Квантифікація роману Е.М. Ремарка "Ніч у Лісабоні" та його перекладу українською мовою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Квантифікація роману Е.М. Ремарка "Ніч у Лісабоні" та його перекладу українською мовою

Ігор Ліхнякевич,

Стаття представляє проведений квантитативний аналіз роману Е.М. Ремарка "Ніч у Лісабоні" та його перекладу українською мовою, визначає специфіку відтворення ідіолекту автора в оригіналі та ступінь його збереження в українськомовному перекладі, а також результати дослідження особливостей перекладу твору через квантитативну параметризацію тексту оригіналу і тексту перекладу з використанням паралельного корпусу. Під ідіостилем розумітимемо систему змістовних і формальних лінгвістичних характеристик, властивих творам окремого автора, яка робить унікальним утілений у цих творах авторський спосіб мовного висловлювання. Ідіолект - це також своєрідна мова окремого індивіда. Ідіостиль мовної особистості майстрів слова охоплює: а) мову їх творів; б) ставлення до мови як до суспільного, історичного та культурного явища; в) використання мовної варіативності у певних комунікативних ситуаціях.

Не менш важливо також враховувати загальні процеси художньої мови, їх зв'язок із мовою доби. Мета цієї розвідки - дослідити лексику роману Е.М. Ремарка "Ніч у Лісабоні" та його перекладу українською мовою Аркадієм Плюто та Миколою Дятленком. Методика дослідження має комплексний характер, який полягає в застосуванні і загальнонаукових методів, і лінгвістичних та власне перекладознавчих методів. Основним є квантитативний аналіз, який забезпечує досягнення поставленої мети. Для проведення досліджень текст оригіналу та його перекладу було перетворено в електронну форму в текстовому форматі Unicode utf 8. Отримані тексти було технічно відредаговано. Наступним кроком у текст було внесено позначки, які вказують межі абзаців та речень, а також виокремлено пряму мову персонажів роману. Затим за допомогою програми AntConc було отримано частотні списки словоформ оригіналу та перекладу. Отримані словоформи було приведено до словникової норми. У результаті для оригіналу та перекладу було отримано загальну кількість слововживань (N), кількість словоформ (Nf), базову кількість слів (L) та кількість слів, що трапились у тексті лише один раз (H). На їх основі було визначено такі коефіцієнти: багатство словника (індекс різноманітності) - L/N; індекс повторюваності - N/L; індекс hapax legomena - (H/N); індекс винятковості у тексті - H/N та індекс концентрації - відношення кількості слів, які повторюються 10 разів і частіше до кількості слів у тексті. Квантифікація тексту твору дозволила виявити специфіку відтворення ідіолекту автора в оригіналі та ступінь його збереження в українськомовному перекладі з використанням паралельного корпусу.

Ключові слова: квантитативний аналіз, ідіолект, частотність, індексація, паралельний корпус. роман переклад ідіолект

Кульчицкий Игорь, Лихнякевич Игорь. Квантификация романа Э.М. Ремарка "Ночь в Лиссабоне" и его перевода на украинский язык. Под идиостилем мы будем понимать систему содержательных и формальных лингвистических характеристик, присущих произведениям отдельного автора, которые делают уникальным воплощенный в этих произведениях авторский способ языкового выражения. Идиолект - это также своеобразный язык отдельного индивида. Идиостиль языковой личности мастеров слова включает: а) язык их произведений; б) отношение к языку как к общественному, историческому и культурному явлению; в) использование языковой вариативности в определенных коммуникативных ситуациях. Не менее важно также учитывать общие процессы художественного языка, их связь с языком эпохи. Целью этой работы является исследование лексики романа Э.М. Ремарка "Ночь в Лиссабоне" и его перевода на украинский язык Аркадием Плюто и Николаем Дятленко. Методика исследования имеет комплексный характер, который заключается в применении как общенаучных методов, так и лингвистических и собственно переводческих методов. Основным является квантитативный анализ, который обеспечивает достижение поставленной цели. Для проведения исследований тексты оригинала и его перевода было преобразовано в электронную форму в текстовом формате Unicode utf 8. Полученные тексты были технически отредактированы. Затем в текст были внесены маркеры, указывающие границы абзацев и предложений, а также выделена прямая речь персонажей романа. Далее с помощью программы AntConc было получено частотные списки словоформ оригинала и перевода. Полученные словоформы были приведены к словарной норме. В результате для оригинала и перевода было получено общее количество словоупотреблений (N), количество словоформ (Nf), базовое количество слов (L) и количество слов, встретившихся в тексте только один раз (H). На их основе было определено следующие коэффициенты: богатство словаря (индекс разнообразия) - L / N; индекс повторяемости - N / L; индекс hapax legomena - H / N; индекс исключительности в тексте - H / N и индекс концентрации - отношение количества слов, которые повторяются 10 раз и чаще к общему количеству слов в тексте - FJ0 / N. Исследование позволило выявить специфику воспроизведения идиолекта автора в оригинале и степень его сохранности в украиноязычном переводе путем квантитативной параметризации текста оригинала и текста перевода с использованием параллельного корпуса.

Ключевые слова: квантитативный анализ, идиолект, частотность, индексация, параллельный корпус.

Kulchytskyy Ihor, Likhnyakevych Ihor. Quantification of the NoveL "The Night in Lisbon" by E. M. Remark and its Transfer into Ukrainian Language. The idiostyle implies the system of meaningful and formal linguistic features inherent in the writings of a particular author, which makes the author's way unique in terms of verbalization embodied in these works. Idiolect is also a peculiar language of an individual. The idiostyle of the linguistic personality of the language professionals includes: a) the language of their works; b) the attitude towards language as a social, historical and cultural phenomenon; c) the usage of linguistic variability in certain communicative situations. It is equally important to take into account the general processes of literary language, their connection with the language of the day. The purpose of this work is to investigate the vocabulary of the novel "The Night in Lisbon" by E. M. Remark and its translation into Ukrainian by Arkadiy Plyuto and Mykola Dyatlenko. The research methodology is of a complex nature, which is to apply both general scientific methods as well as linguistic and proper translation methods. The main thing is a quantitative analysis, which ensures achievement of the aim. To conduct the research, the source text and its translation have been converted into an electronic form in the textual format Unicode utf 8. The texts received were technically edited. To introduce the marks into the text was the next step in our research. They indicate the boundaries of paragraphs and sentences. Moreover, the direct language of the characters in the novel was considered. Subsequently, using the AntConc program, the frequency lists of original and translated word forms have been obtained. The resulting word forms were arranged according to the vocabulary standards. As a result, for the original and translation, the total number of words (N), the number of word forms (Nf), the basic amount of words (L), and the number of words, which has occurred in the text only once (H) have been acquired. On their basis, the following coefficients have been calculated: the richness of the dictionary (index of diversity) - L / N; repeatability index - N / L; hapax legomena index - H / N; the index of exclusivity in the text - H / N and the index of concentration - the ratio of the number of words that are repeated 10 times or more to the number of words in the text - Fi0 / N. The research allowed to reveal the peculiarity of reproduction of the author's idiolect in the source text and the degree of its preservation in the Ukrainian translation by quantitative parameterization of the source text and the target text using a parallel corpus.

Key words: quantitative analysis, idiolect, frequency, indexation, parallel corpus.

Постановка наукової проблеми та її значення. Однією з основних проблем стилістики художнього тексту і надалі залишаються невирішені питання, пов'язані з індивідуальним мовленням письменника. Досі в мовознавстві немає одного точного визначення щодо індивідуального мовлення автора.

У сучасній лінгвостилістиці для позначення характерних рис індивідуального мовлення письменника одночасно використовують декілька термінів, а саме: "авторський стиль", "авторський ідіолект", "стиль автора", "ідіостиль", "ідіолект", "індивідуальний стиль", які не мають чіткої дефініції та критеріїв розмежування.

Так, аналіз філологічних робіт, присвячених проблемі стилю, засвідчує, що термін "стиль" належить до слів із широким семантичним діапазоном. При цьому Г. Поспелов наголошує, що "багатозначність цього поняття зумовлена історично: "термін "стиль" виник у римській літературі як метонімічне позначення особливостей "написання" - словесного складу творів того чи того автора" [15, с. 303].

Попри значну увагу лінгвістів до поняття стилю, відсутність його єдиної дефініції можна пояснити насамперед тим, що науковці по-різному підходять до його трактування: В. фон Гумбольдт, В. Виноградов, О. Пономарів та інші беруть за основу функціональний аспект мови; В. Григорьев, Н. Єсипенко, М. Рудяков, Л. Ставицька аналізують художні твори письменника та визначають індивідуальні особливості його мови; В. Волощук, І. Гальперін, В. Одинцов, Т. Токарева досліджують стилістику тексту.

Мета статті - виявити характерні риси відтворення ідіолекту Еріха Марії Ремарка в романі "Ніч у Лісабоні" та в дослідженні особливостей українськомовного перекладу твору через квантифікацію тексту оригіналу і тексту перекладу на основі паралельного корпусу.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв'язання таких дослідницьких завдань:

- квантитативне дослідження роману "Ніч у Лісабоні" та його перекладу українською мовою Аркадієм Плюто та Миколою Дятленком;

- квантифікація використаних частин мови в оригінальному тексті Еріха Марії Ремарка та в його українськомовному перекладі;

- індексація отриманих даних квантитативного аналізу роману та його перекладу;

- здійснення порівняльного аналізу отриманих результатів у квантитативному аспекті на основі паралельного корпусу.

Методи та методики дослідження. Виходячи з мети та завдань цієї розвідки, застосовано комплексну методику дослідження, де поряд із квантитативним аналізом використано загальнонаукові, лінгвістичні та перекладознавчі методи.

Сучасна лінгвостилістика й когнітивна лінгвістика дедалі ширше використовують поняття "ідіолект" й "ідіостиль" для дефініції характерних ознак індивідуального мовлення. Саме художній стиль відкриває можливості для визначення специфічних ознак авторського світосприйняття, через те поняття ідіолекту відіграє важливу роль в аналізі характерних рис художньої літератури. Художнє мовлення традиційно розглядають у лінгвістичному або літературознавчому аспекті. Найпродуктивнішим у стилетворенні вочевидь є синтаксичний рівень, тому лінгвістичний аналіз стилю як системи, на думку багатьох дослідників, найдоречніше проводити саме на цьому мовному рівні.

Ідіолект дослідники вважають загальнолінгвістичним терміном, що "давно укорінився в мовознавстві, його значення більш або менш стале" [6, с. 4]. Крім того, ідіолект порівняно з ідіостилем має більш чітке й однозначне тлумачення. Ідіостиль же вирізняється своїм полісемантизмом, що підтверджують такі його дефініції: складний багатогранний прояв особистості автора, сукупність концептуально значущих для митця принципів організації тексту [2], неподільна єдність ментальних і мовних структур художнього світу письменника [14], комунікативно-когнітивний простір мовної особистості письменника [2].

Вважають, що індивідуальний стиль (ідіолект) - це сукупність "мовно-виражальних засобів, які виконують естетичну функцію й вирізняють мову окремого письменника з-поміж інших. Отже, ідіостиль - це система змістових і формальних лінгвістичних характеристик, властивих творам окремого автора, яка робить унікальним утілений у цих творах авторський спосіб мовного висловлення. Ідіолект - це також своєрідна мова окремого індивіда" [9, с. 112]. Поняття "індивідуальний стиль" насамперед застосовують до стилю автора. Саме талановитий письменник виробляє "свою індивідуальну мову", він має свої характерні вислови, звороти, свою будову фраз, перелік своїх улюблених слів. Ідіостиль мовної особистості майстрів слова охоплює:

а) мову письменника;

б) ставлення до мови як до суспільного, історичного та культурного явища;

в) використання мовної варіативності в певних комунікативних ситуаціях.

Важливим є також, на нашу думку, врахування загальних процесів художньої мови, їх зв'язок із мовою доби.

Загалом сучасні мовознавці виходять або з протиставлення "мова - її індивідуальна модель / модифікація", і з урахуванням цього "ідіолект / ідіостиль" розглядають в аспекті співвідношень "система-структура" і "система-текст" [5, с. 42], або з протиставлення "мова- стиль", і в цьому аспекті ідіостиль реконструюють "за матеріалами" ідіолекту - сукупності мовних форм "індивідуального говоріння" [6].

Цілком справедливо мовознавці зосереджують увагу на тому, що "використання статистичних методів у стилістиці ґрунтується на тому, що будь-який цілісний текст є результатом добору й певної організації ряду одиниць загальнонародної мови, але однакових стилістично відпрацьованих текстів практично не існує (якщо це не бланки, копії, штампи)" [12, с. 19]. Кожен текст має свої особливі стильові (і стилістичні) характеристики і водночас належить до певного типу текстів, а отже, має ряд спільних і відмінних ознак. Саме статистичний метод надає можливість виявити типологічні й диференційні ознаки.

Отримані завдяки статистичному методові дані щодо переліку мовних одиниць та їх функціонування у творах якогось одного письменника і зіставляючи їх з кількісними показниками таких самих одиниць мови у творах іншого письменника, враховуючи при цьому сукупність екстралінгвальних чинників, маємо можливість отримати надійні параметри для висновків про індивідуальний мовний стиль кожного автора.

Статистичний метод часто застосовують у лінгвостилістичних студіях для:

- дослідження функціональних стилів сучасної літературної мови;

- аналізу індивідуальних стилів;

- визначення загальної кількості й частотності вживання конкретних одиниць мови.

Деякі дослідники називають його структурно-статистичним. Зокрема, на думку

А.П. Коваль, саме цей метод дав змогу встановити іменний характер українського наукового стилю [11, с. 7]. І. К. Білодід наголошував на тому, що і структурний, і статистичний методи в дослідженнях різних текстів "можуть існувати і окремо (статистичний метод відомий раніше, ніж структурний), а можуть діяти й спільно, зливаючись як метод структурно-математично- статистичний" [1, с. 39].

Окремо вирізняють ще статистично-стилістичний, який "передбачає врахування кількості функцій, що їх може виражати певна мовна одиниця; також ураховують кількість однотипних морфологічних одиниць (наприклад, суфіксів), спроможних виконувати певну однотипну функцію" [8, с. 46-47].

Завдяки таким методам дослідження в українській мові встановлено, зокрема, статистичні параметри основних стилів [13] і їхніх внутрішніх диференційних різновидів, виявлено найпоширенішу лексику художнього ("Частотний словник сучасної української художньої прози" (1981), "Частотний словник сучасної української поетичної мови" (1998)), наукового ("Частотний словник наукової прози" (2001)) та публіцистичного стилів ("Частотний словник українського публіцистичного стилю" (2004)).

Останнім часом активізувалися також видання словників-конкордансів із розташованим в алфавітному порядку переліком слів із мінімальним контекстом, що передбачають укладання реєстрів лексем певного автора (напр., Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Лесі Українки) або окремого твору (як-от: роману "Перехресні стежки" Івана Франка - С. Бук, А. Ровенчак) та ін.

Отже, сучасний діапазон можливих методів лінгвостилістичного аналізу об'єднує, крім загальнолінгвістичних та загальнонаукових, ще й спеціальні методи дослідження. Саме таке поєднання забезпечує ефективність наукового пошуку й уможливлює його повноту.

У нашій спробі квантитативного аналізу роману "Ніч у Лісабоні" відомого німецького письменника ХХ ст. Е.М. Ремарка із застосуванням комп'ютерного опрацювання даних визначено статистичні параметри й підраховано найбільш частотні елементи тексту. Крім того, кількісний аналіз із застосуванням комп'ютерного опрацювання даних відкриває нові можливості для вивчення ідіолекту письменника в рамках комунікативної стилістики художнього тексту. Безпосереднім завданням дослідження було проведення лінгвостатистичних обчислень на основі оригінального тексту роману "Ніч у Лісабоні" Е.М. Ремарка та його перекладу Аркадієм Плюто та Миколою Дятленком українською мовою, що дає змогу охарактеризувати ідіолект письменника у квантитативному аспекті та визначити ступінь його збереження в перекладі.

Результати та дискусії. Підготовка до виконання дослідження полягала в нормалізації електронних оригінального та українськомовного текстів засобами комп'ютерних програм FineReader та Microsoft Word. Потім вичитано та відредаговано отримані тексти.

Для проведення подальших квантитативних досліджень було анотовано корпус тексту роману "Ніч у Лісабоні" Е.М. Ремарка. Ми скористалися принципами міжнародного стандарту ТЕІ, які до того ж відповідають обов'язковій вимозі уніфікованості комп'ютерного тексту. Після надання документам належного вигляду в текстовому редакторі Microsoft Word та корпусного анотування ми створили списки словоформ, використаних у тексті оригіналу та його перекладі за допомогою програми AntConc. Ми скористалися такими можливостями програми, як отримання словникових одиниць та стійких словосполучень, які належать до предметної ділянки; вибірка слів, що входять в одну тематичну групу та пошук контекстів, у яких вживаються задані слова. У результаті опрацювання даних відсортовано вибрані мовні одиниці за такими критеріями: за алфавітом, частотність, закінчення слова.

Отриманий список перенесено в середовище MS Excel, де проведено лематизацію й підраховано загальну кількість лексичних одиниць в оригіналі та перекладі.