Особливості субстантивованого інфінітива

Ольга Чернишова

У статті досліджуються типові синтаксичні функції субстантивованого інфінітива в історичному розвитку - від давньоверхньонімецького періоду до сучасної німецької мови. субстантивований інфінітив діахронічний

Об'єктом розгляду в даній статті є особливості його функціонування на рівні речення на матеріалі давньо-німецької писемності в діахронічний перспективі з давньоверхньонімецького періоду.

Інфінітив в німецькій мові займає перехідне місце між дієсловом та іменником, що, в першу чергу, реалізується на рівні речення, в якому він виступає як в дієслівній, так і в іменній формах. Традиційно інфінітив, що вживається в типовій для імені дистрибуції, називають субстантивованим. Дериват в цьому випадку завжди має виражені загальні значення в його процесі, тобто "дії в номінації",`^егЬа1 - Nomina”, “Verbal- Abstrakta” [6, 132], як правило, не має статусу множини.

Особливості значення субстантивованого інфінітива (СІ) релевантні і для інфінітива в цілому, незалежно від виконуваної ним синтаксичної ролі в реченні, наприклад: "Der substantivierte Infinitiv bezeichnet die Verbalhandlung als solche, ohne temporale Bestimmung , ohne Subjekt oder Aktanten und charakterisiert im Vergleich zu den anderen Verbalabstrakta, die Verbalhandlung als Verlauf" [10, 78]. Щодоможливостіпідпорядковуватиактантислідзауважити, щовсучаснійнімецькіймовіСІздатнийконкретизуватисвоєпроцесуальнезначенняякзадопомогоюобставин, такізберігаючиоб'єкти: абоутворюючизнимискладеніслова, абовформіатрибутавгенитиві; вказівканадіюмаркуєтьсяприсвійнимзайменником. Порівняємо:

Обставина =>Dass du ewig denkst an mich.. .(J.W. Goethe)

Прямийдодаток=> das Mдrchen erzдhlen (J.W. Taschler), beim Studieren dieser Arbeit (K.S.Franz);

Підмет=> durch sein Ausbleiben (F.A. Herbig).

ТеманаслідуванняаргументівбазовогодієсловаСІдокладнорозглядаєтьсявдослідженняхКетіїиBlum «Nominalisme Infinitive: eine empirisch basierte Studie zum Deutschen».

Розробляючи дане питання, автор приходить до однозначного висновку про неможливість збереження доповнень давального і знахідного відмінків похідного дієслова при його субстантивації [9, 17-18].

Синкретичний характер інфінітива можна наочно проілюструвати такими прикладами, в яких належність певної частини мови залежить виключно від способу написання:

Jung sein ist schцn, alt sein ist bequem (M. v. Ebner-Eschenbach);

Altwerden ist das neue Jungsein (Titel des Artikels, Zeitschrift Cicero).

Віддієслівні іменники в «застиглих» відмінкових формах (давального, знахідного і локатива), очевидно, функціонували вже в індоєвропейській при присудку в каузативному значенні. СІ однозначно зустрічаються в текстах давньоверхньонімецького періоду, питання про існування даного роду конверсії в готській залишає сумнів в силу його тісної залежності від грецької мови [7, 14].

Одним з характерних явищ для давньоверхньонімецького періоду є поєднання zi з інфінітивом вдатіві, двоїстий характер якого ускладнює точне виокремлення у нього домінуючих (іменних або дієслівних) ознак. Порівняємолітературніфрагменти:

To gebot er iu ze demo lebinne mit minnon hie ze wesinne (Noker, Memento Mori).

Ioseph Davides sun ni curi thы forhtan zi nemanne Mariun thina gimahhun (Tatian).

Усучаснійнімецькійаналогічні «прийменниковіконструкціїзіменникамивіддієслівноїсемантики» (термінологія, згідноВ. Адмоні [1: 289]) зустрічаютьсядоситьчасто, такяквонибільшкомпактнимчином, ніжінфінітивніоборотизіum zu, здатніпередаватизначеннякаузативності.

Порівняємо:

<...>deshalb neige ich ein wenig zum Fachsimpeln ... (D. Gkttauer Gut gegen Nordwind).

<...> und auch ich werde zum Jubeln hochgezogen (T. Jaud, Ьberman).

Поява поєднаньстягнутої форми артикля і прийменника zu з СІ належить до

раньонововерхньонімецького періоду (приклади використання в літературі середньонижньонімецького періоду) і, швидше за все, пов'язано з розвитком тенденції написання іменників з маюскулом. Так, вже у Бранта:

Viel Narren sind wohl reif zum Drьcken (S. Brant, Das Narrenschiff).

Випадковенаписанняокремихіменниківзвеликоїлітери, щовиконувалоздебільшогофункціюлогічногооформленнятекстовоговмістувраньонововерхньонімецькійлітературі, відбуваєтьсявнововерхньонімецькийперіодспособоммаркуванняіменникаякчастинимови. СІпишетьсязавждизвеликоїлітери. Іншимисловами, внімецькіймовіостаточнонарівнісистемизаінфінітивомзакріплюєтьсяздатністьбільшергономічнимчиномвисловлюватиабстрактнеузагальненнядіїабостанувсинтаксичномуполіімені.

Вживанняартиклязінфінітивомєоднимзосновнихмаркерівйогосубстантивації; всучаснійнімецькіймовінелексикалізованіСІ, зарідкимвинятком, вживаютьсязартиклемприпоєднаннізприйменникамиzu/bei/in/an, зприйменникамиmit іdurch переважнобезартикля, впоєднанняхзіншимиприйменниками, використанняартикляваріюється.

Неозначений артикль перед СІ, як і перед іншими абстрактними іменниками, в сучасній німецькій не ставиться. Однак, в середньоверхньонімецький період СІ з невизначеним артиклем і присвійним займенником зустрічаються набагато частіше, з означеним артиклем - набагато рідше:

<...>diu vreude verkкrte sich in ein weinen unde in ein klagen (H.von Aue, Iwein).

<...>ыf si wart in dem palas ein luogen und ein warten (K. von Wьrzburg, Trojanerkrieg).

Iuwer weinen ist mir swaere... (H.von Aue, Erec).

Was iu mоn komen dф iht leit? (W. v. Eschenbach, Parzival).

Данийфактдаєпідставуприпустити, щоСІнапочатковомуперіодірозвиткунімецькоїмовинебувабстрактниміменником, вінпоказував, впершучергу, процесуальністьдії, апривживаннізнеозначенимартиклемвказувавнайогокомплекснийхарактер.

Отже, слідзазначити, щонасемантикоморфологічнийідистрибутивнийрозвитокСІнезаперечнийвпливнадаврядпроцесів, щопочалисявкінціранньонововерхньонімецькогоперіоду. Впершучергу, цепоширенняіподальшезакріпленнязаіменником, відповідноізаСІ, написаннязвеликоїлітери, атакожрозвитоканалітичнихформдієсловаіформуваннярамковоїконструкціїякструктурноутворюючогоелементанімецькогоречення. Взаємненакладенняцихдвохпроцесівнарівнісистемиостаточнорозділило, взалежностівідсинтаксичнихфункційідистрибуцій, німецькийінфінітивнавербальнийісубстантивований.

ДіахронічнийаналізсинтаксичнихфункційСІдозволяєстверджувати, щоприрозвиткунімецькоїмовиінфінітивпослідовнореалізуєсинтаксичнийпотенціаліменника.

НижченаводитьсяперелікприкладівзнімецькомовноїлітературирізнихісторичнихперіодівдлякожноїхарактерноїдлясучасногонімецькогосинтаксичноїфункціїСІ.

Функціонуючинарівніреченнявякостідодаткаабопідмета, інфінітиввбільшійміріреалізуєзакладенийвньомувпроцесіісторичногорозвиткупотенціалімені.

Підмет:

Сучаснанімецькамова: <...>Verrat mir doch dein Rezept zum Schlankwerden! (T. Jaud, Ьberman).

Nhd: Ein grosses angstvolles Harren war in ihnen gewesen (W. Bloem, Das iserne Jahr).

Fhd: dannoch wirt das loben dicke mit gespotte gemischet (J. Tepl, Der Ackermann).

Mhd: Welt ir, sоn trыren ist verkкret (W. von Vogelweide, Lieder).

Ahd: <...>then lesen iz gilusti (Otfrid).

Додаток:

Сучаснанімецькамова: Wir haben kaum noch an das Zustandekommen des Vertrages geglaubt.(J.W. Tasc hler, Deutschlehrerin).

Nhd: Da erbarmte sich seiner ein gьtiges Erschaffen (W. Bloem, Das eiserne Jahr).

Fhd: Denn weder Weisheit, Einsicht, Rat, / Noch Macht vor Gott Bestehen hat (S. Brant, Das Narrenschiff).

Mhd: da3кren er im niht vertruoc (H. von Aue, Iwein).

Ahd: taz uuazer gab in trinchen, pouma scatotфn in (Notker).

Непрямідодатки:

ВживаннябезприйменникогоСІвдавальномувідмінкувфункціїнепрямогододаткуєпериферійнимівлітературізустрічаєтьсядоситьрідко. Даний факт пов'язаний з конфліктом семантик wem(кому?) відмінка і абстрактного процесу дії, що виражається інфінітивом. Порівняємо:

Сучасна німецька: Und wenn wieder ein Tag zu Ende gegangen war, ein Tag, der sie dem erwachsensein nдher brachte (J.W. Taschler, Deutschlehrerin).

Nhd: Wеr war й^єгals єг<...>, dа ihm dm Gelegenheit ohne sеin Mitwifen шЬєгєЬ^wo^n! (J.W. von Goethe, Wilhеlm Мє^єщLеhrjahrе).

Fhd: Viel sind aufs Sprnlen so versessen ... (S. Brant, Das Narrenschiff).

Mhd: Uns ist in alten mжren wunders vil geseit / von helden lobebжren von grфzer arebeit, / von frцuden, hфchgezоten, von weinen und von klagen ... (Das ibelungenlied).

Ahd: Uuib 'quad er innan thйs,'gib mir thes drinkannes (Otfrid).

Означення:

Згідно Г. Паулю, використання субстантивації похідного як непогодженого означення до іменника в родовому відмінку є найвищим ступенем його субстантивації [11, 115]. Як правило, в подібному вживанні СІ супроводжується артиклем, порівняємо:

Сучасна німецька: <...>und er wusste, dass es nicht die Anstrengung des Laufens war (P.Sьskind, Parfum).

Nhd: <...> so war zum zweiten Male die Wollust des Aufmerkens und Forschens groЯ (J.W. von Goethe, Wilhelm Meisters Lehrjahre).

Fhd: Es scheint unerwiesen zu sein <...>, daЯ sie auЯer dem Stande des Verdienstes oder des Zunehmens an der Liebe seien (Martin Luther).

Mhd: den Waleis twanc der minnen kraft swigens (W. v. Eschenbach, Parzival).

Ahd: Tharana datun sie ouh thaz duam: ougdun iro wisduam ougdun iro cleini in Thes tihtonnes reini (Otfrid).

Обставина:

СІзрізнимиприйменникамивсучаснійнімецькомовнійлітературідоситьшироковживаєтьсявфункціїобставинирізноїсемантики: часу(im, beim, nach), цілі(zum), способудії(mit, durch).

Сполученнязприйменникамиzum, beim, зодногобоку, маютьнайбільшучастотністьвсучаснійнімецькій, азіншого, єнайбільшмолодимявищемвмові, вихіднимізлітературираньонововерхньонімецькогоперіоду.Інфінітивзприйменникамиmit, durch, in зустрічаютьсяпротягомвсьогорозвиткуісторіїнімецькоїмови, зпоступовимзвуженнямпотенціалу:

In всучаснійнімецькійвживаєтьсяпереважноздієсловамируху, інструментальнезначенняпоєднаньзmit, durch перешкоджаєреалізаціїсемантикипослідовноїдії, виявляючивпершучергуіменнівластивостіінфінітива [3, 26].

Сучаснанімецька: Ich wette, du langweilst dich jetzt beim Lesen (J.W. Taschler, Deutschlehrerin).

Nhd: Aber im Umdrehen sah er plцtzlich an der Treppe <...> drei alte Mдnner an einem kleinen Tisch sitzen (Brьder Grimm, Deutsche Sagen).

Fhd: Doch Crates warf sein Geld ins Meer, / Das hindert 'ihn beim Lernen sehr (S. Brant, Das Narrenschiff).

Mhd: do lieffen dav dvrch schouwen vil manich wip vnde man (Das Nibelungenlied).

Ahd: <...> thie andere iungoron mit ferennu quamun (Tatian).

ІменначастинаскладеногодієслівногоприсудкаСІзприйменникамиim/beim/am ідієслівноюзв'язкоюsein всучаснійгерманістицідосліджуєтьсяврозрізіпрогресивнихпоєднань (такожam-Progressiv, rheinische Verlaufsform, deutscher Progressiv іт.д.). Заданиминашихвласнихдослідженьпоєднаннядієсловаsein зam іінфінітивомзустрічаютьсязкінцяXVIII століття, і, якщоim/beim можутьпоєднуватисяякздієсловомsein, такізрізноманіттяміншихдієслів, тоam вживаєтьсятількиздієсловом - зічасткоюsein. Конструкції зі структурною схемою:субстантивований інфінітив + im/beim + sein відносяться до

раньонововерхньонімецького періоду. Що стосується давньоверхньонімецького і середньонижньонімецької мови, то, як вже говорилося раніше, досить складно розділити інфінітиви даних етапів історичного розвитку на дієслівні і субстантивовані, відповідно і присудок наскладові іменні або складові дієслівні:

Сучаснанімецька: Der bestimmte Artikel ist in der althochdeutschen Zeit erst im Werden (O.I. Moskalskaja, Die deutsche Sprachgeschichte).

Nhd: Eine einfache, derbe Frau, die mich auf dem Flur abfertigen wollte, da sie gerade beim Zimmerputzen war, trat mir entgegen (I. Frapan. Wir Frauen haben kein Vaterland).

Fhd: Wie wir aber wider in dem heimkehren waren, kamen wir inn ein dorf (Rastbьc hlein und Katzipori von M. Lindener).

Mhd: <...> daz sie im sagten sicherlich / waz diez bedeuten wer (Alexanderroman).

Ahd: Seno nu sф sliumo sф thiu stemna uuard thines heivlizinnes in minen orun ... (Tatian).

Підводячипідсумок, мивважаємо, щовдавньо- ісередньонижньонімецькіперіодиінфінітиввбільшіймірівиявляввластивостііменника, ніждієслова. Вживанняінфінітивазозначуванимтанеозначуванимартиклемвзазначеніперіодинедозволяєвіднестийогодоабстрактногоіменника, хочапостійністьпрогресуючогозначеннянавсіхетапахмовногорозвиткусвідчитьпрозакладенувнімецькомуінфінітивідуративноїсемантики. Раньонововерхньонімецькийперіодєнезмінниммоментомдляданогомовногоявища. Якбулопоказанораніше, самевцейперіодфункціонуванняінфінітивавсинтаксичномуполііменіобмежилосярамкамисловотворчоїмоделізобов'язковиморфографічниммаркуваннямподібноїконверсії, що, всвоючергу, розширилойогопродуктивністьдоінодіабсурднихявищсучасногонімецького, наприклад: «das Inden-Wind-Schlagen meiner Ratschlдge, durchlдngeres Nachdenken und Inden-Akten-Blдttern» (zit. Nach Weinrich [9, 94]). Зіншогобоку, сучаснаконструкціятакзваногоam-прогресивазсумнівним, потенціаломдограматикалізаціїіприйменниковіконструкціїзгерундіальнимзначенням, такожотрималисвійрозвитоквраньонововерхньонімецькійперіод, являютьсобоюпослідовнуреалізаціювалентностіінфінітиваякчленадуративнихдієслівнихкомбінацій. Прикладамиможутьслужитиіснуючийвсередньоверхньонімецькийперіодіякийвийшовзужиткудуративнийзворотwesan + Infinitiv абовластивісучаснімоделіsein + Infinitiv:

<...>die mit dem kьnege waren jagen (Lanzelot).

Wartihr Teppiche kaufen? (B. Kirchhoff, Schund Roman). Ich war sogar mit ihm einkaufen und essen (T. Jaud, Ьberman).

Такимчином, німецькийінфінітивнезалежновідспособусвогонаписання, значенняпохідногодієсловаісинтаксичноїролівреченніпослідовноексплікуєтьсязначеннятривалостідієслівноїдії, щознаходитьсвоєвідображенняпротягомусьогорозвиткунімецькоїмови.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Адмони В. Г. Исторический синтаксис немецкого языка. - М.: Высшая школа, 1963. - 334 с.

2. Буніятова І. Р. Еволюція гіпотаксису в германських мовах (IV-XIII ст.). - К.: Вид.центрКНЛУ, 2003. - 327 с.

3. Жирмунский В. М. История немецкого языка. - М.: Высшая школа, і9б5 - 408 с.

4. Інфінітив в історії німецької мови (ІХ-ХХ ст.) : [монографія] - К. : Вид.центр КНЛУ, 2010. - 207 с.

5. Інфінітив у системі частин мови // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія "Філологія", 2007. - Том 10. - № 1. - С. 113-119.

6. Москальская О. И. История немецкого языка. - Л.: Просвещение, 1969. - 286 с.

7. Проблема походження інфінітива німецької мови // Мова і культура. - К. : Видавн. Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. Х. - T. IX. - С. 82-85.

8. Структурно-функціональні особливості інфінітива германських мов // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія "Філологія". - 2007. - № 2. - Т. 10. - С. 16-22.

9. Blume K. Nominalwerte Infinitive: eine empirisch basierte Studie zum Deutschen. Tьbingen: Niemeyer, 2004. 138 S.

10. Kloocke H. Der Gebrauch des substantivierten Infinitivs im Mittelhochdeutschen. Dissertation. Gцppingen: Kьmmerle, 1974. 113 S.

11. Paul H. Deutsche Grammatik in 5 Bd. Bd. 3, Teil IV: Syntax (erste Hдlfte). Halle (Saale): Niemeyer Verlag, 1954. 456 S.

Размещено на Allbest.ru