Домашні тварини в німецьких пареміях

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

Домашні тварини в німецьких пареміях

Наталя Романова

У статті висвітлено парадигму німецькомовних найменувань свійських тварин і їх функції. Акцентовано увагу на екологічних цінностях українського та німецького народів. Зауважено, що розбіжність цінностей зумовлена насамперед ментально та культурно. З'ясовано особливість природи поняття “свійська тварина”, його етимологію та національну специфіку. Схарактеризовано логіко-предметний зв'язок між дикими тваринами та свійськими в межах формули “свій-чужий”. Проілюстровано реєстр найбільш давніх протоіндоєвропейських свійських тварин, розкрито глибинну семантику зоонімів та прагматичний потенціал відповідно. Початок формування зоонімів у німецькомовній культурі сягає давньоверхньонімецького періоду й охоплює тварин, птахів і комах. Виявлено одиничні номени й множинні, а також їхні сполучення, у яких відображено пропорційну залежність свійської тварини від її господаря, суб'єктивну оцінку людини з естетичною лінійкою “гарне - негарне”, негативне ставлення до “ідеального друга”. Встановлено прихований механізм “ідеальності” свійських тварин та міру їх зовнішнього виміру, запропоновано моделі нумеративного розрізнення елементів, виокремлено періоди біологічного розвитку свійських тварин, диференційовано стать, генетику, місце перебування, поведінку. Простежено комплексний та відкритий характер функцій свійських тварин, що корелює із віком, зовнішнім виглядом, біологічним видом, квантитативними характеристиками. Доведено системність зоонімів у німецьких пареміях та модальність. Характерними рисами аналізованого феномену є метафоричність, експресивність, діалектизм, образність.

Ключові слова: свійська тварина, німецькомовні паремії, одиничність, множинність, функції свійських тварин.

Романова Наталья. Домашние животные в немецких паремиях. В статье освещено парадигму немецкоязычных наименований домашних животных и их функции. Акцентировано внимание на экологических ценностях украинского народа и немецкого. Замечено, что расхождение ценностей детерминировано прежде всего ментально и культурно. Определено особенность природы понятия “домашнее животное”, его этимологию и национальную специфику. Охарактеризовано логико-предметную связь между дикими животными и домашними в рамках формулы “свой - чужой”. Проиллюстрирован реестр наиболее древних протоиндоевропейских домашних животных, раскрыто глубинную семантику зоонимов и прагматический потенциал соответственно. Начало формирования зоонимов в немецкоязычной культуре достигает древневерхненемецкого периода и охватывает животных, птиц и насекомых. Выявлено единственные имена и множественные, а также их сочетания, в которых отражено пропорциональную зависимость домашних животных от их хозяина, субъективную оценку человека с эстетической шкалой “красивое - некрасивое”, негативное отношение к “идеальному другу”. Установлено имплицитный механизм “идеальности” домашних животных и меру их внешнего измерения, предложено модели нумеративного различия элементов, выделено периоды биологического развития домашних животных, дифференцировано пол, генетику, местонахождения, поведение. Прослежено комплексный и отрытый характер функций домашних животных, коррелирующий с возрастом, внешностью, биологическим видом, квантитативными характеристиками. Доказано системность зоонимов в немецких паремиях и модальность. Характерными чертами анализированного феномена являются метафоричность, экспрессивность, диалектизм, образность.

Ключевые слова: домашнее животное, немецкоязычные паремии, единственность, множественность, функции домашних животных.

Romanova Natalia. Domestic Animals in German Proverbs. A paradigm of names of German domestic animals and their functions are studied in the article. The emphasis is put on the environmental values of the Ukrainian and German people. It is noted that the divergence of values is predetermined mentally and culturally. The peculiarity of “domestic animal” concept, its etymology and national specificity are found out. The logical and objective connection between wildlife and domestic animals within the formula “native - foreign” is described. A list of the most ancient Proto-Indo-European domestic animals is made up in the article, deep semantics of zoonyms is also studied and their pragmatic potential is revealed. The formation of zoonyms in German-speaking culture dates back to Old High German period and covers animals, birds and insects. Single and multiple names of the domestic animals are identified, as well as their connections. These connections display an interdependence of the domestic animal on its owner, on human subjective evaluation within the aesthetic scale “good - bad” as well as human negative attitude to “an ideal friend”. The hidden mechanism of creation of domestic animals' “ideality” and their external measurements are established, models of numerical differentiation of elements are proposed, the periods of biological development of domestic animals, gender, genetics, habitat, behavior are distinguished. The complex and open nature of the functions of domestic animals, which correlates with age, appearance, biological species, quantitative characteristics, is traced. The systematic usage of zoonyms in German proverbs and their modality are proved. Metaphoric and dialectic nature, expressiveness, figurativeness are characteristic features of the analyzed phenomenon.

Key words: domestic animal, German proverbs, singleness, multiplicity, functions of domestic animals.

німецькомовне найменування домашня тварина

Постановка наукової проблеми та її значення

У пареміях не лише відображено національно-мовну картину світу етносу, але й закарбовано його історію, культуру, традиції, звичаї, вірування, практичні моделі поведінки, мораль, цінності тощо [5, с. 140], що робить актуальним їх вивчення у контексті важливих лінгвостилістичних питань.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Із ряду цінностей виділяємо природу з її флорою і фауною. До прикладу, українці тлумачать природу як живу кревну істоту, що їх народила, і водночас як істоту безжальну, жорстоку, що виховує їх (Природа одному мама, а другому мачуха [12, с. 183]), німці ж трактують природу як певний спосіб дії (Gewohnheit ist die zweite Natur [1, c. 187] . Протиріччя простежуємо і в розумінні поняття вівці - одній із найбільш давніх свійських тварин [8, с. 45]. Для українців вівця - джерело зимового й міжсезонного одягу та харчування (Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита [11]), для німців - об'єкт зайнятості та праці (Die Schafe weidet man, um sie zu scheren [1, c. 218]). Таку неоднозначність семантики природи й вівці пояснюємо ментальністю етносів: українці схильні до метафоричності, одухотворення навколишнього світу і водночас до його активного освоєння [пор.: 6, с. 98], німці позиціонують себе носіями істини й точності, прагнуть інвентаризувати об'єктивну дійсність і бути її господарями.

Лінгвісти досліджують тварин найчастіше з позицій ономастики (Н. А. Баскаков, В.М. Топтун та ін.), структури (Г. Л. Аркушин, М. І. Сюсько та ін.), семантики (О. П. Карабута, О.Л. Кирилюк та ін.), символіки (І. Нечуй-Левицький, М. Філіпчук та ін.), перекладознавства (А. В. Головня) та в зіставному аспекті (П. Г. Мусаева, С. В. Талько, Т. Тарануха та ін.). Спеціальних праць, присвячених аналізу найменувань свійських тварин чи диких у німецькомовній культурі та їх функціям, до сьогодні не напрацьовано. Тому запропоноване дослідження є актуальним та своєчасним.

Мета і завдання статті. Пропонована студія передбачає окреслення парадигми свійських тварин у німецьких пареміях та встановлення їх ролі в житті етносу. Досягненню поставленої мети передують:1) уточнення поняття “свійська тварина”; 2) виділення німецькомовних паремій із відповідним компонентом; 3) розкриття специфіки функцій свійських тварин.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Згідно визначення тлумачного словника, свійська тварина є прирученим, не диким звіром, птахом, що живе в “домашніх умовах і служить людині” [4, с. 511]. Haustier визначають як тварину, звіра, якого людина тримає в будинку або на подвір'ї для користі або через пристрасть [13, с. 468]. Отже, свійська тварина є різновидом дикої тварини, що ділить “обжитий” простір із людиною, мешкає з нею “під одним дахом”, працює на людину, відволікає її від чогось гнітючого, важкого, неприємного та викликає сильну емоційну реакцію.

На етимологічному тлі слово свій релевантне зв'язку з рідною, дуже близькою істотою, сутністю [2, с. 40]. У цьому контексті свійська тварина є другом. Друг, як відомо, завжди допомагає, підтримує, із ним залюбки проводять (вільний) час, на нього розраховують у важкі хвилини, йому безмежно довіряють [3, с. 149-150]. На відміну від людини, свійська тварина не може бути “фальшивим другом”, бо, по-перше, вона не паразитує на людині, по-друге, сприймає людину з усіма її вадами і в будь-якому емоційному стані, по-третє, не вимагає від людини особистісних змін і трансформацій [порівн.: там само, с. 157, 158, 160-162]. Більш того, свійська тварина - “ідеальний друг”, вона ніколи не відкриє світові таємниць, не осудить, не зведе наклеп, не зрадить. Механізмом цього “ідеалу” виступає мова, точніше її відсутність.

Доведено, що до найбільш давніх свійських тварин протоіндоєвропейців належали: коза, вівця, баран, корова, бик, кінь, свиня [8, с. 41-59], півень, собака [10, с. 224-226] - всього 9 найменувань.

Функції цих “корисних” тварин зводять до об'єкта харчування, їстівних припасів, а також пов'язують із культом мертвих, ритуалами, жертвоприношенням природі [8, с. 40-41]. У такому значенні свійська тварина постає як годувальник, джерело засобів до існування, пожива та медіатор між світами “живих” і “мертвих”, механізм церемоній, сакральний дар.

Спостереження над емпіричним матеріалом [1] дає змогу виділити такі свійські тварини, як-от: бджола (Ein Bienchen bringt nicht viel Honig zusammen); старі бджоли (Alte Bienen geben wenig Honig); бик, віл (Am Horne fasst man den Ochsen, beim Worte den Mann); велика рогата худоба (Arme haben die Kinder, Reiche die Rinder); вівця (Das einzelne Schaf ist in Gefahr vor dem Wolf); вівця і вівця (Gewohnheit macht 's, dass ein Schaf dem andern folgt); терплячі вівці (Der geduldigen Schafe gehen viel' in einen Stall); вівці й барани (Der Pfaff' liebt seine Herde, doch die Schafe mehr als die Widder); вівці й корови (Der Mьhe gibt Gott Schaf und Kьhe); віл і кінь (на релігійному тлі) (Der Ochs stцЯt von vorne, das Pferd von hinten, der Pfaffe von allen Seiten); віл і теля (Der Ochs vergiЯt, daЯ er ein Kalb gewesen ist); воли (Wer mit Ochsen fдhrt, kommt auch ans Ziel); молоді воли (Wer mit jungen Ochsen pflьgt, macht krumme Furchen); воли й коні (Man muss mit Ochsen pflьgen, wenn man keine Pferde hat); віслюк (Als Esel geboren, als Esel gestorben); віслюк і віслюк (Ein Esel nennt den anderen Langohr); віслюк і верховий кінь (Aus dem Esel machst du kein Reitpferd, magst du ihn zдumen wie du willst); голуби й голуби (Wo Tauben sind, da fliegen Tauben zu); гуси (Die Gдnse gehen ьberall barfuЯ); качка й гуска (Die Ente lacht ьber das Watscheln der Gans); гусенята й старі гуси (Junge Gдnse wollen die alten zur Trдnke fьhren); кінь (Das hдlt kein Pferd); породистий кінь (Das RoЯ lenkt oft den Reiter); породисті коні (Gestern noch auf stolzen Rossen, heute durch die Brust geschossen); верховий кінь (Ein Steckenpferd zu unterhalten; kostet oft mehr als ein Reitpferd); коні (Das Glьck der Pferde ist der Reiter auf der Erde); кульгаві коні (Die besten Rдte und hinkende Pferde kommen gewцhnlich zuletzt); молоді коні (Sporen und Peitsche sind bei jungen Pferden unerlдЯlich); старанна шкапа (знев.) (Ein fleiЯiger Gaul wird nicht fett); старий кіт (Wenn der alte Kater auch nicht mehr mausen kann, so sitzt er doch gern vor dem Loche); кішка (Alles ist fьr die Katz!); кішка й кошеня (Wie die Katze, so das Kдtzlein); кішка й собака (Willst du lange leben gesund, iss wie die Katze, trink wie ein Hund); кози (Auf einem Baum, der sich neigt, klettern auch die Ziegen); кури (Aus ungelegten Eiern schlьpfen keine Hьhner); сліпа курка (Ein blindes Huhn findet auch wohl ein Korn); кури й кури (Wer mit den Hьhnern zu Bett geht, kann auch mit Hьhnern aufstehen); курча й курка (Es ist kein Hьhnchen noch so klein, ьber's Jahr will's eine Henne sein); курчата (Die Hьhnlein soll man nicht verkaufen, noch ehe die Eier gelegen sind); півень (Der Hahn ist Kцnig auf seinem Mist); півень і курка (Wo kein Hahn ist, da krдht die Henne); півні (Zwei Gockel auf einem Mist vertragen sich nicht. Zwei Hдhne auf einem Mist vertragen sich nicht. Zwei Hдhne taugen nicht auf einem Mist); лоша й свиня (Wird ein Fohlen im Schweinestall geboren, ist es deswegen noch lange kein Schwein); порося і свиня (самка) (Aus einem Ferkel wird eine Sau); свиня (самка) й поросята (Jede Sau nennt ihre Ferkel schцn); свиня (Auswendig fein, inwendig ein Schwein); корови (Die Kьhe, die am meisten brьllen, geben die wenigste Milch); стара корова й теля (Alte Kuh gar leicht vergisst, dass sie ein Kalb gewesen ist); теля й корова (Man soll nicht Gдste zum Kalbe laden, ehe die Kuh gekauft hat); теля (Argwohn riecht den Braten, ehe das Kalb geschlachtet ist); собака й собака (Ein Hund floht den anderen); пес і пси (Wenn der Hund unten liegt, beiЯen ihn alle Hunde) старий пес (Alter Hund macht gute Jagd); старі пси (Alte Hunde sind schwer bдndig zu machen); старі птахи (Alte Vцgel sind schwer zu rupfen, худоба Gibst du deinem Vieh, so gibt es dir wieder); цап (Den Bock erkennt man am Bart, ягня Ein Lamm flieht, wenn 's den Geier sieht) (Х. Байер, А. Байер).

У наведених прикладах репрезентовано одиничність свійських тварин і множинність, вік, стать, функції, генетика, місцеперебування, поведінка, пропорційна залежність від свого господаря, суб'єктивна естетична оцінка з лінійкою “гарне - негарне”, негативне ставлення людини до свійської тварини.

Одиничність, згідно з дослідженнями, вийшла з двоїни давніх кількісних відношень предметів, що мали в “своїй основі бінарне протиставлення `два / один'. Проте таке нумеративне розрізнення також не є споконвічним, а генетично містить у собі єдиний бінар, із якого витворилася одна частина в протиставлені до іншої, залишкової, що згодом і зумовило зародження перших двох чисел і їх протиставлення” та множини [9, с. 75, 86].

Наприклад: Wenn der Hund unten liegt, beiЯen ihn alle Hunde (Х. Байер, А. Байер).

У наведеній паремії має місце відношення цілого Hunde до частини Hund, ihn. Ціле виражено узагальненою максимальною сукупністю alle, частина - означеним артиклем чоловічого роду der і особовим займенником чоловічого роду в знахідному відмінку ihn.

Релікти двоїни простежуємо в паремії Junge Gдnse wollen die alten zur Trдnke fьhren (Х. Байер, А. Байер). Тут двоїну реалізовано формою цілого Gдnse, різним віком птахів - молодь Junge, літні гуси alten та категорію означеності дорослого птаства die. Двоїну, що виражає множинність, зафіксовано в пареміях Wer mit den Hьhnern zu Bett geht, kann auch mit Hьhnern aufstehen. Wo Tauben sind, da fliegen Tauben zu. Zwei Gockel auf einem Mist vertragen sich nicht. Zwei Hдhne auf einem Mist vertragen sich nicht. Zwei Hдhne taugen nicht auf einem Mist (Х. Байер, А.Байер).

У перших двох прикладах двоїна Hьhnern, Tauben не має числового значення, пов'язана з давальним відмінком Hьhner-n та називним Taube-n, у третьому прикладі двоїну відображено варіантними моделями: числівник Zwei + діалектизм Gockel, числівник Zwei + літературно нормована форма множини Hдhne. Отже, існували різні шляхи утворення множини, але основним уважають додавання до форми двоїни формантів -єг і -n зі значенням збільшення [7, с. 53-54].

Вік свійських тварин поділяємо на три основні періоди: донатальний, натальний і післянатальний. Донатальний період співпадає із “небуттям 1” (не проявленим на фізичному плані життям), натальний охоплює “буття” (фізичне життя), післянатальний завершується “небуттям 2” (звільненням від фізичного життя і переходом до інобуття). Характерною ознакою донатального періоду є здатність свійських тварин до репродуктивної функції, для натального періоду властивий біологічний розвиток і фізичний, що складається із певних життєвих стадій: “дитинство - молодість - дорослість - старість - смерть”, післянатальний період - адаптація до інобуття.

У зв'язку з обсягом статті детальний аналіз наведених періодів не передбачаємо.

За тендерною ознакою свійських тварин диференціюємо на три підгрупи: 1) фемініну Aus einer Gans, bцse Gans, Die Ente, die Katz, eine Biene, eine Sau, die Ziege; 2) маскуліну Ein fleiЯiger Gaul, Der Bock, der Gaul, der Hammel, der Hund, der Kater, Der Ochs, den Pfau; 3) нейтральну das Pferd, Das Schaf, Das Schwein, Ein blindes Huhn, ein gutes Pferd, Ein gutes RoЯ, ein gutes Schwein, Kleines Pferd, Sanftes Gдnschen (Х. Байер, А. Байер).

Маркерами тієї чи тієї статі постають: артиклі (неозначений, означений), прикметники, сполуки (прийменник + неозначений артикль + іменник; неозначений артикль + прикметник + іменник) та відмінкові закінчення означеного артикля в однині.

Говорячи про функції свійських тварин, варто виокремити такі, як-от: забезпечення продуктами харчування та сировиною (Bienchen, Bienen, die alten, Ente, Gans, Gдnse, Henne, Huhn, Hьhner, Hьhnern, Kuh, Kьhe, Schaf, Schafe, Taube, Tauben, Ziegen); важка фізична праця (Esel, Ochse, Pferd); перевезення вантажу, майна, вершника (Esel, Ochs, Ochsen, Pferd, Pferde, Reitpferd, RoЯ, Rossen); охорона, захист від “чужаків”, ворогів, недругів, допомога під час полювання (Hund, Hunde); захист урожаю від гризунів (Kater, Katz, Katze); імпліцитно згуртування родини (Ferkel, Fohlen, Hьhnchen, Hьhnlein, Kalb, Kalbe, Kдtzlein, Lamm) та естетична функція (негатив) Gaul, (позитив) Pfau (Х. Байер, А. Байер).

Як бачимо, функції мають комплексний та відкритий характер, залежать від віку свійської тварини, її зовнішнього вигляду, біологічного виду, квантитативних характеристик.

За розміром свійські тварини класифікуємо умовно на три підгрупи: 1) великі: die, er, Kuh, Kьhe, Ochs, Ochsen, Pferd, Pferde, Reitpferd, RoЯ, Rossen; 2) середні: Bock, den, Esel, Gaul, jungen Ochsen, jungen Pferden, Sau, Schwein, Widder; 3) малі: Bienchen, Bienen, dem, den, die alten, Ente, er, Ferkel, Fohlen, Gans, Gдnse, Gockel, Hahn, Hдhne, Henne, Huhn, Hьhner, Hьhnchen, Hьhnern, Hьhnlein, Hund, Hunde, ihn, Junge Gдnse, Kalb, Kalbe, Kater, Katz, Katze, Katzen, Kдtzlein, Lamm, Pfau, Schaf, Schafe, sie, Taube, Tauben, Ziegen (Х. Байер, А. Байер).

Основним критерієм пропонованої класифікації слугує зріст дорослої людини. Переважає малий розмір свійських тварин. Об'єктивація цього розміру асиметрична, що знаходить свій вияв на лексико-граматичному рівні, коли одне й те саме значення слова реалізоване іменником, відносним або особовим займенником чи словосполученням.

За способом живлення розрізняємо також три підгрупи свійських тварин: 1) рослиноїдні: Bienchen, Biene, Bienen, Esel, Kuh, Ochse, Pferd, Rinder, Schaf, Taube, Widder; 2) хижі: Kater, Katz, Katze, 3) всеїдні Bock, die alten, Ente, Ferkel, Gans, Gдnse, Gockel, Hahn, Huhn, Hдhne, Henne, Hьhnchen, Hьhner, Hьhnern, Hьhnlein, Hund, Junge Gдnse, Pfau, Sau, Schwein, Ziege (Х. Байер, А. Байер).

Домінує третя підгрупа - всеїдні свійські тварини. У раціоні цих тварин рослинна їжа й тваринна. Звичайно це спрощує їх утримання у домашніх умовах і водночас вимагає постійного контролю за тим, що потрапляє до рота таких тварин. Упадає у вічі метафоричне значення найменувань свійських тварин. Наприклад, кішка асоціюється із марнотою (Alles ist fьr die Katz!), тривалим життям (Willst du lange leben gesund, iss wie die Katze, trink wie ein Hund); а кіт - зі стереотипною поведінкою (Wenn der alte Kater auch nicht mehr mausen kann, so sitzt er doch gern vor dem Loche); віслюк і віл тотожні нерозумності (Als Esel geboren, als Esel gestorben, Das kann ein Blinder sehen und ein Ochs verstehen); а кози, собаки та півні апелюють до агресивності (Auf einem Baum, der sich neigt, klettern auch die Ziegen, Wenn der Hund unten liegt, beiЯen ihn alle Hunde, Zwei Gockel auf einem Mist vertragen sich nicht. Zwei Hдhne auf einem Mist vertragen sich nicht. Zwei Hдhne taugen nicht auf einem Mist); вівці символізують терплячість і згуртованість (Der geduldigen Schafe gehen viel in einen Stall); у свою чергу, передня частина вола й задня частина коня еквівалентні векторам сили, нівельовані через носія духовності (Der Ochs stцЯt von vorne, das Pferd von hinten, der Pfaffe von allen Seiten); курка трактована як потенційна прозорливість (Ein blindes Huhn findet auch wohl ein Korn); а воли як щастя (Einem kдlbern die Ochsen, dem andern nicht einmal die Kьhe); породисті коні втілюють трансформацію долі (Gestern noch auf stolzen Rossen, heute durch die Brust geschossen); а гусенята відсутність знань і брак досвіду (Junge Gдnse wollen die alten zur Trдnke fьhren); павич маніфестує горду, пихату людину (Wenn man den Pfau lobt, breitet er den Schwanz aus) (Х. Байер, А. Байер).

Констатуємо той факт, що одні свійські тварини мають симпатію етносу (Huhn, Kater, Ochsen, Schafe), інші - антипатію (Esel, Gaul, Gockel, Hдhne, Hunde, Pfau, Ziegen), до третіх - ставлення амбівалентне (Katz, Katze, Rossen), прагматичне (Ochs, Pferd) або нейтральне (Junge Gдnse).

Наявність поодиноких експресивів Gaul і діалектизмів Gockel у розглянутих пареміях диференціює емоційно-оцінне ставлення людини до певних свійських тварин і водночас підсилює образ слабосилого, худого коня та територіальний образ агресивності сукупності сільських жителів.

Висновки та перспективи подальшого дослідження

У результаті розглянутих назв, що позначають свійських тварин та реконструкції їх функцій у німецьких пареміях, можна зробити такі висновки:

1. Свійські тварини віддзеркалюють більшою мірою патріархальний спосіб життя етносу. Представлені звірами, птахами, комахами. Найбільш архаїчними є звірі. Звірі поєднані родовим поняттям “худоба”, видовим “велика рогата худоба”, “кішка, кіт”, “собака”, “осел”, “корова”, “бик, віл”, “кінь”, “цап”, “коза”, “вівця”, “баран”, “свиня”; підвидовим “верховий кінь”, “породистий кінь”, “молодий кінь”, “кульгавий кінь”, “лоша”, “теля”, “ягня”, “старий кіт”, “кошеня”, “старий пес”, “свиноматка”, “порося”; метафорою “шкапа”. Птахи детерміновано видовим поняттям “качка”, “гуска”, “півень”, “курка”, “павич”, “голуб”; підвидовим “старий півень”, “стара гуска”, “гусенята”, “несучка”, “сліпа курка”, “курчата” та діалектизмом Gockel “півень”. Комахи актуалізовано лише видовим поняттям “бджола”.

2. Поведінку свійських тварин оцінюють антропологічно: кури сміються, півень співає, віслюк сперечається, терпить, танцює, ягня гнівається, володарює, собака пишається, хитрує, радіє, сміється, не співає, буває нещасна, тощо. Велика рогата худоба релевантна багатству, корова - мудрості й довголіттю.

3. Функції свійських тварин комплексні та відкриті, корелюють із семантикою паремії і уточнені лінгвістичним контекстом.

4. Назви свійських тварин поряд із загальновживаними значеннями асоціюють із девіантною / стереотипною поведінкою людини, інтелектом, функціями пам'яті, фізичною силою частин тіла на релігійному тлі, щастям, зміною долі, неосвіченістю та недосвідченістю.

5. Біологічний і фізичний розвиток свійських тварин реалізований у річищі медіального або нагального періоду, охоплює п'ять життєвих стадій: “дитинство - молодість - дорослість - старість - смерть”. Дитинство триває понад рік; молодість відповідає “усвідомленню” якості виконуваної роботи; дорослість пов'язана з досягненням “стабільності на професійному рівні”, народженням дітей, турботою про них; старість означає “професійне вигорання”, невідповідність наявним нормам і ритму життя; смерть - кінець життя, може бути природною або насильницькою. Між наведеними стадіями наявні два види семантичних відношень: чіткість (“дитинство - юність”, “дорослість - старість”) і нечіткість (“юність - дорослість”, “старість - смерть”).

6. Спілкування між людиною і свійською твариною здійснене авторитарно: через дотик, дистанцію та мову. У стосунках між свійською твариною і людиною виявлено “демократичний стиль” спілкування, у тому числі дотик, наближення, дистанція, інтелект та авторитарний стиль: демонстрація сили частин тіла. Між свійськими тваринами стосунки більш розмаїтті: від авторитарності (волюнтатив, агресія, порівняння) до демократизму (інтелект, мова, дотик, дистанція) та лібералізму (функції, емоції, звички).

Перспективи подальшого дослідження очевидні - аналіз назв диких тварин у німецьких пареміях, зіставна семантика зооназв у споріднених мовах (англійській, німецькій) і неспоріднених (німецькій та українській, німецькій та російській, німецькій, українській та російській).

Джерела та література

1.Байер Х. Немецкие пословицы и поговорки / Х. Байер, А. Байер. - М. : Высшая школа, 1989. - 392 с.

2.Булик Ю. Вербалізація концепту “свой” у рекламному тексті / Ю. Булик // Семантика мови і тексту : матеріали Х міжнар. наук.-практ. конф. (Івано-Франківськ, 21-23 вересня 2009 р.). - Івано-Франківськ : ПНУ ім. В. Стефаника, 2009. - Ч. ІІ. - С. 40-42.

3.Дягілєва Ж. А. Фразеологічні засоби вербалізації концепту РКЕЦЮ§СНАБТ в німецькій мові: семантичний і структурний аспект / Ж. А. Дягілєва // Німецька фразеологія в Україні (до 80 -річчя з дня народження Володимира Івановича Гаврися). - К. : Вид. центр КНЛУ, 2012. - С. 148-163.

4.Новий тлумачний словник української мови: у трьох томах / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. - К. : Аконіт, 2003. - Т. 3 : П-Я. - 864 с.

5.Романова Н. В. Семантичний та енергетичний аспекти емоцій (на німецькомовному паремістичному матеріалі) / Н. В. Романова // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир : Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - Вип. 48. - С. 140-145.

6.Сидоренко Л. Вільна Україна: відтворення природи й відродження культури / Л. Сидоренко // Ойкумена. - 1992. - № 4. - С. 97-101.

7.Таранець В. Г. Походження поняття числа і його мовної реалізації (до витоків індоєвропейської прамови) : монографія / В. Г. Таранець. - Одеса : АстроПринт, 1999. - 116 с.

8.Таранець В. Г. Арії. Слов'яни. Руси: Походження назв Україна і Русь : монографія / В. Г. Таранець. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. - 296 с.

9.Таранець В. Г. Генезис граматичної форми категорії числа в індоєвропейських мовах / В. Г. Таранець // Діахронія мови : збірка статей. - Одеса : Друкарський дім, 2008. - С. 73-87.

10.Таранець В. Г. Трипільський субстрат: Походження давньоєвропейських мов : монографія / В. Г. Таранець. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - 276 с.

11.Українські приказки про вівцю [Електронний ресурс]. - Режим доступу до зб. : https://sites.google.com/site/ukramskanarodna/narodm-prikazki-ta-prisliv-a/ukransky-prikazki-pro- tvarin/ukraienski-prikazki-pro-vivcu (28.01.2018). - Назва з титулу екрана.

12.Усі крилаті вислови, прислів'я, приказки, загадки / [уклад. Н. В. Курганова]. - Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. - 320 с.

13.WAHRIG. Wцrterbuch der deutschen Sprache / [von R. Wahrig-Burfeind]. - Mьnchen : dtv, 2012. - 1152 s.

References

1.Beyer, Horst u. Annelies. 1989. Sprichwцrterlexikon. Moscow: Vyshcha Shkola.

2.Bulyk, Yulya. 2009. “Verbalizatsiya contseptu “svoy” u reklamnomu teksti.” Semantyka movy i tekstu : MaterialyX Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (II): 40-42.

3.Dyagileva, Zhaneta. 2012. “Frazeologichni zasoby verbalizatsii kontseptu FREUDSCHAFT v nimetskiy movi.” Nimetska frazeologiya v Ukraini (do 80-richchaz dnya narodzhennya VolodymyraIvanovycha Gavrysya): 148-163.

4.Yaremenko, Vasyl, Slipushko, Oksana. 2003. Novyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy: u trjokh tomakh (3).

5.Romanova, Natalya. 2009. “Semantychnyi ta energetychnyi aspekty emotsiy (na nimetskomovnomu paremistychnomu materiali).” Visnyk Zhymomyrskogo derzhavnogo universytetu imeni Ivana Franka (48): 140-145.

6.Sydorenko, L. 1992. “Vilna Ukraina: vidtvorennya pryrody y vidrodzhennya kultury.” Oykumena (4): 97-101.

7.Taranets', Valentyn. 1999. Pokhodzhennya ponyattya chysla i yogo movnoi realizatsii (do vytokiv indoevropeyskoi pramoivy). Odesa: AstroPrynt.

8.Taranets', Valentyn. 2004. Arii. Slov 'yany. Rusy: Pokhodzhennya nazv Ukraina i Rus '. Odesa: ORIDU NADU.

9.Taranets', Valentyn. 2008. “Genezys gramatychnoi formy kategorii chysla v indoevropeiskykh movakh.” Diakhroniya movy. Odesa: Drukarskyi dim: 73-87.

10.Taranets', Valentyn. 2009. Trypilskyi substrat: Pokhodzhennya davnjoevropeyskykh mov. Odesa: ORIDU NADU.

11.HP. 2018. “Ukrainski prykazky pro vivtsyu.” Last modified in January. https://sites.google.com/site/ ukrainskanarodna/narodni-prikazki-ta-prisliv-a/ukransky-prikazki-pro-tvarin/ukraienski-prikazki-pro-vivcu.

12.Kurganova, Nataliya. 2006. Usi krylkati vyslovy, prysliv 'ya, prykazky, zagadky. Kharkiv: Torsing Plus.

13.WAHRIG. 2012. Wцrterbuch der deutschen Sprache. Mьnchen: dtv.

Размещено на Allbest.ru