Лінгвокультурний типаж Aussteiger у лінгвокультурології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгвокультурний типаж Aussteiger у лінгвокультурології

Олена Бондарчук

Проаналізовано Aussteiger як лінгвокультурний (ЛК) типаж у межах лінгвокультурології. ЛК типаж - це типізована особистість, упізнаваність якої відбувається завдяки певним специфічним характеристикам вербальної й невербальної поведінки та ціннісної орієнтації. Окреслено мовну особистість Aussteiger в аспекті типізованої лінгвокультурної мовленнєвої поведінки. Основними критеріями для виокремлення лінгвокультурних типажів виступають соціальний клас, територіальна ознака, подія, етнокультурна унікальність, трансформаційність. Описано Aussteiger за ознаками лінгвокультурних типажів: асоціативність, рекурентність, хрестоматійність, широка впізнаваність, знаковість, яскравість, типовість, прецедентність. Розмежовано лінгвокультурний типаж від суміжних понять, які належать до комунікативної поведінки, а саме: роль, амплуа, персонаж, імідж, стереотип, мовний портрет. Лінгвокультурний типаж розглянуто як лінгвокультурний концепт, який складається із трьох компонентів: поняттєвого, образного, оцінного. Лінгвокультурний типаж - це концепт, який вивчає типізовану мовну особистість.

Ключові слова: лінгвокультурологія, лінгвокультурний типаж, концепт, мовна особистість, Aussteiger.

Бондарчук Елена. Лингвокультурный типаж Aussteiger в ингвокультурологии

Проанализирован Aussteiger как лингвокультурный (ЛК) типаж в рамках лингвокультурологии. ЛК типаж - это типизированная личность, узнаваемость которой происходит за счет некоторых специфических характеристик вербального и невербального поведения и ценностных ориентаций. Очерчена языковая личность Aussteiger в аспекте типизированного лингвокультурного речевого поведения. Основными критериями для выделения лингвокультурных типажей являются социальный класс, территориальный признак, событие, этнокультурная уникальность, трансформационность. Описан Aussteiger за признаками лингвокультурных типажей: ассоциативность, реккурентность, хрестоматийность, широкая узнаваемость, знаковость, яркость, типичность, прецедентность. Лингвокультурный типаж отделен от смежный понятий, принадлежащих к коммуникативному поведению, таких как: роль, амплуа, имидж, стереотип, речевой портрет. Лингвокультурный типаж рассмотрен как лингвокультурный концепт, который состоит из трёх компонентов: понятийного, образного, ценностного. Лингвокультурный типаж - концепт, изучающий типизированную языковую личность.

Ключевые слова: лингвокультурология, лингвокультурный типаж, концепт, языковая личность, Aussteiger.

Bondarchuk Olena. Linquocultural Type Aussteiger in the Cultural Linquistics

The article analyzes Aussteiger as the linquocultural type in the framework of cultural linguistics. LC type - is typed personality which recognition is due to some specific characteristics of verbal and non-verbal behavior and values. Linguistic identity Aussteiger is involved in the aspect of the typed linguocultural verbal behavior. The main criteria for the selection of linguocultural types are social class, territorial, event, ethno-cultural uniqueness, transformationality. Aussteiger is described for signs linguocultural typecasting: associativity, the recurrent, wide recognition, sign, brightness, typicality, precedent. Linguocultural type is separated from the adjacent concepts belonging to the communicative behavior, such as: the role, line of character, image and stereotype speech portrait. Linguocultural type is considered as linguocultural concept, which consists of three components: the conceptual, figurative and value components. Linquocultural type - concept which studies typed language identity.

Key words: cultural linguistics, linguocultural type, concept, language personality, Aussteiger.

Постановка наукової проблеми та її значення

Питаннями взаємозв'язку мови та культури, мови й етносу, мови та народного менталітету займається лінгвокультурологія - галузь лінгвістики, яка розглядає чотири елементи: мову, культуру, людину (суспільство), дійсність (В. А. Маслова, С. Г. Тер-Мінасова, Б. Л. Уорф, F. Hermanns, K. Kessel, K. Knapp, I. Warnke, M. Wengeler). Дослідження мови в аспекті лінгвокультурології дає змогу проаналізувати лінгвокультурні особливості певної нації, виявити її етносвідомість та мовомислення, описати культурні компоненти в семантиці текстів [11, 113]. А. Й. Паславська зазначає, що культура та інтеркультуралістика перетворилися на кодові слова сучасності [12, 139].

Аналіз досліджень цієї проблеми

Для обґрунтування теоретичних положень і достовірності дослідницьких висновків застосовуємо положення, розроблені в працях із теорії міжкультурної комунікації (Е. Сепір, Ф. С. Бацевич, А. Д. Бєлова, А. Вежбицька, В. В. Воробйов, В. А. Маслова, З. Д. Попова, І. С. Шевченко та ін.). Р. С. Помірко визначає міжкультурну комунікацію як процес спілкування (вербального й невербального) людей (груп людей), які належать до різних національних і соціальних лінгвокультурних спільнот, зазвичай послуговуються різними ідіоетнічними мовами (або різними соціальними діалектами однієї мови) [13, 24]. Оскільки Aussteiger у багатьох культурах є лакунарним поняттям, то його правильне трактування необхідне для успішної міжкультурної комунікації. Aussteiger визначаємо як особу або групу осіб певних ідеологічних, політичних, економічних, екологічних, соціальних переконань, які внаслідок зовнішніх обставин залишають суспільство, роботу, групу, об'єднання, країну задля самореалізації, здійснення мрій, ведення особливого способу життя, пошуку нових відчуттів.

Мета і завдання статті. Мета статті полягає в аналізі явища Aussteiger крізь призму лінгвокультурології й передбачає розгляд таких завдань: 1) окреслити межі теорії лінгвокультурних (ЛК) типажів; 2) описати Aussteiger за критеріями виділення ЛК типажів; 3) дослідити Aussteiger за ознаками ЛК типажів; 4) визначити відмінності ЛК типажу від суміжних понять у комунікативній лінгвістиці; 5) охарактеризувати ЛК типаж Aussteiger як концепт.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Розвитком теорії мовної особистості (МО) в межах лінгвокультурології є теорія ЛК типажів, яка синтезує досягнення таких наук, як лінгвістика, літературознавство, соціологія, психологія й культурологія [4, 56]. З інтегруванням досягнень лінгвоконцептології та лінгвоперсонології, теорія ЛК типажів описує й моделює так звані концепти типізованої особистості (В. І. Карасик). Такий аналіз уможливлює виявлення ціннісних домінантів культури, пильніший погляд на національну картину світу її носіїв, визначення того, яким чином функціонування того чи того культурного утворення (типажу) відображається безпосередньо в мові. ЛК типаж - це типізована особистість, упізнаваність якої відбувається завзяки певним специфічним характеристикам вербальної й невербальної поведінки та ціннісної орієнтації [7, 105]. Aussteiger у цій розвідці розглядаємо як ЛК типаж.

В українському мовознавстві досліджені такі ЛК типажі, як «елітарна мовна особистість» (Є. М. Санченко), «маклер» (І. В. Змійова), «чиновник», «козак» (Т. М. Сукаленко), «неформал» (І. Б. Бордуляк), “der deutsche Bьrger” (О. В. Дорошенко), «англійський дивак» (К. О. Ахтирська) та ін.

МО в аспекті типізованої лінгвокультурної своєрідності комунікативної поведінки стає ЛК типажем. Це особливий тип лінгвокультурних концептів, важливі характеристики якого полягають у типізованості певної МО, значущості цієї особистості для лінгвокультури, наявності ціннісного складника в концепті, що фіксує МО, можливості її як фактичного, так і фікціонального існування, конкретизації в персонажі художнього твору, спрощеної та карикатурної репрезентації, опису за допомогою спеціальних прийомів соціолінгвістичного й лінгвокульторологічного аналізу [3, 72].

Як основні критерії для виокремлення ЛК типажів О. O. Дмитрієва пропонує розглядати ознаки, які є вагомими для характеристики особистостей, а саме: 1) соціальний клас (належність типажу до пануючої чи непануючої групи суспільства), напр. дворянин і селянин; 2) територіальна ознака (місцевість, на якій проживає типаж), напр. москвич; 3) ознака події (подія, на основі якої виділяється типаж), напр. декабрист, блокадник, якобинець; 4) етнокультурна унікальність (ендемічність типажу, його приналежність до певної культури), напр. козак; 5) трансформаційність (прив'язаність типажу лише до конкретного історичного періоду чи його переосмислена модифікація в наступні періоди), напр. декабрист і гусар. Ці ознаки взаємодоповнювані [4, 3-6]. ЛК типаж “Aussteiger” не апелює до певного соціального класу, оскільки його представники можуть мати різне класове походження та проживати на різних територіях: у місті чи селі, у Німеччині або за кордоном. Натомість виникає типаж на основі певної події - виходу із суспільних, політичних і соціальних структур. Цей типаж має етнокультурну унікальність - існує в німецькій лінгвоспільноті. Aussteiger характеризується широкою експансією в різних сферах життя та широким спектром вербалізації саме в німецькій мові. Трансформаційність ЛК типажу вбачає в історичному розвитку поняття Aussteiger, яке розпочиналося з виникненням хіпі й наразі пронизує всі сфери людського буття.

ЛК типажі характеризуються такими ознаками, як асоціативність, рекурентність, хрестоматійність, широка впізнаваність, знаковість (символічність), яскравість, типовість, прецедентність [4]. Розглянемо Аussteiger як ЛК типаж за вищеназваними ознаками.

Широка впізнаваність обумовлена варіативною інформацією, знайденою в інтернеті, художній автобіографічній літературі за досліджуваною темою. Рекурентність ЛК типажу (частотність його мовних репрезентацій у мовленні) є важливим показником його актуальності в когнітивній свідомості народу. Вона відображає не лише мовну, але й когнітивну та лінгвосоціальну актуальність ЛК типажу [14, 79-86.]. За запитом “Aussteiger” німецькою мовою пошукова система “Google” дає 515 000 результатів, “Yahoo” - 175 000, «Яндекс» - 38 000 відповідей (станом на 15.02.2015 р.). Знаковість (символічність) і яскравість досліджуваного поняття не викликають сумніву. На запитання анкети про зовнішній вигляд респонденти асоціюють Аussteiger із капюшоном, довгим волоссям, дредами, простим аскетичним одягом. Типовість Аussteiger полягає в певних стереотипах нетипової поведінки та відмінного способу життя, що також спостерігаємо в результатах опитування. Прецедентність Аussteiger помітна в текстах художньої літератури. За запитом на сайті “Amazon.de” знаходимо 698 результатів (станом на 15.02.2015 р.). Аussteiger є ЛК типажем, оскільки він відповідає всім вищезазначеним ознакам.

В. І. Карасик виокремлює статусний індекс - приналежність людини до певної соціальної групи (за етнічними, віковими, гендерними, освітніми, професійними, майновими та іншими ознаками) [10, 3]. ЛК типаж “Aussteiger” функціонує в професійному житті, проте не прив'язаний до конкретної професії.

ЛК типаж може залежати від певної видуманої'/фікціональної особистості (термін Г. Г. Слишкіна) - персонажа: героя літературного твору, діючої особи. Можливість конкретизуватися в персонажі художнього твору - важлива характеристика ЛК типажу: наші уявлення про той чи той людський типаж уключають цей його вид у світ повідомлень про нього, а при цьому стирається межа між фактом і фікцією [9, 235]. Так, Аussteiger простежуємо в багатьох художніх книгах (зазвичай маловідомих, напр. Д. Кнехт, Е. Валлі, Р. Шмедт, Й. Цойнер та ін.) і фільмах “Into the Wild”, “Die Wand”, “Eat, pray, love” та ін., головні герої яких можуть бути прототипічними образами відповідного підтипу - “Aussteiger із суспільства”, “Aussteiger із міста” або ж “Aussteiger із професії”. ЛК типаж “Aussteiger” є дисперсним, оскільки асоціюється з численною соціальною групою та може бути впізнаним і з позицій групи Аussteiger, і з індивідуальних оригінальних проявів досліджуваного поняття.

У теорії аналізу ЛК типажів В. І. Карасик й О. О. Дмитрієва співвідносять поняття «ЛК типаж» із іншими, які належать до комунікативної поведінки людини: «роль», «амплуа», «персонаж», «імідж», «стереотип» та «мовний портрет» [8].

У визначенні відмінностей ЛК типажу від ролі В. І. Карасик й О. О. Дмитрієва зауважують, що набір певних рольових реакцій - лише часткова його характеристика. Поведінкові реакції типажу відрізняються від рольових приписок більшою кількістю суб'єктивних, особистісних факторів [8]. Aussteiger виконують роль індикатора суспільного, економічного, політичного розвитку та морального рівня суспільства.

Амплуа - різновид ролі, її індивідуальна, особистісно забарвлена презентація. Типаж об'єктивніший, він не є самопрезентацією [8]. Єдина точка дотику понять «типаж» і «амплуа» - це типізованість відносно образів людей. Aussteiger можуть виступати, наприклад, в амплуа бізнесмена, котрий відкрив невелику пивоварню в бухті хіпі.

На відміну від персонажа типаж не завжди конкретизується в художньому творі. Він виступає узагальненням реальних або видуманих осіб, стає персонажем тільки тоді, коли відображається у свідомості автора або наратора. Персонажу не обов'язково бути типажем, оскільки не всі персонажі є узагальненим образом [8]. Aussteiger виступає персонажем у книгах та фільмах, у яких ідеться про відмінний від загальноприйнятого спосіб життя або про пошук своєї ідентичності й унікальності.

На думку В. І. Карасика та О. О. Дмитрієвої, поняття імідж та типаж мають точки дотику. Обидва формують систему цінностей, характеризуються великим ступенем образності й типізації. Проте імідж спрощує особистісний образ, навмисне висвітлюється лише одна з його характеристик. «Якщо імідж формується свідомо, є інструментом для обробки суспільної думки <...>, то типаж виникає стихійно в результаті розвитку суспільства» [8, 20]. Aussteiger - стихійно сформоване явище на найвищому щаблі розвитку німецького суспільства.

Стереотип, як і ЛК типаж, характеризується ознаками узагальненості, стійкості, емоціональної забарвленості та оцінності. Стереотипні уявлення входять у поняття «лінгвокультурний типаж», оскільки він є узагальненням. Проте, «на відміну від стереотипу, ЛК типаж прив'язаний до реальної або наявної колись чи фікціональної особистості» [8, 14]. ЛК типаж, крім стереотипних ознак, містить об'єктивні типізації, які обумовлюють його як явище.

Створення мовного портрета характеризується описом специфіки мовлення особистості. На думку В. І. Карасика та О. О. Дмитрієвої, саме особливості використання ними мовних одиниць, а також паравербальна поведінка (жестово-мімічні характеристики, вибір дистанцій у спілкуванні) дають підставу говорити про приналежність «портретованого» до певної соціальної групи. Опис мовленнєвого портрета й дослідження ЛК типажу - явища схожі, проте все ж не тотожні [8]. Мовленнєві характеристики типізованої особистості - лише частина прояву типажу. Мовленнєве портретування корисне для його моделювання, проте це не головне завдання дослідження.

У пропонованій розвідці розглядаємо ЛК типаж як різновид концепту [7]. З урахуванням усіх поглядів сучасного розуміння терміна концепт, а саме його когнітивної природи, мовної вираженості й приналежності до культурно маркованих сутностей, візьмемо за основу визначення концепту, запропоноване В. І. Карасиком: «Концепт - це багатомірне смислове утворення, яке має образний (фреймовий), описовий (поняттєво-дефініційний) та ціннісний виміри» [5, 75-80]. Відповідно до сказаного вище, концепт - це певне абстрактне ціле, що складається з трьох компонентів: образного, поняттєвого й ціннісного. Ціннісний складник є найяскравішим носієм культурної інформації. Зауважимо, що ціннісне начало в концепті основоположне.

Концепт повинен актуалізуватися в мові, саме в цьому виявляється його мовна сутність. Крім імені концепту існує велика кількість інших вербальних засобів, за допомогою яких концепт «закріплюється в мові». Одним зі способів актуалізації концептів у мові

О. О. Дмитрієва називає прецедентні тексти та характеризує їх як лінгвокультурні, що складаються з «культурно-маркованих одиниць і виражають у концентрованому вигляді відомості про культуру певного народу» [2, 147-151]. Отже, прецедентні тексти містять ціннісні домінанти, за якими визначається тип тієї чи тієї культури.

Розрізняють лінгвокогнітивні й лінгвокультурні концепти. Перші - це ментальні утворення, які містять типізуючі фрагменти досвіду, що зберігаються в пам'яті людини. Типізованість цих одиниць зміцнює уявлення у вигляді різних стереотипів, а їх усвідомлення дозволяє передати інформацію про них іншим людям, їх значущість закріплює в індивідуальному та колективному досвіді важливі характеристики дійсності. Специфіка лінгвокультурних концептів полягає в тому, що вони містять культурно марковану ознаку, суттєву для розуміння того чи іншого етнічного об'єднання, наприклад: «Воля», «Доля», «Справедливість», «Свобода», «Час», «Совість» та ін. [6].

Слід зауважити, що лінгвокогнітивний та лінгвокультурний підходи до розуміння концепту не є взаємовиключними: концепт як ментальне утворення у свідомості індивіда - вихід до концептосфери соціуму, а отже, на культуру, а концепт як одиниця культури - фіксація колективного досвіду, який стає досягненням індивіда. Ці підходи різняться за векторами щодо ставлення до індивіда: лінгвокогнітивний концепт - це спрямованість від індивідуальної свідомості до культури, а лінгвокультурний концепт - від культури до індивідуальної свідомості [6, 139]. Серед прихильників першого підходу - С. А. Жаботинська, О. Селіванова, М. М. Болдирев, О. С. Кубрякова, Дж. Лакофф та ін.; другого - О. Голубовська, В. В. Жайворонок, А. Вежбицька, В. А. Маслова, Ю. С. Степанов та ін.

М.М. Болдирев підкреслює, що за концептом можуть стояти знання різного рівня абстракції, а також його формати (певна форма або спосіб представлення знань на мислиннєвому чи мовному рівнях): 1) конкретно-чуттєвий образ; 2) уявлення, схема, поняття, прототип [1]. Зіставлення типологій когнітивних і культурних концептів демонструє наявність корелятів: прототип як різновид когнітивного концепту та типаж - різновид лінгвокультурного.

лінгвокультурний типаж aussteiger

Висновки та перспективи подальшого дослідження

Отже, межуючи з іншими базовими поняттями лінгвокультурології (МО та концептом), ЛК типаж є новим і своєрідним мовним феноменом. У нашій науковій розвідці ми приєднуємося до В. І. Карасика та О. О. Дмитрієвої й розглядаємо ЛК типаж як різновид лінгвокультурного концепту, що аналізує типізовану МО [8]. Актуальність та наукова цінність цієї лінгвокультурної одиниці очевидна: це не лише класифікація особистостей за принципом упізнаваності й культурної маркованості, це також спроба проникнути в концептосферу носіїв своєї чи іншої культури. Оскільки домінуючим началом у концепті є аксіологічне, то типаж - це спроба побудувати шкалу цінностей культури, установити орієнтири поведінки її носіїв.

Джерела та література

1. Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика: курс лекций по английской филологии / Н. Н. Болдырев. - Тамбов: Изд-во Тамбов. ун-та, 2001. - 123 с.

2. Дмитриева О. А. Изменение оценочного знака концепта / О. А. Дмитриева // Языковая личность: социолингвистические и эмотивные аспекты: сб. науч. тр. / под. ред. В. В Дементьева, В. И. Карасика. - Волгоград; Саратов: Перемена, 1998. - С. 147-151.

3. Дмитриева О. А. Лингвокультурный типаж как языковая личность / О. А. Дмитриева // Известия Волгоград. гос. пед. ун-та. - 2006. - № 5 (18). - С. 72-75.

4. Дмитриева О. А. Лингвокультурные типажи России и Франции XIX в.: монография / О. А. Дмитриева. - Волгоград: Перемена, 2007. - 307 с.

5. Карасик В. И. Лингвокультурный концепт как единица исследования / В. И. Карасик, Г. Г. Слышкин // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: сб. науч. тр. / под ред. И. А. Стернина. - Воронеж: ВГУ, 2001. - С. 75-80.

6. Карасик В. И. Языковoй круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. - Волгоград: Перемена, 2002. - 477 с.

7. Карасик В. И. Американский супермен как коммуникативный типаж / В. И. Карасик // Интенсивное обучение иностранным языкам: проблемы методики и лингвистики. Вып. 2. - Волгоград: Перемена, 2004. - С. 105-113.

8. Карасик В. И. Лингвокультурный типаж: к определению понятия / В. И. Карасик, О. А. Дмитриева // Аксиологическая лингвистика: лингвокультурные типажи. - Волгоград: Парадигма, 2005. - С. 5-25.

9. Карасик В. И. Языковые ключи: монография / В. И. Карасик. - Волгоград: Парадигма, 2007. - 520 с.

10. Карасик В. И. Социальный статус человека как лингвокультурная ценность / В. И. Карасик // Меняющаяся коммуникация в меняющемся мире: в 2 т. Т. 1. / отв. ред. Г. Г. Слышкин. - Волгоград: ФГОУ ВПО «Волгоград. акад. гос. службы»; ЗАО «Региональная энергетическая служба», 2008. - С. 3-6.

11. Мацько Л. І. Лінгвокультурологічний аналіз тексту / Л. І. Мацько // Українська мова в діалозі культур. Факультативний курс: навч. посіб. / під ред. В. Ф. Дороз. - К.: Ленвіт, 2010. - С. 118-128.

12. Паславська А. Й. Мовленнєві жанри у міжкультурній комунікації / Р. Помірко, Ф. Бацевич, А. Паславська. - Л.: ПАІС, 2010. - 279 с.

13. Помірко Р. С. Когнітивні механізми транспозиції смислів: метафора та метонімія (на матеріалі англійської фахової мови економіки) / Р. С. Помірко // Вісник Львів. нац. ун-ту. Сер. «Іноземні мови». - 2010. - Вип. 17. - С. 2-28.

14. Уфаєва И. Ю. Лингвокультурний типаж Hispanic: автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ирина Юрьевна Уфаева; Нижегород. гос. лингвист. ун-т им. Н. А. Добролюбова. - Н. Новгород: [б. и.], 2008. - 24 с.

References

1. Boldyriev, N. N. 2001. Kognitivnaia Semantika. Tambov: Tambovskii Universitet

2. Dmitriieva, Olga. 1998. “Izmeneniie Otsenochnogo Znaka Kontsepta”. Yazykovaia Lichnost: Sotsyolingvisticheskiie i Emotivnyie Aspekty, edited by V. V. Dementiev, and V. I. Karacik, 147-151. Volgograd, Saratov: Peremena.

3. Dmitriieva Olga. 2006. “Lingvokulturnyi Tipazh kak Yazykovaia Lichnost”. Izvestiia Volgogradskogo Gosudarstvennogo Pedagogicheskogo Universiteta, 5 (18): 72-75.

4. Dmitriieva, Olga. 2007. Lingvoculturnyie Tipazhy Rossii i FrantsyiXIX Veka. Volgograd: Peremena.

5. Karasik, Vladimir. 2001. “Lingvokulturnyi Kontsept kak Yedinitsa Issledovaniia”. In Metodologicheskiie Problemy Kognitivnoi Lingvistiki, edited by I. A. Sternin, 75-80. Voronezh: VGU.

6. Karasik, Vladimir. 2002. Yazykovoi Krug: Lichnost, Kontsepty, Diskurs. Volgograd: Peremena.

7. Karasik, Vladimir. 2004. “Amerikanskii Supermen kak Kommunikativnyi Tipazh”. Intensivnoie Obucheniie Inostrannym Yazykam: Problemy Metodiki i Lingvistiki. Volgograd: Peremena.

8. Karasik, Vladimir, and Dmitriieva, Olga. 2005. “Lingvokulturnyi Tipazh: k Opriedielieniiu Poniatiia”. Aksiologicheskaia Lingvisitka: Lingvokulturnyie Tipazhy, 5-25. Volgograd: Paradigma.

9. Karasik, Vladimir. 2007. Yazykovyie Kliuchi. Volgograd: Paradigma.

10. Karasik, Vladimir. 2008. “Sotsyalnyi Status Cheloveka kak Lingvokulturnaia Tsennost”. In Meniaiushchaiasia Kommunikatsyia v Meniaiushchemsia Mire, edited by Genadii Slyshkin, 3-6. Volgograd.

11. Matsko, L. I. 2010. “Lingvokulturologichnyi Analiz Tekstu”. In Ukrainska Mova v Dialozi Kultur, edited by V. F. Doroz, 118-128. Kiev: Lenvit.

12. Paslavska, A. I., and Pomirko, R. S., and Batsevych, F. 2010. Movlennievi Zhanry u Mizhkulturnii Komunikatsii. Lviv: PAIS

13. Pomirko, R. S. 2010. “Kohnityvni Mekhanismy Transpozytsii Smysliv: Metafora i Metonimiia (na Materiali Anhliiskoi Fakhovoi Movy Ekonomiky)”. Visnyk Lvivskoho Natsionalnoho Universytetu, 17: 2-28.

14. Ufaieva, I. Yu. 2008. “Lingvokulturnyi Tipazh Hispanic”. PhD diss., Nizhegorodskii Gosudarstvennyi Lingvisticheskii Universitet Imeni N. A. Dobroliubova.

Размещено на Allbest.ru