Іншомовна лексика як твірна база сучасних прізвиськ жителів Західного Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

Іншомовна лексика як твірна база сучасних прізвиськ жителів Західного Полісся

Наталія Шульська

Анотація

твірний лексема міжмовний запозичення

У статті здійснено комплексний аналіз твірних лексем прізвиськ жителів Західного Полісся, що відображають іншомовні реалії та засвідчують уживання міжмовних запозичень. Диференційовано зібраний антропонімний фактаж щодо лексичної твірної бази і виокремлено неофіційні найменування з іншомовними компонентами. Усі прізвиська з утвореннями-запозиченнями, які ввійшли до дослідницького арсеналу, розподілено на лексико-тематичні групи. Кожен антропонім проаналізовано з погляду мотиваційної характеристики. Виявлено, що прізвиська виступають основною антропонімною категорією в народно-побутовій комунікації та в соціальних мікроспільнотах. На Західному Поліссі переважно послуговуються говірковими варіантами терміна прізвисько: назва по-вуличному, прозвисько вулицьке, менюха, видумка, визвисько, поганяло, кличка / кликуха.

Докладно проаналізовано неофіційні назви, що постали від запозичених імен, іншомовних апелятивів, імен і прізвищ зарубіжних політиків, історичних осіб, акторів, спортсменів, громадських діячів, героїв реклам, кіно - і мультигероїв.

З'ясовано, що вуличні назви, утворені від іншомовних реалій, - це переважно сучасні прізвиська, які з'явилися порівняно недавно. Такі неофіційні найменування функціонують здебільшого в учнівських та студентських, робітничих колективах, творцями та носіями цих назв виступає молодь.

Найбільше запозичень виявлено з російської та польської мов, що зумовлено постійними міжмовними контактами та історичними умовами. Серед твірної бази індивідуальних західнополіських прізвиськ за зовнішніми і внутрішніми особливостями, родом зяняття і професією продуктивними стали інтерферентні лексеми з англійської мови. Спорадично в неофіційному іменнику поліщуків фіксуємо запозичення з французької, німецької, іспанської, білоруської, єврейських та інших мов.

Ключові слова: прізвисько, неофіційна антропонімія, Західне Полісся, іншомовна лексика, інтерференція, лексико-тематична група.

Шульская Наталья. Иноязычная лексика как образующая база современных прозвищ жителей Западного Полесья. В статье осуществлен комплексный анализ образующих лексем прозвищ жителей Западного Полесья, отражающие иноязычные реалии, которые свидетельствуют об употреблении межъязыковых заимствований. Дифференцированно собранный антропонимний фактаж по лексической образующей базы и выделены неофициальные наименования с иноязычными компонентами. Все прозвища с образованиями - заимствованиями, которые вошли до исследовательского арсенала, разделены на лексико-тематические группы. Каждый антропоним проанализирован с точки зрения мотивационной характеристики. Выявлено, что прозвища выступают основной антропонимной категорией в народно-бытовой коммуникации и в социальных микрообществах. На Западном Полесье преимущественно пользуются говорными вариантами термина прозвище: название по-уличному, прозвище уличное, менюха, выдумка, вызвисько, погоняло, кличка / кликуха.

Подробно проанализированы неофициальные названия, возникшие от заимствованных имен, иностранных апелятивив, имен и фамилий зарубежных политиков, исторических лиц, актеров, спортсменов, общественных деятелей, героев реклам, кино- и мультигероив.

Выяснено, что уличные названия, образованные от иноязычных реалий, - это преимущественно современные прозвища, которые появились сравнительно недавно. Такие неофициальные наименования функционируют в основном в ученических и студенческих, рабочих коллективах, создателями и носителями этих названий выступает молодежь.

Больше заимствований обнаружено с российского и польского языков, что обусловлено постоянными межъязыковыми контактами и историческими условиями. Среди образующей базы индивидуальных западнополеских прозвищ по внешним и внутренними особенностями, родом зяняття и профессии продуктивными стали интерферирующие лексемы английского языка. Спорадически в неофициальной антропонимии полещуков фиксируем заимствования из французского, немецкого, испанского, белорусского, еврейского и других языков.

Ключевые слова: прозвище, неофициальная антропонимия, Западное Полесье, иноязычная лексика, интерференция, лексико-тематическая группа.

Аннотация

Shulska Natalia. Foreign Language Vocabulary as a Creative Base of Modern Nicknames of Western Polissya Residents. The article provides a comprehensive analysis of generic lexemes of the nicknames of residents of Western Polissya that reflect foreign-language realities and demonstrate the use of interlingual borrowings. Collected anthroponymic facts about the lexical creation base and isolated informal names with foreign-language components are differentiated. All nicknames with formation-borrowings, which are included in the research arsenal, are divided into lexical- thematic groups. Each anthroponym is analysed from the sight of motivational characteristics. It was found that nicknames are the main anthroponymic category in consumer communication and in social micro-communities. In Western Polissya the use of dialect variants of the term nickname is predominantly following: street name, street nickname, menu, fiction, calligraphy, fake, nickname / clique.

The unofficial nominations that originated from borrowed names, foreign language appeals, names of foreign politicians, historians, actors, athletes, public figures, heroes of advertisements, movie and multiheroes are analysed in detail.

It was found out that street names, created from foreign language realities, are mostly modern nicknames, which appeared relatively recently. Such unofficial names appear mainly in students' or work collectives; creators and carriers of these nicknames are young people.

The largest amount of borrowings was found from Russian and Polish, due to constant interlingual contacts and historical conditions. Among the creation base of the individual Western-nicknames created by external and internal peculiarities, as well as by the occupation, interferential lexemes from the English language have become productive. Sporadically, in the unofficial noun Polishuk, borrowings from French, German, Spanish, Belarussian, Hebrew, and other languages were fixed.

Key words: nickname, unofficial anthroponimia, Western Polissya, foreign language vocabulary, interference, lexical-thematic group.

Постановка наукової проблеми та її значення. Українська антропонімія як органічна основа пропріального складу лексики окреслена мовними традиціями та локальними особливостями. Трикомпонентна офіційна антропосистема представлена прізвищами, особовими іменами та патронімами. У народно-побутовій комунікації, зреалізованій у говірковому середовищі та в соціальних мікроспільнотах, основні функції антропонімів виконують прізвиська, тобто неофіційні найменування людей. Такі назви сьогодні на Західному Поліссі місцеві жителі кваліфікують як вуличні прізвиська (говіркові форми: назва по- вуличному, прозвисько вулицьке, менюха, видумка, визвисько, поганяло, кличка / кликуха).

Прізвиська цього ареалу демонструють оригінальні ознаки на мотиваційному, лексичному, словотвірному рівнях, що свідчить як про інновації, так і про мовну архаїку. У зв'язку з постійним уходженням нових елементів в антропонімійну систему давні сімейно- родові неофіційні назви людей поступово виходять з ужитку, зникають автохтонні антропонімні формули, тому необхідні їх фіксації й науковий опис.

Мовний континуум Західного Полісся, що поєднав у собі діалектну архаїку двох систем (північної та південно-західної) і сучасну сленгово-жаргонну специфіку, - респектабельне поле для антропонімічних пошуків. Унікальність західнополіського ареалу зумовлена його прикордонним характером, оскільки відчутні впливи польської мови. У сучасних молодіжних прізвиськах засвідчуємо вживання запозичень із різних мов, передовсім англійської. Такі антропоніми є виразними новотворами, вони функціонують у мовленні поліщуків порівняно недавно, тому сьогодні важливо вчасно зафіксувати ці мовні явища, аби згодом їх не втратити, оскільки прізвиськові номени ніде не кодифіковані, часто закриті через морально-етичний аспект, хоча надзвичайно цікаві в лінгвістичному плані. Це зумовлює актуальність представленої розвідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Упродовж останніх десятиліть в українській ономастиці активізувалися дослідження неофіційних антропонімів у різних регіонах, зокрема у Степовій Україні: Донеччина (О. В. Антонюк), Луганщина (Н. М. Федотова), Нижня Наддніпрянщина (В.А. Чабаненко); у Західній Україні: Наддністрянщина (М.Я. Наливайко, Г.В. Сеник), Галичина (Р.І. Осташ, О.С. Вербовецька), Бойківщина (Д.Г. Бучко і Г.Є. Бучко), Покуття (Г.Д. Ліщинська), Гуцульщина (М.П. Лесюк), Закарпаття (П.П. Чучка; поза межами України: Холмщина (Н.Л. Осташ), Підляшшя (Г.Л. Аркушин). Опубліковано такі лексикографічні праці: “Прізвиська Нижньої Наддніпрянщини” [10], “Словник прізвиськ жителів межиріччя Стиру та Горині” [12], “Словник прізвиськ північно-західної України” [8]. Неофіційна антропонімія Західного Полісся стала об'єктом вивчення у студіях Г.Л. Аркушина[1], С.К. Богдан [2], І.Д. Скорук [6], а також у нашій кандидатській дисертації (див. [11]).

Майже всі українські дослідники, які аналізують процес творення прізвиськ на сучасному етапі, вказують на активізацію іншомовної лексики як твірної основи неофіційного іменника. Н.М. Федотова, визначаючи особливості творення стислих текстів сучасних прізвиськ Луганщини, зазначає, що “використання слів іншомовного походження, зокрема англійського, у ролі слів-етимонів нових прізвиськ пов'язана зі змінами в соціально-економічному, культурному та духовному житті України” [9, с. 11]. На продуктивність запозичених лексем при творенні галицьких прізвиськ указує також Г.В. Сеник [5, с. 215]. Серед способів творення неофіційних антропонімів Вінниччини В.А. Павлюк диференціює українсько-російську інтерференцію та глибинну трансформацію іншомовних лексем [4, с. 13]. Іншомовні реалії як твірні основи прізвиськ жителів окремих населених пунктів Західного Полісся дослідив Г.Л. Аркушин. Наша розвідка в цілому систематизує прізвиськовий фактаж західнополіського ареалу з іншомовною твірною базою, диференційованою за лексико-тематичними групами (далі - ЛТГ).

Мета і завдання статті. Мета статті - здійснити комплексний аналіз твірних лексем прізвиськ жителів Західного Полісся, що відображають іншомовні реалії та засвідчують уживання міжмовних запозичень. Для реалізації поставленої мети було виконано такі завдання: диференційовано зібраний антропонімний фактаж щодо лексичної твірної бази і виокремлено найменування з іншомовними компонентами; розподілено прізвиська з утвореннями- запозиченнями на ЛТГ; докладно проаналізовано неофіційні назви, що постали від запозичених імен, іншомовних апелятивів, імен і прізвищ зарубіжних політиків, історичних осіб, акторів, спортсменів, громадських діячів, героїв реклам, кіно- і мультигероїв.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Прізвиська, порівняно з офіційними антропонімами (прізвищами, іменами, патронімами), виступають найбільш мінливим класом онімної лексики. Вони відчутні до тих змін, які відбуваються в суспільній свідомості, а відповідно і в мові. Проте це стосується переважно індивідуальних прізвиськ, адже так звані сімейно-родинні неофіційні найменування передаються від батьків до дітей у сталому, незмінному вигляді. Такі вуличні назви функціонують уже в третьому-четвертому поколінні. Мотивом номінації цих прізвиськ здебільшого послужили вказівка на рід заняття, ім'я, місце проживання першоносія. Прізвисько - найбільш “незахищена” антропонімна одиниця, бо воно не кодифіковане й неусталене, тому часто піддається трансформаціям та іншомовним впливам. Прикладом цього слугує такий антропонімний факт: якщо раніше жителя села Берестяни Ківерцівського району Волинської області через його високий зріст і кремезну тілобудову у сільському колективі іменували Зубром, то тепер його прозивають Термінатором, подібно до героя однойменного кінофільму. Іншомовна назва настільки “прижилася” у селі, що не сходить з уст навіть мешканців старшого віку, витіснивши з функціонування первинне неофіційне найменування. Засвідчені явища непоодинокі в неофіційному іменнику жителів Західного Полісся.

Іншомовні елементи найчастіше проникають у сферу індивідуальних прізвиськ, які найбільш відчутні до змін. Входження запозичених назв у мову, а відповідно й антропонімну систему відбувається майже одночасно. Цьому сприяють певні суспільно-політичні, економічні, культурні обставини, мода, традиції тощо. Наприклад, багато жителів старшого віку села Сильно Ківерцівського району Волинської області мають прізвиська Бенесь, Берко, Лейба, Сруль, Зелда. Лексеми, що виступили твірними основами зазначених антропонімів, указують на зв'язок із єврейською нацією, яка колись населяла сусіднє містечко Софіївку. У цьому випадку говоримо про соціальний чинник проникнення іншомовних назв.

Системний аналіз сучасних прізвиськ, утворених від іншомовних назв, дозволив диференціювати такі лексико-тематичні групи (далі ЛТГ).

ЛТГ “Неофіційні антропоніми, вмотивовані запозиченими іменами''

У складі неофіційних назв людей засвідчено прізвиська з коренями іншомовних пропріативів. Серед прізвиськ із основами іншомовного походження засвідчено давні відіменні утворення та інновації. У прізвиськових одиницях простежено фонетичні інтерферентні процеси. Такі антропонімні форми виявляють граматичну онімізацію, коли процес утворення нової назви супроводжений додаванням до базового апелятива кореневих і службових морфем.

Найбільше запозичень виявлено з російської мови (45 %), що зумовлено постійними міжмовними контактами та історичними умовами, пор.: Альдшка [8, с. 38] < Олексій; ВанЮшко, ВанЮша < Іван [8, с. 171]; Гриша < Григорій; Нікдла, Ніколай, Нікдша < Микола [8, с. 310]; ВасЮта, ВасЮра, ВасЮрник, Васьдня, Васьдра, Васьдта, Васьочка [8, с. 179] < Василь; Вітя, Вітька < Віктор; Вдвочкін, Вдвчик < Володимир [8, с. 199-200]; Маша, Машедя, Машка < Марія; Пєтя, ПетЮшок, ПетЮра, ПетЮха [8, с. 385] < Петро; Свєтік < Світлана; ТанЮша < Тетяна; Трьдша < Трохим.

Багато прізвиськ-імен указують на особливості польської мови (23 %), пор.: Вальдор, Вальцон < Валентин, Втольд < Віталій, Гельо, Геля, Гелько [3, с. 167] < Ілля, Здся, Здська, Здско, Здсул, Здсин < Софія, Каська, КасЮра < Кася < Катя < Катерина [3, с. 171], Маштим < Максим, Мїхал, Мехал, Михал, Михаль < Михайло, Мацько, Ванджа, Ванцік, Янки, Яньо, Янек Янець, Янок, Янтик, Янчик < Іван, Ю зик, Ю зік, Ю зь, Ю зько, Ю зьо < Йосип, Ядзя. Очевидно, за зразком польської мови утворені антроподеривати Шимон, Шимко, Шимка < Семен.

Характерні для польської антропонімії форманти -ек (з демінутивним значенням), -уш спорадично фіксовані в західнополіських прізвиськах: Гйндрек < Андрій, Гйнтек < Антон, Дорек < Дорофєєв, пор. прізвиська Дймек < Димецький, Пташек < Птах, які записує Г. Л. Аркушин у Волі-Угруській [8]; Йовзек, Мйнек `син Марії', Мйрек < Марковський, Хомек < Хома, Шнек < Шнайдер, Мате:уш < Матвій, Матйвуш, Яруш.

Переважна більшість польськомовних номенів функціонує у прикордонних районах Волинської області, хоча динаміка вуличних антропонімів спричинила до побутування таких одиниць на всій території Західного Полісся.

Спостережено інтерференцію з інших мов: англійської (7 %): Джонік, Джек, Джорджик < Сергій, Джим, Роберт; французької (5 %): Ліон < Леонід, П'єр < Петро, німецької (2 %): Ганс, Інесса < Інна; іспанської (0,5 %): Педро < Петро, Рамона ; білоруської (1 %): Ясь < Василь, єврейської (0,5 %): Мошко < Марко, Сара та ін.

Зауважимо, що наведені похідні можна вважати полонізмами, англіцизмами, романізмами і т. ін., оскільки ці іменування мають лише іншомовну форму, що з'явилася внаслідок різноманітних номінативних процесів в українськомовному середовищі. У прізвиськах запозичення зреалізоване переважно в діалектних антропонімних варіантах.

ЛТГ “Прізвиська, твірними основами для яких послужили імена і прізвища зарубіжних політиків, історичних осіб, акторів, спортсменів, громадських діячів, героїв реклам, кіно- і мультигероїв”. До цієї ЛТГ відносимо вуличні назви за зовнішньою подібністю, характером, уподобаннями, звичками, родом діяльності (у деяких вдалося встановити мотивацію): Джоні, Лафоня, Лео, Клінтон `чоловік дуже любить жінок', Мйо Цзедун `чоловік часто так себе називає', Марадона `хлопець добре грає у футбол', Масяня `базіка', Містер Пропер `лисий', Мустафд. `чоловік з дивною зовнішністю', Ніндзя `висока дівчина', Пакємон, Дізель Діонезі, Дона Бейжа, Йарузельський, Кінг Конг `високий, сильний', Коломбо `чоловік про все знає', Кєша, Децл `невисокий хлопець', Гамін, Віні Пух `асоціативно від прізвища Вінічук', Бен, Бен Лйден, Бйрбара, Байід, Роджер `чоловік, у якого тільки два зуби', Ромео, Сайід, Сайфазулін, Сем Джо, Тййсон `повна висока дівчина', Фантамйс, Фатімй, Фокс, Франц, Хасйн, Хатйбич. Цікаве прізвисько Блейко < Блейк (за подібністю до героя мексиканського телесеріалу), адаптоване у мовленні сільських жителів до українських імен на -о: Петро, Омелько, Павло.

Серед неофіційного антропонімного фактажу спорадично фіксуємо прізвиська, утворені за подібністю до відомих польських осіб: Ґамулка `їздив у Польщу і любив розповідати, як добре там господарює його родич Ґамулка', Кваснєвський, Пільсуцький, Ярузельський `мав дружину- полячку', `багато говорить'.

Під час творення прізвиськ цієї ЛТГ простежуємо семантичну трансонімізацію (подвійну онімізацію), коли поява нового антропоніма відбувається без зміни твірного оніма. Більшість прізвиськ цієї ЛТГ засвідчують метафоричну та метонімну трансонімізацію.

ЛТГ “Прізвиська, утворені від іншомовних апелятивів”. У цій ЛТГ аналізуємо прізвиська, в основі яких запозичені апелятиви. Назви цієї групи також виступають індивідуальними характеристиками осіб: Ксьонз `православний священик' (пол. ksiqdz [7, с. 571]), Джас `чоловік, який постійно співає' (англ. jazz [7, с. 351]), Діджус (англ. djuice), Кіндер (нім. kinder - `дитина'), Бульдох `повний житель' (англ. bulldog [7, с. 191]), Бос `чоловік, який любить керувати у селі' (англ. boss [7, с. 181]), Містер `гордий місцевий житель' (англ. mister [7, с. 647]), Мен `симпатичний чоловік' (англ. man `чоловік'), Маестро (італ. maestro [7, с. 610]), Шеф `чоловік, який любить усіма командувати' (франц. chef [7, с. 982]), Робот `чоловік, який ні на що не реагує' (чес. robot [7, с. 807], Снайпєр 1. Житель, який уміє влучно стріляти, 2. Чоловік, який носить окуляри (англ. sniper [7, с. 846]), Фунт (нім. pfund [7, с. 957]), Фрду `дівчина, яка постійно ходить з високо піднятою головою' (нім. frau `пані' [7, с. 953]), Шкіпер (голл. schipper `капітан' [7, с. 983]). Фіксуємо й інші неофіційні назви, утворені від іншомовних реалій: Барбі `симпатична дівчина', Джакузя `кремезний, повний', Реп `уміє гарно танцювати', Хакєр `добре обізнаний у комп'ютерній справі', Саламхалейкум `постійно повторював це слово'.

Твірними основами західнополіських неофіційних іменувань стали і лексичні полонізми: Бадаць - пол. Ьагіас; Бидло - пол. Ъу&$ `так називає кожного зустрічного'; Бахур, Бахурка - пол. Ъаскот `позашлюбна дитина', `яка народила позашлюбну дитину'; Бодзюр - пол. Ьойїіес `дратівник'; Бутеліха `повна', Бутлиха - пол. Ьиїеіка, Ьиїїа; Варґатий `має великі губи' - пол. warga `губа', Дзиґариха, Дзиґарек `низького росту' - пол. zegarek `годинник'; Дзік - пол. йіік `дикий кабан': `чуб стирчав, як щетина на дзікові', `повний', `який рідко голиться'; Дзінькую - пол. ё21$ки]$, Дзісь, Дзісікі - пол. Пшепрашам, Пшимерик `постійно повторюють ці слова'; Дзюра `худа', Дзюрик - пол. оЬ'ига, Коґут < Півень - пол. kogut; Ксьондз, Ксьонзик, Ксьондзиха - пол. к$щйі `були церковними старостами або священиками'; Чоколядка `смаглявий хлопець' - пол. С2еко1аёа. Цікаво, що у 24 населених пунктах Західного Полісся уживане прізвисько Боцюн, родин. Боцюни (апелятив, безперечно, польського походження - пол. Ьосіап) з різними мотивами номінації: `високі, худі, з довгими ногами', `з великим носом', `за особливостями ходи', `працює агрономом, часто обходжує поля', `ходить від однієї хати до іншої', `жив на хуторі', `від прізвищ Журавель, Журавльов'.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, аналізуючи західнополіські прізвиська, в основах яких іншомовні лексеми, можемо зробити певні висновки. Вуличні назви, утворені від іншомовних реалій, - це переважно сучасні прізвиська, які виникли порівняно недавно. Такі неофіційні найменування функціонують здебільшого в учнівських та студентських, робітничих колективах, творцями та носіями цих прізвиськ виступає переважно молодь. Відображення іншомовних реалій серед твірної бази неофіційних іменувань жителів Західного Полісся та їх аналіз засвідчили, що прізвисько як жива антропонімна категорія не тільки сконденсовує багатий лінгвокультурний матеріал, але засвідчує входження в мовну систему інновацій, тому має широкий евристичний потенціал на синхронному зрізі.

Перспективним у цьому напрямку вбачаємо розширення аспектів дослідження іншомовних реалій у неофіційній антропонімії Західного Полісся, проводячи компаративні, когнітивні, психолінгвістичні студії.

Джерела та література

1. Аркушин Г. Іншомовні слова як твірні основи західнополіських прізвиськ // Діалектологічні студії. 9: Запозичення та інтерференція / Відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2010. - С. 305-312.

2. Богдан С.К. Варіанти власних імен у прибузьких говірках / С.К. Богдан // Проблеми регіональної ономастики: тези доп. і повід. наук. семінару. - К.: [б. в.], 1994. - С. 9-10.

3. Осташ Н.Л. Холмські вуличні прізвиська : минуле і сучасне / Н.Л. Осташ // Діалектологічні студії. 8: Говори південно-західного наріччя / [відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей]. - Л.: Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009. - С. 159-173.

4. Павлюк В.А. Становлення неофіційного антропонімікону Вінниччини: автореф. дис. ... канд. філол. наук.: спец. 10.02.01 “Українська мова” / В.А. Павлюк; Донецький національний університет. - Вінниця, 2016. - 20 с.

5. Сеник Г.В. Прізвиська Наддністрянщини / Г.В. Сеник // Записки з ономастики: зб. наук. праць. - Одеса: Астропринт, 2005. - Вип. 8. - С. 22-30.

6. Скорук І. Матеріали до Словника прізвиськ Волині / І. Скорук, Р. Яцук // Волинь філологічна: текст і контекст: Лінгвостилістика ХХІ століття: стан і перспективи: зб. наук. праць. - Луцьк: СНУ імені Лесі Українки, 2014. - Вип. 17. - С. 271-283.

7. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. - К.: Довіра, 2000. - 1018 с.

8. Словник прізвиськ північно-західної України: у 3-х т. [упоряд. Г.Л. Аркушин]. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009.

9. Федотова Н.М. Сучасні прізвиська Луганщини: когнітивна прагматика творення тексту оніма: автореф. дис. ... канд. філол. наук / Н.М. Федотова / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2008. - 20 с.

10. Чабаненко В.А. Прізвиська Нижньої Наддніпрянщини: у 2-х кн. / В.А. Чабаненко. - Запоріжжя, 2005.

11. Шульська Н.М. Неофіційна антропонімія Західного Полісся: дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / Н.М. Шульська; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. - 363 с.

12. Шульська Н.М. Словник прізвиськ жителів межиріччя Стиру та Горині / Н.М. Шульська. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - 164 с.

References

Arkushyn, Hryhorii. 2010. “Inshomovni slova yak tvimi osnovy zakhidnopoliskykh prizvysk”. Dialektolohichni studii 9: 305-312.

Bohdan, Svitlana. 1994. “Varianty vlasnykh imen u prybuzkykh hovirkakh”. Problemy rehionalnoi onomastyky: tezy dop. i povid. nauk. seminaru. Kyiv. 9-10.

Ostash, Nadiia. 2009. “Kholmski vulychni prizvyska: mynule i suchasne”. Dialektolohichni studii 8: 159-173.

Pavliuk, Vita. 2016. “Stanovlennia neofitsiinoho antroponimikonu Vinnychchyny”. PhD avtoref. diss, Vinnytsia.

Senyk, Hanna. 2005. “Prizvyska Naddnistrianshchyny”. Zapysky z onomastyky 8: 22-30.

Skoruk, Iryna; Yatsuk, Roman. 2014. “Materialy do Slovnyka prizvysk Volyni”. Volyn filolohichna: tekst i kontekst: LinhvostylistykaKhKhIstolittia: stan iperspektyvy 17: 271-283.

Pustovit, Lubov. 2000. Slovnyk inshomovnykh sliv: 23000 sliv ta terminolohichnykh slovospoluchen. Kyiv: Dovira.

Arkushyn, Hryhorii. 2009. Slovnyk prizvysk pivnichno-zakhidnoi Ukrainy: u 3-kh t. Lutsk: RVV “Vezha” Volyn. nats. un-tu im. Lesi Ukrainky.

Fedotova, Nataliia. 2008. “Suchasni prizvyska Luhanshchyny: kohnityvna prahmatyka tvorennia tekstu onima”. PhD avtoref. diss., Kharkiv.

Chabanenko, Viktor. 2005. Prizvyska Nyzhnoi Naddniprianshchyny: u 2-kh kn. Zaporizhzhia.

Shulska, Nataliia. 2011. “Neofitsiina antroponimiia Zakhidnoho Polissia”. PhD diss., Luts'k.

Shulska, Nataliia 2008. Slovnyk prizvysk zhyteliv mezhyrichchia Styru ta Horyni. Lutsk: Volynska oblasna drukarnia.

Размещено на Allbest.ru