Фразеологічні звороти у творах Джанні Родарі та їх переклад українською мовою

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Фразеологічні звороти у творах Джанні Родарі та їх переклад українською мовою

К. Клочко, студ.

У статті розглядаються особливості перекладу фразеологічних одиниць українською мовою на прикладі творів Джанні Родарі "Пригоди Цибуліно" та "Джельсоміно в Країні брехунів". Аналізуються основні перекладацькі проблеми, що виникають у процесі відтворення фразеологізмів у казках для дітей та шляхи їхнього вирішення.

Основна частина

Фразеологічні одиниці є однією з найцікавіших складових структури будь-якої мові. Вони відображають особливості національної культури, історії, звичаїв, менталітету народу. Через свою ідеоматичність та різнобарвність, змістовність та особливий спосіб побудови вони, безперечно, є предметом як лінгвістичного, так і культурознавчого інтересу. Вивченням фразеологізмів займається фразеологія, основи якої були закладені на початку XX століття відомим швейцарським вченим Шарлем Баллі, а також пізніше російським мовознавцем В. В. Виноградовим.

Варто зазначити, що поняття фразеологізму як такого є досить широким. Проблема відмежування фразеологічних висловів від нефразеологічних завжди створювала полеміку. У нашому дослідженні ми будемо спиратися на думку українського мовознавця О. Д. Пономаріва, який вважав, що "до складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів'я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери та ін." [2, 93]. Витоки деяких фразеологічних одиниць налічують багато століть. Тому фразеологізми містять у собі унікальну спадщину народу: відомості про історичні події, релігійні погляди та риси суспільства в цілому. Такі особливості притаманні як українській, так і італійській фразеології.

Людина використовує фразеологічні одиниці у всіх сферах свого життя: як у мовленні, так і на письмі. Спираючись на дослідження Т.З. Черданцевої, можна виокремити найуживаніші шари лексики, що застосовуються італійцями при творенні фразеологізмів. По-перше, це іменники, що являють собою назви частин тіла людини чи тварини; по-друге, лексика пов'язана з військовою, мисливською тематикою, а також іграми; лексика, що стосується віри, релігійної тематики, зокрема біблеїзми [3, 34-37]. Говорячи про фразеологізми в українській мові, можна сказати, що найчастіше при їх творенні використовувалися ті ж самі тематичні сектори лексики. Також, потрібно зауважити, що певна частина фразеологізмів має інтернаціональний характер або однакове джерело походження. Однак зважаючи на докорінно різний історичний шлях українського та італійського народів, на відмінності в їхніх культурах, географічному положенні (яке спричинює відмінності у тваринному та рослинному світах) та беручи до уваги структурні відмінності мов, варто зазначити, що й ці фразеологічні одиниці не завжди мають повний змістовий та структурний відповідник.

Як в італійській, так і в українській мовах фразеологічні одиниці зазвичай є обов'язковою частиною стилю мови. Як зазначають дослідники української мови В. А. Забіяка та І. М. Забіяка у книзі "Світ фразеологізмів. Eтимологiя, тлумачення, застосування": "Найбільше їх [фразеологізмів] у художньому, публіцистичному, розмовному [стилях], де основна їхня функція - створення образності. В офіційно-діловому стилі вони покликані уніфікувати способи спілкування, зробити його чітким, у науковому - частіше фігурують як термінологічні сполуки, що виражають одне поняття" [1, 3]. Всебічність застосування фразеологізмів є також характерною ознакою й італійської мови. Але, на нашу думку, стійкі вислови найширше використовуються і набувають найбільшої змістовної глибини у розмовному мовленні.

Входження фразеологічних одиниць до персонального словника мовця здійснюється починаючи з дитячого віку. Основними джерелами здобуття нової лексики зазвичай є, перш за все, мова батьків та родичів, література та мультиплікаційні фільми. У більшості випадків саме у казках ми вперше зустрічаємо загальновідомі фразеологізми, які закріплюються у нашій пам'яті на все життя. Нерідко казки є джерелом походження багатьох прислів'їв та приказок. Предметом нашого дослідження стали казки для дітей відомого італійського письменника Джанні Родарі.

Жанр казки відомий людству ще з давніх-давен, і вже багато століть, та навіть тисячоліть, він не втрачає своєї актуальності. Як відомо, він бере свій початок в усній традиції та вже згодом набуває писемного вигляду. Казку можна назвати унікальним феноменом, адже у магічних та нереальних історіях містяться настанови до дій, мудрість та застереження; від них людина може отримати корисні поради, незалежно від її національної приналежності та часу. Саме тому казки не втрачають своєї популярності, нерідко вони перероджуються у більш сучасний варіант, деякі сюжети виходять з меж однієї культурної традиції та, зазнаючи певних змін, з'являються в іншій.

У наш час більш знаним та популярним є вид авторської казки. Серед найвідоміших казкарів - італійський письменник Джанні Родарі, який у 1970 році був відзначений однією з найбільш престижних нагород у царині дитячої літератури - Премією Ганса Крістіана Андерсена. Поза своєю літературною діяльністю він був журналістом, активно виступав на підтримку комуністичної партії Італії, багато разів був із візитами у СРСР. У творчій скарбниці Джанні Родарі величезна кількість казок та віршів. До пера письменника відносяться зокрема такі збірки, як "Книжка веселих віршів" (II libro delle filastrocche, 1950), "Поїзд віршів" (Il treno delle filastrocche, 1952), "Вірші в небі і на землі" (Filastrocche in cielo e in terra, 1960), "Казки по телефону" (Favole al telefono, 1960), "Торт у небі" (La Torta in cielo, 1966) та багато інших. Але найбільш популярними серед українських читачів стали серії пригодницьких казок "Пригоди Цибуліно" (Le avventure di Cipollino у 1957) та "Джельсоміно в Країні брехунів" (Gelsomino nel paese dei bugiardi, 1959). На сюжети деяких творів письменника-казкаря були зняті кінофільми та мультфільми, поставлені театральні спектаклі. Як вдало зауважує Георгій Почепцов у предмові до збірки "Планета новорічних ялинок", ”Він [Джанні Родарі], звичайно, трошки й італійський письменник, але тільки трошки, бо в усьому він любий і дорогий письменник саме наших дітей” [4, 7]. Неможливо не погодитись із цими словами, адже твори Джанні Родарі стали одними з найяскравіших та найулюбленіших серед кількох поколінь українців та мешканців пострадянського простору.

Повертаючись до теми перекладу, варто зауважити, що переклад казок завжди є досить складним. Задача, яка стоїть перед перекладачем, - зробити казку якомога ближчою та зрозумілішою для дітей, але при цьому не втратити індивідуальний стиль автора, дати змогу дітям доторкнутися до іноземної культури.

Як зазначалося раніше, казки містять досить велику кількість фразеологічних одиниць. Зазвичай при перекладі фразеологізму перекладач обирає один із наступних варіантів вирішення: переклад фразеологізму повним еквівалентом за умови його існування у цільовій мові (vivere come cani e gatti - живуть як кіт із собакою);

У переклад фразеологізму зі зміною одного із компонентів сталої структури (la serpe comincia a spogliarsi dagli occhi (букв. змія починає гнити з очей) - риба гниє з голови);

У переклад фразеологізму стійким висловом з повністю зміненою структурою, але з близьким значенням (andare a vedere ballare l'orso (букв. піти подивитися, як танцює ведмідь) - богу душу віддати);

У дослівний переклад фразеологізму; вилучення фразеологічної складової вислову, переклад нейтральною лексикою.

Зважаючи на складність процесу перекладу фразеологізмів, було вирішено дослідити основні шляхи розв'язання цього питання на прикладах перекладів таких творів Джанні Родарі, як "Пригоди Цибуліно" (пер. Анатолій Іллічевський) та "Джельсоміно в Країні брехунів" (пер. Ілько Корунець). Говорячи про переклади цих двох творів в цілому, варто зазначити, що авторами було обрано дуже вдалий підхід - зазвичай за одиницю перекладу бралося не речення, а окремі частини тексту, що призводить до досить частих випадків упущення та компенсації мовних засобів. Перекладачі прагнуть якнайліпше виконати поставлену задачу - зробити оповідь зрозумілою українським дітям. Через це досить часто фразеологічна одиниця у перекладі втрачається, але потім ідеоматичність компенсується у реченнях, які в італійському оригіналі не мають фразеологічної одиниці, але українська фразеологія може запропонувати деякі варіанти. переклад фразеологічний родарі казка

Авжеж, частотними є випадки існування еквівалентних фразеологічних одиниць (як повних, так і часткових) в обох мовах. Наприклад:

1) "Del resto, un bel tacer non fu mai scritto” (букв. добре мовчання ніколи не запишуть) [5, 9] - "Хто мовчить - десятьох учить" [4, 279]. Як в оригіналі, так і у перекладі було використано прислів'я. Потрібно зауважити, що структура фразеологічної одиниці була дещо змінена, але в цілому при перекладі не було втрачено ані сенс, ані ідіоматичний компонент.

2) ' '- Eccellenza, io non ho aperto bocca, - balbetto Zucchina (букв.аргіге bocca - відкривати рота) [6, 17]". - "Я і рота не розкрив, ваша милість... - пробубонів кум Гарбуз [4, 20]". "Qui anche і muri hanno orecchie [6, 51]". - "Не називайте імен, бо ці стіни мають вуха [4, 48]".

У цих випадках можна побачити повну відповідність перекладу фразеологічних одиниць. Як в українській, так і в італійській мовах вираз "відкривати рота" означає "говорити", а стійкий вислів "стіни мають вуха" використовується у випадку, коли хтось підслуховує. Це робить цілком можливим найбільш точну передачу слів автора українському читачу.

Досить частотними є випадки існування у порівнювальних мовах фразеологічних одиниць, які є еквівалентними за значенням, але відмінними за структурою. Наприклад: "Qui gatta ci cova, - disse Mister Carotino, usando una espressione cara ai Consiglieri Militari Stranieri" [6, 129]. - "Ось де собака зарита, - сказав містер Морквоу. Як і всі іноземні радники, він дуже любив це прислів'я" [4, 120].

У цьому випадку ми бачимо, що переклад містить у собі зоофразеологізм, але він утворюється завдяки іншому слову- символу. У той час, коли італійська мова у прислів'ї "qui gatta ci cova” (букв. тут кішка притаїлася) використовує слово-символ " кішка", то український сталий вираз твориться навколо слова " собака". Таким чином, можна зробити висновок, що перекладач, не знайшовши повного відповідника італійському прислів'ю в українській мові, використовує фразеологізм-еквівалент і тим самим робить усе можливе для того, щоб читач отримав якомога більше інформації про лексику оповіді та стиль письма.

Поширеними є випадки заміни фразеологічних виразів нейтральною лексикою. Наприклад:

1) "Gelsomino non era un gran tifoso, ma il gioco, pian piano, gli scaldа il sangue” (букв. розігріла йому кров) [5, 10]. - "Джельсоміно не був запеклим уболівальником, але помалу-малу гра захопила його" [4, 279].

Як можна побачити, при перекладі було втрачено фразеологічний компонент, стале словосполучення scaldare il sangue (букв. розігріти кров) та його значення було передано нейтральною лексикою.

2) "Questa volta il maestro aveva tenuto gli occhi aperti, ed era ben sicuro che nessuno dei suoi quaranta scolaretti avesse messo mano alla fionda" [5, 8] (букв/tenere gli occhi aperti - тримати очі відкритими). - "Цього разу вчитель пильно стежив за класом, і добре бачив, що жоден із його сорока учнів навіть руки не простяг до рогатки" [4, 278].

"- Altezza, - gli bisbiglio nell'orecchio il Gran Ciambellano, - quest'uomo mi sembra un pericoloso sovversivo, sarа bene tenerlo d'occhio” [6, 8] (букв. тримати на ньому очі). - "...Його треба тримати під пильним наглядом" [4, 12].

Отже, ці два випадки пов'язані з використанням близьких як за компонентним складом, так і за значенням фразеологізмів tenere gli occhi aperti та tenere d'occhio, що мають значення "бути дуже уважним" та "слідкувати; не випускати з поля зору". На жаль при перекладі фраз із цими стійкими висловами була здійснена заміна фразеологічних одиниць на нейтральну лексику. Це відбулося тому, що в українській мові перекладач не знайшов потрібного ідіоматичного відповідника та єдиним рішенням стало використання нейтральної лексики.

Не дивлячись на розбіжності у складі української та італійської фразеології, перекладачі прагнуть якомога точніше відтворити авторський стиль Джанні Родарі та ідіоматичну складову казок. Тому втрата фразеологічних одиниць компенсуються, але вже в інших ситуаціях. Таким чином зберігається стилістика та настрій оповіді. Наприклад:

1) "L'idea di correre a chiamar gente, e di aver material per spettegolare un bel po', convinse la donna a posare la vanga" [5, 13]. - "Пропозиція піти покликати сусідів, а, отже, й зайвий раз почесати язиком, сподобалась дружині, і її з городу мов вітром здуло" [4, 281]. Таким чином, ми бачимо, що нейтральні, несталі словосполучення "spettegolare un bel po'” (букв. трохи попліт- кувати) було замінено на фразеологізм "почесати язиком” та словосполучення "posare la vanga" (букв. кинути лопату) був замінений сталим висловом "мов вітром здуло ”.

2) "Pero Pera riusci a salvare il violino, sollevando al di sopra della mischia, ma la candela fu espugnata e i nostri amici rimasero al buio" [6, 50]. - Скрипаль Груша врятував свою скрипку, піднявши її високо над головою; але свічка щезла, неначе її вітром здуло, і наші друзі залишилися в темряві" [4, 47]. Тут ми бачимо використання вже згаданого вислову "неначе її вітром здуло”, який відсутній в оригіналі.

Висновки

Таким чином, здійснивши аналіз перекладу кількох фразеологічних одиниць, можна зробити висновок, що різниця між фразеологією італійської та української мов досить часто призводить до випущення фразеологічного компоненту, нейтралізації лексики. Але потрібно пам'ятати, що художній текст - це цілісна структура, перекладу якої притаманні такі прийоми як випущення та компенсація, а, отже, при випущені фразеологічної структури в одному конкретному випадку, ідіоматична складова з'являється в іншій частині тексту. До того ж, перекладач у роботі над казками повинен розуміти, що ознайомлення дітей із фразеологічними висловами є дуже корисним та важливим, але нагромадження їх у тексті робить оповідь менш зрозумілою для маленького читача, а, отже, спричинює зниження інтересу. При перекладі казок Джанні Родарі "Пригоди Цибуліно" та "Джельсоміно в Країні брехунів", Анатолій Іллічевський та Ілько Корунець прагнули зберегти та передати авторський стиль казкаря і при цьому наблизити італійську атмосферу оповіді до читача, передати текст способом, якомога зрозумілішим для українського читача та головної цільової аудиторії - дітей.

Список використаних джерел

1. Забіяка В. А. Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення, застосування / В. А. Забіяка, І. М. Забіяка. - Київ : Академвидав, 2012. - 304 с.

2. Сучасна українська мова : Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. ; за ред. О. Д. Пономарева. - 4-те вид. - К. : Либідь, 2008. - 488 с.

3. Черданцева Т. З. Язык и его образы (Очерки по итальянской фразеологии) / Т. З. Черданцева. - М. : Междунар. отношения, 1977. - 168 с.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Родарі Джанні. Планета Новорічних Ялинок : Казки : Для мол. шк. віку : Пер. з іт./ [Передм. Г. Г. Почепцова]; Мал. В. М. Ігнатова / Джанні Родарі. - К. : Веселка, 1997. - 541 с. (Лауреати Міжнар. премії ім. Г.-К. Андерсена).

2. Родари Джанни. Джельсомино в стране лгунов. Как путешествовал Джо- ваннино по прозванию бездельник: Книга для чтения на итальянском языке (Сост. И. Г. Константинова) / Джанни Родари. - СПб : КАРО, 2004. - 176 с., ил.

3. Gianni Rodari. Le avventure di Cipollino / Rodari Gianni. - Einaudi Ragazzi, 2010. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru