Образливі висловлювання як об'єкт криміналістичної лінгвістики (на матеріалі німецьких судових рішень)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Образливі висловлювання як об'єкт криміналістичної лінгвістики (на матеріалі німецьких судових рішень)

Венжега Ю.В., студ.

м. Київ

Анотація

Присвячено дослідженню проблеми образливого змісту висловлювань у контексті криміналістичної лінгвістики. Наведено приклади актуальних судових рішень ФРН і встановлено принципи, якими може керуватися фахівець у сфері криміналістичної лінгвістики під час проведення лінгвістичної експертизи.

Ключові слова: криміналістична лінгвістика, образа, лайливі слова, ситуативний контекст, конотація, колективна образа.

Посвящена исследованию проблемы высказываний обидного содержания в контексте криминалистической лингвистики. Приведены примеры актуальных судебных решений ФРН и установлены принципы, которыми могут руководствоваться специалисты в сфере криминалистической лингвистики при проведении лингвистической экспертизы.

Ключевые слова: криминалистическая лингвистика, обида, ругательные слова, ситуативный контекст, коннотация, коллективная обида.

The article deals with the analysisof statements with offensive content from the perspective of forensic linguistics. The examples of currentGerman courtjudgments are provided; guiding principles for insult analysis for the purpose of linguistic expertise are introduced.

Keywords:forensic linguistics, insult, swearwords, situational context, connotation, collective insult.

Криміналістична лінгвістика (forensische Linguistik) є одним із напрямів прикладної лінгвістики. У ширшому значенні її об'єкт включає в себе все те в галузі права, що піддається лінгвістичному дослідженню. При цьому інтерес мовознавців спрямований не лише на мовні проблеми в межах розслідування справи поліцією чи її розгляду в суді, а й на мову як інструмент юстиції. В останній сфері криміналістична лінгвістика перетинається з юрислінгвістикою (Rechtslinguistik), яка передусім досліджує мову законів, фахову мову права й мову комунікації у правових інститутах. Однак чітку межу між цими двома дисциплінами провести неможливо. В англомовному просторі подібного поділу не існує взагалі. У вужчому значенні- як допоміжна криміналістична дисципліна - криміналістична лінгвістика обмежується дослідженням мовленнєвих продуктів, релевантних для розслідувань справ [5, с. 15-16].

Перед фахівцями, зокрема, стоїть завдання проаналізувати усні (розпізнавання мовця) і письмові (встановлення авторства) тексти, розтлумачити значення висловлювань чи окремих слів, дати оцінку наявності/відсутності плагіату, образи, розглядати суперечливі справи, пов'язані з договірним правом, правом на торгову марку, аналізом інструкцій та попереджувальних написів на етикетках [5, с. 3].

Німецька криміналістична лінгвістика має досить розвинену теоретичну базу. Можна відзначити праці таких науковців, як HannesKniffka, Eilika Fobbe, ChristaDem, SabineSchall, Kai-Uwe Stoll, MonikaRathert, Kent D. Lerch, Gьnther Grewendorf, Theo Bungarten, Jan Engberg, Raimund H. Drommel, Ulrike HaЯ-Zumkehr. Однак одним із найменш досліджених питань, яке потребує подальшого вивчення, залишається проблема встановлення факту образи [6, с. 194].

Українські дослідники Ю. Прадід, Н. Атрикуца, С. Вул, О. Довженко, Т. Литвин наголошують на важливості подальшої розробки основ української лінгвістичної експертизи у зв'язку із сучасним етапом розвитку суспільно-мовної ситуації в країні. Зокрема останнім часом в Україні простежується зростання кількості позовів до суду за кримінальними справами щодо образи й наклепу. Однак суддям часто бракує принципів, якими можна послуговуватися при винесенні рішення у суперечливих справах [1, с. 152-153]. Цим, а також недостатньою розробленістю цієї проблеми у вітчизняному мовознавстві, зумовлюється актуальність цього дослідження.

Новизна дослідження полягає в лінгвістичному аналізі актуальних німецьких судових рішень, винесених за ст. 185 КК "Образа", та систематизації критеріїв для їхньої комплексної оцінки.

Метою статті євизначення закономірностей, якими можуть керуватися мовознавці, даючи оцінку образливим висловлюванням.

Встановлення факту образи. Кримінальним кодексом Німеччини передбачені злочини, пов'язані з образою, зокрема ст. 185 "Образа" (Beleidigung), ст. 186 "Поширення відомостей, що ганьблять честь і гідність особи" (ЬbleNachrede), ст. 187 "Наклеп" (Verleumdung), ст. 189 "Наруга над пам'яттю покійного" (Verunglimpfungdes Andenkens Verstorbener), ст. 199 "Взаємні образи" (Wechselseitigbegangene Beleidigungen) [9, с. 103-104].

Ускладнює роботу фахівця з криміналістичної лінгвістики передусім те, що ст. 185 КК Німеччини "Образа" передбачає лише міру покарання за вчинення цього злочину, а дефініція самого поняття образив тексті закону відсутня взагалі. Однак із тлумачень у коментарях до цього закону можна зробити висновок, що образа загалом означає приниження честі й гідності особи шляхом навмисного вираження зневаги чи презирства до неї [6, с. 192].

Образа в більшості випадків виражається вербальними засобами: лайливим словом: "йолоп", "бовдур", "нюня" ("Depp", "Trottel", "Weichei") чи порівняльним зворотом: "дурний як пень" ("dummwieBrot"). Основою подібних оціночних суджень є дискредитуючий зміст, тобто натяк на невисокі інтелектуальні, фізичні можливості особи чи риси її характеру. Образа може бути виражена й невербально, зокрема жестами (демонстрація середнього пальця) чи безпосереднім впливом на тіло людини (ляпас із метою приниження). Ігнорування загальноприйнятих правил етикету, формул увічливості також може інтерпретуватися як образа. Це може бути відмова привітатися з особою, потиснути їй руку чи звертатися на "ви".

Звісно, такі лайливі слова, як "негідник", "наволоч", "свиня" ("Lump", "Schuft", "Schwein"), є потенційно образливими. Та обов'язковою передумовою образи є наявність у адресанта наміру нанести образу, і усвідомлення ним образливого змісту своїх слів. Перло- кутивний ефект досягається лише в тому випадку, коли адресат у змозі оцінити образливий характер висловлювання, зрозуміти адресоване йому "повідомлення". Тож образливе за своєю суттю слово "ідіот", сказане другу жартома, не може бути розцінене як образа. висловлювання криміналістичний лінгвістика експертиза

У той же час можливо і таке, що слово з нейтральною, на перший погляд, конотацією може бути визначене як лайливе. Так, окружний суд м. Дюссельдорф визнав винною жінку, яка назвала працівника поліції "дівчам" ("DuMдdchen!"). За висновком суддів, слово "дівча", вжите з метою приниження гідності особи поліцейського, набуває характеру образи, хочне несе образливого змісту саме по собі (Дж. 1).

Тож лінгвісти мають розглядати висловлювання у зв'язку з усією комунікативною ситуацією. Їхнє завдання полягає не стільки в тому, щоб встановити, чи має вислів образливе значеннясам по собі, а в тому, щоб проаналізувати, чи набуває він його, або, навпаки, втрачає в ситуативному контексті. Обставини конкретної розмовичасто мають більше значення, аніж фактичний зміст слів, адже однакові мовленнєві засоби можуть виражати цілком різні мовленнєві акти. Звернення до особи "золотце" ("Schдtzchen"), залежно від адресата й контексту розмови, можна трактувати як образу чи провокацію [6, с. 196].

Наскільки непростою в цьому випадку може видатися робота фахівців, можна проілюструвати за допомогою справи, яка набула розголосу в Німеччині на початку 90-х рр. Члени Бундесверу, збройних сил ФРН, подавали позови до суду через образу, що базувалася на висловлюванні "Soldatensind Mцrder" ("Солдати - вбивці"). Суди нижчих інстанцій задовольняли такі позови, а вищі земельні суди відхиляли заяви обвинувачених про перегляд даних рішень. Зрештою ці справи дійшли до Федерального конституційного суду, який 1995-го виніс заключний вирок [Дж. 4].

Суперечливим було те, якою мірою образа може стосуватися солдатів Бундесверу; чи означає слово "вбивця" вбивцю в кримінальному розумінні; як можна трактувати висловлювання в контексті інших антимілітаристських кампаній, а також чим обґрунтовується використання цитати. У своїх міркуваннях Федеральний конституційний суд зауважив чотири пункти, які можна звести до таких лінгвістичних проблем:

семантична проблема (поняття "вбивці");

проблема референції (поняття "солдати");

семіотична проблема (знакове оточення);

екстенційна проблема (характер цитати).

Семантична проблема.Федеральний конституційний суд

прийшов до висновку, що суди нижчої інстанції розтлумачили значення слова "вбивця" у кримінальному сенсі, не звернувши увагу на те, що є й інше, розмовне розуміння. У повсякденному спілкуванні вбивство означає факт свідомого позбавлення життя. Відтак, вбивця - це той, хто позбавляє життя. Визначальні в кримінальному сенсі злочинні мотиви та спосіб скоєння вбивства (підступно, жорстоко), тут або несуттєві, або взагалі відсутні. Судді посилалися й на те, що в німецькій мові не існує нейтральнішого слова "Tцter" ("той, хто позбавляє життя"), а тому можна послуговуватися лише словом "Mцrder" ("вбивця"). Відповідно до цієї дефініції солдати - аж ніяк не холоднокровні жорстокі вбивці, а особи, які в межах військових операцій отримують завдання позбавляти життя інших людей.

Проблема референції. Другим важливим пунктом у рішенні Федерального конституційного суду було використання слова "солдати". Не можна виключити те, що образа стосується Бундесверу як інстанції. Суперечку викликало те, чи мала місце колективна образа взагалі. Суд прийшов до висновку, що Бундесвер представляє певне число солдатів, які в цьому сенсі також підпадають під образу. Однак поняття "солдати" аж ніяк не можна звузити лише до службовців Бундесверу. Тож у цій ситуації взагалі не можна визначити, про яких саме солдатів ідеться.

Семіотична проблема. Інша проблема, семіотична за своєю природою, постала в одному із судових процесів, де звинувачення в завданій образі базувалося на наклейці з надписом "Солдати - вбивці. Курт Тухольський" ("Soldatensind Mцrder. Kurt Tucholsky"). Наклейку знайшли на автомобілі поруч із двома іншими. На одній з них було зображено помираючого солдата, який, падаючи, випускає з рук зброю. Під цим зображенням стояв надпис "ЧОМУ?" ("WHY?"). На іншій наклейці було написано: "Переплавимо мечі на леза для плуга!" ("Schwerterzu Pflug scharen"). На відміну від судів нижчих інстанцій, Федеральний конституційний суд постановив, що цей контекст лише підтверджує загальну антимілітаристську кампанію, а не ставить її під сумнів.

Екстенційна проблема. Зрештою Федеральний конституційний суд розглянув питання "сфери впливу" цитати і, відповідно, осіб, які підпадають під категорію солдатів. Якщо проаналізувати висловлювання "Soldaten sind Mцrder'^ слова Курта Тухоль- ського, то, ураховуючи об'єктивні причини (автор жив на початку ХХ ст.), воно не може стосуватися солдатів Бундесверу. Якщо ж висловлювання трактувати як цитату іншого автора, до якої вдаються, щоб красномовно висловити власну думку, усе одно залишиться незрозумілим, про яких саме солдатів ідеться.

Та, незважаючи на гучну справу, наведену вище, перед фахівцями з криміналістичної лінгвістики й досі часто постає завдання проаналізувати, чи має висловлювання конкретного адресата, або ж воно адресоване колу осіб. Передусім слід зважати на те, що колективна образа передбачає, що висловлювання стосується достатньо наочного кола осіб, яке можна точно визначити [5, с. 32-34].

Так, Федеральний конституційний суд виправдав жінку, яка в громадському місці з'явилася в футболці, на яку приклеїла напис "FCKCPS", під час прочитання якого, навіть незважаючи на відсутність голосних літер, легко вгадується фраза "FUCKCOPS". Своє рішення судді пояснили тим, що обвинувачена скористалася конституційним правом на вільне вираження думки. Яких саме поліцейських вона при цьому мала на увазі, встановити неможливо. Відтак, образа не спрямована на конкретних осіб, а отже не підлягає кримінальній відповідальності [Дж. 3].

У той же час Окружний суд, Земельний суд і Верховний земельний суд м. Карлсруе одностайно визнали винними футбольного вболівальника, який прийшов на стадіон із банером "A.C.A.B." -

"Allcopsarebastards" ("Усі копи - виродки"). Це висловлювання було розцінене як колективна образа: обвинувачений висловив свою зневагу до поліцейських, присутніх на футбольному матчі [Дж. 6].

Суттєвим критерієм для експерта-лінгвіста є й оцінка конотації слова, що можна прослідкувати на прикладі такої справи. Чоловік неодноразово скаржився керівнику будинку на свого сусіда та його партнерку. Його звернення постійно починалися словами: "Пан Х. і його коханка..." ("Herr X. Undseine Konkubine"). Названа коханкою пані висунула звинувачення за ст. 185 "Образа". Підсудний виправдовувався тим, що слово "коханка" цілком нейтральне. Та лінгвістичний аналіз цього слова підтвердив, що в сучасній німецькій мові воно не є конотативно нейтральним [7, с. 121-122]. По-перше, первинне значення ^пов^Коп^Иш" - наложниця, тобто жінка, яка має статеві стосунки з чоловіком, не будучи офіційно його дружиною. У нинішньому трактуванні слова акцентується також не стільки сам факт стосунків, скільки їхній позашлюбний характер. Ураховуючи моральні цінності суспільства, можна зробити висновок, що слово "коханка" має зневажальний відтінок. По-друге, порівняння з іншими словами, які міг би використати підсудний, наприклад, "партнерка", "подружка", "знайома" ("Partnerin", "Freundin", "Bekannte"), вказує на принизливе значення слова "коханка". Ще один спосіб проаналізувати конотацію слова - розглянути ті мовленнєві ситуації, у яких воно може вживатися. Адже лише нейтральне слово можна використати як синонім у стилістично нейтральному (або щонайменше не принизливому) контексті. Можна, наприклад, припустити, яким буде офіційне запрошення на корпоративну вечірку, яке керівник надішле своїм одруженим і неодруженим працівникам-чоловікам. Імовірно, використовуватиметься формулювання на зразок: "Буду радий бачити Вас у супроводі Вашої дружини чи партнерки". Навряд чи можна собі уявити, що на запрошенні буде написано: "у супроводі Вашої дружини чи коханки" [6, с. 195-198]. З огляду на ці міркування можна констатувати виразно негативну конотацію, а відтак іобразливий зміст слова.

Важливим фактором при аналізі лінгвістом образливого висловлювання є не лише характеристика його мовленнєвих особливостей, а й оцінка мотивації адресанта. Лінгвіст має зважати на те, що закон виправдовує критику, яка спрямована не на особисті якості особи, а на її поведінку.

Так, незадоволений роботою судді під час розгляду справи, обвинувачений подав на неї дисциплінарну скаргу. Характеризуючи поведінку слуги Феміди як "нікчемну, протиправну і недостойну судді" ("schдbiges, rechtswidriges, eines Richtersunwьrdiges Verhalten"), він вимагав для неї покарання, аби вона "не стала на хибний шлях".

Земельний суд Дуйсбурга і Вищий земельний суд Дюссельдорфа винесли обвинувальний вирок за ст. 185 "Образа", та Федеральний конституційний суд після перегляду справи виправдав обвинуваченого, обґрунтувавши своє рішення тим, що висловлювання спрямоване не на особисті якості судді, а на її поведінку. Адже обвинувачений мав на меті не нанести образу, а перевірити професійну компетентність судді інстанцією вищого рівня. Це висловлювання має об'єктивний характер, тому, навіть будучи неприємним для судді, воно не може стати підставою для кримінальної відповідальності [Дж. 2].

Варто зазначити, що межа між критикою поведінки й особистих якостей досить умовна. Наприклад, земельний суд Лімбурга засудив адвоката за ст. 185 "Образа" за те, що останній, розлючений відмовою прокурора взяти до розгляду його заяву, назвав її рішення "типовим для недалекої юристки, яка до цього вочевидь займалася лише дріб'язковими справами" ("einetypische Entscheidung fьreine Schmalspurjuristin, die offensichtlich bis jetzt am dьnnsten Brett der Juristereigebohrthat"). У своїй скарзі він наголосив, що "приймати рішення в подібних справах мають право лише повноцінні юристи, а не люди, які вочевидь не спроможні зіграти на правовому піаніно й елементарну мелодію" ("mit solchen Entscheidungen sollte man Voll juristen betreu- enund nicht Leute, dieaufder Klaviatur des Rechtsoffen sichtlich noch nicht ein mal fдhig sind, "Hдnschen klein" zuspielen") [Дж. 5]. Однак суперечливим і цікавим для лінгвіста питанням залишається те, чи перетнув обвинувачений межу допустимої критики, чи, усе ж таки, він може виправдати свої слова правом на вільне вираження думки.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Необхідними передумовами для залучення фахівця із криміналістичної лінгвістики до судового процесу є наявність особи, якій нанесли образу, і висунуте нею обвинувачення.

При встановленні факту образи мовознавець має враховувати декілька аспектів. Насамперед - особливості окремих слів. При цьому у пригоді можуть стати простеження етимології слова й особливостей його вживання в сучасній мові, аналіз синонімічного ряду. Обов'язково слід ураховувати конотацію слова, адже негативно коното- ване слово може стати головним аргументом проти обвинуваченого.

Аналізуючи окремі слова, не можна випускати з поля зору цілісність висловлювання. Першочергове значення має оцінка комунікативної ситуації. Особливу увагу варто звернути на інтенцію адресанта та ситуативний контекст, який в окремих випадках може нейтралізувати потенційно образливий зміст слів. Коли принципове для суду значення має встановлення наявності колективної образи, лінгвіст має проаналізувати, чи є коло референтів достатньо наочним, тобто таким, що можна відмежувати.

Загалом дослідження образливих висловлювань - необхідність, продиктована умовами нашого часу. Адже саме такі висловлювання можуть викликати суспільний резонанс. Ілюстративним прикладом може слугувати скандал, що не стихає в Німеччині з того моменту, як 31 березня 2016 р. німецький сатирик і телеведучий Ян Бьохерманн в ефірі телепередачі NeoMagazinRoyale на каналі ZDF прочитав свого вірша про президента Туреччини Реджепа Таїла Ердогана. Поезія насичена типовими кліше про турків із расистськими мотивами ("Sein Gelцt stinkt schlimm nach Dцner"), жартами сумнівної якості ("Die dumme Sau hat Schrumpelklцten"), а регулярні заняття президента, політичні дії доповнюються нетрадиційними статевими стосунками ("Am liebsten mager Ziegen ficken und Minderheiten unterdrьcken"). Ідеться про те, у який спосіб можна провести межу між сатирою й образою, та чи мала в цьому випадку місце критика з метою приниження [8]. Автору вірша загрожує кримінальна відповідальність на підставі ст. 103 КК Німеччини "Образа іноземних голів держав", що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до трьох років. Справа Бьохерманна, у якій таким химерним чином переплітаються право на свободу творчості, слова й думки, з одного боку, і захист честі - з іншого - унікальна для німецької судової практики, і розгляд її з погляду мови, безперечно, є значним інтересом для лінгвістів.

Незважаючи на те, що на мовознавців, які займаються аналізом образливих висловлювань зокрема й лінгвістичною експертизою загалом, покладається безпрецедентна відповідальність, розробка ними сучасного арсеналу підходів до вирішення актуальних із погляду права та лінгвістики питань дозволить надавати експертну оцінку в суперечливих справах.

Список використаних джерел

1. Богословська М. О. Деякі аспекти судово-лінгвістичної експертизи / М. О. Богословська // Вісн. акад. адвокатури України. - К. : Вид. центр Академії адвокатури України, 2009. - № 14. - С. 152-157.

2. Левонтина И. Б. Слово не воробей (о некоторых аспектах судебной лингвистической экспертизы) / И. Б. Левонтина // Общественные науки и современность. - 2008. - № 6. - С. 151-159.

3. Литвин Т. Можливості судово-лінгвістичної експертизи на поч. ХХІ ст. / Т. Литвин // ПравоУкраїни, 2001. - № 1. - С. 110-113.

4. Coulthard M. An introduction to forensic linguistics. Language in evidence / Malcolm Coulthard, Alison Johnson. - Chippenham : Anthony Lowe Ltd, 2007.

5. FobbeE. Forensische Linguistik. Eine Einfьhrung / Eilika Fobbe. -Tьbingen : Narr Francke Gmb H&Co. KG, 2011.

6. Kniffka H. Texte zu Theorie und Praxis forensischer Linguistik / Hannes Kniffka. - Tьbingen: Max Niemeyer Verlag Gmb H&Co. KG, 1990.

7. Kniffka H. Working in language and law. German perspective / Hannes Kniffka. - Basing stoke : Palgrave Macmillian,2007.

8. Венжега Ю. В., студ., Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко, Киев

Размещено на Allbest.ru