Параметрична спрямованість компліменту в мовленнєвих актах (на матеріалі творів Шарлотти Бронте "Джейн Ейр" та Емілі Бронте "Грозовий перевал")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Параметрична спрямованість компліменту в мовленнєвих актах (на матеріалі творів Шарлотти Бронте "Джейн Ейр" та Емілі Бронте "Грозовий перевал")

Алла Павлюк

Оксана Рогач

Анотації

Визначено параметричну спрямованість компліменту в мовленнєвих актах, проаналізовано вітчизняні й зарубіжні дослідження компліменту, а також окреслено особливості його вербалізації на прикладі творів Шарлотти Бронте та Емілі Бронте. Комплімент розглянуто як важливий складник мовленнєвого спілкування носіїв англійської мови (британців й американців), що впливає на характер міжособистісних відносин комунікантів, ступінь їх взаєморозуміння й, відповідно, на успішність комунікації загалом. Комплімент як лінгвістично специфічне та культурно марковане висловлювання, - важливий елемент у спілкуванні представників англомовної культури, він вербалізує такі явища, як похвала з нагоди свята, заходу чи річниці, возвеличення, вдячність, лестощі, проте він може також виступати формальним актом увічливості. Особливу увагу звернуто на те, що значну роль у вживанні компліментів відіграють соціальні фактори, оскільки різниця в соціальних ролях комунікантів значно знижує рівень нещирості компліментів. Важлива ознака компліментів - частотність, установлення якої засвідчує, що найуживанішими є компліменти, які виокремлюють зовнішність людини, розумові здібності, почуття гумору, дотепність, а також внутрішні якості та духовність. комплімент мовленнєвий твір англійський

Ключові слова: комплімент, акт комунікації, емоційні варіанти, прагматична спрямованість, частотний аналіз, художній текст.

Павлюк Алла, Рогач Оксана. Параметрическая направленность комплимента в речевых актах (на материале произведений Шарлотты Бронтэ "Джэйн Эйр" и Емили Бронтэ "Грозовой перевал"). В статье определяется параметрическая направленность комплимента в речевых актах, анализ отечественных и зарубежных исследований комплимента, а также описание особенностей вербализации комплимента на примере произвелений Шарлотты Бронтэ и Емили Бронтэ. Комплимент рассматривается как важнуая составная речевого общения носителей английского языка (британцев и американцев), которая влияет на характер межличностных отношений коммуникантов, степень их взаимопонимания и, следовательно, на успешность коммуникации в целом. Комплимент как лингвистически специфическое и культуры маркированное высказывание является важным элементом в общении представителей англоязычной культуры и вербализирует такие явления, как похвала по поводу праздника, мероприятия или годовщины, благодарности или лести, но он может также выступать формальным актом любезности. Особое внимание обрается на то, что важную роль в употреблении комплиментов играют социальные факторы, поскольку разница в социальных ролях коммуникантов значительно снижает уровень неискренности комплиментов. Важной чертой комплиментов является их частотность, установление которой свидетельствует о том, что самыми употребляемыми являются комплименты, которые выделяют внешность человека, умственные способности, чувство юмора, искрометность, а также внутренние качества и духовность.

Ключевые слова: комплимент, акт коммуникации, эмоцинальные варианты, прагматическая направленность, частотный анализ, художественный текст.

Pavliuk Alla, Rohach Oksana. Parametric Direction of a Compliment in the Speech Acts (on the Basis of the Works by Charlotte Bronte "Jane Eyre" and Emily Bronte "Wuthering Heights"). The article is devoted to the definition of the parametric direction of a compliment in the speech acts, analysis of the foreign and domestic studies of a compliment, description of the peculiarities of the verbalization of a compliment in speech on the basis of the works by Charlotte and Emily Bronte. A compliment is viewed as an important constituent part of the communication of the English speakers (the British and the Americans) which has an impact on the type of the interpersonal relationships of the communicators, on the level of their mutual understanding, and, consequently, on the success of communication in general. A compliment, as a linguistically specific and culturally marked utterance, is an important element of the communication of the representatives of the English culture and linguistically represents such phenomena as praise on the occasions of a holiday, event or anniversary, glorification, thankfulness or flattering but it can also be a simple act of politeness. A special attention has been paid to the fact that an important role in the usage of compliments is played by various social factors as differences in the social roles of the interlocutors can reduce the level of the insincerity of the compliments. A very important feature of the compliments is their frequency the definition of which proves that the most frequent compliments are the ones that point out a person's appearance, mental abilities, a sense of humour, sharp wit, and inner personal qualities.

Key words: compliment, speech act, emotional variants, pragmatic direction, frequency analysis, fiction.

Постановка наукової проблеми та її значення. Комплімент - важливий складник сучасної комунікації, проте його прагматика та значеннєвість має давню історію й представлена в багатьох культурах.

Тема дослідження зумовлена підвищенням інтересу лінгвістів до зв'язку мови й людини, особливостей міжособистісного спілкування; недостатньою теоретичною та практичною розробкою проблем мовленнєвого акту комплімент, прагненням створити комплексне уявлення про статус досліджуваної одиниці та необхідності системного вивчення її семантичних особливостей, що, зі свого боку, визначає важливість пропонованої розвідки.

Мета цього дослідження - виявити семантичні особливості мовленнєвого акту комплімент в англійській мові ХІХ ст.

Завдання наукової розвідки - розглянути мовленнєві акти, до складу яких уходять компліменти; дослідити типологію цієї одиниці, її частотність; виявити семантичні ознаки компліментарного мовленнєвого акту на матеріалі творів сестер Бронте.

Аналіз досліджень цієї проблеми. У зарубіжному мовознавстві комплімент вивчали такі дослідники, як R. K. Herbert (1989); J. Holmes (1988); J. Manes (1980, 1983); J. Manes, N. Wolfson (1980) та ін. Хоча роботи лінгвістів стосовно мовного акту компліменту були опубліковані у 80-ті рр. XX ст., проте вони досі залишаються найзначнішими в цій галузі. У вітчизняній лінгвістиці дослідження компліменту займаються М.К. Колодько, О.А. Агаркова (2004), Г. Бабанакова, (1999), Н. Бабина (2001), Д.В. Бик (1999), М.М. Безруких (1991), О.Г. Борисова (2000), Т.Г. Винокур (1982), А.В. Колєгаєва (2004), Е.В. Мурашкіна (2004), В.М. Шепель (1994), О.Е. Ягодзинський (2000) та ін.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів дослідження. Зарубіжні лінгвісти насамперед звернули увагу на комплімент як засіб підтримки добрих стосунків, що сприяє успіху комунікації та є важливим компонентом спілкування. У низці робіт комплімент називають "мастильним матеріалом" спілкування [9], тим самим підкреслюючи його цінність як фатичного мовленнєвого акту.

Британський лексикограф А.С. Хорнбі визначає комплімент як акт увічливості, що показує захоплення співрозмовником і демонструє повагу до нього. Деякі лінгвісти трактують комплімент як "вербальний подарунок" адресатові, у якому міститься позитивна оцінка зовнішнього вигляду, досягнень, успіхів адресата.

М.К. Колодько зазначає, що комплімент - це важливий складник мовленнєвого спілкування носіїв англійської мови (британців й американців), що впливає на характер міжособистісних відносин комунікантів, ступінь їх взаєморозуміння та, відповідно, на успішність комунікації загалом. Комплімент як лінгвістично специфічне й культурно специфічне висловлювання з метою похвалити когось чи зробити комусь приємність - досить важливий елемент у спілкуванні представників англомовної культури [2].

Американські учені першими зацікавилися компліментом й на початковому етапі їх досліджень вони визначали комплімент як речення, які є зауваженнями щодо особливо привабливої речі або належності [10] й можуть бути використані у великій кількості ситуацій. Марк Кнепп і Роберт Хоппер, даючи більш розгорнуте визначення досліджуваної одиниці, уважають, що комплімент можна описати як: а) нескладну лінгвістичну одиницю зі структурою підмет-присудок-додаток; б) одиницю, яка виражає пряму оцінку іншої людини, його рис удачі, поведінки або приладдя; в) яка зазвичай рідко виникає на фінальному етапі розмови [8]. Пізніше Роберт Герберт визначає комплімент як мовну подію, що має комплексну структуру [7].

У французькому лексикографічному фонді дефініцією терміна комплімент є поздоровлення, вітання й вираження задоволення за допомогою хвалебних слів. Деякі словники виділяють і такі профілюючі значення компліменту: похвала, возвеличення, люб'язні або сердечні слова, вираження вдячності, репліки в адресу третьої особи. Як друге значення словники відзначають формальний акт увічливості, а також похвальні репліки, адресовані людині з нагоди свята, заходу чи річниці. Дослідники розрізняють компліменти за їх емоційним вираженням, а саме: сердечний, щирий, улесливий, лицемірний.

У китайській лінгвістиці компліменти визначають як утішні слова, які вживають для того, щоб догодити адресатові [4], тому, на думку китайських лінгвістів, комплімент може включати й лестощі.

Ураховуючи дослідження лінгвістів і визначення, наведені в словниках, ми вважаємо, що комплімент - це особлива форма похвали, вираз схвалення, поваги, люб'язності, приємні слова, які допомагають установлювати добрі стосунки з іншими людьми та приносять задоволення.

Одним із найголовніших показників, за яким найчастіше аналізують досліджувані мовленнєві акти, є параметрична спрямованість компліменту, тобто безпосередній об'єкт позитивної оцінки адресанта.

Сучасне мовознавство розрізняє кілька процедур розподілу лінгвістичних одиниць за частотою. Найрозповсюдженішими є класифікації таких одиниць на основі абсолютної й відносної частот уживання.

Частотою будь-якого явища (факту, події) називають число його появ у відрізку дійсності, що спостерігається. Це може бути будь-яка сукупність сполучуваних одиниць і будь-яке середовище, у якому з'являються або місять факти, що підлягають обрахуванню [1].

Лінгвісти вважають, що абсолютна частота є головною та мінімально необхідною характеристикою одиниць мови в масивах, які підлягають дослідженню.

У будь-якому наборі лексичних одиниць існує невелика група з високою частотою вживання (так зване ядро) і велика кількість одиниць, що вживаються не настільки часто (периферія). Між ядром та периферією міститься перехідна зона, у якій відмінності між означеними вище явищами стерті.

Залишається дискусійним питання, де межа між цими підсистемами. За В.І. Перебийніс, яка підійшла до визначення ядра та периферійної системи статистично, до ядра належать елементи, які становлять 75 % досліджуваного масиву, тобто охоплюють 75 % одиниць вищого рівня; до основної системи входять ті елементи, які становлять 90 % масиву, а решта - це одиниці периферійної підсистеми [3].

Задля визначення ядра, основної системи та периферії, розрахуємо відносну частоту (тобто процентне відношення абсолютної частоти до числа одиниць у масиві, що досліджується), виходячи з показників абсолютних частот (див. табл. 1).

Таблиця 1

Абсолютна та відносна частота вживання компліментів за параметричною спрямованістю