Аргументативний аспект трансформації тексту в інтернет-дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аргументативний аспект трансформації тексту в інтернет-дискурсі

А.О. Білоус, асп., КНУ імені Тараса Шевченка, Київ

Визначено аргументативний аспект трансформації поняття "текст" у ньому через демонстрацію специфіки розуміння тексту в інтернет-дискурсі. Виявлено, що специфіка тексту в інтернет-дискурсі пов'язана з тим, що його складовими в цьому середовищі виступають такі візуальні знакові одиниці, як-от: смайли, емодзі, стікери, меми та гіфки, які можуть не лише додавати йому емоційне забарвлення, а й виступати самостійними прийомами впливу.

Ключові слова: аргументація, текст, інтернет-дискурс, інтернет-комунікація, смайли, емодзі, стікери, меми, гіфки, прийом впливу.

У сучасному світі феномен комунікації проявляється як один з найважливіших фундаментальних компонентів системи глибинних, іманентних зв'язків людини з природою, культурою та суспільством. Феномен комунікації незмінно викликає істотний інтерес з боку представників багатьох галузей науки, виступаючи предметом досліджень філософії та психології, педагогіки і соціології, етики та лінгвістики, логіки та дисциплін логічного циклу.

З початку становлення філософської думки і понині простежується звернення до проблем спілкування, діалогу, комунікації. Ці питання вивчали в своїх роботах Арістотель, І. Кант, В. фон Гумбольдт, Ф. Шлейе- рмахер, С. К'єркегор, М. де Унамуно, С. Франк, Г. Марсель, М. Гайдег- гер, М. Бахтін, М. Мерло-Понті, К. Ясперс та інші. Теоретичним проблемам філософії спілкування присвячені дослідження В. Вандишева, М. Кагана, А. Пономарьова, В. Соковніна та інших науковців.

Мета цієї статті - демонструючи специфіку розуміння тексту в інтернет-дискурсі, визначити аргументативний аспект трансформації поняття "текст" у ньому.

У центрі уваги філософії завжди перебуває людина в різноманітті її зв'язків. Усе, що створено людиною або має до неї стосунок, є частиною культури. Комунікація виступає важливою частиною людського життя, а тому і частиною культури. Комунікація - явище складне і універсальне, її зміст і форми є предметом дослідження багатьох наук. Комунікація (від лат. соттипюайо - зв'язок, повідомлення) - спілкування, засноване на взаєморозумінні; повідомлення інформації від однієї людини до іншої або кількох інших [11, с. 101]. Електронні тексти виявляють динамічність, постійну мінливість мовної картини світу, мають яскраво виражений презентативний характер. Однак існують ще кілька особливостей, що відрізняють письмову мову від мови Інтернету. Письмова мова завжди ретельно продумана, перевірена і виправлена. В електронній мережі правила письмової мови досить часто порушуються. Особливо це стосується чатів, форумів, коментарів, тобто тих ситуацій, які вимагають швидкого комунікативного реагування. Американський лінгвіст Д. Кристал [D. Crystal], описуючи мову інтернет-спілкування, пропонує таку формулу: усна форма мови + письмова форма мови + умови, надані комп'ютером [13, с. 28-48].

Засоби масової комунікації, постійно трансформуючись під впливом загальнокультурних змін принципів і критеріїв масового спілкування, виробництва нових стилів інформаційної взаємодії, локалізують або збільшують свої соціальні та просторові параметри і утворюють інформаційне поле соціуму. На сучасному етапі розвитку суспільства Інтернет як сукупність інформаційно-комунікаційних технологій і техніки є глобальним засобом комунікації, що конструює принципово новий інформаційний простір.

Як зазначає Д. Б. Свириденко у своїй дисертаційній роботі "Феномен виртуальной реальности в европейской философии на рубеже ХХ- ХХІ вв. (историко-философский анализ)", поняття "віртуальна реальність" (virtual reality) уперше використав наприкінці 80-х років Жеронімо Ланьє [Jaron Lanier] відомий музикант, письменник і філософ. За останні роки розвиток інформаційних технологій і формування знань про них актуалізували необхідність дослідження віртуальної реальності. Комп'ютерна віртуальна реальність сформувалася відносно недавно, хронологічно вона є останньою з віртуальних культурних форм, у яких об'єктивується феномен віртуальної реальності. Базовою характеристикою комп'ютерної віртуальної реальності є інтерактивність, тому що попередні форми культурної віртуальної реальності не давали можливості суб'єкту активно втручатися в хід подій, сюжетну лінію тощо. текст інтернет дискурс емоційний

Віртуальна реальність є "живою" завдяки віртуальній комунікації, яка, через відсутність фізичної складової, має ряд особливостей. Однією з характеристик віртуальної комунікації є анонімність учасників, яка іноді може базуватися на омані, маніпулюванні і спробі формування помилкової думки про себе. З одного боку, Інтернет надає свободу самовираження, з іншого - відбувається тимчасова втрата реального тіла, статусу та інших характеристик. Таким чином, можемо говорити про ще один цікавий аспект означеної теми - проблему тілесності. Завдяки комп'ютерним тех-нологіям людина може презентувати себе відповідно до модних настроїв сучасності, наприклад, ми можемо конструювати своє віртуальне тіло як забажаємо, без впливу на фізичне тіло: від татуювання та пірсингу до зміни статі. Не менш цікавим антропологічним аспектом людини XXI століття є "людина клікаюча" (від англ. click - натискання на кнопку комп'ютерної мишки). Однією з її особливостей є схильність до "зеппінгу". Це явище виникло ще 1995 року, коли був винайдений пульт для перемикання каналів телевізора. Використовувався для характеристики індивіда, який постійно перемикає канали і не зосереджується. Щодо "зеппінгу" в інтер- нет-комунікації, це блукання від одних сторінок до інших, у процесі яких формується точки зустрічі суб'єкта інформації [12, с. 116].

У цій роботі ми розглядаємо комунікацію в інтернет-мережі, враховуючи лише надрукований текст, без урахування відео та аудіо каналів передачі інформації. Звісно технічне забезпечення дозволяє наразі не лише писати текст, а й озвучувати його. Завдяки створенню всім відомого "Skype", де комуніканти можуть не лише чути один одного, а ще й бачити, а також розширенню можливостей месенджерів, текст можна не лише "набрати", а й записати за допомогою "voice message". Проте для аналізу аргументативного аспекту такого типу комунікації нам потрібен надрукований текст.

Поняттям "текст" користуються різні галузі науки: лінгвістика, літературознавство, філософія, семіотика, психолінгвістика та інші. Для лінгвістики тексту це поняття є основоположним. Специфіка зазначеного поняття полягає в його багатоаспектності, тому в наукових працях зустрічаємо різні його визначення. Текст трактують як інформаційний простір, мовленнєвий твір, знакову послідовність тощо. Оскільки текст несе певний сенс, то він виступає як комунікативна одиниця, об'єднана за змістом послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є зв'язність і цілісність. Існує велика кількість думок щодо розуміння тексту, його автора, комунікації, дискурсу.

М. М. Бахтін розглядає текст як висловлювання, що включене в культуру та відображає ніби три виміри часу: минуле, теперішнє і майбутнє [2, с. 181]. Тобто текст виступає як первинна даність міркування. Текст містить у собі синтез трьох часів, взаємний рух: із теперішнього в минуле і майбутнє, із минулого і майбутнього в теперішнє. Цей шлях можна продемонструвати як взаємозв'язок між героєм, автором та читачем.

У дослідженнях, у яких аналізується проблема тексту, важливим залишається розгляд тексту через призму авторства. У своїй праці "Проблема тексту в лінгвістиці, філології та в інших гуманітарних науках" М. М. Бахтін пише: "Там, де немає тексту, немає і самого об'єкта для дослідження мислення. Текст - письмовий або усний є практично унікальною, неповторною та єдиною формою, завдяки якій можна заявити про себе" [2, с. 192]. Головним призначенням тексту, за М. М. Бахтіним, є його унікальність, неповторність, одиничність. Текст завжди формується на зіткненні двох суб'єктів. Також він виділяє два поля тексту: загальноприйнятий та зрозумілий код передачі - мова та розуміння, тобто смисл, який виходить за рамки тексту. Ми маємо певну тріаду єдності автора, тексту, другого суб'єкта. Для того щоб текст був зрозумілим, він має бути адаптований до того, ким він буде сприйматись. Мається на увазі, якщо ми вступаємо в комунікативне поле з людиною, яка володіє лише російською мовою, то ми будемо використовувати код зрозумілої для неї мови. Те саме можна екстраполювати і на комунікацію, що відбувається в інтернет-мережі, де текст ми сприймаємо більш широко і вважаємо, що той самий мем чи смайл (стікер) може виступати закодованим текстом, який розрахований на сприймання конкретною людиною чи групою людей. М. М. Бахтін інтерпретує текст з вбудованою схильністю до діалогу. У такому випадку автор у процесі комунікації звертається як до іншого, так і до самого себе. Тобто текст є чимось живим і спрямованим на розуміння іншого. Аналізуючи комунікацію в соціальних мережах, можна встановити, що будь-який наш текст, який може називатись заміткою чи коментарем, чекає на розуміння та відповідь. М. М. Бахтін розглядає діалог, як універсальне спілкування, як основний принцип людського існування, як єдиний канал для розуміння та розкриття буття. Він досліджує модель: автор-текст-реципієнт. Така сама модель присутня й у віртуальній комунікації. (Під віртуальною комунікацією маємо на увазі комунікацію в інтернет-мережі).

Отже, філософія тексту М. М. Бахтіна є діалогічною, що є важливим для подальшого дослідження тексту в інтернет-дискурсі. У концепції М. М. Бахтіна важливу роль відіграє автор тексту. Щодо художніх текстів, то він стверджує, що в літературному творі читач читає та відтворює авторський задум. Тоді як Р. Барт виголошує протилежну позицію, відповідно до якої автор помер задля читача. Читач лише бачить зв'язок слів між собою та намагається його розплутати та прослідкувати взаємозв'язок у тексті [1, с. 386].

Ідея дегуманізації мистецтва породила концепцію смерті автора. Р. Барт пише про автора художнього тексту: "Зник міф про письменника як носія цінностей" [1, с. 389]. Отець - саме так, вдаючись до метафори, вчений характеризує автора тексту, який є деспотичним і самодержавним. Р. Барт наголошує, що в тексті немає запису про батьківство і таким чином особистість письменника позбавлена влади над твором, що з його волею навіть знайомитись не треба, її слід забути. Р. Барт різко протиставляє автору живий текст. Наразі, вважає він, на зміну автору приходить скриптор (той, хто пише), який "несе в собі не пристрасті, настрої, почуття або враження, а тільки такий неосяжний словник, з якого він черпає свій витвір, який не зупиняється" [1, с. 390]. Р. Барт вважає автора примарою, він відсутній до написання тексту, а також після того, як текст завершено. Усю повноту влади над написаним отримує лише читач. Ситуація, яка має місце у "віртуальному середовищі", розгортається зовсім за протилежним сценарієм. Окрім самого тексту, який сприймається читачем (читачами), важливим є саме автор. Особливо це загострюється в ситуації інформаційних атак, коли на перше місце виходить саме той, хто пише, він же і несе відповідальність за свій текст.

В основу концепції Р. Барта покладено ідею, що немає меж активності читача, його повної незалежності від творця твору. Р. Барт довів її до крайності і протиставив одне одному читача і автора як нездатних до спілкування, поляризував їх, заговорив про непереборні чужість і ворожість одне до одного. При цьому свободу та ініціативу читача він осмислив як свавілля. Концепцію Р. Барта щодо смерті автора тексту художнього твору, на нашу думку, не можна екстраполювати на розуміння ролі автора у формуванні тексту інтернет-дискурсу.

Останнім часом поряд із поняттям "текст" розглядається поняття "дискурс". Поняття щодо розуміння тексту та дискурсу має безліч шляхів вирішення. Текст є результатом мовленнєвої діяльності, який реалізується в усній або письмовій формі. Текст завжди має тему чи кілька тем, які пов'язані ієрархічно. Він виливається в кінцеву і зафіксовану форму. Важливо розуміти, що дискурсивний процес не можливий без основоположного тексту. Відображення розмежування поняття "текст" і "дискурс" провів Т. А. ван Дейк у своєму трактаті "Стратегії розуміння зв'язного тексту" [5, с. 174]. Проте у зазначеній роботі терміни постійно плутаються. Це зрозуміло, оскільки англ. "discourse" вживається як у значенні тексту, так і просто розмови. Виходячи з такої ситуації, дискурс розуміється як текст, який занурюють в життя. Текст може бути написаним чи промовленим, проте дискурсом його неможливо назвати, оскільки важливим є розуміння та ставлення іншого, того хто читає/слухає. Дискурс неможливий без зворотної реакції співрозмовника, інакше на цьому закінчиться сам процес. Не отримавши зворотного зв'язку, відправник повідомлення зайде в глухий кут, тому що поточна ситуація не буде підтримана. Щодо тексту, цей момент не має ніякого значення. Відправнику буде в принципі не важливий результат повідомлення. Його роль полягає лише у відправці тексту. Дискурс, як живий організм, народжується, живе і вмирає, коли предмет, який обговорюється, втрачає свою актуальність. Текст, у протиставленні до дискурсу, є вічним. Текст - засіб і одиниця комунікації. Дискурс - форма, у якій ця комунікація відбу-вається. Текст зазвичай дає поживу для роздумів, тоді як дискурс і є сам процес міркування. Переключаючись у площину інтернет-комунікації, зазначимо, що дискурс є пролонгованим, тобто таким, що може жити вічно чи зникнути за одну мить. Час у "Мережі" ніби зникає, а поле дискурсу може довго залишатись незмінним. Із появою соціальних мереж спілкування вийшло на новий рівень. Тепер кожна сторінка, "профіль" (profile) - не просто відомості про індивіда, а й його світ з усіма уподобаннями, соціальним статусом, думками, тощо - є текстом. Наприклад, викладаючи свою думку щодо певного питання, ми пишемо текст, дискурс починається тоді, коли з'являється перший коментар - активне ставлення щодо виголошеної думки. Іншими словами, автор занурюється в дискурсивний простір тієї науки або того знання, на тлі якого народжується конкретний текст, використовуючи всі можливості дискурсу з метою аргументованого викладу своїх поглядів, припущень, висновків. Зазначимо, що якщо дискурс є складна система ієрархії знань, що включає знання про світ, про який говорять, про мову, якою розмовляють, і знання про доречність ситуації, то і текст, будучи початком, основою, результатом дискурсу, ймовірно, може розглядатися як представлення практично ідентичної ієрархії знань. З плином часу коментарі припиняються і дискурс ніби завмирає. Проте він також швидко може і відновитись. У ситуації реального спілкування дискурс розгортається та діє, проте варто одному з двох учасників зникнути і дискурс "вмирає".

А. Т. Ішмуратов визначає дискурс таким чином: "Дискурс - текст, створений учасниками, які мають певні інтереси, пов'язані з інтерпретацією їхньої реальності, це процес створення, конституювання, виправдання, утвердження певних принципів спільної діяльності, соціального

порядку" [6, с. 9]. За А. Т. Ішмуратовим, важливим компонентом дискурсу є консенсус: "Підтвердження консенсусу є акт легітимації" [6, с. 10]. Проте він зазначає, що дискурс відбувається при зіткненні думок, є кон- фліктогенним, і логіка покликана допомогти у досягненні консенсусу.

Формуючи розуміння тексту та дискурсу, слід зазначити, що дискурс у широкому розумінні є комунікацією, процесом спілкування, діалогом. Діалог є терміном, яким можна поєднати текст та дискурс. Звісно, діалог може бути як за наявності "іншого", так і з власним "я". Важко не пого- дитьсь з поглядами М. М. Бахтіна на те, що важливим залишається діалог. Для нашого дослідження важливо зазначити, що вся інтернет- комунікація (у вузькому розумінні - спілкування) є діалогом.

Наразі Інтернет перетворився на інформаційно-комунікативну царину, яка поширює свій вплив на всі сфери життя. Беручи до уваги у цій роботі текст без голосових повідомлень, а саме спілкування, не пов'язане зі звуковим та/або відео передаванням інформації, акцентуємо увагу на одній особливості інтернет-дискурсу. Інтернет-комунікація призвела до нейтралізації питання щодо різниці письмової та усної мови, що є характерним саме для інтернет-дискурсу. В інтернет-месенджерах, у чатах, у блогах, на форумах, у соціальних мережах продукуються тексти що поєднують два типи мови. Можна стверджувати, що інтернет- спілкування може бути набагато більш емоційним та виразним, адже легше написати, аніж сказати. Тут, на нашу думку, влучними є слова

В. Пєлєвіна: "У мене б пальці не змогли так написати" замість відомого: "У мене язик не зміг таке промовити" [9, с. 185].

Сфера функціонування мови в рамках інтернет-дикурсу передбачає весь спектр письмової мови, а саме: текст у вигляді замітки, текст як коментар, як смайли (або емотікони), як емодзі, як наклейки, як меми, як гіфки (це все є тексти, які представлені в незвичному вигляді). Проте вони несуть важливе навантаження. У процесі комунікації ми завжди звертаємось до візуальних образів. Вони можуть доповнювати, уточнювати наші слова або ж взагалі заміняти. Наприклад, дорожні знаки, їх легко ідентифікувати та зрозуміти незалежно від культурного середовища (наприклад, знак "STOP"), таблички зі знаками (так, перекреслена цигарка означає заборону на паління в певному місті). М. В. Березняк окреслює це так: "Такі знаки не прив'язані до конкретної мовної культури, до граматики чи фонетики, та вже стали міжнародними" [3, с. 43]. Окремим видом природньої мови, яка спирається на візуальне сприйняття, є мова глухонімих. Таку саму характеристику можна дати вище перерахованим особливим "текстам" інтернет-простору.

Важко нині знайти людину, яка не мала б власного профілю в соціальних мережах. Завдяки останнім кожний користувач має свій власний "щоденник", де зберігається уся історія життя індивіда: фотографії, відео, репости публікацій, власні замітки (пости). Пост - це текст, який може бути коротким (із кількох речень) або статтею (власні думки на вільну тему, ставлення до небайдужого). І надалі відбувається активне ставлення користувачів до написаного, яке виражається в коментарях (можуть бути як звичайним текстом, так і смайлом, наклейкою, гіфкою, мемом тощо).

Такий різновид тексту в інтернет-дискурсі, як коментар, може бути поясненнями до основного тексту спілкування, зауваженням. Тексти коментарів зазвичай характеризуються використанням наказового способу, великою кількістю розмовних і жаргонних лексичних одиниць, оклику пропозицій, а відповідно, і значно більшою кількістю помилок, аніж у текстах постів. Це пов'язано з бажанням комунікантів наблизитися до рівня розмовної мови. Під час вітання, прощання, вираження згоди або незгоди відбувається графічна фіксація усних варіантів відповідних реплік. Також спостерігається досить часте використання в текстах коментарів абревіатур. Завдяки коментарям можна оцінити цінність основного тексту (тобто того, який аналізується; ним може бути коротка замітка, стаття тощо). Коментарі, іноді, можуть бути ціннішими за сам запис, адже краще розкривають суть викладеного матеріалу. Отже, коментар - це такий текст до тексту. Варто зазначити, що активні словотвірні процеси є характерними для інтернет-текстів загалом. Особливість мовного спілкування учасників в мережі Інтернет полягає у використанні не тільки інтернет- жаргону, але і в поєднанні лексичних одиниць, що належать до різних стилів і регістрів мови, відповідно до прагматичних установок і цілей спілкування [4, с. 15]. Наприклад, тексти соціальних мереж представлені текстами постів, які є підготовленими авторськими повідомленнями і текстами коментарів різних авторів. Тексти постів характеризуються інформативністю, точністю, експресивністю, тоді як основними комунікативними характеристиками текстів коментарів є стислість і емоційність.

Завдяки появі смайлів текст ніби оживає, отримує настрій, який з легкістю зчитується адресатом, вони сприяють конкретизації змісту повідомлення, надають йому емоційно-експресивного забарвлення. Наприклад емодзі (ідіограма і смайлик) - графічна мова, яка вперше виникла в Японії, передає не просто настрій, а має більш ширший контекст впливу на адресата. Прикладом емодзі є графічне зображення білого лотоса, яке в японській культурі, означає досконало виконане домашнє завдання. Можна навіть сказати, що зазначені вище закодовані графічні зображення зробили емоційну революцію в спілкуванні он-лайн. Смайл, у логіці, можна розглядати як предикат, який має своє смислове навантаження, індивіди одного культурного середовища можуть зчитувати ці коди і розуміти без слів про що йде мова. Наступним кроком до "оживлення" спілкування в Інтернеті були наклейки, які захопили соціальні мережі "Facebook", "Vkontakte" та месенджери "Viber", "Telegram" та ін. Наклейкою є міні картинка, на якій зображені різноманітні персонажі, які накладають емоцію на текст. У цьому випадку слова вже не потрібні, адже картинка передає не просто настрій чи емоцію, а стан речей.

Наступним "помічником" в інтернет-комунікації є мем - легко пізнаваний текст або зображення з текстом і без нього. Він може бути у вигляді фрази (висловлювання), картинки, відео або звукового ряду. Виникають стихійно, швидко розповсюджуються, відносно швидко зникають; несуть ґрунтовне смислове та емоційне навантаження, тобто виражають не лише емоцію, а саме стан. Основним недоліком деяких мемів є вузька специфіка (якщо мем створений на основі серіалу, який не є популярним, то аудиторія, яка зрозуміє смисл такого зображення, різко зменшується). Мем порівнюють з геном, що вбудований в інтернет- спілкування. Серед найупізнаваніших є мем "Фейспалм", мем "Покер фейс", мем "Тоні Старк", мем "Жалю та плачу" тощо. Зазначимо, що меми можуть виступати різними типами аргументів. Наприклад, мем "Жалю" може апелювати до психологічного стану співрозмовника і виступати "аргументом до жалю" (посилання на скрутні обставини з метою викликати співчуття), додавати емоційного забарвлення до написаного тексту.

Гіфки - анімаційне зображення (може бути циклічним, тобто безкінечне повторення однієї анімації), це можуть бути вирізки сцен із фільмів, демонстрація жестів. Кожен користувач може створювати власний файл, надаючи йому специфічного змісту. Гіфку можна розглядати як "аргумент до авторитету". Ідеться про ситуацію, коли співрозмовник замість наведення аргументів для обґрунтування своєї точки зору намагається спиратися на авторитет, на його ідеї, погляди тощо. В інтернет-комунікації останнє репрезентується у зображенні певних жестів чи ситуації з фільму, мультсеріалу, де авторитетом виступає відома багатьом особа. Також гіфка може виступати "аргументом до палки" та містити певні погрози.

Зазначимо, що в інтернет-дискурсі відбувається трансформація тексту, де кожна гра слів, використання різноманітних допоміжних засобів (про які йшлося вище) можуть розглядатись як прийоми впливу. Під впливом мається на увазі такий вид взаємодії між учасниками комунікації коли один з них, застосовуючи певні прийоми, намагається переконати співрозмовника в доцільності своєї аргументації. Реалізація процесу переконання може бути в тексті замітки (посту), де міститься аргументована позиція автора з певної теми, також - у коментарях, де наявне оціночне ставлення читача до написаного. Вплив може трансформуватися в маніпулювання, тобто у вид взаємодії між сперечальниками, коли один з них, застосовуючи певні прийоми, свідомо намагається проконтролювати поведінку, дії іншого, спонукає його вести себе так, як йому вигідно. Щодо цього аспекту, явним показником такого впливу може бути коментар, про який ішлося вище. Зазначимо, що коментар - це не лише надрукований на клавіатурі текст, ним також може бути супроводжуючий смайл (надає емоційного забарвлення), гіфка (демонструє жест чи реакцію), мем (дотепний чи іронічний коментар стосовно написаного).

Розрізняють кілька напрямів впливу на співрозмовника: прийоми мовного, прийоми психологічного впливу, прийоми невербального впливу тощо. Серед форм мовного впливу виділяють пряму та непряму. Пряма форма - така форма написання тексту, коли індивід вкладає у смисл своїх слів лише буквальне їхнє значення, "називає речі своїми іменами". Автор напряму виголошує власну думку, така форма характеризується точністю та послідовністю. Непряма форма - така форма подання тексту, коли індивід вкладає у написане не лише те, про що йдеться, а дещо більше. Автор свідомо обирає такий стиль викладу думок, за якого сприймання тексту може різнитись відповідно до того, хто читає. Недоліком є те, що автора можуть неправильно зрозуміти. Прикладом такої форми впливу може бути текст замітки (посту). Проявом же того, як такий текст розуміється, служить коментар. Стосовно останнього, то він також може мати різну із зазначених форм впливу.

Підсумуємо вищезазначене. Інтернет сьогодні є тим середовищем, у якому виникає характерне для сучасної епохи нове створення, а саме, так звана письмова розмовна мова електронної комунікації, яка характеризується активним використанням елементів неформальної розмовної мови і графічних символів. Характерними рисами інтернет-дискурсу як функціонального різновиду діалогічного і монологічного мовлення є нелінійність і відкритість, відсутність часових і просторових меж, існування у складній жанровій системі, специфічна лексика. Аналіз комунікації в інтернет-просторі, а саме, надрукованого тексту, без урахування аудіо-месседжів та відео-зв'язку, дозволяє говорити про наступне: текст виступає комунікативною одиницею, об'єднаною за змістом послідовністю знаків, основними властивостями якої є зв'язність і цілісність. Текст у звичному його розумінні, репрезентований у вигляді замітки, посту або коментаря, не зникає з простору інтернет-комунікації. Специфіка тексту в інтернет-дискурсі пов'язана з тим, що його складовими у зазначеному середовищі виступають такі візуальні знакові одиниці, як-от: смайли, емодзі, наклейки (стікери), меми та гіфки, які можуть не лише додавати йому емоційне забарвлення, а й виступати самостійними прийомами впливу. Зазначене виступає аргументативним аспектом трансформації поняття "текст" в інтернет-дискурсі.

Список використаних джерел

1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт. - М., 1994. - С. 384-391.

2. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. - М. : Просвещение, 1979. - 424 с.

3. Визуальный образ (Междисциплинарные исследования) / отв. ред. И. А. Герасимова - М. : Ифран, 2008. - 247 с.

4. Дедова О. В. О специфике компьютерного дискурса / О. В. Дедова // Русский язык: Исторические судьбы и современность: тезисы. - М., 2004. - С. 39-61.

5. Дейк Т. А. ван. Стратегии понимания связного текста / Т. А. ван Дейк, В. Кинч // Новое в зарубежной лингвистике. - М., 1988. - С. 153-210.

6. Ішмуратов А.Т. Логіка соціального дискурсу/ А. Т. Ішмуратов // Філософська думка: Український науково-теоретичний часопис. - К. : Ін-т філософії НАНУ. - 2000. - № 2. - С. 9.

7. Минаков А.В. Некоторые психологические свойства и особенности Интернет как нового слоя реальности / А. В. Минаков. - [Электронний ресурс]. - Режим доступу : http://cyberpsy.ru/2011/04/minakov-a-v-nekotorye-psixologicheskie-svojstva-i- osobennosti- internet-kak-novogo-sloya-realnosti /

8. Карпа И.Б. Язык и Интернет: Функциональные характеристики и эффективность интерактивной коммуникации / И. Б. Карпа // Язык и культура. - К., 2009. - Вып. 11. - Т. VII (119). - С. 192-200.

9. Пелевин В. Шлем ужаса: Креатифф о Тесее и Минотавре / В. Пелевин. - М.: Открытый Мир, 2005. - 224 с.

10. Сапон Г. М. Экстралингвистические факторы интернет-общения. Мэм как концептуально-языковая система виртуальной реальности / Г. М. Сапон // В мире социальных коммуникаций, 2011. - № 4. - С. 106-109.

11. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / уклад. Л. О. Пустовіт та ін.. - К. : Довіра, 2000. - 1018 с.

12. Тарасенко В. В. Антропология Интернет: самоорганизация "человека кликающего" / В. В. Тарасенко // Общественные науки и современность. - 2000. - № 5 - С. 111-120.

13. Crystal D. Language and the Internet / D. Crystal. - 2-d ed. - Cambridge : Cambridge University Press, 2006. - 318 p.

А.А. Белоус

Аргументативный аспект трансформации текста в интернет-дискурсе

Определен аргументативний аспект трансформации понятия "текст" в нем с помощью демонстрации специфики понимания текста в интернет-дискурсе. Установлено, что специфика текста в интернет-дискурсе связана с тем, что его составляющими в этой среде выступают такие визуальные знаковые единицы, как: смайлы, емодзи, стикеры, мемы и гифки, которые могут не только добавлять в него эмоциональную окраску, а и выступать самостоятельными приемами влияния.

Ключевые слова: аргументация, текст, интернет-дискурс, интернет- коммуникация, смайлы, емодзи, стикери, мемы, гифки, прием влияния.

A.O. Bilous

Argumentative aspect of the text transformation in the internet-discourse

Defines the argumentative aspect of the transformation of the concept of "text" in the internet-discourse by demonstrating the specificity of understanding of the text in it. It is established that the specificity of the text in the internet-discourse is connected to the fact that its constituents in this environment are such visual symbolic units as: smileys, emoji, stickers, memes, and GIFs that are able to not just add to it emotional coloring, but also act as independent methods of influence.

Keywords: argumentation, text, internet-discourse, internet-communication, smileys, emoji, stickers, memes, GIFs, method of influence.

Размещено на Allbest.ru