Лексико-стилістичні особливості індивідуально-авторського стилю М. Кідрука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лексико-стилістичні особливості індивідуально-авторського стилю М. Кідрука

Анастасія Бойко студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Демешко І. М.

Анотація

У статті досліджено стилістичні особливості індивідуально-авторського стилю М. Кідрука, виділено мовні засоби, що характеризують індивідуальну манеру автора. Розглянуто типову лексику, використану письменником у його творах. З'ясовано зображально-виражальні засоби, що характеризують стиль М. Кідрука.

Ключові слова: індивідуально-авторський стиль, ідіостиль, ідіолект письменника, стилістичні ресурси мови, художні засоби національної мови.

Вивчення особливостей ідіостилю та його ролі в аналізі художньої літератури було й залишається одним із ключових завдань у лінгвостилістиці. Стиль автора - це сукупність визначальних рис, яка відрізняє його від інших письменників і є виразним показником самобутності митця. Використання автором стилістичних ресурсів мови визначає стиль його творів. Будь-який текст художньої літератури ґрунтується на використанні стилістичних тропів і фігур, тому системне вивчення організації мовних засобів завжди залишається актуальним для досліджень.

Стилістика розглядає індивідуальний стиль як своєрідність мови певної особистості. Сукупність мовно- виражальних засобів, які відрізняють індивідуальність митця серед інших, становить об'єкт вивчення ідіостилю. В українському мовознавстві проблему індивідуально-авторського стилю у своїх працях висвітлювали Т. С. Бондаренко, П. Ю. Гриценко, С. Я. Єрмоленко, Н. В. Кондратенко, Л. І. Коткова, С. М. Мельник, Н. М. Сологуб, Л. О. Ставицька, С. В. Шебеліст та інші. Нашу увагу привернули твори яскравого представника сучасної української літератури М. Кідрука. Мова його творів образна та емоційна, що робить творчий доробок митця цікавим для мовознавців. У лінгвістиці дослідженню ідіостилю письменника присвячена незначна кількість праць, тому обрана тема є досить актуальною. Аналіз зображально-виражальних засобів стилю автора дає змогу оцінити унікальність його творчої манери та особистий внесок у систему словесних художніх засобів національної мови.

Мета статті - дослідити лексико-стилістичні особливості індивідуально-авторського стилю М. Кідрука. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) розкрити зміст поняття «індивідуально-авторський стиль»; 2) проаналізувати мовно-стилістичні особливості творчої манери М. Кідрука; 3) з'ясувати зображально-виражальні засоби ідіостилю письменника.

Кожному мовцеві властива індивідуальність, але повною мірою вона виявляється в митців, які досконало володіють і використовують на практиці різні мовні засоби. Як зазначав І. Я. Франко, лише яскрава особистість може створити унікальний стиль : «Нехай особа автора, його світогляд, його спосіб відчування зовнішнього і внутрішнього світу і його стиль виявляється в його творі якнайповніше, нехай твір має в собі якнайбільше його живої крові і його нервів. Тільки тоді се буде твір живий і сучасний, справжній документ найтайніших зворушень і почувань сучасного чоловіка...» [3, с. 218].

Автор не просто обирає ті чи ті композиційні та мовні виразові форми, він мислить ними, створюючи з них мотивовану систему. Ідіолект - це намагання митця так організувати художній матеріал, щоб виразити власне бачення й розуміння світу. Він являє собою складну систему світогляду, манери викладу, використання жанрових форм та формально-змістових чинників. Л. І. Мацько визначає поняття індивідуально-авторського стилю так: «Це така системність виразових засобів мови окремого письменника, діяча культури чи іншого індивіда, яка вирізняє, виділяє його мову серед інших мовців» [2, с. 164]. мовний стилістичний лексика манера

Стиль - цілісне явище. І хоча стилістика розглядає ідіолект лише як своєрідність мови певної особистості, слід розуміти, що це поняття пов'язане ще й зі змістом твору, його ідеєю та проблематикою. Це не тільки система художніх засобів та прийомів, або ж категорія художньої форми, індивідуальний стиль - це унікальне явище, свідчення таланту письменника. Тому неможливо вивчати його у відриві від ідейно- образного змісту літературного твору.

М. Кідрук заявив про себе на літературній ниві не так давно, проте його творчість уже привернула увагу мовознавців. Стиль письменника у своїх працях розглядали Т. С. Бондаренко, І. М. Демешко та ін. Ми ж спробували дослідити особливості його творчої манери на прикладі пригодницьких романів «Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії» та «Навіжені в Мексиці». Аналіз мови творів письменника допоміг виявити ряд лексико-стилістичних особливостей ідіостилю митця.

Мовний стиль автора, концептуальне відтворення світу позначаються на ідіолекті письменника. Художня мовотворчість розкриває національно-культурні особливості стилю автора, національно-мовні характеристики тексту [1, с. 12]. Досліджуючи специфіку девербативів у словотвірно-морфонологічному аспекті в канві прозових творів М. Кідрука, І. М. Демешко зазначає, що в системі ідіолекту М. Кідрука простежується тенденція до використання девербативів субстантивного блоку на позначення абстрактної лексики (переважно на позначення почуттєвої сфери: відчуття, почуття, бажання, свідомість). У творенні девербативів субстантивного й ад'єктивного блоків у прозі М. Кідрука використовуються продуктивні форманти української мови. Взаємодія норм сучасної української мови породжує прагнення митця до експресії на різних мовних ярусах, переважно лексико-семантичному, і проміжних ярусах - словотвірному і морфонологічному. Девербативи допомагають передати ставлення суб'єкта до оточення, показати психологічний стан мовця до того, що відбувається навколо за допомогою мовних засобів [Там само, с. 14].

У першу чергу слід зазначити, що в цих творах автор, описуючи подорожі до Мексики, використовує чимало топонімів: Мехіко, Пуебла, Оахака, Сан-Крістобаль, Паленке, Мерида, Канкун, Ксочімілько, Теоріукан, Тепочтитлан, Яхчілан, Ушмаль. За допомогою цього йому вдається створити цілком справжню картину того, що з ним відбулося. Усе: назви вулиць, проспектів, площ, архітектурних пам'яток - існує в реальному житті. М. Кідрук, окрім українського перекладу мексиканськіх онімів, подає також оригінальні назви. В обох романах зустрічаємо: «la Plaza de la Constitution» - столичне Зокало, центральна площа Мехіко, минулі центри майя - «Uxmal» та «Chichen-Itza», оперний театр «Palasio de Bellas Artes».

Крім власних назв, характерних описаній місцевості, письменник використовує й іншомовні слова, які описують реалії життя Мексики: Кароокий індіанець увесь час похмуро мовчить, він просто веде за собою трьох нахабних ґрінго, які наважилися кинути виклик його джунглям (2, с. 7); Єдине, що добряче відкарбувалось у пам 'яті після прочитання книжки, - це опис навіженого й зухвалого рейду трьох сотень іспанських кабальєро на чолі зі сміливим Ернаном Кортесом від узбережжя Мексиканської затоки до Теночтитлану (2, с. 16); Не минуло й півроку, як я вже знав про конкісту, конкістадорів та цивілізації доколумбової Америки більше, ніж моя вчителька всесвітньої історії (2, с. 17); На хвильку мені навіть здалось, що з-за рогу от-от вигулькне на вороному коні іспанський гідальго з ґнотовою аркебузою на колінах, закутий у сталеву броню (2, с. 125); Наш чорноволосий качок-проводир, як виявилося, у минулому був чільним лучадором (2, с. 162); Моє бунгало ховалось під самою стіною в дальньому кінці просіки (1, с. 76).

Серед стилістичних особливостей мови творів Макса Кідрука слід назвати й численне вживання росіянізмів та суржику: Словом, моя шкура вельми полюбляє тепло, сонце і засмагу (2, с. 123); Нарешті, коли я розпізнав, що віддзеркалення все-таки є моїм тілом, хоч і червоним мовби піонерський галстук, спливла друга мисль: «Куди поділась моя голова?! (2, с. 126); Крізь рясні патьоки сліз я угледів, як з протилежного кутка зали дріботить офіціант і несе на таці чималу миску зі сметаною. Я літрами пив холодну воду, але нічого не помагало (2, с. 132); І всьо прайдьот (1, с. 193); Нє, ну ти мусиш мать машину!

Нічо не знаю, роби що хочеш, бери кредит, вигадуй щось. Як так без машини? Ти шо, не мужик?! І цейво, тіки іномарку (2, с. 19). Уживання такої лексики аргументоване її використанням у розмовному стилі української мови.

Намагаючись повною мірою зобразити розмовно-побутову лексику, автор використав зменшено- пестливі та згрубілі слова: Так от, коли я сидів у своїй квартирці і розмічав дорогу, схилившись з олівцем в зубах над детальною картою Мексики, я примітив одну штуковину (2, с. 55); Я позіхав, тупцяв біля вікна й отупіло кліпав почервонілими очиськами (1, с.103); Двері відкрились, потомлене стовписько пасажирів неквапливо вальнуло до виходу (2, с. 125); Імперська пропаганда запрацювала на повну силу, і ще зовсім маленьким ацтеняткам у підготовчих класах почали втовкмачувати, що, коли ті піраміди є справою не ацтецькихрук, то значить більше нічиїх (2, с. 179); Внизу товклися кілька людисьок (1, с. 152); Я стовбенів перед ними, приклавши холодну баночку до напухлого нюхала (2, с. 158); А внизу, круг стола, тісною ватагою з роззявленими ротиками і з не меншим благанням в сумовитих чорних очах товклися «ненаситні демони пекла» (2, с. 216); Я з задоволенням поблукав там, коли-не-коли зганяючи з насидженого місця величезних, завбільшки з доброго собацюру ігуан (2, с. 138).

Характерною особливістю стилю письменника є використання вульгаризмів, сленгу та лайливої лексики: Такий собі шкет з України (2, с. 8); Були екзамени з попсованими нервами, почервонілими від безсоння баньками та купою непотрібного мотлоху в довбешці. Був період дикого захоплення важкою музикою - з довгими патлами (2, с. 13); Врешті-решт ти думаєш, мені не лячно пертись в таку далечінь?(1, с. 42); Я остаточно і повною мірою усвідомив, що влип (2, с. 27); Вчи іспанську, інакше тобі гаплик (2, с. 54); Мудак якийсь, чесне слово (2, с. 60).

Крім уже згаданих лексико-стилістичних особливостей ідіостилю Макса Кідрука, слід ще згадати про використання автором таких стилістичних ресурсів мови, як метафора та порівняння, що досить широко представлені в романах: Як і більшість благопристойних мрій, моя тягнулася корінням з ранньої юності, коли мозок ще не був покритий шкаралупкою цинізму, а очі дивились на світ зовсім по-іншому (2, с. 13); Школа добряче прополола мій спраглий до знань дитячий мозок (2, с. 15); Повітря кресало іскрами, простір плавився від емоцій, кімнату переповняв дим і запах попалених нервів (1, с. 43); Сонце щодня боязко видряпувалося з-під покривала горизонту, тишком-нишком прокрадалось над дахами будинків (2, с. 211). Поряд з метафорою досить часто вживається порівняння, що служить засобом увиразнення художньої мови: Один за одним в макітру прилітали кривулясті звороти, пістряві, наче папуги у джунглях (2, с. 116); У квартирі кипіло як у жерлі вулкану (2, с. 130); Я все розумів, однак це не вирішувало проблеми, а тому продовжував сидіти, неначе Сфінкс (1, с. 158); Вони вдавали, ніби не помічають, що я от-от займусь полум'ям, мов стіг сіна у бездощів'я (2, с. 137); Я палав, наче ялиновий смолоскип (2, с. 138). Метафора вважається найуживанішим тропом, і це підтверджується й у творах письменника.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, дослідження ідіостилю майстрів українського слова є актуальним і важливим, адже воно показує, як реалізуються можливості художнього стилю залежно від задуму автора. Мовотворчість письменника є цінним джерелом збагачення виражальних засобів загальнонаціональної мови. Аналіз романів М. Кідрука дозволив виявити ряд лексико-стилістичних особливостей, які характеризують індивідуальну манеру письменника. Мова творів прозаїка багата та різноманітна, вона насичена топонімами, запозиченими словами, росіянізмами та суржиком, вульгаризмами та сленгом. У його романах широко представлені такі стилістичні засоби, як метафора та порівняння. Перспективу подальшого дослідження мовно-стилістичних особливостей творів М. Кідрука вбачаємо в з'ясуванні синтаксичних особливостей прози автора.

Бібліографія

1. Демешко І. М. Word-building morhonology of deverbatives in the works of M. Kidruk. Рідне слово в етнокультурному вимірі : зб. наук. праць. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. Дрогобич: Посвіт, 2019. С. 4-14.

2. Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови. Київ: Вища школа, 2003. 462 с.

3. Франко І. Я. Слово про критику. Зібрання творів. У 50 т. Т. 30. Київ: Наукова думка, 1980. 312 с.

4. Кідрук М. І. Навіжені в Мексиці. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. 300 с.

5. Кідрук М. І. Мексиканські хроніки: Історія однієї мрії. Київ: Нора-Друк, 2009. 304 с.

Размещено на Allbest.ru