Професіоналізми театральної сфери як окрема група спеціальної лексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професіоналізми театральної сфери як окрема група спеціальної лексики

Олена Темченко

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти факультету філології та журналістики)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук

професор Ковтюх С.Л.

Спеціальна лексика є постійним об'єктом дослідження сучасних мовознавців. Її вивчення та аналіз має важливе значення з погляду лексикології.

Спеціальну лексику як окрему групу за сферами вживання лексико-семантичної системи української мови досліджували Г. О. Винокур, С. В. Гриньов-Гриневич, В. М. Лейчик, О. О. Реформатський, В. О. Винник, О. В. Суперанська, Л. О. Симоненко, Е. А. Рябова, М. О. Вакуленко, Н. В. Нікуліна, Л. В. Туровська, Т. В. Михайлова, О. А. Покровська, С. М. Руденко, О. І. Павлова, Т. О; Луковенко та ін.

Професійну лексику досліджували В. М. Жирмунський, О. С. Ахманова, Й. О. Дзендзелівський, Г. П. Клепикова, М. М. Шанський, В. Д. Бондалетов, Т. П. Терновська, С. Д. Шелов, А. В. Суперанська, Н. В. Подольська, Н. В. Васильєва, Л. О. Ставицька, В. О. Винник, В. М. Прохорова, О. А. Покровська та ін.

Традиційно українську лексику за сферами вживання поділяють на загальновживану та спеціальну. Для спеціальної лексики характерні певні обмежувальні ознаки, відповідно до яких слова функціонують: 1) у різних галузях професійної діяльності осіб; 2) на різних територіях, які становлять окремі діалектні ареали; 3) у мовленні різних соціальних груп людей. Отже, спеціальна лексика - це слова й словосполучення, уживання яких зумовлене професійними, діалектними чи соціальними особливостями [1, с. 168-169].

Професіоналізми характерні для мовлення осіб певних професій, роду занять, уподобань, хобі. Професіоналізми театральної сфери дотичні до різних царин культурної діяльності: хореографії, вокального мистецтва, живопису, архітектури, музики, літератури тощо. На сьогодні не здійснено системного, ґрунтовного аналізу професійної лексики театральної сфери. Немає лексико-семантичних класифікацій таких одиниць, не укладено відповідних словників, здійснено тільки фрагментарний опис окремих лексичних груп, пов'язаних з українською культурою.

Мета статті - дослідити найбільш поширені лексико-семантичні групи професіоналізмів, пов'язаних з театром. Реалізація цієї мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) з'ясувати різницю між термінами, номенклатурою та професіоналізмами як підгрупами театральної лексики; 2) визначити групи театральних професіоналізмів, до яких входить найбільше одиниць; 3) схарактеризувати їх.

У посібнику «Сучасна українська мова» (автор О. І. Бондар) у розділі «Лексикологія» зовсім не розглянуто професіоналізми як різновид спеціальної лексики [ 2 ]. У «Курсі сучасної української літературної мови» (1961) дослідник М. А. Жовтобрюх виділяє професійно-виробничу лексику як стилістичну категорію. Автор наголошує, що до цієї групи належать слова на позначення «назв різних знарядь, матеріалів, явищ і процесів виробництва. У кожній виробничій галузі створюється своя, специфічна для неї лексика, зв'язана з діяльністю людей, що працюють у даній галузі» [3, с. 66-70].

У підручнику «Сучасна українська літературна мова» за редакцією І. К. Білодіда підкреслено, що «лексика різних професійних груп суспільства характеризується рядом рис, що відображають детальніше членування об'єктивної дійсності в сфері їх спеціальних інтересів. До таких специфічних рис у професійній лексиці належать назви трудових процесів і дій, терміни, що стосуються різних ґатунків сировини, виробів, їх виробничих якостей, спеціальні професійні вирази тощо» [4, с. 198].

Мовознавець П. С. Дудик у навчальному посібнику «Стилістика української мови» загальновживану лексику протиставляє стилістично обмеженій (незагальновживаній, або спеціальній). До стилістично обмеженої автор зараховує серед інших груп професійно-виробничу. «Це переважно назви знарядь і матеріалів праці, виробничих процесів, характерних для різних професій, спеціальностей» [ 5 ].

Деякі дослідники ототожнюють поняття «професіоналізм» і «термін». Подані поняття є спорідненими, але не тотожними. Це такі поняття, як «псевдотерміни», «терміноїди», «передтерміни», «прототерміни».

Як стверджує С. В. Гриньов-Гриневич, прототерміни називають спеціальні уявлення, які стосуються науки, яка виникає. Передтерміни вживають як терміни для називання нових сформованих понять. Від термінів вони відрізняються тим, що є менш стислими. Терміноїди використовують для називання так званих натуральних понять, які ще недостатньо сформовані, їх неоднозначно розуміють, вони не мають чітких меж і дефініцій та характеризуються невизначеною семантикою. За С. В. Гриньовим-Гриневичем, «псевдотерміни» - «спеціальні лексеми, які називають гіпотетичні, хибні поняття, що не відповідають дійсності» [ 6 ].

В «Енциклопедії української мови» існує поняття «номенклатура», що є близьким до термінів та професіоналізмів. Номенклатура - «сукупність назв (номенів) конкретних об'єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо (на відміну від термінів, що позначають певні абстрактні поняття галузей науки)» [7, с. 415-416]. На відміну від термінів, номени мають конкретне значення.

У статті «Статус професіоналізмів у лексико-семантичній системі української мови» С. Л. Ковтюх наголошує, що не можна ототожнювати поняття «професійна лексика» та «професіоналізм»: «мова професійного спілкування - це функціональний різновид національної мови, яким послуговуються в професійно обмеженій сфері комунікації, з метою забезпечення комунікації між особами певної царини виробництва, науки, техніки, культури тощо». Відповідно в межах професійної лексики дослідниця виокремлює такі різновиди: 1) міжгалузеві загальнонаукові терміни; 2) термінологічні одиниці певної галузі, що мають окрему дефініцію; 3) номенклатуру, а саме: номени на позначення певних предметів, для яких існує термінологічне поняття; 4) професіоналізми, які, виконуючи номінативно-комунікаційну функцію, точніше, переважно образно називають певні професійні поняття, деталі виробів, ланки технологічних процесів, фахівців тощо, використовуються в усному спеціальному мовленні й сприяють кращому й швидшому взаєморозумінню в процесі виконання тих чи тих професійних обов'язків; 5) загальновживані слова, якими послуговуються спеціалісти тієї або тієї сфери [8, с. 70-71].

Професіоналізм (лат. profession (profess) - офіційно зазначене заняття, спеціальність) - слово або вислів, притаманні мові певної професійної групи [9, с. 500].

Найґрунтовніше опрацьовано саме термінологію театральної сфери: науковці досліджували або театральну, або дотичну до театральної сфери.

Дослідниця С. З. Булик-Верхола в статті «Лексико-семантична характеристика української музичної термінології» наголошує, що «сучасна українська музична термінологія - це відносно стабільна й закріплена традицією лексико-семантична система, що перебуває в стані безперервного руху й поступового вдосконалення. Її розвиток зумовлений факторами суспільно-політичного, фахового й мовного характеру. Елементи музичної терміносистеми відповідають усім вимогам, які стосуються термінів будь-якої галузі знань: системності, тенденції до однозначності, точності, дефінітивності, експресивної нейтральності, лаконічності. Ці риси музична термінологія зберігає лише в межах цієї системи чи лексико-семантичного поля. Поза цим полем терміни зазнають усіх тих впливів, що й загальновживана лексика» [10, с. 68].

Об'єктом дослідження є власне професіоналізми. Проблема класифікації лексичного складу мови - одна з найбільш суперечливих. Професіоналізми театральної сфери варто класифікувати за семантикою. Тож доцільно поділити матеріал на тематичні групи відповідно до типології самих предметів і явищ дійсності, лексичного значення кожної лексеми.

1. Назви персонажів. Персонаж - діюча особа, істота мистецького (художнього) твору: міфу, книги, образотворчого мистецтва, спектаклю, кінофільму, гри або публіцистики тощо. Поділ здійснено за особливостями зовнішніх характерних ознак, за індивідуальною специфікою, за головним завданням персонажа, за його метою у виставі: субретка (комедійний персонаж, зазвичай жіночої статі; служанка, весела, жартівлива); перший коханець (романтичний персонаж, переважно чоловічої статі); король, слуга, васал (персонажі певних соціальних рівнів); плащ (роль, у якій герой грає коміка); корсет (комічна роль селянки); двійник (репрезентант героя, його alter-ego); хвалько (дійова особа, що вихваляє себе за неіснуючі подвиги) та ін.

2. Назви робочих процесів актора: зеленити (імпровізувати у жартівливій, не притаманній певній виставі формі. Тобто жартувати під час вистави. Зазвичай актори «зеленять» виставу, коли вона показується крайній раз, перед її списанням). Мовчання (гра мімікою і жестами), географія актора (його рухи під час мізансцени вистави), проведення (тримання погляду персонажем стосовно глядача або іншого персонажа), мішанка (поєднання різних театральних форм. Наприклад, класичний театр поєднано з театром абсурду), живе (мистецтво з рухами тіла, з мовленням, танцем) тощо.

3. Назви технічних процесів: затемнення (зменшення подачі світла, плавне вимикання світла на сцені), перспектива (розміщення декорацій на сцені), зарядити (підготувати до виходу (появи) на сцену певного героя або елемент декорацій, реквізиту). Наприклад, заряджений стіл, заряджені вози; заряджений балет та ін.

4. Назви на позначення роботи з літературним твором під час постановки вистави: граматика (аналіз розповіді), декупаж (поділ п'єси на частини), нитка (драматична лінія), серцевина (кульмінаційний момент твору), постановка (прочитання тексту в дії).

Окремими групами варто виділити професіоналізми хореографічної та музичної сфер, які є складовими театру:

5. Назви танцювальних рухів: хокей (вид стрибка «jete» в класичному танці, виконується перестрибуванням з однієї ноги на іншу), рибка (вид стрибка в класичному танці, виконується з прогином у спині), кавоварка (елемент сучасного танцю, виконується напівприсядки по колу з витягнутою в сторону однією ногою), м 'ячик (стрибок на півпальцях на зігнутих колінах) тощо.

6. Назви хореографічних понять: списувати (повторювати рухи за ким-небуть), зв'язка (комбінація рухів), пластика (жестуальність), пара (двоє осіб у танці).

7. Назви музикантів: пилесмок (музикант, який грає на аккордеоні), клавіша (музикант, який грає на клавішних інструментах), струна (музикант, який грає на струнних інструментах).

Для неофіційних фахових лексем театральної сфери характерна лексико-семантична категорія омонімії: географія (наука, що вивчає просторову, природну оболонку Землі) - географія (рух актора на сцені), корсет (елемент жіночого костюму) - корсет (амплуа).

Серед назв танцювальних рухів засвідчено метафоричні перенесення за подібністю форми предметів, рухів тощо: хокей (вид спорту) - хокей (вид стрибка хореографії), рибка (група водних хребетних тварин) - рибка (вид стрибка класичного танцю. Варто зазначити, що слово вживається в зменшено пестливій формі.

Отже, професіоналізми театральної сфери мають багато тематичних груп. Найчастіше - це назви персонажів, робочих процесів актора та інших працівників театральної сфери, назви технічних процесів, назви на позначення роботи з літературним твором, хореографічних рухів, музикантів. Стосовно способів творення переважає деривація на базі готових лексичних одиниць.

професіоналізм театральний спеціальна лексика

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Ковтюх С. Л. Сучасна українська літературна мова (Вступ. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія): навчально-методичний посібник. Кіровоград. 2011. 232 с.

2. Бондар О. І., Карпенко М. Л., Микитин-Дружинець М. Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: навчальний посібник. Київ: ВЦ «Академія», 2006. С. 195 - 294.

3. Жовтобрюх М. А. Склад української лексики з стилістичного погляду. Курс сучасної української літературної мови. Видання друге, виправлене. Частина І. Київ: Радянська школа, 1961. С. 66 - 73.

4. Сучасна українська літературна мова / за ред. І. К. Білодіда. Київ: Наукова думка. 1973. С. 179 - 202.

5. Дудик П. С. Стилістика української мови: навчальний посібник. Київ: ВЦ «Академія», 2005. 368 с.

6. Гринев-Гриневич С. В. Терминоведение: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений]. Москва: Издательский центр «Академия», 2008. 304 с.

7. Панько Т. І. Номенклатура // Українська мова. Енциклопедія / Ред. кол.: В. М. Русанівсь-кий, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. Київ: Укр. енциклопедія, 2000. С. 500.

8. Ковтюх С. Л. Статус професіоналізмів у лексико-семантичній системі української мови: Наукові записки Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка: збірник наукових праць. Серія: Філологічні науки. Кропивницький. 2017. Випуск 151. С. 59 - 97.

9. Винник В. О. Професіоналізм // Українська мова. Енциклопедія / Ред. кол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. Київ: Укр. енциклопедія, 2000. С. 500

10. Булик-Верхола С. З. Лексико-семантична характеристика української музичної термінології: Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». Львів. 2010. С. 68 - 71.

Размещено на Allbest.ru