Феноменологічна свідомість як топос варіювання сенсів людської екзістенціі у світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ ЯК ТОПОС ВАРІЮВАННЯ СЕНСІВ ЛЮДСЬКОЇ ЕКЗІСТЕНЦІІ У СВІТІ

(на матеріалі множини дериватів структурного типу тема+суфікс “ada” словотвірної підсистеми іспанської мови)

топос свідомість феноменологічний іспанський

Елеонора Володимирівна Шевкун (м. Київ, Україна)

кандидат філологічних наук, доцент кафедри романської філології

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

(Міністерство освіти і науки України)

Когнітивний підхід у сучасній лінгвістиці виявляє зосередженість на виокремленні структур репрезентації знання мовними формами, концептуальної організації знань у процесах розуміння і породження повідомлень. Водночас у фокусі її уваги перебуває питання, яким саме структурам свідомості відповідає слово і яку роль воно виконує у мовленнєво-мисленнєвій діяльності людини.

За ознакою сьогодення рефлексія над фактами мови схиляється до застосування інтерпарадигмального методу дослідження, який поєднує дистанційовані між собою теорії та напрямки наукового пізнання. Найбільшим викликом для дослідника є визначення діапазону та меж інтерпарадигмальності у ракурсі можливостей / адекватності її застосування саме до специфіки мовного матеріалу. Окрім того, на нашу думку, цінність лінгвістичних досліджень також визначає фактор «зворотного зв 'язку», за умови якого аналіз мовного матеріалу може слугувати певним аргументом на підтвердження / спростування положень низки філософських теорій та слугувати тією «ниткою Аріадни», що поєднує філософську і мовну рефлексію.

Ключові слова: структура інтенційності, опосередковане-неопосередковане смислотворення, ноематичний сенс-тематизатор, принципи конституювання топологічного простору феноменологічної свідомості, модуси свідомості, наявність світу, акти проспективізації сенсів, концептуальні структури емпіричної свідомості, соціокультурна свідомість, відносини між топосом інваріантності та полем мовної експліцитності, слово-опис феномена, феноменальне у слові, мовні репрезентації концептуальних структур.

PHENOMENOLOGICAL CONSCIOUSNESS AS A TOPOS OF HUMAN EXISTENCE SENSE VARIATION IN THE WORLD (based on plural derivatives of the theme + suffix “ada” structural type of the Spanish word-building subsystem)

Eleonora V. Shevkun (Kyiv, Ukraine)

PhD (Philology), Associate Professor of Romance Philology Department

Taras Shevchenko National University of Kyiv

(Ministry of Education and Science of Ukraine)

The article is devoted to the analysis of constitution and regular reproduction of the Spanish word-building models based on the reconstruction of invariance / means of explicitness topoi and distinguishing various abstractions of consciousness: phenomenological, empirical and socio-genesis. The description and analysis into the noematic senses constituting the topological field ofphenomenological consciousness as a form of human existence world knowledge were made. The acts of noematic meaning prospectivization into means of intelligibility / context of sense-invariants of discrete intentionality were analyzed.

The cognitive approach in modern linguistics focuses on the isolation of knowledge representation structures in their linguistic forms, conceptual organization of knowledge in the processes of understanding and generation of messages. At the same time, its attention is riveted to the question of what structures of consciousness the word corresponds to, and which role it plays in human speech and thinking.

Nowadays, reflection on the facts of language tends to deploy the interparadigmatic method of study, combining theories and directions of scientific cognition, found far away from each other. The greatest challenge for the researcher is to determine the range and boundaries of interparadigmality in terms of likelihood / adequacy of its application to the specifics of language material. Furthermore, in our view, the value of linguistic research also determines the "feedback" factor, under which analysis of the linguistic material may serve as a specific argument for confirming / refuting the propositions of several philosophical theories and function as "Ariadne`s thread of" bringing together philosophy and linguistic reflection.

Keywords: structure of intentionality, indirect-indirect sense-formation, noematic sense-thematizer, constitution principles of the phenomenological consciousness topological space, modes of consciousness, world presence, acts of sense prospectivization, conceptual structures of empirical consciousness, socio-cultural consciousness, relations between invariance and language explicitness field topoi, word- description of the phenomenon, the phenomenal in the word, linguistic representations of conceptual structures.

ФЕНОМЕНОЛОГИЧЕСКОЙ СОЗНАНИЕ КАК ТОПОС ВАРЬИРОВАНИЯ СМЫСЛА ЧЕЛОВЕЧЕСКОЙ ЭКЗИСТЕНЦИИ В МИРЕ (на материале множества дериватов структурного типа тема + суффикс "ada" словообразовательной подсистеме испанского языка)

Эллеонора Владимировна Шевкун (г. Киев, Украина)

кандидат филологических наук, доцент кафедры романской филологии

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

(Министерство образования и науки Украины)

Статья посвящена анализу принципов конституирования и регулярной воспроизводимости словообразовательных моделей в испанском языке на основе реконструкции топосив инвариантности / средств експлицитности на основании различия разных абстракций сознания: феноменологической, эмпирической и социогенезисной. Было осуществлено описание и аналитику ноематических смыслов топологического поля феноменологического сознания как форм познания мира человеческой экзистенции. Был осуществлен анализ актов проспективизации ноематичних смыслов как средств интеллигибельности / контекста смыслов- инвариантов отличной от интенциональности.

Когнитивный подход в современной лингвистике сосредоточен на выделении структур репрезентации знания языковыми формами, концептуальной организации знаний в процессах понимания и порождения сообщений. В то же время в фокусе ого внимания находится вопрос, каким именно структурам сознания соответствует слово и какую роль оно выполняет в речемыслительной деятельности человека.

По признаку настоящая рефлексия над фактами языка склоняется к применению интерпарадигмального метода исследования, который сочетает дистанцирование между теорией и направления научного познания. Самым большим вызовом для исследователя является определение диапазона и границ интерпарадигмальности в ракурсе возможностей / адекватности ее применения именно к специфике языкового материала. Кроме того, по нашему мнению, ценность лингвистических исследований также определяет фактор «обратной связи», при которой анализ языкового материала может служить определенным аргументом в подтверждении / опровержении положений ряда философских теорий и служить той «нитью Ариадны», которая объединяет философскую и языковую рефлексию.

Ключевые слова: структура интенциональности, опосредованное-неопосредованное смыслотворчество, ноематический смысл-тематизатор, принципы конституирования топологического пространства феноменологического сознания, модусы сознания, наличие мира, акты проспективизации смыслов, концептуальные структуры эмпирического сознания, социокультурное сознание, отношения между топосом инвариантности и полем языковой эксплицитности, слово-описание феномена, феноменальное в слове, языковые репрезентации концептуальных структур.

Об'єктом нашого дослідження є множина деривативних одиниць словотвірного типу «база-тематизатор + суфікс аda» у словотвірній підсистемі іспанської мови, що розуміється як «структурно-семантична схема побудови похідних слів» [12:565]. Предметом дослідження - динаміка варіювання топосів інваріантності у їх кореляції з формами мовної експліцитності.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні та експлікації багатовимірних чинників конституювання / утримання у межах словотвірної моделі структурного типу «база + ada» негомогенної множини дериватів та їх рекурентного однотипного мовного маркування; в уточненні та визначенні структури інтенційність - свідомість - ноематичний сенс; здійсненні опису та аналітики топологічного поля феноменологічної свідомості - сенсів-тематизаторів (СТ) у їх кореляції зі зміною інтенції та модусу свідомості; ґрунтуючись на аналізі мовних апостеріорізацій та описі контексту тематизації дослідити процес широкомасштабних перетворень сенсів-тематизаторів, що проспективізуються у емпіричну та соціогенезисну свідомість; у дослідженні концептуальних перетворень Концептів-ідеацій феноменологічної свідомості у Концептуальні структури - Емпіричний ґештальт.

Досліджувана множина слів-дериватів структурного типу тема+суфікс “ada” у словотвірній підсистемі іспанської мови виявляє ознаки негомогенності у вимірі їх пізнавальної природи / співвіднесеності з різним абстракціями свідомості: феноменологічної, емпіричної та соціогенезисної. З огляду на зазначене, нами було висунуто гіпотезу щодо визначення їх статусу як поля мовних експлікацій відносно різних топосів інваріантності: 1) слів-опису феноменів, що мають докогнітивний / непсихічний статус та апостеріорізуються мовою як непредметні (символічні) слова; 2) амбівалентні слова, позначені присутністю предметного та феноменального; 3) слова предметної мови лінгвістичної природи - ноеми, лінгвокогнітивні концепти семантичного поля ментальності. Лінгвістична природа ноеми є відображенням специфічної форми мови як н е п р о з о р о г о к о н ц е п т и в н о г о явища (вимір концептивності у мові) у наслідок неопосередкованого характеру смислотворення.

Сприймаючи роздуми М. Хайдеггера про сутність мови, для якого мова - це завжди мовлення, «сказання» (сага), ми припустили, що складноутворену деривативну форму слів-описів феноменів можливо ототожнити з актом промовляння, мовленням, «сказанням про подію людської екзистенції» у просторі її габітування, де «істотність беззвучного сказання «розташована у топосі чистої свідомості (поля тематизованих сенсів), яка закладається у самій структурі інтенційності. Продовжуючи ці розвідки, ми приєднуємось до думки, що «коли мова каже, вона показує ... саме з показування виходять усі знаки ... , показування пов'язане з «баченням», яке є подією . мова як сказання, що показує, засноване на події - «у баченні» [7:415].

Нашу увагу було спрямовано на те, щоб проаналізувати та систематизувати думку, що саме мова осмислює, що вона нам сповідає та промовляє про феномен світу. Дійсно, аналіз поля експлікацій ноетичних сенсів топологічного простору свідомості словами-дериватами дозволяє прослідкувати розгортання промовляння / «саги» про людське життя у його екзистенційному розумінні. Хоча, можливо припустити й те, що сам світ через події людського буття промовляє до нас, коли він стає «світом турботи». «Особливий світ турботи є тим, що виходить з того, що нам трапляється у світі в цілому. Світ у його «світськості» не будується ані з вже наявних речей або даних чуттів, ані вже наявних одниць природи, що поєднує в собі. Світськість світу ґрунтується радше в особливому світі праці» [5:40].

Нами було обрано термін «мовні апостеріоризації» для назви слів- опису феноменів - топос інваріантності (без участі ментального) феноменологічної свідомості та омонімічний термін для номінації неповних ноем, що корелюють з сенсами-ноематами «оберненої перспективи» топологічного поля феноменологічної свідомості. Термін «мовні репрезентації» стосується концептуальних структур / ноетичного простору ментальності з топосом інваріантності у свідомості нефеноменологічної інтенційності.

Просторова форма організації сущого як генетично перша форма пізнання світу та його опису у феноменологічному та антропологічному вимірах виявляє опосередкований характер смислотворення як наслідок властивості проективності та іманентної активності свідомості (див. рубрику «принципи»), який не базується на пізнавальних процесах / когнітивної обробки дискретних предметів - лінгвокогнітивних концептів (ноем) - репрезентатив інваріанту неопосередкованого смислотворення (напр., абстрагування елементарних значень - ноем «категоризація / концептуализація»). За висловом С. Кримського, феноменологічне пізнання формує «сенси, співрозмірні людині (рос. человекоразмерные смыслы). Суб'єктивно-екзистенційне розуміння життя у світі варіюється у залежності від кута рефлексії стосовно ключового поняття філософії екзистенціалізму - поняття «наявності», тобто того, чим саме є світ для людини (напр. світ наявності, турботи, світ як предметна майстерня або світ як творча праця).

Відносини між топосом інваріантності та полем їх експліцитності нами були визначені як: 1) відносини співпричетності (рос. сопричастности) тотожних подій / інтенціональної предметності сенсам- тематизаторам топологічного поля феноменологічної свідомості (Концепти - Ідеації - термін Е. Гуссерля); 2) відносини ноематико- ноетичного корелювання у випадку конституювання ноетичних сенсів оберненої перспективи» (про що йдеться у статті); 3) репрезентації структур знання з топосом інваріантності у емпіричній свідомості.

Ноематичний сенс-тематизатор як топос інваріантності свідомості, описується словами феноменами - дериватами зазначеного структурного типу та оприлюднює відносини співпричетності тотожних подій - екзистенціалів ноематичному сенсу.

Щодо відносин ноематико-ноетичної корелятивності та поля їх мовної експлікації - ноем, то ми приєднуємося до думки Е. Гуссерля про його загальну теоретичну невизначеність. Наше дослідження мовного матеріалу дозволило з'ясувати складну, відтерміновану та опосередковану природу цього явища, яка є наслідком динамічних перетворень сенсів чистої свідомості у смисли емпіричної свідомості. Дійсно, зсув відносин співпричетності ноематичному сенсу т о т о ж н о с т е й подій -екзистенціалів у бік корелювання варіативностей понять відображає сутність поліморфності сенсів свідомості. Позаяк, варіативність ноематико-ноетичного корелювання у мовному сенсі виступає проміжною ланкою між полем мовних апостеріоризацій (слова опису феномену) та полем мовних репрезентацій у семантичному просторі ментальності як наслідку динамічних перетворень сенсів чистої свідомості у смисли емпіричної свідомості. Ця тематика вважається нами нагальною та є вектором нашого подальшого дослідження.

Екзистенція, життя людини у природному регіоні буття, спрямована на існування у топосі культури, але основа того, що існує знаходиться у суб'єктивності. Аналіз поліморфності сенсів феноменологічної свідомості є похідними від ситуації людини у світі, у її русі до творення культурної онтології та виступає оприлюдненим / експліцитним мовним апостеріоризатором подій людського життя як таких, що позбавлені референта, не співвіднесені з існуючими окремими речами, та таких, що можна представити в семантичному просторі ментальності.

Згідно з принципом континуальності свідомості та мовної свідомості зокрема, мовний матеріал у ланці відносин «ноематико- ноетичного корелювання» дозволив дослідити процес проспективізації сенсів. Афект переживання у контексті людської екзистенції - це потяг назустріч екзистенційного смисла, феномена. Цей досвід свідомості різниця із досвідом набутого у практичній діяльності / сформованих структур знання, представлених у внутрішніх репрезентаціях простору ментальності. Феномен як такий виникає у наслідок проблемності ситуації або незрозумілості емпірії, але він немає пояснювальної сили щодо «послідовностей зростання» / формування раціонального / категоріального мислення. Це оприлюднення іманентної активності свідомості суб'єкта - живої діючою людини, яка реально живе і рухається у напрямку до завершення своїх сенсів. Вектор перетворень сенсів тематизаторів (СТ) феноменальної інтенційності в інваріантні смисли емпіричної та соціогенезисної свідомості ми розуміємо як внутрішню здатність активної свідомості проспективізувати нові сенси у топоси інваріантості свідомості нефеноменологічної інтенційності.

Методологічні засади дослідження: поєднання окремих положень лінгвокогнітивізму з теоретичними розвідками феноменології та екзистенціалізму як змістових аспектів сучасної постнекласичної філософської парадигми (Є. Гуссерль, М. Мерло-Понті, М. Гайдеггер, Х. Ортега-І-Гассет, С. Кримський). Дослідження базується на низці принципів, сформульованих у лоні сучасної постнекласичної філософської парадигми та когнітивного методу у лінгвістиці, які діють на синергетичній основі.

1) Принцип антропності ставить під сумнів тотальність рефлексії та структур [9, с. 55]. Постулює зв'язок людини зі світом на підставах предметно-практичної діяльності, що його перетворює. Вибудовує вектор зв'язку людини зі світом через її активність та, навпаки, активність світу по відношенню до людини; 2) принцип проективності чистої свідомості та опосередкованого характеру смислотворення. Внаслідок іманентної активності свідомості, сенси інтенційно відбиті у топосі її габітування; 3) принцип контекстуалізації - принцип осмисленості перебування людини у світі. Ноетичні сенси чистої свідомості виступають засобом розуміння, інтелігібельності, де предметне / понятійне мислення імпліцитно спрямоване на тематизований контекст, тоді як семантичний простір ментальності виступає пов'язаним з ним як із імпліцитним топосом мовного мислення та семіозису. Адже, за висловом Гуссерля, «для того, щоб перейти до речей треба їх зрозуміти»; 4) принцип послідовного сутнісно-смислового аранжування світу. Внаслідок іманентної активності свідомості її стани реально живуть та рухаються у термінах систем відліку вже пізнаного; 5) принцип поліморфності свідомості, що виникає внаслідок розмаїття смислового потенціалу життя постулює поліморфність психічних процесів, адже і ментальність може бути структуровано різними способами у залежності від типу знання / існуючих абстракцій свідомості - різних типами інтенційності: від феноменального пізнання до пізнання опосередкованого процесами когнітивної обробки дискретних предметів - лінгвокогнітивних концептів - ноем [1:110]; 6) принцип дуалізму когнітивних структур, що постулює рух від феноменального до емпіричного, де зрозумілість (інтелігібельність) феноменального детермінує знання [1:281]; 7) принцип проспективності. Поліморфність актів свідомості заздалегідь спрямована на майбутню повноту смисла, тоді як самі вони імпліковані у судженнях про зовнішній світ; 8) принцип континуальності свідомості та словесних форм у мовній свідомості, які змінюють свої іпостасі залежно від топосу інваріантності та типу знання. Мовна свідомість виступає простором перетворень: від символічного до знакового, що відображає синтез усіх способів пізнання - від феноменального до предметно-логічного.

Перший крок, що передує опису та аналітиці поля ноематичних сенсів топологічного простору феноменологічної свідомості є спрямованим на визначення поняття інтенційності (свідомості) (Інт.), до якого можливо застосувати два способи розуміння: суто феноменологічний та екзистенційно-філософький.

У феноменології Інт. розуміється як осмислене сприйняття, що є відправною точкою пізнання, оскільки «загальна властивість будь-якої свідомості, що має бути свідомістю чогось» [6:370]. Це стан свідомості, який спрямовано на щось, що міститься поза нього та дає змогу відповісти на питання, який с м и с л має той предмет, що представлений свідомості. Тобто йдеться про інтенційну предметність (ІП) та суб'єктивний сенс, що «випромінюється» на світ внаслідок особливостей феноменального сприйняття. Водночас інтенційність розуміється «як вольовий акт, довільний намір сприйняття, увага, спонтанно скерована на інтенційний (відсутній) об'єкт - предмет [6:372]. Феноменологічне розуміння інтенційності окреслює її наступну структуру: 1) переживання -

фундаментальне поняття сучасної теорії пізнання, - досвід не рефлексивного (на противагу абстрактній опосередкованості рефлексїї / спекуляції), досвід життя, «зазнавання події» [5:26]. Цей суб'єктивний досвід може бути пізнаним через інтенційність, яка встановлює зв'язок зі світом, надає сенсу об'єктам та відсилає до них (об'єктивує). Як іманентий досвід, переживання включає у свою структуру афективність, емоції, волю- інтенцію; 2) вимір модусу свідомості (напр., уявний об'єкт, об'єкт бажання / небажання тощо). Інтенційність - це відкритість суб'єкта світу та водночас відкритість світу тільки для свідомості, у якій він отримує своє значення, тоді як сенс виступає зануреним у структуру суб'єкта, його переживання / афективність. Феномени - сенси чистої свідомості, позначені пізнавальною силою переживання (в певному сенсі - це об'єктивна сила емоцій) та конституюють топологічний простір свідомості - сенси- тематизатори, що ми розуміємо як ноемати.

У висвітленні екзистенціалізму Інт. розуміється як воля, вольовий початок суб'єкта, що покладає смисл феномена, сприйнятого через зосередженість на можливості людського існування / не існування або на самому житті у його екзистенційному розумінні. Інтенція-воля як необхідність встановлює «зв'язок людини із тим, що їй необхідно у зовнішньому світі, як висвітлення людинорозмірних параметрів існування» [9:174]. У цьому розумінні йдеться про екзистенційний вимір ноематичного сенсу, тобто вимір «екзистенціалу», або ПОДІЇ людського життя, її присутності в світі. Екзистенціали неспіввідносні з окремо існуючими у просторі речами, але з сенсами людської екзистенції, похідними з ситуації людини у світі. М. Гайдеггер (у філософському сенсі) розуміє подію- екзистенціал як «те, що постає перед очима, унаочнюється, з'являється, проявляється ... або, навіть те, що зачіпає, глибоко вражає» [5:24-25]. Отже, феномен (сенс) - це подія свідомості, а ноемата - смислова одиниця пізнання, яка є самодостатньою. В ній перебуває дещо, що трапилось у дійсності, але це не онтологія у мовних виразах, адже структура події є інша, ніж структура зовнішнього світу. З огляду на це, ноематичний сенс локалізується у вимірі «людинорозмірності», де дійсність виступає як «проекція або перспектива особистості та її продовження» [11:158].

Підсумковуючи співвідношення понять інтенційність / свідомість / феномен / ноематичний сенс суб'єктивної свідомості, окреслимо загальні компоненти його структури: 1) ядро ноематичного сенсу - ноемата - інваріант поля суб'єктивної свідомості. У разі, якщо ми будемо здійснювати аналітику та опис топологічного простору свідомості, у цьому випадку ноемата виступає як сенс, похідний від акту тематизації, тобто сенс-тематизатор (СТ). Акт тематизації - конституювання сенсу - відбувається шляхом встановлення певної т о т о ж н о с т і подій- екзистенціалів / інтенційної предметності, які виступають співпричетними окремому сенсу-тематизатору у топологічному просторі свідомості (ТПС) СТ виступає носієм символічного смислу відмінного від змісту; 2) Ядро сенса-тематизатора у поєднанні з інтенцією є вольовим початком суб'єктивності як «викид живої людини у буття» виступає «інтегралом» живої діючої людини та її свідомості, спроектованої на світ.

Зазначимо, що до певної міри, вже у структурі ноетичного сенсу закладений потенціал до широкомасштабних семантичних перетворень. Оскільки поліморфність ноематичних сенсів корелює з інтенцією - волею суб'єкта, конституювання СТ можливо охарактеризувати як пізнавальний синтез між феноменальним сприйняттям, переживанням, інтенцією-волею діючої людини в світі, що визначається її свідомістю. Отже, сенс (інтенційність) та інтенція (воля) є корелятивними явищами, що взаємоімплікуються.

Основою конституювання поля ноематичних сенсів у ТПС виступають акти в в з а є м о п о я с н ю в а н о с т і нових сенсів через певні інші, що вже існують у свідомості як сенси-тематизатори [2:77]. Ці акти відбуваються одночасно / послідовно та є проявом принципу континуальності та поліморфності сенсів свідомості. Взаємопояснення нових сенсів за присутності інших, імпліцитно перебуваючих у топосі свідомості, позначені проблематичністю людської екзистенції та особливим розумінням «наявності світу» напр., «турботою про нестачу на тлі певної наявності», «можливістю користуватися чимось», можливістю зустрічі з Іншим» [5:40]. Це складний процес мислення людини відкритої світу є відшукуванням сенсів через зіставлення прихованого / проявленого у феномені.

Просуваючись у напрямку більш охоплюючого розуміння поняття «ноематичний сенс», ми скористались поняттями відомих абстракцій феноменологічної свідомості. У цьому зв'язку ми вирізняємо: 1) свідомість як зоровий модус активації думки, що розуміється як феноменальне сприйняття (інтуїтивне знання від лат. «intuire» - «бачити», «вбачати»), що переживається, покладає сенс феноменальній предметності. У цьому модусі свідомості переважає інтенція внутрішньої потреби суб'єкта та феноменальне відкриття світу - природи як « с в і т у н а я в н о с т і » осмисленої суб'єктом у топосі його габітування. Інтенційні сенси-ноемати проєктуються на світ, охоплюючи інформаційний потенціал природного оточення, де сенси свідомості творять екзистенційну реальність - певні острівці людського габітату, з яким суб'єкт встановлює відносини осмислення та пізнання; 2) «свідомість як людське тіло» [2:21-24], у якій вочевидь, фокалізується інтенційна складова «необхідність», пов'язана зі «світом турботи» та поведінкою людини / або утримання від певної поведінки [5:35]; 3) свідомість як інтерсуб'єктивність конституює сенси похідні від присутності «Іншого», де подія «від іншого» феноменально пізнається / переживається, тоді як наявність світу постає у «інтерсуб'єктивній смисловій значимості об'єктів життєвого світу» [9:72]. Логічно передбачити, що характер смислотворення у кожній з абстракцій свідомості може бути позначений к о н т и н у а л ь н і с т ю та взаємопояснюваністю ноетичних сенсів суб'єктивної свідомості та їх певною девіативністю водночас.

Беручи до уваги структуру інтенційності, не менш важливим чинником для опису ноетичних сенсів-тематизаторів (СТ) топологічного поля свідомості є факти модифікації інтенції, що відбувається за віссю: 1) внутрішня потреба - як можливість існування взагалі;

2) необхідність протистояти проблемності існування у світі; 3) можливість виникнення нового світу як соціального (інтерсуб'єктивного) топосу габітату людини. Модифікації інтенційності зумовлюють девіацію СТ у складних відносинах ьіз зазначеними абстракціями (модусами) свідомості.

Задля здійснення опису / аналітики топологічного простору свідомості ми керувались наступними принципами: 1) принцип неперервності свідомості; 2) послідовного сутнісно-смислового аранжування світу; 3) принцип проєктивності свідомості; 4) принцип проспективності; 5) принцип поліморфності свідомості та психіки взагалі.

Аналітику поля СТ нами було здійснено на підставах загальної властивості конституювання поля сенсів та відносин с п і в п р и ч е т н о с т і тотожних подій / інтенційної предметності сенсам чистої свідомості.

1) Аналітика / опис топологічного простору феноменальної свідомості - ноетичного поля сенсів-тематизаторів у їх корелюванні з інтенцією «внутрішня потреба суб'єкта» або «сенси екзистенційного нуля» [9:44].

У топологічному полі свідомості сенси аранжируються і виступають тематизованими за віссю «буття у бік життя» і «буття у бік смерті» та проектуються на інформаційний потенціал природного оточення, де осмислене переживання створює «екзистенційу онтологію» просторового осередку габітат людини.

Одним із відоміших символів (феноменальних слів-сенсів) людської екзистенції виступає слово «просвіт», який містить натяк на «двоїстий рух буття до закривання, приховування та відкриття / оприлюднення» [4:20-21].

Отже, внутрішня динаміка сенсотворення перебуває між двома полюсами «буття у бік життя» і «буття у бік смерті», де стани свідомості спроможні охоплювати двоїстий рух буття до закривання / приховування та відкривання / оприлюднення.

Афекти, спонтанні імпульси суб'єкта дають поштовх роботі свідомості, де інтенція феноменального пізнання визначається внутрішньою п о т р е б о ю виживання людини у світі н а я в н о с т і . СТ «буття у бік життя» та «буття у бік смерті» корелює з інстанцією інтуїтивного пізнання. Зосередженість інтенції на м о жл и в о с т і людського існування / не існування у топологічному просторі свідомості конституює сенс-тематизатор: КОЛО ЖИТТЯ (слово-символ - “ambs” - «навкруги», «заключити у захисне коло») (emboscada-redada-cantonada) як непредметне слово опису феномену, похідного від особливості феноменологічного сприйняття. Варіативність тотожних подій / інтенційної предметності / співпричетних СТ омовлена словами-феноменами: СКУДІСТЬ / ДОСТАТОК (рос. «изобилие»), ПОВНОТА / ПОРОЖНІСТЬ (vegada-vagada-ventada-morada; від “vag”- озеленений, “vas” - «пустий»), ТЕМРЯВА / ОСВІТЛЕННЯ / ПРОСВІТ (escampada, verdeada); СВОБОДА / УТИСК; У ДОСТУПІ / ПОЗА ДОСТУПОМ (roqueda / vereda від “ver” - зелена пляма»). Афект / емоційна складова відкриває вимір ноематичного сенсу як ВОРОЖЕ / ДРУЖНЄ;

ЗАГРОЗЛИВЄ / СПРИЯТЛИВЄ.

Зв'язок доксичного переживання і афективного у полі свідомості дозволяє застосування доксичної форми до будь-яких форм афективного переживання. Якщо описувати життя, людську екзистенцію через аналіз топологічного простору свідомості зорового сприйняття, ми спостерігаємо преваліювання доксичних актів -вірування. Цей потужній акт визначає феноменологічну предметність «цінною», а отже бажаною, пов'язаною із внутрішньою потребою суб'єкта. Топологічний вимір свідомості - тематизатори «екзистенційний нуля» осмислює через емоцію та переживання все те, що є бажаним та необхідним. Поле експлікацій виступає оприлюдненим словами опису феноменів, які промовляють дещо про «чисту подію» та позбавлені змісту. Задля фіксації смислових згустків поліфморфності сенсів у їх потенції до проспективізації, побічно зауважимо, що «відчуття власності залежить від інстинкту самозбереження та не є запізнілим внеском передової цивілізації» [7:205].

2) Аналітика топологічного простору свідомості СТ, що корелює з інтенцією «необхідність» та абстракцією «свідомість - тілесність», де поняття «світ» розуміється як світ турботи [5:40]. Сенси конституйовані «свідомістю -тілесністю» ми експлікували за пояснювальною метафорою «двоїстої гри», де екзистенція розуміється як «екстатичний рух до розкриття буття. За висловом Х. Ортеги-Ігассета, подією - екзистенціалом стає те, що «людині необхідно, і вона сутнісно знаходиться в окресленні, в обставинах (circun - stancia «circ» - «коло», того, що не є нею самою» [3:70]. Модифікація інтенції від внутрішньої потреби суб'єкта як бажаного нормативно прийнятного стану речей у бік необхідності як волі протистояти зовнішньому, загрозливому / невідворотному. Проте, ще у рефлексії М. Гайдеггера поняття «світ природи» вступає у гру із поняттям «світ турботи», який пов'язаний із дією та поводженням [5:40].

Отже, якщо припустити, що СТ «свідомості - тілесності» у модальності потреби встановлюють відносини ноематико-ноетичної кореляції, то у полі мовних експлікацій будуть оприлюднені події - екзистенціали як зразки поведінки / утримання від поведінки суб'єкта або його вчинки та дії. Напр., емоційна складова остраху від загрози в полі кореляцій, умовно кажучи, ноем, не отримає вигляд поняття, але іншої одиниці - поведінки-дії.

Взаємопояснювальний потік переживань - поля тематизаторів «екзистенційного нуля» як доксичнонормативного виміру сенсів тяжіє до переживаємих сенсів ВОРОЖЕ / ДРУЖНЄ, У ДОСТУПІ / ПОЗА ДОСТУПОМ; ПОВНОТА / НЕСТИСНЕННІСТЬ/ ПРОХОДИМЕ / УТИСК / ВИВІЛЬНЕННЯ / СВОБОДА за зміни інтенції, модифікуються у сенси-тематизатори ПРОБЛЕМНІСТЬ / НЕВІДВОРОТНІСТЬ / ЗАГРОЗА, які конституюються у свідомості внаслідок екстатичного вольового викиду суб'єкта до самого буття-екзистенції. Отже, ядро ноемати СТ «екзистенційного нуля» вписується у структурну окресленість екзистенції, де вольовий акт походить від рішучості, переборювання, подолання обставин суб'єктом та вирішення проблемності. Інтенція - вольовий імпульс протистояти невідворотності природного оточення як утіленню світу природи, власне відкриває сутність екзистенції «як вистоювання, вставання над чимось». Зокрема, переживання просторовості як інтенційності похідної від тілесності, описується - оприлюднюється тотожністю подій- екзистенціалів «блокування тіла у просторі». Сенси топологічного поля свідомості СВОБОДА / УТИСК / ВИВІЛЬНЕННЯ експлікуються тотожністю співпричетних сенсу подій екзистенціалів - ПЕРЕШКОДА / ПЕРЕБУВАТИ НА МЕЖІ; ВТОРГНЕННЯ / НЕВІДВОРОТНЄ.

Модифікація вольових актів - інтенції як похідна від активності свідомості, корелює з перетвореннями ноематичних сенсів та конституює СТ похідні від проблематизації людської екзистенції. Феномен (інтенційність) вписується у інтенцію - зусилля - вольовий поштовх до подолання несвободи як спротиву світу з емоційною складовою незадоволення від утиску та у напрямку до вивільнення. Модус свідомості «вважати не бажаним», пов'язаний із переходом від доксиоцінності до доксицінності, підтверджує та розкриває у феноменальному не тільки вимір проблематичності екзистенції - людини у її обставинах, але й фокалізує у структурі інтенційності вольовий компонент.

З метою підкреслити можливість актів модифікації сенсів суб'єктивної свідомості на підставах корелювання сенсів-тематизаторів та інтенції, зазначимо зсув інтенції «внутрішня потреба - модус - можливість» у бік м о ж л и в о с т і заволодіти надлишком потреби», досягти добробуту [3:245], що ми розуміємо як початок творення інваріантів / інтенціності можливого майбутнього світу. Аналіз корпусу мовних апостеріоризацій ноетичних СТ нормативно-екзистенційного виміру свідомості («екзистенційний нуль») «ДОСТАТОК / СКУДІСТЬ» модифікується у СТ «ДОБРОБУТ», або, наслідуючи думку М. Гайдеггедера, «світ як такий відкривається як світ роботи, його наявність, «світськість» відкривається / розпочинається не з природних багатств, а з праці» [5:40].

Ґрунтуючись на принципі континуальності та проективності свідомості, стає можливим спрогнозувати проекцію імпліцитних сенсів топологічного простору свідомості у інваріантні структури емпіричної та соціогенезисної свідомості, що тягне за собою зміну внутрішньої сутності мовних апостеріорізацій у слова-ноеми, репрезентовані мовою амбівалентною (присутність феноменального у предметному слові) мовою.

3) Аналітика ТП феноменологічної свідомості - поля СТ, що корелюють з інтерсуб'єктивною свідомістю як «зіткнення двох вольових початків» та інтенцією «зародок наміру» при тотожності суб'єкта.

Осмислене переживання «події від Іншого» за зміни модусу активації думки у вимірі інтерсуб'єктивності, на нашу думку, виступає тим регіоном свідомості, де дається взнаки д е в і а ц і я її станів та, відповідно, ноематичних сенсів, що проектуються на світ як осередок проблемності існування. Вони включають у свою структуру емоційну складову(рушійну силу) ОСТРАХУ та, за умови злитності всіх компонентів структури інтенційності, конституюють у свідомості ноематичний сенс «НЕБЕЗПЕКА / ЗАГРОЗА». Згідно із принципом континуальності свідомості, контекстом тематизації виступають імпліцитно присутні сенси «ПЕРЕБУВАНЯ НА МЕЖІ», «СТИСНЕННІСТЬ», «ВТОРГНЕННЯ» (екзистенціал - норма «я - моя свобода у світі»), які постають взаємоексплікованими: СТ «ЗАГРОЗА» (чиста подія). Тотожні варіації «подій від іншого» співпричетні СТ, згідно нашого аналізу, апостеріорізуються мовою як «ВТОРГНЕННЯ» (emboscada (від. лат. “ambs” - «узяти, заключит у коло»), pisada, lenguetada, acolada, cunalada).

Зміна інтенціь мисленнєвого акту, яку Е. Кант визначив «не як

пасивне «я», необхідно уявляючи свою мисленнєву активність, але як наслідок впливаючого на нього іншого», призводить до осмислення наявності світу як «можливого світу, як можливість певного світу, що наводить острах. Інший - це ... існування можливого світу» [2:101].

Зазначимо окремо девіацію імплікованого СТ НЕВІДВОРОТНІСТЬ / ЗАГРОЗА у стани свідомості з фокалізацією проблемності «присутності Іншого» як першого інтуїтивного відкриття соціальності, де наявним вже постає світ турботи. СТ поля інтерсуб'єктивності як поліморфних контексуалізованих сенсів можливо вважати топосом розгортання актів проспективізації, оскільки «функціонування екзистенціали відкривають структури приналежності до інтерсуб'єктивних горизонтів семантичного поля культури» [9:23].

На підставах аналізу мовних апостеріорізацій - множини деривативних одиниць, вважаємо за потрібне експлікувати стани девіативності ноематичних сенсів у ракурсі їх внутрішніх перетворень у ТПС. Нами буде розглянуто поняття оберненої перспективи сенсу як особливого стану свідомості похідного від модифікації інтенції.

На думку С. Б. Кримського «вектором зв'язку людини зі світом виступає її активність. І навпаки, активність світу по відношенню до людини - це присутність Іншого та невідворотність природи» [9:24-25]. Враховуючи таку амбівалентність пізнання світу як активного початку, СТ модифікуються у оберненій перспективі до феноменально пізнаного світу з фокалізацією вольової складової суб'єкта - інтенції - ПРОТИСТОЯННЯ. Така дзеркальна оберненість призводить до модифікації сенсу, що не опосередковується логічною думкою / суб'єкт-об'єктним відношенням, але є саме його модифікацією. Обернену перспективу СТ ми ототожнюємо з якістю поліморфності свідомості, де думці передує інтенція, яка, навіть домінує над самою думкою про світ, або, можливо, пізнається власне сама воля. Дзеркальна оберненість конституювання СТ активний світ / активність суб'єкта / його свідомості, проєктується як «сенс співрозмірний

людині», її активності перебування у світі на топос соціального співіснування. Отже, емпіричний спосіб оволодіння життям - початок практики та формування концептуальних структур емпіричної свідомості виступає дзеркально оберненим по відношенню до суб'єкта як активність світ за умови модифікації інтенції від внутрішньої потреби суб'єкта у бік необхідності його контролювання. Сенси свідомості оберненої перспективи виступають установчими щодо структурування поля ментальності поняттями-ноемами, які, на думку Є. Гуссерля, не є «повторення поняття реально існуючого об'єкта, а його корелят, що належить до сутності феноменологічно редукованого сприйняття» [6:370].

Проспективізація ноетичних сенсів феноменологічної свідомості нами розуміється як широкомасштабне семантичне перетворення, що виникає внаслідок: 1) взаємопояснюваності сенсів-ноемат ТПС, спроєктованих на екзистенцію; 2) поліморфності сенсів-ноемат суб'єктивної свідомості як станів оберненості сенсу; 3) взаємоімплікації та взваємозлитності сенсів феноменологічної, емпіричної та соціогенезисної свідомості, де принципи проективності та проспективності постулюють повноту актів смислотворення, які є заздалегідь спрямованими на майбутнє, на можливі світи. Дійсно, «людинорозмірність всього сущого означає смисложиттєве у сущого» [9:22].

Розгляньмо на нашому мовному матеріалі можливий перебіг актів проспективізації сенсів.

1) Проспективізація ноематичних сенсів у емпіричну свідомість.

Для свідомості світ це - «ноемата, поле теоретичного, що не розглядається як практична діяльність» [2:18]. Афект, переживання у контексті людської екзистенції - це потяг назустріч екзистенційного смисла (феномена). Це досвід свідомості, який різниться із досвідом набутого у практичній діяльності, сформованих структур знання, представлених у внутрішніх репрезентаціях семантичного простору ментальності. Емпіричний спосіб оволодіння життям - початок практики (зовнішнє знання) та його смислотворення виступає к о н т е к с т у а л і з о в а н и м у сенсі оберненої перспективи. Напр., ЗАГРОЗА / ЗАХИСТ; НЕПРОХІДНЕ / ПОДОЛАНЕ у наявності світу як соціального топосу габітат людини.

Емпіричний спосіб оволодіння світом корелює з абстракцією «свідомість - тіло» у його вольовому викиді у екзистенцію, де тіло тепер усвідомлюється як «окрема річ» - еталон вимірювання (когнітивна семантика слова), що можливо вважати відправною точкою зовнішнього знання, похідного від праксису та встановленням суб'єкт-об'єктних відносин. Проспективізація імплікованих НС у своєму русі до його завершення виникає внаслідок іманентної активності свідомості, а її поліморфність зумовлює виникнення топосу інваріантності емпіричної свідомості. У семантичному просторі ментальності репрезентується / дискретно омовлюється концептуальна структура - емпіричний ґештальт - «ВИМІРЮВАННЯ / ПРИВЛАСНЕННЯ». Ґештальт як уніфікований концепт - репрезентація, має більш, ніж з в и ч а й н і к о н ц е п т и набори рис, організований за принципами угрупування та зв'язку, в яких концептуально простіше за суму частин. Отже, наявний світ стає світом турботи. Світ турботи постає як «опікування чимось», «турботу про ...», «клопіт із чимось», де онтологія перетворюється у «онтологію майстерні чи «праці»» [5:40].

2) Континуальність та імпліцитність контексту тематизації ЗАХИСТ та інтерсуб'єктивності як першого зародку соціальності проектуються / проспективізуються у сенси соціогенезисної свідомості ВЛАСНІСТЬ, що розуміється у лоні екзістенційного сенсу «ДІБРА», «КОЛО ЖИТТЯ», «ДОБРОБУТ».

Наше дослідження продемонструвало, що інтуїтивний модус свідомості виступає як у с т а н о в ч и й у процесах смислотворення (тематизації) та є оприлюдненим / описаним певною тотожністю співпричетних йому екзистенціалів / ІП. Передусова інтелігібельності задана у динамічних зчепленнях сенсів-тематизаторів, або «концептів- (Актуальні питання когнітивної лінгвістики [Актуальные вопросы когнитивной лингвистики]) ідеацій (ейдосів), які пояснюють одне одного, утворюють вузол смислових відношень з «життєзалежним рядом концептів-ейдосів). Проте, НС не можливо роз'яснити у єдиній логічній формулі (логічна класифікація або ієрархія), ані сходженням до концепта - абстракції у інтелекті. Тому поле мовних апостеріоризацій вибудовується за синтагматичним принципом (зчеплень) представлень, але не класифікацій» [10:88].

Подальші зсуви у с т а н о в ч и х тематизованих сенсів у бік СТ тілесного та інтерсуб'єктивного модусу відбуваються у зворотному порядку, а саме, через в а р і ю в а н н я понять-ноем, які не є повторенням поняття реально існуючого об'єкта, але його корелятом, де інтенційність / інтуїтивне життя в подальшому виступають джерелом та основою логічних понять. Сенс про який йдеться, не є значенням, бо має риси існування та неіснування» [6:369]. Отже, ноема як контекстуалізоване поняття нереально існуючого об'єкта (феноменальної предметності) охоплює собою усю тотожність подій / екзистенціалів модусів свідомості, а за умов перспективи зворотного сенсу відображає вже в а р і а т и в н і с т ь понять. Тоді, у ментальності відображається рух від феноменального до емпіричного, де зрозумілість (інтелігібельність) феноменального детермінує знання. Згідно з принципом поліморфності психічних процесів ментальність може бути структурована у такий спосіб, коли «будь-яка форма організує ментальність, де ментальність виступає експліцитним виявленням умов інтелігібельності сенсів про світ, які передують психічним актам та раціональним судженням про світ» [3:281].

Підсумгавуючи викладене, ми зробили спробу проаналізувати / проінтерпретувати та якісно виокремити низку чинників, які утворюють передумови конституювання / рекурентної відтворюваності рухливої гетерогенної словотвірної моделі, а тим самим відповісти на питання, що утримує множину «дериватів -ada» у її межах?

1) СЕМАНТИЧНІ ЧИННИКИ СТАБІЛАЗАЦІЇ МОДЕЛІ - ТОПОС ІНВАРІАНТНОСТІ - ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ: а) взаємопояснюваність та взаємоімплікованість НС топологічного поля свідомості як осмисленого потоку переживань; 2) тотожність подій / екзистенціалів та ІП, співпричетних СТ у топологічному полі свідомості;

3) імплікованість сенсів установчої зорової (інтуїтивної) свідомості у сенсах інших модусів свідомості (тілесної та інтерсуб'єктивної) - акт контекстуалізації; 4) незмінність внутрішньої форми слів дериватів, пов'язана з особливостями феноменального сприйняття (напр., сенсорний ґештальт до-психічна форма сприйняття: угрупування окремих точок у просторі у агломерації) як присутність феноменального у слові. ПОЛЕ МОВНИХ АПОСТЕРІОРІЗАЦІЙ - деривативні одиниці структурного типу «-ada» як експліцитні форми оприлюднення та опису феноменів (сенсів). Це наочне зображення сенсу свідомості, її опис мовними символами - словами- феноменами. Напр., ДОСТАТОК / СКУДІСТЬ - топоси: зелені лани, відкриті / закриті ділянки землі, ділянки землі у доступі / поза доступом стихій; освітлені / затемнені просторові ділянки; місця завалів, місця скупчення скель, зграї птахів; стада тварин; діброви; посадки лісу. ЗАГРОЗА - події: стихійні лиха; повінь, вторгнення, блокування руху; перебування на межі, перебування на межі освітленого - неосвітленого. Такі відносини між інваріантом / експліцитною варіативністю не є ноематико-ноетичним корелюванням, але виступають необхідною перехідною ланкою у цьому напрямку за умови урахування особливостей феноменологічного сприйняття. СТ «НЕОСВІТЛЕНЕ НЕПРОХІДНЕ ПОЗА ДОСТУПОМ»: дороги, що торуються, тропки, обхідні шляхи.

3) Незмінність внутрішньої форми у мовних репрезентаціях як феноменальне у слові. Особливості феноменального сприйняття: сенсорний ґештальт, до-психічні відображення (напр. агломерація точок у просторі, виображення кольорів як плям у просторі), які в подальшому становлять внутрішню форму ноеми.

ЧИННИКИ ДИНАМТЗАЦТТ МОДЕЛІ - ТОПОС ІНВАРІАНТНОСТІ - ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ: 1) варіювання модусів феноменологічної свідомості - варіювання ноем у кожному з модусів свідомості; 2) модифікація інтенції - волі: внутрішня потреба - необхідність - можливість / необхідність нових світів; 3) стани свідомості «оберненої» перспективи сенсу від «світу до суб'єкта» та «суб'єкт до світу». ПОЛЕ МОВНИХ АПОСТЕРЮРИЗАЦШ - деривативні одиниці «агїа» як експліцитні форми ноетико-ноетичного корелювання сенсів оберненої перспективи. Вони інтенційно проєктуються на світ у наслідок фокалізації інтенції -волі та корелюють з неіснуючими об'єктами феноменальної інтенційності, що покладається свідомістю (події-екзістенціали / ІП - емерджентні рухи, похідні від поведінки). Відомо, що феномен не можливо категоризувати, оскільки він є безпосередньою присутністю суб'єкта та вбачанням події. У ноетичному просторі ментальності слова-деривати - “-ada” умовно катетеризуються не як дискретні об'єкти / речі, але як топоси або події, де словотвірний ресурс набуває своєї спеціалізації у напрямку до відкривання самого феномену світу. Напр., СТ ЗАГРОЗА - обернений сенс-ноемата ЗАХИСТ та його кореляти: місця засідок, місця хижок, місця укриття / прихистку, простір у огорожах, простір паланку, простір у захисних мурах, аванпости, простір у вітрових заслонах, місця чатування; колективні патрулі.

2) СЕМАНТИЧНІ ЧИННИКИ ДИНАМІЗАЦІЇ МОДЕЛІ - ЗМІНИ ТОПОСУ ІНВАРІАНТНОСТІ: ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ - ЕМПІРИЧНА СВІДОМІСТЬ - СОЦІОГЕНЕЗИСНА СВІДОМІСТЬ:

1) Феноменологічна свідомість у своєму русі до завершеності сенсу через його проспективізацію у емпіричну свідомість формує нові топоси інваріантності, де «смислопородження опосередковане аксіологічним аспектом практики - функції від певних ситуацій діяльності, умовою смислових потенціалів, яка окреслює предметну сферу культури, конфігурації її змісту, що детермінується антропним фактором» [9:55]. 2) Інверсія модусу «свідомість тілесність» та виокремлення предметності: тіло як еталон вимірювання. МОВНІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТА «ВЛАСНІСТЬ» - НОЕТИЧНЕ ПОЛЕ СЕМАНТИЧНОГО ПРОСТОРУ МЕНТАЛЬНОСТІ. Дискретна мовна репрезентація концептуальної структури Емпіричний ґештальт «КАУЗАЦІЯ - ВИМІРЮВАННЯ» (земельні ділянки розміром з “una echada”; топоси - власність: хуторці, маєток як скупчення будівель, сільський маєток).

Література

1. Іващенко, В. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково- мистецькій картині світу (Київ, Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006).

2. Интенциональность и текстуальность: философская мысль Франции (Томск, Водолей, 1998).

3. Європейський словник філософії, т. 1 (Київ, Дух і Літера, 2009).

4. Європейський словник філософії, т. 2 (Київ, Дух і Літера, 2011).

5. Європейський словник філософії, т. 3 (Київ, Дух і Літера, 2013).

6. Європейський словник філософії, т. 4 (Київ, Дух і Літера, 2016).

7. Класики філософії про мову (Київ, Курс, 2008).

8. Мамардашвили, М. «Ведение в философию.» Новый Круг 3 (1992).

9. Крымский, С. Научное знание и принципы его трансформации (Київ, Парапан,1983).

10. Савельева, М. Ю. Лекции по мифологии культури (Київ, Парапан, 2003).

11. Сахарова, А. От философии существования к структурализму (Москва, Наука, 1974).

12. Селіванова, О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія (Полтава, Довкілля, 2006).

References

1. Ivashenko, V. Konceptualna reprezentaciya fragmentiv znannya v naukovo- misteckij kartini svitu (Kiyiv, Vidavnichij Dim Dmitra Burago, 2006).

2. Intencionalnost i tekstualnost: filosofskaya myslFrancii (Tomsk, Vodolej, 1998).

3. Yevropejskij slovnik filosofiyi, t. 1 (Kiyiv, Duh i Litera, 2009).

4. Yevropejskij slovnik filosofiyi, t. 2 (Kiyiv, Duh i Litera, 2011).

5. Yevropejskij slovnik filosofiyi, t. 3 (Kiyiv, Duh i Litera, 2013).

6. Yevropejskij slovnik filosofiyi, t. 4 (Kiyiv, Duh i Litera, 2016).

7. Klasiki filosofiyi pro movu (Kiyiv, Kurs, 2008).

8. Mamardashvili, M. «Vedenie v filosofiyu.» Novyj Krug 3 (1992).

9. Krymskij, S. Nauchnoe znanie iprincipy ego transformacii (Kiyiv, Parapan,1983).

10. Saveleva, M. Yu. Lekciipo mifologii kulturi (Kiyiv, Parapan, 2003).

11. Saharova, A. Ot filosofii sushestvovaniya k strukturalizmu (Moskva, Nauka, 1974).

12. Selivanova, O. Suchasna lingvistika. Terminologichna enciklopediya (Poltava, Dovkillya, 2006).

Размещено на Allbest.ru