Функціональний аспект розмежування омонімії та полісемії іменників у сучасній англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціональний аспект розмежування омонімії та полісемії іменників у сучасній англійській мові

Ірина Навроцька

Анотації

У статті показано спосіб розмежування омонімії та полісемії за допомогою дистрибутивного моделювання, що передбачає порівняння частотних показників різних значень за заданими дистрибутивними формулами сполучуваності в корпусних текстах. У результаті проведеного аналізу іменників на основі однієї з дистрибутивних моделей, тобто ядерної моделі сполучуваності іменника (іменник+іменник), знайдено безпосередні іменники-ідентифікатори, а також віддалені ідентифікатори для полісемії, гетеросемії чи омонімії, які належать до інших частин мови. Усі значення іменника умовно називаються "лексико-семантичними елементами" (ЛСЕ). Потенційно омонімічним значенням притаманна низька частотність, порівняно з номінативно-непохідним і полісемічними значеннями. Особливу увагу також потрібно звертати на гетеросемічні значення, які є особливою перехідною формою полісемії, не можуть бути виділені як омоніми. Безпосередні та віддалені слова-ідентифікатори є контекстними векторами, які точно вказують на те чи інше значення іменника, що функціонує в корпусному тексті. Отже, дослідження підтверджує дистрибутивну гіпотезу, що полягає в тому, що близькі полісемічні значення мають ті лінгвістичні одиниці, які трапляються в схожих контекстах й ідентифікатори яких належать до одного семантичного чи асоціативного поля.

Ключові слова: дистрибутивне моделювання, частотність, полісемія, омонімія, гетеросемія, потенційно - омонімічне значення, корпусний текст, контекстний вектор. текст полісемія омонімія

Навроцкая Ирина. Функциональный аспект разграничения омонимии и полисемии существительных в современном английском языке. В статье показан способ разграничения омонимии и полисемии с помощью дистрибутивного моделирования, предусматривающий сравнение частотних показателей разных значений за задаными дистрибутивными формулами сочетаемости в корпусних текстах. В результате проведеного анализа существительных на примере одной из дистрибутивних моделей, то есть ядерной модели сочетаемости существительного (существительное+существительное), найдены непосредственные существительные-идентификаторы, а также отдаленные идентификаторы, принадлежащие к другим частям речи, для полисемии, гетеросемии или омонимии. Все значения существительного относительно называются "лексико - семантическими элементами" (ЛСЭ). Потенциально-омонимичным значениям свойственна низкая частотность по сравнению с номинативно-непроизводственным и производственными полисемическими значениями. Особое внимание также следует обращать на гетеросемические значения, принадлежащие к отдельной разновидности полисемии, которые еще не могут быть выделены как омонимы. Непосредственные и отдаленные слова- идентификаторы и есть теми контекстными векторами, которые точно указывают на то или иное значение существительного, функционирующего в корпусном тексте. Таким образом, исследование подтверждает дистрибутивную гипотезу, которая состоит в том, что близкие полисемические значения имеют те лингвистические единицы, которые встречаются в сходных контекстах и идентификаторы которых относятся к одному семантическому или ассоциативному полю.

Ключевые слова: дистрибутивное моделирование, частотность, полисемия, омонимия, гетеросемия, потенциально-омонимическое значение существительного, корпусный текст, контекстный вектор.

Navrotska Iryna. The Functional Aspect of Distinguishing Between Homonymy and Polysemy of Nouns in Modern English. The article shows the way of distinguishing between homonymy and polysemy with the help of distributional modelling, presupposing comparison of frequentative indexes of different meanings according to the input distributional formulae of collocation in corpus texts. The carried out analysis of nouns on the example of a distributional model, namely the nuclear model of collocation of the noun (noun+noun) resulted in finding immediate nouns-identifiers and distant identifiers pertaining to other parts of speech, for polysemy, heterosemy and homonymy. All meanings of the noun are conventionally named "lexico-semantic elements" (LSE). Potentially homonymous meanings tend to have low frequency compared to the nominative non-derivative and derivative polysemous meanings. Special attention should be paid to the heterosemous meanings relating to the certain variety of polysemy which cannot be regarded as homonyms. Immediate and distant words-identifiers are those context vectors which exactly point at this or that meaning of the noun functioning in the corpus text. Thus, the research proves the distributional hypothesis which presupposes that close polysemous meanings are distinctive of those linguistic units occurring in similar contexts and identifiers of which pertain to the same semantic or associative field.

Key words: distributional modelling, frequency, polysemy, homonymy, heterosemy, potentially homonymous meaning of the noun, corpus text, context vector

Постановка наукової проблеми та її значення. Визначення структурних відмінностей між полісемією та омонімією та чітких критеріїв розмежування цих двох явищ є надзвичайно складною, але актуальною проблемою, що постає в мовознавчих дослідженнях багато років поспіль. Абсолютна її нерозв'язаність пояснюється існуванням протилежних думок стосовно того, під яким кутом розглядати багатозначність лексичної одиниці (лексеми): як реалізацію її кількох взаємозв'язаних значень у вигляді семем, тобто полісемію, чи як випадковий збіг формальних оболонок різних лексем, тобто омонімію. Крім того, спостерігається невідповідність між загальнотеоретичним і практичним трактуванням багатьох випадків омонімії та полісемії. Оскільки фокус сучасної світової лінгвістики помітно змістився з мови як системи форм на "мову в дії", "мову в ситуації спілкування", то важливим компонентом нашого дослідження є функціональний аспект розмежування омонімії й полісемії в системі англійського іменника. Системно-структурний, лексико-семантичний аспект відображають внутрішню парадигматичну організацію системи лексичного значення у вигляді набору лексико-семантичних компонентів, а також відношень спорідненості чи подібності, гіпогіперонімії тощо, тоді як функ - ціональний передбачає вивчення механізмів реалізації того чи іншого значення іменника та процес функціонування й відтворення цього значення в тексті, яким, скажімо, може бути корпусний текст.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Основні термінологічні концепції двох явищ, які вплинули на сучасне розуміння їх зіставлення, сформовано в 60-80-х рр. минулого століття в працях О.І. Смирницького, Ю.С. Маслова, В.В. Виноградова, І.В. Арнольд, Ю.Д. Апресяна, Л.В. Малаховського, Л.О. Новикова та ін., а порівняно найновіші дослідження, де йдеться про полісемію й омонімію іменників, їх словникову подачу та системно-квантитивні аспекти, зокрема, належать Л.П. Солдатовій, О.Д. Огую, Д.М. Новикову, А.І. Головні, Д.В. Качуріну [5]. Пов'язаний із вищезазначеною проблемою процес зняття мовної неоднозначності, із якою часто змішують поняття омонімії, - предмет вивчення російських учених, особливо О.М. Ляшевської, Б.П. Кобрицова, О.Ю. Шеманаєвої, які займаються розробкою поверхових контекстних фільтрів на основі стійких частотних словосполучень слів [6]. Важливу роль у їх розробці відведено онтологічним семантичним параметрам, які можна використати для вдосконалення систем автоматизованого вирішення випадків омонімії чи полісемії й у корпусах англійської мови. В Україні використанням та розробленням корпусів текстів, укладанням посібників із формально-граматичного аналізу й лінгвістичного моделювання займаються в лабораторії Київського національного лінгвістичного університету В.І. Перебийніс, Т.В. Бобкова, В.М. Сорокін, К.М. Лебедєв, В.О. Коломієць, О.В. Льон [7].

Мета й завдання статті. У статті ми маємо намір показати практичний спосіб розмежування явищ повної лексичної омонімії та полісемії в системі іменників англійської мови, що полягає в доведенні омонімії потенційно омонімічних значень іменників із використанням фактора частотності й дистрибутивного моделювання. Об'єкт дослідження - значення іменників, які по-різному подано в кількох авторитетних словниках, тобто одні вважають їх омонімами, а інші - полісемічними варіантами лише одного іменника. Матеріалом слугують текстові уривки з бази даних Іпіеїїі Согрш Quieries [10], що об'єднує низку найбільших корпусів англійської мови (рис. 1). За основу дистрибутивно-компонентного моделювання в нашому дослідженні обрано частотні моделі сполучуваності іменника з "Частотного словника сполучуваності сучасної англійської мови" [1]. У статті поставлено завдання описати один зі способів розмежування омонімії та полісемії, що полягає в дистрибутивному моделюванні сполучуваності іменників й аналізі частотності.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування основних результатів дослідження. Між лексико-семантичними засобами, що перебувають у розпорядженні мовців, і способами їх лексико- граматичного використання в процесі усної та письмової комунікації немає точної відповідності, тобто в словниках не відображено повною мірою спектр контекстів, у яких виникають додаткові конотації і якісно нові значення, котрі потрібно виділяти як омоніми. Водночас у мовознавстві закріпилося правило, за яким експериментальні дані, отримані лексикографами, не можуть бути автоматично перенесені в тлумачний словник. Такої думки дотримуються Х. Касарес [4] та Б.О. Ільїш. У зв'язку з цим оптимальний спосіб розв'язання проблеми теоретико -практичного впорядкування полягає навіть не стільки в редагуванні наявних лексикографічних джерел, авторитетність яких перевірена часом і є безперечною, а у створенні альтернативних баз достовірних лексикографічних даних, які показуватимуть фактичну реалізацію значень слів та контекстні умови, що експериментально мо - жуть підтвердити різні значення, уможливлюючи формування цілісного уявлення про слово та його життєздатність у певному значенні в цілому.

Стосовно частотності потрібно зауважити, що для мови квантитативний фактор надзвичайно важливий і безсумнівний [8, с. 14]. Польський лінгвіст В. Манчак уважає статистичне дослідження текстів основним прийомом реалізації в мовознавстві критерію істинності, оскільки саме частотність є "ключем до розуміння мови" [11, c. 149] і "чим частіше вживається лінгвістичний елемент, тим менш він комплексний" [11, с. 150]. Це твердження важливе в тому сенсі, що саме унікальність окремого значення в системі іменника, яке в корпусі часто називають "лемою", та його вузька спеціалізація, можуть указувати на самостійність й омонімічність.

Створення аналізатора, що абсолютно безпомилково здійснював би аналіз тексту, дійсно поки що не можливе, тому процес установлення меж полісемії та омонімії може бути в кращому випадку зведений до напівавтоматизації. Так, у програмі, якою ми користувалися, є низка недоліків у визначенні лексичних одиниць за заданими частиномовними параметрами (POS parameters), коли за пошуковою формулою, замість іменника, корпус виділяє дієслово чи, наприклад, не диференціює герундій і дієприкметник, не розрізняє називний та присвійний відмінки (possessive case). Трапляються випадки дубляжів, якщо у вибірку потрапляють тексти з інтернет -сайтів.

Перейдемо до опису методики й самого процесу визначення омонімів у корпусних текстах. У нашому дослідженні спираємося на основи дистрибутивної семантики, тобто розділу лінгвістики, що займається вивченням міри семантичної близькості між лінгвістичними одиницями на основі їхніх дистрибутивних ознак у великих масивах лінгвістичних даних.

Кожне слово має свій так званий "контекстний вектор", а множина векторів формує "словесний векторний простір". Ідею контекстних векторів, сформовану на основі математичної моделі вектор - них просторів у лінійній алгебрі, запропоновано Ч. Осгудом [13], а сам термін належить С. Галланту, котрий ним уважає множину контекстних ознак, що описують те чи інше значення [9]. Контекстний вектор також прирівнюють до окремого слова чи словосполучення. Вектори для певних слів будують у дистрибутивних дослідженнях, зазвичай, на основі їх частотності в корпусі у вигляді лінійних або просторових моделей [15]. Дистрибутивна гіпотеза полягає в тому, що близькі значення мають ті лінгвістичні одиниці, які трапляються в подібних контекстах [14].

Дистрибутивне моделювання сполучуваності іменників проводили таким чином:

1. Визначали обсяг досліджуваного матеріалу, задавши пошукові параметри для кожного іменника (усього 353):

1) корпусний об'єм (перелік корпусів);

2) максимальну кількість речень та об'єм контекстного відрізка (60 символів);

3) частиномовні параметри словосполучення, у якому вжито іменник на основі ядерної або ад'юнктної моделі (POS). Під час аналізу використано такі дистрибутивні моделі з "Частотного словника сполучуваності сучасної англійської мови" [1], які вважаємо найбільш інформативними стосовно розмежування омонімії та полісемії:

- ядерні моделі іменника:

1) N+N (іменник+іменник) для зручності позначатимемо потенційно омонімічну ЛСО у кожній моделі як noun, тобто це буде модель noun+N;

2) A+N (прикметник+іменник), відповідно A+noun;

3) Ving +N (дієприкметник, недоконаного виду+іменник), тобто Ving+noun;

4) Ven + N (дієприкметник, доконаного виду), тобто Ven+noun;

- ад'юнктні моделі:

1) N'N, де N' атрибутивний компонент, модель має вигляд N'noun;

2) N+Ving (іменник+дієприкметник недоконаного виду), тобто noun + Ving;

3) N+Ven (іменник+дієприкметник доконаного виду), тобто noun + Ven;

4) N+ NV=, де NV= інфінітив без частки to, noun + NV=.

2. Проаналізувавши отримані результати, визначили, які словникові значення кожного іменника, які умовно називаємо "лексико-семантичними елементами" (ЛСЕ), актуалізовано в корпусі та як лексично наповнені його відповідні ядерні або ад'юнктні моделі. Порівнювали частотність і сполу - чуваність номінативно-непохідного ЛСЕ й потенційно омонімічного ЛСЕ. Номінативно-непохідний елемент лексичного значення є етимологічно первинним значенням іменника. Похідні елементи можуть належати до полісемії, гетеросемії чи омонімії.

3. Установили, які значення потрібно виділяти не як полісемічні ЛСЕ, а як омонімічні лексеми. Отримані результати дали змогу перевірити дистрибутивну гіпотезу й достовірність заздалегідь обраного дистрибутивно-компонентного критерію розмежування полісемії та омонімії для 353 іменників.

Як приклад наведемо результати аналізу іменника bachelor, який у корпусній вибірці за заданими POS-параметрами для першої ядерної моделі, тобто noun+N, має такі кількісні дані (див. табл. 1).

Таблиця 1

Розмежування омонімії та полісемії іменника bachelor

Курсивом у списку виділено іменники-ідетифікатори, які вказують на омонімію лексем "бакалавр" bachelori і "холостяк" bachelor2. Ці значення диференційовані як омоніми лише у "Великому сучасному англо-українському українсько-англійському словнику" під редакцією А.П. Загнітка та І.Г. Данилюк [3]. В інших трьох словниках, які використано під час відбору іменників для аналізу, вони вважаються полісемами. У табл. 1 зазначено, що ядерні словосполучення bachelor+degree і bachelor+party найчастотніші в корпусній вибірці. У bachelor2 спостерігаємо низхідну градацію: від 18 до 4, тоді як у bachelor 1 вона менш виражена - від 12 до 1. Тобто вже навіть за однією дистрибутивною моделлю можна визначити омонімію між bachelor 1 і bachelor2.

Також проаналізовано перехідні випадки, тобто ті значення іменників, які можна віднести до особливого виду полісемії - гетеросемії (уже не зовсім полісемія, але й не омонімія). Наприклад, в іменника drone на основі цієї ж ядерної дистрибутивної моделі отримано результати, відображені в табл. 2 (курсивом виділено ідентифікатори гетеросемії).

Таблиця 2

Розмежування полісемії та гетеросемії іменника drone