Явище синонімії в науковій термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Явище синонімії в науковій термінології

Ірина Зубкова (студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики)

Науковий керівник - кандидат філолологічних наук, професор С. Л. Ковтюх Термінологічна лексика внаслідок постійного поповнення новими одиницями є однією з найбільших і найдинамічніших частин словникового складу сучасної української літературної мови. Аналіз наукових досліджень і публікацій засвідчує, що питанням термінологічної лексики присвячений суттєвий науковий доробок таких мовознавців, як Л. В. Щерба, Г. О. Винокур, Є. М. Галкіна-Федорук, Є. В. Кротевич, О. І. Смирницький, Д. С. Лотте, О. С. Ахманова, В. В. Виноградов, Л. А. Лисиченко, Т0 Р. Кияк, М. П. Кочерган, Л. Г. Боярова, О. В. Суперанська, О. О. Селіванова, Л. П. Солдатова, З. Й. Куньч, Л. Д. Малевич, І. М. Кочан, М. О. Вакуленко та ін.

До важких і найменш досліджених аспектів вивчення термінів відносяться питання термінологічної варіантності. Глибшого й повнішого аналізу вимагає така важлива проблема, як реалізація семантичного процесу синонімії в термінології.

Мета статті - дослідити явище синонімії в науковій терміносистемі сучасної української літературної мови.

Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) установити закономірності існування лексико- семантичної категорії синонімії в термінології; 2) з'ясувати основні підходи мовознавців до класифікації термінів-синонімів.

Явище синонімії вивчали такі лінгвісти, як: І. С. Олійник, А. П. Коваль, Л. А. Лисиченко, І. М. Кочан, Н. І. Овчаренко, Т. В. Михайлова, В. В. Турчин, Л. М. Філюк, О. А. Мартиняк, М. П. Кочерган, М. О. Вакуленко, Ф. О. Нікітіна та ін.

Традиційно синоніми кваліфікують як слова та словосполучення, які виражають близьке або й тотожне поняття, але розрізняються між собою або відтінками в значенні, або емоційно-експресивним забарвленням, або комплексом цих відмінностей. В академічному виданні «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія» (1973) автор розділу про місце слова в лексичній системі української мови І. С. Олійник пропонує таке тлумачення цього поняття: «Синоніми - це слова, що означають назву того самого характеру, спільні за значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або забарвленням» [9, с. 60].

Доктор філологічних наук, професор Л. А. Лисиченко в праці «Лексикологія сучасної української мови» (1977), визначаючи причини появи синонімів, стверджує, що ці мовні одиниці виникають «з необхідності фіксувати в слові нові відтінки явища, уявлення чи поняття» [5, с. 68]. Однак, дослідниця наголошує на тому, що синонімічні слова можуть характеризувати не саме явище, а своєрідність бачення, оцінки його, ставлення до нього. Отже, для синонімії характерна багатоваріантність.

На нашу думку, у науковій термінології синоніми допомагають дати означення поняття терміна, найточніше висловити думку, уникати повторів того самого слова чи словосполучення.

Аналіз наукових досліджень дає підстави стверджувати, що причинами появи синонімів у термінології мовознавці вважають:

уживання запозиченого терміна й автохтонного (вербальний - словесний, лінгвістика - мовознавство, асиміляція - уподібнення), кількох запозичених термінів (боніфікація - рефакція), декількох автохтонних номінацій (злука - возз 'єднання);

існування повного варіанта терміна й абревіатури чи короткого варіанта (іпотека - позика під нерухомість, криза - економічний спад);

використання прізвищевого терміна і терміна, створеного на основі класифікаційної ознаки ( булева алгебра - алгебра логіки);

наявність словесного і символічного позначення понять (О2 - кисень, + - плюс, % - відсоток);

уживання словотвірних варіантів, що мають ідентичні значення (антигрипозний - протигрипозний), що мають ідентичні та неідентичні значення, оскільки терміни, утворені безафіксним способом, мають значення процесу і результату (перевід - переведення, нагрів - нагрівання), що відрізняються позначенням тривалості дії (відтворення - відтворювання, заземлення - заземлювання);

використання застарілих і сучасних термінів (регент - диригент, ікт - акцент).

На думку А. П. Коваль, Є. Н. Толикіної, наявність синонімів у термінолексиці є негативним явищем, оскільки вони перевантажують пам'ять і вимагають додаткових зусиль для засвоєння. Мовознавці рекомендують якнайшвидше вилучити всі синоніми з терміносистем та уніфікувати їх.

В. В. Турчин, аналізуючи явище синонімії в термінній лексиці, радить виходити з того, що синонімія є загальномовним явищем, а тому термінологічну синонімію не варто цілком відривати від синонімії загальнонаціональної мови [10, с. 62]. Оскільки синонімія є характерною рисою літературної мови, законом розвитку та існування мови, то немає підстав характеризувати синонімію термінів як явище негативне й надлишкове або взагалі її заперечувати, бо на термінну лексику як на підсистему літературної мови поширюються закони останньої. Дослідниця О. С. Ахманова вважає, що термінні синоніми дуже корисні, бо кожен по-різному розкриває зміст поняття [1, с. 67]. Тому поряд з думкою про шкідливість синонімів для термінології вже традиційною стала теза про синонімію як невід'ємну ознаку термінної лексики. М. О. Вакуленко, зокрема, зазначає, що наявність синонімів значно полегшує процес термінотворення, а «науково-технічний та культурний прогрес неодмінно породжує синоніми» [2, с. 1].

У мовознавстві немає єдиної типології синонімів. Класифікуючи термінні синоніми, мовознавці виходять з різних засад. Часто застосовують ті самі критерії, що й у літературній мові, тобто лексичне значення слова.

Дослідники поділяють синоніми на:

Абсолютні (повні), які повністю збігаються за значенням. Наприклад: мовознавство і лінгвістика, століття і сторіччя, орфографія і правопис.

Часткові, які не повністю збігаються за значенням, різняться відтінками значень, емоційно- експресивним забарвленням, стилістичними функціями. Відповідно серед них виділяються: семантичні (хуртовина - завірюха, заметіль, хуга, віхола, метелиця); стилістичні (поважний - серйозний, солідний, статечний, важний; амбітний - самолюбний, гордий, честолюбний; гордовитий); семантико-стилістичні (охоче, радо, залюбки; успіх - торжество, тріумф; бешкетник - урвиголова, шибайголова, зірвиголова, зайдиголова, паливода).

Термінні синоніми не мають таких суттєвих відмінностей у значенні, як загальновживані синоніми літературної мови, бо називають те саме поняття. Тому в термінології здебільшого трапляються абсолютні (повні) синоніми, що позбавлені семантичних і стилістичних відтінків, які ще називають дублетами, або еквівалентами.

Цю думку не поділяють І. М. Кочан, Т. В. Михайлова, Н. І. Овчаренко, Л. М. Філюк, які вважають, що лексичну синонімію в термінології не варто зводити тільки до абсолютної. Поряд з абсолютними синонімами термінів, які мають тотожні значення, у термінології функціонують ідеографічні (семантичні) терміни-синоніми, що мають певні смислові відмінності. Синонімні терміни традиційно класифікують за будовою, семантичною особливістю елементів, ступенем новизни, сферою розповсюдження.

Досліджуючи науково-технічну термінологію, Т. В. Михайлова пропонує розрізняти такі типи термінологічних синонімів: 1) абсолютні синоніми (терміни-дублети); 2) відносні (різняться відмінною семою); 3) комплексні синоніми (синонімічний ряд має абсолютні й відносні синоніми) [7].

Вивчаючи синонімію в українській мінералогічній термінології, Н. І. Овчаренко пропонує класифікувати синонімні терміни за такими ознаками: а) будова (прості слова, композити, юкстапозити, словосполучення); б) етимологія (власне-український, запозичений); в) семантична особливість елементів; г) ступінь новизни (застарілі, нові); д) сфера розповсюдження (літературна, діалектна) [8].

Для науково-технічної термінології І. М. Кочан пропонує таку класифікацію синонімів: 1. Одноструктурні: а) терміни-варіанти, або словотвірні синоніми: нагрів - нагрівання, обмотка - обмотування; б) різнокореневі відповідники термінів: вібрація - коливання; в) терміни, різні за походженням: база - основа, затискач - клема. 2. Різноструктурні: а) терміни, утворені аналітичним і морфологічним способами: вибірна здатність - вибірність, випромінювальний пристрій - випромінювач; б) однокореневі терміни-синоніми, словосполука - композит: запис звуку - звукозапис, телевізійна камера - телекамера [4, с. 34].

Детальну структурну типологію синонімічних термінів пропонує Л. М. Філюк: 1) морфолого-дериваційного типу: адресність - абресовність, адресованість; 2) лексико-дериваційного типу: бігунок - повзунок; 3) дериваційно-лексичного типу: виклик - звертання; 4) власне дериваційного типу: прапор - прапорець; 5) невласне лексичні варіанти термінів: напівбайт - нібл; 6) синтаксично-дериваційні варіанти термінів: архівація - створення архівних файлів; 7) дериваційно-синтаксичних варіантів, за яких дериват і словосполучення не пов'язані відношеннями похідності (знакогенератор /генератор символів) [11].

Однак указані підходи викликають заперечення частини мовознавців. Дослідниця О. А. Мартиняк у статті «Явище синонімії у термінологічній лексиці» зазначає: «...недоцільно вживати поряд як взаємозамінні терміни «терміни-варіанти» та «словотвірні синоніми», бо, окрім словотвірних синонімів, виділяють ще словотвірні варіанти, а це призведе до сплутування чи неправильного тлумачення термінів» [6, с. 3].

Вона заперечує можливість виділення серед одноструктурних термінів-синонімів різнокореневих відповідників та термінів різного походження, адже до цих груп можна віднести ті самі пари термінів. На думку О. А. Мартиняк, «недоцільно виділяти першу групу, де поряд стоять терміни, утворені від різних твірних основ, які мають різні значення. Крім того, не зовсім зрозумілою є відмінність у самих поняттях синтаксично-дериваційні та дериваційно-синтаксичні варіанти термінів» [6, с. 3].

Професор С. Л. Ковтюх у статті «Різниця між поняттями «активний словник», «загальновживана», «міжстильова» та «емоційно нейтральна лексика» (2018) правомірно зазначає, що «лексико-семантична система належить до найскладніших у будь-якій мові, зокрема українській, адже для неї характерні відкритість, динамічність. Лексичні одиниці мають здатність переходити з одного розряду до іншого, змінювати семантику, комунікативні сфери, виконувати різні функції». Це, на думку дослідниці, «спричинює труднощі їхньої кваліфікації, віднесення до того чи того розряду лексем, зважаючи на систему традиційних класифікаційних чинників» [3, с. 227].

Отже, щодо наукової термінології, то є різні погляди на явище синонімії: від цілковитого її заперечення як негативної ознаки терміносистеми, яка суперечить найголовнішим вимогам до терміна та перешкоджає уніфікації та стандартизації термінології, до позитивної оцінки синонімів у термінній лексиці, які свідчать про постійний розвиток останньої. термінологічний лексика словниковий синонім

На основі аналізу наукових досліджень можна зробити висновок про те, що в мовознавстві досі немає обґрунтованої та усталеної теорії явища синонімії в науковій термінології. Зокрема, не існує консолідованої думки щодо сутності означення поняття «синонім», його ролі в термінології. Немає єдиної класифікації синонімів. Ця проблема є актуальною й потребує докладного вивчення.

Бібліографія

1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. Москва : Едиториал УРСС, 2004. 571 с.

2. Ковтюх С. Л. Різниця між поняттями «активний словник», «загальновживана», «міжстильова» та «емоційно нейтральна лексика». Наукові записки Центральноукраїнського державного педуніверситету імені Володимира Винниченка. Філологічні науки. Кропивницький, 2018. № 165. С. 227-232.

3. Кочан І. М. Синонімія у термінології. Мовознавство. 1992. № 3. С. 32-34.

4. Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура мови. Харків : Вища школа, 1977. 116 с.

5. Мартиняк О. А. Явище синонімії у термінологічній лексиці.

6. Михайлова Т. В. Семантичні відношення в українській науково-технічній термінології : автореферат дис. канд. філол. наук : 10.02.01. Харків, 2002. 20 с.

7. Овчаренко Н. І. Способи номінації словотворення у сучасній українській мінералогічній термінології : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.01. Дніпропетровськ, 1996. 21 с.

8. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за заг. ред. І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1973. 439 с.

9. Турчин В. В. Прагматика наукового терміна. Івано-Франківськ, 2004. 226 с.

10. Філюк Л. М. Динамічні процеси у формуванні української терміносистеми інформатики (словотвірний аспект) : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.01. Одеса, 2007. 23 с.

Размещено на Allbest.ru