Творення прізвиськ жителів села Красносілля за принципом «"людина як така"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Творення прізвиськ жителів села Красносілля

за принципом «людина як така»

Олександра Ільченко, студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти, факультету філології та журналістики

Ковтюх С.Л., науковий керівник, кандидат філологічних наук, профессор

У статті досліджено та проаналізовано один із принципів номінації - «людина як така», унаслідок дії якого постали неофіційні антропоніми села Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області. У межах цього принципу виокремлено низку груп та підгруп.

Ключові слова: антропонім, прізвисько, принцип номінації, спосіб номінації.

Різноаспектні проблеми прізвиськ як окремого підкласу антропонімів вивчали П. П. Чучка, І. Д. Сухомлин, В. А. Чабаненко, М. П. Лесюк, Г. Є. Бучко, В. М. Галич, О. І. Михальчук та інші.

Дослідники виділяють декілька характерних ознак, які відрізняють прізвисько від інших найменувань. Наприклад, дослідник П. П. Чучка виокремлює такі: індивідуальний характер семантики, неспадковість, конотативна функція [5, с. 494]. Мовознавець В. А. Чабаненко зазначає, що прізвиська відображають усі культурні, соціально-економічні й політичні обставини народного життя, естетику народного мислення, образність та дотепність народного мовлення [4, с. 177].

Актуальність обраної теми зумовлена потребою системного аналізу неофіційного антропонімікону населених пунктів Кіровоградської області.

Мета публікації - з'ясувати особливості вибору прізвиськ жителів села Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) дослідити теоретичні аспекти номінації в галузі неофіційного антропонімікону сучасної української мови;

2) розробити класифікацію прізвиськ носіїв, які проживають на вказаній території, у межах принципу номінації «людина як така»; 3) додатково визначити кількість і співвідношення неофіційних пропріативів за гендерною ознакою (чоловічі та жіночі), за наявністю чи відсутністю позитивного або негативного емоційного забарвлення.

Теоретичні проблеми вибору власних найменувань осіб, тварин та різних об'єктів досліджували В. К. Журавльов, Д. Г. Бучко, В. В. Лучик, В. О. Петрова, С. Л. Ковтюх, О. Л. Кирилюк та інші.

Мовознавець В. В. Лучик у праці «Про особливості номінації в топонімії України» (2011) розмежовує поняття «спосіб» та «принцип» називання. Він уважає, що способи номінації - це об'єднані за певними структурними ознаками шляхи формування, типи й засоби називання об'єкта, тобто певні мовні засоби творення одиниць [2, с. 22]. Вони не стосуються семантики антропонімів. Натомість принципи номінації - це відношення онімів до сфери мотивувальних ознак денотата, виражене в семантичному плані, тобто смисловому. Професор виділяє три принципи топонімної номінації: 1) за внутрішніми властивостями названого топонімом географічного об'єкта; 2) за відношенням до окремої людини або членів людського суспільства; 3) за відношенням до інших об'єктів навколишнього світу [2, с. 22]. прізвисько жителі село людина

Дослідник Д. Г. Бучко також розділяє «спосіб» та «принцип» номінації, зазначаючи, що «принципи як найзагальніші поняття називання реалізуються через конкретні способи номінації за допомогою відповідних мовних засобів» [1, с. 41]. В останніх працях Д. Г. Бучко виділив четвертий принцип номінації, який полягає у зв'язку топоніма з економічною та суспільно-політичною сферою, куди мовознавець зарахував називання поселень на честь відомих подій, людей тощо [1, с. 43].

Науковець О. В. Петрова в публікації про літературну псевдонімію в українській та німецькій мовах запропонувала три загальні мотиваційні типи (принципи) характеристичного називання: «людина в суспільстві», «людина й навколишній світ», «людина як така» [3, с. 7]. Саме такою класифікацією послуговуватимемося в нашому дослідженні.

Проаналізувавши прізвиська жителів села Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області, варто зауважити, що в переважній більшості випадків неофіційне власне найменування дає людині оточення відповідно до її рис характеру, особливостей зовнішності, обставин її життя тощо. Чи не найбільше розгляданих антропонімів утворилося за принципом «людина як така» (усього 139 пропріативних одиниць).

Класифікація прізвиськ на території села Красносілля за принципом «людина як така» полягає у виокремленні двох груп:

1. Лексичні одиниці, що вказують на зовнішні ознаки носія (загалом 91 приклад, що становить 65,47% від загальної кількості): Здихля (людина, яка має вигляд кволої), Попелюх (чоловік, який завжди ходить брудний), Вареник (має пухкі губи), Сухар (дуже худий), Заєць (маленький за зростом) та інші. Семантика таких прізвиськ містить пейоративне емоційне забарвлення, часто вони є образливими для носія.

2. Неофіційні антропоніми на позначення внутрішніх характеристик особи (48 прикладів - 34,53%): Щедрик (щедрий), Чорт (хитрий), Єврей (жадібний) тощо.

Назви першої групи поділено на 7 підгруп:

1.1. Найбільше прізвиськ обрано за зовнішньою схожістю з відомими людьми, історичними постатями, героями кіно- чи мультфільмів: Чиполіно (чоловік, який має голову великих розмірів, як і головний герой мультфільму «Чиполіно»), Пікачу (людина, яка має шкіру жовтого відтінку й маленький зріст, як і герой мультфільму Пікачу), Тімберлейк (хлопець, який зовнішньо нагадує закордонного співака Джастіна Тімберлейка), Бекхем (зовнішньо нагадує закордонного футболіста Девіда Бекхема), Ейнштейн (чоловік, який зовні схожий на фізика Альберта Ейнштейна) (17 одиниць - 18,7% у межах групи).

1.2. Пропріативи, що вказують на фізіологічні особливості людини, вади зовнішності (15 прикладів - 16,5%): Потний (має проблеми з потовидільною системою), Панда (особа, яка постійно має темні кола під очима через постійну втому), Резиновий (гнучка людина), Горбатий (має горб на спині), Кривий (має вади обличчя), Однокрилий (чоловік, який під час аварії втратив руку), Зуб (не вистачає декількох зубів у роті) тощо.

1.3. Прізвиська на позначення зросту особи (15 номенів - 16,5%): Комашечка (маленька за зростом людина), Окоренок (людина маленького зросту), Пігмей (низькоросла людина), Статуя Свободи (жінка високого зросту) та інші.

1.4. Назви, що вказують на статуру, вагу, фізичні якості людини (13 назв - 14,3%): Візок (широкий), Сухар (дуже худа людина), Телевізор (широкий), Кабан (має зайву вагу), Булка (має зайву вагу) тощо.

Засвідчено й синкретичну одиницю: Пупс (людина маленького зросту та має зайву вагу) - неофіційний антропонім поєднує ознаки двох груп: прізвиська на позначення зросту людини та назв, що вказують на статуру, вагу, фізичні якості людини (1 назва - 1%).

1.5. Неофіційні найменування, пов'язані з особливостями зовнішності (12 онімів - 13,2%): Полтергейст (має блідий колір шкіри), Няшка (має гарну зовнішність), Друїд (має довгу бороду) та інші.

1.6. Антропоніми, що вказують на колір волосся людини (10 прізвиськ - 11%): Блондин (має волосся світлого кольору), Рудий (має волосся рудого кольору), Білка (дівчина, яка має рудий колір волосся) тощо.

1.7. Прізвиська, що характеризують одяг особи (8 назв - 8,8%): Парадний (чоловік, який у повсякденному житті завжди одягає класичний костюм), Ялинка (яка б не була пора року, носій прізвиська одягнутий в одне вбрання).

Власні назви другої групи розподілено між 2 підгрупами:

2.1. Оніми, які характеризують носія за його внутрішніми якостями (рисами характеру, темпераментом) (27 одиниць - 56,25% в межах групи): Сірий (самотній, як вовк), Штунда (веде відлюдькуватий спосіб життя), Каралєва (іронічне прізвисько на позначення самозакоханої людини), Гарячий (має запальний характер), Псіх (не знаєш, чого чекати від людини в тій чи іншій ситуації), Щедрик (щедрий), Гугл (людина, яка все знає), Галопиха (завжди поспішає, від фразеологізму «галопом по Європі»), Балабол (часто бреше), Кіндер Сюрприз (не знаєш, чого чекати від такої людини), Лисиця (хитра), Вбивця Жартів (іронічне прізвисько на позначення людини, яка не вміє жартувати), Казкар (забагато говорить брехні), Тюлень (має важку вдачу), Тормоз (занадто довго думає).

2.2. Прізвиська, що вказують на особливості чи дефекти мовлення носія (21 одиниця - 43,75%): Лесола (людина, яка не вимовляє звук [р] у слові «ресора»), Сахальок (людина, яка в дитинстві не вимовляла звук [р] у слові «сахарок»), Ольота (особа, яка в дитинстві не могла вимовити ім'я Володя), Медвідь (неправильно вимовляє слово «ведмідь»), Грамофон (гучно говорить), Свиток (неправильно вимовляє слово «свисток»), Телетинка (чоловік, який у дитинстві вимовляв лише склад [те]). Сюди ж належать прізвиська, які дають людині через те, що дуже часто вживає те саме слово. Іншим людям це видається смішним: Капець, Залізяка, Вуйко тощо.

У системі антропонімів української мови чоловічі особові імена як окрема група характеризуються більшою кількістю одиниць. Тому і серед прізвиськ жителів досліджуваної місцевості переважають чоловічі оніми. Такі прізвиська трапляються в усіх без винятку підгрупах лексем, утворених за принципом «людина як така» (95 онімів - 68,3% від загальної кількості одиниць): Страшило (має неприємну зовнішність), Нестримний (має проблеми із сечовидільною системою), Очкарик (носить окуляри), Шестипалий (має зайві пальці на руках), Глушман (має поганий слух), Горбатий (має горб на спині), Холодець (має зайву вагу), Бугай (кремезний), Гном (маленького зросту), Довгий (високий), Малий (маленького зросту), Тупенький (має низькі показники розумової діяльності). Здебільшого за своїми особливостями такі назви належать до чоловічого або середнього роду, рідко - жіночого (Вонючка (має неприємний запах від тіла), Чупакабра (негарний)).

Жіночих прізвиськ набагато менше - 44 назви (31,7% від загальної кількості прикладів): Няшка (має приємну зовнішність), Афродіта (гарна), Ромашечка (ніжна), Жаба (має неприємну зовнішність), Булка (має зайву вагу), Колода (не рухлива), Драбина (висока), Соломина (худа), Антена (високого зросту), Гайка (мініатюрна за статурою) та інші.

Прізвиська зазвичай відображають позитивну чи негативну експресивно-емоційну оцінку носія односельцями, тобто є конотативними іменами. Це дає змогу поділити досліджувані прізвиська за ступенем експресивності на емоційно забарвлені та нейтральні. Серед емоційно забарвлених, у свою чергу, виокремили дві підгрупи: позитивно забарвлені неофіційні антропоніми та негативно забарвлені.

1. Негативно забарвлених більше. Такі прізвиська часто вказують на вади зовнішнього вигляду, недоліки в характері, хибні чи смішні звички. В основі додаткового забарвлення вказаних неофіційних антропонімів іронія, гротеск, сарказм тощо (96 назв - 69% від загальної кількості онімів): Булка (має зайву вагу), Візок (має зайву вагу), Ковбаса (проблеми із зайвою вагою), Смалець (має зайву вагу), Кощій (надмірно худий), Чахлик (має вигляд хворого), Косоокий (має вади зору), Кривий (має дефекти зовнішності), Глушман (має поганий слух), Нестримний (має проблеми із сечовидільною системою). Такі прізвиська є досить образливими для носія, адже їх дають односельці через невідповідність певному стандарту в зовнішності чи поведінці.

2. Позитивно забарвлені оніми. Такі прізвиська мають позитивне емоційне забарвлення і підкреслюють внутрішні (доброту, щирість, темперамент, хоробрість людини) або зовнішні особливості носія (35 назв - 25%). Наприклад: Щедрик (дуже щедрий), Князь (живе в достатку), Ведмідь (сильний), Афродіта (має приємну зовнішність), Професор (дуже розумний), Сонечко (гарний чоловік), Квітка (має приємний запах), Пір'їнка (мініатюрна дівчина). На такі прізвиська жителі реагують без образ, навіть раді, що є їх носіями.

3. Нейтральні прізвиська. Таких онімів дуже мало (8 прикладів - 6%). Обирають такі прізвиська за відомим фактом про носія. Такі пропріативи не мають додаткового емоційного забарвлення: Блондин (має волосся світлого кольору), Кучерявий (має кучеряве волосся), Шатен (має волосся темного кольору) тощо.

Отже, неофіційні антропоніми жителів села Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області в межах принципу «людина як така» поділено на прізвиська, що вказують на зовнішні ознаки носія (91 одиниця - 65,47%), та ті, що позначають внутрішні якості особи (48 назв - 34,53%). Серед лексем першої групи найбільше назв, що вказують на зовнішню схожість із відомими особами, історичними постатями, героями кіно- чи мультфільмів (18,7% в межах групи). Менше прізвиськ у підгрупах на позначення фізіологічних особливостей людини, вад зовнішності та зросту особи (по 16,5%); які вказують на статуру, вагу, фізичні якості людини (14,3%) та найменувань, пов'язаних з особливостями зовнішності (13,2%); що вказують на колір волосся людини (11%); характеризують одяг особи (8,8%). Лише 1% синкретичних назв, які поєднують ознаки двох підгруп. Серед онімів другої групи виокремлено ті, які характеризують носія за внутрішніми якостями (56,25% в межах другої групи) та що вказують на особливості чи дефекти мовлення носія (43,75%).

За гендерною ознакою - більше чоловічих прізвиськ (68,3% від загальної кількості назв, утворених за принципом «людина як така»). Жіночі прізвиська становлять майже третину - 32%.

За емоційно-експресивним забарвленням - найбільше негативно маркованих прізвиськ - 69% від загальної кількості онімів, менше - позитивно забарвлених (25,2%), спорадично трапляються нейтральні щодо додаткової конотації оніми (6%).

На перспективу варто дослідити неофіційні антропоніми мешканців села Красносілля, утворені за принципами «людина і суспільство» та «людина і навколишній світ».

Бібліографія

1. Бучко Д. Г. Принципи та способи номінації поселень (на матеріалі ойконімії Тернопільщини). Філологічні дослідження : збірник наукових праць з нагоди 80-річчя члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Юрія Олександровича Карпенка. Одеса : ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2009. С. 64-70.

2. Лучик В. В. Про особливості номінації в топонімії України. Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. 2011. Вип. 29-31. С. 21-24.

3. Петрова О. В. Специфіка власних назв в українській та німецькій мовах з точки зору типології. Наукові записки: серія: Філологічні науки (Мовознавство). Випуск 137. Кіровоград, 2015. С. 78-81.

4. Чабаненко В. А. Прізвиська в системі експресивних засобів народнорозмовної мови (на матеріалі говірок Запорізької та Дніпропетровської областей). Київ : Наукова думка, 1976. Вип. 14. С. 1 6-20.

5. Чучка П. П. Історія власних назв. § 70. Розвиток імен і прізвищ. Історія української мови. Лексика і фразеологія : колект. монографія / В. О. Винник та інші. Київ : Наук. думка, 1983. С. 592-620.

Размещено на Allbest.ru