia. org/wiki/Deixis

Размещено на Allbest.ru