Соціальні діалектизми в журнальних заголовках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальні діалектизми в журнальних заголовках

І. Коломисюк, студ.

У статті досліджуються функції та типологія соціальних діалектизмів, активно використовуваних у журнальних заголовках.

У контексті динаміки розвитку мови сучасних медіа спостерігається активна тенденція до її експресивізації, систематичне насичення виразовими засобами, стилістично відміченими конструкціями. Це загалом засвідчує результат процесу демократизації лінгвального медійного ресурсу у глобалізованому світі. Серед таких одиниць помітне місце посідають соціальні діалектизми, системно використовувані як безпосередньо в медійних текстах, так і в заголовках до них, що пов'язане з пошуком влучних, точних засобах вираження, які були б близькі для мовної свідомості реципієнтів. діалектизм заголовок соціальний

Мета статті - зафіксувати та проаналізувати місце і функціональний потенціал соціальних діалектизмів у журнальних заголовках, визначивши їхній вплив на стильову норму мови медіа.

В ході дослідження було опрацьовано заголовки журнальних видань "Країна" та "Український тиждень" за 2010-2013 рр.

Зазначимо, що журнальні видання - один із засобів масової комунікації, де використовується лексика з різноманітних сфер суспільного життя: економіки, екології, права, криміналістики, освіти, культури та ін. Важливим для реалізації різних функцій видань, зокрема інформації та впливу, на мовну свідомість реципієнта є оновлення й поповнення їх лексичного складу, що відбувається, наприклад, у результаті лексико-семантичної деривації, коли слова набувають нового семантичного навантаження в нових умовах комунікації. Отже, мовлення такого типу видань є "живим", динамічним, а більша частина лексики постійно перебуває в безперервному русі, зазнає семантичних модифікацій, словотвірних інновацій, реактивацій пасивних одиниць, а також рецепцій іншомовних запозичень, у тому числі під впливом розмовного джерела - територіальних та соціальних діалектів, які виконують передусім експресивну функцію, наближаючись до стилістично зниженого, часто звульгаризованого мовлення.

Проблемними питаннями типології та функціонування соціальних діалектів займалися такі вчені, як Л. Ставицька, А. Доза, Р. Макдевід, В. Бондалєтов, М. Копиленко, М. Грачов, М. Туманян та ін.Для того, щоб уніфікувати його фахову інтерпретацію, сучасні лінгвісти пропонують послуговуватися кількома термінами - "соціолект" і "соціолектизм". Загалом соціолект - це автономна, напіватономна або неавтономна форма існування загальнонародної мови, функціонально закріплена за певною соціальною групою, яка володіє специфічною лексичною системою і варіативним за якістю і кількістю інвентарем граматичних та фонетичних особливостей, зумовлених соціолінгвістичними характеристиками його носіїв [5, 382]. Також відомим є розуміння соціальних діалектів як детермінованих різновидів однієї національної мови, що відображають неоднорідність соціальної структури суспільства. Це лексико-семантичні "субсистеми", системно вживані певною соціальною або професійною групою в певному соціальнокультурному контексті, тобто обмежені у функціонально-стилістичному вживанні соціальним середовищем (субкультурою) [6, 11].

У свою чергу, Л. Ставицька додає: а) призначення соціолекту - не тільки підтримувати спілкування, а й сприяти самоідентифі- кації членів соціуму; б) закріпленість за соціумом передбачає включення у понятійний обсяг терміна супровідних розмовних, інвективних та обсцентних мовних кодів. Відтак, дослідниця наголошує на тому, що "будь-яке суспільство іманентно не може бути соціально однорідним; воно поділене на соціальні, корпоративні групи зі своєю субмовою, яка, з одного боку протистоїть літературному стандартові, а з другого, витворює власний само- достітній мовний мікросвіт, байдужий і до стандарту, і до інших соціально-мовних груп" [10, 54]. Тому використання певного со- ціолекту буде мати експресивне забарвлення та привертатиме увагу представників різних соціальних груп. Також Л. Ставицька пропонує типологічний опис певного соціального діалекта, що має триаспектний характер: "1) внутрішня типологія: з точки зору співвіднесення з іншими соціолектами; 2) зовнішня типологія: з точки зору протиставлення стандарту (літературній мові); 3) взаємозв'язок із національною культурою, етноментальним кодом продуцента чи носія соціолекту" [10, 52].

З іншого боку, М. Копиленко висловлює гіпотезу стосовно сфер спілкування, де актуалізуються соціальні діалекти та найбільше виявляються ідіоетнічні особливості мови. Це сфери побуту, художньої літератури, масової комунікації, естетичного впливу, усної народної творчості й особистого листування [4, 355].

За В. Бондалєтовим, соціальні діалекти є однією з форм існування мови разом із літературною мовою, народнорозмовною мовою, койне (наддіалектним утворенням, інтердіалектом), просторіччям, мовою піджин, креольською мовою та територіяль- ними діалектами. За класифікацією цього вченого, до соціальних діалектів зараховують:

власне професійні діалекти (підмови, лексичні системи);

групові, або корпоративні жаргони (особливості мови учнів, студентів, та інших);

умовні, або таємні, мови (арго) ремісників і торгівців;

злодійський жаргон - мова декласових елементів особистого [1, 157].

Слушно в такому разі зауважує А. Доза: "в кожній літературній мові є свої різновиди, що залежать не тільки від географічного поширення мови, а й від наявних соціальних прошарків" [2, 448].

У дослідженні послуговуємося відомим у науці розмежуванням соціолектів на арґо (таємні мови), жаргон (професійні, групові, вікові діалекти), сленг, просторіччя, диференційовані між собою за семантичним критерієм, поширенням і сферою використання.

Відомо, що арготизми (з франц. жаргон, первісне - жебрацтво) - це слова та вирази, що вживаються у мові окремих соціальних груп.. Цей тип соціального діалекту використовують не лише для таємного спілкування, але й як засіб своєрідної мовної гри. Загалом арготизми стоять поза межами літературної норми та часто можуть бути виправдані лише екстралінгвально. На сьогодні спостерігається активна тенденція швидкого проникнення арготичних одиниць у мову ЗМІ. Напр.: "смотрящий" - спостерігач; "заначка" - приховані від когось гроші чи дорогоцінності. Пор.: "Запоріжжжя - місто без "смотрящего" (Український тиждень № 45 (313), 8-14.11.2013р.); "Піренейська "'заначка" (Український тиждень № 40 (308), 4-10. 10.2013р.); "Майже серйозно про зачистку" (Український тиждень № 16 (284), 19-25.04.2013 р.) та ін.

За частотністю в медійному мовленні є типовою і жаргонна лексика. Цей соціолект вирізняється тим, що створює враження про емоційне ставлення автора й надає висловленню соціального колориту.

Сучасні журналісти часто послуговуються жаргонізмами, які використовуються не тільки представниками злодійських угру- пувань, але й, наприклад, правоохоронними органами: "Контрабанда - єдина можливість вижити в східних районах Донбасу", "Ідеологічний рейд на Захід" (Український тиждень № 51 (319), 20. 12. 2013 р. ; № 41 (309), 11. 10. 2013 р.) та ін.

Окрему групу складають жаргонізми, пов'язані з шахрайством. Так, ряд лексем цієї тематики поповнюють слова, зокрема, "липовий" - "несправжній", "кидалово" - "обдурювання, грабіж" та ін. Напр.: "Липова федерація" (Український тиждень № 37 (305), 13 - 19.09.2013 р.); "Як пацієнт і лікар влаштовували один одному "кидалово " (Країна № 9 (62), 11.03.2011 р.) та ін.

Мовна практика молоді також постійно вносить нові корективи до жаргонології, насамперед медійної. Деякі з цих семантико- експресивних одиниць вживаються як цілком відомі споживачам слова, зокрема: " Ульотні трусики бачила! Всього за 400 гривень" (Країна № 23 (76), 17.06.2011 р.); "Залабай мені look!" (Український тиждень № 7 (275), 14.02.2013 р.). Деякі слова поступово можуть використовуватися і старшими віковими групами.

Спостерігається також активне використання в журнальних заголовках конструкцій просторічних одиниць. Відомо, що просторіччя - це певні слова, висловлювання, особливості вимови, що мають відтінок спрощення, згрубілості. Очевидно, що просторіччя характеризується яскравою експресією, а їх використання в медіа засвідчує активний вплив розмовних елементів на мову інформаційної сфери. Наприклад: "Інтимна лірика найкраще пишеться, коли в особистому житті всьо плохо" (Країна №33 (86), 02.09.2011 р.); "Тривожні Вєсті" (Український тиждень № 31 (299), 02.09.2013 р.); "Чому в "кравчучки", "тітуш- ка" і "кнопкодавів" є чималі шанси потрапити до академічних словників?" (Український тиждень № 42 (310), 18 - 24.11.2013 р.); "Гуманітарії - сплош бесполезні люди, які тіки й годяться на то, шоб із ними випить" (Країна № 5 (58), 11.02.2011 р.); "Приїздіть їй погано... та все нормально - їй уже харашо. Ой ні вона по- тєряла сознаніє!" (Країна № 7 (10), 05.03.2010 р.) та ін.

Дослідники жаргону в мові масової інформації вирізняють ключові слова, що позначають явища, поняття, які перебувають у фокусі соціальної уваги і часто використовуються журналістами. До таких слів відносять лексичні одиниці, що є калькою з російської мови або слова, оформеленні відповідно до російської орфоепії: "Хто такі украінци?" (Український тиждень № 24 (292), 21.06.2013 р.); "Товаріщі поліцейські" (Український тиждень № 16 ( 284) 19 - 25.05.2013 р.); "Бєспрєдєл: у Донецьку перевірка якості продуктів закінчилась побиттям" (Український тиждень № 4 (221), 26.01.2012 р.); "Дараґіє ямало-нєнєцкіє "соо- тєчєствєннікі" (Український тиждень № 45 (262), 08.11.2012 р.); "По просьбам трудящіхся" (Український тиждень № 51 (268),р.); "Хокей "тільки для русскіх", "Чіста данєцкій футбол" (Український тиждень № 47 (264), 22.11.2012 р.) та ін.

Замість просторіччя для ще більшої експресії в медійних заголовках вживаються і вульгаризми (лат. vulgaris - брутальний, простий) - не прийняті національною літературною мовою, неправильні, побутові слова чи вирази. Часто вживається журналістами для надання тексту особливого побутового колориту чи характеристики низького культурного рівня зображених у ньому персонажів. Цікаво, що в стилі масової інформації журналісти часто передають мову героїв своїх репортажів. Наприклад: "Київські нас за бидло мають, бандерівцями обзивають" (Країна № 36 (89), 23.09. 2011 р.); "Така морда, годиться тільки на те, щоб гроші заробляти" (Країна № 15 (18), 30.04.2010 р.); "Влада готується "дати в пику"?.'' (Український тиждень № 11 (228),р.); "Відфутболити фанатів" (Український тиждень № 19 (236), 10.05.2012 р.); "Стабілізєц" В українській економіці" (Український тиждень № 21 (238), 24.05.2012 р.); "Тупий і тупіший від тупого" (країнський тиждень № 34 (251),р.) та ін.

Також журналісти часто використовують мову наркоманів, наприклад: "Влада прагне зіскочити з "боргової голки" МВФ, однак не готова до економічної ломки" (Український тиждень № 41 (206),7 - 13.10.2011 р.); "Ловіть кайф: процес починається!" (Український тиждень № 25-26, 23.06.2011 р.) та ін.

Ще одним цікавим і важливим засобом творення заголовків є сленгізми. Нам відомо, що сленг - соціолект, що розвинувся з арго різних замкнених соціальних груп як емоційно забарвлена лексика низького й фамільярного стилю, поширена серед певних соціальних груп (молоді, студентства, осіб різних професій та ін.).

До основних способів творення сленгізмів належать такі, як: калька (повне запозичення), напівкалька (запозичення основи), переклад. Інший ігровий прийом, що використовується - це зближення слів на основі звукової подібності, звукового перенесення. Залежно від ситуації та кола спілкування, сленгізми, зокрема в медіа, можуть висловлювати різноманітні (аж до протилежних) емоції: розчарування, роздратування, захоплення, здивування, радість: "Чтиво для дівуль" (Країна № 46 (211), 11-17.11.2011р.); "Не формалінь мені мозок" (Країна 28.10.2010 р.); "Від України Європі: мейнстрим трешу" (Український тиждень № 20 (237), 17.05.2012 р.).

Активно застосовується сленг зі сфери Інтернету: "Віктор Копіпейст" (Український тиждень № 37 (202), 9-15.10.2011 р.); "Тролінг Патріарха", "Життя офлайн" (Український тиждень № 30 (298), 26.07.2013 р.); "Освіта онлайн" (Український тиждень № 28 (296), 12.07.2013 р.); "Сгі+С з несподіваним результатом" (Український тиждень № 1 (218), 01.01.2012 р.).

Сьогодні ЗМІ часто відображають мовну дійсність за допомогою використання елементів розмовної мови. Причинами цього стали, по-перше, потреби в розширенні емоційно- експресивного, виразового потенціалу мови засобів масової інформації. Зрозуміло, що розмовні слова, які можуть надавати конотативного забарвлення (особливо в лаконічній формі) заголовкам журнальних видань, стали одним із найкращих засобів для досягнення цієї мети. По-друге, соціальні діалекти застосовуються з метою створення потрібного для автора враження, а також з метою мовленнєвої характеристики осіб, про яких ідеться. По-третє, заголовки такого типу надають тексту спрямованості на новизни, динамічності, більшої актуалізації певної події. Тобто ЗМІ в цьому випадку дотримуються тенденції лібералізації мови і вже, по суті, часто не є зразком літературної унормованої мови.

Таким чином, стиль масової інформації, зокрема в сегменті, представленому в журнальних заголовках, репрезентує результати впливу на його мову стилістично забарвлених розмовних елементів, зокрема, соціальних діалектизмів. Це визначає специфіку того, що соціальні діалекти в заголовках часто передають авторське ставлення, а в деяких випадках виконують функцію експресивної номінації осіб, явищ, понять. Вплив розмовного стилю на творення заголовків є вагомим, адже спостерігається частотне використання діалектного мовлення в медіа, що пе- вною мірою порушує вже усталену кодифікацію української літературної мови та актуалізує питання про співмірність загаль- номовної та стильової норми.

Список використаної літератури

Бондалетов В. Д. Типология и генезис русского арго / В. Д. Бондалетов.

Рязань, 1987. - 82 с.

Доза А. История французкого языка / А. Доза - Москва, 1956. - 472 с.

Карпенко В. Вдалий заголовок - половина успіху / В. Карпенко // Редактор і видавець. - К, 2007. - Ч. 1. - С. 63-76.

Копиленко М. М. Социальное и этическое в языке (очерк взаимодействия). Облик слова. / М. М. Копиленко // Сб. статей. - Москва : РАН, Ин-т рус. яз., 1997. С. 354-359.

Коровушкин В. П. Инвективная лексика и фразеология в англиском и русском военных подъязыках: контрастивно-социолигвистический аспект. Злая матерня / В. П. Коровушкин // Сборник статей под ред. В. И. Жельвиса.

Москва, 2005. - С. 376-420.

Клименко О. Л. Поповнення словникового складу сучасної англійської мови з не літературних підсистем : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.04 / О. Л. Клименко ; Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х., 2000. - 19 с.

Літературознавчий словник-довідник // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. - К. : Академія, 2007.- Т. 1. - С. 579.

Навальна М. І. Жаргонізми в мові української преси / М. І. Навальна // Мовні і концептуальні картини світу : збірник наукових праць / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Б-ка ін-ту філології. - Київ, 2008. - Вип. 24, Ч. 2. - С. 306-311.

Саплін Ю. Ю. Соціальні аспекти лексичної семантики : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.15 / Юрій Юрійович Саплін ; КНУТШ, Ін-т філології.

Київ, 2011. - 38 с.

Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг = Argo, jargon, slang : Соціяльна дифе- ренціяція української мови / Леся Ставицька. - Київ : Критика, 2005. - 464 с.

Ставицька Л. Проблеми вивчення жаргонної лексики : соціолінгвістичний аспект / Л. Ставицька // Українська мова - 2000. - № 1. - С. 55-69.

Трач Н. Сучасна українська преса як джерело поповнення жаргонної лексики / Надія Трач // Мова і суспільство : збірник наукових праць / Львівський нац. ун. ім. Івана Франка. - Львів, 2010. - Вип. 1. - С. 158-161.

Размещено на Allbest.ru