Хрононіми в українській і білоруській мовах: функціонування та проблеми взаємоперекладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Хрононіми в українській і білоруській мовах: функціонування та проблеми взаємоперекладу

Давидюк Т.Д., Скопненко О.І.

м. Київ

Анотація

Проаналізовано сутність, види, особливості функціонування та проблеми перекладу хрононімів в українській і білоруській мовах. На окремих прикладах досліджено основні відмінності в номінації важливих історичних подій і християнских свят в Україні й Білорусі.

Ключові слова: українська мова, білоруська мова, хрононіми, проблеми перекладу, ономастика.

Проанализированы сущность, виды, особенности функционирования и проблемы перевода хрононимов в украинском и белорусском языках. На отдельных примерах исследованы основные различия в номинации важных исторических событий и христианских праздников в Украине и Беларуси.

Ключевые слова: украинский язык, белорусский язык, хрононимы, проблемы перевода, ономастика.

The article analyzes the nature, types, features of functioning of chrononyms and the problems of their translation into the Ukrainian and the Belarusian languages. Using particular examples, it examines the main differences in the nomination of important historical events and Christian holidays in Ukraine and Belarus.

Keywords: the Ukrainian language, the Belarusian language, chrononyms, problems of translation, onomastics.

Постановка проблеми. Україна й Білорусь мають тісні політичні, економічні, соціальні, культурні зв'язки, тому виникає потреба в перекладі власних назв з однієї мови на іншу. На перший погляд може здатися, що близькість національних мов і наявність спільних історичних періодів цих держав робить це завдання простішим, протее така думка є неправильною. Власні назви на позначення свят і важливих історичних подій особливо складні для перекладу, оскільки можуть по-різному функціонувати у споріднених мовах, а також нести важливу екстралінгвальну інформацію, яку потрібно передати, дотримуючись чинної літературної норми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутність, ознаки, використаннях рононімів як особливого розряду власних назв досліджувалися в наукових працях В. В. Виноградова [1], М. П. Кочерга- на [8], О. В. Суперанської [16], Н. В. Подольської [12], М. М. Тор- чинського [17], О. Ю. Карпенко [7], В. Ю. Неклесової [10].

Мета дослідження. Метою цього дослідження є аналіз особливостей функціонування хрононімів в українській і білоруській мовах, а також розгляд проблем їхнього взаємоперекладу. Матеріал нашого дослідження дібраний з інтернет-джерел релігійних організацій України й Білорусі та періодичних інтернет-видань.

Основні результати дослідження. Кожен народ має особливий шлях розвитку з важливими історичними й культурними подіями, що викликають потребу певним чином назвати й окреслити їх. Для позначення таких часових відрізків у мові створюються й закріплюються спеціальні лексеми - хрононіми. Хрононіми - це власні назви, співвіднесені з певним відрізком часу, який відіграє важливу роль в історичному та культурному розвитку окремого народу чи людства загалом [7, с. 111]. Цей розряд онімів є вагомим шаром мови, незважаючи на його периферійний статус, оскільки він несе в собі інформацію про історію, релігію, культуру, побут, соціальні умови окремого народу чи людства загалом. Хрононімом не може бути будь- яка лексема, що використовується на позначення певного часового проміжку [Там само]. Наприклад, лексемиукр. неділя, біл. нядзеля, укр. вівторок, біл. ауторак є апелятивами, а не власними назвами тому, що вони не виділяють саме цей відрізок часу серед інших відрізків, а лише в загальних рисах окреслюють його. На відміну від них, лексеми укр. Вербна неділя, біл. Вербная нядзеля, укр. Великий вівторок, біл. Вялікі ауторак вже є хрононімами, бо для відзначення цих свят існує окрема дата, а також вони є частиною культурного й релігійного життя як України, так і Білорусі. Аналогічний підхід треба використовувати й до тлумачення матеріалу на позначення дат. Укр. 1 січня, біл. 1 студзеня, укр. 8 березня, біл. 8 сакавіка самі по собі не є власними назвами, хоч і мають конкретні хронологічні межі. Лише після прив'язки до певних важливих подій вони переходять із розряду апелятивів, або загальних назв [19, с. 30], до розряду пропріативів, тобто власних назв [9, с. 136]: укр. 1 Січня (Новий рік), біл. 1 Студзеня (Новыгод), укр. 8 Березня (Міжнародний жіночий день), біл. 8 Сакавіка (Міжнародни жаночы день). Таким чином, для того, щоб проміжок часу став влас- ною назвою, він повинен мати дві обов'язкові ознаки: виразні хронологічні межі та історичне й соціокультурне значення для народу [14]. Залежно від того, наскільки назва дати або часового проміжку співвідноситься з фактом історії й культури, хрононіми поділяються на історичні, у яких зв'язок між назвою та подією чітко простежують (укр. Середньовіччя, біл. Сярэднявечча, укр. Жовтнева революція, біл. Кастрьічніцкая рэвалюцыя), та соціокультурні, у яких зв'язок між назвою та подією є опосередкованим (укр. Чистий четвер, біл. Чисты чацвер, укр. Попільна середа, біл. Папяліца). Також хрононіми можуть бути закріплені за певною датою (укр. Північна війна, День Конституції України, День Незалежності України, День захисника України, День Соборності України; біл. Пауночная вайна, дзень Канстьітуцьіі, Дзень Дзяржаунага сцяга РэспублМ Беларусь і Дзяржаунага герба РэспублМ Беларусь, Дзень абаронцау Айчыны і Узброеных Сіл Рэспублт Беларусь) і рухомими (укр. День святої Трійці, біл. Пяцідзясятніца, укр. Великдень, біл. Вялікдзень, укр. Радуниця, біл. Радауніца, укр. День учителя, біл. Дзень настауніка) [Там само].

Ддя створення хрононімів часто використовуютьуже наявний онімний матеріал. Хрононіми можуть мати у своєму складі антропоніми (укр. Тетянин день, Лазарева субота, Варварин день, біл. Паустанне Кастуся Каліноускага, Паустанне Тадэвуша Касцюшкі), топоніми (укр. Синьоводська битва, біл.Бітва на Сініх Водах, укр. Кримська війна, біл. Крымская вайна), теоніми (укр. Стрітення Господнє, біл. Сустрэча Госпада, укр. Коляда, біл. Каляды), міфоніми (укр. Русалії, Русальний тиждень), агіоніми (укр. 2 вересня - Свт. Іоана Посника, патріарха Царгородського; біл. 6 верасня -перанясенне мошча усвц. Пятра, мітрапаліта Мас- коускага, усяе Русі цудатворцы), прагматоніми (укр. 14 вересня - Воздвижения Чесного й Животворного Хреста Господнього; біл. 8 верасня - Уладзімірскай іконьї Прасвятой Багародзіцьі), ергоніми (укр. Міжнародний день миротворців ООН, біл. Міжнародньї дзень міратворцау ААН), космоніми (укр. День Землі, біл. ДзеньЗямлі).

Перекладаючи хрононіми з однієї мови на іншу, перекладач повинен донести їх максимально зрозуміло для отримувача інформації, дотримуючись літературної норми. В українській мові правила написання власних назв відрізків часу та визначних подій закріплені в"Українскому правописі" (1993) [18], у білоруській мові - у "Пра- вілах беларускай арфаграфіі і пунктуацьіі" (2008) [13]. Згідно з цими правилами, з маленької літери пишемо назви історичних подій, епох, війн, геологічних подій, які стали загальними: укр. хрестові походи, біл. крыжовыя паходы, укр. доба феодалізму, біл. эпоха феадалізму, укр. неоліт, біл. неаліт, укр. кайнозойська ера, біл. кайназойская эра, укр. греко-перські війни, біл. гржа-персідскія войны; із великої літери пишемо назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно- визвольних рухів, повстань, знаменних дат: укр. Відродження, біл. Адраджэнне, укр. Перша світова війна, біл. Першая сусветная вайна, укр. Варфоломіївська ніч, біл. Варфаламееуская ноч, укр. Льодове побоїще, біл. Лядовае пабоішча, укр. Семирічна війна, біл. Сямігадовая вайна, укр. Полтавська битва, біл. Палтауская бітва; також із великої літери пишемо державні, традиційні, релігійні свята: укр. Перше травня, біл. Першае мая, укр. День перемоги14, біл. Дзень Перамогі, укр. День знань, біл. Дзеньведау, укр. Великдень, біл. Вялікдзень, укр. Івана Купала, біл. Купалле, укр. Різдво Христове, біл. РаствоХрыстова, біл. Нараджэнне Пана. Якщо початковий порядковий числівник у складеній назві написаний цифрою, то наступне слово пишемо з великої літери: укр. 8 Березня, біл. 8 Сакавіка, укр. 1 Травня, біл. 1 Мая. [18, с. 67-68; 13, с. 51]. На поданих прикладах ми можемо побачити, що загалом правила написання власних назв часових відрізків і визначних дат в українській і білоруській мовах не відрізняються, що полегшує роботу перекладача.

У сучасному українському узусі часто використовується написання День Перемоги (9 травня на пострадянському просторі святкують День Перемоги у Великій вітчизняній війні; Святкування Дня Перемоги розпочалося з покладання квітів до могили Невідомого солдата та Вічного вогню в Парку Вічної Слави (РБК - Україна)), хоч "Українский правопис" кодифікує лише перший варіант [18, с. 67].

Окрім знання мовної норми, при передачі хрононімів з української мови на білоруську й навпаки, необхідно враховувати історичні, релігійні, культурні традиції обох країн. Незнання цих традицій може призвести до викривлення або неправильної передачі інформації. Це можна простежити на прикладі перекладу власної назви військової кампанії 1812 р. Як відомо, 1812 р. відбулося вторгнення французьких військ під проводом Наполеона Бонапарта на територію Російської імперії. У Росії ця подія відома під назвою Отечественная война 1812 г. Цей онім уперше з'явився в російській публіцистиці в 1813 р. для розрізнення та протиставлення національної війни 1812 р. і закордонних походів російської армії 18131814 рр. Із виданням у 1839 р. "Опису Вітчизняної війни в 1812 році" О. І. Михайловського-Данилевського ця назва стала загальноприйнятою в російській історичній науці. Після Першої світової війни 1914-1918 рр. і падіння царизму термін Вітчизняна війна 1812р. (рос. Отечественнная война) повністю зник із літератури. У 1938 р. він був знову повернутий до вжитку, а з 1941 р. - затвердився в радянській науці [20, с. 73]. "Енциклопедія історії Білорусі" також подає назву цієї події як Айчынная вайна 1812 года [Там само]. На відміну від білоруської й російської традицій, сучасна українська історіографія використовує інший термін - Війна 1812 року [4, с. 536]. Хрононім Вітчизняна війна на позначення кампанії Наполеона також існував в українській науковій літературі. За твердженням О. І. Перелигіної, він почав уживатися внаслідок помилки Б. С. Аба- ліхіна та вчених української діаспори. Під час цитування праці Г. Ю. Гербільського "Українські козачі полки і українське ополчення у вітчизняній війні 1812 року" (1943) науковці посилалися на видання, у якому в назві тексту словосполучення вітчизняна війна було написане з великої літери. У свою чергу інші науковці, покликаю- чись на наявні праці, закріпили неправильний варіант назви [10, с. 160]. Насправді, згадуючи війну 1812 р., слово вітчизняна автор писав із малої літери, отже, вживав його лише для означення характеру війни [Там само]. У разі механічного перенесення назви з біло- руськомовного тексту в український, тобто у формі Вітчизняна війна, отримувач інформації може неправильно зрозуміти текст ще й тому, що в українській мові цей хрононім асоціюється з іншим відрізком часу, а саме з війною між Німеччиною і СРСР 1941-1945 рр.

В "Енциклопедії історії Білорусі" на позначення згаданого періоду використовують термін Вялікая Айчынная вайна 194145, в"Енциклопедії історії України" - Велика Вітчизняна війна

Радянського Союзу 1941-1945 [4, с. 458]. Термін був створений радянською пропагандою за зразком російського хрононіма Отечественная война з французами 1812 р. У різноманітних художніх і публіцистичних творах письменники вживають і повний, і короткий варіанти назви: укр. Вітчизняна війна (Риси суворої мужності наклала Вітчизняна війна на його молоде добре обличчя (О. Довженко, "Повість полум'яних літ”)), укр. Велика Вітчизняна війна (Не встиг я прийняти в Кисловодську кілька ванн, як почалась Велика Вітчизняна війна (В. Сосюра, "Третя рота")), біл. Айчынная вайна (Айчынная вайна ад яго была далей. Па рашэнню абкома ён разам з жспанатамі музея эвакуфавауся у самым пачатку яе (І. Шамякін, "Сэрца на далоні")), біл. Вялікая Айчынная вайна (Менавіта з таго часу, з 1934 года і да самай смерці ён быу пастаянным падпісчьїкам "Звязды". Здарыуся толькі адзін вымушаны перапынак - Вялікая Айчынная вайна... (Звязда, "Жывое слова Пімена Панчанкі")). У сучасній українскій історіографії такий хрононім є науково некоректним, адже війна на українських землях розпочалася ще в 1939 р. з нападом Німеччини та СРСР на Польщу. Деякі дослідники (наприклад, С. І. Грабовський) висловлюють думку, що Друга світова війна для українців розпочалася в березні 1938 р., коли війска хортистської Угорщини окупували Закарпатську Україну [3]. У зв'язку з тим, що цей термін несе у собі ідеологічне навантаження та є неточним, останнім часом він витісняється хрононімом Друга світова війна. Такі зміни закріплені законодавчо, а саме Законом України від 09.04.2015 р. "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років", у якому радянський термін Велика Вітчизняна війна відсутній [5].

Окрім вищезгаданих власних назв визначних історичних подій, проблемною для перекладу є назва Жовтнева революція на позначення подій 25 жовтня 1917 р. в Російській республіці. У сучасній історіографії щойно згаданий хрононім уже майже не використовується, натомість поширений онім Жовтневий переворот (Таким чином, жовтневий більшовицький переворот 1917року в Петрограді не знайшов підтримки з боку переважної більшості земств України (Т. Мавієнко, "Реакція земств України на жовтневий переворот 1917 року"); Названі співробітники ЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, а також діячі комуністичної партії, Жовтневого перевороту 1917 року (РБК - Україна, "УІНП опублікував список осіб, які підпадають під закон про декомунізацію"). Звісно, це не впливає на сам факт наявності згаданої

одиниці в українському ономастикою, але останні суспільно-політичні події в Україні істотно знизили частотність уживання хрононіма Жовтнева революція у досліджуваних текстах (Жовтнева революція 1917р. мала величезний вплив на розвиток Росії і всього світу в XX ст. (В. Губарьов, "Довідник школяра і студента. Всесвітня історія”); Чи можна назвати Жовтневу революцію радянською (за суспільною силою, що перемогла) і більшовицькою (за політичною партією, що прийшла до влади)? (С. Кульчицький, "Терновий вінець 1917року. 2. Чи були події 7 листопада 1917 року революцією?"). Натомість у білоруському ононмастиконі хрононім Кастрьічніцкая рэвалюцыя і досі займає панівні позиції (Тякім чынам, Кастрьічніцкая рэвалюцыя была прынесена у Беларусь на расейскіх штыхах (І. Саверченко, Д. Санько, "100 пытанняу і адказау з гісторші Беларусі), І яшчэдал- донілі нам, штоВялікая Кастрьічніцкая рэвалюцыя дала шчасце і волю кожнаму чалавеку (А. Боровський, "Тры елкі дзяцінства"),

Негледзячы на розныя сучасныя ащнкі, застаецца бясспрэчным, што Вялікая Кастрьічніцкая сацьіялістьічная рэвалюцыя адкрыла новую эпоху у развіцці чалавецтва... (БелаПАН, Аляксандр Лукашэнка: Дзякуючы падзеям 1917 года беларусы упершыню набылі сваю дзяржаунсць)), хоч у неофіційній білоруській періодиці його майже не використовують (Самі бальшавікі спочатку называлі свій прыход да улады "Кастрычнщшм пераваротам" (Р. Пайпс, "Кастрычнщкая рэвалюцыя на самой справе быларэстаурацыяй"), Налекцы і Асторы і настауніца неяк згадала пра кастрычнщкуюрэвалюцыю, адцемщшы, што на самрэч гэта быу "пераварот" (В. Мухін, "Сьвята дрэйфуе"), Атрымалася, што у адным шэрагу Вялікая Кастрычнщкая сацыШстычная рэвалюцыя (або бальшавіцкі пераварот - як каму падабаецца) і выгнанне з Масквы "польскіх інтзрвентау" (С. Букчин, "Што, уласна, здарылася?")).

Проблеми з перекладом виникають і під час перекладу назв релігійних свят, незважаючи на те, що вони часто подібні, адже українці й білоруси тривалий час проживали на сусідніх територіях і мали тісні зв'язки в різних сферах суспільного й культурного життя. Передаючи назви важливих християнських подій і свят, перекладач має враховувати вироблену традицію: якщо православні й римсько-католицькі хрононіми зазвичай мають однакову чи схожу форму в українській мові (правосл. Воскресіння Христове, катол. Воскресіння Христове; правосл. Різдво Господнє (Христове),катол. Різдво Христове), то в білоруській мові порівнювані одиниці відрізняються (правосл.

Ражджаство Госпада Бога і Спаса нашага Іісуса Хрыста, ка- тол. Урачыстасць Нараджэння Пана; правосл. Вербная нядзеля, катол. Пальмовая нядзеля). Основні труднощі виникають через різну термінологію й міжмовну омонімію. Наприклад, перший день Великого посту в римокатоликів має дві назви: Папяльцо- вая серада (Каталікі з 14 гадоу абавязаны устрьімлівацца ад мясных стравау у пятніцьі, а з моманту дасягнення пауналецця і да 60 гадоу жыцця павтны выконваць строгі пост у Папяльцо- вую сераду і Вялікую пятніцу (Наша ніва, ”У каталікоу сёння Папялец - пачатак Вялікага посту”); За Тлустым ауторкам надыходзщь Папяльцовая серада або Папялец - першы дзень 40- дзённага Вялікага посту у католікау (Рыма-каталщю касцёл у Беларусі, ''Традыцый народнага хрысцшнства: Папялец і Вялікі пост ”) і Папялец (Папялец атрымау такую назву таму, што у гэты дзень прынята хадзіць на імшу, пад час якой святар на лоб вернікам наносіць знак крыжа асвячоным попелам (Наша ніва, ”У каталікоу сёння Папялец - пачатак Вялікага посту”); У не- каторых краінах на Папялец крэсляць попелам знак крыжа на чале верніка, і людзі ходзяць з гэтым крыжам увесь дзень, не саромеючыся і не звяртаючы увагі на ктны або здзгуленыя позіркі (Рыма-каталщю касцёл у Беларуа/Традыщи народнага хрысцшнства: Папялец і Вялікі пост”)); в українській традиції ця подія має лише одну назву - Попільна середа (Від сьогодні, Попільної Середи, Церва входить в час, котрий є більше часом мовчання, ніж говоріння - у Великий Піст (о. В. Куснеж, 'Попільна середа”); Попільна середа, спочатку називалася dies cinerum (Попільний день), згадується в християнських богослужбових текстах, що відносяться до кінця VIII століття (РБК - Україна, ”У католиків сьогодні Попільна середа - початок Великого посту”)). Слово попілець також наявне в лексичному складі української мови, але воно функціонує як загальна назва і є зменшено-пестливою формою слова попіл, що має значення "легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь” [15] (Колись було в історії, що гуси Рим врятували, а тепер, навпаки, вони можуть з цілої планети зробити попілець (О. Гончар, ''Тронка'); Легенький попілець, підхоплений силою вогню, злітав догори та розходився навколо (М. Коцюбинський ”Для загального добра”). Саме від щойно згаданого апелятива походить назва врочистості. переклад хрононім мова свято

Важливо не змішувати між собою відповідники свят, адже в їхній формі передано зміст подіїта її розуміння в певній конфесії: наприклад, Стрітення Господнє однаково передають і в римсько- католицькій, і в православній українських традиціях (Святкування Стрітення Господнього бере свій початок ще у IVст. (РІСУ, ”Римо- Католицька Церква сьогодні відзначає свято Стрітення Господнього”); Імператор наказав святкувати Стрітення Господнє як великий празник і відзначати його на території всієї імперії (РІСУ, ”15 лютого Стрітення Господнє за юліанським календарем”)). Пояснюють виникнення назви від зустрічі Ісуса Христа зі своїм народом, православна білоруська традиція передає його як Стрэчанне Гасподне і дає таке ж пояснення [6, с. 255-256] (Свята Стрэчання Господа нашага Іісуса Хрыста адзначаецца Царквой услед за светльті днямі Нараджэння Хрыстова і Святога Богаяулення, калі хрьісціяне рыхтуюцца да подзвігау посту, малітвьі, сардэчнай скрушанасці (Білоруська православна церква Гродненська єпархія, ”Пропаведзь на Стрэчанне Гасподне”); Адны кажуць, што пайшло прозвішча ад назвы веснавога свята Стрэчанне (Сретение Господне), якое прыпадае на сярэдзту лютага, калі зіма з вясной страчаюцца, сустракаюцца (В. Юревич, 'Беларускія прозвшчы”)). Сама назва свята Стрітення бере свій початок ще з язичницьких часів - за давніми віруваннями в цей день зустрічаються зима з весною [2, с. 512]. Ще одна назва цього свята укр. Громниці (Ще прокльони знімає тепла вода, над якою треба провести громничною свічкою три рази (свічка, освячена й запалена на Громниці, тобто Стрітення)... (В. Лис, 'Поліська мудрість Пелагеї”)), біл. Грамніци (Пятрок стаяу у дзверях, а Сцепаніда рэшаю прыпасенай з Грамніц абхадной свечкі нацерла карове падгрудак - ад злога духу і каб была малочнай улетку (В. Быкау, "Знак бяды”)); У дзень Грамніц у храмах асвячалі не толькі свечкі, але і ваду (Звязда, ”Грамнічную свечку нельга пазычаць”)) також пов'язана з народними віруваннями. Як вважали наші предки, стрітенські свічки мали магічну силу і називалися громничними, їх за потреби запалювали під час грому, щоб відвести лихо, та ставили в руки померлому, щоб вона освітлювала тому дорогу в потойбічний світ [Там само]. Білоруський римсько-католицький хрононім Ахвя- раванне Пана (2 лютага Каталіцкі Касцёл адзначае свята Ахвяравання Пана (Рыта-каталіцкі касцёл у Беларусі, ”Размовы са святаром” пра Ахвяраванне Пана”); У свята Ахвяравання Пана ва усіх касцёлах Беларусі праходзяць святочныя набажэнствы (Рыма- каталіцкі касцёл у Беларусі, ”2 лютага - свята Ахвяравання Пана і

Дзень кансэкраванага жыцця”) не пов'язаний з язичництвом і несе в собі зовсім інший зміст -виконання закону, згідно з яким батьки повинні посвятити свого первістка Богові.

На прикладі назви свята Вербна неділя також можна помітити вплив місцевих реалій. У римсько-католицькій традиції вона має назву Пальмова неділя в українській мові (Пальмова неділя - це також день, коли на місцевому рівні відзначається Всесвітній День Молоді (РІСУ, ”У Пальмову неділю Папа Франциск привітав молодь з усього світу”); Свято Входу Господнього в Єрусалим ("Пальмова” неділя) відзначається за тиждень до Пасхи, в шосту неділю Великого Посту (РІСУ, "Римо-католики та вірмени 13 квітня святкують Пальмову неділю - вхід Господній в Єрусалим")) або Пальмовая нядзеля в білоруській (Касцёл, падрыхтаваны велікапосньт пакаяннем, у Пальмовую нядзелю пачынае перажываць цэнтральную таямніцу хрысцшнскай веры - пасхальную таямніцу смерці і уваскрасення Езуса Хрыста (Рыма-каталщш касцёл у Беларусі, ”1 красавіка - Пальмовая нядзеля"); Пачатак святкавання Пальмовай нядзелі мы знаходзіму VI стагоддзі у Ерузалеме (Рыма-каталщш касцёл у Беларусі, ”20 сакавіка Пальмовая нядзеля, якая распачынае Вялікі тыдзень”)) через те, що під час в'їзду Ісуса до Єрусалиму перед ним устеляли дорогу пальмовими гілками. При впровадженні православ'я було використано народні уявлення про світ, а саме віру в те, що верба є Деревом життя і від доторку галузкою, що розпускається, людині чи тварині передається життєдайна сила рослини [2, с. 55]. Цей відобразилося в назві свята - укр. Вербна неділя (Неділя вербна... На пуантах Вербових котиків весна... Господнє небо і Десна... На всенький світ - Господні канти (А. Мойсієнко, ''Неділя вербна.”)) або біл. Вербная нядзеля (Па-другое, шэсць год таму, менавіта у вербную нядзелю нашая маленькая каплічка упершыню расчыныа свае дзверы для парафіянау (І. Лямбовіч) чи біл. Вербніца (У нас вербніца - Людзі цешацца, Усміхаюцца, Хрысту каяцца (І. Лямбовіч).

Важливою подією у християнському житті є Воскресіння Господнє (Празник Воскресіння Господнього належить до найбільших та найвеличніших для усього християнського світу (М. Федак-Гелитович, ''Воскресіння Господнє” (”Зішестя в ад”) в українській іконографії”)) що також передається по-різному, залежно від конфесії. Православна традиція використовує хрононім біл. У васкрасенне Хрыста (У васкрасенне Хрыста напоуніла апосталау радасцю і надзеяй (Звязда, ”Пастырскае пасланне на Вялікдзень 2008 г.)), тоді як римсько-католицька називає цю подію двома способами - біл. Урачыстасць Уваскрасення Пана (У свята Уваскрасення Пана у нашых святынях гучыць радасны спеу "Аллелюя!" (Рмма-каталіцкі касцёл у Беларусі, "Пажаданні біскупа Аляксандра Кашкевіча з нагоды урачьістасці Уваскрасення Пана 2016 г.")) табіл. Урачыстасць Змёртвых паустання Пана (Сённяшняя урачыстасць Змёртвых паустання Пана зусім не спыняе нашыя намаганні (Рьта-каталіцкі касцёл у Беларусі, "Нядзельнае казанне: 4 красавіка - Велікодная нядзеля. Урачыстасць З мёртвых паустання Пана")). Отже, на поданих прикладах можемо побачити, що під час передавання хрононімів, мотивованих символічними подіями християнського календаря, з української мови на білоруську потрібно чітко знати, до якої конфесії належить оригінал. Відповідно й переклад із білоруської мови на українську має враховувати цю специфіку, адже деякі хрононіми, закріплені тільки в римсько- католицькій практиці, в українській мові мають певну специфіку, хоч, звісно, українські хрононіми, як підкреслювалось вище, так не відрізняються від православних, як це бачимо в білоруському мововжитку. У подальших дослідженнях вважаємо за необхідне проаналізувати специфіку релігійних хрононімів у греко-католицькій і протестантській церквах України і Білорусі.

Висновки

Проаналізувавши ознаки, особливості функціонування, походження хрононімів, можна зробити висновок, що цей розряд власних назв використовується на позначення історично важливих подій, державних і релігійних свят і відображає вагомі аспекти економічного, політичного, культурного, історичного, релігійного життя окремого народу чи людства в цілому. Переклад таких одиниць становить труднощі навіть для таких близькоспоріднених мов, як українська та білоруська, через існування різних традицій відображення назв історичних подій і свят. Для адекватної передачі хрононімів перекладачеві треба володіти великою кількістю не лише лінгвістичної, а й екстра- лінгвальної інформації, оскільки цей розряд онімів передає не тільки сам факт події, а й сприйняття цього факту через світогляд певного народу. Для полегшення процесу перекладу розгляданих одиниць українські лексикографи-білорусисти мають створити тематичні перекладні українсько-білоруські/ білорусько-українські словники хрононімів.

Список використаних джерел

1. Виноградов В. С. Введение в переводоведение (Общие и лексические вопросы) / В. С. Виноградов. - М. : ИОСО РАО, 2001.

2. Войтович В. М. Українська міфологія / В. М Войтович. - К. : Либідь. 2002.

3. Грабовський С. І. Українці по три боки фронту. Нація і зброя / С. І. Грабовський. - Ніжин : ПП Лисенко М. ; М., 2010.

4. Енциклопедія історії України. - К. : Наук. думка, 2003. - Т. 1.

5. Закон України від 09.04.2015 р. "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років"

6. Исаева Е. Л. Православная энциклопедия / Е. Л. Исаева. - М. : РИПОЛ классик, 2010.

7. Карпенко О. Ю. Структура хрононімічного фрейму / О. Ю. Карпенко. - Одеса : Астропринт, 2008. - Вип. 11. - С. 111-118.

8. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : підручник ; 2-ге вид. / М. П. Кочерган. - К. : Академія, 2005.

9. Лучик В. В. Спроба охопити неохопне (М М Торчинський : монографія / В. В. Лучик. - Хмельницький : Авіст, 2008; Структура онімного простору української мови. Функціонування власних назв. - Хмельницький, 2009. - Ч ІІ. / В. В. Лучик // Українська мова. - 2010. - № 2. - С. 135-140.

10. Неклесова В. Ю. Хрононіми у руслі когнітивної ономастики / В. Ю. Неклесова // Записки з ономастики. - Одеса : Астропринт, 2009. - № 12. - С. 64-73.

11. Перелигіна О. І. Брошура Григорія Гербільського 1943 року про участь українців у війні з Наполеоном: історіографічний факт та історіографічний міф / О.І. Перелигіна // Вісн. Дніпропетровського ун-ту. Серія Історія та археологія. - Д. : Вид-во Дніпропетровського нац. ун-ту, 2013. - № 1/1. - Вип. 21. - С. 158-165.

12. Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии / Н. В. Подольская. - 2-е изд. - М. : Наука, 1988.

13. Правіли беларускай арфаграфіі і пунктуацьіі. - Мінск : Нац. Цэнтр прававой інфарм. Эсп. Беларусь, 2008.

14. Реммер С. А. Хрононіми як особливий розряд власних імен : автореф. дис. канд. філол. наук. 10.02.02 / С. А. Реммер ; Донец, нац ун-т. - Донецьк, 2005.

15. Словник української мови : у 11 т./ АН УРСР. Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. - К. : Наук. думка, 1970-1980.

16. Суперанская А. В. Общая теория имени собственного / А. В. Суперан- ская. - М. : Наука, 1973.

17. Торчинський М. М. Структура онімного простору української мови : монографія. - Хмельницький : Авіст, 2008.

18. Український правопис. - К. : Наук. думка, 1993.

19. Українська мова : Енциклопедія. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 2004.

20. Энцыклапедыя гісторьіі Беларусі : у 6 т. - Мн. : БелЭн, 1993. - Т. 1.

Джерела ілюстративного матеріалу

1. Губарев В. К. Довідник школяра і студента. Всесвітня історія / В. К. Губарев ; пер. Б. М. Губарева. - Донецьк : ТоВ ВКФ "БАО", 2004.

2. Енциклопедія історії України. - К. : Наук. думка, 2003. - Т. 1.

3. Энцыклапедыя гісторьіі Беларусі : у 6 т. - Мн. : БелЭн, 1993. - Т. 1.

4. Давидюк Т.Д., студ., Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко, Киев Скопненко А. И. канд. филол. наук, старш. научн. сотр.

Размещено на Allbest.ru